История «всемирного дня защиты животных»



Сторінка6/12
Дата конвертації09.03.2016
Розмір1.61 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

  • Після ув'язнення, з 1931 року творчість Рильського зазнає змін, і в збірці «Знак терезів» (1932) проголосив активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору і був зарахований до числа офіційних радянських поетів. Його творчість поділилась на два річища ЎЄ офіційне та ліричне, в останньому йому вдавалося створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили його. У радянську добу Рильський написав тридцять п'ять книжок поезій, кращі серед яких ЎЄ «Знак терезів» (1932), «Літо» (1936), «Україна», «Збір винограду» (1940), «Слово про рідну матір», «Троянди й виноград» (1957), «Голосіївська осінь», «Зимові записи» (1964); чотири книжки ліро-епічних поем, багато перекладів зі слов'янських та західноєвропейських літератур, наукові праці з мовознавства та літературознавства. 1943 року його обрано академіком. У 1944ЎЄ1964 роках Максим Рильський був директором Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України. 1960 року йому було присуджено Ленінську премію, у 1943, 1950 ЎЄ Державну премію СРСР.

  • МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ

  • Микомла Хвильовимй (*13 грудня 1893, Тростянець ЎЄ †13 травня 1933, Харків) ЎЄ український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози.

  • Основоположник течії активного романтизму та пролетарської поезії. Автор поетичних збірок «Молодість» (1921), «Досвітні симфонії» (1922), збірок оповідань «Сині етюди» (1923), «Осінь» (1924), романів «Вальдшнепи», «Санаторійна зона», «Сентиментальна історія». Виступав за утвердження у новій пролетарській культурі високих естетичних ідеалів замість насадження масовості (лінія, яку проводили «Гарт» та спілка селянських письменників «Плуг»). Своїми публіцистичними та критичними працями (серія «Камо грядеши?» 1925; «Думки проти течії» 1926; «Апологети писаризму» 1926) зініціював літературну дискусію 1925-28. Під час неї висловив вимогу перед новою українською літературою перестати наслідувати Москву й орієнтуватися на «психологічну Європу». Вважав, що на зміну провідній ролі Європи в культурному процесі має прийти «євразійський Ренесанс», в якому провідну роль відводив новій українській культурі. Його літературне гасло «Геть від Москви! Дайош Європу!» набрало політичного звучання. З позицією Хвильового солідаризувались українські націонал-комуністи, літературна група «неокласиків» на чолі з М. Зеровим та широкі кола національно свідомої української інтелігенції. У листі «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК ВКП(б)У» від 26.4.1926 Й.Сталін вказав на виступи Хвильового як прояви поширення антиросійських настроїв в Україні. Лист став сигналом для гострої критики з боку московського та республіканського керівництва (виступи та статті Л.Кагановича, А. Хвилі, В. Чубаря, Г. Петровського).

  • Твори Миколи Хвильового на сайті: http://www.lib.ru

  • ВОЛОДИМИР СОСЮРА

  • Володимир Миколайович Сосюра (* 6 січня 1898, Дебальцеве ЎЄ † 8 січня 1965, Київ) ЎЄ козак Армії УНР, український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота». Належав до ряду літературних організацій того періоду ЎЄ «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ» та ін.



  • На початку 30-их років це призвело Сосюру до конфлікту з комуністичною партією, членом якої він був з 1920. На тлі голодної смерті мільйонів українських селян, і репресій та розстрілів діячів української культури за постишевщини це довело Сосюру до межі психічного розладу. Попри ці несприятливі обставини, у 1930-их роках Сосюра, поруч з будівничою тематикою (типовий «Дніпрельстан» ще з 1926), майже єдиний в Україні культивував інтимну, любовну лірику: «Червоні троянди» (1932), «Нові поезії» (1937), «Люблю» (1939), «Журавлі прилетіли» (1940) та інші. 1942 ЎЄ 44 Сосюра воєнний кореспондент. З того часу збірки: «Під гул кривавий» (1942), «В годину гніву» (1942), поема «Олег Кошовий» (1943) та інші. З повоєнних збірок визначніші: «Зелений світ» (1949), «Солов'їні далі» (1956), «Так ніхто не кохав» (1960). Помітне місце в творчості Сосюри посідають також ширші епічні полотна: поеми «1871» (1923), «Залізниця». (1924). віршований роман «Тарас Трясило» (1926).

  • Всі твори на сайті: http://www.poetryclub.com.u

  • ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ

  • Юмрій Яномвський (*27 серпня 1902, Маєрове ЎЄ †25 лютого 1954) ЎЄ український радянський письменник-класик, лауреат Сталінської премії (1949).Романтичні новели раннього періоду творчості Яновського зібрані в збірці «Мамутові бивні» (1925) і «Кров землі» (1927). Яновський, разом з М. Хвильовим ЎЄ один з найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини XX ст., зокрема співець морської романтики, найяскравіше представленої в першому його романі «Майстер корабля».Новела «Поворот»(1927)(1928), після якого з'явився гостро критикований і довгий час заборонений роман «Чотири шаблі» (1931), в якому знайшов романтичне зображення стихійний народний рух відроджуваної України за доби відбудови державності. До тієї самої теми революції в Україні, але під тиском критики вже з офіційної позиції, Яновський повернувся в майстерно збудованому романі в новелах «Вершники» (1935), одна з новел якого, «Подвійне коло», присвячена зображенню трагедії братовбивчих конфліктів за доби революції.

  • До Великої Вітчизняної війни Яновський написав кілька сценаріїв («Гамбург», «Фата морґана», «Серця двох» та інші), п'єси «Завойовники» (1931), «Дума про Британку» (1932), «Потомки» (1940) і видав збірку почасти дуже дотепних, пройнятих живим гумором оповідань «Короткі історії» (1940).

  • ВАЛЕРІЙ ПІДМОГІЛЬНИЙ

  • Валер'ян Петромвич Підмогимльний (* 2 лютого 1901, Писарівка ЎЄ † 3 листопада 1937, Сандармох) ЎЄ український письменник і перекладач, один з найвидатніших прозаїків українського «розстріляного відродження»Валер'ян Підмогильний працював теж і в літературознавстві, даючи цікаву й сміливу, як на радянську дійсність, спробу психоаналітичного розгляду творчості І. Нечуя-Левицького у своїй праці «Іван Нечуй-Левицький» («Життя і революція», кн. 9, 1927). Був автором критичної оцінки поезії М. Рильського під назвою «Без стерна» («Життя і революція», 1927). Працював теж як літературний редактор журналу «Життя і революція», з редакції якого був усунений після 1930 року.

  • ВСІ ТВОРИ Ю.Яновського і В.Підмогільного на сайті:

  • http://www.lib.ru

  • ІВАН КОЧЕРГА

  • Івамн Антомнович Кочергам (*24 вересня (6 жовтня) 1881, Носівка, нині місто Чернігівської області ЎЄ †29 грудня 1952, Київ) ЎЄ український драматург. Виявивши свій талант як майстер гострого сюжету, в розвитку якого окреслювалася певна значуща авторська ідея, драматург створив видатну філософську драму ЎЄ п'єсу «Майстри часу». Історичними драмами «Свіччине весілля», «Алмазне жорно» та «Ярослав Мудрий» він не тільки говорив про славне, хоч і складне, нерідко ЎЄ тяжке минуле нашого народу, але й був суголосним своїми думками та ідеями змаганням і потребам сучасного йому дня.

  • Всі твори на сайті: http://www.lib.ru

  • ОСТАП ВИШНЯ

  • Остамп Вимшня (Губенко Павло Михайлович, *13 листопада 1889, хутір Чечва, Сумська область ЎЄ †28 вересня 1956, Київ) ЎЄ український письменник, новеліст, класик сатиричної прози ХХ ст. Молодший брат розстріляного за єжовщини в 1937 письменника-гумориста Василя Чечвянського. Начальник медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР. В'язень сталінських концтаборів. Ціною звільнення стали контроверсійні фейлетони проти УПА.

  • З Вишні був бездоганно вірний друг і товариш. Його знайомі оповідають, що він рятував своїх товаришів матеріально і гумором в підвалах ЧК, де він сидів десь із кінця 1919 до весни 1921; і в тюрмі НКВС у Харкові, де він сидів з 26 грудня 1933 до весни 1934, і в концтаборі на Печорі 1934ЎЄ1943 pp. Коли 1931 був арештований Максим Рильський, з яким Вишня дружив так само міцно, як з Хвильовим, Кулішем і Досвітнім, то Вишня, не боячись накликати на себе гнів НКВС, кинувся з Харкова до Києва на допомогу безрадній родині поета, а після щасливого звільнення Рильського з тюрми ЎЄ забрав його до себе в Харків на кілька тижнів у гості.

  • Остап Вишня здобув визнання самобутнього майстра української сатири і гумору. Започаткував новий жанр ЎЄ усмішка.

  • Усмішка ЎЄ це різновид фейлетону та гуморески. Ввів цей термін сам Остап Вишня. Пізніше він писав: "Хоч «фейлетон» уже й завоював у нас повне право на життя, та, на мою думку, слово «усмішка» нашіше від «фейлетону». Автор «Вишневих усмішок» освоює і далі розвиває традиції вітчизняної та світової сатиричної літератури й народної творчості. Передусім традиції класиків (Гоголя і Шевченка, Щедріна і Франка, Мартовича і Чехова).

  • У ранніх творах (1920-ті) віддав належне моді на антирелігійні анекдоти, окремі з яких хоча й були популярні, але шокували почуття віруючих людей.

  • Всі твори на сайті: http://www.lib.ru

  • МИКОЛА КУЛІШ

  • Микомла Гумрович Кулімш (*5 (18) грудня 1892, Чаплинка ЎЄ †3 листопада 1937, ур. Сандармох, Карелія) ЎЄ український письменник, режисер, драматург, громадський діяч, газетяр і редактор, діяч української освіти, педагог.

  • Микола Куліш став драматургом, творчість якого відкрила нові напрямки у розвитку світового драматичного мистецтва 20 і 21 століть.



  • Творчість

  • Микола Куліш займався літературною діяльністю майже все своє життя ЎЄ 30 років із 45. Драматург писав навіть тоді, коли перебував на Соловках, в ув'язненні. За 1923 ЎЄ 1934 роки Микола Куліш створив близько 15 п'єс. Проте тексти першого («На рыбной ловле») та останньоого («Такі») твору були вилучені у письменника під час арешту, і тому вважаються втраченими.

  • Перші п'єси «97» (1924), «Комуна в степах» (1925) переважно реалістично-побутового характеру; комедія-фарс «Хулій Хурина» (1926) має експресіоністичні риси; «Зона» (1926) ЎЄ гостра сатира на партійних кар'єристів, комедія «Отак загинув Гуска» (1925) має елементи символізму. Творчою вершиною стали п'єси «Народний Малахій» (1927), «Мина Мазайло» (1929). Тема цих п'єс ЎЄ облудність ідеалів комуністичної революції, національне пристосуванство і фальш міщанського середовища. «Патетична соната» (1929) показує боротьбу трьох сил ЎЄ комуністичної, білогвардійської і національно-патріотичної у 1917-18 рр. У п'єсі використано засоби тогочасної експериментальної драми у поєднанні з традиційним українським театром (вертеп).

  • У 1930-х рр. Куліш написав п'єси «Маклена Граса» (1933), «Прощай, село» (1933), «Поворот Марка» (1934), «Вічний бунт» та ін. Твори Куліша гостро критикувала офіційна критика. Більшість його творів були поставлені на сцені театру «Березіль» Л. Курбаса.

  • Всі твори на сайті: http://www.lib.ru

  • БОГДАН - ІГОР АНТОНИЧ

  • Богдан-Ігор Антомнич (* 5 жовтня 1909, с. Новиця, Горлицький повіт, Лемківщина, тепер територія Польщі ЎЄ †6 липня 1937, Львів) ЎЄ український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець.

  • Через офіційну заборону ширше знаний лише з середини 1960-х; справив значний вплив на сучасну українську поезію; філософська лірика, релігійні, космічні мотиви, відгомін лемківського фольклору і поганської символіки; впливи Омара Хайяма, Волта Вітмена; прозові твори; переклади; статті літературно-критичного і теоретико-літературного характерів.

  • Всі твори на сайті:http://virchi.narod.ru/poeziya/antonich-zmist.htm





  • УЛАС САМЧУК

  • Уламс Олексійович Самчумк (*20 лютого 1905, Дермань зараз Здолбунівський район Рівненської області ЎЄ †9 липня 1987, Торонто) ЎЄ український письменник, журналіст і публіцист, редактор, лауреат УММАН, член уряду УНР на вигнанні, член ОУП «Слово».



  • У найвидатнішому творі Самчука ЎЄ трилогії «Волинь» (ІЎЄIII, 1932ЎЄ1937) виведений збірний образ української молодої людини кінця 1920-х ЎЄ початку 1930-х pp., що прагне знайти місце України у світі й шляхи її національно-культурного і державного становлення. Робота над першою і другою частинами тривала з 1929 по 1935 роки, над третьою ЎЄ з 1935 по 1937 роки. Саме роман «Волинь» приніс 32-річному письменнику світову славу.

  • Всі твори на сайті: http://www.lib.ru

  • ЄВГЕН МАЛАНЮК

  • Євгемн Филимомнович Маланюмк (*1 лютого 1897, Архангород (20 січня за старим стилем) ЎЄ†16 лютого 1968, Нью-Йорк) ЎЄ український письменник, поет, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик.

  • Творча спадщина поета, визнаного за українського класика, ідейно та тематично досить розмаїта. Збірки поезій та есе були видані у багатьох містах Європи й Америки:

  • «Стилет і стилос» (Подєбради, Чехословаччина, 1925)

  • «Гербарій» (Гамбург, 1926)

  • «Земля й залізо» (Париж, 1930)

  • «Земна мадонна» (Львів, 1934)

  • «Перстень Полікрата» (Львів, 1939)

  • «Вибрані поезії» (Львів, Краків, 1943)

  • «Влада» (Філадельфія, 1951)

  • «П'ята симфонія» (Нью-Йорк, 1953)

  • «Поезії в одному томі» (Нью-Йорк, 1954)

  • «Остання весна» (Нью-Йорк, 1959)

  • «Серпень» (Нью-Йорк, 1964)

  • «Перстень і посох» (Мюнхен, 1972)

  • «Поезії з нотатників» (Кіровоград, 2003)

  • Всі твори на сайті:http://virchi.narod.ru/poeziya/antonich-zmist.htm

  • ІВАН БАГРЯНИЙ

  • Івамн Памвлович Багрямний (справжнє прізвище: Лозов'ягін[1] (також: Лозов'яга);* 2 жовтня 1906, Охтирка ЎЄ † 25 серпня 1963, Новий Ульм, ФРН) ЎЄ український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч.

  • Західні дослідники творчості Івана Багряного відзначали унікальну здатність письменника до «кошмарного гротеску», неабиякого гумору серед відчаю, оптимізму ЎЄ серед трагедії в глухій війні, що проводиться на величезних просторах євразійської імперії. Юзеф Лободовський твердить, що «Сад Гетсиманський» перевищує силою вислову все, що дотепер на цю тему було написано, з другого ж боку ЎЄ є виразним свідченням глибокого гуманізму автора, що на самому дні пекла зумів побачити людські прикмети навіть у найозвіріліших осібняків".

  • Популярність іншого роману «Тигролови», що його Юрій Шерех вважав утвердженням жанру українського пригодницького роману, ЎЄ «українського всім своїм духом, усім спрямуванням, усіми ідеями, почуттями, характерами», спричинилася до пародіювання Мосендзом та Кленом образу багрянівського Григорія Многогрішного. Так з'явився гумористичний Горотак, що на думку Лавріненка, читався радше як беззлобний дружній шарж. Зате незадовго до смерті письменника, а саме 1963 року, з'явився друком плід заздрості й ненависті до Багряного, схоже, що витвір аноніма, бо псевдонім і досі не розшифровано, ЎЄ брудна книженція «На літературному базарі. Поезія, проза і публіцистика Івана Багряного».

  • Всі твори на сайті: http://www.lib.ru

  • ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО

  • Олексамндр Петромвич Довжемнко (*29 серпня (10 вересня) 1894, хутір В'юнище, тепер у межах смт Сосниця Чернігівської області ЎЄ †25 листопада 1956, Передєлкіно, Московська область) ЎЄ український та радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографу.

  • Кінорежисер, письменник, кінодраматург, народний артист РРФСР (1950). Вніс великий вклад у розвиток радянського і світового кіномистецтва. Самобутня творча індивідуальність Д. вперше розкрилася у фільмі "Звенигора" (1928). Уже в цьому фільмі проявилися народні витоки таланту Д. Піднесена романтика і гнівна сатира, пісенна лірика і політична публіцистика, епічна трактування подій зливалися в єдине художнє ціле, надавали всім його фільмам неповторний героїко-поетичний колорит. Справжніх філософських висот досяг Д. в історико-революційному фільмі "Арсенал" (1929) і особливо у фільмі "Земля" (1930), присвяченому боротьбі за колективізацію на Україну. У 1958 на Брюссельському кінофестивалі (в рамках Міжнародної виставки) фільм був названий серед 12 кращіх фільмів усіх часів і народів. У 1932 Д. поставив фільм "Іван", одну з перших радянських звукових картин. У 1935 здійснив постановку "Аероград". Великим досягненням Д. з'явився фільм "Щорс" (1939; Державна премія СРСР, 1941). У роки Великої Вітчизняної війни 1941-45 Д. був військовим кореспондентом, писав схвильовані публіцистичні статті, нариси, оповідання. Документальні фільми Д. "Звільнення" (1940), "Битва за нашу Радянську Україну" (1943), "Перемога на Правобережній Україні" (1945) стали видатними зразками поетичної кінопублицистики. У повоєнні роки Д. написав п'єсу і сценарій "Життя в цвіту", за яким поставлений кольоровий фільм "Мічурін" (1949; Державна премія СРСР, 1949). Викладав у ВДІКу. Ім'я А. Довженко присвоєно Київській кіностудії художніх фільмів. (Інформація з Великої радянської енциклопедії)

  • Всі твори на сайті: http://www.lib.ru

  • ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО

  • Васимль Андрімйович Симонемнко (* 8 січня 1935, с. Біївці, Лубенський район, Полтавська область ЎЄ † 13 грудня 1963, Черкаси) ЎЄ український поет і журналіст, шістдесятник.

  • Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар Плаксій і Лоскотон» (1963).

  • Уже в ті роки набули великої популярності самовидавні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960-70-их pp. Тематично вони становили сатиру на радянський лад («Некролог кукурудзяному качанові», «Злодій», «Суд», «Балада про зайшлого чоловіка»), зображення важкого життя радянських людей, особливо селянства («Дума про щастя», «Одинока матір»), викриття жорстокостей радянської деспотії («Брама», «Гранітні обеліски, як медузи ЎK»), затаврування російського великодержавного шовінізму («Курдському братові») тощо. Окремий значний цикл становлять твори, в яких поет висловлює любов до своєї батьківщини України («Задивляюсь у твої зіниці», «Є тисячі доріг», «Український лев», «Лебеді материнства», «Україні» та ін.).

  • Самвидавною творчістю Симоненко, за визначенням критики, став на шлях, указаний Т.Шевченком, й увійшов в історію української літератури як визначальна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України 2-ї половини 20 ст. Доля літературної спадщини Симоненка невідома. Його самвидавна поезія, у сучасній Україні лише в незначній частині опублікована у сфальшованому вигляді, поширилася за кордоном і була опублікована (разом з фрагментами поетового щоденника «Окрайці думок») у журналі «Сучасність» (ч. 1, 1965) і в збірці вибраних поезій Симоненка «Берег чекань» (1965 і 1973). В УРСР по смерті Симоненка видано з його спадщини казку «Подорож у країну Навпаки» (1964), зб. поезій «Земне тяжіння» (1964), вибір із творчості «Поезії» (1966) та збірку новел «Вино з троянд» (1965; ці новели також увійшли у друге видання збірки «Берег чекань» за кордоном).

  • ВСІ ТВОРИ НА САЙТІ: http://virchi.narod.ru/poeziya2/simonenko.htm

  • ДМИТРО ПАВЛИЧКО

  • Дмитром Васимльович Павлимчко (*28 вересня 1929, Стопчатів на Івано-Франківщині) ЎЄ український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч.Перша збірка поезій «Любов і ненависть» з'явилася у 1953 р. Пізніше побачили світ поетичні книги «Моя земля» (1955), «Чорна нитка» (1958),«Правда кличе» (1958), ЎЄ вісімнадцятитисячний тираж книжки було знищено за вказівкою партійних цензорів. У 1968 р. вийшла збірка «Гранослов», згодом «Сонети подільської осені»(1973), «Таємниця твого обличчя» (1974), «Спіраль» (1984), «Поеми й притчі» (1986), «Покаянні псалми» (1994). Д. Павличко уклав антологію перекладів «Світовий сонет» (1983). Літературно-критичні праці зібрані в книжках «Магістралями слова» (1978), «Над глибинами» (1984), «Біля мужнього слова» (1988).

  • Дмитро Павличко ЎЄ один з найвизначніших українських перекладачів. Перекладає з англійської, іспанської, італійської, французької, португальської, їдиш та багатьох слов'янських мов.

  • Український читач познайомився з Шарлем Бодлером, Гвєздославом, Луїсом де Камоенсом та багатьма іншими іменами світової літератури. Своїми перекладами Павличко запропонував нове прочитання творів Данте Аліг'єрі, Франческо Петрарки, Мікеланджело Буонарроті, Федеріко Гарсіа Лорки, Хосе Марті, Сесара Вальєхо, Рубена Даріо, Йогана Вольфганга Ґете, Генріха Гайне, Райнер Марія Рільке, Генріка Ібсена, Леопольда Стаффа, Ярослава Івашкевича, П'єра Ронсара, Жозе-Марія де Ередіа, Вітезслава Незвала та багатьох інших.

  • ВСІ ТВОРИ НА САЙТІ : http://virchi.narod.ru/poeziya2/pavlichko.htm

  • МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ

  • Микомла Степамнович Вінграномвський (1936 ЎЄ 2004) ЎЄ український письменник-шістдесятник, режисер, актор, сценарист і поет.

  • У дитячу літературу Микола Вінграновський прийшов на початку шістдесятих років, коли в журналі «Ранок» з'явилися оповідання «Бинь-бинь-бинь» і «Чорти». Тоді ж були надруковані і його перші вірші для дітей, які увійшли в окрему збірку «Андрійко-говорійко», а трохи пізніше побачили світ такі оригінальні книжки поезій: «Мак», «Літній ранок», «Літній вечір» та інші.

  • Найповніше видання доробку ЎЄ «Вибрані твори в трьох томах» (2004). Постановник десяти художніх та документальних фільмів.

  • ВСІ ТВОРИ НА САЙТІ: http://virchi.narod.ru/poeziya/vinganovskiy.htm

  • ЛІНА КОСТЕНКО



  • Лімна Васимлівна Костемнко (* 19 березня 1930, Ржищів, Київська область) ЎЄ українська письменниця-шістдесятниця, поетеса. Мати Оксани Пахльовської. Лауреат Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994).

  • У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним з лідерів продажу серед українських книжок у 2011 році.

  • Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів.

  • Відмовилась від звання Героя України[2

  • Поема «Берестечко» з ілюстраціями Георгія Якутовича, видана видавництвом «Либідь» 2010 року, мала загальний тираж 14 тис. примірників, а збірка «Гіацинтове сонце», впорядкована Ольгою Богомолець, розійшлася тиражем 5 тис. прим.; на додруковування додаткового тиражу, за словами директора видавництва Олени Бойко, упорядниця згоди не дала.

  • 2010 року вийшов перший роман Л.Костенко ЎЄ «Записки українського самашедшого» Роман викликав великий ажіотаж і тимчасову його нестачу в книгарнях.

  • В січня 2011 року Ліна вирушила у тур-презентацію свого першого роман. Презентації відбулися в Києві, Рівному та Харкові, усюди були аншлаги, не всі охочі потрапити змогли це зробити через те, що вже не було місця у зала[. Але 9 лютого письменниця перервала свій тур через особисту образу.

  • У лютому 2011 року вийшла поетична збірка Л.Костенко «Річка Геракліта», куди ввійшли раніше написані вірші та 50 нових поезій.

  • 2011 року у видавництві «Либідь» запланована до видання монографія про Ліну Костенко «Є поети для епох» авторства Івана Дзюби. Очікують, що книжка вийде ближче до ювілею автора ЎЄ (26 липня 2011 року І.Дзюбі виповниться 80).[12]

  • ТВОРИ ЛІНИ КОСТЕНКО НА САЙТІ: http://virchi.narod.ru/poeziya/kostenko.htm

  • ВАСИЛЬ СТУС

  • Васимль Семемнович Стумс (*6 січня 1938, село Рахнівка Гайсинського району Вінницької області ЎЄ †4 вересня 1985, табір ВС-389/36-1 біля села Кучино, Пермської області) ЎЄ український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Герой України.
  • 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


    База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка