Імплементація інноваційних методів у навчальний процес внз як ознака інноваційного університету у статті уточнюється поняття



Дата конвертації21.03.2016
Розмір298 Kb.
УДК: 378.147: .001.76

Маріанна Кляп


Імплементація інноваційних методів у навчальний процес ВНЗ як ознака інноваційного університету

У статті уточнюється поняття «інновація», зокрема «освітня інновація», «інноваційний університет», аналізуються окремі інноваційні методи навчання у ВНЗ. Визначено характерні відмінності традиційного та інноваційного навчання, досліджено різні варіанти класифікації інноваційних методів навчання, сформульовано основні підходи до вибору інноваційних методів відповідно до дидактичної мети заняття, переваги та недоліки використання окремих методів. Підкреслено значення інноваційного навчання у процесі функціонування інноваційного університету як інструменту інтеграції в європейський освітній і науковий простір.

Ключові слова: інновація, освітня інновація, інноваційні методи навчання у вищому навчальному закладі, інноваційний університет
Implementation of innovative methods in the educational process of universities as a sign of an innovative university
The article clarifies the concept of "innovation", including "educational innovation" "innovative university", examines some innovative teaching methods in universities. Also defined differences between traditional and innovative teaching, discovered different variants of the classification of innovative teaching methods, formulated basic approaches to the selection of innovative didactic purpose in accordance with the classes, the advantages and disadvantages of the use of certain methods. Highlighted importance of innovation in learning process of entering higher school of Ukraine into the European educational space.

Keywords: innovation, educational innovation, innovative teaching methods in higher education, innovative university.
В статье уточняется термин «инновация», в часности «инновация в образовании», «инновационный университет», анализируются некоторые инновационны методы обучения в ВУЗе. Определены характерне отличия традиционного и инновационного обучения, исследоваваны различные варианты классификации инновационных методов обучения, сформулированы основне подходык выбору инновационных методов в соответствии с дидактической целью занятия, преимущества и недостатки в использовании отдельных методов. Подчеркивается значення инновационного обученияв в процессе функционирования инновационного университета как инструмента интеграции в европейськое образовательное и научное пространство.

Ключевые слова: инновация, инновация в образовании, инновационные методы обученияв в высшем учебном заведении, инновационный университет.
Постановка проблеми. Однією з головних ознак сучасного суспільства є його розвиток на основі інновацій. Цей процес у повній мірі реалізовується й у освітній галузі, зокрема у вищій освіті, оскільки саме ця сфера у великій мірі визначає поступальний рух економіки кожної держави. Інноваційна спрямованість системи вищої освіти, що реалізується через підвищення рівня комп’ютеризації навчальних закладів, активізацію науково-дослідної діяльності, утворення інноваційних структур у ВНЗ є одним з стратегічних пріоритетів України. Традиційна для минулого освіта як система, спрямована на пасивне отримання та відтворення знань відстає на сьогоднішній день від реальних вимог ринку праці. Вимога переходу до інноваційної освіти зумовлена викликами сьогодення, особливо в контексті інтеграції вітчизняної освітньої галузі до європейського та світового освітнього простору. Зараз перед вищими навчальними закладами стоїть завдання постійного підвищення якості освіти, модернізації її змісту, розробка й впровадження освітніх інновацій та інформаційних технологій, створення умов для підготовки фахівця, придатного «для ефективного виконання завдань інноваційного характеру відповідного рівня професійної діяльності»[15].

Для забезпечення виконання цього завдання в Україні розроблена Державна національна програма «Освіта (Україна ХХІ століття)», Національна доктрина розвитку освіти (2002р.), прийнятий у 2014 році Закон України «Про вищу освіту», підготовлені та знаходяться на громадському обговоренні проект Концепції розвитку освіти України на період 2015-2025 років та проект Стратегії реформування вищої освіти в Україні до 2020 року. Всі зазначені документи передбачають докорінне реформування освітньої галузі з метою формування творчого професіонала з глибокими знаннями, міцними вміннями та навичками шляхом «навчання здобувачів вищої освіти сучасним науковим знанням з використанням новітніх навчально-інформаційних технологій» [17].

Інновації в освіті – це процес створення, впровадження та поширення в освітній діяльності нових підходів, ідей, методів та прийомів, технологій, спрямованих на оновлення, модернізацію, трансформацію навчального процесу відповідно до вимог часу. Зокрема для вищої школи визначальним має бути формування у студентів системного підходу до аналізу професійних завдань, стратегічного мислення, здатності до соціальної мобільності, прагнення до самонавчання, самовиховання та самовдосконалення впродовж усього активного трудового життя. А це можна досягнути, перш за все, за рахунок трансформації свідомості викладачів ВНЗ, переозброєння їх новими підходами до професійної діяльності в рамках «моделі студентоцентричного навчання» [17], постійна імплементація інноваційних методів у навчальний процес вищої школи як один з кроків у започаткуванні інноваційних університетів та етапу у процесі інтернаціоналізації вищої школи України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що питання впровадження інноваційних підходів у вищій школі розглядаються у працях В.Андрущенка, І.Дичківської, В.Кременя, А.Кузьмінського, В.Лугового, В.Морозова, П.Сауха, Т.Туркот, Д.Чернілевського та інших. Зокрема В.Андрущенко аналізує співвідношення необхідних інновацій та традиційної складової в освіті, що потребує докорінних змін освітньої галузі [1], І.Дичківська зазначає, що інноваційне навчання ґрунтується на розвитку різноманітних форм мислення, творчих здібностях, високих соціально-адаптаційних можливостях особистості [7]. Сутність інновації в її концептуальному, історичному та методологічному вимірах, а також інноваційний розвиток освіти в контексті творчості розглядаються в монографії за редакцією В.Кременя [22]. На основі реалізації програми Тюнінг «Настроювання освітніх структур в Європі» в Україні, Національного освітнього глосарію: вища освіта, Міжнародної стандартної класифікації освіти (МСКО-2011,-2013) В.Луговий чітко узгоджує поняттєво-термінологічний апарат щодо інноваційних видів навчальної діяльності в контексті компетентнісного підходу [13]. Проблеми впровадження інновацій та інформаційних технологій як системи педагогічних та навчальних методів, прийомів і способів аналізуються у монографії за редакцією П.Сауха [9]. Поєднання традиційних та інноваційних методів навчання в контексті загальних засад педагогіки вищої школи розглядаються Т.Туркот [21] та Д.Чернілевським [24]. Впровадження інноваційних методів навчання як складову Концепції інноваційного університету розробляють в межах проекту, що фінансується країнами Вишеградської четвірки, група науковців Ужгородського національного університету (керівник проекту доц. Артьомов І.В.) [10]. Поряд з цим недостатньо вивченими залишаються можливості ефективного застосування інноваційних методів у ВНЗ як механізму входження вищої освіти України до європейського та світового освітнього простору.



Мета статті – дати узагальнену характеристику освітніх інновацій, визначити деякі ознаки інноваційного університету, уточнити сутність та особливості окремих інноваційних методів навчання майбутніх фахівців.

Виклад основного матеріалу. Поняття «інновація» хоча й використовується у науковій літературі понад сто років, але актуалізувалося в кінці ХХ та на початку ХХІ століття. Великий тлумачний словник сучасної української мови пояснює слово «інновація» як «нововведення» [4, с.498]. Вікіпедія трактує термін «інновація» як нововведення в галузі техніки, технології, організації праці або управління, засноване на використанні досягнень науки і передового досвіду, кінцевий результат інноваційної діяльності [5], тобто інновація – це втілення наукового відкриття, технічного винаходу в новій технології або новому виді виробу.

Глосарій Європейського фонду освіти пояснює, що інновації – це вперше впроваджена новизна, однак більшість інновацій пов’язана з перенесенням існуючих підходів у нові умови шляхом їх адаптації або із внесенням поступових змін до існуючих систем [3, с.295].

Поняття «інновація» розглядається в психолого-педагогічній літературі неоднозначно. Відомим є визначення американського вченого К.Роджера про те, що новизна – це ідея, що є новою для конкретної особи, і немає значення, чи є ця ідея об’єктивно новою, чи ні. Сучасні вітчизняні вчені розглядають інновацію в освіті як процес створення, поширення і використання нових способів для вирішення педагогічних проблем оригінальними, нестандартними підходами [18, с.105]. Під інноваційною освітою розуміють галузь, яка постійно оновлюється знаннями, технологіями, засобами навчання, організаційними та управлінськими підходами. Отже інновація освіти – цілеспрямований процес змін, що ведуть до модифікації мети, змісту, методів, форм навчання й виховання, адаптації процесу навчання до нових вимог [21, с.183], а сама освіта перетворюється на ефективний важіль економіки знань, на інноваційне середовище, у якому студенти отримують навички і вміння самостійно оволодівати знаннями протягом життя та застосовувати це знання в практичній діяльності [16].

Закон України «Про вищу освіту» визначає поняття дослідницького університету як вищого навчального закладу, що забезпечує проривний розвиток держави в певних галузях знань за моделлю поєднання освіти, науки та інновацій. Критеріями дослідницького університету, відповідно до статті 30 зазначеного Закону України, є наявність розгалуженої інфраструктури та матеріально-технічної бази, міждисциплінарність освіти і науки, потужна фундаментальна складова наукових досліджень, здатність впроваджувати і комерціалізувати наукові результати, кількість публікацій за показниками міжнародних наукометричних баз та у міжнародних реферованих виданнях, місце в національному, галузевих або міжнародних рейтингах ВНЗ [15].

Інноваційний університет як вища стадія дослідницького закладу має бути центром інноваційних процесів, де докладаються як державні, так і комерційні ресурси та реалізуються наукові проекти. Він характеризується наявність інноваційної інфраструктури, яку утворюють центри трансферу технологій, інноваційного консалтингу, бізнес-інкубатори, малі інноваційні компанії, науковий парк. Він зберігає академічну складову, але при цьому працює за трьома взаємопов’язаними напрямами – освіта, наукові дослідження, інновації [19]. Поряд з реалізацією наукових проектів актуальним завданням інноваційного університету є якісна підготовка інноваційно орієнтованих фахівців у пріоритетних галузях техніки і технологій, поширення і застосування новітніх знань в умовах інноваційного середовища, тобто розробка і впровадження нових технологій освіти на основі компетентнісного підходу [10, с.20].

Складовою цілісного педагогічного процесу є навчальний процес, якому притаманні інноваційні ознаки. Інноваційність навчального процесу має свої особливості – спочатку формулюється філософія інновацій, що потім конкретизується в його основних елементах (цільовому, змістовому, процесуальному, технологічному та оцінному). Так цільовий та змістовий компонент впливає на зміст і структуру як всієї галузі, так і окремого комплексу дисциплін. Процесуальна складова визначає структуру навчально-пізнавальної діяльності вихованця (студента або учня) та структуру професійної діяльності педагога. Технологічний елемент впливає на структуру і зміст методичної роботи, зокрема підручників та методичних посібників. Оцінна складова впливає на систему дидактичних засобів. Інноваційність конкретизується як у кожному компоненті, так і в цілісній конструкції навчального процесу [14, с.37].

До сучасних психолого-педагогічних інновацій у вітчизняній системі освіти, в тому числі вищої, належать реалізовані нововведення [8] у:


  • зміст, методи, прийоми і форми навчальної діяльності та виховання особистості (методики і технології);

  • зміст і форми організації управління освітньою системою, а також в організаційну структуру закладів освіти;

  • засоби навчання і виховання;

  • особистісні установки викладача, оскільки навчальний процес має бути діалогом особистостей викладача і студента, що суттєво покращує мотивацію студентів до навчання.

Таким чином, основний критерій інноваційності освіти – зміна цілей, тобто змісту освіти та його результатів як основних складових діяльності педагога і того, хто навчається [8]:

Рис. 1. Освітня інновація як процес


Чи можна вважати інновацією удосконалення традиційних підходів до навчального процесу, спрямованих на якісніше засвоєння репродуктивного знання? Подібне вдосконалення не передбачає якісних змін, тому може трактуватися як покращення, а не нововведення.

Характерною ознакою інноваційної освіти є особистісно-орієнтоване навчання, яке підпорядковане таким закономірностям [21, с.184]:

1.Навчальна дисципліна є не фрагментом змісту освіти, а подією в житті особистості, що дає цілісний життєвий досвід, в якому отримані знання є його елементом, частиною.

2.Проектування навчального процесу є предметом сумісної діяльності викладача і студента, способом їх життєдіяльності як суб’єктів освіти.

3.Навчальний процес набуває вигляду дослідження, пошуку, навчальної гри, що стають джерелом досвіду.

4.Змінюються функції міжособистісного спілкування між викладачем та студентами: педагог стає фасилітатором (особою, що забезпечує успішну групову комунікацію) навчально-пізнавальної діяльності студентів, одним із джерел інформації.

5.Розвиток «Я-концепції» суб’єктів навчальної діяльності здійснюється через усвідомлення цілісної життєдіяльності, що передбачає імітаційно-рольове відтворення життєвих ролей і ситуацій, конструювання і організацію навчального матеріалу у такий спосіб, щоб студент сам міг вибрати зміст, форму і вид навчально-пізнавальної діяльності та засоби самоконтролю.

Звідси випливає можливість провести порівняльний аналіз основних засад інноваційного та традиційного навчання [21, с.185; 6, с.357-362] за таблицею 1:

Таблиця 1

Порівняльний аналіз характеристик методів навчання



у вищих навчальних закладах


Критерій характеристики

Особливості навчання

традиційне

інноваційне

Місце і роль викладача

Суб’єкт, що визначає всі аспекти процесу навчання – провідна особа

Суб’єкт, який ініціює та організовує процес навчання, стимулює перетворення студента в активного учасника цього процесу

Місце і роль студента

Сприйняття, засвоєння і відтворення інформації, наданої викладачем – пасивна роль

Активне засвоєння і генерування знань, отриманих з різноманітних джерел

Тип подання інформації

Визначена і керована викладачем інформація, знання подаються у готовому вигляді

Багатоканальна система, що генерує інформацію між викладачем та студентами та забезпечує інформаційну взаємодію між ними

Управління навчальним процесом

Авторитарне або тоталітарне

демократичне

Рівень творчості у роботі

Творчість можлива тільки в роботі викладача

Творчість викладача проявляється в різних формах, діяльність студента має творчий характер

Форма навчальної діяльності

Переважно лекції

Діалогові, інтерактивні, проектні та інші форми

Розв’язання навчальних проблем

Констатуються окремі проблеми, описуються шляхи їх вирішення

Навчання відбувається через спільний пошук вирішення проблеми, застосовується частково-пошуковий або дослідницький методи, формуються вміння та навички розв’язання проблем

Контроль за навчальним процесом

Жорсткий, формальний, не індивідуалізовані форми контролю

Індивідуалізовані форми контролю, формування навичок самоконтролю та рефлексії

Результат навчання

Сукупність знань, використання знань для отримання оцінок

Сукупність знань, практичних вмінь та навичок, готовність до їх творчого використання в практичній діяльності

Інноваційність у навчальному процесі приводить до зміни взаємовідносин викладачів та студентів. Якщо у традиційному навчанні простежується підсистема «суб’єкт» - «об’єкт», у якій студенту відводиться пасивна та залежна роль, то в при інноваційному навчанні студент перетворюється у важливий освітній суб’єкт, залучений до активної, творчої співпраці з викладачем, зацікавлений у здобутті глибоких і актуальних професійних знань. Зосередженість на суб’єкт-суб’єктну, діалогічну взаємодію вимагає реалізовувати навчально-виховний процес через поєднання традиційних та інноваційних методів та форм навчання.

Отже, інновації у змісті освіти мають доповнюватися і реалізовуватися через оволодіння інноваційними методами і формами навчання (діалоговими, діагностичними, активними, інтерактивними, дистанційними, комп’ютерними, мультимедійними, телекомунікаційними, тренінговими, проектними), а також шляхом запровадження альтернативних навчально-виховних технологій, таких як алгоритмізована, індивідуалізована, диференційована, модульна, колективна (у малих групах) тощо [18, с.107].

В освітній теорії та практиці існує певна поняттєво-термінологічна складність щодо розрізнення форм, методів, технологій навчання тощо. У статті 50 Закону України «Про вищу освіту» форми організації навчального процесу визначають як навчальні заняття, самостійну роботу, практичну підготовку та контрольні заходи, а основними видами навчальних занять у вищих навчальних закладах вважають лекції, лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття та консультацію [15]. В.Луговий також розмежовує поняття «види навчальних занять» і «методи/технології викладання», розуміючи під першим терміном специфіку організації освітньої діяльності, а під другим – шляхи і способи опрацювання освітньої (педагогічної) інформації з метою навчання [13, с.18]. Вчений пропонує для використання дві категорії освітньої діяльності: методи (прийоми, способи) викладання, під якими розуміє види навчальних занять і частково (самостійна робота, практична підготовка) форми організації навчального процесу, та види навчальної діяльності – навчальні завдання, розроблені викладачем для виконання студентом [13, с.19].

У науково-методичній літературі є різні підходи до класифікації інноваційних методів навчання.

В.Морозов поділяє їх на проектні, лабораторні та інтегровані [14, с.37]. Під проектними методами (метод проектів) вчений розуміє таку організацію навчання, за якою ті, що навчаються, набувають умінь і навичок у процесі планування та виконання практичних завдань – проектів. Лабораторна система (дослідна), на його думку, ґрунтується на принципах індивідуалізації навчання, самостійної дослідної роботи в кабінетах-лабораторіях. Інтегровані (комплексні) методи – це здійснення навчання за певними темами-комплексами, що містять матеріали суміжних предметів. Всі ці методи навчання застосовуються у співробітництві, взаєморозумінні, єдності інтересів і прагнень учасників навчального процесу.

Чернілевський Д.В. та Луцький І.М. під інноваційними технологіями розуміють технології активного, модульного та проблемного навчання, а також дидактичні ігри [24, с.287-318]. Вчені відмічають, що найбільш перспективними є особистісно діяльнісні педагогічні технології, взаємопов’язані з модульним навчанням.

Гончаров С.М. відносить до інтерактивних технологій навчання кооперативне, колективно-групове, ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань, кожна з яких реалізовується через окремі методи і прийоми [6].

Туркот Т.І. аналізує кредитно-модульну і модульно-рейтингову технології як інноваційні, а групову роботу студентів, групові тренінги, «мозкову атаку», дидактичні ігри, кейс-метод, мікровикладання, метод «Ток-шоу», «Коло ідей», «Акваріум» вважає інноваційними методами [21, с.274-339].

Артикуца Н.В. розглядає як інноваційні для юридичної освіти методи конкретних ситуацій, рольову гру, проблемно-пошуковий, «мозковий штурм», індивідуальні та групові тренінги, метод інтерв’ю та інші [2], а Кочубей А.В. вважає інтерактивними методами підготовки майбутніх інженерів імітаційні, мотиваційні, пізнавальні та регулятивні, які ґрунтуються на діалогічній взаємодії та «заставляють трудитися інтелект і душу» [12].

Проаналізуємо характерні ознаки деяких методів навчання, які в сучасній науковій та навчально-методичній літературі вважаються інноваційними.

Активні або інтерактивні методи навчання виокремлено на основі зміни ролі викладача (замість ролі інформатора роль менеджера) та ролі студента (інформація не мета, а засіб для засвоєння вмінь і навичок професійної діяльності). Інтерактивне навчання («inter» - взаємний, «act» - діяти) – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, що передбачає створення комфортних умов навчання, за яких студент відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність [21, с.284]. Характерною ознакою інтерактивного навчання є постійна, активна взаємодія усіх учасників навчального процесу. Аналізуючи свої дії та дії своїх партнерів кожен може змінювати модель своєї поведінки, більш усвідомлено засвоювати необхідні знання та вміння, відчувати себе в умовах, максимально наближений до майбутньої професійної діяльності. Найпоширенішими серед таких методів є метод проектів, групові обговорення, «мозковий штурм», ділові та рольові ігри, баскет-метод (метод навчання на основі імітації ситуації), тренінг-навчання, практичний експеримент тощо [23, с.33; 20; 21].

Суть інтерактивних методів можна виразити словами китайського філософа Конфуція, висловлені понад 2,5 тис. років тому:

Те, що я чую, я забуваю,

Те, що я бачу, я пам’ятаю,

Те, що я роблю, я розумію.

Дослідження американських та європейських науковців підтверджують, що інтерактивні методи навчання сприяють збільшенню частки засвоєння навчального матеріалу, бо впливають не лише на свідомість студента, а й на його почуття і волю, а саме: лекція – 5% засвоєння, читання навчальних текстів – 10%, відео/аудіо матеріали – 20%, демонстрація – 30%, робота в дискусійних групах – 50%, практика через дію – 75%, навчання інших і застосування отриманих знань – 90% засвоєння [21, с.287].

На підставі систематизації методів викладання за проектом Тюнінг В.Луговий визначає, що основним методом викладання має бути не лекція, як вважається у вітчизняній вищій школі, а індивідуальна, дослідницька, проектна робота, яка доповнюється самостійною (контрольованою), груповою дослідницькою роботою, семінаром та практикою [13, с.24].

Щоб спростити застосування окремих інтерактивних методів викладачеві необхідно враховувати такі моменти:


  • інтерактивна взаємодія потребує зміни в організації роботи, значної кількості часу для підготовки, тому доцільно починати із включення деяких елементів зазначених методів (робота в парах, «мозковий штурм» тощо);

  • необхідно провести із студентами організаційні збори, визначити «правила роботи в аудиторії», налаштувати їх на серйозну підготовку до занять;

  • використання інтерактивних методів не самоціль або самореклама, це засіб створення в академічній групі атмосфери співробітництва та взаєморозуміння [21, с.288].

Активні (інтерактивні) методи поділяються на імітаційні та неімітаційні [24, с.289-291].

Неімітаційні методи не передбачають створення моделі процесу або діяльності, а активізація досягається за рахунок добору проблемного змісту навчання, що забезпечує діалогічність взаємодії. До неімітаційних методів у науковій літературі відносять проблемну лекцію, семінар-дискусію з «мозковою атакою», виїзне практичне заняття, курсову та дипломну роботу, стажування без виконання посадових обов’язків. Зазначені методи дають можливість не тільки надавати студенту певну інформацію, але й сприяти розвитку окремих професійних вмінь та навичок.

Імітаційні методи поділяються на ігрові та неігрові, які передбачають роботу з моделлю ситуації у процесі імітації.

Метод аналізу конкретних ситуацій як неігровий метод полягає у вивченні, аналізі і прийнятті рішень у ситуації, що виникла, або може виникнути за певних обставин у конкретній організації. Цей метод стимулює аналітичне мислення студентів, формує системний підхід до вирішення проблеми, дозволяє виділити варіанти гіпотез розв’язання проблеми, допомагає налагодити ділові та особисті контакти, усувати конфлікти.

До ігрових імітаційних методів відносять стажування з виконанням посадових обов’язків, імітаційний тренінг, ділові та рольові ігри. Ці методи забезпечують максимально можливе наближення навчального процесу до виробничих умов. Активні методи навчання (дискусії, дидактичні ігри, моделювання виробничих ситуацій тощо) є своєрідним полігоном, на якому студенти відпрацьовують професійні вміння та навички.

Суть деяких інтерактивних технологій та відповідних їм методів можна представити у вигляді таблиці 2 [6, с.361-362]:

Таблиця 2

Деякі інтерактивні технології навчання



Інтерактивні технології

Технологічні методи і прийоми

Суть застосування

Кооперативне навчання

Робота в парах

Для засвоєння, закріплення та перевірки знань

Ротаційні трійки

Трійки утворюють коло. Кожна трійка отримує своє запитання для відповіді за чергою

«Карусель»

Розміщення у два кола. Ефективний для обговорення дискусійних питань

Робота в малих групах

Оптимально для проблем, що потребують колективного розуму – 5 студентів: спікер – секретар – посередник – доповідач – слухач.

Колективно-групове навчання

«Мікрофон»

Швидкі відповіді на запитання по черзі з предметом, який виконує функції мікрофона

Незакінчене речення

Для порівняння власних ідей з іншими:

«Це дозволяє зробити висновок, що …»

«Це рішення було прийнято тому, що …»


Мозковий штурм

Для розробки альтернативних рішень щодо вирішення конкретної проблеми з вільним висловленням власної думки

Кейс-метод (аналіз ситуацій)

Індивідуально, в парах, групах або колі

Ситуативного моделювання

Симуляційні (імітаційні ігри)

Відтворення певних подій, імітація явища, ситуації, проблеми у вигляді рольових ігор

Спрощене судове слухання, педагогічний консиліум, батьківські збори

Розігрування судового процесу з конкретної справи, обговорення конкретної педагогічної проблеми.

Громадські слухання

Моделювання суспільної думки за допомогою симуляційної гри

Опрацювання дискусійних питань

Метод ПРЕС (від англ. Position – Reason – Explanation or Example – Summery), позиція – обґрунтування – приклад - висновок

Для навчання умінь дискутувати:

«Я вважаю, що…»

«Наприклад, …»

«Таким чином, …»






Займи позицію

Використання протилежних думок «так» або «ні»




Зміни позицію

Уміння стати на точку зору іншої людини, використовуючи аргументи і мотиви




Дискусія

Публічне обговорення спільного питання




Дебати

Спроба переконати опонентів змінити свою позицію

Кожний з інноваційний методів навчання має свої переваги та недоліки. Наприклад, метод кейсів передбачає прийняття студентами конкретного рішення у запропонованій ситуації. Для ефективного використання цього методу інформація, що становить кейс («case» - випадок, ситуація), має відображати проблему з майбутньої професійної діяльності, що може бути розв’язана декількома варіантами. Кожна група студентів у результаті обговорення пропонує свій варіант розв’язання проблеми, обґрунтовуючи його з опорою на отримані знання з дисципліни. Викладач, готуючись до такого заняття, систематизує матеріал курсу, доповнює його міжпредметними зв’язками, спрямовує студентів на професійний, а не побутовий підхід до аналізу ситуації (табл.3) [21, с.330].

Таблиця 3.

Переваги і недоліки методу кейсів



Переваги

Недоліки

1.Можливість виявляти, аналізувати та прораховувати кожний крок значною мірою доповнює теоретичні аспекти розгляду проблеми.

1.У аналогічній реальній ситуації молодий фахівець без підтримки групи навряд чи зможе швидко пригадати отриманий досвід. Це може привести до розчарування у подальшому.

2.Створюється унікальна можливість вивчити складні професійні питання в емоційно сприятливій атмосфері навчального процесу.

2.Часові обмеження можуть не дати можливості групі виробити об’єктивні та ефективні шляхи вирішення проблеми. Це може привести до незадоволення методом.

3.Комунікативна природа методу надає можливості при наявності відповідних знань здійснити швидку, але ґрунтовну оцінку обговорюваних питань та пропонованих рішень.

3.Низька активність студентів приводить до зниження ефективності методу. Студенти можуть відчувати дискомфорт, якщо не відчувають підтримки викладача або однокурсників.

На вибір методів, форм та засобів навчання впливають особливості навчальної дисципліни, характер навчального матеріалу, обсяг часу, що відводиться на вивчення матеріалу, рівень загальної підготовленості групи, особливості навчально-матеріальної бази ВНЗ та багато інших. Значною мірою вибір методу визначається кількістю студентів, оскільки більшість методів найбільш ефективна при невеликій кількості учасників-студентів. Але перш за все вибір методу визначається дидактичними цілями заняття, видом інформації, який опановується, тобто має бути адекватним властивостям навчальної інформації та освітнім цілям [13, с.35], що може бути представлено таблицею 4:

Таблиця 4

Дидактичні цілі та відповідні їм методи навчання



Дидактичні цілі

Методи навчання

Узагальнення раніше вивченого матеріалу

Групова дискусія, «мозковий штурм»

Продуктивний виклад великого за обсягом матеріалу

«мозковий штурм», ділова гра

Розвиток вмінь та навичок самонавчання

Ділова або рольова гра, аналіз практичних ситуацій

Підвищення мотивації навчання

Ділова або рольова гра

Закріплення та систематизація вивченого матеріалу

тренінг

Застосування знань, умінь та навичок

Баскет-метод (метод навчання на основі імітації ситуації)

Опора на досвід студентів під час викладу нового матеріалу

Групова дискусія

Моделювання майбутньої професійної діяльності

Ділова або рольова гра, аналіз практичної ситуації

Освоєння та закріплення навичок особистісного спілкування

Ділова або рольова гра

Ефективне створення творчого проекту

Метод проектів

Розвиток навичок роботи в групі

Метод проектів

Набуття вмінь діяти в стресовій ситуації

Баскет-метод

Розвиток навичок прийняття рішень

Аналіз практичних ситуацій, баскет-метод

Розвиток навичок активного слухання

Групова дискусія

Ефективність застосування інноваційних методів навчання у вищих навчальних закладах треба оцінювати не тільки спираючись на кількісні показники навчальних досягнень студентів, а враховуючи зміни у свідомості як студентів, так і викладачів.

У студентів формується готовність до постійного оволодіння новими знаннями, мобілізуються їх задатки, здібності та обдарованість, утверджуються навики брати на себе відповідальність, відстоювати свою позицію, співпрацювати, розвивається новий тип мотиваційної сфери, де самоактуалізація впливає на загальну креативність студента, сприяє створенню нової позиції особистості [11].

Для реалізації завдань інноваційної освіти і навчання викладачу необхідно зацікавити кожного студента в роботі групи за допомогою чіткої мотивації, стимулювати студентів до вільного та коректного висловлення без страху за помилкову відповідь, проявляти високий професіоналізм у роботі. Інноваційну діяльність викладача можна трактувати як творчий процес і творчий результат, як особистісну категорію, де основою є рефлексія – осмислення особистістю власної пошуково-творчої діяльності, креативно-перетворювальної діяльності і співтворчості [24, с.333]. Ефективність фахової діяльності викладача ВНЗ визначається його активною взаємодією зі студентами, реалізацією ним доцільних психолого-педагогічних впливів, що сприяють якісному оволодінню студентами сучасними фаховими знаннями, вміннями та навичками, а також формуванню в них особистісних якостей і властивостей, необхідних для майбутньої професійної діяльності, суспільного та громадського життя. З метою підвищення ефективності фахової діяльності викладача ВНЗ необхідно удосконалювати кожен з компонентів цієї ефективності (управління викладачем навчально-виховним процесом, сукупність педагогічних вмінь і якостей, взаємовідносини зі студентами, фахове спрямування, мотивацію до реалізації завдань навчально-виховного процесу, фахову надійність) [20, с.88].

На нашу думку, підвищенню якості та інтенсивності освітнього процесу у вищій школі сприятиме органічне поєднання інноваційних методик із класичними, традиційними, продумане і гармонійне поєднання різних методів щодо кожної дисципліни та кожного заняття в залежності від їх мети та специфіки. Високопродуктивним та перспективним є також синтез аудиторної та позааудиторної роботи, що допомагає утворити сплав професійних умінь та навичок з активною громадською позицією майбутнього фахівця. Для реалізації таких підходів, а також для активного впровадження інноваційних методів навчання викладачу треба не тільки удосконалювати навчально-методичні комплекси з окремих дисциплін, але й опановувати нові засоби навчання. З цією метою у навчальному закладів доцільно створити спеціальну науково-методичну структуру для організації та координації зазначеної роботи, обладнати відповідні аудиторії технічними засобами, що дасть можливість реалізовувати інноваційні методи навчання у педагогічному процесі.

Вирішальну роль в оволодінні викладачами вітчизняних вишів інноваційними технологіями та методами може відіграти їх стажування у провідних вищих навчальних закладах за кордоном, а також участь у процесі академічної мобільності. Необхідна зміна застарілих стереотипів щодо викладацької діяльності, що має бути стимулом не тільки до ґрунтовного вивчення іноземної мови, а й до використання індивідуальних, дослідницьких, проектних, практичних методів педагогічної взаємодії. Такі підходи оптимально можуть бути реалізованими в рамках педагогічної діяльності або стажування за міжнародними програмами, які є складовими процесу інтернаціоналізації вищої освіти України.

З метою отримання статусу дослідницького університету інноваційного типу класичний вищий навчальний заклад повинен формувати власну відповідну стратегію, обираючи інноваційні моделі розвитку, трансформуючи свою діяльність через комерціоналізацію знань, проводячи проблемно орієнтовані міждисциплінарні наукові дослідження та готуючи висококваліфікованих фахівців нового покоління на основі новітніх соціально-економічних тенденцій, і тим самим підвищуючи конкурентоспроможність свого закладу. Творча імплементація інноваційних методів у навчальний процес є складовою частиною зазначеної трансформації [10, с.44].



Висновки. Головний вектор розвитку сучасної вищої освіти України визначається загальним спрямуванням на процес входження вітчизняної вищої школи до європейського та світового освітнього простору.

На підставі аналізу наукових досліджень та методичної літератури щодо впровадження інноваційних методів навчання у вищій школі показано, що:

- пріоритетом національної концепції реформування і модернізації вищої освіти є створення інноваційного освітнього середовища у вищих навчальних закладах через сприяння прогресивним нововведенням, в тому числі імплементації інноваційних методів навчання як складової частини формування університету інноваційного (підприємницького) типу;

- саме застосування широкого діапазону новітніх методів навчання стане однією з ознак інноваційних університетів і започаткує процес інтернаціоналізації вищої школи України;

- у сучасній педагогіці має місце багатоваріантність інноваційних методів навчання, спрямованих на якісне засвоєння знань студентами, розвиток їх інтелектуальної діяльності, формування вмінь та навичок критичного осмислення професійної проблеми, здатності самостійно опрацьовувати інформацію, набуття якостей, що стануть у нагоді в майбутньому професійному житті;

- кожний вищий навчальний заклад створює свою базу найбільш часто використовуваних інноваційних методів із врахуванням специфіки викладацького складу, контингенту студентів, особливостей спеціальностей, фахівців з яких готує конкретний виш, матеріально-технічного забезпечення та ін. Сукупність цих методів утворює методичну скарбницю національної вищої школи, яка свідчить про серйозну і копітку роботу щодо утвердження європейських якостей у вищій освіті України.

Успішне запровадження інноваційних методів навчання вимагає системної роботи, для якої необхідно :


  • переглянути зміст і спрямованість підготовки та підвищення кваліфікації (стажування) педагогів з метою формування їх професійної готовності до роботи в умовах інноваційного навчання;

  • сприяти участі викладачів у процесі академічної мобільності, зокрема у міжнародних програмах обміну та стажування;

  • запровадити систему матеріального стимулювання педагогів, які активно і ефективно впроваджують інноваційні методи у навчальний процес.

Актуальним напрямком подальшого висвітлення порушеної теми є дослідження проблеми навчання фахівців на основі досліджень в контексті компетентісного підходу, а також вивчення найбільш ефективних інноваційних методів, що можна використати для підготовки фахівців гуманітарної або природничої сфери, зокрема з окремих спеціальностей.

Список використаних джерел
1.Андрущенко В. Європейський педагогічний досвід та національний досвід: гармонізація пріоритетів /В.Андрущенко // Вища освіта України. – 2014. - №3. – С.5-11.

2.Артикуца Н.В. Інноваційні методики викладання дисциплін у вищій юридичній освіті. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ekmair.ukma.kiev.ua/bitstream/123456789/2424/1/Artikutsa_Inov.pdf

3.Ващук Ф.Г. Перехід до інноваційних технологій у вищій освіті – вимога часу / Ващук Ф.Г. // Інтеграція в європейський освітній простір: здобутки, проблеми, перспективи: монографія / За заг.ред. Ф.Г.Ващука. – Ужгород: ЗакДУ, 2011. – 560с. – (Серія «Євроінтеграція: український вимір»; Вип.16). – С.290-305.

4.Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та CD) / уклад.; голов.ред. В.Т.Бусел – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. – 1736с.

5.Вікіпедія [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org./wiki/Інновації.

6.Гончаров С.М. Методи, форми та інтерактивні технології навчання в кредитно-модульній системі організації навчального процесу. /С.М.Гончаров // Інтеграція в європейський освітній простір: здобутки, проблеми, перспективи: монографія / За заг.ред. Ф.Г.Ващука. – Ужгород: ЗакДУ, 2011. – 560с. – (Серія «Євроінтеграція: український вимір»; Вип.16), С.353-362.

7.Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник / І.М.Дичківська. – К.: Академвидав, 2004. – 352с.

8.Дубягін О.Б. Інноваційні технології та методи навчання як фактор удосконалення навчального процесу. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.geci.cn.ua/uk/home/item/download/446_a657598348b2a6e8c60b5c4f62a104f0.html

9.Інновації у вищій освіті: проблеми, досвід, перспективи: монографія / за ред. П.Ю.Сауха. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2011. – 444с.

10.Інноваційна діяльність університетів України: аналітичний огляд. За загальною редакцією Артьомова І.В. – Ужгород: ПП «АУТОДОР-ШАРК», 2015. – 162 с.

11.Козак Л.В. Дослідження інноваційних моделей навчання у вищій школі. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://elibrary.kubg.edu.ua/4280/1/Kozak_LV_Doslidjennya_innov_mod_2014.pdf

12.Кочубей А.В. Інноваційні методики викладання гуманітарних дисциплін у вищих технічних навчальних закладах. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Ozfm_2013_7_27.pdf

13.Луговий В.І. Управління якістю викладання у вищій школі: теоретико-методологічний і практичний аспекти / В.І.Луговий // Психолого-педагогічні засади проектування інноваційних технологій викладання у вищій школі: монографія / [авт. кол.: В.Луговий, М.Левшин, О.Бондаренко та ін.; за ред. В.П.Андрущенка, В.І. Лугового]. – К.: «Педагогічна думка», 2011. - 260с. – розд.1, [підрозд.1.1]. – С.5-34.

14.Морозов В. Філософія впровадження інновацій у педагогічний процес./ В.Морозов// Вища освіта України. – 2014. - № 2. – с. 36-39.

15. Про вищу освіту: Закон України від 1 липня 2014 року №1556 – VІІ //Відомості Верховної Ради України, від 19.09.2014р. /№37-38/ стр.2716, ст.2004. - [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1556-18

16.Проект Концепції розвитку освіти України на період 2015-2025 років. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://mon.gov.ua/ua/pr-viddil/1312/1390288033/1414672797/

17.Проект Стратегії реформування вищої освіти в Україні до 2020 року. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://mon.gov.ua/ua/pr-viddil/1312/1390288033/1415795124/

18.Силадій І. Якісна освіта в контексті управління впровадженням інновацій / І.Силадій // Вища освіта України. – 2011. - № 4. – с. 105-112.

19.Смоланка В.І. Стратегічна мета УжНУ – створення інноваційного університету європейського рівня./ В.І.Смоланка // Закарпатська правда. - 7-13 березня 2015 року. - № 8 (15786). - с.6.

20.Терлецька Ю. Ефективність фахової діяльності викладачів вищих навчальних закладів: педагогічно-психологічний аспект. / Ю.Терлецька // Вища школа. – 2014. - № 1. – С.81-89.

21.Туркот Т.І. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К: Кондор, 2011. – 628с.

22.Феномен інновацій: освіта, суспільство, культура: монографія / [Ред.кол.: В.Г.Кремень, В.В.Ільїн, С.В.Пролеєв]; за ред. В.Г.Кременя; – К.: Пед. думка. – 2008. – 470с.

23.Харківська А.А. Системний підхід та інновації в сучасній педагогічній науці. / Харківська А.А. // Міжнародний науковий вісник: збірник наукових статей за матеріалами ХХVІІ Міжнародної науково-практичної конференції, Ужгород – Будапешт, 26-29 листопада 2013 року (ред.кол. В.І.Смоланка (голова), І.В.Артьомов та ін. – Ужгород: ДВНЗ «УжНУ», 2014. – Вип. 8(27). – 376с. – С.31-35.

24.Чернілевський Д.В. Педагогіка вищої школи: Підручник./ Д.В.Чернілевський, І.С.Гамрецький, О.А.Зарічанський, І.М.Луцький, О.В.Пшеничнюк. За ред. Д.В.Чернілевського. – Вінниця: АМСКП, Глобус-Прес, 2010. – 408с.


Reference
1. Andrushenko V. European pedagogical experience and national experience: harmonization of priorities / Andrushenko V. // Higher education of Ukraine. - 2014. - №3. - p.5-11.

2. Artikuca N.V. Innovative methodologies of teaching of disciplines are in higher legal education. [Electronic resource], access mode: http://www.ekmair.ukma.kiev.ua/bitstream/123456789/2424/1/Artikutsa Inov.pdf

3. Vaschuk F.G. Passing to innovative technologies in higher education is a requirement of time / Vaschuk F.G. // Integration in European educational space: achievements, problems, prospects: monograph / Uzhhorod: ZakDU, 2011. – 560p. - (Series are "Eurointegration: the Ukrainian measuring"; №16). - p.290-305.

4. A large explanatory dictionary of modern Ukrainian (including adds & CD) /.; - K.: Irpin, "Perun", 2009. – 1736p.

5. Wikipedia [Electronic resource], access mode: http://uk.wikipedia.org./wiki/Інновації.

6. Goncharov S.M. Methods, forms and interactive technologies of studies, are in the credit-module system of organization of educational process. / Goncharov S.M. // Integration in European educational space: achievements, problems, prospects: monograph / chief editor Vaschuk F.G. it is Uzhhorod: ЗакДУ, 2011. – 560p. - (Series are "Eurointegration: the Ukrainian measuring"; №16), P.353-362.

7. Duchkivska I.M. Innovative pedagogical technologies: train / Duchkivska I.M. - K.: Academvudav, 2004. – 352p.

8. Dubyagin O.B. Innovative technologies and methods of studies as a factor of improvement of educational process. [Electronic resource], access mode: http://www.geci.cn.ua/uk/home/item/download/446_a657598348b2a6e8c60b5c4f62a104f0.html


9. Innovations in higher education: challenges, experiences, perspectives: monograph / Ed. P.Y.Sauha. – ZSU of Ivan Franko, 2011. – 444p.

10. Innovation activities of universities in Ukraine: analytical review. Chief editor Artjomov I.V. - Uzhgorod: private enterprise "AUTODOR-Shark", 2015. - 162 p.


11. Kozak L.V. Studies of innovative learning models in higher education. [Electronic resource] – access mode: http://elibrary.kubg.edu.ua/4280/1/Kozak_LV_Doslidjennya_innov_mod_2014.pdf
12.Kochubey A.V. Innovative methods of teaching the humanities in higher technical education. [Electronic resource] – access mode: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Ozfm_2013_7_27.pdf

13. Luhovyi V.I. Management quality of teaching in higher education: theoretical, methodological and practical aspects / V.I.Luhovyi // psycho-pedagogical principles of design of innovative technologies of teaching in higher education: monography / [authors. col . V.Luhovyi, M.Levshyn, O.Bondarenko, etc .; edit by. V.P.Andruschenka, VI Lugovyi]. - K., 2011. - part.1 [chapter.1.1]. - P.5-34.

14.Morozov V. The philosophy innovation in teaching process. / V.Morozov // Higher education Ukraine. - 2014. - № 2. - p. 36-39.

15. Higher Education: Law of Ukraine on July 1, 2014 №1556 - // VII Supreme Council of Ukraine from 19.09.2014r. / №37-38 / str.2716, st.2004. - [Electronic resource] - Access: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1556-18

16. Project about Concept of Education in Ukraine for the period 2015-2025 years. [Electronic resource] - Access: http://mon.gov.ua/ua/pr-viddil/1312/1390288033/1414672797/

17. Project of strategy reform of higher education in Ukraine until 2020. [Electronic resource] - Access: http://mon.gov.ua/ua/pr-viddil/1312/1390288033/1415795124/

18. Siladiy I. Quality education in the context of the implementation of innovation management / I.Siladiy // Higher education Ukraine. - 2011. - № 4. - p. 105-112.

19. Smolanka V.I. UzhNU strategic goal - the creation of innovative European university level. / V.I.Smolanka // Transcarpathian true. - 7-13 March 2015. - № 8 (15786). - P.6.

20. Terletska J. Effectiveness of vocational high school teachers, pedagogical and psychological aspect. / J.Terletska // High School. - 2014. - № 1. - P.81-89.

21. Turkot T.I. Higher Education Pedagogy: Textbook for university students. - By: Condor, 2011. – 628p.

22. Fenomen innovation, education, society and culture: monography / [Edited by : V. Kremen, V.V.Ilyin, S.V.Proleyev]; chief V. Kremen; - K .: Ped.Dumka. - 2008. – 470p.

23. Harkivska A.A. The system approach and innovations in modern pedagogical science. / Kharkivska A.A. // International Research Bulletin: collection of scientific articles on materials XXVII International Scientific Conference, Uzhgorod - Budapest, 26-29 November 2013 (edited by V.I.Smolanka, I.V.Artomov and others. - Uzhgorod: State University "UzhNU", 2014. - Vol. 8 (27). – 376p. - P.31-35.



24. Chernilevskiy D.V. Higher Education Pedagogy: Textbook. / D.V.Chernilevskiy, I.S.Hamretskiy, O.A.Zarichanskiy, I.M.Lutski y, O.V.Pshenychnyuk. Ed. D.V.Chernilevskoho. - Vinnytsa: AMSKP, Globe-Press, 2010. – 408p.


Кляп М.І.





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка