Iv узагальнення і систематизація знань



Сторінка19/21
Дата конвертації21.02.2016
Розмір4.92 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21
Тема. Падіння Західної Римської імперії.

Мета, Дати уявлення про варварські племена, Велике переселен­ня народів, падіння Риму й утворення варварських коро­лівств на території імперії; з'ясувати причини розпаду Рим­ської імперії- Ознайомити учнів з останніми десятиліттями існування Західної Римської імперії; з'ясувати значення падіння Римської імперії в стародавній історії. Очікувані Після цього уроку учні зможуть: називати час вторгнення результати, «варварів», гунів, дати поділу Римської імперії на Західну і Східну, падіння Західної Римської імперії, «варварські» племена, які поселилися на території Римської імперії; показувати на карті територію розселення «варварських» племен, напрями вторгнення гунів і вандалів; застосовува­ти та пояснювати на прикладах поняття та терміни: «Велике переселення народів», «варвар», «вандалізм»; пояснювати

причини кризи Римської імперії, її поділу на Західну і Східну, падіння Західної Римської імперії; визначати місце історії стародавнього світу в історії людства. Тип уроку. Комбінований.

Структура уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

III. Вивчення нового матеріалу

1. Варвари і Рим.

2. Захоплення Риму варварами.

3. Утворення варварських королівств на території імперії.

IV. Узагальнення і систематизація знань

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

-ХІД УРОКУ-

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ <КГ^ чу<>ЇІГІ і>^"°4-"\Т;\Ч^

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І/а'іШ-^і*Н Л'*»&<5йг> Робота з датами*.

Назвіть події, що відбулися в ці роки: а) 313 р. н.е.; б) 325 р. н. е.; в) 381р. н. е.; г) 394 р. н.е.



Перевірка творчого домашнього завдання.

1) Чого навчає священна книга християн — Біблія?

2) Переказ та обговорення біблійних притч.

Фронтальна бесіда.

1) Як змінилося становище християнства в Римській імперії? (Назвати основні етапи.)

2) Чому змінювалося ставлення імператорів до християнської церкви?

3) Що таке єресі? Чому імператори підтримували боротьбу орто­доксального християнства проти єресей?

Підбиваючи підсумки бесіди, учитель підкреслює, що християн­ська церква була останньою опорою римської державності, яка за­непадала. У той час як імператорська влада слабшала, церква міц­нішала, перетворюючись на самостійну державу в державі зі своєю

285

ідеологією. Ще одним показником послаблення імперії була варвари-зація римського суспільства.



III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ *V "V ^v.- :і*Яг.: .:. ·

Ш 1. Варвари і Рим. Евристична бесіда.*

1) Як ви вважаєте, чи існував вплив варварів на Рим?

2) Які племена римляни називали варварами?

3) Як складалисяіпдносини Риму і варварів?

4) Як впливала Римська імперія на розвиток варварських племен?

Вислухавши відповіді учнів, учитель зазначає, що вплив був взаєм­ним: римляни впливали на варварів, а варвари, зі свого боку, впли­вали на римлян.



Розповідь учителя.

Під впливом Риму варварські племена перейшли до осілого спо­собу життя, удосконалили знаряддя праці, від натурального обміну перейшли до товарно-грошових відносин; поступово відбулося виді­лення знаті, яка в усьому намагалася наслідувати римлян.

Одночасно з цим спостерігалося цроникнення варварів у римське суспільство. Особливо помітним був цей процес в армії. Загони вар­варів (ґаллів, германців, нумідійців) відігравали помітну роль уже наприкінці періоду республіки.

Вплив варварів на Рим особливо посилюється за часів Пізньої імпе­рії. Діоклетіан і Максиміан були самі за походженням іллірійцями. Найвищі командні посади в армії обіймали їхні одноплемінники.

Для епохи занепаду і розкладання Римської імперії характерне на­слідування варварів в аристократичному середовищі. Ставали модни­ми довгі борода і волосся, північний крій одягу, з'явилися черевики, панчохи і навіть шуби. Варваризувалася також і римська кулінарія: рослинна їжа, характерна для Риму, замінялася м'ясними та молоч­ними стравами.

Коментоване читання.

Учитель звертає увагу учнів на розкриття в підручнику змісту но­вих понять «гуни», «Велике переселення народів».

Підбиваючи підсумок розгляду питання, слід зазначити, що в IV— V ст. Римська імперія переживала справжню катастрофу. З усіх бо­ків наступали варвари. У запеклій битві під Адріанополем 378 р. н. е.

: розбитий і загинув імператор Валент II. Повстання, дезертирство забунки набули нечуваних доти розмірів. ^ Востаннє Римську імперію зібрав й об'єднав Феодосій І Великий, іе це об'єднання було надзвичайно короткочасним і тривало лише анін рік. Після смерті Феодосія І (395 р. н. е.) його спадкоємцями гали двоє неповнолітніх синів. Відтоді настає період глибокого роз­кладання державної влади — правління опікунів імператорів. Опіку­нами імператорів ставали впливові германські вожді.

Згідно а волею Феодосія І, опікуном Аркадія, імператора східної зловини імперії, був призначений ґалл Руфін, а Гонорія — вандал гиліхон. Неприязні відносини між східним і західним двором і во-зжнеча між опікунами молодих імператорів остаточно послабили іір римлян варварам, які прорвалися через кордони.

2. Захоплення Риму варварами. Розповідь учителя.

Руфін і Стиліхон, які ненавиділи один одного, по черзі зверталися і підтримкою до готського вождя Аларіхаі Цим готувався ґрунт для юдальшого захоплення Риму германцями.

Після смерті Стиліхона (408 р. н. е.) Аларіх двічі брав в облогу 'им. Під час облоги раби-германці влаштували погром своїх панів, відчинили Аларіху Саларійські ворота і в кількості 40 тис. воїнів іерейшли на його бік.

14 серпня 410 р. н. е. Аларіх узяв Рим і піддав місто жорстокому зуйнуванню, захопив масу здобичі та військовополонених. Для спла-Іти данини вождю готів сенат наказав конфіскувати храмове та при­ватне майно і переплавляти дорогі речі й статуї.

Певною мірою захоплення Риму Аларіхом можна вважати кінцем ^Римської імперії та греко-римської античності.

Матеріальні ресурси Римської імперії в результаті постійних війн ^суттєво скорочувалися. Збіднілі імператори вже не могли розрахо­вуватися з армією найманців, які вимагали грошей і землі, і один за І одним були повалені.

Під час одного з повстань у 476 р. вождь германських найманців ; Одоакр повалив імператора Ромула Августула. За германським зви-І чаєм, Одоакр був піднесений дружинниками на щит і проголошений імператором. Східний імператор Зенон визнав його своїм співпра­вителем. Одоакр одержав в управління Італію з титулом римського патриція. Хоч він не прийняв титулу імператора, насправді Одоакр став першим германським військовим правителем імперії. Він зберіг давні римські установи, але конфіскував третину земель, які поді­лив між своїми воїнами. 23 серпня 476 р. — дата повалення Ромула



287

Августула й утворення на території Італії першого германського ко­ролівства — уважається датою падіння Західної Римської імперії.

■ 3. * Утворення варварських королівств на території імперії.

Робота з підручником і контурною картою.

Прочитати відповідний текст параграфа і позначити на контурній карті держави, утворені на руїнах Римської імперії протягом V ст.:

1) державу вестготів у Галлії й Іспанії;

2) державу бургундів;

3) державу франків;

4) державу аламанів;

5) державу остготів;

6) державу вандалів в Африці;

7) державу Одоакра в Італії.

Додаткова інформація

Вандали


У 454 р. імператор Валентинівн III був убитий змовниками. Удо­ва імператора Євдокія, щоб помститися за вбивство чоловіка, ви­кликала на допомогу вандальського короля Гейзеріха.

Вандали — союз східногерманських племен. Під натиском гунів у 406 р. вони вдерлися до Галлії та спустошили її. У 409 р. ванда­ли почали селитися в Іспанії. 429 р. Гейзеріх, який правив у 428— 477 рр., переправився в Північну Африку. У 435 р. вандали стали союзниками Риму. Однак через чотири роки вони порушили угоду і захопили Карфаген. Гейзеріх приєднав до своїх володінь Корсику, Сардинію та Сицилію.

Вандали блокували своїм флотом гирло Тибру і після короткої об­логи 2 червня 455 р. захопили «Вічне місто». Протягом двох тижнів Рим зазнавав жорстокого розгрому. Будинки й палаци були поруй­новані, величезну кількість творів мистецтва знищено.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Робота зі схемою.

Заповніть пропуски в схемі «Падіння Західної Римської імперії». 451 р. 476 р.

Навала гунів

Навала вандалів

Руйнування Риму

Учитель перевіряє правильність заповнення схеми.



V. ПІДСУМКИ УРОКУ _»..„.„„. „........_„._. __л._. ..........

Заключне слово вчителя.

— Західна Римська імперія припинила своє існування в 476 р., піс­ля того як останній римський імператор в Італії, Ромул Августул, був скинутий із престолу варварами.

— Деякі елементи римської цивілізації збереглися і після падіння імперії та вплинули на культуру наступних епох.

— Розпад Римської імперії був водночас початком розвитку напів­феодальних держав, або королівств, що виникли на римській тери­торії.



VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацювати текст параграфа.

2) Завершити роботу за контурною картою.

3) Підготуватися до уроку узагальнення з теми «Пізня Римська імперія».





Тема. Урок узагальнення з теми «Пізня Римська імперія». Мета. Систематизувати та узагальнити знання учнів із теми; удо­сконалити навички роботи в групі, уміння висловлювати власне ставлення до проблем, що розглядаються. Очікувані Після цього уроку учні зможуть: називати час вторгнення результати, «варварів», реформ Діоклетіана і Константина, прийняття християнства як державної релігії Римської імперії, вторг­нення гунів, дати поділу Римської імперії на Західну і Схід­ну, падіння Західної Римської імперії, «варварські» племе­на, яккпоселилися на території Римської імперії, основні реформи Діоклетіана та Константина; показувати на карті територію Римської імперії в III ст. н. е., місто Константино­поль, територію розселення «варварських» племен, напря­ми вторгнення гунів і вандалів; застосовувати та пояснюва­ти на прикладах поняття та терміни: «Велике переселення народів», «варвар», «вандалізм»; порівнювати становище християнської церкви в I—II та IV—V ст. н. е.; наводити при­клади кризових явищ у Римській імперії, зміни ставлення

289


держави до християнської церкви; пояснювати причини кризи Римської імперії, її поділу на Західну і Східну, падіння Західної Римської імперії; визначати місце історії стародав­нього світу в історії людства. Тип уроку. Урок узагальнення і систематизації знань, умінь і навичок.

Структура уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

III. Узагальнення/систематизація вивченого

IV. Підсумки уроку

V. Домашнє завдання

--—— ХІД УРОКУ —.-



I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ шшшшщщішішшмши

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ «мвюиюпіеншю

Робота біля дошки.

1) Перелічіть варварські племена, що були сусідами римлян.

2) Заповніть таблицю.

наслідки впливу римлян на варварські племена

наслідки впливу варварів на римське суспільство







3) Перелічіть варварські держави, що утворилися на території римських провінцій.

Робота з датами.

1) Який період історії відомий як Велике переселення народів?

2) Коли готи завдали першої відчутної поразки римській армії?

3) У якому році відбувся поділ Римської імперії на дві частини — Західну і Східну?

4) Коли відбулося падіння Риму?

5) Скільки років існувало «Вічне місто» до взяття його Аларіхом?

Результатом роботи учнів на цьому етапі уроку має стати ви­сновок: місто Рим після розграбування вестготами продовжувало існувати і навіть заново відбудувалося, але це був уже не старий імператорський Рим. Із розпадом Римської імперії змінювався і ви­гляд усієї Європи.

III. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО

Учитель пропонує учням самостійно визначити рівень своїх на вчальних досягнень із кожного питання теми, що вивчалася*.



з\п

Прізвище, ім'я учня

Римська імперія в III ст. н. е.

Пізня Рим­ська імперія IV—Уст. до н. е.

Християн­ська церква

Падіння За­хідної Рим­ської імперії







П

д

С

В

П

д

С

В

П,

Д

с

В

П

д

с

В























































Спираючись на самооцінку учнів, а також ураховуючи власне ба­чення рівня засвоєння учнями окремих питань теми, учитель допо­магає шестикласникам об'єднатися в чотири групи, кожну з яких очолюватиме експерт — учень, що має найвищий рівень навчальних досягнень з окремого питання.

Кожна група отримує завдання: створити наочний матеріал із пи­тання теми, що нею розглядатиметься, який може використовувати­ся однокласниками при підготовці до уроку тематичного оцінювання. Наочний матеріал може бути виготовлений у вигляді хронологічної або порівняльної таблиці, словника термінів, схеми, малюнків-ілю-страцій тощо.

Для виконання завдання надається 12—15 хвилин.

IV. ПІДСУМКИ УРОКУ й^Жч,^.^;^^^..-,^,^,^^^^

Групи демонструють свої доробки. Учитель визначає порядок ви­користання наочного матеріалу при підготовці до уроку тематичного оцінювання: коли, де, як — самостійно чи з проведенням додаткової консультації авторів, учні можуть скористатися матеріалами своїх однокласників.



V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ »,-:: ;. \:.„"й^^- :.:.:*·^ Опрацювати матеріал параграфа.

УРОК № 64

Тема. Слов'яни напередодні Великого переселення народів.

Мета. Ознайомити учнів із джерелами з історії слов'ян, сформу­вати уявлення про суспільне, господарське життя і духов­ний світ давніх слов'ян, розглянути різні наукові підходи до визначення прабатьківщини слов'ян.

291

Очікувані Після цього уроку учні зможуть: називати народи, що на-результати. селяли територію України в III ст. до н. е. — VI ст. н. е., особливості речових пам'яток давніх слов'ян; основні історичні джерела з історії давніх слов'ян, заняття дав­ніх слов'ян, головних персонажів слов'янської міфології; характерні риси суспільного, господарського, духовного життя слов'ян; показувати на карті територію розселення склавинів й антів, напрямки вторгнення готів і гунів; засто­совувати та пояснювати на прикладах поняття та терміни: / «давні слов'яни», «венеди», «анти», «склавини»; вислов-/ лювати судження щодо прабатьківщини слов'ян, витоків українського народу. Тип уроку. Урок засвоєння нових знань.

Структура уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

III. Вивчення нового матеріалу

1. Джерела з історії слов'ян.

2. Прабатьківщина слов'ян.

3. Суспільне, господарське життя і духовний світ давніх слов'ян.

IV. Узагальнення і систематизація знань

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

--■--ХІД УРОКУ-

і. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ЯШЖ«»Ив««ЙШІ Фронтальне опитування.

1) Як називали перших мешканців степів Північного Причорно­мор'я, території, що зараз входить до нашої держави?

2) Із яких джерел ми про них дізналися?

3) Хто витіснив кіммерійців із Північного Причорномор'я?

4) Із яких джерел ми дізнаємося про минуле людства?

5) Що називають «археологічною культурою»?

Відповіді учнів на останні запитання дозволяють безпосередньо перейти до вивчення нової теми.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Ш 1. Джерела з історії слов'ян. Розповідь учителя.

Важливим джерелом з історії давніх слов'ян є писемні документи античної епохи.

Уперше слов'яни згадуються в листі римського історика Помпонія Мелли (І ст. до н. е.). Він пише, що римський проконсул у Ґаллії отри­мав від германців у подарунок двох рабів-«віндів», яких штормом прибило до берегів Балтійського моря. Вінди, або венеди — загаль­на назва слов'янських племен на рубежі нашої ери. Вона збереглася у фінській мові, де слово «вене» використовується для позначення слов'ян. Пліній Старший, описуючи у своїй праці «Природнича іс­торія» (77 р. н. е.) балтійське узбережжя, серед інших племен, що його населяють, згадує й венедів. При цьому він посилається надані римської експедиції до гирла Вістули (Вісли). Корнелій Тацит у сво­єму творі «Германія» описує місцевість, у якій проживали венеди, а також їхній побут. Так, він згадує, що, на відміну від сарматів, ве­неди ведуть осілий спосіб життя і займаються переважно сільським господарством. Тацит зазначає, що венеди живуть на схід від герман­ців. Вони є вправними воїнами і ведуть успішні війни проти своїх сусідів — фенів і певкінів.

Географ з Александрії, Клавдій Птолемей (89—167 рр. н. е.) у своє­му творі «Географія» також згадує про венедів, зазначаючи, що вони називають себе «ставанами». Ще М. В. Ломоносов і В. М. Татищев ідентифікували цю назву як перекручене «слов'яни». У «дорожній карті» для римських купців, так званих Певтінгерових таблицях (III ст. н. е.) венеди розміщуються на північ від Карпат, у Подні­стров'ї, а також у гирлі Дунаю.

Візантійські автори VI ст. Йордан, Прокоти Кесарійський, Фео-філакт Симокката, Маврикій Стратег, Менандр Протектор описують слов'ян як численний народ і стверджують, що вони поділяються на три великі частини: анти, венеди, склавини. Так, Йордан зазначає, що венеди проживали на території, що з півдня закінчувалася Кар­патами, а із заходу — верхів'ями Вісли. Східні межі земель венедів він не знав, хоча вважав, що ці землі простягаються дуже далеко на схід. Склавини, за Йорданом, мешкали від «міста Новієнтуна й озера Марсіанського» до Дністра, а на північ — до Вісли. Анти мешкали між Дністром і Дніпром.

Велике значення в дослідженні історії давніх слов'ян мають ар­хеологічні джерела. Найважливішими для вивчення історії Давніх



293

слов'ян е ряд археологічних культур, що належать до II ст. до н. е. — II ст. н. е.

Зарубинецька культура існувала в II ст. до н. е. — І ст. н. е. Вона охоплювала басейн Середнього і Верхнього Дніпра, а також частину Полісся, тобто північно-східний регіон давньослов'янського масиву. Представники цієї культури жили скупченнями по 10—15 поселень, які належали одному племені. Наприкінці І ст. н. е. зарубинець-кі племена опинилися на шляху сарматської експансії і змушені були мігрувати в більш безпечні райони Верхнього Придніпров'я, Подесення та Південного Побужжя. Особливо знелюдніло Полісся, у Середньому Придніпров'ї місцеве населення змішалося з при­йшлими племенами балтів, сарматів, а також поліських зарубинців і пшеворців. У результаті утворилася так звана пізньозарубинецька культура.

Між Віслою й Саном на заході, Горинню на сході, Прип'яттю на півночі і Збручем на півдні з І ст. до н. е. до І ст. до н. е. існувала пшеворська культура. Вона займала проміжну позицію між давніми слов'янами і давніми германцями. Поселення розташовувалися, як і в зарубинців, гніздами, але були значно меншими. У другій полови­ні І ст. н. е. в результаті змішування представників пшеворської куль­тури із зарубинцями з'являється зубрицька культура. Саме вона ото­тожнюється із венедами, описаними Тацитом. На півночі і сході ареал зубрицької культури збігається з межами пшеворської культури, на заході він поширюється на Люблінщину і Посання, на півдні — на Середнє Подністров'я. При цьому, заселення території Подністров'я супроводжувалося конфліктами з місцевими племенами даків. По­селення зубрицької культури, знайдені на Волині та Подністров'ї, не суттєво відрізняються від поселень зарубинців і пшеворців.

У НІ ст. ці археологічні культури змінюються черняхівською, ки­ївською, вельбарівською, карпатських курганів. Слов'яни були твор­цями київської і частково черняхівської культур.

Важливими при вивченні історії слов'ян є також лінгвістичні дані. Так, саме на лінгвістичних особливостях базуються теорії щодо прабатьківщини слов'ян.



II 2. Прабатьківщина слов'ян. Робота з підручником.

Опрацювати відповідний текст параграфа і дати відповіді на за­питання.

1) Які існують точки зору щодо прабатьківщини слов'ян?

2) На чому ґрунтуються гіпотези вчених?



Додаткова інформація

Питання про прабатьківщину слов'ян вирішується за допомогою археологічних і лінгвістичних даних.

Так, В. М. Топоров і О. М. Трубачов з'ясували, що більшість топо­німів (назв місцевостей), особливо.назв річок, які свідчать про дав­нє слов'янське населення, сконцентровані на південь від Прип'яті й Десни до верхньої течії Південного Бугу та Середнього Придніс-торв'я. Північніше топоніми в основному балтські, на Лівобережжі Дніпра — іранські, на захід від Вісли — германські. Приблизно до тієї ж думки схиляється німецький учений І. Удольп. Він позиціо-нує прабатьківщину слов'ян у верхів'ях Пруту, у Середньому та Верхньому Подністров'ї до верхів'їв Вісли.

Інший підхід запропонований українськими істориками. Він ґрунтується на автохтонності слов'янства на території між Дніпром і Одрою. Згідно з цією теорією, слов'янське населення не здійснюва­ло кардинальних міграцій, а постійно проживало на даній території, розвиваючись за рахунок культурних впливів сусідів: іраномовних, германських, балтійських, фракійських народів. До III ст. до н. е. ці процеси в основному протікали між Віслою й Одрою, а також на Волині, пізніше центр слов'янської історії перемістився в межиріч­чя Дніпра і Вісли.



Ш 3. Суспільне, господарське і духовне життя давніх слов'ян. Робота в групах*.

У класі створюється чотири групи. Кожна група одержує інформа­ційну картку із завданням (див. с. 295—297). Для виконання завдан­ня надається 8 — 10 хвилин. Потім, представники груп виступають перед класом із повідомленням за розглянутим питанням.

Інформаційна картка 1. Розвиток рільництва в давніх слов'ян.

Основою господарської діяльності давніх слов'ян було рільництво. Це відзначають візантійські (Псевдо-Маврикій) та арабські (Ібн-Рус-та, Ібн-Якуб) автори. Так, останній говорить, що слов'яни збирають по два врожаї на рік. Основними рільничими культурами були просо та пшениця, основними свійськими тваринами — велика рогата ху­доба та свиня. Слов'яни селились біля водоймищ, поблизу заливних луків, на місцевості, що сприяла їхнім сільськогосподарським занят­тям. Урожай збирали невеликими серпами, зерно оброблялося за до­помогою ручних зернотерок. Для худоби на зиму заготовлялося сіно, про що свідчать знайдені коси. Із III ст. рільництво у слов'ян зазнало значного прогресу: з'являються плужні ножі — чересла, жорна, що



295

спричиняє справжню революцію в повсякденному житті слов'ян — починається випікання хлібу й коржів.

Наступний великий стрибок був зроблений у VII—VIII ст. Він був пов'язаний зі зменшенням орних площ унаслідок збільшення народонаселення. Запроваджується рало, двопільна система веден­ня сільського господарства, новий тип серпа. Підвищується роль пшениці.

Інформаційна картка 2. Промисли та ремесла в давніх слов'ян.

Слов'янам були відомі також промисли: полювання, рибальство. Полювали на лося, благородного оленя, тура, косулю, кабана. Крім того, вони займалися бортництвом. Так, гунам відомий слов'янський напій «медос» (мед).

Із ремесел найбільш розвиненими і важлиЕими були добування за­ліза і металообробка. Слов'яни виробляли близько ЗО різних типів виробів із заліза. Традиційно високим був рівень гончарного ремесла. Воно швидко набирає товарного характеру.

Слов'яни активно займалися зовнішньою і внутрішньою торгів­лею у вигляді натурального обміну. На зламі нової ери вони під­тримували торговельні контакти з пізньоантичними центрами, пізніше — із римськими провінціями Подунав'я і Північного При­чорномор'я, Візантією. Увозилися вина, вироби зі скла, прикраси, вивозилися раби, риба, хліб, хутра, шкіри, мед. Торговельні шляхи йшли Дніпром та Дністром. Окрім цього, слов'яни мали контакти з балтськими, фіно-угорськими, тюркськими, германськими племе­нами, про що свідчать численні знахідки (наприклад бурштинові намиста).

Інформаційна картка 3. Суспільний устрій у давніх слов'ян.

За данними давніх авторів, в слов'ян ще в VI ст. панував первіс­ний лад. Так, Прокопій Кесарійський зазначав, що склавини й анти «живуть в народоправстві, і тому в них доля і недоля вважаються спільною справою». Слов'яни жили єдиною монолітною громадою (родом), яка складалася з кількох або однієї патріархальної сім'ї. У свою чергу, така сім'я об'єднувала ряд дрібніших родин. Громада спільно володіла всіма будівлями, спільно обробляла землю, розво­дила худобу. Такий тип первісного ладу називають первісною сусід­ською общиною. У І—II ст. патріархальні сім'ї виокремлюються із сусідської общини. Тепер кожна родина самостійно обробляла свою землю на основі екстенсивного рільництва: земля експлуатувалася до повного виснаження, лотім вона не оброблялася, «відпочивала»

296


до відновлення родючості, а в той час використовувалися інші ді­лянки. У VIII ст. зміцнюється господарська самостійність малих сімей, які перетворюються на основний господарський осередок. Якщо до цього поселення були невеликими і складалися з будівель однієї патріархальної сім'ї, то тепер поселення складається з де­кількох дрібних сімей і є значно більшими. Складається сільська община.

Уже з появою сусідської общини племена втрачають економічне значення, яке мали до того, адже община стає основною економіч­ною одиницею. Разом із цим плем'я набирає великого військово­го і політичного значення. Автори твердять, що в VI—VII ст. анти і склавини об'єднувалися у військові союзи. Виділяється племінна верхівка — вожді та їхня дружина. У VI ст. у слов'ян установлюєть­ся військова демократія. Поширюється патріархальне рабство, коли полонених приймали в сім'ю як молодших членів, а через певний час відпускали або повертали одноплемінникам за викуп. У VII—VIII ст. складаються перші ранньодержавні утворення — Велика Моравія, держава Само. На основі племінних об'єднань виникають князівства, що пізніше об'єднуються в держави слов'ян — Київську Русь, Поль­щу, Чехію та інші.

Інформаційна картка 4. Міфологія давніх слов'ян.

Слов'яни мали досить розвинену міфологію. Важлива роль у язич­ницькому пантеоні відводилася божествам родючості. Давнім був культ Сонця — згідно з літописами, його уособлювали Сварог, Даждьбог, Хоре. Богом тварин, тваринництва і багатства був Ве-лес. Велика роль у землеробських культах приділялася богу вітру Стрибогу. Також велике місце відводилося Семарглу — богу рос­линності, життєдайної сили природи. Обожнювали слов'яни й си­ли природи. Так, лісом правив лісовик, водоймами — водяник. Поширеним був культ дівчини-русалки, яка живе в полі, у лісі, у воді. Верховним богом слов'ян дослідники вважають Рода — бога природи, дощу, покровителя людського роду. Уважають, що культ Перуна — правителя богів — увів. Володимир Великий із метою консолідації Русі.



IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ Ші^Ш&?Ш»,Ж'ЖШ

Представники груп виступають із повідомленнями. У разі потреби члени групи можуть доповнити свого представника.



Фронтальна бесіда.

Доведіть, що господарство слов 'ян розвивалося прогресивно.



V. ПІДСУМКИ УРОКУ - <> V* V ^ 3. **. Заключне слово вчителя.

— Слов'яни — велика група споріднених мовою та культурою пле­мен, що живуть у Східній, Центральній і Південній Європі.

— Найдавніший період історії слов'ян належить ще до бронзового (друга половина II тис. до н. е.) та раннього залізного (І тис. до н. е:) віків.

Основу господарської діяльності ранньослов'янської спільноти становило рільництво. Із VI—VII ст. спостерігається деяке піднесен­ня ремесла.

— Археологічні джерела доводять, що вірування слов'ян мали пе­реважно утилітарний характер. їхня основна ідея — господарський добробут і процвітання роду.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ »&йі' Ш^кШ'^ШИШвШі

1) Опрацювати текст параграфа.

2) Виконати завдання на контурній карті.



1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка