Iv узагальнення і систематизація знань



Сторінка18/21
Дата конвертації21.02.2016
Розмір4.92 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21
Тема. Римська імперія в III ст. н. е.

Мета. Ознайомити учнів з особливостями господарського роз­витку і політичного життя Римської імперії в III ст. н. е.; удо­сконалити навички встановлення причинно-наслідкових зв'язків.

Очікувані Після цього уроку учні зможуть: називати час вторгнення результати, «варварів»; показувати на карті територію Римської імперії в III ст. н. е., територію розселення «варварських» племен; наводити приклади кризових явищ у Римській імперії; по­яснювати причини кризи Римської імперії. Тип уроку. Урок засвоєння нових знань.

Структура уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

III. Вивчення нового матеріалу

1. Кризові явища в Римській імперії.

2. «Солдатські» та «сенатські» імператори.

3. Вторгнення варварів.



IV. Узагальнення і систематизація знань

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

-—--ХІД УРОКУ —-:--



і. організаційний момент шшпшшмншштінк

ii. актуалізація опорних знань .....

З огляду на тип уроку, етапу актуалізації знань можна приділи­ти незначну за часом частину. Необхідно провести аналіз виконання контрольної роботи, вибірково перевірити домашнє завдання (запов­нення таблиці) і провести роботу з перевірки запам'товування дат.



Робота з датами*.

1) Скільки років минуло від заснування Риму до вбивства Юлія Цезаря?

2) Скільки років минуло від установлення в Римі республіки до початку одноосібного правління Октавіана Августа?

3) Скільки років тривало правління Юліїв-Клавдіїв?

4) Скільки років тривало правління династії Антонінів?

Розповідь учителя.

Учитель нагадує характерні риси Римської держави І—II ст. н. е.:

— посилення імператорської влади;

— зниження ролі й значення народних зборів і сенату;

— продовження завойовницьких війн, придушення повстань у провінціях.

iii. вивчення нового МАТЕРІАЛУ №11ГОвШИІіІІІ 1111111 ііімііі ІМПИІ

■ 1. Кризові явища в Римській імперії. Евристична бесіда.

1) Поясніть значення поняття «криза».

2) Що свідчило про настання занепаду в господарстві Римської імперії?

3) Чому праця рабів мала низьку продуктивність?

4) Чи могла праця вільних селян скласти конкуренцію дешевій рабській праці?

5) Кого називали «рабами з хатинами»?

6) Кого називали колонами?

7) Як ви вважаєте, чому досить невелика частина вільних селян прагнула стати колонами?

Вислухавши відповіді учнів, учитель робить висновок: в умовах кризи рабовласницької системи колонат був єдиною формою, що мог­ла затримати розпад Римської імперії. Але заборгованість колонів перед власниками землі, що зростала з кожним роком, робила їхнє становище подібним до становища «рабів з хатинами», позбавляла

273

зацікавленості в продуктивній праці. Починаючи з II ст. н. е., дедалі більше колонів потрапляли в залежність від власників земельних ді­лянок. Наслідком збідніння була апатія до праці. Збіднілі вільні зем­левласники йшли до міст і часто перетворювалися на пролетарів — людей без майна і без роботи, для яких гасло «Хліба і видовищ!» стало основним сенсом життя.





І 2. «Солдатські» та «сенатські» імператори. 7 Коментоване читання. Прочитати текст параграфа.

Учитель може доповнити матеріал підручника.

Додаткова інформація

Правління Северів відкриває нову сторінку в історії Римської імперії — період відкритого панування армії. До династії Северів належали:

Септимій Север (193—211 рр. н. е.);

Каракалла(211—217 рр. н. е.);

Егабал (218—222 рр. н. е:);

Александр Север (222—235 рр. н. е.).

Із 217 до 218 р. н. е. правив імператор Макрін, префект Преторію, людина низького походження, який був рабом.



Після смерті останнього представника династії Северів, Алек-сандра Севера, убитого солдатами, які збунтувалися, почався період громадянської війни. Александр Север став жертвою вбивць через непопулярність своєї політики: він вимагав підвищення дисципліни в армії, скоротив грошові роздачі, намагався підвищити престиж сенату і залучити на керівні посади освічених чиновників.

Після Александра Севера йде серія солдатських імператорів.

Останні століття існування Римської імперії сповнені спроб зу­пинити розпад і здійснити відновлення держави, що починаються з другої половини III ст. н. е., із часу Клавдія II Готського (268— . 270 рр. н. е.), який здобув дві великі перемоги: над германською фе­дерацією аламанів і над готами.

Політику відновлення імперії продовжували спадкоємці Клавдія: Авреліан (270—275 рр. н. е.), Проб (276—282 рр. н. е.) і Діоклетіан (284—305 рр. н. е.), які почали Новий період — Пізньої імперії.

і 3. Вторгнення варварів. Самостійна робота за підручником.

Прочитати текст параграфа і дати відповіді на запитання. 1) Кого римляни називали варварами?

2) Наскільки успішною була боротьба Риму з варварськими пле­менами?

Заслухавши відповіді учнів, учитель може доповнити матеріал під­ручника.



Додаткова інформація

У середині III ст. н. е. найбільш уразливим місцем, із точки зору безпеки імперії, був дунайський кордон. Найбільш загрозливу силу становили племена готів. Задовго до цього вони з'явилися на бере­гах Понту, а потім підійшли впритул до Дунаю. Від них відкупо­вувалися щорічними платежами. Але після перемоги над іншими племенами — карпів — імператор Філіпп відмовився платити. Готи активізувалися. Римська армія, що стояла в Мезії для охорони кор­дону від варварів, замість цього змовилася з ними і відкрила кордон. Готи, карпи й інші племена в кількості ЗО тис. осіб перейшли Дунай і вторглися в Нижню Мезію. Від готів та їхніх союзників удалося відкупитися великою сумою. Крім Мезії, об'єктами нападів готів та ' їхніх союзників були Дакія і Балканський півострів.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ ^-М.Я*

Історичний диктант*. Коди відповідей

Пролетарі — 1 Криза — 2 «Солдатські» імператори — З Варвари — 4 Колони — 5 Раби — 6



1) У И—ПІ ст. н. е. в господарстві Римської імперії почався зане­пад, тобто ....

2) Основу всього господарства становила праця ....

3) Більш продуктивною була праця орендарів землі, які сплачу­вали власникові землі певну суму,— ....



4) Зубожілі селяни, ремісники перетворювалися на людей, які не мали ні майна, ні роботи і жили подачками, тобто, фактично, це були....

5) Занепад господарства спричинив послаблення держави. До влади почали приходити імператори, висунуті армією. їх стали називати —

6) У другій половині III ст. н. е. справжнім лихом для Риму стали напади —

Учні перевіряють диктант методом взаємоперевірки. Учитель ви­значає питання, які викликали найбільші труднощі.



275

V. ПІДСУМКИ УРОКУ і\ґЛ*,лк,^ж^ч-л*",-.^.. ^¿,4.;.^ Иг Заключне слово вчителя.

— У II ст. н". е. в Римській імперії, що мала величезну територію і сильну армію, почалася криза.

— Основною причиною занепаду господарства була низька продук­тивність рабської праці.

— Поява колонів сприяла оздоровленню господарства, але не мог­ла суттєво змінити економічне становище Риму/

— Часта зміна імператорів була виявом кризи в політичному житті Риму.

— У зовнішній політиці імперія перейшла від завойовницьких по­ходів до оборони від варварських племен.



VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ с

1) Опрацювати текст параграфа.



2) Виписати в зошити і вивчити визначення понять «криза», «про­летар», «солдатські» імператори, «сенатські» імператори.

Тема. Мета.

Очікувані результати.

Тип уроку.

Пізня Римська імперія IV—V ст. н. е.

Розглянути основні положення реформ Діоклетіана і Кон­стантина, простежити процес поділу Римської імперії на Західну і Східну; удосконалити навички встановлення при-чинно-наслідкових зв'язків, порівняння однотипних істо­ричних явищ.

Після цього уроку учні зможуть: називати час реформ Ді­оклетіана і Константина, дату поділу Римської імперії на За­хідну і Східну; основні реформи Діоклетіана та Константи­на; показувати на карті місто Константинополь, територію розселення «варварських» племен, напрями вторгнення гунів і вандалів; пояснювати причини кризи Римської імпе­рії, її поділу на Західну і Східну, падіння Західної Римської імперії.

Комбінований.

Структура уроку

III. Вивчення нового матеріалу

1. Реформи Діоклетіана.

2. Реформи Константина. Римська імперія в IV ст. н. е.

IV. Узагальнення і систематизація знань

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

----ХІД УРОКУ--—-

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ «ІДц^Ч»**, - .".*'«·:

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ , · ·.,... Фронтальне опитування.

1) Чому відбувався занепад у господарстві Римської імперії в II— ПІ ст. н. е.?

2) Що свідчило про кризу влади в імперії? '

3) Що змінилося в боротьбі Риму проти варварів?

Підбиваючи підсумки опитування, учитель зазначає, що ціною ве­личезних зусиль імператорам III ст. врешті вдалося відновити Рим­ську державу. Із кінця III ст. починається останній період римської історії — Пізня імперія, що називається домінатом.

Запитання па повторення.

1) Яка система управління римською державою називалася прин-ципатом?

2) Коли і ким був установлений принципат у Римі?

Вислухавши відповіді учнів, учитель відзначає, що засновником домінату був Діоклетіан. Характерною рисою домінату була необме­жена влада імператора. Він уважався володарем, який панує над сво­їми підданими.



III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ > * . V 1 .

11 1. Реформи Діоклетіана.

Метод «Навчаючи — вчуся»*.

Учні одержують картки, на яких коротко викладено суть реформ, проведених Діоклетіаном.

Картка 1. Монетна реформа 286 р. н. е: уводилися золота і сріб­на монети поряд із мідною.

277

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Картка 2. Військова реформа: армія була розділена на дві части­ни -у- регулярні мобільні війська і прикордонні берегові війська.

Картка 3. Збільшено кількість провінцій від 50 до 100, щоб наміс­ники цих провінцій не мали достатніх сил для організації заколоту.

Картка 4. Збільшення податків, що сплачувалися не тільки гро­шима, але й натуральними продуктами.

Картка 5. Установлено максимальні^ііни на всі товари і тран­спортні перевезення, єдину заробітну плату для всіх найманих робіт­ників.

Картка 6. У 286 р. н. е. імперія була розділена на дві частини: Західну і Східну.

Картка 7. Запроваджено тетрархію —. правління чотирьох ім­ператорів.

Картка 8. Прагнув відродити давні культи, переслідував хрис­тиянство.



Додаткова інформація

Діоклетіан був сином вільновідпущеника з Далмації. Він розпо­чав свою службу рядовим солдатом, потім став намісником Мезії, за імператора Кара служив в особистій кавалерії імператора. Після смерті Кара в 284 р. н. е. солдати проголосили Діоклетіана імпера­тором.

Із 286 р. н. е. співправителем Діоклетіана обрали Максиміана. До 293 р. н. е. стало очевидним, що й двом імператорам важко впорати­ся із зовнішніми та внутрішніми проблемами. Тому було вирішено, що кожний із них призначить собі помічника — цезаря. У резуль­таті держава фактично була розділена на чотири частини. Діоклеті­ан правив Фракією, Азією, Сирією та Єгиптом; Галерій — Балкан-ським півостровом (крім Фраки), Максиміан — Італією, Іспанією й Африкою; Констанцій І Хлор — Тріром. Така система називалася ♦тетрархією», тобто владою чотирьох.

■ 2. Реформи Константина. Римська імперія в IV ст. н. е. Робота з підручником.

Прочитати текст параграфа і скласти завдання на картках для про­ведення уроку методом «Навчаючи — вчуся» під час розгляду реформ Константина. ■

Учитель допомагає учням, доповнює матеріал підручника інфор­мацією про Константина.



Додаткова інформація

Спадкоємцем і продовжувачем Діоклетіана був Константин — сйн співправителя Діоклетіана Констанція І Хлора. Близько два­дцяти років йому довелося воювати проти своїх суперників — пре­

278

тендентів на імператорський трон. Ця обставина не завадила йому розгорнути широку законодавчу діяльність, зміцнити армію та здо­бути кілька значних перемог надтотами і скіфами.



Історичне значення діяльності Константина полягає в тому, що він зумів об'єднати імперію, яка розвалювалася, реорганізував дер­жавний апарат, заклав основу для остаточної перемоги християн­ства наприкінці IV ст. н. е.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Графічний диктант.

Серед пропонованих тверджень є правильні й помилкові. Правиль-і твердження учні позначають знаком +, а помилкові — знаком -.

1) Період домінату почався в історії Римської імперії з правління Константина.

2) Тетрархію в Римській імперії запровадив Діоклетіан.

3) Діоклетіан провів грошову реформу.

4) Константин узявся за возз'єднання імперії.

5) Константин активно переслідував християнство.

6) Константин був змушений брати на службу в римську армію все більше варварів.

7) Після поділу Римської імперії розрив між двома її частинами постійно збільшувався: Західна Римська імперія біднішала, а Східна багатіла.

Учитель вибірково перевіряє диктант, визначає типові помилки.



. ПІДСУМКИ УРОКУ ..,··-' · :.* * \Ч ·„· ' < ··>,·»·£

Заключне слово вчителя.

— Із правлінням Діоклетіана остаточно оформилася система управ-іння державою, яке повністю перебуває в руках імператора; на зміну ринципату, де імператор був «першим», прийшов домінат — імпе-атор став єдиним володарем.

— Реформи Діоклетіана, як і його продовжувача Константина, не ули результатом якогось визначеного, теоретично обміркованого лану, а викликалися потребами моменту, були квапливими та су-еречливими.



І. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ -'л\"?,,>' 'гУ^,^т.',і»)Л^^^Г--?'Е^-,-*'7':*гї;"''>Т:^1»

1) Опрацювати текст параграфа.

2) Заповнити порівняльну таблицю «Правління імператорів Діо­клетіана і Константина». Заповнена таблиця може мати такий вигляд (див. с. 280).



Запитання для порівняння .

Діоклетіан

Константан

Роки правління

284—305 рр.

306—337 рр.

Організація управ­ління імперією

Принцип, де імператор був «першим», змінив­ся на домінат — імпе­ратор став володарем, паном; запровадження тетрархії \

Зміцнення домінанту як форми державної влади, заснування нової столиці Римської імперії — Кон­стантинополя

Податкова політика

Запровадив високі податки, настільки важкі, що багато хлі­боробів кидали землю й тікали за кордон

Установив твердий по­даток для сенаторів; по­датки були такими вели­кими, що багато римлян зубожіли й не могли пла­тити ніяких податків

Зміни в армії

Розділив армію на дві частини: регулярні мобільні війська і при­кордонні війська; у Римській імперії з'являються варвари

Брав на службу в рим­ську армію дедалі більше варварів. Призначав вар­варів консулами

Релігійна політика

Відновив переслідуван­ня християн

У 313 р. н. е. узаконив християнство

- Тема. Християнська церква. Мета. Розглянути процес перетворення християнства на держав­ну релігію Римської імперії; показати роль християнства в розвитку європейської культури. Очікувані Після цього уроку учні зможуть: називати час прийняття результати, християнства як державної релігії Римської імперії; порів­нювати становище християнської церкви в І—II та IV—V ст. н. е.; наводити приклади зміни ставлення держави до хрис­тиянської церкви; визначати причини появи різних течій у християнстві, вплив християнства на розвиток культури та філософії. Тип уроку. Комбінований.

Структура уроку

280

ЦІ. Вивчення нового матеріалу



1. Оформлення церковної організації.

2. Константин І та його політика щодо християнства.

3. Перші собори.Виникнення течій у християнстві.

4. Християнство — державна релігія Римської імперії.

IV. Узагальнення і систематизація знань

V. Підсумки уроку

І. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ



. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ »^«=>ь%\^ г'.^

Фронтальне опитування.

1) Що спільного було в політиці Діоклетіана і Константина? .

2) У яких сферах суспільного життя Константин проводив полі­тику, що відрізнялася від політики Діоклетіана?

3) Порівняйте системи управління, що існували в Римській імпе­рії,— принципат і домінат*.

Принципат

Домінат


Рання Римська імперія

Пізня Римська імперія

шератор «перший» у складі -нату, влада сенату поступово Емежувалася

Посилення влади імператора, сенат утратив роль колективного органу влади

Аналізуючи виконання завдання, учитель підкреслює, що основною імінністю домінату від принципату було зміцнення влади імператора, осиленню ролі імператора згодом сприяла і християнська церква, бо ристиянство за Константане набуло статусу державної релігії.

Запитання на повторення.

2) 3) 4)


-III ст.

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Учитель підводить учнів до висновку: IV ст. н. е. християнська церква стала багатою і впливовою. Вона відігравала суттєву роль в управлінні імперією. Саме єпископи, а не полководці організову­вали опір варварам. Корінні зміни у відносинах між християнською церквою та імператорською владою відбулися за Константина.



III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ в»?--/Ж :

і 1. Оформлення церковної організації. Робота з підручником. 1

Опрацювати відповідний текст параграфа і дати відповіді на за­питання.

1) Які зміни відбулися в християнських громадах у II—III ст. н. е. ?

2) На яку територію поширилося християнство в III ст. н. е.?

3) Коли склалася загальна церковна організація для всієї імперії? .4) Що являли собою церква, хто нею управляв?

Підбиваючи підсумки роботи над питанням, учитель підкреслює, що від часу виникнення нової релігії християнам довелося перетер­піти багато гонінь і переслідувань, але християнство продовжувало поширюватися в Римській імперії.

■ 2. Константин І та його політика щодо християнства. Розповідь учителя.

Константин, як і інші імператори III ст. н. е., був язичником, послі­довником бога Сонця. Але в 312 р. н. е., напередодні вирішальної битви зі своїм суперником у боротьбі за престол Максенцієм, Константин по­бачив сон, у якому йому з'явився Христос і звелів написати на щитах його війська грецькі літери ХР — перші літери свого імені. Наступного дня Константин побачив у небі хрест, що закривав сонце, і напис: «Цим знаком переможеш». Після поразки Максенція Константин урочисто в'їхав до Риму. Наступного року він видав едикт, яким визнавалася рів­ноправність християнської релігії та язичницьких культів, а потерпілим від переслідувань християнам поверталося конфісковане майно.

Константин оголосив себе намісником Христа на землі й став актив­но брати участь у диспутах і дискусіях. У такий спосіб він прищеп­лював християнству ідеї державної релігії, які стверджували, що ім­ператор має священний статус і релігійний авторитет.

■ 3. Перші собори. Виникнення течій у християнстві. Розповідь учителя.

Кількість християн після проголошення християнської церкви державною збільшилася принаймні вдвічі. Дедалі більшого значення

282

в церкві «тали набувати організаційні та догматичні питання, які хви­лювали християнські громади. За вирішення цих питань, що мали не тільки церковне, але й загальнодержавне значення, тепер узялася дер­жава. У 325 р. н. е. Константин скликав у місті Нікеї перший загально-римський (Вселенський) церковний собор, куди були запрошені пред­ставники всіх провінцій. Приводом до скликання собору стала єресь (секта) Арія, пресвітера єгипетської єпархії. Гострим питанням хрис­тиянської догматики на той час було питання про двоїсту природу Бога-Сина Христа, який був водночас і Богом, і людиною. Арій заперечував рівність Бога-Сйна і Бога-Отця. Константин бачив у вченні Арія небез­печну ідею применшення не тільки авторитету Бога-Сина, але й узагалі всякого авторитету, як небесного, так і земного. Щоб уникнути повто­рення подібних суперечок, на соборі був вироблений канон віри, відо-мий під назвою «нікейського символу віри»: Свята Трійця — Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Дух Святий — єдина, вічна; усі три особи Трійці рівні.



У 381 р. н. е. в Константинополі був скликаний другий Вселен-, ський собор, що підтвердив нікейський символ і засудив аріанство та інші єресі.

■ 4. Християнство — державна релігія Римської імперії. Розповідь учителя*.

Після другого Вселенського собору язичницькі храми та їхні слу­жителі були позбавлені привілеїв і державних субсидій. Символ старого Риму, статуя Перемоги, була винесена із сенату. Відтоді по­чинається історія християнської державної церкви. У V ст. християн­ська церква розпалася, подібно до імперії, на дві половини — західну і східну. Вона являла собою велику матеріальну силу. Економічну основу церкви складали церковні маєтки.

Християнські громади об'єднуються під зверхністю Риму — з'являється християнська церква

Християнська релігія і язичницькі культи визнаються рівноправними

Християнство стає державною релігією. Язичницькі культи заборонені

Католицизм (Рим)

Православ'я (Константинополь)

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ »

Бесіда за питаннями.

1) Чому змінилося ставлення державної влади до християнської церкви? -

2) Що спільного було в організації управління християнською церквою та структурі державної влади Римської імперії?

3) Коли відбувся розкол християнської церкви на два напрями?



V. ПІДСУМКИ УРОКУ і

Заключне слово вчителя.

— У 313 р. н. е. імператор Константан узаконив християнство.

— Константин прагнув зберегти єдину державу, тож йому потрібна була сильна і єдина церква.

— У 394 р. н. е. християнство стало державною релігією Римської імперії.

— У християнській релігії посилювався розкол між двома напря­мами: католицизмом і православ'ям.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ і

1) Опрацювати текст параграфа.

2) Творче завдання. Підготуватися до переказу однієї з біблійних притч.

1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка