Інститут педагогіки напн україни лабораторія суспільствознавчої освіти



Сторінка1/17
Дата конвертації09.03.2016
Розмір1.36 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ НАПН УКРАЇНИ

ЛАБОРАТОРІЯ СУСПІЛЬСТВОЗНАВЧОЇ ОСВІТИ

Приходько А.С.

ЕТИКА СІМІЕЙНОГО ЖИТТЯ

ДЛЯ УЧНІВ 9-ГО КЛАСУ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

ДИДАКТИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО НАВЧАЛЬНОГО ПОСІБНИКА

КИЇВ 2014

Розділ I. ОСОБИСТІСТЬ. СУСПІЛЬСТВО. СПІЛКУВАННЯ

Урок. Особистість та індивідуальність

Урок. Взаємодія особи з суспільством і іншими людьми


Урок. Дружба

Урок. Любов як вище людське почуття
Розділ IІ. СТВОРЕННЯ І ЖИТТЯ СІМ'Ї

Урок. Що таке готовність до шлюбу

Урок. Правові основи сім'ї

Урок. Шлюб

Урок. Основи сімейних стосунків

РОЗДІЛ ІІІ. ЖИТТЯ СІМ'Ї

Урок. Права і обов’язки подружжя

Урок. Благополуччя сім'ї

Урок. Сімейне неблагополуччя

Урок. Подружні конфлікти

Урок. Як можна вирішити сімейний конфлікт



Розділ IY. СІМ'Я І ДІТИ. ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ В СІМ'Ї

Урок. Сімейне виховання


Урок. Правовий статус батьків і дітей

Урок. Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

Розділ I. ОСОБИСТІСТЬ. СУСПІЛЬСТВО. СПІЛКУВАННЯ

Курс по підготовці до сімейного життя не випадково розпочинається з теми про особистість, її основні соціально-психологічні характеристики. Сьогодні шлюб є складним соціальним інститутом. Зменшується вплив соціально-економічних чинників на формування сім'ї (рівень життя, матеріальна залежність дружини від чоловіка), на перший план висуваються етико-психологічні чинники, передусім такі, як уміння подружжя будувати повсякденні взаємовідносини, психологічна підготовленість до шлюбу, культура почуттів.

До шлюбу стали висуватися більш високі моральні вимоги. Психологічна гармонія стає все більш важливою умовою благополучного існування сім'ї. Тому при підготовці молоді до сімейного життя основну увагу слід зосередити на тому, які вони - юнак і дівчина, які створюють сім'ю - як вони виховані, чи вміють любити, жити для іншого, чи зможуть нести відповідальність за майбутню сім'ю, дітей, за щастя близької людини.

Завдання розділу «Особистість. Суспільство. Сім'я» полягає в тому, щоб дати учням і ученицям уявлення про суть особистості, про індивідуальні особливості людини, щоб допомогти їм навчитися аналізувати власні якості, вчинки, стосунки, критично оцінювати їх.


Урок. ОСОБИСТІСТЬ ТА ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ

План:

1.Поняття особистості


2. Що таке індивідуальність

3. Особистість і самовиховання




1.Поняття особистості


Чому курс про підготовку молоді до сімейного життя ми розпочинаємо з розмови про особистість? У створенні сім'ї беруть участь двоє: він і вона. Благополуччя і щастя юнака і дівчини, щастя майбутньої сім'ї і майбутніх дітей багато в чому залежать від того, які якості у них сформовані, якими вони є як особистості

Усебічний розвиток особистості кожної людини є метою суспільства. Але що це таке?

Усебічний розвиток – це не подібність здібностей до будь-якої діяльності. Він не лише не суперечить розвитку індивідуальних особливостей, але прямо припускає його. Добре писав про це психолог Б. Додонов: «Різносторонність особистості необхідно розвивати не шляхом подолання «односторонніх» захоплень, ...а на основі виховання і закріплення цих здатностей до чого-небудь з подальшим перетворенням їх в той важіль, за допомогою якого підтягується до високого рівня розвитку уся особа в цілому, в усьому багатстві її потенційних можливостей». І далі: «Виховувати потрібно не безликих «різнобічних»... Виховувати потрібно саме «практиків», захоплених технікою, і «інтелектуалів-теоретиків», які вже в школі читають спеціальну літературу і т. д. і т. п. Але виховувати так, щоб їх основні захоплення не відгороджували їх від інших сфер життя, а допомагали їм – кожному по-своєму – увійти до цих сфер зі своїми спеціальними інтересами».

Гармонійний розвиток означає узгодженість, відповідність у розвитку різних сторін особистості, відповідність її спрямованості суспільній свідомості і цінностям нашого суспільства, відповідність потреб і можливостей (при цьому не дуже значне усвідомлюване випередження потреб над можливостями є джерелом подальшого розвитку). Основною умовою гармонійного розвитку особистості є формування громадської спрямованості і здатності правильно і критично оцінювати самого себе.

Що ж таке особистість? Особистість – це не просто конкретна людина зі своїми перевагами і недоліками, зі своїми сильними і слабкими сторонами, а людина, яка розглядається з точки зору його громадських стосунків, як член певного суспільства.

Людина лише поступово формується як особистість. Із моменту народження вона включається в існуючу систему громадських стосунків, завжди знаходиться в певних взаємовідносинах із іншими людьми. Ці громадські стосунки і формують людську особистість: людина засвоює прийняті в цьому суспільстві правила поведінки, звичаї, моральні норми. Розвиток особистості є результат засвоєння соціального, громадського досвіду багатьох поколінь людей. Цей досвід засвоюється в процесі спілкування з людьми, в процесі навчання і виховання, в процесі усього життя і діяльності людини. Суть особистості за своєю суттю соціальна.

Чи потрібні для розвитку своєї особистості спеціальні зусилля або кожна людина так чи інакше на певному віковому ступені і так стане особою? Потрібні! І дуже великі! Не випадково основне завдання громадського виховання полягає у формуванні зрілої і розвиненої особистості кожної людини. Суспільство зацікавлене в тому, щоб кожна людина досягла високого рівня психічного і соціального розвитку, реалізувала себе і свої здібності. Адже тільки тоді буде надалі розвинене й саме суспільство. Що ж це за рівень?

На особистісному рівні розвитку у людини виробляються власні погляди і стосунки до світу, до людей, до справи, до подій, що відбуваються. У неї з'являються власні моральні вимоги до себе і що оточує, власні оцінки. Це дозволяє людині бути відносно стійкою і незалежною від чужих його переконанням думок, вчинків, дій оточення. Психолог С. Л. Рубінштейн підкреслював, що людина є особистістю внаслідок того, що вона свідомо займає певну позицію в житті.

Одні і ті ж обставини можуть породжувати різні позиції і різну активність особистості. Те, чим людина стане, визначається в основному тим, що вона робить з самої себе. Здатність особистості «робити себе саму» істотно визначає долю людини, її цінність для суспільства і, звичайно, ставлення до неї з боку інших людей. Австрійський психолог Віктор Франкл, який пройшов під час другої світової війни через жахи гітлерівського концтабору, пише: «В концентраційному таборі, наприклад... ми були свідками того, що деякі з наших товаришів поводилися як свині, тоді як інші були святими. Людина має в собі обидві ці можливості, і те, яка з них буде актуалізована, залежить від його рішення, а не від умов».

Головною ознакою особистісного розвитку людини виступає її здатність поступати за внутрішнім переконанням в найскладніших життєвих ситуаціях, не перекладати відповідальність на інших, не покладатися сліпо на обставини і навіть не просто «зважати» на обставини, але і протистояти їм, втручатися в хід подій, проявляючи свою волю, свій характер. Особистість у найвищому значенні слова відрізняють не гучні фрази і красиві завірення, а здатність на ділі узяти на себе ношу поважче, відповідальність за те, що усе, що відбувається. Вчинок — ось її вимір.


Людина, яка є зрілою особистістю, має такий рівень психічного і соціального розвитку, який робить її здатним управляти своєю поведінкою і діяльністю, а певною мірою і своїм психічним розвитком («будівництвом» власної особи).
Перевірте себе:

Що розуміють під особистістю? Як особистість розвивається? Яку особистість називають розвиненою?
2.Що таке індивідуальність

Однією з найбільш характерних сторін особи є її індивідуальність. Під нею розуміється неповторне поєднання психологічних особливостей особистості.


Індивідуальність — це те особливе, специфічне, що відрізняє цю людину від усіх інших.

Кожна людина по-своєму відчуває і сприймає навколишній світ, у неї є свої особливості пам'яті, мислення, уваги, своєрідна уява, свої інтереси, потреби, симпатії, прихильності, особливості настрою, велика або менша сила емоційних переживань, сильно або слабо розвинена воля, «легкий» або «важкий» характер і ін. найглибший, найтонший і важкодоступний вимір - внутрішнє «я» людини. Внутрішній світ особистості властивий тільки їй одній, він виникає і розвивається разом з людиною.

Кожній людині необхідно розуміти і постійно пам'ятати, що складний внутрішній світ, індивідуальність є не лише у неї, але і у кожного з людей, що оточують її. І якщо людина, яка знаходиться поряд зі мною, відрізняється від мене, то це не означає, що вона гірше за мене. Вона просто інша, і треба спробувати зрозуміти цю іншу людину з її індивідуальними особливостями, з її сильними і слабкими сторонами. Треба навчитися виходити з того, що інша людина – самостійна особистість, яка сама визначає свою поведінку.

Людину на особистісному рівні розвитку якраз і характеризує не лише уміння розбиратися в собі самій, у своїх бажаннях, можливостях, вчинках, але і уміння зрозуміти навколишніх людей, своїх близьких, враховувати їх інтереси, бажання, смаки, звички, настрої. Вміння виділити найбільш суттєві особливості іншої людини, визначити істинний сенс її вчинків, настроїв, уміння правильно реагувати на можливі протиріччя, розбіжності, що виникають у людей, особливо в сім'ї, – важливий показник рівня психічного і соціального розвитку людини. Здатність співчувати, співпереживати є не що інше, як ознака духовної зрілості особи. Одна десятикласниця на питання анкети «В чому Ви бачите сенс свого життя»? відповіла: «Я хочу, щоб від того, що я живу, стало тепліше, світліше і краще якомога більшій кількості людей» – проста і прекрасна відповідь морально розвиненої людини.


Перевірте себе:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка