История «всемирного дня защиты животных»



Сторінка5/12
Дата конвертації09.03.2016
Розмір1.61 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12










  • ЕЛЕКТРОННІ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНСЬКОЇ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  • www.ukrlib.com.ua ЎЄ сетевая библиотека украинской литературы
    UkrLIB - это самая большая в Интернете библиотека украинской литературы. Тексты размещены по таким разделам: Классика, Народное творчество, Современная литература

  • poetry.uazone.net ЎЄ “Поетика” ЁC Библиотека украинской поэзии
    Проект Романа Косаренко и Юрия Мачехи под лозунгом "Українцям Всесвіту - невмирущі поетичні скарби нашої мови". Сборник охватывает поэзию от классического периода XVII - XIX ст. к современной поэзии. Содержит и переводи зарубежных классиков, народные и современные песни

  • lib.ru/SU/UKRAINA/ ЎЄ “ Lib.Ru: Украинская проза” в библиотеке Мошкова
    Украинская классика, современная проза и поэзия, фантастика

  • www.poetryclub.com.ua/all_poets.php?country=ukr ЎЄ поэты Украины (биография, творчество, критика) на сайте “Клуб поезії”

  • www.pysar.net ЎЄ Библиотека кошевого писаря
    Произведения более 100 украинских классических и современных авторов

  • www.nbuv.gov.ua/eb/ukr.html ЎЄ украинская классика, рукописи, старопечатные книги в научной электронной библиотеке на сайте Национальной библиотеки Украины им. В.Вернадского

  • www.ukrlife.org/main/library.html ЎЄ Библиотека имени Мари Фишер Голец на сайте “Українське життя в Севастополі”

  • www.zhelem.com/ua ЎЄ украинская фантастика

  • ЭЛЕКТРОННЫЕ БИБЛИОТЕКИ ХУДОЖЕСТВЕННОЙ ЛИТЕРАТУРЫ УКРАИНСКОЙ ДИАСПОРЫ

  • www.utoronto.ca/elul/Main-Ukr.html ЎЄ Электронная библиотека украинской литературы университета г. Торонто
    Электронная библиотека украинской литературы дает читателям, в особенности студентам университетов, доступ к текстам произведений украинской литературы. Библиотека открыта 1-ого декабря 1999 появлением первого произведения, романа «Чесність з собою» Владимира Винниченко

  • http://users.belgacom.net/babowal/indexnyg.htm ЎЄ Виртуальная антология поэзии Нью-Йоркской группы
    Страницы поэтов Нью-Йоркской группы - Вера Вовк, Богдан Бойчук, Женя Васылькивска, Юрий Коломиец, Эмма Андиевска, Юрий Тарнавский, Богдан Рубчак, Патрыция Кылына, Олег Коверко, Марк Царыннык, Роман Бабовал, Мария Реваковыч
  • ПРОИЗВЕДЕНИЯ ОТДЕЛЬНЫХ УКРАИНСКИХ АВТОРОВ



  • http://svitiaz.tripod.com/index.html ЎЄ web-версия “Кобзаря” Т.Г. Шевченко

  • www.franko.lviv.ua/ifranko/zmist.html ЎЄ сборники поэзий, поэм и справочный том к собранию сочинений в 50 томах Ивана Франко на сайте Научной библиотеки Львовского государственного университета им. И. Франко

  • www.angelfire.com/tn/tysovska ЎЄ “Life, and Death, and Giants...” ("Життя, Смерть і Велети") ЁC поэзия, перевод, история, конкурс... Небольшая библиотечка драм Леси Украинки, поэзии некоторых украинских поэтов











  • ДОРОГІ ДРУЗІ!

  • Пропонуємо вам програму з української літератури для 10 класів.

  • РІВЕНЬ СТАНДАРТУ. АКАДЕМІЧНИЙ РІВЕНЬ. ПРОФІЛЬНИЙ РІВЕНЬ.

  • Нечумй-Левимцький Івамн Семемнович (справжнє прізвище ЎЄ Левимцький, 25 листопада 1838, Стеблів ЎЄ 2 квітня 1918, Київ) ЎЄ український прозаїк, перекладач.

  • Друкуватися почав 1868 року («Дві московки»). Автор антикріпосницької повісті «Микола Джеря» (1876 року), повістей: «Бурлачка» (1878 року) ЎЄ про життя заробітчан, «Хмари» (1874 року), «Над Чорним морем» (1893 року) ЎЄ про діяльність української інтелігенції.

  • Нечую-Левицькому належать гумористично-сатиричні твори «Кайдашева сім'я» (1879 року), «Старосвітські батюшки та матушки» (1881 року), «Афонський пройдисвіт» (1890 року).

  • Нечуй-Левицький виступав і як драматург (комедія «На кожум'яках», історичної драми «Маруся Богуславка», «В диму та в полум'ї» (1875 року) тощо, етнограф-фольклорист («Світогляд українського народу від давнини до сучасності» (1868ЎЄ1871 рр.), «Українські гумористи й штукарі» (1890 року) та лінгвіст «Сучасна часописна мова в Україні» (1907 року); «Граматика української мови» в 2-х ч. (1914 року) тощо.

  • Всі оповідання І.Нечуй-Левицького на сайті

  • http://lib.ru/SU/UKRAINA/

  • Панамс Мимрний (Панас Якович Рудченко; *13 травня 1849, Миргород ЎЄ †28 січня 1920, Полтава) ЎЄ український прозаїк та драматург.



  • Твори

  • оповідання («Лихий попутав», автобіографічне оповідання «Ганнуся», цикл оповідань «Як ведеться, так і живеться», «Пасічник», «Яків Бородай», «Замчище», «Визвол», «Морозенко»)

  • повісті («П'яниця», «Лихі люди», «Лихо давнє й согочасне», «Голодна воля», «За водою»)

  • романи («Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія»)

  • новела «Лови»

  • п'єса «Лимерівна»

  • Твори Мирного на аудіобібліотеці litplayer

  • Екранізації

  • За його п'єсою В.Лапокниш поставив кінокартину «Лимерівна» (1954), а за однойменним романом письменника І.Кавалерідзе створив фільм «Повія» (1961).

  • Всі твори на сайті: http://lib.ru/SU/UKRAINA/

  • Іван Карпенко-Карий (справжнє прізвище ЎЄ Тобілевич; *17 (29) вересня 1845, с. Арсенівка, Бобринецького повіту Херсонської губернії, тепер Новомиргородський район, Кіровоградська область ЎЄ †2 (15) вересня 1907, Берлін) ЎЄ український письменник, драматург, актор, ерудит, брат Миколи Садовського та Панаса Саксаганського.

  • Справжнє ім'я ЎЄ Іван Карпович Тобілевич (псевдонім «Карпенко-Карий» поєднує в собі ім'я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого ЎЄ героя п'єси Т.Шевченка «Назар Стодоля»).

  • Всі твори на сайті:

  • http://lib.ru/SU/UKRAINA/

  • Михамйло Петромвич Старимцький (* 2 грудня (14 грудня за новим стилем) 1840, Кліщинці ЎЄ † 14 квітня (27 квітня за новим стилем) 1904, Київ) ЎЄ український письменник (поет, драматург, прозаїк), театральний і культурний діяч. Драматургія

  • Великий внесок зробив Старицький в українську драматургію. Почавши з інсценізацій прозових творів та переробок малосценічних п'єс, Старицький написав багато оригінальних драматичних творів, найсильніші з них соціальні драми: «Не судилось» (1883), «У темряві» (1893), «Талан» (1893).

  • Значну популярність здобула драма «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (1890).

  • Особливе значення мають його історичні драми: «Богдан Хмельницький» (1897), «Маруся Богуславка» (1899).

  • Всі твори на сайті: http://lib.ru/SU/UKRAINA/

  • В історії української драматургії Старицький відзначається як видатний майстер гострих драматичних ситуацій і сильних характерів.

  • Івамн Ямкович Франком (* 27 серпня 1856, с. Нагуєвичі, Дрогобицький повіт ЎЄ † 28 травня 1916, Львів) ЎЄ український письменник, поет, вчений, публіцист, перекладач, громадський і політичний діяч.

  • Рід діяльності: письменник, поет, публіцист, філософ, політичний діяч, громадський діяч, мовознавець, літературознавець, економіст, етнограф, перекладач

  • Іванові Яковичу Франкові належить, либонь, найпочесніше право
    представляти Україну в "галереї найвищих інтелектуальних досягнень" народів
    світу. Віддаючи престол національного генія України "поету з ласки Божої"
    Тарасові Шевченку, він, без сумніву, не був ніким з українських вчених та
    митців перевершений у своїй титанічній працездатності, у різнобічності
    таланту та розмаїтті обдарувань, у ролі, яку зіграв у становленні
    української нації. Розпадаючись на дві практично незалежні "підособистості"
    - Франка-суспільного діяча та Франка - поета, митця - він водночас
    поєднував у собі іпостасі поета, прозаїка, драматурга, фольклориста,
    етнографа, культуролога, мовознавця, перекладача, репортера, редактора... а
    також політика, агітатора, революціонера. Можливо, саме цій різноманітності
    сфер, в яких проявлявся талант Франка, він зобов'язаний несерйозним, часто
    ворожим ставленням з боку сучасників, як політичних противників, так і
    нейтральних, не залучених до суспільно-політичної конфронтації кіл
    Галичини. В усякому разі, феномен Івана Франка - універсальної особистості,
    генія, людини нового часу, що набагато перегнала свою добу, вченого і митця
    європейського рівня, яких мало в історії української культури - не отримав
    належного вивчення та оцінки ані за польської, ані за радянської влади.
    Поляки не розголошували досягнення української інтелігенції та її батька,
    радянська ідеологія зробила з Франка ляльку, виставивши на загальний позір
    тільки одну з сотень його граней - Франка-революціонера. Тим часом як саме
    цим внутрішнім протистоянням, постійним конфліктом між різними полюсами
    особистості Франко найбільш цікавий, саме ця вічна напруга спонукала його
    до важкої праці. Франко заслуговує на вивчення, дослідження саме як
    суперечлива, неоднозначна постать.

  • Всі твори на сайті: http://lib.ru/SU/UKRAINA/

  • http://poetry.uazone.net/

  • Грінченко Борис Дмитрович (27 листопада (9 грудня) 1863 ЎЄ 23 квітня (6 травня) 1910) ЎЄ український письменник, педагог, лексикограф, літературознавець, етнограф, історик, публіцист, громадсько-культурний діяч. Редактор низки українських періодичних видань. Був одним із засновників Української радикальної партії. Обстоював поширення української мови в школі та в установах. Літературні псевдоніми: Василь Чайченко, Л. Яворенко, П. Вартовий, Б. Вільховий, Перекотиполе, Гречаник.



  • Всі твори на сайті: http://lib.ru/SU/UKRAINA/

  • Автор фундаментальних етнографічних, мовознавчих, літературознавчих та педагогічних праць, історичних нарисів, перших підручників з української мови й літератури, зокрема «Рідного слова» ЎЄ книжки для читання в школі. Укладач чотиритомного тлумачного «Словаря української мови». Один із організаторів і керівників товариства «Просвіта».

  • Михамйло Михамйлович Коцюбимнський (*5 вересня (17 вересня) 1864, Вінниця ЎЄ †12 квітня (25 квітня) 1913) ЎЄ український письменник, громадський діяч, голова Просвіти в Чернігові, один з організаторів Братства тарасівців.



  • Коцюбинський був і залишається одним з найоригінальніших українських прозаїків. М. Коцюбинський одним із перших в українській літературі усвідомив потребу її реформаторства в напрямі модерної європейської прози. Його творчість завжди була предметом суперечок літературних критиків. Ще і дотепер деякі дослідники про модернізм М. Коцюбинського говорять обережно, називаючи його імпресіоністом у літературі. Знав дев'ять іноземних мов, серед яких грецька, кримська, циганська. Його називали Сонцепоклонником і Соняхом, бо над усе любив сонце, квіти і дітей. Служив звичайним клерком у статистичному відділі Чернігівської управи, на роботу ходив з неодмінною квіткою у бутоньєрці. У своїх відомих на весь світ творах він оспівував цвіт яблуні, жайворонкову пісню, дитячі очі, малював словом людську біду і красу.

  • Всі твори на сайті: http://lib.ru/SU/UKRAINA/

  • Омльга Юліамнівна Кобилямнська (* 27 листопада 1863, м. Ґура-Гумора, повіт Сучава, Герцогство Буковина, Австро-Угорщина (нині м. Гура-Гуморулуй, Румунія) ЎЄ † 21 березня, 1942, Чернівці) ЎЄ українська письменниця.

  • Зображення життя села, його соціально-психологічних і морально-етичних проблем стало другою провідною лінією творчості Кобилянської. «Щоденники» письменниці переконливо свідчать, що в другій половині 80-х рр. вона вже замислюється над долею народу, пов'язуючи проникнення в його життя з опануванням соціалістичних ідей. В новелі «Жебрачка» (1895) письменниця вперше показує людину з народу, яка опинилася без засобів до існування, живе з милостині. У середині 90-х рр. письменниця поглиблює знання життя селянства, чому сприяють її тісні контакти з мешканцями буковинських сіл, зокрема Димки, що згодом увійде в її творчість страшною трагедією-братовбивством («Земля»).

  • Всі твори на сайті: http://lib.ru/SU/UKRAINA/

  • Стефамник Васимль Семемнович (*14 травня 1871, Русів (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) ЎЄ †7 грудня 1936) ЎЄ український письменник, майстер експресіоністичної новели, депутат Австрійського парламенту від Галичини.

  • Василь Стефаник увійшов у літературу як майстер соціально-психологічної новели. Неможливо спокійно читати його твори, вони вражають гостротою проблем, хвилюють, як витончені ліричні вірші або народні пісні. Сам виходець із селянської родини, Стефаник добре знав сільське життя, тому і не дивно, що ця тема стає в його творчості однією з провідних. Особливо письменника вразила еміграція селян, коли вони кидали все і їхали за кордон у пошуках кращої долі. Саме про це новела «Камінний хрест». Чого тільки не відбувається в житті людини: радість і печаль, втрати і знахідки. Але людина завжди шукає місце, де б він відчував себе як можна краще.

  • Всі твори на сайті: http://lib.ru/SU/UKRAINA/

  • Лемся Україмнка (справжнє ім'я: Ларимса Петрімвна Комсач-Квімтка; *13 (25) лютого 1871, Новоград-Волинський[3] ЎЄ †19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі, Грузія) ЎЄ українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.

  • Відома завдяки своїм збіркам поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поем «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драм «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903-07), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911) та ін.



  • Всі твори на сайті: http://lib.ru/SU/UKRAINA/

  • http://poetry.uazone.net/

  • Микомла Кіндрамтович Воронимй (* 24 листопада (6 грудня) 1871 , Катеринославщина ЎЄ † 7 червня 1938, Одеса) ЎЄ український письменник, перекладач, поет, режисер, актор, громадсько-політичний діяч, театрознавець. Один із засновників Української Центральної ради. Один із засновників і режисерів Українського національного театру (1917).

  • Творчість Вороного знаменує розрив з народницькою традицією, їй притаманна різноманітність метричних форм і строфічних побудов. Тяжіння до модернізму не перешкоджало Вороному писати твори, пройняті щирою любов'ю до народу, шаною до його кращих синів («Краю мій рідний», «Горами, горами», «Привид», вірші, присвячені Т. Шевченкові, І. Франкові, М. Лисенкові). Водночас створює поезії, в яких висміює національну обмеженість, псевдопатріотизм, його антигуманістичну, аморальну сутність («Мерці», «Молодий патріот», «Старим патріотам»).

  • Всі твори на сайті: http://lib.ru/SU/UKRAINA/

  • Олексамндр Івамнович Кандимба (*4 грудня 1878, Крига, Сумщина ЎЄ †22 липня 1944, Прага, Чехія) ЎЄ український письменник, поет, драматург, представник символізму. Свої твори публікував під псевдонімом Олександр Олесь.



  • Після більшовицького жовтневого перевороту Олесь опиняється за кордоном (1919). Еміграція стала трагедією життя Олеся. Після еміграції за кордон оселяється і періодично живе в Будапешті, Відні, Берліні, Празі. Олесь видає за кордоном ряд збірок, основна тема яких ЎЄ туга за Україною:

  • Душа розірвана, як рана...

  • Бальзам далеко так, як сонце,

  • А сонце, сонце, як і щастя,

  • Там, там, лише в краю коханім.

  • («В вигнанні дні течуть, як сльози»)

  • Всі твори на сайті: http://lib.ru/SU/UKRAINA/

  • Володиммир Киримлович Винничемнко (14(26) липня 1880, Єлисаветград, Херсонської губернії ЎЄ 6 березня 1951, Мужен, Франція) ЎЄ український прозаїк, драматург, художник, а також політичний і державний діяч.

  • Літературна спадщина Володимира Винниченка ЎЄ золотий фонд України. Він ЎЄ автор першого українського фантастичного роману «Сонячна машина» (написаний у 1922ЎЄ1924 рр.,), де вказано: «Присвячую моїй сонячній Україні». Появу перших його творів вітали Іван Франко і Леся Українка. 1902 р., в «Киевской старине» з'являється його перше оповідання «Краса і сила».

  • У 1909 році Михайло Коцюбинський писав: «Кого у нас читають? Винниченка. Про кого скрізь йдуть розмови, як тільки річ торкається літератури? Про Винниченка. Кого купують? Знов Винниченка». «Серед млявої тонко-аристократичної та малосилої або ординарно шаблонової та безталанної генерації сучасних українських письменників, ЎЄ писав Франко в рецензії на збірку оповідань Винниченка „Краса і сила“ (1906), ЎЄ раптом виринуло щось дуже, рішуче, мускулисте і повне темпераменту, щось таке, що не лізе в кишеню за словом, а сипле його потоками, що не сіє крізь сито, а валить валом як саме життя, всуміш, українське, московське, калічене й чисте, як срібло, що не знає меж своїй обсервації і границь своїй пластичній творчості. І відкіля ти взявся у нас такий? ЎЄ хочеться по кождім оповіданню запитати д. Винниченка». Після 1920 року Володимир Винниченко, зрозуміло, не міг так легко струсити «порох політики». Не випадково V Всеукраїнський з'їзд оголосив Винниченка ворогом народу, поставив його «поза законом».

  • Творчість Винниченка розпадається на два періоди: перший охоплює більшу частину його творів «малої форми» (нариси, оповідання), написаних (із 1902) до наступу реакції після революції 1905 . До другого періоду відносяться оповідання, п'єси і романи, які з'явилися після революції 1905 року.

  • Всі твори на сайті: http://lib.ru/SU/UKRAINA/



  • Павлом Арсемнович Грабомвський (*11 вересня 1864, Пушкарне ЎЄ †12 грудня 1902, Тобольськ) ЎЄ український поет-лірик, публіцист, перекладач, яскравий представник української інтелігенції.

  • Оригінальні поетичні твори Грабовського є його найвагомішим внеском в українську літературу. Проте ними не обмежувалась діяльна участь поета в літературному процесі 90-х рр. У галицьких виданнях друкувалися його нариси, статті, замітки, поетичні переклади. Статті Грабовського торкаються різноманітних проблем тогочасного громадського і культурного життя в Україні, Сибіру та Галичині («Лист до молоді української», «Коротенькі вістки з Сибірі», «Дещо в справі жіночих типів», «Дещо до свідомості громадської», «Дещо про освіту на Україні», «Економічна безвикрутність благословенної Полтавщини» тощо).

  • Всі твори на сайті:http://www.ukrlib.com.ua/























  • ДОРОГІ ДРУЗІ!

  • Пропонуємо вам програму з української літератури для 11 класів.

  • РІВЕНЬ СТАНДАРТУ. АКАДЕМІЧНИЙ РІВЕНЬ. ПРОФІЛЬНИЙ РІВЕНЬ.



  • Павлом Григомрович Тичимна

  • (23 січня 1891 ЎЄ 16 вересня 1967) ЎЄ український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч. Новатор поетичної форми. Член ВКП (б) (1944). Директор Інституту літератури АН УРСР (1936ЎЄ1939, 1941ЎЄ1943). Голова Верховної Ради УРСР двох скликань (1953ЎЄ1959). Міністр освіти УРСР (1943ЎЄ1948). Академік АН УРСР (1929). Член-кореспондент Болгарської академії наук (1947). Лауреат Сталінської премії (1941). Лауреат Шевченківської премії (1962). Герой Соціалістичної Праці (1967). Кавалер п'яти орденів Леніна.

  • Як поет П. Г. Тичина починав у 1906-1910 рр. з наслідування народних пісень та творів Т. Г. Шевченка. Перші друковані твори молодого поета з'явилися 1912 р. Подією величезної ваги в новочасній українській літературі став вихід у світ першої збірки віршів «Сонячні кларнети» (1918), пройнятої сонячною вірою в життя, людину, в рідний знедолений народ. Ця книга одразу поставила 27-річного поета поруч із першорядними митцями новочасного українського відродження.

  • Всі твори на сайті: http://poetry.uazone.net/

  • Микомла Костянтимнович Земров

  • (*26 квітня 1890, Зіньків ЎЄ †3 листопада 1937, ур. Сандармох, Республіка Карелія) ЎЄ український літературознавець, глибокий аналітичний критик, полеміст, лідер «неокласиків», майстер сонетної форми і блискучий перекладач античної поезії.

  • Навколо нас ЁC кати і кустодії,

  • Синедріон, і кесар, і претор.

  • Це долі нашої смутний узор,

  • Це нам пересторогу півень піє,

  • Для нас на дворищі багаття тліє

  • І слуг гуде архієрейський хор.

  • І темний круг євангельських історій

  • Звучить як низка тонких алегорій

  • Про наші підлі і скупі часиЎK

  • Всі твори на сайті: http://poetry.uazone.net/

  • ЄВГЕН ПЛУЖНИК



  • Євгемн Памвлович Плумжник (літературний псевдонім Кантемирянин; * 14(26) грудня 1898, Кантемирівка, Воронізька губернія ЎЄ 2 лютого 1936, Соловки) ЎЄ український поет, драматург, перекладач.

  • Літературну діяльність розпочав на початку 1920-х років. Перші твори були під власним прізвищем опубліковані 1924 року. У літературу увійшов завдяки старанням Ю.Меженка, який перший оцінив талант поета і привів його на засідання Аспису. Поезію Є.Плужника високо оцінив М.Рильський. М.Зеров, М.Бажан. Друкувався в журналах «Глобус», «Нова Громада», «Червоний Шлях», «Життя й Революція»

  • Входив до літературних об'єднань «АСПИС» (1923-24), «Ланка» та «МАРС». У «Ланці» був опонентом Т.Осьмачки. В тогочасній літературі ЎЄ В.Сосюри.

  • Працював разом з В.Атаманюком і Ф.Якубовським над «Антологією української поезії» (1930ЎЄ1932). Перекладав «Невський проспект» та «Одруження» Миколи Гоголя, «Похлібці» та «Злодії»Антона Чехова, «Тихий Дон»Михайла Шолохова, «Дитинство» й «Отроцтво» Л.Толстого, «Діло Артамонових» М.Горького.

  • Плужник ЎЄ автор збірки поезій «Рівновага» (1933, опубліковано в Аугсбургу в 1948, в Україні ЎЄ 1966), роману «Недуга» («Сяйво», 1928), п'єс «Професор Сухораб» (1929), «У дворі на передмісті» (1929), «Болото» (текст невідомий), віршованої п'єси «Змова в Києві» («Шкідники», «Брати»). Останню мав ставити театр ім. І. Франка (режисер Кость Кошевський) та «Березіль» Леся Курбаса. Автор вірша у оповіданні Валер'яна Підмогильного «Третя революція». Написав кілька сценаріїв для ВУФКУ, однак фільми не були поставлені. Доля сценаріїв невідома.

  • Всі твори на сайті: http://www.poetryclub.com.ua

  • МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ

  • Максимм Тадемйович Римльський (*19 березня 1895, Київ ЎЄ †24 липня 1964, Київ) ЎЄ український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, академік АН України.

  • У 1920-х роках Рильський належав до мистецького угруповання «неокласиків», переслідуваного офіційною критикою за декадентство і відірваність від сучасних потреб соціалістичного життя. Протягом десятиріччя вийшло десять книжок поезій, серед яких «Синя далечінь» (1922), «Поеми» (1925), «Крізь бурю і сніг» (1925), «Тринадцята весна» (1926), «Гомін і відгомін», «Де сходяться дороги» (1929), та декілька книжок поетичних перекладів, зокрема 1927 року ЎЄ переклад поеми Адама Міцкевича «Пан Тадеуш».

  • Всі твори на сайті: http://poetry.uazone.net/

  • Як і решта неокласиків, Рильський безпосередньо своєю творчістю не реагував на політичні події і протягом 1920-х років цілковито ізолювався від радянської дійсності, лише подеколи в одвертій формі (наприклад, у вірші «На світі є співучий Лянґедок») чи у вигляді іронічних «відступів» (як у «Чумаках» чи поемі «Сашко») виявляв обурення проти ідейно-політичної та літературної атмосфери, що панувала тоді (зокрема, у статті «Моя апологія, альбо самооборона», «Більшовик», Київ, ч.216, 23 вересня 1923). Така поведінка поета викликала гострі напади офіційної критики, що врешті закінчилося арештом НКВС у 1931, після чого він майже рік просидів у Лук'янівській тюрмі. Після ув'язнення Остап Вишня забрав його до себе в Харків на кілька днів у гості. Його товариші-неокласики М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Зеров були репресовані й загинули в концтаборах.
  • 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


    База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка