Інноваційні моделі побудови компетентісно-орієнтованого освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі



Скачати 156.76 Kb.
Дата конвертації09.03.2016
Розмір156.76 Kb.

Інноваційні моделі побудови компетентісно-орієнтованого освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі



Пархомчук Наталія,

вихователь Комунального закладу «Навчально-виховне об’єднання ліцей-школа-дошкільний навчальний заклад «Вікторія-П»


В статті описано використання інноваційних моделей побудови компетентісно-орієнтованого освітнього процесу на прикладі дошкільного відділення НВО ЛШДНЗ «Вікторія-П».

Ключові слова: інноваційна педагогіка, інноваційна технологія, дошкільний навчальний заклад, компетентісно-орієнтований освітній процес.
Постановка проблеми. Зміни в сучасній освіті орієнтовані на повноцінне застосування психологічних механізмів в освітньо-виховному процесі. У центр виховного процесу поставлено дитину як суб’єкт діяльності. Зрозуміло, що йдеться про моделювання технологій, які враховують розвивальну роль навчання і виховання в становленні особистості дитини й орієнтовані на пошук ефективних засобів впливу на загальний розвиток маленької особистості.

Мета статті. Розглянути питання інноваційної моделі побудови компетентісно-орієнтованого освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі.

Розвиток науки і техніки сприяв появі нових форм навчальної комунікації, новітніх методів розв’язання освітніх завдань. З огляду на це роль вихователя набула нової якості. Вихователь розвиває пізнавальні якості дошкільника, його життєву компетентність. Водночас відбувається еволюція змісту, форм і методів навчання, яка спонукає до розробок і впровадження нових освітніх технологій. Досвід показує, що все нове із часом стає традицією [2].

На сучасному етапі все очевиднішим стає те, що традиційна освіта, орієнтована на передавання знань, умінь і навичок, не встигає за темпами їх нарощування. Специфічними особливостями інноваційного навчання є його відкритість майбутньому, здатність до передбачення на основі постійної переоцінки цінностей, налаштованість на конструктивні дії в поновлюваних ситуаціях, основою яких є інноваційні педагогічні технології.

Виклад основного матеріалу. Інноваційні педагогічні технології забезпечують умови розвитку особистості, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку.

Інноваційні педагогічні технології належать до системи загального наукового і педагогічного знання. Виникли і розвиваються на межі загальної інноватики, методології, теорії та історії педагогіки, психології, соціології і теорії управління, економіки освіти. Інноваційні педагогічні технології є однією з домінуючих тенденцій розвитку людства [1].

Складність, багатогранність педагогічної діяльності є чинником, що відкриває простір для багатьох педагогічних технологій, динаміка продукування яких постійно зростає. Широкий спектр, багатоваріантність педагогічних технологій зумовлюють необхідність їх класифікації. Найдосконалішою серед багатьох вважають класифікацію, за якою педагогічні технології згруповано за різноманітними системними та інструментально значущими ознаками. Відповідно в сукупності педагогічних технологій виокремлено:

1. За рівнем застосування:



  • загальнопедагогічні (стосуються загальних засад освітніх процесів);

  • предметні (призначені для вдосконалення викладання окремих предметів);

  • локальні та модульні (передбачають часткові зміни педагогічних явищ).

2. За провідним чинником психічного розвитку:

  • біогенні (провідна роль належить біологічним чинникам);

  • соціогенні (переважають соціальні чинники);

  • психогенні (провідна роль належить психічним чинникам).

3. За філософською основою:

  • матеріалістичні та ідеалістичні;

  • діалектичні та метафізичні;

  • наукові та релігійні;

  • гуманістичні й антигуманні;

  • антропософські (грец. anthropos — людина і sophia — мудрість) і теософські (засновані на вченнях про всезагальний абсолют, божественну суть усіх речей);

  • вільного виховання та примусу тощо.

4. За науковою концепцією засвоєння досвіду:

  • асоціативно-рефлекторні (в основу покладено теорію формування понять);

  • біхевіористські (англ. behavio(u)rism, від behavio(u)r — поведінка) (за основу взято теорію научіння);

  • розвивальні (ґрунтуються на теорії розвитку здібностей);

  • сугестивні (засновані на навіюванні);

  • нейролінгвістичні (засновані на нейролінгвістичному програмуванні);

  • гештальттехнології (нім. Gestalt – цілісна форма, образ, структура і технологія) та ін. (засновані на психотерапевтичному впливі).

5. За ставленням до дитини:

  • авторитарні (засновані на чіткій надмірній регламентації);

  • дидактоцентристські (центровані на навчанні);

  • особистісно-орієнтовані (гуманно-особистісні, технології співробітництва, технології вільного виховання).

6. За орієнтацією на особистісні структури:

  • інформаційні (формування знань, умінь, навичок);

  • операційні (формування способів розумових дій);

  • емоційно-художні й емоційно-моральні (формування сфери естетичних і моральних відносин);

  • технології саморозвитку (формування самоуправляючих механізмів особистості);

  • евристичні (розвиток творчих здібностей);

  • прикладні (формування дієво-практичної сфери) технології.

7. За типом організації та управління пізнавальною діяльністю:

  • структурно-логічні технології навчання (поетапне формулювання дидактичних завдань, вибору способу їх розв’язання, діагностики та оцінювання одержаних результатів);

  • інтеграційні технології (дидактичні системи, які забезпечують інтеграцію різнопредметних знань і вмінь, різних видів діяльності на рівні інтегрованих курсів, навчальних тем, навчальних проблем та інших форм організації навчання);

  • ігрові технології (ігрова форма взаємодії педагога і дітей, яка сприяє формуванню вмінь розв’язувати завдання на основі компетентного вибору альтернативних варіантів через реалізацію певного сюжету). В освітньому процесі використовують театралізовані, ділові, рольові, комп’ютерні ігри, імітаційні вправи, ігрове проектування та ін.;

  • комп’ютерні технології (реалізуються в дидактичних системах комп’ютерного навчання на основі взаємодії «вчитель - комп’ютер - учень» за допомогою інформаційних, тренінгових, розвивальних, контролюючих та інших навчальних програм);

  • діалогові технології (пов’язані зі створенням комунікативного середовища, розширенням простору співробітництва на суб’єкт-суб’єктному рівні: «учень - учитель», «учитель - автор», «учень - автор» та ін.);

  • тренінгові технології (система діяльності щодо відпрацювання певних алгоритмів навчально-пізнавальних дій і способів розв’язання типових завдань у процесі навчання - тести, психологічні тренінги інтелектуального розвитку, розв’язання управлінських задач) [4].

На основі однієї теорії навчання можуть вибудовуватися різні технології. Так, асоціативно-рефлекторна психологічна теорія породила варіантні технології навчання, які по-різному поєднують слово і наочність. Теорія проблемного навчання покладена в основу технологій, що розвивають творчі здібності, пізнавальну активність, інтерес, самостійність особистості. Водночас побудова на одній теорії, концепції кількох технологій навчання не є свідченням їх ідентичності. Вони завжди будуть відрізнятися за кількісними і якісними параметрами. У зв’язку з цим важливо мати цілісну систему засобів опису педагогічних технологій, враховуючи, що кожна з них містить концептуальний, змістовий та процесуальний аспекти.

Наука пропонує великий вибір освітніх технологій, але не кожна з них може бути використана в роботі з дітьми дошкільного віку. У побудові дидактичної моделі педагогічної роботи важливо опиратися на наявні у дітей знання, а не нав’язуванні їм готової інформації згідно наших програм та планів. Поняття «розум» та «інформованість» не є тотожними.

Великий обсяг інформації отримуваної в готовому вигляді дитиною не обробляється, а лише підштовхує її до «інтелектуального споживацтва». Дитина при репродуктивному способі навчання отримує досвід набуття знань без зусиль, в готовому вигляді. І не отримує досвіду здобуття знань самостійно в ході використання вже набутих нею знань. Завдяки розмірковуванню, порівнянню та аналізуванню.

Перехід до новітніх технологій навчання дітей є неминучим, тому що потік інформації з кожним роком збільшується у геометричній прогресії. І ми не можемо вже дати усю інформацію дітям [3].

Принцип спільних проектів – допомогти дітям відчути життєву потребу в знаннях, як умову їхньої життєдіяльності. Мотивація дитячої діяльності має бути для них зрозумілою.

Принцип партнерства - не «над», а «разом». Головне завдання вихователя - не «вкладати в голови» а навчити. Якщо вихователь - лектор, віщун — це монологічний тип навчальної комунікації. А вона має бути на сучасному етапі діалогічною. Вихователь і діти - партнери. Вихователь допомагає дітям опанувати спосіб інтелектуальних та інших дій.

Принцип активної участі кожного у спільній справі. Задовольняючись загальним позитивним результатом, педагоги подекуди ігнорують той факт, що досягається цей результат завдяки активності малої частки групи дітей. Інші - пасивно спостерігають [5].

Перелік інноваційних технологій та методик у галузі дошкільної освіти.



Діагностична методика Т.О. Пироженко “Мовленнєве зростання дошкільника”. Суть технології. Пропоновані параметри мовленнєвого становлення дошкільника представлені з позицій комунікативного підходу до розвитку засобів мовлення. Принциповою позицією цього підходу є твердження про те, що міжособистісна взаємодія – основа взаєморозуміння. Неможливо зрозуміти іншу людину поза особистісних контактів з нею. Мета і результат мовної взаємодії – розуміння – відбувається лише за умови, коли реалізуються міжособистісні відносини між людьми. Комунікативний підхід до діагностики розвитку мовлення розглядає дитину як активного й ініціативного учасника соціальної взаємодії, в якій дошкільник має не лише засвоїти суспільний досвід (мову), але й щоразу самостійно застосовувати засвоєне, робити свій власний вибір адекватних до ситуації засобів спілкування, нарешті, створювати свої власні засоби для реалізації мети взаємодії. Через те, в комплексному підході такою важливою є саме діагностика (і своєчасне формування!) потреб, мотивів спілкування, інтересів, бажань, ціннісних орієнтацій, пов’язаних із людиною. Координати “людина” та “її ставлення до інших” є найважливішими для мовленнєвого становлення дошкільника. Отриманий під час діагностики матеріал дає змогу охарактеризувати форми взаємин між дитиною і дорослим, допомагає визначати комунікативну спрямованість і готовність дитини до комунікації [9].

Методика використання схем-моделей у лексично-граматичній роботі. Автор – Крутій К. Суть технології. Розвиток у дітей словесно-логічного мислення, формування у них уміння користуватися основними логічними прийомами і операціями є одним із важливих завдань у процесі навчання старших дошкільників. Пропонується наступна схема ознайомлення дітей із предметами: 1) первинне ознайомлення з предметом і його назвою; 2) дослідження властивостей предметів: колір, відтінки, форма, розмір, звуки, шуми; співвідношення в просторі; вага; властивості поверхні; ритм; рух предмета; назва деталей предмета; 3) групування. Узагальнення і найпростіша класифікація предметів, формування родових і видових понять, наступна класифікація – диференціація родових понять; 40 розвиток елементів логічного мислення шляхом складання моделей, схем, коректурних таблиць разом із дітьми[6].

Спадщина В. Сухомлинського. Суть технології. Основоположною у науково-теоретичних працях і практичному досвіді В.Сухомлинського є його філософсько-педагогічна система ідей та поглядів на дитину як на найвищу цінність. Педагогіка В. Сухомлинського – це педагогіка серця, дитиноцентризму й толерантності, яка базується на ідеї наближення навчально-виховного процесу до природи конкретної дитини. Педагог створив таку психолого-педагогічну систему, в якій усе зосереджено навколо дитини-людини, це педагогіка, побудована на утвердженні тієї філософської істини, що освіта, виховання й розвиток людини мають передбачати, передусім, утвердження гармонії розуму й серця. Уроки мислення сприяють розумовому, мовленнєвому, духовному розвитку дошкільнят і вихованню в них ціннісного ставлення до природи. Діти вчаться розуміти й любити її, починають дивитися на неї іншими очима, стають активними її захисниками. Розроблені педагогом основні норми моральної вихованості для дітей ґрунтуються на творчому використанні багатого потенціалу загальнолюдських моральних цінностей і є складовою частиною його цілісної педагогічної системи [10].

Неоціненну роль у формуванні духовної культури дошкільнят і, зокрема,моральності як важливої складової спадщини В.Сухомлинського відіграє література. Художній твір акумулює в собі загальнолюдські ідеали і цінності, ознайомлює з прикладами морально-етичної поведінки, рисами характеру, стаючи засобом духовно-особистісного пізнання світу важливо не лише читати дітям, а й обговорювати прочитане у різних формах роботи. Окрім читання й обговорення літературних творів наші вихователі пропонують дітям й інші цікаві форми роботи з художнім словом: казкові подорожі, літературні вікторини, ігри-драматизації. Оригінальним дієвим виховним засобом є проведення дослідів за морально-етичними творами В.Сухомлинського. морально-етичний дослід – це моделювання ситуації, розв’язання якої вимагає пробудження морально-етичних переживань дитини-учасника, її сумління, здійснення морально-етичного вибору.

Залежно від наповнення дослідів вихователі Мельникова А.В. та Колонтаєва А.В. їх проводять або до читання твору, щоб перевірити, чи сформована у дітей здатність здійснювати моральні вчинки за власним бажанням, або після читання або обговорення, щоб спонукати дітей на практиці закріплювати набуті етичні способи поведінки.

Методика використання схем-моделей для навчання дітей описовим розповідям. Автор – Ткаченко Т.О. Суть технології. За цією методикою для роботи використовується аркуш картону 45х30 см, поділений на шість квадратів (за кількістю характерних ознак предмета або об’єктів чи пір року, про які потрібно розповісти). Дітей навчають знаходити головні, суттєві ознаки предмета, відрізняти їх від другорядних. Навчаючи старших дошкільників складанню описових розповідей, використовують схеми-моделі. Діти вибудовують розповідь з дотриманням послідовності та параметрів, закладених у схемах: колір, форма, величина, матеріал, частини, дії. Використання схем при складанні описових розповідей допомагає дітям засвоїти порівняння предметів не в загальній формі – чим подібні, або чим відрізняються предмети, а диференціювати. порівнюючи предмети за формою, величиною, кольором тощо [12].

Уміння оперувати символами – це головна особливість людини. Так за даною методикою у нас працює Ткаченко Т.М., вона вдало використовує це в своїй роботі, сприяє формуванню у дітей середнього та старшого дошкільного віку пізнавальної активності і розвитку образного мислення.

Ознайомлення дітей з символами вона розпочинає з перших днів навчального року. Спочатку вчить позначати знаком один чи кілька реальних образів, виділивши в них загальну ознаку, найголовніше. Потім допомагає сформувати у вихованців основи символічного мислення за допомогою простої гра «Що в колі?». Ця гра вчить дітей умовно зображувати будь-які предмети, класифікувати їх.

На прогулянці під час спостережень за живими істотами і неживими об’єктами, відгадуючи загадки, проводячи бесіди і використовуючи певний життєвий досвід, діти за допомогою вихователя визначають головні ознаки предметів і позначають їх символами. Так складається певний комплекс символів.



Піскова терапія. Піскова терапія – це унікальна можливість пізнавати свій внутрішній світ за допомогою піддону з піском, великої кількості мініатюрних фігурок і того відчуття свободи та безпеки, яке виникає в стосунках з терапевтом. Піскова гра дає можливість виразити те, що важко пояснити словами, доторкнутися до тих слоїв своєї душі, до яких неможна звернутися напряму, побачити в собі те, що зазвичай вислизає від повсякденного мислення.

Гра – це природній спосіб виявлення своїх переживань, усвідомлення світу, побудови та розвитку стосунків.

Можливість виразити внутрішнє переживання в пісковій терапії не обмежується тільки використанням слів. Іноді один символ може сказати більше, ніж багато слів, а піскова картина виражає почуття, для яких важко підібрати слова.

Гру з піском, як методику діагностування та консультування, вперше описала англійський дитячий психотерапевт М. Ловенфельд в 1920-х роках минулого сторіччя. Маргарет Ловенфельд просунулася від ортодоксальної педіатрії до дитячої психіатрії. Вона вперше застосувала пісочницю в ігровій психотерапії з дітьми. Її метою було знайти достатньо привабливий для дітей спосіб, за допомогою якого спостерігач і дитина могли б спілкуватися, а дитина могла би вільно виражати свої почуття та думки, не користуючись словами [8].

Інші дитячі психотерапевти – М. Клейн, А. Фрейд, Д. Віннікотт, – підкреслювали значення ігрової діяльності дитини в якості засобу невербальної комунікації.

Принцип «терапії піском» був запропонований Карлом Густавом Юнгом, психотерапевтом, засновником аналітичної терапії.

Пісок має чудову властивість «заземляти» негативну психічну енергію і є прекрасним психопрофілактичним засобом. Граючись у пісочниці без певного завдання, діти реалізують програму само-психопрофілактики.

У пісочниці також можна починати раннє навчання дитини.

Ігрові заняття у піску гарно розвивають тактильно-кінестетичні відчуття. Тактильна (шкірна) форма відчуттів у людини найбільш древня. Це відчуття, які ми отримуємо через шкіру: гаряче – холодне, сухе – мокре, м’яке – тверде та інші. Кінестетичні відчуття виникають у нас, коли ми рухаємося. І вони допомагають нам дізнатися, наскільки зручно ми сидимо, лежимо, стоїмо, чи комфортно нам при пересуванні. Тактильно-кінестетичні відчуття прямо пов’язані з мисленими операціями, з їх допомогою пізнається Світ. Розвиваючі тактильно-кінестетичну чуттєвість та дрібну моторику, ми вчимо дитину прислуховуватися до себе та проговорювати свої відчуття. А це, в свою чергу, сприяє розвитку мовлення, довільної уваги та пам’яті. Але головне дитина отримує перший досвід рефлексії (самоаналізу). Вчиться розуміти себе та інших. Так закладається база для подальшого формування навичок позитивної комунікації [11].

Пісочниця стає невеликою «життєвою лабораторією», в якій існують свої обмеження (розмір пісочниці, кількість і якість мініатюрних фігур, тривалість заняття), свої свободи, а також особиста відповідальність того хто створює «пісковий світ» все це використовувати. Тут людина, яка з різних причин не зацікавлена в своєму житті, може навчитися його цінувати, так як у неї з’являється почуття, що їй щось належить. Зміни по відношенню до самого себе не завжди відразу помітні, але вони мають якісне вимірювання, а, значить, залишатимуться і будуть впливати на все її майбутнє життя.

Методика гри з піском була описана англійським педіатром Маргарет Ловенфельд ще у 1939 році. В ігровому приміщенні було розташовано 2 розноси, один до половини був наповнений піском, а інший водою, були підготовлені й формочки для гри з піском. Маленькі іграшки, якими діти користувалися в іграх, були розміщені в коробці. Форми з піском, в яких діти грали іграшками, називали «світом», тому і свою методику Ловенфельд назвала «світовою методикою» [7].

Педагоги нашого дошкільного закладу знаходяться в постійному пошуку шляхів оновлення і вдосконалення педагогічного процесу. Вихователі чутливі до продуктивних інновацій, творчо спрацьовують та адаптують до своїх вікових груп позитивний педагогічний досвід. Так, в НВОЛШ ДНЗ «Вікторія-П» педагоги Ющенко Н.О. та Наумкіна Л.М. активно використовують в роботі з дітьми технологію «Піскотерапія», адже, пісок – це дійсно унікальний природній матеріал, а дана технологія має на меті творче самовираження та всебічний розвиток дитини.

В їхній груповій кімнаті створено куточок для гри з піском – сендплей, де діти мають змогу торкатися піску, занурюватися в пісок руками, пропускати крізь пальчики, малювати на піску. Пісок «поглинає» негативну енергію, відбувається гармонізація психоемоційного стану дитини. Надмірно збудливі діти стають більш спокійними, а замкнені – розкриваються в грі у світі своїх фантазій та через спілкування з ровесниками. Наші педагоги помітили, що заняття та ігри з піском піднімають настрій у дітей, викликають емоції радості, спонукають до діяльності.

Піскотерапія в нашому ДНЗ стала звичним явищем. Це ігри-заняття, ігри-казки й пізнавальні ігри, розроблені нашими вихователями.

Пісок дає педагогам можливість обіграти з дітьми улюблену казку, а це в свою чергу розвиває комунікацію дітей, образне мислення, фантазію, впевненість. За допомогою піску можна вивчати літери та цифри, подорожувати різними світами.

Потрібно так організувати навчальний процес, щоб кожній дитині знайшлося посильне завдання і щоб успіх залежав від усіх.

Використання знайомих нам інноваційних технологій не є протиставленням тому, що ми робили раніше. Елементи цих досвідів мають доповнити та удосконалити процес навчання дітей і сприяти підвищенню ефективності навчання дошкільнят. Ми повинні пам’ятати, що передовий досвід – це не є догма, а лише підказка, в якому напрямку ми можемо рухатися у справі удосконалення навчального процесу.

І нормально, коли у одного вихователя краще виходить використання одного досвіду, а у іншого – іншого досвіду. А третій вихователь – досвідчений та творчий – лише отримує поштовх до власної творчості та створення власного досвіду чи технології.

Висновок. Навчальний процес, як і вся діяльність педагога – це щоденна творчість та знаходження нових методів впливу на дитину. Грамотний та творчо налаштований педагог завжди знайде можливість на базі традиційних методів навчання, які роками давали йому високі показники знань дітей, знайти шляхи підвищення ефективності своєї роботи завдяки використанню новітніх технологій, досвідів та методів в роботі.

Список використаної літератури:

1. Бурова А. Педагогічні інновації в дошкільній освіті / А. Бурова // Дошкільне виховання. – 1999. - № 7. – С. 5-6.

2. Гриценко В. Нові інформаційні технології в освіті для всіх. Фундаментальні проблеми навчання / В. Гриценко // Дитячий садок. – 2009. - № 11. – С. 3-8.

3. Калуська Л.В. Інновації в дошкіллі. Програми, технології, проекти, ідеї, досвід: Посібник на допомогу дошкільним працівникам / Л.В. Калуська., М.В. Отрощенко. – Мандрівець, 2010. – 376 с.

4. Камангар М. Теоретичні засади інноваційних тенденцій розвитку сучасної освіти / М. Камангар // Дитячий садок. – 2009. - № 2. – С. 22-26.

5. Крутій К. Л. Термінологічне поле інновацій в дошкільній освіті / К. Л. Крутій // Наук.зап. Психол.-пед. науки / Ніжин. держ. ун-т ім. Миколи Гоголя. – Ніжин, 2006. – № 5. – С. 6–9. – Бібліогр. в кінці ст.

6. Крутій К. Інноваційна діяльність у сучасному ДНЗ: методичний аспект / К. Крутій, Н. Маковецька // Палітра педагога. – 2005. – № 4. – С. 4.

7. Машкіна Л. Інноваційні педагогічні технології в дошкільній освіті / Л. Машкіна // Педагогічний вісник. – 2001. - № 2. – С. 8-10.

8. Онищук Л. Гуманістична спрямованість інноваційної діяльності / Л. Онищук // Освіта і управління. – 2003. - № 2. – Т. 6. – С. 92-96.

9. Пироженко Т. Інноваційні психолого-педагогічна діяльність: нові підходи / Т. Пироженко // Дошкільне виховання. – 2001. - № 12. – С. 10-12.

10. Поніманська Т. Гуманістична спрямованість інноваційної педагогічної діяльності / Т. Поніманська // Педагогічний вісник. – 2002. – № 1. - № 7-8.

11. Химинець В.В. Інноваційна освітня діяльність / В.В. Химинець. – Тернопіль: Мандрівець, 2009.



12. Химинець В.В. Інновації в початковій школі / В.В. Химинець, М. Ю. Кирик. – Тернопіль: Мандрівець, 2009.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка