Iv суспільство Чому людина помирає?



Сторінка5/9
Дата конвертації20.02.2016
Розмір1.57 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9
- Коли Україна наздожене розвинуті країни?

Швидкість і час перебудови системи залежить від можливостей самої системи і впливу на неї із зовні. До внутрішніх можливостей слід віднести людські і природні ресурси, рівень технологій, що використовуються, і природні ресурси. Людські ресурси - це найслабкіша ланка в розвитку України. Україна є старіючою і вимираючою країною. За демографічними оцінками зараз близько 60 відсотків всього населення складають люди пенсійного віку. Наприкінці 30- х років нас залишиться... 15-17 мільйонів з нинішніх 47 (десять років тому нас було 52 мільйони), а до кінця сторіччя - всього 3-5 мільйонів (за умов збереження нинішнього рівня народжуваності).
- Яка максимальна кількість людей може жити на Землі?

Площа земної кулі близько 500 мільйонів кілометрів. Дві третини поверхні займають океани і лише третину суша, значну частину суші займають пустелі, гори, льодовики, болота. Більш менш придатним для життя людини є близько 80 мільйонів квадратних кілометрів. Екологічно прийнятна територія на проживання людини складає близько одного гектара, що на один квадратний кілометр складає 100 чоловік, а для планети близько 8 мільярдів. І це без врахування зелених зон, заповідних територій, басейнів рік і тому подібних територій, які мають складати не менше 30%, що зменшує допустиму кількість населення до 5 мільярдів чоловік. Таким чином уже на цей час на Землі проживає більше людей, ніж їх може мешкати без особливої шкоди для оточуючої природи.

Приведений розрахунок дуже наближений. То ж скільки людей все-таки може жити на Землі? Досвід свідчить, що нинішня кількість людей в декілька раз перевищує екологічно допустиму чисельність, чому підтвердженням є катастрофічна руйнація, неможливість саморегуляції і “самолікування” оточуючої природи. Якщо людство порозумнішає і відповідально відноситиметься до всіх своїх дій, допомагатиме природі в самовідновленні, підтримуватиме життєздатність біосфери, то на Землі зможе жити і нинішня кількість людей. Та поки що на розумність людства розраховувати важко, як і на позитивні зміни в екологічному стані планети.

Ймовірно, що в найближче десятиріччя екологічна ситуація погіршиться настільки, що народонаселення почне швидко зменшуватись до рівня близько одного мільярда, де може стабілізуватися. Хоча можливий і гірший варіант - самознищення людства шляхом нищення середовища власного існування.
- Чи може людина обійтись без спілкування?

Будова людини складна. Одна із найважливіших її складових інформаційне тіло (ментальне, “тіло” свідомості). Так само, як і біологічне (фізичне) тіло, інформаційне потребує інформаційного живлення. За відсутності зовнішнього потоку інформації свідомість спочатку “крутиться” за рахунок власних “запасів”, а після їх “деградації” починає руйнуватись, розпадатись. Звичайно, ядро свідомості з архетипів (матриць, ейдосів) залишається, розпадається периферія і цільова інформація на вирішення конкретної на даний момент задачі. Розпад ментальності призводить до фізичного і духовного розпаду особистості.

Одною із складових інформаційних потоків є спілкування. Спілкування не лише обмін інформацією, це й моделювання реальності, це безперервна гра в життєві ситуації. При наявності інших можливостей отримувати інформацію можна обійтись і без спілкування, але наскільки бідніше в усіх відношеннях стане наше життя.
- Як стати комунікабельною людиною?

Скільки б не розповідали людині, як плавати, плавати вона не навчиться . Для цього необхідно зайти в воду і спробувати. Спочатку буде виходити не дуже вдало, та з кожним разом, з набуттям навичок, справи підуть все краще і краще. І так в кожній справі: щоб засвоїти якісь якості необхідно засвоїти відповідні технології. Спілкування людей не є виключенням. Є цілий арсенал прийомів, за допомогою яких ти можеш долучитися до тої чи іншої компанії. І перш за все маєш походити на тих, з ким хочеш спілкуватися ( не бути білою вороною). Для того щоб бути своїм необхідно обзавестись відповідними ознаками цієї групи, зграї, колективу, мафії, до яких відносяться стиль одягу, стиль поведінки, набір мовних “паролів”, набір правил поведінки (морального кодексу даного об’єднання). В новий колектив приходять з “піднятими вгору руками” і “виляючи хвостом”, щоб усі бачили, що ти ідеш з найкращими намірами, що ти визнаєш правила гри і лідера (ватажка) групи, і готовий йому підкорятись (ранговість зграї). Після того, як тебе прийняли в “зграю” визначається ранговість і місце в групі. Ось тут важливо бути корисним для інших, і перш за все для вождя. В пригоді можуть знадобитись і розум, і сила, і уміння знаходити спільну мову в “зграї”, бажання допомогти іншому.

Якщо ж мова йде не про колектив, а про випадкові зустрічі, то тут в нагоді стає набір нейтральних фраз, що визначають область інтересів і думок співрозмовника, а далі необхідно підтримувати розмову в межах компетенції і зацікавленості. А якщо ви ще поцікавитесь про справи співрозмовника, про “хоббі”, то взагалі станете своєю людиною.

Не бійтесь висловлювати думку і, навіть, якщо вона не зовсім вдала, але слугує інтересам колективу, то буде сприйматись позитивно. Учіться вести себе в колективі, розмовляти з ним, переймайте краще з прикладу друзів, батьків, знайомих. Але завжди пам’ятайте: чи в колективі, чи поза ним завжди маємо залишатись людьми, а не перетворюватись в тварину з хижої зграї.
- Чому на сході розвинута народна медицина, а у нас ні?

Зараз поширений поділ медицини на народну і офіційну. Звичайно поділ цей умовний. Офіційна медицина вийшла з народної, але в деякій мірі дистанціювалась від неї, бо в народній медицині багато такого, що народна не може пояснити на базі сучасних знань і уявлень про людину. В той же час народна медицина, користуючись досвідом тисячоліть, часто виявляється більш ефективною, ніж офіційна, особливо в випадках порушень в роботі свідомості і в духовних, психічних зламах. До народної медицини звертаються в пошуках останньої надії, найчастіше тоді, коли визнана медицина нічим допомогти не може. Цією обставиною користується безліч шарлатанів під виглядом цілителів, екстрасенсів, гадалок, провидців. Дійсних знавців народної медицини залишилося мало, бо досвід тисячоліть в країнах заходу перервався успіхами фармакології, а на теренах Радянського Союзу боротьбою з “мракобісами” та “попівщиною”. І коли в Україну повернувся час “капіталістичної медицини”, що являє собою галузь індустрії заробітків на здоров’ї людини, багато людей звернули погляди туди, де знання народної медицини ще збереглись. Звичайно, ця обставина не говорить, що на Україні не було народної медицини, чи вона не була розвинута. У кожного народу свій досвід, свій арсенал місцевих ліків, які й необхідно застосовувати саме тут; бо місцева людина є частиною місцевої природи, а чужі рослини обов’язково матимуть побічну дію, особливо на імунну систему. Зараз, коли народна медицина визнана офіційно, бажано не допустити її компрометації псевдолікарями, а відновити і розвинути в повному обсязі знань і досвіду наших пращурів.
- Чому Рим, Греція, Єгипет і інші країни були передовими, а потім втратили свою роль?

Історія людства- це історія окремих держав, що послідовно виходили в авангард розвитку планетарного суспільства: Шумерія, Єгипет, Греція, Рим, Візантія, Франція, Англія, Германія. Спочатку історія тисячоліть, потім століть і нарешті десятиріч. Японія, не встигши вийти в лідери, тут же втратила свої позиції.

Дійсно, чому країни вийшовши в лідери, не затримуються там? Головною причиною в цих випадках виступає самозаспокоєність. Народ доклавши стількох зусиль для досягнення бажаного починає пожинати плоди здобутого, посіяного і поїдати їх. Настав час споживання. А в цей час інші країни, споглядаючи на лідера, чимдуж працюють, поспішають і вириваються вперед. Звичайно не все так просто. Часто країна досягнувши лідерства витратила на це всі свої ресурси і зразу ж втрачає набуте, відкочуючись в другий ешелон. В інших випадках “ворогам-суперникам” не дає спати надбане сусідом. Навіщо йти і працювати, коли можна просто захопити, забрати, завоювати? А ще виснаження природних ресурсів, зміна кліматичних умов, епідемії, зміна ідеології, світогляду.

Один історичний висновок незмінний: хто вийшов в лідери має знати, що це на час.
- Що таке мафія?

Суспільство (біологічна популяція) ніколи не буває однорідним. Воно поділяється не багато різних об’єднань за різними ознаками і задачами, що вирішуються тією чи іншою групою. Найменше з таких об’єднань сім’я, де чоловік і жінка доповнюють один одного за можливостями і здібностями, збільшують власну життєздатність і вирішують задачу відтворення суспільства, продовження роду. По цій же ознаці формуються більші групи родин, в які входять кілька сімей під наглядом або старійшини роду, або патріарха” - того, хто дав початок всій родині.

Об’єднання може відбуватись за професійною ознакою, коли гуртом можна зробити те, що не під силу одному. Таких об’єднань може бути стільки ж, скільки видів занять у людства: лікарі, вчителі, фермери, металурги шахтарі, художники... За розрахунками вони можуть бути дуже великими, а тому нестійкими і часто розпадаються на невеликі об’єднання, що конкурують за територією в суспільстві і під сонцем. Об’єднуються такі професійні групки в професійні союзи з тим, щоб вибороти додаткові пільги в суспільстві по відношенню до інших професійних союзів та державних інститутів.

До державних інститутів відносять армію, суди, поліцію, налоговиків, таможні, служби безпеки, територіальні і галузеві адміністрації. Таможні, служби безпеки, територіальні і галузеві адміністрації, всі державні інститути створюються (як писав ще давньогрецький філософ Платон) виключно для захисту “владу маючих” від власного народу, бо (за словами того ж Платона) жодна армія ще не захистила свій народ від зовнішнього ворога, доки сам народ не піднімався не свій захист. Державні інститути своєю задачею мають регуляцію взаємовідносин між людьми в даному державному об’єднанні, виписування правил і норм поведінки (моральні кодекси), звичайно з користю для себе (щоб гарно їлось і пилось), захист інтересів один одного і інтересів “мішків з грошима”. Головна задача при цьому “не переборщити”, бо коли оббираєш рядових членів суспільства, які годують і себе і тебе, маєш не обібрати більше ніж дозволяє життєздатність народу. Щоб “кінь”, який тебе годує, не впав знесилений і не здох, бо хто тебе буде годувати потім?

Механізмами регуляції взаємовідносин між державними інститутами і народом є ринок (гроші) і професійні союзи. Діячі останніх найчастіше теж перебираються під “кришу влади” і служать не стільки професійному об’єднанню, скільки власним інтересам і інтересам влади. Часто це не подобається робітникам галузі і коли терпіти не стає сил одних професійних лідерів виганяють і обирають нових, які йдуть знову старою стежкою (конфлікт з владою може дорого обійтись, треба якось мирити обидві сторони).

Держава найбільше об’єднання (із сталих) і має функцію захисту і агресії по відношенню до сусідніх народів. Не було б сусідів, не потрібна була б і держава. Бувають і тимчасові союзи кількох держав проти однієї, чи кількох інших. Такі союзи створюються з тією ж метою: захисту і агресії (в усіх областях діяльності людства, не обов’язково територіальних).

Особливістю більшості союзів є те, що після досягнення перемоги вони розпадаються і починається боротьба в середині самого союзу. Всі об’єднання людей створюються виключно для захисту від зовнішнього агресора, або для захоплення “чужої території”, а тому не стійкі за своєю природою.

При розподілі влади і місця біля “державного корита” не всім бажаючим достається “бажане”. І тоді утворюються групи людей, які теж хочуть, але не можуть законним шляхом оббирати тих, хто працює. Так утворюються “кримінальні групи”, банди, мафії; групи, що ігнорують закони влади і шляхом насилля перерозподіляють частину багатства, створеного народом на свою користь. Такі угрупування підривають авторитет влади, поїдають те, що мало дістатись владі. Влада миритись з цим не може і створює для порушників тюрми, концтабори, карні зони, де “перевиховує “ законно неслухняних. Щоб грабувати “безпечно”, - в угрупуванні необхідно мати представників влади, особливо тих, у кого дуже гарний апетит і хто не доїдає з “державного корита”. Так з’являються законні “клани і мафії”, ордени і партії, які під гаслами боротьби за інтереси народу бажають перерозподілу державного продукту на свою користь. Такі об’єднання найстрашніші для влади і тому їх необхідно або знищити в першу чергу (вони страшніші карних злочинців, бо останні не претендують на “корито”), або взяти їх під свій контроль, поставивши “на чолі” власних представників.

Ще кращій варіант для влади - самій організувати свої партії, клани, мафії. Наприклад, організуємо дві (три, не більше) партії, які імітують боротьбу між собою, але їдять з одного корита і служать тим, хто при владі і при “мішках з грошима”. Якщо ж всупереч правилам гри виникають і об’єднання непідконтрольні владі, тактика змінюється на протилежну: ініціюється створення якомога більшої кількості партій, щоб “чубились” між собою і не загрожували владі. В цьому випадку влада користується правилом: розділяй і володарюй. Хочеш перемогти - розділи народ, партію, інше об’єднання зсередини і застав їх “бити” один одного, а потім приходь і відновлюй “справедливість”.

По відношенню до працюючих, до народу всяка влада є “паразитом”, з яким необхідно миритися, бо хтось має створювати і організовувати суспільство, щоб воно не руйнувало і не вбивало само себе (згадайте - людина за біологічною природою хижак). Але ще більшими паразитами є клани і мафії, бо вони кровопивці без обмежень (на відміну від влади) і нагадують ракову пухлину в організмі суспільства. Мафії і клани найчастіше гинуть разом з державою. Або трансформується держава (перебудова з тим, щоб знищити клани і мафії, правда потім виникнуть нові і так без кінця), або її захоплять інші держави, знищать місцеві клани і розповсюдять вплив своїх власних кланів і мафій.

Прочитавши написане, можна подумати, що ситуація безнадійна, що завжди є паразити - експлуататори і народ, якого експлуатують тримаючи за “волів”. В дійсності суспільство це єдиний, живий організм, в якому влада має стільки, скільки дозволяє їй сам народ. Відносини між владою і народом - це в усіх випадках компроміс, межа і рівень якого залежить від освіченості і духовності суспільства в цілому. Чим освіченіше і духовніше суспільство, тим важче на ньому паразитувати, а тому в усі часи влада бажає в міру “темного” населення, покірного і смирного. З іншого боку такий народ не конкурентно здатний по відношенню до інших народів, тож і тут має бути компроміс. Дійсно вільним (в межах взагалі можливого) може бути лише високоосвічений і високодуховний народ, до чого, в першу чергу, маємо прагнути і ми, українці - русичі.
- Чи може людство жити без війн?

В боротьбі за “місце під сонцем” на обмеженій територіально планеті з обмеженими природними ресурсами постійно йде “неоголошена війна” між окремими людьми, групами людей, партіями, кланами, мафіями, між державами і етносами. Дуже показовою в цьому відношенні є п’єса російського письменника Островського “Вовки і вівці”, коли людина - вовк по відношенню до людини - вівці через мить стає вівцею для іншого вовка; коли в залежності від ситуації людина може стати агресором і захисником водночас. Війна - це зазіхання на володіння іншого, або інших з одного боку і захист від зазіхань з іншого. Війна фізична - це останній акорд війни інтелектуальної, фінансової (точніше економічної), духовної, вінець протистояння. Саме фізичну війну люди і сприймають як війну. В той же час, як уже говорилось, війни великі і маленькі, різні за змістом і масштабом течуть безперервно. І в усіх війнах хтось терпить поразку, а хтось перемагає, щось руйнується і щось, або хтось гине.

З поширенням процесу глобалізації, з об’єднанням всіх економік в єдину планетарну з єдиними законами функціонування і єдиними транспортними, енергетичними і інформаційними комунікаціями, ймовірність масштабних фізичних війн падає до нуля. Ще на початку ХХ сторіччя американський президент Джефріс сказав: час гармат пройшов, настає час долара. Те, чого не могли зробити гармати, може зробити долар, заволодівши економікою, мовою і культурою іншої держави і знищуючи їх. І вже не потрібно нікого вбивати і нічого руйнувати, держава добровільно здається в полон іншої економіки і іншої культури, стаючи псевдо незалежним додатком до структури держави - агресора і існуючи до тих пір, поки агресор “не переварить” її і не розчинить в собі.
- Чи може одна Людина любити і ненавидіти водночас?

Казав ще Лев Толстой: ми любимо людей за добро, яке їм робимо, і ненавидимо за зло, що їм спричиняємо. Ми можемо робити людині добро, щоб прив’язати, приворожити, затягнути в свої справи, своє життя, в свої надії і сподівання; а щоб це відбулось іноді необхідно зруйнувати якісь її стосунки, надії, справи... Ось тут в нагоді стають і брехня, і віроломство, і підступність... За перше - ми любимо, за друге - ненавидимо і того, ради кого це робимо, а часто і себе... Буває і так, що людина полюбила іншу, а та не відповідає взаємністю, любить не тебе. І це сприймається як зрада, а за зраду - ненависть. Тож часто і любов і ненависть ходять рядом, рука повз руку. Люди давно помітили цю особливість людських стосунків і виразили їх в прислів’ї „від любові до ненависті один крок” і навпаки. А ще - чи знали б ми що таке ненависть, якби не знали, що таке любов?
- Чи говорили великі провидці і пророки що-небудь про майбутнє України?

Відомий у світі віщун Нострадамус у катрені XCV, центурії ІІІ говорить: Закон Мора (капіталу) поступово згасне, потім прийде інший, набагато спокусливіший. Борисфен першим прийде встановити своїми талантами і мовою цей спокусливий закон... В жовтні місяці (1917 рік) буде здійснено такий великий переворот, що подумають немов би сила тяжіння Землі втратила свій природний напрямок. І зануриться Земля в постійний морок; цьому передуватимуть весняні події, а потім настануть надзвичайні переміни, зміна царств, велике потрясіння, розмноження нового Всесвіту .. і буде це продовжуватись лише 73 роки і 7 місяців (до 1991 року?) ... А потім пустить паростки та (країна), яка так довго була безплідною, починаючи з п’ятидесятого градусу широти (Київ), і яка оновить всю Християнську церкву. І буде встановлено великий мир, союз і злагода... Але до того країни, міста і села, королівства і провінції зійдуть з свого звичного шляху, щоб стати вільними, але ще глибше зав’язнуть в рабстві і будуть в тайні незадоволені своєю волею”.

Зауваження: гірше фізичного рабства може бути лише духовне, коли одна країна завдяки технологічним, інформаційним і економічним можливостям, не порушуючи кордонів, знищує іншу ментально і духовно, замінюючи мову, культуру і навіть свідомість на власні. Саме подібні явища ми і спостерігаємо зараз на території України, де хоч і руський, але болгарсько-угорсько-татарський діалект (російська мова) витісняє і знищує руську мову (яка нині називається українською), а в культурі і в ментальності домінує західна культура (американська) розтління, розбещеності, розпусти і руйнації.

Парацельс, знаменитий лікар і віщун говорив, що „...В тій країні скіфів, про яку ніхто ніколи не думав, як про країну, може відбутись щось визначне. Над приниженими і відторгнутими засяє Великий Хрест. Це має відбутись через 500 років після моєї смерті (2041 рік)... Засяє Божественне Світло з Гори країни Гіпербореї і його побачать всі жителі Землі”.

Примітка: Скіфія і Гіперборея відносяться до території України, бо на час життя Настродамуса і Парацельса Росію в Європі знала як Московію, або Тартарію (Татарію). „Горою” в історичній літературі називали „Київські гори”. В Велесовій книзі сказано „пішли до Гори, до Києва”.

Ранью Неро в „Вічній книзі” віщує: „В кінці ХХ століття весь світ буде поклонятись Сатані. Багато білих людей будуть спокушені і звабляться цією релігією. Головним центром збочення буде країна Тартарія.

Зауваження. Хоч мова і йде про Росію, але наслідки відчує і Україна, доля якої ще довго буде тісно пов’язана з Росією.

В передбаченні Фатіми від Божої Матері, що явилась дівчинці на початку ХХ сторіччя, подані події світової війни 1914-1917р.р., передбачується виникнення в Росії імперії зла, яка згодом розпадається і сповіщається про те, що „вихід планетарного суспільства до нової формації очолить Україна”.

В деяких передбаченнях говориться про те, що „Новий Єрусалим” виникне на території, яка ніколи не була під водою. На цю роль може претендувати територія центральної України (Вінниччина, Кіровоградщина, Житомирщина, Черкащина, Полтавщина) де завдяки „не затопленню” на протязі сотень мільйонів років утворились найпотужніші нашарування чорнозему. Тим паче, що саме в Черкаській області в районі Трипілля вже знаходився один з найпотужніших духовних центрів планети в минулому (IV - VIII тис. до н.е.).

Існують і інші пророцтва, але й приведені подають надію на те, що в майбутньому нашого народу не все так безрадісно, як складаються тенденції розвитку на нинішній день.
- Розкажіть про п’ять простих запитань семи античних мудреців.

Сім античних мудреців свого часу задали п’ять простих запитань:

- що найважливіше в світі?

- що найтрудніше в світі?

- що найлегше в світі?

- що найприємніше в світі?

- що найважче в світі?

Фалес Мілетський, Біант Приентський, Піттак Митиленський, Клеобул Ліндський, Періандр Коринфський, Хілон із Спарти і Салон Афінський відповіли:

- найважливіше - почуття міри в усьому;

- найтрудніше пізнати себе;

- найлегше давати поради;

- найприємніше отримувати прибуток (незароблене);

- найважче змиритись з невдачею.
- Чи повинна людина бути патріотом?

У прийнятому розумінні “патріот” це людина, що гордиться своєю батьківщиною, мовою, культурою, приналежністю до того чи іншого народу, соціальної групи, партії та тому подібного. І не лише приналежить, а й захищає ті цінності, якими пишається. Звичайно, пишатись добре тоді, коли є чим, коли те, що ти захищаєш, є кращим, сильнішим, виграшним по відношенню до іншого, чи інших. А якщо ні? Ось тоді багато людей готові “перебігти”, зрадити своїх, щоб стати часткою того, чим можна “пишатись”. Тим більше, що те, що зараз сильніше, багатше, розповсюдженіше, має і більші на даний момент умови життєздатності на майбутнє, а це забезпеченість сьогодні, а може і завтра. В суспільстві таке дійство кваліфікується як “зрада”, або, просто, як аморальний вчинок. По відношенню до родини, що тебе народила, до Батьківщини, що тебе виховала, це дійсно зрада, бо на тебе покладались надії продовження Роду, майбутнього Батьківщини, сподівання, що ти будеш її будівничим і захисником. А ти всіх кинув і побіг туди, де глибше і повніше “корито”... Чи можна порівняти свою стареньку і хвору матусю з успішною, гарною і здоровою сусідкою? То може кинути її та й перебратись в “синочки” до сусідки? А скільки тих, хто “соромиться” своїх рідних, хто “соромиться” рідної мови, рідної пісні, рідних звичаїв..., хто за копійку готовий продати не те що Батьківщину, а й рідну неньку... В невігластві своєму і бездуховності своїй це лише “сміття” власного народу, пофарбоване в кольори чужої мови і чужої культури. Бо не розуміють, що не має майбутнього у верби на дубові, а карасеві - в повітрі.

Звичайно, людина сама робить свій вибір бути чи не бути патріотом, але було б дуже добре, якби вона ще й усвідомлювала глибинну суть свого вибору.
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка