Інформація щодо проведення заходів до 27-х роковин аварії на Чорнобильській аес



Скачати 31.45 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір31.45 Kb.
Інформація

щодо проведення заходів до 27-х роковин аварії на Чорнобильській АЕС

Червономаяцького НВК

26 квітня 1986 року навічно вкарбувалося в історію України трагічним днем. В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо. І незважаючи на те, що вже пройшло 27 років, чорнобильська рана для кожного українця ще щемить , щемить болісно і пекуче. Як дань пам’яті, шани і вдячності тим, хто не злякався, не відступив в час біди і небезпеки, як пам’ятка, застереження, урок сьогоднішньому і прийдешнім поколінням з 22 по 26 квітня проведено ряд виховних заходів у нашому Червономаяцькому НВК.

Тиждень розпочато із тематичної виставки «Мужність і біль Чорнобиля», яку організувала Ярош Т.І. і, яку на протязі тижня відвідали всі учні нашої школи. Привернули увагу дітей книги Л. Даєна «Чорнобиль – трава гірка» та книга В. Трегубова « Приборкувачі вогню». Звучали уривки віршів і поем, спогади батька, присвячені пам’яті сина Ігоря і його бойовим друзям. Розповідь супроводжувалась переглядом фото з місця подій, які допомогли відчути всю глибину тієї катастрофи.

«Атомне століття раною горить…» - це назва години спілкування, яку провела Сидельнікова О.Ф. У доступній для другокласників формі, вона пояснила їм, що таке радіація і які її наслідки. Розповіла про дівчинку Аврору, яка на передодні аварії приїхала в гості до бабусі, про те, як сумно склалася її доля після чорнобильської катастрофи. Фото Аврори із кінофільму « Аврора», який знятий на реальних подіях і все почуте про неї дуже вразили діток. І на закінчення із уст вчительки звучали такі слова :

Хай стане мир міцніше у сто крат,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль – попередження, набат,

Його уроків людство не забуде.

Середа, 24 квітня, для учнів 3-4 класів огляд документальної хронічки «Чорнобиль б’є на сполох» підготувала Любов Анатоліївна Злобіна. Чорно – білі світлини, зроблені під час ліквідації аварії супроводжувались змістовною розповіддю і створили атмосферу жалю і співчуття, вдячності і тривоги.

Про конкурс малюнків, присвячений 27 річниці аварії на Чорнобильській АЕС, учні 1- 9 класів дізналися у понеділок на робочій лінійці. А те, що більшість із них поставилися до цього відповідально стало зрозумілим у п’ятницю, коли у коридорі на стенді з’явилися дитячі роботи під заголовком « І впав багряний лист і чорним став навіки…». Всі малюнки були виконані у чорно – білому форматі і говорили самі за себе: наслідки чорнобильської катастрофи не залишили байдужим нікого. Переможців не вибирали, проте слід сказати, що роботи учнів 9 класу Оберемок О. та Фесенка О. та учня 7 класу Сороки С. привернули увагу і вчителів і учнів .

І ось 26 квітня , 8 год 30 хв… Розпочинається єдиний урок, назва якого « Чорнобиль не має минулого часу», який разом із старшокласниками підготувала і провела Бондаренко Г. В.

На стіні карта України, на якій чорний прапорець, розташований на березі річки Прип’ять, у місті Чорнобиль, а на дошці фото людей, які першими по тривозі прибули на місце аварії, і яких давно не має в живих, ілюстрації міста Чорнобиль та електростанції у двох вимірах – до і після…

Звучать слова :

Сьогодні нас зібрав загальний біль -

Біль пам’яті про 26 квітня.

Минуло стільки літ… А звідусіль

Відлуння драми нашого століття.

Про те, як все починалося, як мужньо боролися з вогнем пожежники, як без вагань кинулись на допомогу медик, як допомагав долати наслідки аварії весь український народ та як сьогоднішнє покоління розплачується за чиюсь безвідповідальність та бездоглядність , - про все це ішлося на протязі всіх 45 хвилин.

До глибини душі вражають рядки вірша «Радіо мовчить», який читає Волченко А.. А яка сила слова всі відчули слухаючи вірш у виконанні Сороки С. під назвою «Зойкнула Земля».

Атмосферу смутку і скорботи підсилювали мелодії пісень «Квіти Чорнобиля» та «На Чорнобиль журавлі летіли». Під звуки метронома всі присутні схиляли голови у хвилинні мовчання, вшановуючи тих, кого не має серед нас, живих, тих, кому ми завдячуємо своїм життям.



Непомітно пролетів урок і ось Галина Володимирівна говорить: « …давайте всі разом запалимо сьогодні свічки, поминальні свічки і свічки надії. І нехай ці вогники і всі вогники, які сьогодні запалають у кожній українській оселі, зіллються в одне полум’я - полум’я віри! Герої згасли , як зорі та нехай кожен із нас торкнеться пам’яттю священного вогню – частини вічного, а світло цих свічок хай буде нашою даниною тим, хто пішов від нас, хто пожертвував собою за ради нашого життя , за ради життя на Землі.

Мерехтять свічки, звучить звукозапис пісні у виконанні О. Білозір « Молитва», - і на цій ноті закінчується урок, але пам’ять про ці події не має кінця!


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка