Iv узагальнення і систематизація знань



Сторінка15/21
Дата конвертації21.02.2016
Розмір4.92 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   21
Тема. Римська республіка II—І ст. до н. е.

Мета. Розглянути особливості устрою римської армії епохи рес­публіки; ознайомитися з ходом перетворення Риму на центр величезної держави; визначити причини та наслідки суспільно-політичної боротьби в Римі в II—І ст. до н. е. Очікувані Після цього уроку учні зможуть: називати час установлення зультати. диктатури Сулли, повстання Спартака, першого тріумві­рату; показувати на карті території, завойовані Римською республікою в II ст. до н. е.; застосовувати та пояснювати на прикладах поняття та терміни: «легіон», «тріумф», «гла­діатор»; порівнювати грецьку і римську системи держав­ного правління; наводити приклади суспільно-політичної боротьби в Римі у II—І ст. до н. е. Тип уроку. Комбінований.

Структура уроку

Організаційний момент Актуалізація опорних знань Вивчення нового матеріалу

1. Війни Риму в Східному Середземномор'ї.

2. Суспільно-політична боротьба в Римі.

3. Римське суспільство II—І ст. до н. е.

4. Диктатура Сулли.

5. Перший тріумвірат.

IV. Узагальнення і систематизація знань

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

хід Уроку

і. організаційний момент

233

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ; , , ' .. , „і. л /, \ Робота з датами.

1) У якому році від заснування Риму почалася перша Пунічна ві­йна? .

2) Скільки років тривала перша Пунічна війна?

3) У якому столітті відбулася другаДГунічна війна? На початку чи наприкінці століття?

4) У якому році від заснування Риму почалася третя Пунічна ві­йна?

5) Скільки років тривали Пунічні війни?

Перевіривши виконання завдань, учитель пропонує учням зробити висновок про наслідки Пунічних війн. Учні повинні засвоїти, що пе­ремога над Карфагеном перетворила Рим на одну з могутніх держав свого часу. Крім усунення небезпечного супротивника, Рим набув ве­ликого досвіду ведення війни як на морі, так і на суходолі.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ »чїй>*#*<5Й>

¡1 1. Війни Риму в Східному Середземномор'ї. Робота в групах*.

Учні об'єднуються в чотири групи, кожна з яких одержує картку з певною інформацією, що містить тему повідомлення і план, за яким його необхідно підготувати (див. с. 234—236). Для виконання завдан­ня надається 7—10 хвилин, після чого представники груп представ­ляють результати своєї роботи.

Інформаційна картка 1. Перша Македонська війна.

Після другої Пунічної війни Рим позбувся небезпечного супротив­ника — Карфагена. Другим кроком у підкоренні Середземномор'я було завоювання елліністичного Сходу. У це збірне поняття входили держави, що утворилися після розпаду держави Александра Великого.

Найбільш небезпечною для Риму елліністичною державою була Маке­донія, що утворилася наприкінці III ст. дон. е. заАнтігонаГоната, заснов­ника династії Антігонідів. Готуючись до війни з Македонією, римляни скористалися проханням греків захистити їх від військ македонського царя Філіппа V. Почалася перша Македонська війна (214—205 рр. до н. е.). У 214 р. до н. е. Філіпп узяв в облогу місто Аполлонію. На допо­могу місту прийшли римські війська під командуванням претора Марка Валерія Левіна, що розгромили табір македонців. Філіппові довелося відступати суходолом, а римські війська зайняли Іллірію. У 207 р. до

н. е. Гасдрубал вторгся в Італію, що поліпшило становище Філіппа. Він уступив на територію Етолійського союзу. Однак через відсутність під­тримки Карфагена Філіпп V мусив укласти мир із Римом. За умовами миру Рим одержав частину Іллірії.

1) Що стало приводом до першої Македонської війни?

2) Скільки років тривала перша війна між Римом і Македонією?

3) Якими були наслідки цієї війни?

Інформаційна картка 2. Друга Македонська війна. Приводом до другої Македонської війни (200—197 рр. до н. е.) стало захоплення Сирією та Македонією фракійських та егейських володінь у Єгипті після смерті єгипетського царя Птолемея. Проти цього виступили Родос і Пергам, що оголосили Філіппові війну. Од­нак для боротьби з Македонією в них не вистачило сил, і вони звер­нулися по допомогу до Риму. Римляни прийняли рішення оголосити ійну Філіппові. 198—197 рр. до н. е. виявилися для македонського аря надзвичайно тяжкими. У червні 197 р. до н. е. Філіпп змушений ув дати генеральний бій римлянам, тому що коаліція проти нього ростала: туди ввійшли Спарта і Беотія. Битва відбулася на пагорбах, азваних Кіноскефалами. Гориста місцевість не дозволила викорис-ати фалангу, і македонці були розбиті. Умови мирного договору були ~осить м'якими, тому що сирійський цар Антіох був уже в Малій Азії міг у будь-яку хвилину надати допомогу Філіппові. Греція ставала ^ ільною, однак це не заважало Риму втручатися в її справи.

1) Що стало приводом до другої Македонської війни?

2) Що допомогло римлянам здобути перемогу?

3) Якими були наслідки цієї війни?

Інформаційна картка 3. Третя Македонська війна. Третя Македонська війна (171—168 рр. до н. е.) була боротьбою Греків за незалежність. На чолі греко-елліністичної коаліції стала 'акедонія. 179 р. до н. е. помер Філіпп, однак його політику проло­жив його син Персей.

22 червня 168 р. до н. е. відбулася битва при Підні, у якій римля-и розгромили македонців. Це був кінець Македонського царства, ісля закінчення третьої Македонської війни, у 149 р. до н. е., під-ялося повстання Лжефіліппа — фракійського селянина Андріска, кий видавав себе за сина Персея, Філіппа, Незабаром повстання було їсорстоко придушене Квінтом Цецилієм Метеллом, а Андріска стра-или. Після цього була організована спеціальна сенатська комісія зі творення провінції Македонія. Греція була приєднана до Риму. Особ-иво жорстокого покарання зазнав Коринф — місто було зруйноване щент, а місце, де воно стояло, віддане прокляттю.



235

1) Чому почалася третя Македонська війна?

2) Коли перестало існувати Македонське царство?

3) Як була створена провінція Македонія?

Інформаційна картка 4. Утворення римських провінцій.

В Іспанії римлянам також довелося боротися. Після відходу кар фагенян там були утворені дві римські провінції— Іспанія Дальня й Іспанія Ближня. Просуваючись усередину півострова, римляни зі­ткнулися з лузітанами, які жили на території сучасної Португалії. І хоч римляни діяли тут надзвичайно обережно, спалахнуло повстан­ня, що охопило майже всю країну. У 179 р. до н. е. до Іспанії був по­сланий Тиберій Семцроній Гракх, який дипломатичними засобами зумів заспокоїти повсталих. Але остаточну перемогу над повсталими римляни змогли здобути лише в 133 р. до н. е.

У 143 р. до н. е. помер пергамський цар Аттал III, який заповів своє царство Риму. Однак проти цього повстав брат покійного Арістонік. Римляни придушили повстання, і Пергам став римською провінцією Азія.

У результаті воєн II ст. до Н. е. були утворені нові провінції: Дальня Іспанія — Бетика, Ближня Іспанія — Тарраґонська Іспанія, Македонія й Азія. На території Карфагена була утворена провінція Африка.

1) Як були утворені провінції Іспанія Дальня й Іспанія Ближня?

2) Як була утворена провінція Азія?

3) Які території підкорив Рим у II ст. до н. е.?

■ 2 . Суспільно-політична боротьба в Римі. Коментоване читання.

Прочитайте текст підручника, особливу увагу приділивши таким питанням.

1) Чому назріла необхідність змін у земельній політиці Риму?

2) Які реформи запропонував Тиберій Гракх?

3) Хто був його супротивником?

4) Які закони провів Гай Гракх, коли став народним трибуном?

5) Чим закінчилися перетворення Гая Гракха?

Підбиваючи підсумки розгляду питання, учитель зазначає, що бо­ротьба за землю, що переросла в боротьбу за верховну владу, тривала і після загибелі братів Гракхів. Тепер вона велася між організовани­ми групами, або партіями,— оптиматами, які представляли інтереси нобілітету, і популярами, організованим ядром сільського і міського плебсу. Проміжне становище займали вершники. Вони не приєднува­лися ні до того, ні до другого боку, при нагоді використовуючи і той, йдругий.

Я 3. Римське суспільство в II—І ст. до н. е.



Самостійна робота за підручником.

Прочитайте текст параграфа і складіть таблицю «Наслідки рим­ських завоювань II ст. до н. е.» за зразком.



Сприятливі наслідки римських завоювань

Несприятливі наслідки римських завоювань

Розширення території Риму

Селяни надовго залишали свої господарства







Учитель допомагає учням зробити загальний висновок: безперерв­ні війни збагачували римських рабовласників, але були згубними для селян.

Додаткова інформація

У II ст. до н. е. римське суспільство поділялося на громадян та іноземців. До громадян належали патриції, вершники, плебеї. Па­триції були аристократами римського суспільства. Вони були знатні й багаті. Патриції займали більшість магістратів. Політична бороть­ба в Римі була фактично боротьбою між кланами патриціїв.

Вершники були комерсантами, лихварями, купцями. Вони не славилися знатністю роду, однак були так само багаті, як і патриції. Вершники були основою римської економіки, тому що, на відміну від патриціїв, які одержували багатства в спадщину чи в результаті війн, вони заробляли гроші під час торговельних операцій, виділен­ня кредитів (тим-таки патриціям).

Найбіднішими громадянами римського суспільства були плебеї. Вони дуже скоро відмовилися від політичної боротьби. Патриції зве­ли всі їхні вимоги до гасла «хліба і видовищ». Нижче від плебеїв стояли тільки пролетарі.

До негромадян належали провінціали та раби. Провінціали — жителі провінцій — не мали прав римських громадян, хоч і були вільними людьми. На відміну від римських громадян вони були зо­бов'язані платити податки. Провінції.безжально грабувалися рим­ськими чиновниками.

За римським правом раби не були людьми. Основним джерелом рабів була війна. Раби використовувалися в найрізноманітніших галузях: у сільському та домашньому господарстві, гірничій спра-у ві, гладіаторських боях. Вони могли належати і державі, і громаді, і приватній особі. Рабів у Римі називали «знаряддями праці, які роз­мовляють» . Найбільш жорстоко поводилися з гладіаторами.

Повідомлення учнів.

Заслуховуються повідомлення учнів про гладіаторів.



237

Робота з підручником.

Ознайомитися за підручником із повстанням під проводом Спарта­ка і дати відповіді на запитання.

1) Коли проходило повстання; під проводом Спартака?

2) Наскільки великим було це повстання?

У висновку вчитель зазначає, що повстання Спартака негативно вплинуло на розвиток господарського життя у Римі. Трирічна війна, що забрала загалом понад 100 тис. життів римлян і рабів, показала серйозну небезпеку скупчення такої маси рабів і можливість повто­рення подібних рухів у майбутньому.

Помпей і Красс, які придушили це повстання, були обрані консу­лами.



14. Диктатура Сулли.

Запитання на повторення.

1) Кого в Давньому Римі називали диктатором?

2) У яких випадках у республіці встановлювалася диктатура?

Переконавшись у тому, що учні опанували поняття, учитель пере­ходить до короткого викладу першого питання нового матеріалу.



Розповідь учителя.

У політичній боротьбі в Римі склалися суперечності між двома пол­ководцями — Суллою і Марієм. У 88 р. до н. е. Сулла, який служив раніше командиром у війську Марія, був обраний консулом і прийняв командування армією, що виступила проти Мітрідата VI Євпатора. Це викликало обурення прихильників Марія. Вони захопили владу в Римі та призначили Марія проконсулом і головнокомандувачем. На вимогу армії, що дізналася про це, Сулла повів легіони на Рим. Роз­правившись зі своїми політичними супротивниками, Сулла в 87 р. до н. е. повів війська на схід.

Щойно Сулла залишив Рим, Марій зібрав військо зі своїх при­хильників і зайняв місто. Марій помер у 86 р. до н. е., знищивши сотні політичних супротивників. Сулла, повернувшись до Риму в 83 р. до н. е., стратив своїх ворогів і правив як диктатор із 83 по 79 р. до н. е. На Форумі вивішувалися особливі списки — проскрип­ції,— куди заносилися імена засуджених. Проскрипції мали подвій­ну мету: помста класовим і особистим ворогам і збагачення за раху­нок засуджених громадян. За час проскрипцій загинули 90 сенаторів і 2600 вершників. Усі постанови Сулли були спрямовані на обме­ження прав'народних зборів і трибунів та розширення повноважень

сенату. У 79 р. до н. е. Сулла відмовився від повноважень диктатора, після свого зречення влади він прожив трохи більше року.



II 5. Перший тріумвірат. Розповідь учителя.

Першим кроком на шляху до встановлення одноосібної влади ім­ператорів у Римі було створення тріумвірату — союзу трьох. Перший тріумвірат 60 р. до н. е. був «союзом влади, грошей і розуму» — Пом­пея, Красса і Цезаря. Угода виникла на ґрунті спільної ворожнечі до сенату і необхідності взаємної підтримки. Помпей був невдоволе-ний відмовою сенату затвердити його розпорядження щодо східних провінцій і винагороди ветеранам. Цезар прагнув заочно одержати консульство. Красс марно домагався зниження відкупних платежів в інтересах вершників і одержання командування на Сході. Тріумві-ри діяли насамперед в особистих інтересах і в інтересах своєї числен­ної клієнтури, маючи підтримку в різних соціальних верствах. Красс спирався на вершників, Цезар — на популярів, Помпей мав опору в деяких верствах нобілітету, а всі разом — у легіонах, якими кож­ний із них командував. Ідея тріумвірату виходила від Юлія Цезаря.

Перший тріумвірат забезпечив Цезареві обрання консулом у 59 р. до н. е. Кожний із тріумвірів одержав намісництво в провінціях. У 56 р. до н. е. союзники продовжили угоду. Однак тріумвірат проіс­нував недовго. Красс загинув 53 р. до н. е. у бою з парфянами, Цезар вів війну в Ґаллії, Помпей перейшов на бік сенату. Час установлейня в Римі одноосібної влади наближався.

Історичний диктант*. Коди відповідей

Спартак — 1 Тріумвірат — 2 Проскрипції — З

Гладіатори — 4 Диктатура — 5 Цезар — 6

1) Сулла, повернувшись до Риму в 82 р. до н. е., був наділений широкими повноваженнями щодо облаштування держави і ви­дання законів, тобто встановлювалася____

2) За наказом Сулли складалися списки осіб, які оголошувалися поза законом,—____

3) Раби, які виступали в цирку, де зі зброєю в руках билися один з одним або з дикими звірами, називалися —

4) Союз трьох чоловіків, які зобов'язалися допомагати один одно­му в досягненні мети, називався____

239

5) Ініціатором створення тріумвірату був____

6) Повстання рабів у 74—71 рр. до н. е. очолив____

Учитель записує на дошці правильні відповіді. Учні методом са­моперевірки перевіряють диктанти. Учитель з'ясовує, із якими труд­нощами вони зіткнулися під час виконання завдання, виставляє оцін­ки за урок.



V. ПІДСУМКИ УРОКУ -Л- :ZV$*™ZP;th4™t\> A^H"--!fíi» '-^..v-; - ·» Заключне слово вчителя.

— Організація армії в Давньому Римі досягла високого рівня й до­зволила вести переможні аійни.

— У II ст. до н. е. Рим став центром величезної рабовласницької держави.

Рим володів дев'ятьма провінціями: Сицилією, Сардинією, Кор­сикою, Цизальпійською Галлією, Іспанією, Африкою, Іллірією, Ма­кедонією, Азією.

У І ст. до н. е. в Римській республіці загострилися соціально-економічні суперечності між рабами і рабовласниками, між замож­ними і біднішими рабовласниками.

— Найбільш впливові державні діячі шукали підтримки не в на­родних зборах, а у війську.

1У 60 р. до н. е. виник перший тріумвірат, що відкрив дорогу до встановлення одноосібної влади в Римі.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ tf !»%%ШІЗД»Я«вШР1«''''

1) Опрацювати текст параграфа.

2) Підготуватися до уроку узагальнення з теми «Давній Рим у VIII—Іст. дон. е.». 4

Тема. Урок узагальнення з теми «Давній Рим у VIII—І ст. до н. е.».

Мета. Систематизувати та узагальнити знання учнів із теми; по­рівняти грецьку і римську системи державного правління, удосконалити навички роботи в групі, продовжити форму­вання вміння висловлювати власне ставлення до проблем, що розглядаються.



Очікувані Після цього уроку учні зможуть: називати час утворення езультати. Римської республіки, завоювання Римом Італії, виникнен­ня Риму, війн Риму з Карфагеном, установлення диктатури Сулли, повстання Спартака, першого тріумвірату, історич­них осіб цієї доби, основні джерела рабства, характерні риси Римської республіки, римського права; показувати на карті території, завойовані Римською республікою у II ст. до н. е.; застосовувати та пояснювати на прикладах понят­тя та терміни: «республіка», «консул», «народний трибун», «вето», «патриції», «плебеї», «сенат», «легіон», «тріумф», «провінція», «гладіатор»; порівнювати грецьку і римську системи державного правління, умови життя, господар­ство та побут греків та римлян. Тип уроку. Урок узагальнення і систематизації знань, умінь і навичок.

Структура уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

III. Узагальнення і систематизація вивченого

IV. Підсумки уроку

V. Домашнє завдання

--— ХІД УРОКУ---



I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ > /V* · ^ ^ г ^ .

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ * '.,· - Ч**і' -і ¿4, \ V «к « Історичний диктант.

1) Виборне правління, коли представники влади обираються са­мими громадянами, називається.... •2) Державні органи влади в Римі називали ....

3) Плебеї здобули право щорічно обирати своїх представників —

4) Уся середня Італія опинилася під владою Риму в ... році.

5) Завоювання Італії римлянами було завершене в ... році.

6) Щоб не допустити об'єднання італійських племен проти Риму, його уряд застосовував принцип.....

7) Верховним органом у Римі було ....

8) До вищих магістратів належали ........

9) До нижчих магістратів належали ..., —

10) Представників нової знаті, які обіймали важливі державні по­сади, стали називати —



241

III. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО

Робота в групах*.

Учні об'єднуються в три (шТсть) групи, кожна з яких одержує карт­ку із завданням, що містить тему дослідження і план, за яким його необхідно підготувати з допомогою підручника. Для "виконання за­вдання надається 12—15 хвилин, після Чого групи представляють результати своєї роботи. Якщо в класі створено шість груп, кожне дослідження виконується двома групами, для окремих груп виділя­ються практичні завдання: створити схему, попрацювати з докумен­том, створити термінологічний словник.

Картка 1. Римська республіка.

1) Коли і як була встановлена республіка в Римі.

2) Подайте у вигляді схеми систему управління в Римській рес­публіці.

3) Поясніть значення понять «республіка», «консул», «народний трибун», «вето», «патриції», «плебеї», «сенат».

4) Порівняйте Римську та Афінську республіки. У чому вони по­дібні, чим відрізняються? Зверніть увагу на прийняття зако­нів, оплату посад, роль сенату.

Картка 2. Загарбницькі війни Риму.

1) Які території були завойовані Римською республікою в II ст. до н. е.? (знайдіть і підготуйтеся показувати їх на карті).

2) Які зміни відбулися в римській армії в епоху республіки? Із якою метою Рим створював сильну армію?

3) Поясніть значення понять «легіон», «тріумф», «провінція».

4) Порівняйте зовнішню політику Давнього Риму і Давньої Гре­ції. Які спільні риси і відмінності ви можете назвати? До яких наслідків призвело розширення території Риму?

Картка 3. Криза республіки.

1) Назвіть причини руйнування селянських господарств у Рим­ській державі в II ст. до н. е.

2) Який закон запропонував прийняти Тиберій ГракХ? Чи вдалася його спроба? Розкажіть про дії Гая Гракха на посаді народного трибуна. Чи вдалося братові Тиберія здійснити реформи?

3) Поясніть значення понять «гладіатор», «диктатура», «тріум­вірат».



4) Наведіть приклади суспільно-політичної боротьби в Римі в І ст. до н. е.

Додаткова інформація

Римська армія

Римська армія була однією з найсильніших у стародавньому сві­ті. До II ст. до н. е. вона зазнала багатьох змін.

У царський і ранньореспубліканський періоди армія складалася з народного ополчення. Усі фізично здорові чоловіки були зобов'яза­ні служити батьківщині. Армія створювалася тільки на час бойових дій. Спочатку воїни велися без будь-якої організації. Реформування збройних сил й утворення легіону приписують царю Сервію Туллію. У Піст..до н. е. легіон сягнув вершині свого розвитку. Усі солдати поділялися на чотири класи. Молоді воїни билися попереду легіону і називалися велітами. Вони не мали спорядження, яке захищало б їх, і були озброєні пращами, дротиками і луками. Вони зав'язува­ли бій із ворогом, даючи змогу легіону вишикуватися в бойові лави. За велітами йшли гастати, воїни, які були старшими й досвідче­нішими, ніж веліти. їхнє вбрання складали металеві шоломи та шкі­ряні куртки. У лівій руці вони тримали щит, у правій — меч-гасту, що завдовжки сягав 60—70 см. Також вони використовували спи­си —- пілуми. Ці списи мали дуже вдалу конструкцію. Наконечник з'єднувався з ратищем тонкою шийкою; він, як правило, ламався, улучивши у ворога, і щільно застрягав в обладунку, створюючи су­противникові додаткові труднощі. За гастатами йшли принципи, досвідчені ветерани, які становили основу легіону. їх захищали металеві шоломи та щити, а також лускатий обладунок. Вони були озброєні мечами — гладіями — і довгими списами. Останніми йшли тріарії — ветерани, випробувані й загартовані. їх випускали тільки в крайніх випадках (звідси римська приказка «дійшло до тріаріїв»). Захисне спорядження тріаріїв складали щити, шоломи, панцири та поножі. Вони були озброєні гладіями і списами, що сягали 3,5 м.

Римський легіон поділявся на когорти (по 450—570 осіб), до неї входили: 120—150 велітів, стільки ж гастатів і принципів і 60— 80 тріаріїв; сюди входила і турма кавалеристів із 30—50 осіб. Основ­ним підрозділом була маніпула, що складалася з двох центурій по 60—80 осіб (у маніпулах була одна центурія тріаріїв). Легіон скла­дався з 4500—5000 воїнів і будувався в шаховому порядку. Стрій поділявся на три лінії (гастатів, принципів, тріаріїв), причому в кож­ній лінії між маніпулами були проміжки, що дорівнювали ширині маніпул, які йдуть позаду. Це дозволяло виводити задні ряди, не порушуючи лав. Маніпулярна побудова легіону забезпечувала його маневреність. Кожна маніпула була маленькою фалангою і мала своє командування.

Армією командували консули. У кожного консула в підпорядку­ванні були чотири легіони — два римські та два союзницькі. Таким чином, у воєнний час у розпорядженні римлян було вісім легіонів, тобто приблизно 40 тис. воїнів. У розпорядженні консула був штаб, до якого входили квестори (старші офіцери). На кожну бойову лінію було двоє трибунів, на кожну маніпулу — двоє центуріонів.

243

Римляни не мали традицій мореплавства. Однак під час першої Пу­нічної війни виникла необхідність у швидкому створенні військового флоту. Його основу складали квінквереми кораблі з п'ятьма рядами весел. Римським винаходом є абордажний місток —"корвус (від латин, corvus ворон). Він перекидався на борт Корабля ворога і чіплявся до нього за допомогою гака, що нагадував воронячий дзьоб. На кораблях римляни також установлювали дві бойові башти, що підтримували абордажну команду за допомогою лучників, катапульт і балісти.

У 100 р. до н. е. консул Гай Марій провів військову реформу, за якою, по-перше, усувалися майновий і віковий ценз для воїнів, по-друге, основним підрозділом легіону замість маніпули стала когор­та, по-третє, збільшилася платня легіонерів. Це перетворило армію з ополченської на професійну. Гай Марій провів також уніфікацію військових прапорів і значків. Велику роль стала відігравати кіннота.

iv. підсумки уроку * ч. .·.'..«.-.'·,.

Представники груп виступають із повідомленнями, відповідають на запитання однокласників. Учителеві під час обговорення слід ак­центувати увагу шестикласників на порівнянні грецької та римської системи державного правління, зовнішньої політики, умов життя, традицій тощо.



v. домашнє завдання W ^ v, >" · , *

1) Опрацювати текст параграфа.

2) Скласти хронологічну таблицю «Давній Рим у VIII—І ст. дон. е.».

ЧЗД/У^УчУ : ";), · УРОК N8 52 ' - ' "'м'дЧ'

1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   21


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка