Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості україни актуальні проблеми професійної орієнтації та професійного навчання в умовах соціально-економічної нестабільності



Сторінка10/21
Дата конвертації09.03.2016
Розмір4.25 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   21

Висновки та пропозиції. Для перетворення потенціалу професійної підготовки фахівців у дієвий чинник соціально-економічного зростання вітчизняної економіки, що є підґрунтуванням високого рівня соціальної захищеності населення слід втілити в життя ряд заходів макроекономічного характеру.

У професійний освіті потрібна модернізація змісту та структури навчальних програм в напрямі забезпечення її конкурентоздатності випускників, усунення диспропорцій та надмірного дублювання в підготовці кадрів, оптимізація переліку професій та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка, і головне – подолання відриву професійної освіти від потреб державного та регіонального ринків праці. Враховуючи необхідність втілення в життя нерозривного зв’язку професійної освіти з виробництвом, потрібно розробити нормативно-правове забезпечення активної участі роботодавців та інших соціальних партнерів у вирішенні проблем професійної освіти, у тому числі й у розробці її стандартів, у формуванні замовлень закладам професійної освіти, у контрактній підготовці та проведенні кадрової політики на рівні суб’єктів господарювання спільно з навчальними закладами [3]. Йдеться, фактично, про залежність ефективності процесу вдосконалення системи підготовки та перепідготовки кадрів від створення нового – модернізованого – організаційно-економічного і правового механізму розвитку людського капіталу.

Для забезпечення рівноваги між попитом і пропозицією робочої сили необхідне перетворення професійного навчання в постійний процес, доступний і адаптований до потреб працівника і потреб роботодавців. Для цього слід вдосконалити механізми визначення індивідуальних потреб та доступу до профнавчання, підвищення кваліфікації; сприяти доступу більшої кількості людей до вищих навчальних закладів, створити умови для професійного навчання протягом трудової діяльності особи, приділяючи особливу увагу працівникам з низькою кваліфікацією, літнім працівникам і співробітникам малих та середніх підприємств, котрі не спроможні витрачати достатню, порівняно з великими компаніями, суму коштів на навчання своїх кадрів. Кінцева мета останнього – не допустити суттєвого збільшення розриву в кваліфікації між працівниками малих і великих компаній, як це має місце нині. Слід вдосконалювати систему визначення, планування і підготовки професій найбільш затребуваних на ринку праці.

Суттєві зміни слід внести в інституційно-правові механізми регулювання соціально-трудових відносин в частині професійної підготовки. З цією метою її слід винести на перше місце в договірних відносинах працівників із роботодавцями. Доцільно удосконалити систему надання консультацій у процесі укладення персональних планів професійного вдосконалення у складі персоналу фірм, а для стимулювання індивідів вкладати ресурси у власне навчання потрібна система відшкодування роботодавцями витрат своїх працівників (або відкриття додаткових можливостей кар’єрного зростання) за умови, що здобуті знання відповідатимуть тому роду діяльності, який вони виконують на підприємстві.

Особливої уваги потребує питання якості професійного навчання. Це стосується не тільки системи підготовки й перепідготовки кадрів, підвищення кваліфікації в різних формах, а й усієї системи освіти на загал. Питання якості освіти й навчання нині постають настільки гостро, що серед фахівців вже дискутується проблема не реформування (що потребує тривалого часу), а хоча б термінової модернізації всієї системи вітчизняної освіти, розуміючи модернізацію як зміну відповідно до потреб сьогодення на противагу реформі як перелаштуванню, реорганізації. Йдеться про подолання все більш зростаючого відставання освіти від потреб розвитку країни. Ігнорування таких змін, на думку деяких фахівців, робитиме надалі освіту чинником стагнації суспільства, тоді як модернізація – фактором економічного зростання, посилення конкурентоздатності працівників, збільшення їх соціальної захищеності [3].

Одним з напрямів такої модернізації освіти є впровадження компетентісних засад професійної підготовки фахівців, шляхом встановлення більш високих стандартів в освіті.

Для впровадження цього підходу нагромаджено значний теоретичний доробок. З іншого боку, його використання в навчально-виховному процесі здатне продукувати результати державно-стратегічного рівня, які відповідатимуть потребі розроблення ефективної державної соціально-економічної політики сприяння нагромадженню людського капіталу, об’єктивного оцінювання та, при необхідності, – своєчасного коригування. Це досить новий для України погляд на формування людського капіталу, але слід мати на увазі, що розвиток компетентісного підходу в світовій педагогіці та його застосування були викликані дедалі зростаючою потребою готувати ефективних членів постіндустріального суспільства, здатних творити, самостійно діяти, планувати, самоорганізовуватися, комунікуватися, працювати в команді, бути озброєним комплексом стандартизованих підходів до пошуку знань, умінь і навичок, необхідних у роботі й житті, здатних навчатися протягом життя.

Для розв’язання цих проблем потрібна тісна співпраця і координація діяльності державних інститутів управління наданням освітніх послуг, регіональних структур служби зайнятості, соціального захисту населення та роботодавців. На законодавчому рівні мають бути розширені функції регіональних органів державної влади і служби зайнятості в процесах регулювання відтворення кваліфікованої робочої сили. Подолання професійно-кваліфікаційного дисбалансу на ринку праці також потребує впровадження нових форм і підходів до організації професійного навчання державною службою зайнятості. Оскільки остання має найбільш тісний зв’язок з потребами регіональних ринків праці у працівниках, то правомірною є концентрація її зусиль на адресному наданні освітніх послуг різним категоріям безробітних громадян, перш за все тим, хто більше року не може знайти роботу, а також членам сімей безробітних, дітям-сиротам та іншим соціально вразливим верствам населення. Потребує вдосконалення організація службою зайнятості професійного навчання на замовлення роботодавців, навчання і стажування на підприємствах і в установах з перспективою подальшого працевлаштування, навчання за модульними програмами.



Список використаних джерел

  1. Руженський М.М. Система соціального захисту населення у транзитивному суспільстві: Монографія / М.М. Руженський. – К. : ІПК ДСЗУ, 2005. – 384 с.

  2. Астахова О.В. Компетентісний підхід – об’єктивна необхідність професійної освіти / О.В. Астахова // Актуальні проблеми професійної орієнтації та професійного навчання населення. Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції ч.2. – К. : ІПК ДСЗУ. 2012. – с.6-21.

  3. Катеринчук О.В. Модернізація системи освіти. – [Електронний ресурс.] – Режим доступу: http://intkonf.org/katerinchuk-ov-modernizatsiya-sistemi-osviti/


Цілина А.В.,

Полтавський обласний центр зайнятості
ФОРМИ ТА МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ УСПІШНОСТІ ЛЮДИНИ НА РИНКУ ПРАЦІ

(НА ПРИКЛАДІ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ)
Важливим орієнтиром державного регулювання гармонійної інтеграції економіки країни в глобальне економічне середовище стає підвищення національної конкурентоспроможності. Своєчасне реагування на технічні, економічні, інформаційні зміни, що відбуваються у світі на рівні підприємств і на рівні країн, забезпечує підтримання конкурентних переваг держави, яка гарантує можливість виробляти товари та послуги, що задовольняють потреби світового ринку. Реалізація таких товарів і послуг покращує стан економіки країни та підвищує доходи її громадян.

На етапі подолання наслідків кризових явищ в економіці, підвищення продуктивності праці істотно залежить від конкурентоспроможності робітників, їх рівня освіти, кваліфікації, готовності застосувати у професійній діяльності інноваційні виробничі технології, тощо. Тому однією з важливих характеристик сучасного працівника є його конкурентоспроможність на ринку праці. Ринкові відносини діалектично позначаються на процесах працевлаштування кваліфікованих робітників та спеціалістів і на відтворенні людини-працівника.

Останнім часом в Україні, так як і в світі, постійно зростає значимість навчання дорослих. Практично нема країни, яка б не завдячувала такому навчанню своїм технологічним, соціально-економічним, культурним прогресом і не пов’язувала б з ним своє майбутнє. Вкрай важлива роль відводиться цій системі в прогнозах соціального розвитку.

Навчання персоналу підприємств, установ, організацій та непрацюючих громадян, які хочуть працювати в Україні, є дуже актуальним. Знання отримані ще за часів Радянського Союзу втрачають свою актуальність. Не кожен громадянин старше 45 років зміг самостійно оволодіти сучасними комп’ютерними технологіями. Крім того, багато осіб працювали на посадах, які не відповідають отриманій освіті. Існує відповідний відсоток працюючих громадян, які бажають змінити професію або спеціальність у зв’язку з низькооплачуваною роботою.

Настав час, коли потрібна нова форма роботи з дорослим населенням для підвищення його конкурентоспроможності на рику праці.

4 квітня 2013 року набрав чинності Порядок видачі ваучерів для підтримання конкурентоспроможності осіб на ринку праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р.№ 207 (далі – Порядок). Порядок визначає механізм видачі центрами зайнятості особам віком старше 45 років, страховий стаж яких становить не менш як 15 років, ваучерів для підтримання їх конкурентоспроможності на ринку праці на підставі якого може здійснюються перепідготовка, спеціалізація, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями згідно з пріоритетними видами економічної діяльності, підготовка на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні.

Полтавським обласним центром зайнятості було розпочато роботу по впровадженню Порядку. Проведено інформаційно-роз’яснювальну роботу. На інформаційних стендах центрів зайнятості, в т. ч. в секторі інформування роботодавців відбулося розміщення відповідної інформації, направлення інформації роботодавцям за допомогою електронних засобів зв’язку, проведення тематичних семінарів «Шляхи підвищення якості робочої сили на Вашому підприємстві», надання індивідуальних консультацій роботодавцям особистими консультантами про можливості служби зайнятості в напрямку підвищення професійно-кваліфікаційного рівня осіб старше 45 років.

З метою реалізації норм Порядку проведено заходи щодо організації та проведення круглих столів, нарад, семінарів із представниками місцевих органів державної влади щодо інформування про нову форму роботи, прав осіб старше 45 років на отримання ваучера для підвищення конкурентоспроможності на ринку праці. В центрі зайнятості здійснюється системне і повне інформування населення про можливість отримання ваучерів особам віком старше 45 років, які бажають підтримати свою конкурентоспроможність на ринку праці, через засоби масової інформації, на інформаційних семінарах центру зайнятості, шляхом розміщення інформації на стендах в секторах самостійного пошуку роботи, профінформаційному, активної підтримки безробітних, інформування роботодавців, а також в інформаційних папках для клієнтів служби зайнятості.

У квітні 2013 року були отримані перші результати – Полтавським міським центром зайнятості видано два ваучери на перепідготовку спеціалістів за спеціальністю «Технології виробництва і переробки продукції тваринництва».

Протягом 2013 року – І півріччя 2014 року видано 1138 ваучерів, з них приступили до навчання 518 осіб, що становить 45,5 % (діаграма 1).


Діаграма 1.

Протягом січня – червня 2014 року 306 громадян з числа осіб старше 45 років отримали ваучери для здійснення перепідготовки та підвищення кваліфікації та з метою здобуття освіти на базі вже здобутого освітньо-кваліфікаційного рівня, у цьому періоді 213 осіб приступили до навчання.

86 осіб отримали ваучер для проходження навчання шляхом перепідготовки та підвищення кваліфікації за вісьмома робітничими професіями, що становить 28,1 % від кількості осіб, які отримали ваучери у І півріччі 2014 року.

219 осіб отримали ваучер для проходження навчання шляхом перепідготовки та підвищення кваліфікації за 12 спеціальностями, що становить 71,6 % від кількості осіб, які отримали ваучери у І півріччі 2014 року.

Одна особа отримала ваучер з метою здобуття освіти на базі вже здобутого освітньо-кваліфікаційного рівня, що становило 0,3 % від кількості осіб, які отримали ваучери у І півріччі 2014 року. Співвідношення кількості осіб, які отримали ваучери для навчання за робітничими професіями, за спеціальностями та навчання з метою здобуття освіти на базі вже здобутого освітньо-кваліфікаційного рівня (діаграма 2).

Діаграма 2.


Сьогодні пріоритет із всієї багатоманітності чинників в організації роботи по видачі ваучерів належить визначенню професій та спеціальностей, за якими можливе професійне навчання громадян. Це повинні бути професії (спеціальності), які одночасно відповідають таким вимогам:

– користуються попитом на сучасному ринку праці і мають перспективу – гарантують людині сталу зайнятість в майбутньому;

– спроможні забезпечити зайнятість працівника на сучасному обладнанні, тривалий час будуть відповідати досягненням науково-технічного прогресу;

– підвищують вартість робочої сили, надають її носію додаткові можливості одержання більш високої заробітної плати (доходу) протягом більш тривалого часу.

Особливим попитом серед осіб старше 45 років користуються знання сучасних комп’ютерних технологій. У 2014 році найбільша кількість ваучерів (194) видана особам, які виявили бажання пройти перепідготовку та підвищення кваліфікації за спеціальністю комп’ютерні інформаційні технології.

Так, отримати системні комп’ютерні знання забажали: 46 лікарів, 32 вчителя, 21 інженер, 18 економістів. Виявили бажання змінити спеціальність з вчителя на агронома 3 громадянина, робітничу професію бджоляр – 27 громадян, з них 13 чол. (50 %) мають вищу освіту.

У той же час під час проведення роботи по видачі ваучерів виникло декілька проблемних питань, зокрема:

- в переліку професій і спеціальностей, за якими видається ваучер, відсутні спеціальності за кваліфікаційним рівнем бакалавр, а особи, які зараз мають вік старше 45 років, раніше, по закінченню технікумів отримували рівень молодшого спеціаліста і для них вищий кваліфікаційний рівень є бакалавр (відповідно до статті 8 Закону України «Про вищу освіту»);

- не кожна особа має можливість поїхати на навчання не за місцем проживання (витрати на проживання та проїзд), не кожен навчальний заклад погоджується провести навчання за місцем проживання;

- невелика кількість осіб бажає отримати вищий освітньо-кваліфікаційний рівень, тому що вони мають скласти вступні іспити на загальних підставах.

Таким чином, вважаємо, що з часом всі проблемні питання поступово будуть вирішені. Отримання нової сучасної освіти для громадян старше 45 років підвищить їх рівень життєздатності та успішності на сучасному ринку праці. Робота служби зайнятості в частині видачі ваучерів особам старше 45 років повинна постійно розвиватися та удосконалюватися, сприяти підвищуванню конкурентоспроможність громадян на ринку праці.





РОЗДІЛ ІІІ

РОЗВИТОК СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ. ЗАСТОСУВАННЯ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТІ


Авраменко М.Л., Маліновська Н.М.,

Всеукраїнський центр професійної

реабілітації інвалідів
СУЧАСНІ ФОРМИ ТА МЕТОДИ ПРОФЕСІЙНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ: СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ТРЕНІНГИ В УМОВАХ ЦЕНТРІВ ПРОФЕСІЙНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ
У статті висвітлюються основні методи та форми організації і проведення соціально-психологічних тренінгів як складової соціальної реабілітації в процесі професійної реабілітації інвалідів

Ключові слова: центр професійної реабілітації інвалідів, слухачі центру професійної реабілітації інвалідів, соціально-психологічний тренінг, соціальна реабілітації інвалідів, соціальна активність, підвищення кваліфікації, комплексна програма.
Постановка проблеми. Застосовування комплексного підходу впровадження уніфікованих технологій для підвищення соціальної активності слухачів центрів професійної реабілітації інвалідів.

Мета статті. Проаналізувати специфіку впровадження нових сучасних форм і методів соціально-психологічної реабілітації в процесі професійної реабілітації інвалідів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останнім часом все більше вчених обирають професійне навчання інвалідів об’єктом наукового пошуку. В якості знань щодо професійного навчання людей з інвалідністю виступають положення, викладені в працях вітчизняних і зарубіжних вчених з питань соціально-психологічних характеристик (Б. Ананьєв, Л. Виготський, О. Киричук, В. Рибалко), професійної орієнтації, адаптації, самовизначення, психологічної підтримки (А. Алексєєва, О. Безпалько, Л. Ляміна, Б. Федоришин, Н. Мирошніченко), професійного навчання людей з інвалідністю в умовах відкритого ринку праці (М. Авраменко, Л. Капченко, Л. Колешня, К. Кольченко, Ю. Маршавін, С. Мельник), гарантії захисту прав інвалідів в системі соціально-трудових відносин (М. Лукашевич, Н. Плахотнюк, О. Петроє).

Разом з тим, поглибленого вивчення потребують методологічні засади професійного навчання і професійної реабілітації інвалідів як комплексної багатоаспектної проблеми.



Виклад основного матеріалу. В умовах центру професійної реабілітації інвалідів процес професійної реабілітації значно ускладнює той фактор, що у переважної більшості слухачів спостерігається соціальна дезадаптація, яка зумовлена і соціальними, і психологічними чинниками (відсутність навичок спілкування, неадекватна самооцінка, егоцентризм, негативне сприйняття оточуючих). Досвід проведеної роботи свідчить, що слухачі у переважній більшості стикаються з такими соціальними проблемами:

  • індивідуальнимистан фізичного здоров’я, депресія, безпорадність, пригнічення;

  • сімейними конфліктність, невирішена проблема взаємовідносин між батьками, дітьми та особами протилежної статі;

  • соціальними сирітство, відсутність житла, невизначеність свого майбутнього;

  • комунікативними неадекватне спілкування з людьми, конфліктність, невміння проводити свій вільний час;

  • економічними бідність, відсутність роботи, фінансові проблеми.

Вирішення цих проблем, а саме адаптації до навчання та інтеграції до суспільного життя, постає перед фахівцями центру. Насамперед, це заходи з соціальної реабілітації, які спрямовані на формування соціальної компетентності і передбачають:

  • навчання основним соціальним навичкам (в разі потреби) – особиста гігієна, самообслуговування, пересування, спілкування тощо;

  • вироблення та підтримання навичок автономного проживання, стереотипів безпечної поведінки;

  • вирішення проблем комунікативного спілкування;

  • опанування навичками захисту власних прав та інтересів, самоаналізу та позитивного сприйняття себе та оточуючих.

Більшість цих проблем ефективно вирішуються в процесі проведення соціально-психологічних тренінгів. Аналіз проведення соціально-психологічних тренінгів в центрах професійної реабілітації інвалідів свідчить, що тренінги не тільки відіграють роль дзеркала, за допомогою якого слухачі мають можливість побачити себе з іншого боку, вони також дозволяють їм набути і закріпити необхідні вміння і навички для досягнення певних результатів і зміни своєї особистої поведінки.

У 2014 році узагальнення певних стандартних методик і форм проведення соціально-психологічних тренінгів з урахуванням індивідуальних підходів як до слухача, так і до фахівця-тренера в процесі професійної реабілітації втілилося в методичному посібнику «Соціально-психологічні тренінги в умовах центрів професійної реабілітації інвалідів». Посібник був підготовлений колективом авторів Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів й Інституту соціальної роботи та управління Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

Основним завданням методичного матеріалу є ознайомлення із специфікою організації, принципами та методиками проведення соціально-психологічних тренінгів для слухачів центрів професійної реабілітації інвалідів. Автори намагаються дати відповіді на ряд актуальних питань: Яка специфіка проведення соціально-психологічних тренінгів в процесі професійної реабілітації людей з інвалідністю? Які стандартні уніфіковані методики застосовуються в процесі проведення соціально-психологічних тренінгів для слухачів центрів професійної реабілітації інвалідів? Розробниками запропоновано комплексну програму та додатковий пакет інформаційних методичних матеріалів проведення соціально-психологічних тренінгів для слухачів центрів професійної реабілітації інвалідів.

Програму схематично представлено в трьох циклах тренінгів, де детально розроблено зміст кожного циклу, в які включено активуючі вправи, мозкові штурми та різноманітні завдання для роботи слухачів в групах. Для досягнення ефективності проведення кожного циклу пропонуються певні методи організації проведення тренінгових занять та детальний підбір методик, які спрямовані на досягнення поставлених цілей і завдань конкретного тренінгу.

Основними завданнями проведення тренінгової роботи в центрах професійної реабілітації інвалідів є:

- створення послідовних циклів, кожен із яких має свою логічну структуру;

- розвиток навичок активної позиції слухачів щодо опанування обраної професії;

- формування вмінь лобіювання власних інтересів випускників під час пошуку роботи та працевлаштування.

Поряд з цим звертається увага, що тренінги не є панацеєю від усіх негараздів, слухачі отримують певні вміння і їм надаються тільки базові знання. Мета тренінгу – продемонструвати «як це робиться», дати слухачеві імпульс для подальшого особистісного розвитку.

У Всеукраїнському центрі професійної реабілітації інвалідів з 2009 року запроваджено нову форму підвищення кваліфікації для фахівців із соціальної та психологічної реабілітації інвалідів – проведення тренінгових науково-практичних семінарів «Використання інноваційних технологій проведення соціально-психологічних тренінгів». З цією метою розроблено тематику і програму тренінгових науково-практичних семінарів, до проведення майстер-класів залучаються провідні науковці Академії педагогічних наук України, професорсько-викладацький склад Національної академії державного управління при Президентові України, фахівці і науковці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

Наступним кроком в напрямку цієї роботи стало створення в травні 2013 року спільно з Інститутом соціальної роботи та управління Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова та Всеукраїнським центром професійної реабілітації інвалідів – «Центру тренінгової роботи».

Завданням діяльності вищезазначеного Центру є впровадження єдиних уніфікованих технологій проведення соціально-психологічних тренінгів в умовах центру професійної реабілітації інвалідів, де кожен тренінг, кожна програма, кожен метод, що застосовується, розраховані на специфіку аудиторії людей з інвалідністю.



Висновки. Основною метою проведення соціально-психологічних тренінгів в центрі професійної реабілітації інвалідів є створення нової моделі слухача – соціально активної особистості, здатної до професійного розвитку і самореалізації в складних умовах соціально-економічної нестабільності.
В статье раскрываются методы и формы организации и проведения социально-психологических тренингов как составляющей социальной реабилитации в процессе профессиональной реабилитации инвалидов.

Ключевые слова: центр профессиональной реабилитации инвалидов, слушатели центра профессиональной реабилитации инвалидов, социально-психологический тренинг, социальная реабилитация инвалидов, социальная активность, комплексная программа, повышение квалификации.
In article reveal methods and forms of the organization and carrying out social and psychological trainings as component social rehabilitation in the course of professional rehabilitation of disabled people.

Keywords: center of professional rehabilitation of disabled people, listeners of center of professional rehabilitation of disabled people, social and psychological training, social rehabilitation of disabled people, social activity, comprehensive program, professional development.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   21


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка