Історія Ставівської школи



Скачати 307.1 Kb.
Дата конвертації08.03.2016
Розмір307.1 Kb.
Історія Ставівської школи.

Перша школа в Ставах була відкрита 12 листопада 1860 року по лінії церкви. Власного приміщення школа не мала. Навчання проводилось у будинку дяка. Такі школи в той час на селі називалися школами грамоти, в них навчали грамоти малописьменні дяки. Навчали лише “Закону Божого” по псалтирях і часословах на церковно – слов”янській мові, незрозумілій для дітей. У школі грамоти навчалося 10 – 15 дітей заможних селян. Школа грамоти у Ставах існувала до 1885 року, в тому ж році в селі було відкрито першу церковно – приходську школу. Будинок для неї був збудований біля кладовища.


У церковно – приходських школах навчали дітей вчителі, які спочатку навчалися при монастирях, а потім в учительських семінаріях. Поступово провідною мовою в школах стала російська, а не церковно – слов’янська мова. Російською мовою навчали вчителі дітей читати, писати та 4-х дій арифметики. Про дроби в таких школах ніякого поняття учням не давали.

Першим учителем Став’янської церковно – приходської школи був Жигадло Петро. Він почав працювати у школі з 1885 року, закінчивши перед тим Київську духовну семінарію. Церковно - приходська школа була підпорядкована церкві, тому провідним предметом у школі був “Закон Божий”. Духовенство забороняло вчителям давати учням глибші і ширші знання, передбачені програмою. До 1905 – 1907 рр. у Став”янській школі навчалося 35 – 50 дітей, але третю групу закінчувало дуже мало дітей. Це можна підтвердити документальними даними Київського обласного архіву. В 1898 р. третю групу закінчило 12 учнів. В 1900р. –2 учні, а в 1903р. – 3 учні. З наведених даних видно, що повний курс однокласної школи (три роки навчання) закінчили окремі діти, серед них не було жодної дівчинки. Також потрібно мати на увазі, що в названий час було охоплено навчанням меншість дітей села. Діти сільської бідноти зовсім не навчалися. Отже, та невелика частина дітей, яка йшла вчитися, вибувала з школи по закінченні лише І групи.

Розвиток Росії, куди входила і українська земля, вимагав елементарної грамотності від робітників, які працювали на фабриках, заводах, та й для тих, які працювали в поміщицьких маєтках. Лише в 1861 р. у Росії було проголошено про скасування кріпосного права, а тому в 40-х роках на Україні відбувся промисловий переворот. Машини широко почали впроваджуватися в життя. Отже, країні потрібні були грамотні люди.

Після 1905 – 1907 рр. царський уряд частково пішов на розширення народних шкіл. При таких умовах і було відкрито у Ставах у 1907 р., як волосному центрі, двокласне земське приходське училище з п”ятирічним курсом навчання. Приміщення для названого училища було збудоване в 1906 – 1907 рр. Відкриття двокласного училища мало позитивне значення, бо в таких навчальних закладах молодь одержувала кращі знання, ніж в церковно – приходських. Так у 4 – 5 групах двокласної школи вивчали вже окремі предмети: арифметику /початковий курс/, геометрію, природознавство, російську мову, історію, креслення та співи /початковий курс/. У двокласних школах у 2 класі /4 – 5/ групи навчали дітей вчителі – предметники. Всього у школі працювало 4 – 5 учителів. Першим завідуючим Став”янського двокласного земського училища був Нагорський Аркадій Іванович, а вчителями – Брайковський Володимир Михайлович, Осмольська Євгенія Осипівна, Овсянікова Марія Олексіївна. Число учнів у двокласних школах зросло, порівнюючи з церковно – приходськими, але таке зростання припадало на 1 –2 групи, у 4 – 5 групах навчалося учнів дуже мало. Для ілюстрації можна навести такі дані: в 1-й групі навчалось 25 – 30 учнів, у 2-й групі 20 –25 учнів, у 3-й групі 15 – 20 учнів, у 4-й групі 12-15 учнів, у 5-й групі 10-13 учнів. Останню групу закінчувало дуже мало дітей.

У 1911 році був перший випуск двокласного земського приходського училища. Старший відділ другого класу закінчило 13 учнів, у тому числі на “Відмінно” закінчив Шевчук Іван Микитович, який працював пізніше бухгалтером Мирівської МТС.

Про антинародну діяльність царизму в галузі освіти свідчать такі дані: у 1910 році Став”янську двокласну школу закінчило 13 учнів, у 1914р. –18 учнів, у 1916 р.– 14 учнів. Після 1917 року число випускників зросло, але мало.

По лінії земства в нашому селі було відкрито у 1912 році шорно – шевське ремісниче училище. На відділі шевців навчалося – 16 учнів, а на шорному – 10. У 1915 році ремісниче училище було переведене в місто Київ для розширення шевської справи, яка виконувала замовлення військового відомства. Кращі учні – шевці також виїхали працювати до Києва, серед них - Кузьменко Григорій Захарович.

Викладанням природознавства та інших предметів у двокласній школі місцевий піп був незадоволений, бо навчання ослабило ідейний вплив церкви на молодь. З метою такого впливу піп підняв клопотання перед церковним відомством про розширення церковно – приходської школи. Нове приміщення цієї школи було збудоване в 1913 –1915 рр. Воно було більших розмірів, ніж старе. Старе приміщення, що містилося біля кладовища, було використане в 1927 році для побудови початкової школи на Лисогір"ї.

Двокласна земська і церковно – приходська школа існували паралельно до 1921 року, а потім були об”єднані в одну 4-річну трудову школу. Починаючи з осені 1920 року уже радянська школа почала здійснювати завдання початкового навчання для всіх дітей.

У царській Росії навчання було багатотипним, з різноманітними навчальними планами і програмами, які між собою не були погоджені. Така система освіти була вигідна панівним класам, бо вона закривала шлях до неповної середньої освіти для дітей трудящих, які переважно навчалися в церковно – приходській школі.

Радянський уряд своїм положенням від 16 жовтня 1918 р. скасував всі види й типи загальноосвітніх шкіл і встановив “Єдину трудову школу” з єдиним навчальним планом і програмою. Крім того, школу від”єднали від церкви, а навчання від релігії. Перша радянська школа мала ряд недоліків: існували різні найменування шкіл, ухили шкіл. У 1934 році була встановлена єдина загальноосвітня школа трьох типів:

1. Початкова школа ( 4 роки навчання) для дітей 8 –12 років.

2. Неповна середня школа (7 років навчання) для дітей 8 –12р.

3. Середня школа (10 років навчання) для дітей 8 –18 років.

Починаючи з 1921 року, класні кімнати Став”янської 4 – річної школи були повністю заповнені, в кожному класі навчалося 30 – 40 дітей. Учнів кожного класу навчав учитель. Це дало можливість краще підготувати учнів. Першим завідуючим Став”янської 4 – річної школи працював Лець Антон Іванович, а вчителями: Бзожовський, Бзожовська, Орленко. За кілька років існування школи батьки проявили ініціативу про створення 5 класу.

Київський окружний відділ народної освіти задовольнив клопотання батьків. Восени 1925 року при Став”янській школі було відкрито 5-й клас. Перший рік самі батьки утримували вчителів, які навчали учнів 5-го класу. На 1926 –1927 н.р. 5-й і 6-й класи були включені в шкільний бюджет. Першим директором працював Зубкевич Філарет Іванович, а вчителями були: Гудзь Євген Федорович, Гудзь Марфа Іванівна, Коваленко Лідія Симонівна, Хабазня Зінаїда Трохимівна, Кавицька Софія Натанівна, Біскунчик Ганна Архипівна, Козинець Дмитро Іванович, Кармазін Йон Артемович, Будний Іван Артемович. Весною 1928 року відбувся перший випуск сьомого класу. 7-й клас закінчили 25 учнів, які пізніше поступили у технікуми та закінчили їх. Перші вихованці 7-го класу: Бурдик Григорій Михайлович, Чорнобай Іван Дмитрович, Луценко Федір Антонович, Журавльов Микола Кузьмович. Вони закінчили 7-й клас на “5” і “4”.

Кількість учнів зростала. Щоб охопити всіх дітей шкільного віку навчанням, в 1928 році на хуторі Лисогір”я було відкрито початкову школу, а при Став”янській 7-річній школі в 1929 році було відкрито по 2 паралельних класи, а в 30 –х роках по 2 – 4. В 1934 році у Ставах було відкрито 8 – й клас. Першим директором Став”янської середньої школи працював Міщенко Василь Петрович, а вчителями: Шевчук Надія Іванівна, Харченко Захар Васильович, Вейнштейн Федір Соломонович, Перевертун Віктор Йонович, Кривов”яз Микита Федотович. Весною 1937 року перші 18 юнаків і дівчат Ставів, Шпендівки та інших навколишніх сіл закінчили 10 класів Став”янської середньої школи. На “відмінно” закінчив 10-й клас Борисенко Григорій Ульянович, пізніше він закінчив авіаінститут. В 1938 році 10-й клас закінчили 17 учнів, у 1939 році – 19 учнів, у 1940 році – 22 учні, а в 1941 році - 16 учнів. На “відмінно” закінчили 10-й клас в 1938 -1941 рр.: Григорук Ярина Павлівна, Лісова Ніна Дмитрівна, Шкляр Анатолій Панасович, Рибак Марія Трохимівна, Тищенко Антон Оникійович, Буц Петро Михайлович, Рященко Степан Миколайович. Останні 2 роки перед війною директором Став”янської середньої школи працював енергійний і умілий педагог Страшнюк Григорій Васильович.

До поширення загальноосвітньої середньої школи на периферії відкривалися і професійні середні школи, які готували кадри для народного господарства. В 1925 році в Ставах також була відкрита агропрофшкола на базі семирічки. В 1925 –1927 рр. агропрофшкола була дворічною, а в 1927 – 1931рр. – трирічною. Агропрофшкола містилася в приміщеннні маєтку поміщика. У 1925 - 1927 рр. на кожному курсі навчалося по 30-35 учнів, у 1927-1931 рр.- 40 –50 учнів. Випускники агрошколи працювали агротехніками і молодими агрономами в колгоспах і радгоспах. У 1931 році агропрофшколу було переведено в Яготин, а в Ставах відкрито річну школу РКШ, яка готувала ветфельшерів, бухгалтерів, бригадирів. У 1936 році РКШ (районна колгоспна школа) була перетворена в річну обласну школу, яка готувала ветфельшерів. Обласна школа існувала до початку Великої Вітчизняної війни. У 1931 році в приміщенні агропрофшколи, крім РКШ, був відкритий робітфак Одеського фармацевтичного інституту, який існував до осені 1933 року. Робітфак був відкритий на базі 7 - річки, тому навчалися лише учні 3 і 4 курсу. Потрібно відмітити, що більшість учнів робітфаку навчалася старанно.

Настав тяжкий для нашої країни час. Війна..

Фашистська Німеччина віроломно напала на нашу країну. Майже 600 жителів села пішло на боротьбу за визволення рідної землі і майже половина з них не повернулися до рідних домівок. В селі через кілька місяців існування “Нового порядку” школу було закрито. Після визволення Ставів Червоною Армією у січні 1944 року вчителі та колгоспники почали відбудову колгоспів і школи.

Тяжко було за корткий час, коли все було розграбовано і зруйновано, привести в задовільний стан шкільне приміщення. Але батьки і вчителі зробили все залежне від них і в березні 1944 року було відновлено навчання в 1 –7 класах. Навчати дітей учителям, а також учитися учням було дуже тяжко: не вистачало навчальних приладів, підручників і зошитів. Але учні навчалися настирливо і короткий навчальний рік закінчили успішно.

В 1946 році був перший післявоєнний випуск 10 класу. В післявоєнні роки /1946-1958 рр./ 10 клас закінчило 103 юнаків та дівчат. В 1950-1954 рр. з ініціативи і під керівництвом активістів села і вчительського та учнівського колективів /директор школи Н.І. Барейнбойм/ та при допомозі батьків навколишніх сіл учнів, які навчалися в 8-10 класах, було збудовано нове шкільне приміщення на п”ять просторих класних кімнат. Велику допомогу у будівництві школи надали батьки села Шпендівки Узинського району.

Розглянувши коротко історію розвитку освіти в Ставах у дореволюційний та радянський час, можемо зробити деякі порівняння та узагальнення. Надамо слово цифрам.

В 1898 р. Став”янську церковно-приходську школу закінчили 12 учнів, у 1900р. – 2 учні, у 1903р.-3 учні.

У 1911-1916 рр. двокласне земське приходське училище /5групу/ закінчувало в середньому 3-13 учнів.

У 1937-1941 рр. 10 клас середньої школи щороку закінчувало в середньому 16 -22 учнів. В 1946 році - 13 учнів.

Ці дані не потребують коментарів. В 1951 – 1957 н.р. 10 клас Став”янської школи закінчили на “відмінно” 9 учнів, які одержали атестат зрілості з відзнакою та медаль. Це такі учні:

1. Сокол Іван Григорович – срібна медаль, полковий лікар.

2. Ткачук Галина Іллінічна – срібна медаль, закінчила Киівський політехнічний інститут.

3. Рогоза Борис Петрович – срібна медаль, редактор газети.

4. Рибка Світлана Василівна – золота медаль, закінчила Київський інститут харчової промисловості.

5. Горшковський Юрій Миколайович – срібна медаль, закінчив Київську сільськогосподарську академію.

6. Глущенко Анатолій Андрійович – срібна медаль , закінчив Ніжинський педагогічний інститут.

7. Козенко Микола Павлович – срібна медаль, офіцер армії.

8. Шкляр Галина Артемівна – срібна медаль, закінчила медичний інститут.

9. Ступак Ніна Савівна – срібна медаль, закінчила технікум зв”язку.

Сотні випускників, які в свій час закінчили двокласну семирічку і середню школу, пізніше закінчили вищі навчальні заклади, військові інститути, спеціальні середні школи, працюють в різних галузях народного господарства, або перебувають на заслуженому відпочинку.

Вихованці двокласного земського приходського училища:

1. Шевчук Іван Микитович – бувший бухгалтер Бендюгівської с/г артілі.

2. Бащенко Петро Лаврінович – бувший бухгалтер Мирівської МТС.

3. Чорнобай Павло Устинович – бувший бухгалтер Став”янського спиртового заводу, по звірячому розстріляний німцями.

4. Личак Василь Карпович – бувший учитель і лікар.

5. Шкляр Параска Іванівна – працювала на різних роботах, голова сільської Ради.

6. Мазепа Лука Макарович – секретар Став”янської с/г артілі.

7. Мартиненко Митрофан Веремійович – бувший бухгалтер споживчого товариства.

8. Стрельченко Трохим Ількович – агроном.

9. Мартиненко Яків Пилипович – агроном.

10. Мартиненко Нестор Пилипович – агроном.

11. Зінченко Назар Єлисеєвич – обліковець бригади.

12.Пустовий Максим Іванович.

13.Пустовий Тимофій Іванович.

Вихованці 7 –річної школи:

1. Журавльов Микола Кузьмович – директор середньої школи.

2. Бурдик Григорій Михайлович – директор технікуму, загинув на фронтах війни.

3. Мазепа Григорій Макарович – військовий.

4. Луценко Федір Антонович – агроном, загинув на фронтах війни.

5. Чорнобай Іван Дмитрович – заступник директора школи.

6. Зінченко Іван Онопрійович – агроном, загинув на фронтах війни.

7. Семенищ Іван Ісакович – агроном, по звірячому розстріляний фашистами.

8. Зануда Іван Григорович – військовий, загинув на фронтах війни.

9. Власенко Петро Тихонович – військовий, загинув на фронтах війни.

10. Григорук Пріська Павлівна – вчителька.

11. Мартиненко Михайло Пилипович – бригадир колгоспу.

12. Личак Петро Сергійович – бувший директор МТС, голова колгоспу.

13. Руденко Денис Федорович – вчитель.

14. Назаренко Михайло Ничипорович – голова сільської Ради.

15. Мазепа Пилип Васильович – агротехнік, завідуючий майстернею колгоспу.

16. Саєнко Іван Семенович – учитель.

17. Кравченко Іван Іванович – військовий.

Ось окремі випускники десятирічки:

1. Борисенко Григорій Ульянович – інженер авіазаводу.

2. Петленко Роман Павлович – директор середньої школи.

3. Рященко Григорій Іванович – вчитель.

4. Івашко Григорій Семенович – директор семирічної школи.

5. Кучеренко Михайло Іванович – вчитель.

6. Вадченко Любов Сергіївна – вчителька.

7. Цимбал Григорій Павлович – секретар райкому партії.

8. Личак Олексій Аксентійович – директор середньої школи.

9. Рибак Прокіп Трохимович - конструктор машинобудівного заводу.

10. Григорук Ярина Павлівна – вчителька.

11. Лісова Ніна Дмитрівна – бухгалтер.

12. Рибак Марія Трохимівна – вчитель.

13 .Шкляр Анатолій Панасович – архітектор.

14. Тищенко Антон Оникійович – лікар.

15. Дмитренко Тихон Михайлович – інженер авіазаводу.

16. Аксьом Петро Михайлович – вчитель.

17. Гапоненко Олександр Савович – лікар.

18. Кононець Павло Йосипович – лікар.

19. Глушко Людмила Дмитрівна – вчителька.

20. Семенець Іван Данилович – редактор газети “Україна молода”.

21. Ганжа Тамара Олександрівна – вчителька.

22. Рудь Іван Дементійович – вчитель.

23. Косяк Іван Євдокимович – вчитель.

24. Батуревич Василь Андрійович – вчитель.

25. Приходько Тамара Савівна – вихователька дитячого садка.

26. Козенко Володимир Павлович – військовий.

27. Лісовий Василь Гнатович – військовий, загинув на фронтах війни.

28. Козенко Дмитро Омельянович – загинув на фронтах війни.

29. Смаглюк Віктор Іванович – військовий.

30. Прихідько Ольга Андріївна – аптекар.

31. Загородня Любов Семенівна – технолог.

32. Волинець Віктор Савович – інженер МТС.

33. Когут Володимир Тимофійович – агроном.

34. Ступенко Олексій Андрійович – військовий.

35. Рященко Володимир Григорович – військовий.

36. Бащенко Василь Мусійович – зоотехнік.

37. Стадник Іван Олександрович – агроном.

38. Зінченко Ігор Іванович – геологорозвідник.

39. Павлов Анатолій Аврамович – геологорозвідник.

40. Довгань Василь Іванович – вчитель.

41.П анченко Параска Іванівна – геологорозвідник.

42. Козенко Валентин Петрович – військовий.

43. Шкляр Василь Леонтійович – технолог.

44. Литвин Зінаїда Яківна – інженер.

45. Самойленко Софія Семенівна – вчителька.

46. Царенко Ніна Сергіївна – вчителька

47. Тищенко Марія Мефодіївна – вчителька.

48. Журавель Микола Якович – закінчив с/г інститут.

49. Личаченко Степан Якович – інженер.

50. Щербина Анатолій Андрійович – військовий.

51. Григорук Ніна Григорівна – медсестра.

52. Григорук Володимир Васильович – закінчив с/г академію.

53. Рященко Дмитро Семенович – закінчив університет ім. Т.Г. Шевченка.

Але основна маса вихованців школи не навчалася в інститутах і технікумах, а по закінченні семирічки та середньої школи йшла працювати на виробництво. Сотні з них пройшли славну трудову школу, вони з любов”ю вивчали свою галузь роботи і досягали великих результатів. Всі в селі знають Євдокію Логвинівну Коріцьку, яка сорок років працювала в колгоспі у галузі тваринництва. В 1975 р. Євдокія Логвинівна виконала план, досягши приросту свинини до 187 ц. Її було нагороджено орденом Леніна.

Козенко Степан Прокопович у 1910 р. закінчив три групи двокласної школи. Потім пішов учитися ремеслу в поміщицький маєток. Довгий трудовий шлях він пройшов, працюючи на спиртовому заводі та Мирівській МТС. Його ім”я було занесено до районної Дошки пошани.

Шкляр Палажка Олексіївна після закінчення школи пішла працювати в колгосп. Багато років працювала ланковою. Друга ланка зібрала по 345 ц буряків з га. Її ім”я занесено до районної Дошки пошани.

Думанський Іван Антонович – спочатку механізатор, а потім бригадир. Здобувши вищу освіту, став головою колгоспу.

Кучеренко Яків Васильович – двічі орденоносець Ордена Леніна, має орден Дружби Народів, прославлений комбайнер, добросовісний трудівник.

Десятий клас Став”янської середньої школи за 1937 –1958 рр. закінчило 495 юнаків і дівчат. Після закінчення школи багато хто їхав працювати на новобудови: “Казахська Магнітна” – Сокол Люба Яківна і Личак Віра Пилипівна, на новобудови Донбасу – Сидоренко І.Т. та його брат Сидоренко В.Т. Також поїхали на новобудови і освоєння цілинних земель: В.Т. Когут, І.О. Стадник, В.М. Бащенко, А.Л. Приходько, М.П. Редька, М.І.Сокол, В.Д.Наконечний, Н.П.Блага та ін.

Багато уваги педагогічним колективом школи приділялося профільному навчанню. Було відкрито столярну, слюсарну майстерні, які в основному були забезпечені відповідними верстатами та інструментами, що давало можливість навчати дітей теслярської, столярної, слюсарної справи. Колишня Мирівська МТС передала школі трактор і автомашину, що сприяло ознайомленню учнів з с/г машинами.

В листопаді 1958р. була прийнята постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР “Про зміцнення школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в країні”. Перед педагогічним колективом школи стояло завдання: виховувати в молоді повагу до праці, до науки, до культури. Ці завдання і виконував педагогічний колектив школи, бо у настирливій праці і навчанні, у тісному прагненні до навчання, у постійному прагненні до передового формувалася нова людина.

Яків Євдокимович Кукоба- вчитель історії і


суспільствознавства, засновник історико-краєз-

навчого музею в с. Ставах Кагарлицького

району Київської області.

Значні зміни в галузі освіти відбулися в селі за період 1960 – 1970 рр. В 1963 –1965 рр. було добудовано шість класних кімнат площею 480 кв. м. Держава асигнувала на це 23 тис. крб. В новозбудованих класних кімнатах розмістилися: біологічний кабінет, класні кімнати 8 –10 класів. Однак 18 класних кімнат не забезпечують потреб навчально – виховного процесу.В школі не вистачало приміщень для навчальних кабінетів, відсутні актовий і спортивний зали. Враховуючи ці потреби загальні збори колгоспу “Червоний Жовтень” прийняли рішення - збудувати нове приміщення школи за рахунок колгоспу.В 1970 р. було виготовлено документацію на будівництво нової школи.

В 1960 – 1970рр. був набраний такий контингент учнів до 1 класу:


  • 1960 – 1961н.р. – 22 учні.

  • 1961 - 1962н.р. – 42 учні.

  • 1962 – 1963н.р. – 23 учні.

  • 1963 – 1964н.р. – 31 учень.

  • 1964 – 1965н.р. – 32 учні.

  • 1965 – 1966н.р. – 29 учнів.

  • 1966 – 1967н.р. – 37 учнів.

  • 1967 – 1968н.р. – 37 учнів.

  • 1968 – 1969н.р. – 31 учень.

  • 1969 – 1970н.р. – 38 учнів.

Навчальні роки

Кількість класів

Кількість учнів у школі

1960 -1961

14

368

1961 - 1962

14

372

1962 - 1963

14

372

1963 - 1964

15

402

1964 - 1965

16

428

1965 - 1966

15

431

1966 -1967

14

420

1967 – 1968

13

412

1968 - 1969

12

406

1969 - 1970

12

403

Випущено з 10,11 класів 370 учнів, з них нагороджено медалями 12 випускників, похвальними листами – 7 випускників.




Навчальні роки

Кількість випускних класів

Кількість учнів

Нагороджено медалями

1960 - 1961

2 – десяті

42

-

1961 - 1962

2 – десяті

49

-

1962 - 1963

2-десяті

42

1

1963 - 1964

1 –одинадцятий

18

2

1964 - 1965

1 – одинадцятий

22

3

1965 - 1966

1 –десятий

25

3

1966 - 1967

2 – десяті

32

2

1967 - 1968

2 – десяті

49

1

1968 - 1969

1 – десятий

42

-

1969 - 1970

2 – десяті

49

7 похв. л.

З 1963 року при школі створено групу продовженого дня, де учні могли не лише готувати домашні завдання, а й виховуватися. Групи продовженого дня охоплювали від 250 до 280 учнів. Школа називалася - школа з продовженим днем навчання. З 1968 року учні, які відвідували групу продовженого дня харчувалися за рахунок колгоспу “Червоний Жовтень”. Безкоштовними обідами забезпечувалися учні шкільного інтернату. Навчально – виховний процес здіснює у цей час педагогічний колектив. Його склад протягом 10 років такий:




Навчальні роки

Кількість учителів

З вищою освітою

З середньою освітою

1960 - 1961

34

23

11

1961 - 1962

34

23

11

1962 -1963

35

23

12

1963 - 1964

34

22

12

1964 –1965

34

22

12

1965 - 1966

33

22

11

1966 - 1967

35

24

11

1967 - 1968

37

27

10

1968 - 1969

35

24

11

1969 - 1970

35

24

11

В 1958р. при школі створено учнівську виробничу бригаду, яка охоплювала учнів - старшокласників. Учні мали окрему ділянку землі, на якій вирощували с/г культури. Площа землі –3 га.

За останні 10 років при школі створено ряд навчальних кабінетів: хімічний, біологічний, класи – кабінети: математичний, історичний, де учні набувають і поглиблюють знання.

Багата Став”янська земля героїчними подвигами в роки Великої Вітчизняної війни. А тому під керівництвом Л.А.Баскевича /нині покійного/ в школі було відкрито кімнату- музей Бойової і трудової слави. Багато за 10 років зробила піонерська організація школи, якій в 1965 році, з нагоди 20 – річчя Великої Перемоги у Великій Вітчизняній війні, присвоєно ім”я Героя Радянського Союзу Івана Васильовича Сергієнка. За свою роботу піонерська організація неодноразово була нагороджена Почесними грамотами та цінними подарунками.

В 1965р. районний відділ культури нагородив Почесною Грамотою колектив художньої самодіяльності школи.

В 1960р. середня школа урочисто відзначала 100- річчя від свого народження.

За період 1965 – 1970рр. було нагороджено медалями таких учнів:

Дем”янова Ніна Сидорівна - срібна медаль.

Кучеренко Любов Петрівна – срібна.

Журавльова Галина Миколаївна - срібна.

Личаченко Леся Олексіївна – золота.

Потьомкіна Галина Кирилівна –срібна.

Рижих Володимир Сергійович – срібна.

Швидкий Олексій Григорович – срібна.

Варлам Тетяна Вікторівна – золота.

Зінченко Віра Миколаївна – золота.

Кривов”яз Тамара Микитівна – золота.

Мазепа Віра Миколаївна – золота.

Славну історію школи доповнили вищезгадані імена її вихованців, які своєю працею не лише домоглися успіхів у навчанні, отримавши золоті та срібні медалі, а й знайшли своє місце в житті, поступивши у вищі навчальні заклади, здобувши спеціальність.
Так закінчився ювілейний ще один рік школи. Це – 1970 р., в цьому році школа урочисто відсвяткувала своє 110 річчя. Школу в цей час очолював Журавльов Микола Кузьмович /за фахом географ/. Заступником з навчально – виховної роботи працював Чорнобай Іван Дмитрович, заступником з виховної роботи працював Костенко Аркадій Павлович.

В 1971 – 1972 н.р. школу закінчило 47 учнів. Золоту медаль отримала Одрин Галина Василівна. В наступному навчальному році школу закінчило 29 учнів /1972 – 1973н.р./. Школа в цей час зросла матеріально, поповнилась навчальна база. До школи йшли нові творчі ініціативні люди. Піонерська дружина протягом 1972 – 1973н.р., 1973 – 1974н.р., 1974 – 1975н.р., 1975 – 1976н.р., по праву вважалася правофланговою в районі /старша піонервожата Савіцька Тамара Григорівна/, а директори школи - Журавльов Микола Кузьмович, а з 1974 року Коляда Олександр Якович по праву називалися піонерськими директорами.

В 1973 – 1974н.р. школу закінчили 32 учні. В 1974 – 1975н.р. школу закінчило 35 учнів. Мазепа Раїса Михайлівна одержала золоту медаль. Класним керівником у цьому класі була Коваль Олена Іванівна.

В 1975 – 1976н.р. випускниками школи стали 30 учнів.

38 випускників здобули середню освіту в 1976 – 1977н.р. Золотою медаллю нагороджено Ятленко Віру Миколаївну.

1977 – 1978н.р. середню школу закінчило 32 учні.

1978 рік був знаменитий тим, що в цьому році було відкрито нове приміщення школи. Це двоповерхова будівля з актовим та спортивним залами. Відкриття нової школи стало великим святом для всіх жителів села.

Цей чудовий подарунок діти одержали від місцевого колгоспу “Червоний Жовтень” Просторі, світлі класні кімнати, широкі коридори школи прийняли в листопаді1978 року гомінку шкільну дітвору. Відсвяткували новосілля, а далі закипіла робота по оформленню приміщеня школи. Школу в цей період очолював Коляда Олександр Якович. Заступником директора школи по навчально – виховній роботі працював Личаченко Олексій Минович /1976 - 1982рр./.

З 1960р. по 1970р. школу закінчили 370 учнів. 12 учнів одержали золоті медалі. З 1971 по 1980рр. Школу закінчили 375учнів. Золоті та срібні медалі одержали 9 випускників. Педагогічний колектив, очолюваний Колядою Олександром Яковичом, велику роботу провів по оформленню класних кімнат, упорядкуванню шкільних ділянок /завідуюча Друзенко Лідія Антонівна/

Навчальні роки

Кількість учнів

Прізвище учня- медаліста

Рік нар.

Класний керівник

1978 -1979

48

-----------







1979 – 1980

24 – 27

Чирикало Т.В.

Левицька Н.М. /золота/



1963

1963


Коваль О.І.

1980-1981

34

Коваль В.В.

Кривов”яз В.М.

Фінаєва І.В. /золота/


1964

Кривов’яз Микита Федотович


1981-1982

31

Бабич Т.П.

1965

Друзенко Л.А.

1982-1983

28

-----------




Кучеренко М.І.

1983-1984

16

Коваль Т.В.

1968

Орел Н.Є.

1984-1985

21

Лісовий В.Б. /золота/

Чирикало Л.В. /золота/



1969

Личаченко О.М.

1985-1986

15

СьомкаЛ.М. /золота/

1970

Зінченко З.П.

1986-1987

21

Гриценко Т. Г. /золота/

Соловйова Т.С. /золота/



1971

Коваль О.І.

1987-1988

27

Галич В.Г. /золота/

Вовк С.В. /срібна/



1972

1972


Коломійченко Л.М.

1988-1989

14

----------




Бащенко В.І

З 1981 по 1990 рр. Середню освіту здобули 226 учнів. Золотою і срібною медалями нагороджено 19 випускників. Педагогічний колектив школи очолювали: Шепелявенко Тамара Григорівна – директор школи, Шевченко Валентина Ничипорівна – заступник директора школи по навчально-виховній роботі, Мороз Олена Володимирівна – організатор позакласної та позашкільної роботи. З 1983 року директором школи призначено Шевченка Василя Миколайовича. Заступником директора школи по навчально-виховній роботі працювала Шепелявенко Тамара Григорівна. Лучко Ольга Василівна займала посаду організатора позакласної та позашкільної роботи. Піонервожатою була Друзенко Лариса Григорівна. З 1989 року заступниками директора були Ігнатович Людмила Володимирівна, організатором позакласної та позашкільної роботи – Трохименко Олександр Петрович, заступником директора школи по виховній роботі - Друзенко Лариса Григорівна.


Роки


К-сть учнів

Прізвища медалістів

Медаль

Класний керівник

1989-1990

19

Самойленко Л.І.

Ступак А.М.

Мазепа Т.М.


Золота

Золота


Золота

Глобенко А.П.

1989-1990

21

Аннікова А.І.

Косяченко Т.М.

Рибак Г.В.


Золота

Золота


Золота

Зінченко З.П.

1990-1991

24

Булавко Т.О.

Куцало І.В.

Шевченко Є.В.

Вітрогон Л.С.

Майоренко Т.І.

Мазепа Ю.І.



Золота

Золота


Золота

Срібна


Срібна

Срібна


Кармазин Л.В.


1991-1992

25

Глобенко В.П.

Штурко Л.В.

Шкляр Л.І.


Золота

Золота


Срібна

Шевченко В.Н.

1993-1994

27

Іващенко Т.І.

Фінаєва С.В.

Ступак Л.М.

Янкевич В.І.

Мазепа І.М.


Золота

Золота


Золота

на “5”


золота

Коваль О.І.

1994-1995

22

Друзенко О.О.

Решетняк Н.В.

Шевченко І.В.

Фундамент Т.О.

Сокол О.М.

Пузерей Т.Л.



Золота

Золота


Золота

Золота


Золота

Золота


Шевченко В.Н.

1995-1996

26

Вовк Т.В

ДишлевийК.П.

Мазепа Л.О.

Тищенко Л.А.



Золота

Золота


Золота

Срібна


Шепелявенко Т.Г.

1996-1997

20

Шепелявенко Н. М.

Лісова Ю.Б.

Рященко Ю.І.

Ємець М.П.

Мартиненко С.О.


Золота

Золота


Золота

Срібна


Срібна

Глобенко

А.П.


1997-1998

15

-----------




Кармазин Л.В.

1998-1999

20

Козенко О.В.

Бойко Ю.О.

Калачик В.В.


Золота

Золота


Золота

Порхун І.А.

1999-2000

13

Личаченко С.П.

Золота

Глобенко О.В.

2000-2001

15

Глобенко М.А.

Друзенко Ю.В.



Срібна

Срібна


Друзенко

Л.Г.


2001-2002

22

Кармазин В.Ю

Мазепа Ю.О.

Шкляр В.А.

Власенко Н.О.



Золота

Золота


Срібна

Золота


Шевченко В.Н.

2002-2003

17

Антонюк Є.В.

Ігнатович А.В.

Савченко В.В.


Золота

Золота


Срібна

Шепелявенко М.М.

2003-2004

22

Зінченко Н.А.

Срібна

Ігнатович Л.В.

2004 - 2005

22

Бурдик Л.М.

Трохименко Ю.О.



Золота

Золота


Кармазин Л.В.

У 1999 – 2000н.р. Ставівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів було перейменовано в Ставівське навчально – виховне об”єднання “ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок”. До школи було приєднано сільський дитячий садок, який відвідувало 18 дітей.

В березні 2001 року школу очолив учитель нашої школи Глобенко Анатолій Петрович, його заступники – Друзенко Лариса Григорівна і Матюшок Алла Миколаївна, педагог – організатор Бурдик Віра Миколаївна. Школа поповнилася ТЗН: музичним центром, телевізором, відеомагнітофоном, відеокамерою.

Особливим видався для учнів Ставівського НВО 2001 – 2002 н.р. Народний депутат України Тетяна Володимирівна Засуха подарувала школярам комп”ютерний клас, до складу якого входило 11 комп”ютерів. Кожний учень, починаючи з 5 –го класу, віднині має можливість познайомитися з сучасними комп”ютерними технологіями. Учні мають можливість користуватися мережею INTERNET.

Школа змінила зовнішній вигляд: озеленено шкільні коридори та класні кімнати. Навчальні кабінети поповнено методичною літературою та роздатковим матеріалом. На допомогу вчителям школи приходить заступник директора з навчально – виховної роботи школи Друзенко Л.Г., яка керує роботою методичного кабінету. В 2004 –2005 н.р. працює психолого – педагогічний семінар “Сучасний урок”. У школі створено і працює чотири методичні об”єднання: природничо – математичний (керівник Кармазин Л.В.), гуманітарний (Ігнатович Л.В.), класних керівників (Матюшок А.М.), вчителів початкових класів (Лисенко Л.В.). Велику допомогу в організації навчально – виховного процесу надали місцеві організації та випускники школи різних років: Сокол Віктор Іванович, Рижих Володимир Сергійович. Отже, сьогодні учням школи створені всі умови для успішного оволодіння знаннями.

В 2003 році учні нашої школи стали переможцями Всеукраїнської акції “Громадянин - 2003”. Переможці акції побували в приміщенні Верховної Ради України та за проект “Допоможи ветерану” одержали почесні призи.

З 2000 року учні школи під керівництвом вчителя історії Шепелявенко Т.Г. працюють у програмі “Уроки Голокосту”. Переможцями Всеукраїнських конкурсів стали:

1. Савченко Вікторія - “Бабин Яр”, “Любов у Голокості”, “Голокост на території Кагарличчини”.

2. Ігнатович Алла - “Голокост на території Кагарличчини”.

3. Антонюк Євгенія – “Всупереч смерті”

4. Бурдик Любов – “Пам”ять – скорбота, пам”ять – надія, пам”ть – пересторога”, “Справа Бейліса”, “Пам”ятати, щоб не повторилось”.

5. Кармазин Світлана – “Мальчик из Гетто”



Бурдик Любов, учениця 11 класу, багато працює над вивченням та дослідженням історії рідного краю. На захисті дослідницьких робіт МАНу в м. Біла Церква за роботу “Забуттю не підлягає. Голодомор 1932 – 1933 років. Свідки свідчать” зайняла ІІ місце. За активну участь у Всеукраїнських та Міжнародних конкурсах випускниця школи – Бурдик Люба нагороджена щомісячною стипендією голови Кагарлицької РДА.

Шепелявенко Тамара Григорівна –


вчитель історії і основ права.





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка