Історична довідка села Білозір`я



Скачати 55.48 Kb.
Дата конвертації09.03.2016
Розмір55.48 Kb.
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА села Білозір`я
Білозір'я — село в Україні, Черкаському районі Черкаської області. У селі мешкає 8241 людей. Розташоване за 20 км на південний захід від м. Черкас та за 3 км від залізничної станції Білозір'я. Проходить автошлях Черкаси—Умань—Гайсин—Брацлав (317 км), побудований у 1961 році під керівництвом інженера Степана Кожум'яки.

Площа територіальних меж сільської ради становить 12 516,4 га, села – 1193,77 га. Кількість населення - 8241, дворів 3740. День села святкується 24 серпня. Білозір'я - одне із найдавніших та найбільших за чисельністю сіл Черкаською району. З однієї сторони село огортають віковічні соснові ліси, з іншої - до нього простилаються квітучим килимом безкраї поля. Перші письмові відомості про Білозір'я відносяться до середини XVII ст. (на карті Боплана). Однак, територія нинішнього села була заселена значно раніше і про це свідчать численні знахідки. На території поселення знайдено сліди людей, які жили ще в кам'яному віці. Про це повідомлялося ще в 1889 р. Є два кургани, один з них зветься "Гостра могила". В 1962 р. на території школи №3 знайдемо поховання бронзового періоду. За часів Київської Русі на березі затоки ймовірного річки Дніпра селились люди. Пізніше тут творилися декілька озер одне з яких називали "Білим". До самої осені його прозоре водяне плесо вкривалося білими ліліями. Так, за легендою, від назви озера пішла назва села Білозір'я.

У кінці XVIII ст. в колишньому Білому озері знайдено носову частину від корабля і корабельний якір. Про це повідомляє Фундуклей у статистичному описі Київської губернії 1852 року. Під 1862 р. повідомляється, що в селі налічується 600 дворів, мешкає 3936 осіб.

Лаврентій Похилевич у "Сказании о населенных местностях Киевской губернии" 1864 р. пише: "Белозерье местечко при довольно большом озере называемом Белое. Около 1820 года нашли в этом озере нос от большого корабля и корабельный якорь. Это доказывает, что озеро в этой в древности составляло залив реки Днепра или что Тясмин, с которым озеро соединяется посредством Ирдиня болота, в древности был судоходен. Замечали в озере также приливы и отливы подобно морским.

Жителей обоего пола: христиан 3896, римских католиков 17, евреев 208. В местечке две церкви: Богородичная 4-го класса и Преображенская 5-го, обе деревянные с такими же колокольнями. Богородичная построена в 1754 году на месте прежней, которая также как видно из визита Мошенского деканата за 1741 год, построена была в 1720 году на место еще древнейшей; земли имеет 62 десятины. При церкви находится приходское училище. Преображенская построена давнее Богородичной Именно в 1710 году колокольня при ней уже в 1746 г. была "стара", но в начале текущего века она перестроена.

Земли имеют 45 десятин. Из визиты 1741 года видно, что в этом году приходских дворов при церкви Богородичной 100 в местечке и 20 в селе Дубиевке, при церкви Преображенской 60 дворов в местечке. Священники при той и другой были еще православные, но подтвержденные за эго визитатором взысканием".

Старожили розповідають, що в одній із церков села зберігалася грамота, підписана Богданом Хмельницьким, про те, що він бере під свою охорону Білозірську церкву. Знахідки зброї на території села свідчать, що його жителі брали активну участь у селянсько-козацьких повстаннях проти польських панів.

У 1791 р. польський король Станіслав Август надав привілей селу, а в 1793 р. вся Правобережна Україна перейшла під владу Росії. У 1900 р. населення в м. Білозір'ї складало 8491 особу, містечку належало 5813 десятин землі: 3 церкви мали 101 десятину, селяни 5637 десятини, інші версти населення – 74 десятини. Господарство велося за трипільною системою землеробства. Швидкий ріст населення після реформи пояснюється тим, що в селі зростають підприємства. Так, на 1900 рік тут було два лісопильних заводи Р.Я. Гаммера та Кауна, на яких працювало 35 робітників, один смолокурний завод, 32 вітряки, одна кузня. А згодом І.Ш. Смілянський засновує в селі текстильну фабрику, на якій працюють 56 робітників.

У Першу російську революцію 1905 року багато жителів села брали участь у страйках на підприємствах Сміли і Черкас. У червні 1926 р. виникає товариство зі спільного обробітку землі, а в грудні 1929 р. організовано колгосп під назвою "Велетень", першим головою якою був Іван Данилович Тертичний.

У 1932 р. господарство поділено на три окремі колгоспи: ім. Сталіна (голова К.П. Богатирьов), ім. Молотова (голова С.Г. Щічко), "Пролетар" (голова Г.І. Мишко).

Як і тисячі інших сіл України, страшна трагедія - Голодомор 1932-1933 рр. - не оминула і Білозір'я.

За достовірними даними від голодної смерті в селі померло 694 жителі. "Посіяли, але не спожили". Посівна кампанія в селі Бiлозiр'я. Квiтень, 1932 рiк.

У 2007 році в Білозір'ї встановлено пам'ятний хрест Жертвам Голодомору 1932-1933 рр.

Не менш трагічною сторінкою в історії Білозір'я в період репресій. У 30-ті роки в селі заарештовано і заслано на Соловки трьох священнослужителів.

З початком Великої Вітчизняної війни багато білозірців пішли в діючу армію. На початку серпня 1941 р. село було окуповано німецькими військами.

Понад 515 жителів села не повернулися з фронтових доріг. 1130 односельчан за мужність і відвагу відзначено урядовими нагородами, два уродженні села - Микола Романович Чмиренко і Олексій Аврамович Стрижаченко удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу, а житель села Андрій Нечипорович Бідан став повним кавалером орденів Слави. Окупанти завдали великих збитків селу: спалено понад 550 будників, семирічну школу, знищено та пограбовано майно, худобу. 11 січня 1944 р. село було взято радянськими військами.

У Білозір'ї односельчанам, які загинули в роки війни, споруджено обеліск Слави, на могилі воїнів-визволителів 62-ї гвардійської дивізії під командуванням генерала І.П. Мошляка встановлено пам'ятник. У лісі біля села є 4 могили жертв фашизму. У мирний час до бойової слави долучається трудова слава. За трудові успіхи Віра Степанівна Помазан удостоєна високого звання Героя Соціалістичної Праці. 150 трудівників села нагороджено орденами і медалями СРСР, з них Оліцький Іван Федорович - повний кавалер ордена Трудової слави, Оліцький Володимир Іванович - кавалер ордена Леніна.

Три колгоспи в 1950 р. об'єднані в один. Тут оброблялося 2826 га орної землі. Колгосп спеціалізувався на виробництві зерна, овочів, молока і м'яса. На початок 90-х років у селі працювала одна середня та дві восьмирічні школи, дитячий садок, двоє ясел. Будинок культури, клуб кінотеатр чотири бібліотеки, лікарня на 35 ліжок, амбулаторія, аптека, майстерні побутового обслуговування, 12 торговельних точок, три лісництва та будівельна організація. Для жителів Білозір'я 24 серпня – подвійне свято. В цей день, крім святкування Дня Незалежності України, вони відзначають День села. У 2003 р. білозірці святкували 450-річчя села.

Люблять у Білозір'ї пісню. Незмінним учасником усіх культурних заходів села, району та області є Білозірський хор, який засновано в 1981 р., він має звання "Самодіяльний, народний". У 2005-2006 рр. хор побував на Міжнародному святі літератури і мистецтв "Лесині джерела" в м. Новоград-Волинському, де здобув високу оцінку майстерності як від жителів Полісся, так і від організаційного комітету свята. У селі засновано футбольний клуб "Зоря", який на громадських засадах очолював О. Б. Ткаченко. У 2010 році цей клуб завоював кубок першості області. Взірцем для підростаючого покоління є уродженець села Білозір'я В. Г. Лашкул - заслужений працівник фізичної культури та спорту, голова правління ЗАТ "Україна Футбол Інтернешнл", віце-президент ФФУ, президент Міжнародної виробничо-спортивної корпорації "Інфоспорт". Володимир Григорович - один із небагатьох вихідців села, кого турбують життя його малої батьківщини, тому він всебічно підтримує розвиток Білозір'я. У селі певний час проживав відомий композитор, співак Олександр Морозов, який написав багато пісень разом з поетом Сергієм Романовим. На минулих виборах гловою сільської ради було обрано Міцука Володимира Павловича - щиру і відповідальну людину, яка в перший рік свого правління зуміла довести, що заслуговує довіри жителів села. На сьогодні в селі діють: три школи (директори І. А. Грищенко, Н. В. Зажома, В. Н. Компанієць), дошкільний навчальний заклад «Червона Шапочка» (завідувач Л. В. Думанецька), дільнична лікарня та амбулаторія (головний лікар В. Г. Яворський), сільський клуб та Будинок культури, відділення Ощадбанку, пошта. На території села працює Білозірське та Тясминське лісництва.

Легенда про виникнення



Старожили села розповідають досить цікаву історію. Колись на території села давно було величезне озеро під назвою «Біле озеро». Одного разу по ньому пропливала цариця зі свитою і малим дитям на руках. І враз, подув сильний вітер і човен перекинувся. Мале дитя потонуло... Тоді цариця прокляла озеро, і згодом воно висохло. На те місце, де знаходилось озеро перекочували сусідні племена - так і виникло Білозір'я.Також є легенда, що через Біле Озеро проходив один із шляхів з варяг у греки. Але найімовірніше це лише легенда.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка