Інноваційні форми масової роботи шкільної бібліотеки та методика їх проведення вступ



Скачати 274.42 Kb.
Дата конвертації10.03.2016
Розмір274.42 Kb.
ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ МАСОВОЇ РОБОТИ ШКІЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ ТА МЕТОДИКА ЇХ ПРОВЕДЕННЯ

Вступ

Яка нинішня молодь, таке й суспільство в майбутньому. Сьогодні гостро стоять питання: що нас чекає, що несе з собою нове покоління? Адже майбутнє залежить від не ординарно мислячих, творчих особистостей, від тієї інтелектуальної духовної еліти, яку потрібно сформувати.

В Україні склалась нова соціокультурна ситуація. Читання стало іншим. У коло читацьких інтересів юнацтва увійшла така література і такі сфери життя, які раніше менше привертали увагу, або ця увага штучно нівелювалась.

Макро і мікросередовище впливають на розвиток людини, тому завдання бібліотек – створити умови для задоволення та розвиток інформаційних потреб людей.

Одним із засобів створення таких умов є масові заходи в бібліотеці: цікаві, захоплюючі, емоційні, зорієнтовані на особистість.

Масова робота виконує свої функції:



  • сприяє задоволенню і розвитку інформаційних потреб і запитів, зростанню кола пізнавальних читацьких інтересів, проведення дозвілля;

  • допомагає залученню нових читачів до бібліотеки;

  • здійснює рекламу бібліотеці, створює її імідж.

Одним із принципів масової роботи є актуальність, незвичне трактування певних питань, що дозволяє підвищити зацікавленість читачів тією чи іншою темою.

Проводячи масові заходи, бібліотеки задовольняють потреби в освіті та самоосвіті, професійному вдосконаленні, розширенню світогляду, духовному, естетичному розвитку.

На вибір певної форми популяризації літератури впливає практичний досвід бібліотекаря, його ерудованість, професійна підготовка, вміння „тримати” аудиторію.

Досвід проведення масових заходів підтверджує, що їх ефективність залежить від активності читачів. Треба сміливіше використовувати оригінальні, близькі юнацтву, учням форми роботи. А читачі юнацького віку віддають перевагу діалоговим, дискусійним, ігровим формам спілкування тому, що вони посилюють пізнавальну й читацьку активність, спонукають до самостійного мислення, вміння відстоювати особисту думку. Захоплюючі, емоційні заходи дають можливість позмагатися, поспілкуватися. Це - дискусійні інтерв’ю, дискусії, диспути, різноманітні конкурси, вікторини, бібліомарафони тощо.

На початку ХХІ ст. фахівці бібліотечної справи відчули необхідність змін в організації спілкування з учнівською, молодіжною аудиторією і почали приділяти особливу увагу оновленню методики популяризації книги, урізноманітнюючи її. Певні нововведення з’явилися в оформленні та атрибутиці усних наочних форм рекомендації літератури, створенні невимушеної обстановки у спілкуванні. «Народилися» нетрадиційні форми популяризації книги в юнацькій аудиторії. Такими є: презентації книг, книжкові та літературні аукціони, літературно-художні вернісажі, театралізовані вікторини, хроноскопи, поетичні альбоми, літературний диліжанс, прес-діалог, п’ять хвилин з мистецтвом, ерудит-лото тощо.

Особливість таких форм полягає в тому, що їм притаманні: новизна у назві, діалог бібліотекаря з читачами і читачів між собою, наявність елементів театралізації у викладі інформації, ігрові моменти, своєрідна атрибутика, що передає специфіку запропонованої форми, активна участь читачів у проведенні заходу. Досвід підтверджує, що ті заходи, де читачі були активними учасниками, виявилися для них найцікавішими.

Таким чином, прагнення бібліотекарів співпадають з бажаннями читачів, які хочуть спілкуватися, збагачуватися новою інформацією в живій, динамічній ситуаційній формі.

I. НОВІ ФОРМИ МАСОВОЇ РОБОТИ

1. Діалог-огляд.

Творчий підхід до роботи може перетворити традиційну масову форму в нову й набагато цікавішу. Як, наприклад, діалог-огляд. Його рекомендуємо проводити для користувачів середнього та старшого шкільного віку з метою більш поглибленого знайомства з проблемними статтями з газет і журналів однієї тематики.

На відміну від бібліографічного огляду діалог-огляд проводять два учасники: бібліотекар та фахівець у цій галузі. Бібліотекар пропонує читачам статті із журналів, розкриває тему, проблему, авторську позицію. При цьому він звертається до свого співрозмовника із запитаннями: чи погоджується він з автором статті; яка його думка щодо питань, висвітлених автором. Співрозмовник відповідає на поставлені запитання, висловлює свій погляд, наводить приклади із повсякденного життя та досвіду роботи, підсумовує сказане.

Такий діалог-огляд можна проводити з питань права, охорони здоров’я та психології підлітків, екології та історії рідного краю, запросивши на них фахівців. Ця форма роботи допоможе слухачам краще зрозуміти проблему, висвітлену в статтях, співвіднести її з місцевими умовами, виробити власну точку зору з даного питання.

До відносно нових форм роботи з періодичними виданнями відносять прес-калейдоскоп. Це – комплексна форма, що включає в себе декілька заходів (наприклад: виставку, диспут, вікторину чи конкурс, прес-конференцію чи бесіду за круглим столом і тощо). Усі заходи об’єднані єдиною метою, тематичним спрямуванням, предметом розгляду, колом учасників. Головна роль відводиться у прес-калейдоскопі періодичним виданням та публікаціям, вміщеним на їх сторінках.

2. Прес-конференція.

Однією зі складових частин прес-калейдоскопу є прес-конференція. Ця форма роботи запозичена з журналістської практики і являє собою своєрідний вечір запитань та відповідей за визначеною темою. Цей захід потребує ретельної підготовки як бібліотекарів, так і користувачів. Більше розрахований на читачів- підлітків.

Заздалегідь треба визначити тему прес-конференції, можна також підготувати частину запитань від читачів. Тему прес-конференції треба обирати актуальну, яка дійсно цікава даній категорії учасників. Наприклад: „Як уберегти себе від шкідливих звичок?”, „Освіта сьогодні», «Що чекає майбутнього випускника?”, „Різні погляди на різні професії ” тощо.

Прес-конференція проходить у вигляді ділової гри-діалогу „кореспондентів”, якими є всі присутні читачі, з представниками „прес-центру”. „Прес-центр”, який складається з бібліотекарів та запрошених фахівців відповідно до теми конференції, відповідає на питання „кореспондентів”. Але конференція пройде більш цікаво і з користю, якщо присутні не будуть сторонніми слухачами, а самі візьмуть активну участь у її проведенні, будуть задавати питання, з’ясовувати думки спеціалістів щодо порушених проблем, ділитися власними враженнями про прочитані статті.

Частину відповідей на запитання читачі можуть одержати у „прес-центрі” у формі індивідуальних списків літератури, тематичних добірок з рекомендацією не тільки статей, а й книжок з даної проблеми. Підготовлено і проведено прес-конференцію на тему: «Наші друзі – вітаміни».

3. Прес-діалог.

Прес-діалог –– це технологія роботи з періодичною пресою, яка сприяє розвитку інтересу до аналізу проблемних статей і вчить робити цей аналіз.

Учасники прес-діалогу виконують роль журналістів. Для прес-діалогу вибирають статтю або кілька статей зміст, яких цікавить всіх. Всі читають її заздалегідь, або під час зустрічі. Потім формуються групи по 4-5 журналістів, які обговорюють матеріали свого колеги.

Запитання складають колегіально і адресують їх іншим групам. Запитання мають бути проблемними. Опоненти прес-діалогу – це знавці проблеми. Прес-центр фіксує цікаві висловлювання і зразу ж випускає “Блискавку”, готує дружні шаржі. Ведучий стежить за послідовністю запитань і відповідей, керує діалогом.



4. Літературні ігри.

Літературні ігри – активні форми масової роботи бібліотеки з читачами, які в основному використовуються для дітей дошкільного, молодшого та середнього шкільного віку. Ефективність ігрових технологій вимірюється підвищенням пізнавальної та емоційної активності читачів, їх попитом на літературу, більш глибоке і зацікавлене опрацювання та засвоєння матеріалу. Літературні ігри активізують читання школярів, стимулюють їх звертання до художньої, науково-пізнавальної, довідкової літератури, посилюють сприйняття та поглиблюють навички самостійної роботи з книгою.

Літературні ігри можна класифікувати на рольові (перевтілення читача в літературного героя), інтелектуальні (в їх основі лежить процес „розгадування ” книги, її автора, літературних героїв), особистісно-рольові, пізнавальні та ін. Всі вони розвивають ініціативу, логічне мислення, творчі здібності читачів, формують художні та естетичні смаки.

4.1. Літературне лото.

Колективна гра-змагання для знавців художньої літератури, у якій беруть участь дві команди з однаковою кількістю гравців. Завдання для гравців - уривки з літературних творів, написані на невеликих картках. Загальне число карток із завданнями має дорівнювати кількості гравців в обох командах. Кожному гравцеві дається одне завдання.

За стилем та змістом уривка гравець має визначити назву книги та її автора. Визначивши автора та назву твору, гравець знаходить книгу на книжковій виставці, яка була спеціально організована для гри. На ній представлені не тільки ті книги, уривки з яких склали текст завдань, а й ті, що не мають відношення до гри.

Окрім карток з текстом та книжкової виставки, необхідно також приготувати два ігрових поля. Кількість клітин на ігрових полях має відповідати числу завдань на картках, призначених для кожної команди.

Гравці по черзі обирають собі картки із завданнями, зачитують вголос і повідомляють через хвилину свій варіант відповіді та демонструють відповідний експонат книжкової виставки. Якщо відповідь, на думку журі, правильна, гравець заштриховує одну клітинку свого ігрового поля. Перемагає та команда, яка першою заштрихує всі клітинки або на рахунку якої заштрихованих клітинок виявиться більше.

Таким чином можна провести і тематичне лото: мовне, екологічне, правове, історичне тощо. У такому випадку може використовуватися не тільки художня література, а й різноманітні словники, довідкові видання.



4.2. Літературний лабіринт.

Літературний лабіринт –– літературна гра, яка проводиться в декілька турів. Кожний тур –– подорож у різні жанри літературного світу: поезію, епічну прозу, фантастику, драматургію тощо.

За умовами гри готуються запитання на відповідну тему. Всі учасники по черзі дають відповіді на запитання. Відповідь є своєрідним ходом по лабіринту. На великому стенді-лабіринті ці ходи визначаються стрілками з номерами учасників. Першими вдало проходять лабіринт ті, хто дає правильну відповідь, вказуючи літературні джерела.

У грі можуть брати участь усі запрошені на захід, оскільки на кожний новий тур склад команд може поновлюватися; практикується також допомога залу для відповіді на складні запитання.



4.3. Літературний диліжанс.

Літературний диліжанс проводиться у вигляді „подорожі” за творами окремого автора або групи авторів.

В оформленні використовуються квитки, фішки, сигнальні знаки, намальована на аркуші ватману карта дороги з умовними зупинками. Умовною платою за проїзд є відповідь читача на літературне запитання. Всім, хто відгадує правильно, видаються проїзні квитки, в яких вказано кінцевий пункт подорожі. Кількість загадок відповідає кіль­кості учасників гри.

Кожного разу ведучий оголошує зупинки, і ті „пасажири”, які „ідуть” до цієї станції, починають змагатися: хто перший піднімає сигнальний знак, той і відповідає на запитання. За правильну відповідь гравці отримують фішки. Володар найбільшого числа фішок нагороджується призом.



4.4. Літературний аукціон.

Літературний аукціон – гра, в якій використовується головний принцип аукціону: перемагає той, чия правильна відповідь на запропоноване питання буде останньою.

Для проведення гри необхідно підготувати книжки для „продажу” (це обов’язково мають бути видання, що викликають зацікавлення та знайомі тій читацькій аудиторії, з якою проводиться захід), а також підібрати запитання, які будуть запропоновані учасникам аукціону.

Гру проводить „головний аукціоніст”. Для нього потрібно підготувати дерев’яний молоточок та маленький дзвіночок.

Завдання можуть бути різними, проте потрібно передбачити велику кількість варіантів відповідей. Наприклад: наводиться прізвище відомого письменника, гравці один за одним повинні називати його твори. Після кожної правильної відповіді „аукціоніст” повільно рахує до трьох; той з гравців, хто останнім дає вірну відповідь, вва­жається переможцем і отримує право „купити”, тобто взяти на свій формуляр книгу, яка його цікавить.

Турнір ерудитів – командна ігрова форма, яка сприяє закріпленню отриманих читачами знань та вмінь.

Бібліотекарі спільно з учасниками визначають тему турніру, яка може бути з будь-якої галузі: на знання історії рідного краю, художньої літератури, правил етикету і т.д. Під час підготовки турніру шляхом бесід, оглядів літератури, організації книжкових виставок необхідно познайомити учасників з книгами, журналами, газетними публікаціями, що висвітлюють обрану тему.

Турнір може проходити за такими етапами:

1. Привітання (або візитка).

2. Розминка. Ведучий задає кожній команді по декілька питань-ситуацій за темою турніру. Учасники через 1—2 хвилини обговорення повинні запропонувати варіант вирішення проблеми.

3. Конкурс капітанів.

4. Творчий конкурс (або конкурс на застосування практичних навичок за темою).

5. Домашнє завдання.

6. Підбиття підсумків (нагородження учасників і переможців).

Для оцінки відповідей команд створюється журі, яке повинно оцінювати швидкість та якість виконання завдань, повноту відповідей на запитання, грамотність та оригінальність домашнього завдання. Приміщення, в якому буде проходити турнір, необхідно оформити виставками літератури, плакатами, гумористичними малюнками з теми турніру, а також необхідно передбачити музичне оформлення заходу.

5. Бібліотечний уїк-енд.

Для всіх категорій користувачів рекомендуємо організувати бібліотечний уїк-енд — відпочинок у бібліотеці. Це комплексний захід, для підготовки якого необхідно створити робочу групу, куди ввійдуть працівники бібліотеки, представники організацій, спільно з якими буде проводитися захід, читацький актив.

До програми уїк-енду можуть входити: зустрічі-бесіди з людьми різних професій; різноманітні літературні конкурси, ігри, вікторини; огляди літератури; бесіди-рекомендації; обговорення телепередач та цікавих книг; виставки літератури та виробів декоративно-прикладного мистецтва, екскурсії; засідання бібліотечних клубів. У програму дня добре було б включити такий захід, як фотографування на пам’ять.

Своєрідною формою відпочинку в бібліотеці є коктейль-презентація. Це масовий захід, організований для широкого кола читачів, який проходить в урочистій обстановці за бокалом коктейлю, соку і має на меті ознайомити присутніх з масовими заходами, запланованими на наступний рік, привернути до них належну увагу. При підготовці слід подбати про рекламу, адресувати запрошення спонсорам бібліотеки, ЗМІ.



6. Поетичний альбом.

Поетичний альбом є одним з основних різновидів відомого і часто використовуваного бібліотекарем усного журналу.

Мета заходу – популяризація поетичного слова. Методика його проведення передбачає традиційні “сторінки”, участь ведучих, читців, любителів поезії, гостей – поетів (як професійних митців, так і земляків-аматорів), які познайомлять учасників заходу з власним творчим доробком.

Однією із сторінок альбому неодмінно виступає книжкова виставка (бажано озвучена), перегляд чи бібліографічний огляд.

Перехід від однієї сторінки до іншої позначає перегортання сторінок реально художньо оформленого макета “поетичного альбому”.

7. «П’ять хвилин з мистецтвом».

П’ять хвилин з мистецтвом це цікава форма, яка дозволяє регулярно спілкуватися з музикою, поезією, живописом та іншими видами мистецтва.

Проведення названої форми роботи вимагає створення невеликої групи учнів-читачів різних вікових груп. Вони отримують завдання. Сценічна подача може бути різна, як то: “П’ять хвилин з музикою”, “Сьогодні знову “П’ять хвилин з поезією”, “П’ять хвилин у художньому залі”, Виставка однієї картини” та ін.

Психологія проведення цих заходів вимагає підбору одного з музичних, поетичних творів чи творів мистецтва.



8. Літературна мандрівка.

Два роки підряд під час Тижня книги ми проводили літературну мандрівку «Подорож у світ книги». Це була подорож у книги різних авторів, де коротко розповідали про самого автора і його книги. До цього залучили учнів різних вікових категорій. Окремо до нас приходили на репетицію діти навіть з різних змін. Сцену з «Лісової пісні» «Зустріч Лукаша і Мавки» зіграли учні 5-го класу. Сцену з п’єси «Сватання на Гончарівці» «Зустріч Уляни і Стецька» зіграли учні 9-х класів. Сценку «Розмова в купе» зіграли учні 7-х класів, гуморески Павла Глазового і Дмитра Білоуса, а також вірші присвячені книгам, читали учні 3-х, 5-х класів. Це все супроводжувалося презентацією на мультимедійній дошці. Була організована книжкова виставка літератури. А в кінці свята були нагороджені найкращі читачі бібліотеки.



9. Театралізоване дійство.

Традиційно кожного року ми записуємо учнів 2-х класів у бібліотеку, з цією метою ми проводимо театралізоване дійство під назвою «Знайомство з шкільною бібліотекою», де учні знайомляться з Королевою книги, Гаррі Поттером, кращими читачами, щоб маленьким читачам це свято було цікавим і запам’яталося. Веде цей захід бібліотекар, а потім Королева книги і Гаррі Поттер в ігровій формі розповідають правила користування. На будь-якому масовому заході, який проводиться бібліотекою, головною повинна бути книга. Дітям розказуємо тільки основні правила поводження в бібліотеці, показуємо книги і тут таки даємо їм подивитися, погортати. Показуємо саму велику і саму маленьку книгу, товсту і тонку книги, з малюнками і без малюнків і наголошуємо, що в книзі головний зміст, а не зовнішній вигляд, обов’язково включаємо ігрові елементи - «Чарівна скринька» з речами, які належать літературним героям. Це наочно і зрозуміло. Запитання мають бути легкі і прості, оскільки це ще не конкурс а своєрідна ігрова хвилинка, щоб був «ліс» рук і відповіді хором. І лише в кінці задаються складні питання, щоб заінтригувати і тут же показати книги, в яких можна знайти відповіді.

А на закінчення Королева книги і Гаррі Поттер проводять для малих читачів вікторини, вручають читацькі квитки та вибрані раніше книжечки.

ВИСНОВКИ

Звичайно, читачу запропоновано лише частину різноманітних форм масової роботи з користувачами-дітьми. Кожен фахівець обирає для себе найкраще, те, що можна організувати в умовах кожної конкретної бібліотеки. Бажано не зупинятися на досягнутому і постійно поповнювати скарбничку форм роботи з книгою, з юними користувачами, поєднуючи традиційні та інноваційні методи. Новітні технології, презентації на мультимедійній дошці допоможуть краще і якісніше провести масовий захід.



НАШІ ДРУЗІ – ВІТАМІНИ

(Прес-конференція)



Мета. Ознайомити учнів із історією виникнення вітамінів, їх значення в житті людини. Виховувати ціннісне ставлення до свого здоров’я. Розвивати зв’язне мовлення, логічне мислення.

Обладнання. На сцені стоять столи за якими сидять: історики, географ, лікарі, народний цілитель, науковці, дослідник, вітамінолог, біолог, дієтолог. Три журналісти з мікрофонами (сидять окремо). Зроблена презентація по темі.

Бібліотекар. Наша бібліотека проводить прес-конференцію. На сьогоднішню прес-конференцію ми винесли важливу тему, тему здоров’я, а особливо, що потрібно знати, щоб бути здоровим і не хворіти. Буде іти розмова про вітаміни.

Для цього ми запросили до розмови історика, географа, лікарів, народного цілителя, науковців, дослідника, вітамінолога, біолога та дієтолога. А також журналістів популярних українських телеканалів «1+1», «Тоніс», «Мега», які будуть задавати питання відповідно даної теми.



Журналіст каналу «1+1». Я журналіст телеканалу «1+1», хочу запитати в історика, що сталося з мореплавцями в пошуках Північного морського шляху?

Історик. Це було в 1736 році російські кораблі під командуванням видатних мореплавців Дмитра Лаптєва і Олексія Чирикова відправилися на пошуки Північного морського шляху. Вони були затерті льодами і зазимували біля узбережжя нинішнього моря Лаптєвих. Скоро запаси свіжих продуктів і овочів закінчилися, закінчилася і квашена капуста. Команда перестала відрізняти сніданки від вечері, такі вони стали одноманітними: все ті ж сухарі, солона та сушена риба. І тут моряки один за одним почали хворіти на цингу. Тільки відвар із хвої врятував багатьох із них від гибелі.

Журналіст телеканалу «Тоніс». Я журналіст телеканалу «Тоніс», питання хочу задати географу. Що ж сталося в експедиції під командуванням мореплавця Берінга на Командорських островах?

Географ. Під час другої камчатської експедиції знаменитого російського мореплавця Вітуса Берінга в 1741 року кораблі «Святий Петро» і «Святий Павло» прибули на Командорські острови з екіпажем, хворим цингою. Тут сам Берінг і багато моряків померли від цинги. Решта врятувалися від смерті тим, що вживали в їжу траву і зелень, зібрану за вказівкою ботаніка експедиції Стеллера.

Журналіст телеканал «Мега». Питання до історика, як рятувався від цинги Джеймс Кук? Я журналіст телеканалу «Мега».

Історик. Англійський мореплавець Джемс Кук у пошуках засобів, що рятують від цинги, розробив на своїх кораблях у плаванні 1774-1775 роках морський протицинговий пайок, у котрий входив лимонний сік.

Журналіст каналу «1+1». Як лікувати цингу в старій Русі? Це питання до лікаря.

Лікар. Цинга віддавна була лихом для мореплавців і мандрівників. Від неї жорстоко страждали екіпажі кораблів. Без перебільшення можна сказати, що в епоху парусного флоту цинга забрала серед моряків більше жертв, чим морські баталії.

У старій Русі цинга була звичним гостем. Вона не полишала ні простих людей, ні боярські, ні царські сім’ї. Люди довго шукали засоби, які виліковують це важке захворювання, і поступово відкрили. Що проти цинги добре діють настої і відвари із хвої.

Так лікували цингу в ХVІ і ХVІІ ст. російські землепрохідці і мореплавці, що просувалися до північної частини нашої країни.

Народний цілитель. А я хочу сказати, що народна медицина здавна знала протицингову дію шипшини. Як лікувальний засіб, вона цінувалася в старину дуже високо. Для збору ягід шипшини посилалися спеціальні експедиції «колишніх травників», лікарів і їхніх учнів, котрі обслуговували царя, його сім’ю і воїнів. Збором шипшини були зобов’язані займатися і селяни.

Журналіст телеканалу «Тоніс». У мене питання до науковця. Розкажіть про лікарів Петра Вишневського і Миколу Луніна та їх досліди.

Науковець. Давно, більше ста років назад почалися пошуки засобів, котрі запобігли б цинзі, пелагрі, бері-бері. Причини виникнення цих хвороб у той час не була розгадана, але спостережливі люди вгадували якийсь зв’язок між захворюваннями і характером харчування. Наприклад, в 1820 році російський військово-морський лікар Петро Вишневський перший висловив припущення, що в рослинних продуктах є речовина, що запобігає цинзі. Надзвичайне відкриття зробив у 1880 році молодий лікар Микола Лунін. Проводячи багато численні досліди відкрив, що білі миші, які отримували натуральне коров’яче молоко, добре росли і були здоровими, а миші, котрих він годував окремо всіма речовинами, що входять до складу молока, - білками, жирами, молочним цукром мінеральними речовинами – гинули. Ці досліди дозволили Луніну зробити важливий висновок: до складу молока, крім відомих уже хімічних речовин, входять ще якісь не відомі, але дуже необхідні для життя елементи.

Журналіст телеканалу «Мега».Які досліди робив лікар Ейкман, щоб вилікувати хворих на бері-бурі. Це питання до дослідника.

Дослідник. А між іншим загадкові хвороби – цинга, пелагра, бері-бері – продовжували забирати жертви у всіх країнах світу.

У 90-х рр.. ХІХ століття голландський уряд спробував дослідити причини виникнення бері-бері. У м. Батавію (сьогодні Джакарта), на острові Ява, була відправлена комісія. Але робота цієї комісії не принесла ніякої користі, тому що вчені дійшли помилкового висновку, що бері-бері – заразна хвороба. Тільки один із учасників комісії, молодий військовий лікар Ейкман, не погодився з цим. Щоб продовжити свої спостереження і дослідити, він залишився на Яві. Голландський уряд не знайшов за потрібне допомогти йому грошима. Ейкману прийшлося економити на всьому. Інколи його мізерних статків не вистачало на корм для піддослідних курей. Тоді доводилося годувати їх залишками вареного рису із кухні тюремної лікарні, де було багато хворих бері-бері. Яким же було здивування Ейкмана, коли через деякий час він побачив, що в курей почалися судоми і паралічі, тобто ті ж прояви, котрі спостерігалися у хворих бері-бері.

Знову і знову ставив він досліди, отримував дуже цікаві результати і хворі кури швидко видужували, коли їх почали годувати рисовими висівками.

Ці спостереження привели Ейкмана до висновку, що при очищенні рису із нього виділяється якась речовина, що запобігає захворюванню бері-бері.



Журналіст телеканалу «1+1». Історику, будь ласка, розкажіть про винахід Функа.

Історик. У 1907 року норвезький уряд, стурбований великою кількістю захворювань на бері-бері серед моряків риболовного флоту, доручило вченим Холсту і Фреліху вивчити харчування рибалок на парусних суднах. Ці вчені, проводячи досліди на морських свинках, годували їх зерном і зовсім несподівано викликали у них не бері-бері, а типову цингу.

Так, пошуки, вперше у світі початі російським дослідником Луніним, йшли все далі і далі. Пройшло довгих тридцять років після відкриття Луніна, перш ніж польський вчений Казимир Функ, що працював у Лондоні, отримав у 1912 році із рисових висівок кристалічну речовину, котра на його думку, повинна була вилікувати хворих від бері-бері. Функ припускав, що йому вдалося виділити в чистому вигляді нову, необхідну для життя клінічну речовину. Він назвав її «вітамін», що означає «життєвий амін» (амін – хімічна сполука, що містить азот).

Функ виказав припущення, що причинак захворювання бері-бері, цингою, пелагрою і рахітом – нестача в організмі тих чи інших вітамінів. Він запропонував назвати ці хвороби «авітамінозами» (префікс а означає заперечення, авітамінози – хвороби, викликані відсутністю вітамінів у їжі ).

Запропоновані Функом назви «вітаміни» і «авітамінози» отримали всесвітнє визнання і міцно ввійшли в науку і життя.



Журналіст телеканалу «Тоніс».Розкажіть, будь ласка, пане біолог про вченого Сент-Дьйордьї і його винахід.

Біолог. З 1918 році речовину, що запобігає захворюванню від цинги, назвали вітаміном С. А в 1927 році угорському хіміку Сент-Дьйордьї вдалося виділити із надниркових залоз тварин, потім із апельсинів, капусти і червоного стручкового перцю невідому до цих пір органічну кислоту. Коли її дали морським свинкам, хворим цингою, вони видужали. Так був знайдений протицинговий вітамін – один із найважливіших для людини вітамінів – вітамін С. У 1932 році Сент-Дьйордьї запропонував назвати цю кислоту аскорбіновою («аскорбут» по латинськи – цинга, аскорбінова кислота – протицинготна кислота).

Журналіст телеканалу «1+1». Питання до вітамінолога, для чого потрібно вживати вітаміни?

Вітамінолог. Наука не зупинилася на досягнутому. Вчені продовжували експериментувати і збагатили вітамінологію новими даними. Радянські вітамінологи встановили, що вітаміни необхідні не тільки для попередження і лікування авітамінози, але і для кращого засвоєння організмом харчових речовин для росту і відновлення клітин і тканин організму. Людині потрібні всі вітаміни.

Дослідження показали, що особливо важливі вітаміни для здоров’я дітей. Регулярно приймаючи з їжею вітаміни, діти добре розвиваються фізично і розумово, краще вчаться, менше втомлюються, з більшим бажанням займаються спортом, спокійніше сплять і краще відпочивають. При харчуванні, що містить достатню кількість вітамінів, діти менше хворіють заразними хворобами: грипом, ангіною, кором, скарлатиною, дифтерією та іншими хворобами.

Щеплення проти різноманітних хвороб ефективніше діє на тих дітей, котрі постійно отримують достатньо вітамінів. Як же забезпечити організм цими необхідними речовинами?

Більшість вітамінів є в харчових продуктах, але в різних кількостях, залежно від пори року, сорту продуктів і тривалості зберігання. Тому іноді доводиться підсилювати введення вітамінів в організм. У таких випадках на допомогу приходять вітамінні препарати, виготовлені штучним, хімічним шляхом. Вчені вивчають, як впливає відсутність в їжі тих чи інших вітамінів на організм, встановлюють дію вітамінів на різноманітні хвороби, вивчають потребу дітей у вітамінах залежно від їхнього віку, особливостей клімату, в котрому вони живуть.



Журналіст телеканалу «Мега». Пане науковцю, будь ласка, розкажіть яка кількість вітамінів потрібна дітям? І скільки на даний час відкрито вітамінів?

Науковець. Наукою встановлено, що дітям, які живуть на півночі чи на півдні, потрібно більше вітамінів, ніж дітям помірного клімату. Пояснюється це тим, що діти півдня п’ють багато воли і втрачають вітаміни з потом, а дітям, що живуть в умовах холодної і довгої північної зими, не вистачає сонця, і під впливом холодного клімату в них піднімається потреба організму у вітамінах.

Вчені дослідили склад вітамінів у різноманітних продуктах і встановили норми їх денного раціону. Вони розробили правильні способи зберігання і приготування їжі, що забезпечують збереження вітамінів.

Зараз відкрито до 30 вітамінів. Найчастіше їх позначають буквами латинського алфавіту. Такі вітаміни, як А, В1, В2, РР, С, D – найважливіші для людини. Необхідні для організму і всі решта вітамінів: В6, В12, Е, Р, К.

Журналіст телеканалу «Тоніс».Питання до дієтолога. Які є види вітамінів і яку роль вони відіграють в організмі людини?

Дієтолог. Ми почули, про те, що відсутність вітамінів призводить до хвороб і як винайшли вітаміни. Вітаміни – необхідні для людини речовини, які беруть участь у безлічі процесів, що відбуваються в організмі. Більшість цих біологічно активних речовин ми зазвичай отримуємо з їжею. Якщо цього не відбувається, то виникає авітаміноз, що може призвести до різних розладів здоров’я.

Лікар. А я як лікар вам розповім про симптоми вітамінозу. Найчастішими симптомами, що вказують на брак вітамінів в організмі є: сухість шкіри, важке пробудження вранці, сонливість, погана концентрація уваги, депресія, зниження імунітету, дратівливість, млявість та ін.

Журналіст телеканалу «1+1». На які групи поділяються вітаміни? І знову до розмови запрошую дієтолога.

Дієтолог. Вітаміни поділяються на дві групи: жиророзчинні та водорозчинні. Відповідно, для нормального засвоєння жиророзчинних вітамінів потрібні жири, а для водорозчинних – вода. До жиророзчинних належать вітаміни А, Е, К, D, F. Решта до водорозчинних. Усі жиророзчинні вітаміни краще засвоюються з їжею, якщо їсти продукти, що їх містять, то разом із жиром. Наприклад, якщо зробити сік з моркви, то додати декілька крапель олії. Якщо салат, то з олією або з майонезом.

Журналіст телеканалу «Мега». А зараз ми попросимо наших запрошених розказати конкретно про кожен вітамін. Будь ласка.

Вітамін А. Вітамін А є у вершковому маслі, молочних продуктах і яйцях, Найбільше вітаміну А в риб’ячому жирі і деяких морських рибах і морських тваринах. У 400 кг печінки кита міститься стільки ж вітаміну А, скільки в 10 т вершкового масла чи 5 млн яєць. А печінка ссавців також багата на вітамін А.

Людина отримує вітамін А не тільки в продуктах тваринного походження, але й у вигляді речовини, що міститься в овочах і зелені. Потрапляючи в організм людини чи тварини ця речовина перетворюється на вітамін А (провітамін А). Вперше цю речовину було знайдено в моркві, котра по-латині називається «карота». Тому її назвали «каротином».

Особливо багато каротину в червоній моркві, зеленій цибулі, шпинаті, червоних помідорах, листі салату, зеленому горошку.

З плодів найбільш багаті каротином свіжі і засушені абрикоси, мандарини, апельсини, персики, з ягід – обліпиха і горобина. Штучний вітамін і каротин виготовляють на заводах і продають в аптеках. Вітамін А необхідний для нормального зору. Якщо людина не отримує вітаміну А, у неї порушується гострота зору в сутінках, а при темному світлі вона нічого не бачить, зовсім так, як кури ввечері. Тому ця хвороба і називається «курячою сліпотою».



Вітамін В1. Вітамін В1 міститься у великій кількості в зерні і в продуктах його переробки, особливо в хлібі з пшеничного борошна грубого помолу, хліба із борошна другого сорту і житнього, а білий хліб із борошна вищого сорту майже не містить вітаміну В1. Достатньо багато вітаміну в гречаній і вівсяній крупах. Манна крупа і рис його не містять. Багаті ним бобові рослини: горох, соя, квасоля. Багато вітаміну В1 у пивних і пекарських дріжджах, у печінці, нирках, причому свинне м'ясо багате на інші вітаміни.

Вітамін В1 досить стійкий. При приготуванні їжі і випічці хліба втрачається невелика його частина. При відсутності в їжі вітаміну В1 людина хворіє на бері-бері. Є він у цибулі, моркві, буряках, капусті, редьці, часникуґ



Вітамін В2. Вітамін В2 дають нам м’ясні та молочні продукти і яйця. Багато вітаміну В2 в пекарських і пивних дріжджах. Досить бідніші ним зернові продукти й овочі. Як і вітамін А, вітамін В2 важливий для зору. Але особливо велика його роль для росту організму і загоювання ран та виразок. Якщо піддослідним білим щурам не давати вітаміну В2, вони перестануть рости, у них наїжачується (скуйовджується) і випадає шерсть й утворюються виразки на тілі. Є він у абрикосах, черешні, вишні, яблуках, смородині, малині.

Вітамін РР. Вітамін РР – протиалергічний, міститься в значних кількостях у мясі, печінці, нирках великої рогатої худоби, а також у пшениці і гречці. Якщо людина отримує недостатню кількість вітаміну РР, вона захворіє на пелагру, що викликає тяжкі розлади нервової системи, кишківника, поява великих червоних плям на обличчі, шиї, руках і ногах. У 1937 році було встановлено, що вітамін РР – це нікотинова кислота, котра виробляється на заводах.

Вітамін С. Як вже відомо, при відсутності в їжі вітаміну С людина хворіє цингою. Вітамін С запобігає цинзі, міститься в багатьох рослинних продуктах: картоплі, білокачанній капусті, брукві, цвітній капусті, зеленій цибулі, хроні, помідорах, салаті. Міститься він і в суницях, полуницях, малині, агрусі, горобині. З ягід особливо багата ним чорна смородина, журавлина – бідна на вітамін С . Багаті вітаміном С лимони, апельсини, мандарини, деякі сорти яблук, але в більшій кількості міститься він у плодах червоної шипшини. Аскорбінова кислота виробляється у великих кількостях у нас на заводах. Вітамін С дуже легко руйнується під впливом повітря, світла і металів. Це треба мати на увазі при приготуванні овочів і фруктів.

Вітамін D. Вітамін D зустрічається тільки в організмі тварин. У рослинах знаходиться речовина, котра переходить у вітамін D після освітлення його ультрафіолетовими променями. Так отримують вітамін D на заводах. В організмі людини вітамін D утворюється при освітленні шкіри сонцем або штучним «гірським сонцем». У харчових продуктах вітаміну D мало. Найбільше всього його міститься в печінці та в ікрі деяких риб. Найбагатше джерело його – це вітамінозамінний медичний риб’ячий жир. Деяка кількість цього вітаміну міститься в лою печінки великої рогатої худоби і свиней, у яєчному жовтку, вершковому маслі.

Вітамін D допомагає затриманню вапняних солей і фосфору в організмі людини і відкладенню їх у кістках. При недостачі вітаміну D в їжі чи відсутності сонця кістки втрачають кальцій, розм’якшуються – це призводить до рахіту.



Вітамін В6. Вітамін В6 досить поширений у тваринних і рослинних продуктах, у дріжджах, пшениці, печінці, рибі, яловичині, бобових рослинах. Молочні продукти, овочі і фрукти містять його мало. При недостачі вітаміну В6 піддослідні білі щурі хворіють авітамінозом, при відсутності вітаміну В6 – щуриною пелагрою. У них червоніють і опухають лапки, мордочка і кінчик хвоста грубіє. Діти при недостачі і їжі вітаміну В6 схильні до захворювання шкіри мокрими висипаннями. Фолієва кислота отримала назву від латинського слова «фолікули», що означає листок, так як вона вперше була виділена із листя шпинату. Фолієва кислота міститься в дріжджах, печінці, зелених листках рослин. При відсутності її в харчуванні діти можуть захворіти особливим «харчовим малокрів’ям». Ця хвороба проявляється в порушеннях правильного утворення червоних кров’яних тілець у кістковому мозку. Є він у ягодах чорниці, суниці, журавлині, ожині.

Вітамін В12. Вітамін В12 був виділений вперше у вигляді червоної речовини з печінки бика. Ця речовина дуже добре діє при злоякісному малокрів’ї, багато сильніше, ніж фолієва кислота. Міститься вона в печінці в дуже малих кількостях. Так, з 4 т печінки був виділений 1 г цієї речовини. У великих кількостях вона міститься в нирках великої рогатої худоби, а такж у молоці, яйцях, сирі та інших продуктах. Цей вітамін, як і фолієва кислота, необхідний для правильного кровотворення. Особливе значення вітамін В12 – його вплив на ріст і фізичний розвиток дітей. Він добре і при пониженому харчуванні дітей.

Вітамін Р. У 1936 році з червоного стручкового перцю і лимона було виділено речовину, що підвищує міцність найтонших кровоносних судин. Вона була названа вітаміном Р. Після цього з апельсинів, листя гречки і зеленого листя чаю були виділені інші речовини, які так само діють на організм. Вони з успіхом застосовувалися при захворюваннях, пов’язаних із порушенням міцності стінок тонких кровоносних судин, котрі призводять до кровоточивості. Вітамін Р тісно пов’язаний із вітаміном С: він допомагає найкращому засвоєнню організмом вітаміну С.

Вітамін К. Впливає на кров ще вітамін К. Свою назву він отримав від слова «коагуляція», що означає згортання крові. Міститься він у зеленому листі капусти, кропиви, пшениці, салаті та інших рослинах. Якщо вітамін К відсутній у їжі чи погано засвоюється організмом, то у дітей, особливо грудного віку, від недостатності в організмі особливої речовини, необхідної для згортання крові, можуть початися кровотечі.

Вітамін Е. Вітамін Е включає в себе групу речовин – токоферолів. Він є антиоксидантом, тобто уповільнює процеси старіння організму. Крім того, він захищає від окислення вітамін А, необхідний для підтримки м’язового тонусу, покращує кровообіг.

Вітамін Е міститься в рослинних і тваринних жирах, молоці, печінці, м’ясі, яйцях, пророщених злаках. Нестача вітаміну Е призводить до безпліддя, порушення роботи нервової та серцево-судинної систем, викликає анемію.



Бібліотекар. А тепер ми запитаємо наших глядачів, тобто аудиторію Діти, ми з вами почули розповіді про вітаміни, для чого їх потрібно вживати. Як ви думаєте, котрий із цих вітамінів найважливіший? (Відповіді учнів).

Бібліотекар. Правильно. Людині потрібні всі вітаміни. І всі вони важливі. Просто одних вітамінів потрібно вживати більше, а інших – зовсім небагато.

Діти, як ви думаєте, який продукт самий корисний і є у ньому багато вітамінів і який споживає весь світ кожен день? Правильно, хліб! Але хліб буває корисним і не зовсім. Тому ми попросимо нашого дієтолога розказати, який хліб найкорисніший? І як правильно вибрати хліб.



Дієтолог. Зовсім нещодавно на прилавках наших булочних продавався "сірий" хліб з борошна другого сорту. Він був значно корисніше білого хліба, тому, що випікався з додаванням житнього борошна, повільніше засвоювався організмом, на здоров'я шкідливого впливу не чинив. На жаль, хліб з додаванням житнього борошна зник з продажу через відсутність попиту. Говорячи про користь і шкоду хліба, необхідно відзначити, що виключно сприяє підвищенню апетиту, володіє багатьма корисними властивостями бездріжджовий хліб на хмелевій заквасці. Він не тільки має протизапальну і відхаркувальну дію, але і служить легким снодійним. Чорний хліб значно корисніший за білий, адже чим грубіше помел, тим більше зберігаються необхідні для людини вітаміни і мінерали. А найкориснішим вважається хліб з висівками. Висівки виключно ефективно забезпечують організм клітковиною, сприяють зміцненню імунітету, поглинають різні алергени. Люди, що вживають хліб з висівками, як правило, не набирають зайвих кілограмів, не страждають ожирінням. Останнім часом з'явилися сорти хліба з додаванням, як висівок, так і уламків зерен.

Хто скаже, як можна зберегти вітаміни на зиму? (Овочі, фрукти, ягоди).

Що потрібно зробити восени, щоб зберегти вітаміни в овочах, фруктах, ягодах, щоб взимку та весною їх споживати і бути здоровим? (Відповіді учнів).

(заморозити, квасити, сушити, солити, пастеризувати, консервувати).

Як ви думаєте, через яке з названих дій можна менше втратити вітамінів? А чи знаєте ви, що:

1. Замороження.

10%


2. Квашення

25-30%


3. Сушіння

40%


4. Соління

50%


5. Пастеризація

70%


6. Консервація

90%


А тепер скажіть, будь ласка, який вид зберігання вітамінів найкращий? Правильно, заморожування, тому, що при цьому втрачається найменше вітамінів, тільки 10%.

Бібліотекар. Діти, сьогодні ви багато дізналися на нашій прес-конференції «Наші друзі – вітаміни». Тепер ці знання ви можете використовувати повсякденно. Не будете боятися ні звичного грипу, ні свинного, ані інших інфекцій, бо під час епідемії потрібно вживати якомога більше вітамінів. Дякуємо нашим запрошеним за те, що вони прийшли і прийняли участь і багато цікавого нам розказали. Своїми знаннями ви можете поділитися зі своїми рідними, друзями, знайомими.

Доброго всім здоров’я!



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Жиророзчинні вітаміни : цікаво знати // Здоров’я та фізична культура.- 2012.- №19.- С.30.

2. Жук А.І. «Наші друзі – вітаміни» : прес-конференція / Жук А.І. // Позакласний час. – 2011.- № 12.- С.36-40.

3. Как сберечь витамины // Позакласний час.- 2011.- №12.- С.43-44.

4. Пикало В.В. Роль шкільної бібліотеки у впровадженні інноваційних процесів : методика, пошук, досвід / В.В. Пикало // Шкільна бібліотека.- 2008.- № 8.- С.46-47.

5. Пикало В.В. Технології масової роботи шкільної бібліотеки : методика, пошук, досвід / В.В. Пикало // Шкільна бібліотека.- 2008.- № 10.- С.69-70.

6. Сікорська Н.Д. Застосування шкільною бібліотекою нових бібліотечних технологій : методика, пошук, досвід / Н.Д. Сікорська // Шкільна бібліотека.- 2006.- № 8.- С.11-14.

7. Технології масових та індивідуальних послуг читачам у шкільній бібліотеці // Шкільна бібліотека.- 2008.- № 9.- С.57.



8. Шаповал О.Г. Таємниці імені : ігрові форми роботи у шкільній бібліотеці / О.Г. Шаповал // Шкільна бібліотека.- 2011.- № 1.- С.119-121.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка