Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості україни актуальні проблеми професійної орієнтації та професійного навчання в умовах соціально-економічної нестабільності



Сторінка20/21
Дата конвертації09.03.2016
Розмір4.25 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

Скульська В. Є.

Інститут підготовки кадрів

державної служби зайнятості України
ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ПІДРУЧНИКІВ

У СИСТЕМІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ БЕЗРОБІТНИХ ЗА РОБІТНИЧИМИ ПРОФЕСІЯМИ
У статті автор розглядає проблему створення електронних підручників; обґрунтовує сучасні підходи щодо їх удосконалення та використання в системі дистанційного навчання безробітних за робітничими професіями.

Ключові слова: електронний підручник, дистанційне навчання безробітних за робітничими професіями.
Постановка проблеми. Впровадження дистанційного навчання в систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітних передбачає створення сучасних засобів навчання, насамперед, електронних підручників. На думку вчених, останні дозволяють ефективно розв’язувати проблеми, спрямовані на змістовне наповнення навчальних курсів, використання в навчальному процесі ефективного інструментарію для оцінювання навчальних досягнень, впровадження сучасних інформаційно-телекомунікаційних технологій [4, с. 20].

Зростання інтересу до електронних засобів навчання зумовлено також «…інформаційним вибухом, що вносить суттєві і далеко неоднозначні зміни у життя сучасного суспільства та освітню сферу» [1, с. 212].



Аналіз проблеми у дослідженнях вчених. Здійснений нами аналіз свідчить, що поштовхом для системних досліджень проблеми електронних підручників стало поширення дистанційного навчання та розвиток освіти дорослих. З’ясовано також, що нині існує значна кількість наукових праць, присвячених сучасним підходам та методикам розроблення й використання в навчальному процесі даного засобу навчання (О. М. Баликіна, І. Г. Захарова, Л. Х. Зайнутдінова, О. В. Осин, О. А. Суховієнко, С. О. Христачевський). Окремі аспекти даної проблеми знайшли своє відображення в дослідженнях Н. В. Кононець, В. М.  Гасова, О. О. Гриценчук, О. М. Гуркової, І. В. Пустовалова, Т. В. Яковенка, В. Б. Ясинського. Разом з цим, прослідковується нестача наукових розробок, спрямованих на розроблення електронних підручників для дистанційного навчання кадрів за робітничими професіями.

Мета статті полягає в комплексному аналізі проблеми електронних підручників та науковому обґрунтуванні сучасних підходів щодо їх створення, удосконалення та впровадження в систему дистанційного навчання безробітних за робітничими професіями.

Основна частина. Відповідно до встановленої класифікації електронні підручники поділяються на три типи: сканований паперовий підручник, традиційний з гіпертекстовими посиланнями та спеціально розроблений електронний засіб навчання. В основу їх створення покладено принцип квантування, згідно з яким навчальний матеріал поділяється на розділи. У свою чергу розділи складаються з модулів з текстовою складовою, яка включає теоретичні знання, контрольні питання, вправи, тести, контекстні довідки та візуалізацію, тобто графічний та ілюстративний матеріал якого в підручнику має бути достатньо. Між собою модулі мають бути пов’язані гіпертекстовими посиланнями, що передбачає можливість переходу від одного модуля до іншого. Отже, вище зазначене дозволяє зробити висновок, що сучасний електронний підручник – це гнучкий дидактичний засіб навчання, здатний оперативно реагувати на зміни в змісті навчання та змінюватися за параметрами передавання інформації. Це також ідеальний навчальний засіб для дистанційного навчання, що передбачає можливість: а) слухачу самостійно опановувати знання з обраної професії; б) викладачу реалізувати індивідуальний та особистісно-орієнтований підходи, згідно з якими кожна людина є унікальною особистістю, з своїми потребами та можливостями, а поведінка останньої пов’язана з її неповторністю та баченням системи цінностей виключно під власним кутом зору [3, с. 379–386].

Анімаційні та мультимедійні ефекти електронних підручників на відміну від традиційних, дозволяють не тільки підвищити якість дидактичної складової навчального процесу, але й забезпечити прискорене засвоєння слухачами теоретичних знань і практичних умінь. Останнє є вкрай важливим для слухачів з числа безробітних, оскільки дозволяє врахувати їх індивідуальні потреби щодо працевлаштування.

З методичного погляду електронний підручник являє собою інтерактивну навчальну технологію, яка дає змогу спілкуватися у тестовому режимі, аудіо- та відеочатах тощо.

До переваг використання електронних підручників у навчанні безробітних як категорії слухачів, специфіка яких зумовлена їхнім віком, освітнім рівнем, професійним і соціальним досвідом, психофізіологічними особливостями, варто віднести можливість:

а) застосування отриманих знань у галузях, що потребує глибоке структурування останніх;

б) гнучкого використання в процесі виконання самостійних і лабораторних робіт;

в) здійснення аналітичного аналізу інформації та її графічної інтерпретації [2, с. 22].

г) оперативного перекладу змісту підручника, що є актуальним для центрів зайнятості, де на обліку перебувають громадяни різних національностей;

д) використання сучасних технологій для здійснення моніторингу, контролю та обліку навчальних досягнень слухачів;

е) виявлення загальних тенденцій, пов’язаних з якістю викладацької діяльності, недоліками навчальних програм і самих підручників.

Вивчення міжнародного досвіду, зокрема США, показало, що нині все більшої популярності набувають відкриті електронні підручники. На відміну від традиційних, їх можна адаптувати для спільного використання як слухачами, так і викладачами на основі забезпечення доступу до оцінювання й самооцінювання. При цьому, за викладачем залишається право управляти навчальним процесом, а у разі виявлення помилок, надавати рекомендації щодо усунення причин їх виникнення. Упровадження відкритих електронних підручників передбачає також скорочення витрат на навчання, стимулює співпрацю навчальних закладів щодо їх створення й використання. Водночас створюються умови для доступу до продукту світового рівня (нині в Інтернеті розміщено значну кількість розробок у вільному доступі або за відкритими ліцензіями).

У контексті проблеми практичний інтерес представляють підходи, запропоновані Інститутом інноваційних технологій та змісту навчання МОН України та Інститутом професійно-технічної освіти НАПН України щодо створення відкритого інформаційного середовища в професійно-технічній освіті. На думку вчених, це має допомогти об’єднати зусилля державної служби зайнятості, зазначених установ і навчальних закладів щодо: а) формування авторських колективів, здатних розробити та забезпечити необхідну якість контенту на основі інтеграції міжпредметних, структурно-логічних і причинно-наслідкових зв’язків; б) підвищення кваліфікації педагогічних працівників з питань використання зазначеного контенту в навчальному процесі.

Серед основних проблем, що негативно впливають на процес створення електронних підручників на нинішньому етапі є відсутність в Україні чітко визначених і нормативно узгоджених вимог до них. У результаті маємо:

а) технологічну недосконалість електронних підручників, що стримує їх впровадження в навчальний процес;

б) невідповідність їх змісту вимогам професійних і освітніх державних стандартів;

в) постійну зміну форматів і типів файлів електронних підручників, [5, с. 237-239].

Системна робота спрямована на удосконалення електронних підручників дасть змогу: а) інтегруватися вітчизняним електронним засобам в єдиний освітній простір; б) створити універсальний стандарт електронного підручника, сумісний з різними форматами; в) здійснювати редагування та переведення контенту відповідно до критеріїв та вимог, що висуваються до підручника як навчального ресурсу.

Стосовно дистанційного навчання безробітних за робітничими професіями актуальним є розроблення електронних підручників за визначеним переліком професій, створення контент-бібліотек, здійснення відбору навчальних закладів для організації навчального процесу.

Особливе місце під час розроблення підручників для навчання кадрів за робітничими професіями має бути відведено питанню щодо можливостей на вибірковій основі визначати глибину професійних знань та компетентностей слухачів. Останнє, на нашу думку, являє також практичний інтерес для роботодавців, оскільки дає змогу здійснювати оцінювання якості підготовки випускників.

Висновки.

1. Розвиток дистанційного навчання безробітних за робітничими професіями передбачає використання в навчальному процесі сучасних електронних засобів навчання. Створення електронних підручників відповідно до досягнень педагогічної науки дасть змогу, одного боку, оперативно забезпечити викладачів і слухачів необхідною навчальною інформацією; з іншого боку – використання анімаційного і мультимедійного ефектів сприятиме зменшенню часу на освоєння необхідних знань, умінь, компетентностей, необхідних для успішного завершення навчання та працевлаштування.

2. Відповідність змісту навчання вимогам роботодавців та індивідуальним потребам слухачів є ключовою умовою навчання безробітних. Використання електронного підручника в дистанційному навчанні безробітних за робітничими професіями дозволяє оперативно включати в зміст навчання матеріал, пов’язаний зі змінами, що відбулися в конкретній галузі виробництва, професії, організації праці тощо.

3. Проблема електронного підручника є новою для системи професійно-технічної освіти. Відтак, потребує здійснення системних наукових досліджень з урахуванням кращого міжнародного досвіду. Водночас, вважаємо за необхідне запровадження спеціального пілотного проекту, спрямованого на розроблення електронних засобів навчання відповідно до сучасних досягнень педагогічної науки в галузі освіти дорослих та можливостей використання в навчальному процесі інформаційно-телекомунікаційних технологій. Основним питанням такого проекту, на нашу думку, має стати розроблення методики проектування електронного підручника, яка має враховувати організаційно-педагогічні та дидактико-психологічні особливості дистанційного навчання безробітних за робітничими професіями.

4. Створення електронних підручників не може носити стихійний характер. У зв’язку з цим на законодавчому рівні необхідно врегулювати питання, пов’язані із захистом інтелектуальної власності (авторських прав), стандартизацією цього засобу навчання, а також умовами розповсюдження підручників. Так, витрати на виготовлення електронних підручників, враховуючи соціально-економічну кризу в Україні, варто розглядати як економічно доцільний захід лише за умови, що електронний контент буде купуватися у видавця разом з дозволом здійснювати його розповсюдження на власний розсуд.

5. Розроблення сучасної дидактичної платформи електронних підручників для дистанційного навчання безробітних за робітничими професіями потребує створення авторських колективів з числа фахівців-педагогів, а також комп’ютерних дизайнерів, психологів, які мають високий рівень знань з предмету, відповідну методичну та андрагогічну підготовку. Водночас розроблені підручники мають пройти ґрунтовну експертизу на предмет дидактичного програмування змісту професійно орієнтованої теоретичної підготовки з її структурно-логічними і міжпредметними зв’язками, а також можливості організації інтерактивної діяльності слухачів на основі причинно-наслідкових зв’язків. Такий підхід дозволить усунути суперечність за якою в освітньому процесі визначальним є не формат навчальної книги, а її зміст. У випадку електронного підручника для дистанційного навчання безробітних за робітничими професіями інтерактивність і адаптивність останнього має бути забезпечена відбором змісту, що якнайповніше відповідатиме вимогам професійних (кваліфікаційних характеристик) та освітніх стандартів підготовки кваліфікованих робітників.

6. Упровадження електронних підручників в систему дистанційного навчання безробітних за робітничими професіями передбачає наявність персональних комп’ютерів (ПК), володіння слухачами елементарними навичками користувача ПК, підключення навчальних закладів і навчальних підрозділів підприємств, де проходитимуть виробниче навчання слухачів до мережі Інтернет, а також підвищення кваліфікації викладачів з основ розроблення комп’ютерно-орієнтованих дидактичних сценаріїв електронних підручників і роботи з програмно-інструментальною платформою підтримки навчального процесу з їх використанням.

Список використаних джерел

1. Кремень В. Г. Філософія управління [Текст] / В. Г. Кремень, С. М. Позаніч, О. С. Пономарьов. − Х. : НТУ «ХПІ», 2008. − 524 с. – C. 212.

2. Полянський П. Б. До питання про переваги та вразливі місця електронних підручників [Текст] / П. Б. Полянський // Проблеми сучасного підручника : зб. наук. праць. − К. : ФО-П Стеценко І. І., 2010. −№1(10). − 783 с. – С. 16, 22.

3. Райгородский Д. Я. Психология личности : хрестоматія [Текст] / Д. Я. Райгородский ; [2-е изд.]. − Самара : Изд. дом «БАХРАХ», 1999. − Т. 1. − 448 с. – С. 379–386.

4. Скульська В. Є. Науково-методичне забезпечення професійного навчання кваліфікованих робітників на виробництві [Текст] / В. Є. Скульська // Педагогіка і психологія. – 2007. – № 3(56). – С. 20–32.

5. Скульська В. Є. Професійне навчання безробітних в умовах виробництва: теоретичні і методичні аспекти [монографія] / В. Є. Скульська. – К. : ІПК ДСЗУ, 2014. – С. 237-239. – [377 с.]


In the article an author examines the problem of creation ofelectronic textbooks ; grounds modern approaches in relationto their improvement and use in the controlled from distancedepartmental of unemployed persons teaching after workingprofessions.

Keywords: electronic textbook, controlled from distancestudies of unemployed persons after working professions.
Тітченко Н.В.,

Інститут підготовки кадрів

державної служби зайнятості України
ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ РИНКУ ПРАЦІ І РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ, ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
У статті автор розглядає особливості взаємодії ринків праці та освітніх послуг, визначено основні проблеми такої взаємодії, тенденції та перспективи розвитку.

Ключові слова: ринок праці, ринок освітніх послуг, зайнятість, безробіття, освіта.
Постановка проблеми. Навчання в цілому, та професійна підготовка зокрема, є фундаментом людського розвитку й прогресу суспільства загалом. Вони також виступають гарантом індивідуального розвитку, нарощують інтелектуальний, духовний та виробничий потенціал суспільства. Як підкреслював А. Маршалл, затрати на навчання – це найкраще розміщення капіталу для родини та суспільства.

Аналіз проблеми у дослідженнях вчених. Проблеми зайнятості населення завжди були в центрі уваги української та світової науки. Вагомий внесок у розвиток наукової думки щодо зайнятості населення, розвитку трудового потенціалу, формування ринку праці зробили: О. Бугуцький, О. Булавко, М. Вдовиченко, О. Здоровцов, І. Кириленко, Е. Лібанова, М. Горлатий, І. Прокопа, С. Рижук, П. Саблук, К. Якуба та ін. Вони не лише теоретично обґрунтували фактори підвищення зайнятості, але й дали конкретні практичні пропозиції, що були використані для розроблення цілої низки нових законів та указів, які прямо чи опосередковано вплинули на соціально-економічні умови життя працівників.

Аналізу взаємодії ринку праці та ринку освітніх послуг присвятили свої наукові праці вітчизняні вчені: Д. Богиня, В. Васильченко, О. Грішнова, Е. Лібанова, В. Петюх, В. Савченко та інші.



Мета статті полягає у визначенні особливостей взаємодії ринків праці та освітніх послуг, визначенні протиріч, тенденцій та перспектив розвитку.

Основна частина. Питанням надання освітніх послу відповідно до потреб ринку праці протягом існування незалежної України приділялось увага. Підвищення якості підготовки кваліфікованих фахівців має ґрунтуватися на формуванні дієвого механізму узгодженості визначення поточної потреби підприємств у кадрах відповідно до професій та спеціальностей. Ринок освітніх послуг можна розглядати в двох аспектах: як самостійний елемент та як частину ринку праці.

Нажаль ринок праці та ринок освітніх послуг сьогодні не працюють в унісон, між ними існують деякі протиріччя. За результатами опитування [5, с. 38], яке було проведено у семи містах України, найпрестижнішими професіями, на думку українців, виявились професії юриста (14,4% голосів), лікаря (9,7% голосів), менеджера і банкіра (по 8,5% голосів), а також бізнесмена (6,5% голосів). Але рейтинг престижних професій, на думку абітурієнтів, і той же самий рейтинг, але вже за думкою спеціалістів ринку праці, не співпадають. Професії, що бажають здобути студенти: економіст, юрист та ін., вже не користуються підвищеним попитом на сучасному ринку праці.

Тому сьогодні склалась ситуація, коли рейтинг професій, які користуються попитом серед абітурієнтів, та рейтинг спеціальностей, що будуть потрібні на ринку праці через 5-10 років не співпадають. Все це вказує на відсутність ґрунтовної роботи на вітчизняному ринку праці щодо прогнозування перспективи затребуваності тих чи інших професій в Україні, вказує на протиріччя між пропозиціями у галузі освіти та попитом на спеціальності у сфері зайнятості.

В результаті аналізу спеціальної наукової літератури нами не знайдено єдиного тлумачення дефініції «ринок праці». Одні вчені вважають, що ринок праці – це механізм (інститут), який поєднує, зводить разом продавців товару робочої сили (працівників) і покупців цього товару (роботодавців) [4, с. 771], інші – що він являє собою механізм узгодження інтересів роботодавців і найманої робочої сили, треті — що це специфічний вид товарного ринку, змістом якого є купівля-продаж товару особливого роду – робочої сили або спроможності людини до праці [1, с. 15].

Диференційованого підходу до визначення ринку праці притримуються і вчені-економісти А. Савченко, Г. Пухтаєвич, О. Тітьонко, які виділяють три сфери його вираження: 1) потенційну, тобто ту сферу, де формується сама праця; 2) циркулюючу, тобто сферу купівлі-продажу робочої сили; 3) внутріфірмову, де боротьба за робочі місця ведеться на підприємствах між зайнятими працівниками [7, с. 245].

Отже, ринок праці – це перш за все система економічних, організаційних, правових та соціально-трудових відносин, які виникають між особами, що шукають роботу, працівниками, професійними спілками, роботодавцями та їх організаціями й органами державної влади у сфері зайнятості.

На думку В. Комиренка, для розв’язання протиріч між ринком праці та ринком освітніх послуг потрібно об’єднання інтересів роботодавців, слухачів, держави та навчальних закладів на всіх етапах підготовки, а особливо на етапі проходження практичної підготовки, коли майбутній спеціаліст отримує такі необхідні практичні навички, а роботодавець отримує на певний час майже «безкоштовну» робочу силу [2]. Взаємодія ринків праці та освітніх послуг наведені базується на таких принципах:

- цілеспрямованості (визначення цільових установок, і виявлення цільових показників і термінів реалізації цілей);

- системності (передбачає управління на всіх рівнях взаємодії);

- комплексності (врахування всіх факторів, що роблять значний вплив на взаємодію ринків (забезпечення збалансованого функціонування всіх ланок механізму взаємодії, ліквідація диспропорцій та суперечності);

- адаптивності (створення системи методів і моделей, тісно пов'язаних інформаційними зв'язками, здатної пристосовуватися до реальних економічних систем, процесів і умов швидкоплинності ринкового середовища);

- гнучкості (передбачає використання в системі управління методів і механізмів, що дають можливість проектувати тенденції зміни стану зовнішнього середовища і можливостей самої системи взаємодії);

- інформаційної відкритості та доступності (забезпечення відкритості та доступності всіх взаємодіючих сторін);

- партнерства (залучення партнерів для вирішення проблем гармонізації ринків);

- паритетності (врахування інтересів та відповідальність усіх сторін, залучених до взаємодії);

- синергії (передбачає отримання синергетичного ефекту від інтеграції різних елементів інфраструктури, ресурсів та інших чинників);

- спільного фінансування (поєднання державного фінансування інфраструктурних проектів і приватного інвестування конкретних освітніх проектів);

- інноваційної модернізації (передбачає здійснення інноваційної модернізації технологічного базису ринку освітніх послуг, використання передового досвіду, нових методик, методологій і технологій гармонізації ринків).

Подолання суперечностей між зазначеними ринками праці та освітніх послуг можливе за умови дотримання висвітлених принципів взаємодії. Відсутність хоча б одного з них веде до дисбалансу на ринку праці.

Отже, зацікавленість роботодавця, що є непрямим споживачем освітніх послуг, повинна перш за все впливати на підготовку фахівців, оскільки саме від нього залежить їх подальше працевлаштування. Для вирішення кадрових, соціально-економічних та регіональних проблем фінансового та інших секторів економіки необхідні розвиток і модернізація існуючої системи підготовки кадрів, пошук нових технологій інтеграції навчальних закладів та підприємств, тобто подолання існуючих протиріч між ринком праці й ринком освітніх послуг.

Розбалансованості ринку праці та ринку освітніх послуг неминуче веде до появи в суспільстві такого явища як безробіття.

Наявність у суспільстві безробіття свідчить про недовикористання трудових ресурсів, так звану трудонадлишковість. Високий рівень безробіття, без сумніву, негативно відображається на всій економіці країни.

Причин незайнятості населення може бути безліч. Так, у 2013 році причинами незайнятості серед безробітних найбільшою була питома вага звільнених за власним бажанням – 37,7%, вивільнених з економічних причин (у зв’язку із реорганізацією, ліквідацією виробництва, скороченням чисельності підприємств, установ та організацій) – 29,8% та осіб, які не працевлаштувалися після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації – 17,5%. Слід зазначити, що протягом останніх років у структурі безробітного населення за причинами незайнятості спостерігається тенденції до зростання питомої ваги осіб звільнених за власним бажанням та тих, що не працевлаштувалися після закінчення навчальних закладів.

Можемо виділити чотири основні сторони безробіття:

- тінізація економічних процесів має істотний вплив на стан ринку праці, що призводить до появи тіньової зайнятості. Ця ситуація потребує скоординованих дій фіскальних органів, спрямованих на посилення контролю з метою наближення рівня зареєстрованої зайнятості до реальної;

- недоліки державної системи регулювання зайнятості й безробіття, про що свідчить диференціація регіональних ринків праці, наявність депресивних регіонів із напруженою ситуацією на цьому ринку і значно вищим рівнем безробіття, ще й за обмеженої можливості щодо трудової міграції;

- несприятливий вплив на зайнятість населення структурних зрушень, які відбуваються в економіці України про що свідчить сучасний стан зайнятості молоді. Усім відомо, що кон’юнктура ринку праці значною мірою залежить від динаміки його молодіжного сектору. Як носій робочої сили молодь швидше може адапту­ватись до нових вимог, але потребує відповідних робочих місць і забезпечення ін­ших елементарних умов праці;

- посилюється маргіналізація населення, що має звернути уваги органів державного управління. При цьому збільшуються абсолютні й відносні показники бідності. Так, співвідношення доходів 20 % найбагатших верств населення до 20 % найбідніших становить: у США – 8,9, Великобританії – 6,8, Фран­ції – 6,5, Італії – 6,0, Німеччині – 5,7, Японії – 4,3, а в Україні – 30 [6].

Наслідки безробіття дуже різноманітні та масштабні за впливом. Щоб оцінити ступінь цього впливу, доцільно провести дослідження як економічних, так і соціальних його наслідків (рис. 1).

Рис. 1. Соціально-економічні наслідки безробіття


У 2013 році рівень безробіття в Україні залишається нижчим, ніж в країнах Європейського Союзу, де він становив 11% (зокрема, в Іспанії та Греції, відповідно, 26% та 27%, Хорватії – 18%, Португалії – 17%, Кіпрі - 16%, Словаччині – 14%, Ірландії та Болгарії – 13%, Італії, Латвії та Литві - 12%, Франції – 11,0%, а у Польщі, Угорщині та Словенії – 10%). За даними державної служби зайнятості чисельність безробітних в середньому за 2013 рік зменшилася на 80,7 тис. осіб і становила 1,6 млн. осіб.

Водночас, подані дані враховують лише офіційно зареєстрованих безробітних і не завжди відповідають дійсності, тому реальний його рівень у країні може бути набагато вищим, адже населення не завжди поспішає ставати на облік у місцеві центри зайнятості, звітність яких є основою для розрахунку офіційних показників безробіття. Не беруть до уваги громадян, які перебувають у неоплачуваних відпусках, а за останніми підрахунками таких у країні понад 3 млн. Ці люди фактично є безробітними, проте офіційна статистика їх не враховує. Це дає підстави стверджувати, що фактичне безробіття перевищує 10 %. Відповідно до нового законодавства, якщо людина звільняється за згодою сторін, то вона може стати на облік у центр зайнятості тільки на 91-й день з дня звільнення. Підхід Міжнародної організації праці, який застосовується у всьому світі, полягає у тому, що з усієї кількості працездатних віднімають працівників і деякі категорії населення, які працюють за наймом на сімейних підприємствах, тимчасово відсутніх на роботі, а всіх інших вважають безробітними. Отже, точна кількість незайнятих в Україні залишається невідомою через недосконалість системи їх підрахунку [3, с. 311].

Світовий і вітчизняний досвід доводить, що найбільш дієвим і результативним механізмом зниження рівня безробіття є професійна підготовка безробітних. На початку ХХІ століття в Україні розбудовується система професійної підготовки безробітних. Ця система включає не лише чітку організаційну структуру, певним чином упорядковану сукупність закладів, а й процес їхньої діяльності та функціонування. На основі системного підходу до процесу освіти дорослих можна виокремити такі основні компоненти, які дозволяють дослідити рушійні сили розвитку системи професійної підготовки безробітних, а саме: цілі функціонування, що детермінуються соціальним замовленням, вимогами ринку праці; перелік освітніх програм; організаційні форми, методи і технології навчання; суб’єкти та об’єкти навчального процесу; умови, що забезпечують нормальне функціонування системи (нормативне та науково-методичне забезпечення, навчально-матеріальна база та ін.) тощо.

1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка