Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості україни актуальні проблеми професійної орієнтації та професійного навчання в умовах соціально-економічної нестабільності



Сторінка6/21
Дата конвертації09.03.2016
Розмір4.25 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21
. – Загол. з екрану. – мова рос.

  • Дамасская декларация Международного совета по ОВ. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 01.06.2014: < http://www.znanie.org/jornal/n1_01/da >. – Загол. з екрану. – мова рос.

  • Лук’янова Л.Б. Концепція освіти дорослих в Україні / Лариса Борисівна Лук’янова. – Ніжин : ПП Лисенко М.М., 2011. – 24 с.

  • Обучение взрослых: учиться никогда не поздно. Коммюнике Комиссии Европейских Обществ Брюссель,23 октября 2006 г.   [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 15.06.2014: . – Загол. з екрану. – мова рос.

  • Образование – сокрытое сокровище. Доклад Международной комиссии по образованию для ХХІ века, Париж: ЮНЕСКО. 1996. С. 1–102.

  • Освіта дорослих в Україні через призму європейського досвіду : збірка матеріалів. – DVV international. – Київ, 2011. – 117 с.

  • Country Report on Adult Education in Germany// European Association for the Education of Adults. – Helsinki, 2011.   [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: 15.06.2014: < http://www.eaea.org/doc/pub/Country-Report-on-Adult-Education-in-Germany.pdf>. – Загол. з екрану. – мова англ.

  • Country Report on the Action Plan on Adult Learning: UK . – [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: 25.01.2014: < http://ec.europa.eu/education/adult_en.pdf> . – Загол. з екрану. – мова англ.

  • Instructional Strategies for Cognitive Strategy. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 25.01.2014: < Instruction http://www.eadulteducation.org/resourc > . – Загол. з екрану. – мова англ.

  • National Institute of Adult Continuing Education. – [Електрон. ресурс] – Режим доступу : http://www.niace.org.uk. > . – Загол. з екрану. – мова англ.

  • Niedersächsisches Erwachsenenbildungsgesetz (NEBG). – [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: 25.01.2014: . – Загол. з екрану. – мова англ.

  • Republik of Estonia. Ministry of education and researcn . – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 25.01.2014: < http://www.hm.ee/index.php?249171 > . – Загол. з екрану. – мова англ.

  • The Estonian Lifelong Learning Strategy 2020 . – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 5.01.2014: . – Загол. з екрану. – мова англ.


    Савченко В. А.,

    ДВНЗ «Київський національний

    економічний університет

    імені Вадима Гетьмана»
    ПРОБЛЕМИ ЩОДО ПІДТВЕРДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НЕФОРМАЛЬНОГО НАВЧАННЯ
    Згідно Закону України «Про професійний розвиток працівників» роботодавці можуть здійснювати формальне і неформальне навчання працівників. Проблеми, пов’язані з підтвердження результатів неформального навчання осіб набувають актуального значення в умовах загострення економічної кризи, очікуваного зростання безробіття і відсутності суттєвого прогресу стосовно збільшення обсягів та якості професійного навчання працівників на виробництві.

    У 2013 р. в Україні серед тих, хто пройшов навчання на виробництві, питома вага осіб, які підвищили свою кваліфікацію, становила 83,8 %. Подальше підвищення вимог до якості робочої сили зумовить більш високі темпи зростання чисельності працівників, які підвищуватимуть свою кваліфікацію, порівняно з тими, хто проходитиме навчання за новими професіями. Особливо це стосуватиметься первинної підготовки кваліфікованих робітників.

    Крім того, в Україну повертаються трудові мігранти, які набули професійний та практичний досвід в інших країнах, зростає кількість вивільнюваних працівників і безробітних. За таких обставин підтвердженням результатів неформального навчання робітників підприємств, незайнятого населення має стимулювати громадян щодо їхнього безперервного навчання впродовж життя.

    В Україні зараз запроваджується механізм визнання неформального навчання осіб за робітничими професіями. Так, на базі Вищого комерційного училища Київського торговельно-економічного університету відбулася пілотна апробація комплексної моделі визнання неформальної освіти за професією «кухар» [1, 10].

    Підтвердження результатів неформального навчання осіб за робітничими професіями регламентується Порядком підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України [2]. Згідно цього Порядку підтвердження кваліфікації здійснюється підприємствами (суб’єктами підтвердження) незалежно від форми власності, які відповідають вимогам, установленим Мінсоцполітики та МОН України.

    Перелік робітничих професій, за якими здійснюється підтвердження кваліфікації, та суб’єктів підтвердження затверджується Мінсоцполітики України за пропозиціями Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні та Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні. Так, наказом Мінсоцполітики України від 23.12.2013 № 886 до цього переліку на теперішній час включені такі робітничі професії: кухар, зварник і охоронник [3].

    Для розгортання роботи у цьому напрямі необхідно суттєво збільшити перелік робітничих професій, за якими здійснюється підтвердження неформального навчання, забезпечити якісне оцінювання рівня компетентності осіб, які бажають підтвердити свій рівень кваліфікації. Цьому мають сприяти Методичні рекомендації щодо критеріїв оцінювання професійних знань, умінь та навичок, переліку засобів вимірювання професійних знань, умінь та навичок, та анкет самооцінювання за результатами неформального навчання [4].

    Підтвердити кваліфікацію можуть громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, яких визнано в Україні біженцями, яким надано притулок в Україні, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, яким надано тимчасовий захист, а також ті, що одержали дозвіл на імміграцію в Україну.

    Організацію роботи з підтвердження кваліфікації здійснює Державна служба зайнятості України та її територіальні органи. Територіальний орган Державної служби зайнятості видає особі, яка виявила бажання підтвердити кваліфікацію, анкету самооцінювання за обраною нею робітничою професією, та інформує її про:

    1) вимоги до кваліфікаційного рівня такої робітничої професії (вимоги кваліфікаційної характеристики професії за відповідним кваліфікаційним рівнем, професійного стандарту до стажу роботи);

    2) критерій і показники оцінювання;

    3) процедуру підтвердження кваліфікації;

    4) суб’єкти підтвердження, що здійснюють підтвердження кваліфікації за такою робітничою професією, графік та орієнтовну вартість підтвердження кваліфікації.

    За результатами заповнення анкети самооцінювання особа подає територіальному органові заяву про підтвердження кваліфікації, у якій зазначаються прізвище, ім’я та по батькові особи, місце роботи і посада (за наявності), назва професії та кваліфікаційний рівень, на який вона претендує, стаж роботи за професією відповідного кваліфікаційного рівня (за наявності вимог кваліфікаційної характеристики професії за відповідним кваліфікаційним рівнем, професійного стандарту до стажу роботи), найменування суб’єкта підтвердження, який обрала особа.

    Для обробки персональних даних особа подає територіальному органу згоду в письмовій формі відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».

    Територіальний орган видає особі не пізніше ніж на восьмий робочий день з дня подання нею документів направлення на підтвердження кваліфікації за формою, встановленою Мінсоцполітики України. У разі подання особою таких документів не в повному обсязі направлення не видається. Територіальний орган зберігає протягом трьох років подані особою заяву, копії документа, що посвідчує особу, анкети самооцінювання та корінець направлення; веде облік осіб, які виявили бажання підтвердити кваліфікацію, та осіб, яким видано документ про її підтвердження.

    Для підтвердження кваліфікації особа звертається до суб’єкта підтвердження та подає направлення і необхідні документи, визначені порядком підтвердження кваліфікації. Підтвердження кваліфікації здійснюється суб’єктом підтвердження згідно з договором, укладеним суб’єктом підтвердження з особою або роботодавцем. Наказом Мінсоцполітики України та МОН України від 16 грудня 2013 року № 875/1776 затверджені вимоги до підприємств, установ, організацій для підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями [5].

    Суб’єкти підтвердження мають відповідати таким вимогам:



    • мати ліцензію на надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти за відповідною професією;

    • створити у встановленому порядку одну або декілька комісій;

    • мати власні або надані в користування іншими підприємствами, установами, організаціями відповідно до укладених договорів приміщення, робочі місця для проведення кваліфікаційних іспитів та кваліфікаційних пробних робіт;

    • приміщення, робочі місця для проведення кваліфікаційних іспитів та кваліфікаційних пробних робіт мають відповідати санітарно-гігієнічним нормам, вимогам нормативно-правових актів з охорони праці;

    • робочі місця для проведення кваліфікаційних пробних робіт мають бути у встановленому порядку атестованими за умовами праці, обладнані відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регламентують виконання робіт, передбачених кваліфікаційними характеристиками, професійними стандартами професії (рівня кваліфікації), за якою здійснюється підтвердження кваліфікації. У разі якщо специфіка професійної діяльності не дає змоги проводити кваліфікаційну пробну роботу безпосередньо на виробництві або у сфері послуг, суб’єкт підтвердження має створити умови для проведення кваліфікаційної пробної роботи шляхом імітаційної діяльності;

    • мати для проведення оцінки результатів неформального професійного навчання кандидата затверджені у встановленому законодавством порядку: анкету самооцінювання, перелік засобів вимірювання, критерії оцінювання результатів неформального професійного навчання за робітничою професією, за якою здійснюватиметься підтвердження професійної кваліфікації.

    Суб’єкти підтвердження при розробці критеріїв оцінювання результатів неформального професійного навчання за своїми робітничими професіями повинні враховувати вимоги Методичних рекомендацій щодо критеріїв оцінювання професійних знань, умінь та навичок, переліку засобів вимірювання професійних знань, умінь та навичок, анкет самооцінювання за результатами неформального навчання. Підвищенню об’єктивності оцінювання результатів неформального навчання суб’єктами підтвердження буде також сприяти використання ними з цією метою професійних стандартів робітничих професій.

    Для забезпечення підтвердження кваліфікації суб’єкт підтвердження утворює комісію в порядку, визначеному Мінсоцполітики та МОН України за погодженням із спільними представницькими органами.

    Для здійснення підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями кваліфікації суб’єкти підтвердження створюють:


    • комісію з підтвердження кваліфікації за однією робітничою професією (спеціалізацією) або кількома робітничими професіями (спеціалізаціями), які передбачають виконання однотипних трудових функцій і відносяться до одного класу економічної діяльності (за Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності» ДК 009:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року № 457);

    • декілька комісій у разі підтвердження кваліфікації за професіями, які передбачають виконання різних трудових функцій та відносяться до різних класів економічної діяльності [6].

    Положення про порядок роботи комісії та її склад затверджуються наказом керівника суб’єкта підтвердження за погодженням із об’єднанням організацій роботодавців відповідної сфери діяльності. Головою комісії призначається представник роботодавця ― фахівець відповідної галузі виробництва чи сфери послуг, секретарем комісії ― представник суб’єкта підтвердження. Членами комісії можуть бути працівники відповідної сфери діяльності, які мають стаж роботи не менше п’яти років за відповідною професією (спеціалізацією), та рівень кваліфікації, не нижчий ніж рівень кваліфікації, на який претендує кандидат.

    Кількість членів комісії не може бути менше трьох осіб. Члени комісії виконують роботи з підтвердження кваліфікації на основі договорів із суб’єктом підтвердження. Строк повноважень комісії – не менше одного року.

    Основними завданнями комісії є:


    • експертиза наданих документів, що підтверджують професійну компетентність кандидата;

    • проведення кваліфікаційної атестації;

    • прийняття рішення щодо присвоєння (підвищення) або відмову у присвоєнні (підвищенні) робітничої кваліфікації за результатами неформального професійного навчання та надання кандидату рекомендацій щодо продовження навчання.

    Комісія проводить засідання відповідно до графіка проведення процедури підтвердження кваліфікації, затвердженого суб’єктом підтвердження. Засідання комісії вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її членів. Рішення комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів голос голови комісії є вирішальним.

    Для підтвердження кваліфікації кандидат подає секретарю комісії:

    1) направлення на підтвердження кваліфікації територіального органу Державної служби зайнятості за встановленою формою;

    2) документи, зазначені у пункті 7 Порядку підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року № 340.

    Для підтвердження кваліфікації кандидат має право за власною ініціативою подати секретарю комісії також інші документи, що підтверджують професійну компетентність кандидата. Копії документів іноземною мовою повинні бути перекладені українською мовою та легалізовані в установленому порядку. Підтвердження кваліфікації здійснюється за результатами визначення рівня професійних знань, умінь і навичок особи із застосуванням засобів вимірювання, критерію та показників оцінювання. Підтвердження кваліфікації здійснюється відповідно до графіка, затвердженого суб’єктом підтвердження.

    Комісія проводить експертизу наданих документів, що підтверджують професійну компетентність кандидата, з метою визначення їх достовірності та відповідності вимогам кваліфікаційної характеристики професії за відповідним кваліфікаційним рівнем, професійного стандарту. За результатами аналізу поданих документів та інших підтверджень професійної компетентності кандидата комісія складає план проведення кваліфікаційної атестації із визначенням методів і обсягу проведення кваліфікаційних пробних робіт, іспитів.

    Комісія зобов’язана ознайомити кандидата із планом проведення кваліфікаційної атестації. Кандидату повідомляються порядок і умови виконання кваліфікаційної пробної роботи, місце проведення, строк виконання завдання.

    Засоби вимірювання, критерій і показники оцінювання, анкета самооцінювання за конкретною робітничою професією розробляються та затверджуються суб’єктом підтвердження згідно з вимогами кваліфікаційних характеристик професій, професійних стандартів за погодженням із спільними представницькими органами, Мінсоцполітики та МОН України. Для професій, пов’язаних з роботами з підвищеною небезпекою, засоби вимірювання, критерії і показники оцінювання та анкети самооцінювання погоджуються також Держгірпромнаглядом України.

    У разі відсутності підтверджень професійної компетентності кандидата кваліфікаційна атестація проводиться у повному обсязі відповідно до вимогам кваліфікаційної характеристики професії за відповідним кваліфікаційним рівнем, професійного стандарту. У разі наявності підтверджень професійної компетентності кандидата щодо виконання окремих видів робіт за відповідним рівнем кваліфікації кваліфікаційна атестація може проводитися за тими видами робіт, щодо яких немає таких підтверджень.

    Суб’єкти підтвердження подають для організації роботи із підтвердження кваліфікації територіальному органові: критерії та показники оцінювання; анкету самооцінювання; графік підтвердження кваліфікації разом з інформацією про вартість послуг з підтвердження кваліфікації, що визначається в установленому законодавством порядку.

    Кваліфікаційна пробна робота проводиться на спеціально відведених обладнаних робочих місцях суб’єктів підтвердження або обладнаних робочих місцях інших підприємств, установ, організацій відповідно до укладених договорів. У разі якщо специфіка професійної діяльності не дає змоги проводити кваліфікаційну пробну роботу безпосередньо на виробництві або у сфері послуг, кваліфікаційна пробна робота проводиться шляхом імітаційної діяльності.

    Для проведення кваліфікаційної пробної роботи суб’єкт підтвердження забезпечує кандидата необхідним обладнанням, інструментом, витратними матеріалами, довідковими матеріалами на час виконання завдання. У разі якщо для виконання кандидатом кваліфікаційної пробної роботи видаються напівфабрикати або деталі, які пройшли попередню обробку, суб’єкт підтвердження забезпечує відповідність напівфабрикатів та деталей технічним вимогам.

    Виконання кваліфікаційної пробної роботи проводиться під контролем члена (членів) комісії, яких визначає голова комісії. Перед початком виконання кваліфікаційної пробної роботи здійснюється інструктаж кандидата з питань охорони праці.

    За результатами кваліфікаційної атестації член(и) комісії формує(ють) та подає(ють) на розгляд комісії документи щодо проведення кваліфікаційної атестації:

    1) висновок про результати кваліфікаційної атестації;

    2) результати кваліфікаційної пробної роботи у разі, якщо специфіка професії передбачає виготовлення виробу, складання проекту документа.

    До висновку долучаються відео- або фотоматеріали, виконані у цифровому форматі, на яких зафіксовано проведення кваліфікаційної пробної роботи. Комісія приймає рішення про присвоєння кандидату кваліфікації відповідного рівня, що оформлюється протоколом, який підписується головою і членами комісії.

    Особі, яка підтвердила кваліфікацію, видається свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації за результатами неформального навчання, форма та порядок видачі якого встановлюються Мінсоцполітики за погодженням з МОН України та спільними представницькими органами. Порядок видачі документів про підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями визначає процедуру замовлення, видачі та обліку документів про підтвердження результатів цього навчання [7].

    У разі виявлення в особи під час проходження процедури підтвердження кваліфікації рівня професійних знань, умінь та навичок, достатніх для виконання окремих видів робіт за професією, суб’єкт підтвердження на підставі рішення комісії видає такій особі сертифікат оцінювання результатів неформального навчання, форма та порядок видачі якого встановлюються Мінсоцполітики за погодженням з МОН України та спільними представницькими органами. Особі, яка не підтвердила кваліфікацію, суб’єкт підтвердження надає рекомендації щодо продовження навчання.

    Суб’єкт підтвердження: видає особам, які підтвердили кваліфікацію, свідоцтво або сертифікат; надсилає протягом п’яти робочих днів з дати прийняття рішення про підтвердження кваліфікації територіальному органові корінець направлення. Бланки документів про підтвердження результатів неформального професійного навчання виготовляються друкарським способом на замовлення суб’єктів підтвердження. Витрати, пов’язані з виготовленням документів про підтвердження результатів неформального професійного навчання, крім дублікатів, несе суб’єкт підтвердження.

    У разі виникнення спірних питань, пов’язаних з підтвердженням кваліфікації, особа має право звернутися із заявою до органу виконавчої влади з питань освіти, який розглядає її та приймає відповідне рішення з порушеного в заяві питання. Фінансування підтвердження кваліфікації здійснюється за рахунок коштів особи або роботодавця (у разі направлення ним особи).

    Підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями варто розглядати як один з перспективних напрямів активної політики зайнятості. Його широке запровадження в Україні сприятиме підвищенню рівня зайнятості економічно активного населення та його конкурентоспроможності на ринку праці, зменшенню на цій основі обсягів безробіття, стимулюватиме безперервне навчання громадян впродовж їхнього життя.



    Список використаних джерел

    1. Супрун В. «В Україні не існувало механізму визнання кваліфікацій, здобутих у неформальний спосіб» // Урядовий кур’єр. – 2014. – № 162. – С. 10.

    2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями» від 15 травня 2013 р. № 340 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/340-2013-%D0%BF. Назва з екрану.

    3. Перелік робітничих професій, за якими здійснюється підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями: затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 23.12.2013 № 886 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0005-14. Назва з екрану.

    4. Методичні рекомендації щодо критеріїв оцінювання професійних знань, умінь та навичок, переліку засобів вимірювання професійних знань, умінь та навичок, та анкет самооцінювання за результатами неформального навчання. – К.: НДІ праці і зайнятості населення, 2014. – 96 с.

    5. Вимоги до підприємств, установ, організацій для підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями: затверджено наказом Міністерства соціальної політики України та Міністерства освіти та науки від 16 грудня 2013 року № 875/1776 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/ show/z0003-14/. Назва з екрану.

    6. Порядок створення комісії для підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями: затверджено наказом Міністерства соціальної політики України та Міністерства освіти та науки від 16.12.2013 № 875/1776 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// osvita.ua/legislation/proftech/39306/. Назва з екрану.

    7. Порядок видачі документів про підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями: затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 17.07.2014 № 477.




    РОЗДІЛ ІІ

    ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТО-СПРОМОЖНОСТІ РОБОЧОЇ СИЛИ НА РИНКУ ПРАЦІ


    Астахова О.В.,

    Інститут підготовки кадрів

    державної служби зайнятості України
    МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ МАРКЕТИНГОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ У РЕГУЛЮВАННІ РИНКУ ПРАЦІ В АСПЕКТІ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ
    Постановка проблеми. В сучасних умовах Україна зіштовхується з низкою викликів, пов'язаних з глобальною економічною кон'юнктурою. Світова економіка переходить до нового технологічного укладу, в зв'язку з чим з'являються нові вимоги до всіх складових економічної системи країни. Для забезпечення конкурентоспроможності країни на світовій арені необхідно правильно визначити напрями розвитку нової структури економіки і знайти адекватні їм механізми підготовки кадрів.

    Роль аналізу та прогнозування професійно-значущих компетенцій на ринку праці як одного з основних факторів розвитку людського капіталу є особливо важливою для українського суспільства, яке сьогодні стоїть перед об'єктивною необхідністю переходу до інноваційної економіки.

    Сучасне суспільство відрізняє швидке застарівання інформації, наслідком якого є знецінення спеціальних професійних знань. Середня норма часу оновлення прикладних, а багато в чому і базових професійних знань в технологічних галузях становить 3-5 років, впродовж яких знецінюється до третини спеціальних знань працівника. Знання, отримані студентом на 1-му курсі, до моменту закінчення вузу застарівають приблизно на 50%. Крім того, в останнє десятиліття суспільство зіштовхнулося з колосальним парадоксом – збільшення числа тих, хто одержав освіту і професійну підготовку супроводжується процесом зростання професійної некомпетентності.

    Викладене вище свідчить про необхідність розвитку в Україні системи прогнозування перспективних компетенцій, якими повинні володіти працівники, що виходять на ринок праці. Ця система має доповнити кількісне прогнозування параметрів ринку праці, якого вже недостатньо для розвитку людського потенціалу країни.


  • 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21


    База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка