Жидачівський районний методичний кабінет Ходорівська зош І-ІІІ ступенів №1



Скачати 320.76 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір320.76 Kb.

Жидачівський районний методичний кабінет

Ходорівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1

Швець Н.Є.



Прекрасні плоди духовного виховання

Інформаційно-методичний збірник


c:\users\пк\desktop\новая папка (2)\dscn3413.jpg
Ходорів 2013р.

Жидачівський районний методичний кабінет

Ходорівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1

Швець Н.Є.



Прекрасні плоди духовного виховання

Інформаційно-методичний збірник

Ходорів 2013р.
Швець Н.Є. Прекрасні плоди духовного виховання. Інформаційно-методичний збірник. . Ходорівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, 2013 р. – с.62
Інформаційно-методичний збірник містить відомості про моральне та християнське виховання дітей як на уроці, так і в позаурочний час; розкрито розвиток здібностей та таланту в умовах організації навчального та виховного процесу.

Матеріали стануть у нагоді вчителям християнської етики, історії, трудового навчання, класним керівникам.

Автор роботи Швець Н.Є. – вчитель християнської етики, спеціаліст по В/М, Ходорівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1

Рецензенти: Хомич Г.В., методист Жидачівського РМК

Рекомендовано радою РМК

Протокол № 5 від 25 березня 2013р.

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………..5.



Розділ 1.Найкраще виховувати добрим прикладом……….6-10

Розділ 2.Позакласна робота………………………………..11-19

Розділ 3. Кабінет християнської етики…………………..19-24

Висновки ………………………………………………………25

Список використаних джерел………………………………26

Додатки


Додаток №1. Конспект уроку: «Вміння прощати. Притча про

блудного сина» (Луки 15:11-32)……………………………….27-33

Додаток №2. «Наша писанка-100 кілограмова»…………..34-36

Додаток №3. Блог «ДивенСвіт»…………………………….36-37

Додаток № 4. Подяка………………………………………...38

Додаток №5. Міжнародний конкурс «Мій рідний край».. ..39-48

Додаток №6.Фотосвітлини………………………………….49-54



Вступ

Вивчити чи виховати?

Вивчити чи виховати? Звичайно, виховання є чимось більшим, ніж освіта. Можна молодій людині дати міцні знання, можна її дуже добре підготувати до професійної діяльності, але занедбати її виховання. Не можна забувати про те, що метою виховання є формування справжньої людини. І ніколи не можна відмовлятися від досягнення цієї мети. Виховувати означає не тільки розвивати розум людини, а формувати цілу людину, тобто і її серце, і її характер. Виховувати – це передавати з покоління в покоління загальновизнані цінності, які наповнюють життя змістом і надають йому сенс. І тому актуальність проблем духовного виховання повинна стояти на першому місці у процесі виховання підростаючого покоління в школі.



Мета:

У роботі я намагаюся вивести методи християнського виховання в школі.

Методом дослідження праці є аналіз теоретичних напрацювань вчителів школи.

Інформаційно-методичний збірник є синтезом сучасної богословської, педагогічної та психологічної думки з метою дослідження основних християнських засад, яких потрібно дотримуватись при вихованні підростаючого покоління.

«Роби те, що справді твоє. Для цього необхідні:

освіта, досвід і прозріння, щоб не витрачати життя-

як Божий дар – на всякі дрібниці, що невдовзі підуть

на сміття»


«Щоб кожного дня ти радів, що живеш – молися,

працюй і люби всіх без меж.»


Розділ І.

Найкраще виховувати добрим прикладом

Кожен, хто справді прагне виховати іншу людину, не може задовільнитися роздаванням добрих вказівок. Від нього вимагається набагато більше, а саме повністю віддатися справі виховання. Бо справжнє виховання здійснюється непомітно, перед усім через контакт учня із наставниками. Глибока мудрість міститься в прислів’ї: «Слова навчають, приклади притягають». Це передавання цінностей не довершується тільки словами. Воно має місце тоді, коли слова стають очевидними в поведінці того, хто виховує. Саме на таких прикладах виховуються учні нашої школи.

Завдання нашої школи – допомогти дитині знайти Бога і відчути його в глибинах своєї душі. Саме тому в нашій школі з ініціативи директора Н.А. Голованич чотири роки тому відкрито і освячено капличку на честь Різдва Пресвятої Богородиці (Див. фото №1,2). Тут кожен з нас може на одинці побути з Богом, поговорити з ним, попросити здоров’я для себе і своїх батьків. Ми дуже щасливі з того, що наша капличка змогла згортувати усіх нас довкола себе.

Ті царі велику силу мають, що найменших, мов царів, оберігають.

(фото №1)

e:\документи\мами\новая папка (2)\dscf1529.jpg

Освячення пришкільної каплички «Різдва Пресвятої Богородиці»

21.09.2008р.

(фото №2)

e:\документи\мами\новая папка (2)\dscf1608.jpg

Подячне слово директора школи Н.А. Голованич

Зокрема, в нас створена молитовна група вчителів «Матері в молитві», де кожного тижня ми збираємося на спільну молитву за наших дітей. (Див. фото №3)



Бажаємо, щоб наші діти навчились Богові годити, добро довкола всіх робити, у мирі та любові жити. (фото №3)

c:\users\пк\desktop\новая папка\новая папка\2012_11_20\img.jpg

Вчительська спільнота «Матері в молитві»
Це дуже гарний наочний приклад для наших дітей.

Протягом трьох років при нашій капличці діє християнський гурток «Діти світла». Гуртківці самі придбали собі Дитячі молитовники, а також власноруч виготовили вервички і що середи ми збираємося на спільну молитву за батьків, вчителів та інші прохання. Я зауважила, як така молитва дітей згуртовує, адже тут вони діляться враженнями, як після молитви написали гарно контрольну роботу, чи успішно склали екзамен. (Див. фото №4,5)


c:\users\пк\desktop\новая папка (2)\dscn3413.jpg

гуртківці «Діти світла» моляться…

На наших заняттях ми не тільки молимося, а й приймаємо активну участь в оформленні нашої школи, зокрема до свят. (Див. фото №5) …і працюють



c:\users\пк\desktop\новая папка (2)\dscn3408.jpg
А саме: до нашого шкільного Празника на честь Різдва Пресвятої Богородиці, Великодніх свят, до зустрічі Нового Року і Різдва Христового.
На останньому хочу дещо зупинитися, адже саме в цьому році нашу школу прикрашала не тільки ялинка, але і зустрічала усіх справжня яскиня, у якій народився маленький Ісус. У школі руками дітей та майстром – ініціатором, вчителем трудового навчання А.В. Голованичем виготовлена шопка. (Див. фото №6)

e:\dsc00098.jpg

Шопка виготовлена руками дітей та вчителем трудового навчання А.В.Голованичем ( фото №6)

Коли шопка була готова, то кожен хотів, бодай чимось, причинитися до неї – і вчителі і учні. Одні підбирали фігурки, інші прикрашали її зовні, а вже на свята всі разом збиралися біля неї на коляду.


Розділ ІІ.

Позакласна робота

Наша школа приймає активну участь у конкурсі вертепів, а також у ході із звіздою та різдвяною колядою до міської управи та вчителів. І це теж відіграє не абияке значення у процесі виховання молоді. (Див. фото №7-9)


e:\p1200161.jpg

Святвечір в школі (фото №7)
Хочеться поділитися досвідом проведення масових позакласних заходів. Наші учні на кожне велике християнське свято готують театральне дійство, у якому обряди та звичаї нашого народу переплітаються з біблійними переказами та притчами.

Такі дійства вони виносять на ранки, вечори, виховні години, загальношкільні батьківські збори. (Див. фото №8-11)




c:\users\пк\desktop\новая папка\2012_11_18\2012_11_18\img_0030.jpg

конкурс вертепів в міському будинку культури (фото №8)
Цим ми досягаємо того, що діди більше спілкуються між собою, впізнаючи один одного ближче, самі готують костюми та реквізити, даючи волю своїй фантазії та винахідливості.

c:\users\пк\desktop\новая папка\2012_11_18\2012_11_18\img_0026.jpg

Нагорода за перше місце в конкурсі (фото №9)

(фото №10)

У білесенькій торбинці він усім несе гостинці. Тож бринить від щастя край – тут ступає Миколай.
Через поле, через гай йде до школи Миколай(фото№11)

e:\p9260640.jpg
Під час Великого посту гуртківцями та вчителями школи було поставлено театралізовану «Хресну дорогу Марії», у якій учні приймали участь із великим бажанням. (Див. фото №12-14)

c:\users\пк\desktop\хресна дорога\dsc_7741.jpg

Спільнотою «Матері в молитві» і гуртківцями «Діти світла» поставлена «Хресна дорога Марії» (фото №12)

c:\users\пк\desktop\хресна дорога\dsc_7745.jpg

(фото №13)


c:\users\пк\desktop\хресна дорога\dsc_7772.jpg

(фото №14)

А ще у нашій школі практикуються паломницькі поїздки по святих місцях. Хтось скаже, що це дорого і нереально. Але батьки наших учнів вже переконалися, наскільки благотворно діє на дітей відвідування святих місць: монастирів, замків і просто святинь. (див. фото№15-17)
c:\users\пк\desktop\новая папка\новая папка\2012_11_20\img_0001.jpg

(фото№15)

c:\users\пк\desktop\новая папка\2012_11_18\2012_11_18\img_0011.jpg
Прочанами зробилися давно, земні гріхи спокутуєм шляхами, дорогами скорботи йдемо, і каючись, у Господа помилувань благаєм…

(фото №16)
c:\users\пк\desktop\новая папка\2012_11_18\2012_11_18\img_0029.jpg

Проща до Крехова (фото №17)
Ефективніше побачити, доторкнутися душею, відчути дух святого місця, ніж лише почути з вуст учителя чи побачити на малюнку. Діти усвідомлюють, що не можна обмежуватися знаннями, які вони отримують на уроках, треба жити тим, про що дізнаєшся. І це один з найкращих способів виховання молоді.

c:\users\пк\desktop\новая папка\2012_11_18\2012_11_18\img_0008.jpg

На реколекціях в Надвірнянському монастирі

(фото №18)

Говорячи про особистий контакт дитини з християнськими цінностями та їх носіями, дуже важливим є зустрічі зі священиком, адже він має особливу благодать – дар Духа Святого. Тому ми запрошуємо священиків на уроки, позакласні заходи, батьківські збори. (Див. фото №18)




c:\users\пк\desktop\новая папка\2012_11_18\2012_11_18\img_0028.jpg

Мій перший відкритий урок милосердя по притчі про «Блудного сина»

(фото №19),(Конспект уроку додається, Додаток №І)

«Щоб кожного дня мати щастя в житті, ні крапельки зла не тримай у собі».

c:\users\пк\desktop\новая папка\2012_11_18\2012_11_18\img_0027.jpg

виховна година на тему «Добро і зло»(фото №20)

Особливу увагу заслуговує і наш вокальний ансамбль, незмінний учасник всіх заходів, як шкільних, так і позашкільних, яким керує М.В. Костур. А нещодавно, його учасники які відвідують і церковний хор, заспівали свій перший молебень у нашій капличці.


Розділ ІІІ.

Кабінет християнської етики

Неабияке значення у вихованні підростаючого покоління відіграє і кабінет християнської етики, єдиний у районі, створений при нашій школі. (Див. фото №21-24)


c:\users\пк\desktop\новая папка (2)\dscn3403.jpg

кабінет християнської етики

(фото №21)

Тут є невеличка бібліотека спеціальної духовної літератури, куточки, тематичні папки, зібрано відео – та аудіо – касети.



c:\users\пк\desktop\новая папка (2)\dscn3407.jpg

c:\users\пк\desktop\новая папка (2)\dscn3391.jpg

(фото №22,23)

Сподіваємося, що проведення уроків християнської етики в поєднанні з активними формами позакласної роботи дадуть бажаний результат у справі духовного виховання школярів.


c:\users\пк\desktop\новая папка (2)\dscn3401.jpg

(фото№24)
Саме найбільше учнів нашої школи прислуговують в церкві. Вже маємо свого священика – колишнього нашого випускника, а цьогоріч ще два випускники вступили в Духовну Семінарію. (див. фото №25)

Маленькі діти – янголята прийшли Владику привітати.

Зустріч Владики (в центрі о.Степан Рипньовський – наш випускник)
e:\приїзд владики тараса сеньківа.jpeg

(фото№25)

В тобі також Бог оживає, коли душа святе приймає.

Це теж про щось говорить. Саме мої учні, є щорічними переможцями на районній олімпіаді з християнської етики.

Дитина, яка звикла до гарної літератури, поезії, музики, яка відчула їх вплив на душу і одержала щиру насолоду, не стане бездушним прихильником сучасного телебачення і дешевих романів, що спустошують душу і зводять її з християнського шляху. Дитина, що знає дещо про світові літературу і особливо про християнську, про те, як люди жили і мислили, і у які пастки вони потрапляли ухиляючись від Бога і Його заповідей, і яке славне й гідне життя вони вели, коли були Йому вірні, зможе правильно судити про життя і філософію нашого часу і не буде сліпо йти за «Лжевчителями» цього світу.

З цією метою і створено при нашій школі історико – краєзнавчий музей, яким керує Р.М. Чорний. (див. фото №26)


c:\users\пк\desktop\новая папка\2012_11_18\2012_11_18\img_0014.jpg

освячення історико-краєзнавчого музею

(фото №26)

Чільне місце тут відведено духовному вихованню. Зокрема, зібрано матеріали відродження Греко-Католицької Церкви і виходу її із підпілля. Також фотографії священників, які були у підпіллі. Тож засівати у юні серця зерна розумного й доброго – обов’язок кожного педагога.

Другою знаменною подією нашої школи в цьому році стала 100 кілограмова писанка, виготовлена тим же вчителем «золоті руки» А.В. Голованичем, про яку говорили і писали не тільки місцеві та районні газети, але і обласні. (Див. фото №27 і додаток №ІІ)


(фото №27)

c:\users\пк\desktop\новая папка\2012_11_18\2012_11_18\img_0001.jpg

Ой, писанко люба,

Які в тебе взори…

Дивуюсь, любуюсь,

Та знати б хотіла,

Що скажуть ці взори?

Скажи мені, мила!
Висновок

Ніхто й нікого не заганяє до греко-католицької чи православної церкви. Існує принцип: найкраща та церква, до якої дітей ведуть їхні батьки. Але у нашій школі є своя маленька церква, до якої діти спішать самі, бо розуміють, що без Бога годі й кроку ступити в сучасному немилосердному світі. Тому хотілось би, щоб щораз більше дітей України ставало під Покров Пресвятої Богородиці, завжди пам’ятали слова: «Кому Бог не Отець, тому Церква – не мати!». Не так уже й марно трудяться будівничі – учителі: наша капличка робить і ще зробить багато, до поки такі керівники, як у нас, будуть керувати школою, то і діти будуть ходити не тільки під Божим Покровом, але і виростуть справжніми практикуючими християнами.

Тема духовного виховання підростаючого покоління мені давно не байдужа і я намагаюся її піднімати скрізь і всюди. Свій блог під назвою «Навчання чи виховання?» я розмістила на сайті «ДивенСвіт». (див. додаток №3 «ДивенСвіт»)

Список використаних джерел

1. о. Стімпфле Й. Буквар католицької сімї, Львів, 1996-230с.

2. Калашник А. Педагогічно-методичні підходи до уроків християнської етики. Тернопіль, 2007-4-7с.

Додатки

Додаток №1

Конспект уроку з основ християнської етики

на тему: «Вміння прощати. Притча про блудного сина»



(Луки 15:11-32)

Мета: допомогти учням зрозуміти суть любові та прощення, як вияву любові; формувати в характері учнів уміння прощати, заохотити дітей до прощення та прояву любові в різних життєвих ситуаціях; спрямовувати учнів до усвідомлення навернення в житті, яке проявляється через спонукання, заохочення до чинення добрих діл; розвивати в характері дітей любов, доброту та пошану; скерувати до усвідомлення того, що Бог прощає, коли ми прощаємо ближньому; зумовити бажання любити і прощати всіх людей.

Обладнання: Святе Письмо, свічка, ікона, ілюстрації, розмальовки, кросворди, таблиці, підручники.

Ключові вірші:

1.«А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших» (Мт. б, 15);

2.«І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші» (Мр. 11, 25).

Біблійний уривок - притча «Про блудного сина (милосердного батька)» :

«І Він оповів: «У чоловіка однога було два сини. І молодший із них сказав батькові: «Дай мені, батьку, належну частину маєтку!» І той поділив між ними маєток. А по небагатьох днях зібрав син молодший усе тай подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. А як він усе прожив,

настав голод великий у тім краї, - і він став бідувати. І пішов вінтоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав
його на поля свої пасти свиней. І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому. Тоді він спам'ятався й сказав: «Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: «Прогрішився я, отче, проти неба та супроти тебе... Недостойний я вже зватись сином твоїм; пройми ж мене, як одного з своїх наймитів»... І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще бувшого батько вгледів його, - і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! І озвався до нього той син: «Прогрішився я, отче, проти неба та супроти тебе і недостойний вже зватися сином твоїм»...а батько рабам своїм каже: «Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть, - будемо їсти й радіти, бо це син мій був мертвий - і ожив, був пропав - і знайшовся! І почали веселитись вони. А старший син його був на полі. І коли він йшов і наближався до дому, почув музики та танці. І покликав одного зо слуг, та й спитав: «Що це таке?» А той каже йому: «То вернувся твій брат, і твій батько заколоти теля відгодоване, - бо ж здоровим його він прийняв». І розгнівався той, - і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його, й став просити його. А той відповів і до батька сказав: «Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, - ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я... Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, - ти для нього звелів заколоти теля

відгодоване»...! сказав він йому: «Ти завжди зо мною, дитино, і

все МОЄ - то твоє! Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий - і ожив, був пропав - і знайшовся!» (Лк. 11-32).
Словник термінів та понять:

«любити» - відчувати глибоку відданість до кого-, чого-небудь; відчувати сердечну прихильність до родинно близьких осіб.

Види любові:

«ерос» - це прагнення задовольнити свої фізіологічні потреби;

«філіо» - любов між друзями;

«агапе» - любов безкорислива;

«сторге» - любов, що панує всередині сім'ї, між батьками і дітьми.

«Навернення» - спонукання, заохочення до чинення добрих діл.

«Покаяння» - це рішення змінити своє життя і намагатися жити в мирі зі своєю совістю.

«Прощення» - цілковите забуття особистих образ, викреслення їх зі своєї пам'яті. Прощати - це означає навчитися розривати ланцюг ненависті та злості. Прощення - це найбільший дар, який ми отримуємо від Бога і тому переймаючи Його також і ми повинні прощати.

«Спадщина» - майно і т. ін., що переходить після смерті його власника до іншої особи.

«Милосердний батько» - батько,котрий прощає і приймає своєю любов'ю.

«Блудний син» - син, котрий - у вихорі особистих думок, переконань, вчинків... - вчинив непослух батькові, здійснив подорож у невідоме, яка звела його з правильного шляху.

Хід уроку

1.Оргмомент.2.Актуалізація опорних знань (повторення попереднього уроку)

Запитання до учнів:

1) Що таке милосердя, співчуття?

2) Кого ми вважаємо своїми ближніми?

3) Ким є для нас самарянин?

4) Що означає допомагати своєму ближньому?
5) Поясни мораль притчі «про милосердного самарянина».

3.Виклад нової теми

На класній дошці чітко записана тема уроку. Вчитель, або ж хтось з учнів читає вголос притчу-Як. 15,11-32.



Історична довідка: Згідно з традицією єврейського народу було заборонено ділити між собою спадщину батька ще при його житті. Тому поділ майна, про який йдеться у притчі, був незвичним.

Після історичної довідки роздати учням завдання - табличку на листочках або написану на дошці.

До кожної із пунктів таблиці додати ілюстрації притчі. До цих ілюстрацій необхідно підібрати відповідні слова.

Вчитель, разом з учнями, спільно роздумує над ілюстрованою притчею за допомогою запитань:



Батько

- Яким ми бачимо батька двох синів?(люблячим і терплячим)

-Чи батько виконав прохання свого сина? Чому?

- Чи очікував батько повернення сина? Які факти це підтверджують?

-Як батько зустрів сина? Як поставився батько до того, що син розтратив усе майно, дане йому?

- Які речі батько дає синові? Про що це свідчить?

- Чи простив батько синові провини?

Молодший син - Як розпорядився майном син, коли покинув батьківську домівку?

- Які важкі часи настали для молодшого сина? Чи знайшов він

якусь допомогу чи підтримку?

- На. яку роботу він найнявся?



Довідка. Найбрудніша праця для юдеїв - це пасти свині. Цих тварин вважали нечистими.

- Коли до молодшого сина прийшло прозріння,кого він згадав?Що він вирішує робити? Знайдіть відповідь у притчі і зачитайте її.

- З яким проханням син звернувся до батька?

Старший син

- Чи старший син виконував волю батька?

- Чому розгнівався він на батька? Чому не зрадів поверненню брата?

- Що відповів,старший син батькові за те, що влаштував бенкет?

- Прокоментуйте слова батька, сказані старшому синові: «Ти завжди при мені, дитино, і все моє - твоє. А веселитись і радіти треба було, бо цей брат твій був мертвий - і ожив, пропав був - і знайшовся».

- Яка етична вартість притчі?

- Чи може бути позитивним почуття заздрості? Чи не міг би старший син потішитись поверненням свого брата,як це зробив батько?

- У чому виявилось милосердя батька?

Пояснення притчі:

Як на вашу думку, діти, кого в цій притчі ми розуміємо під образом батька? Так, це Господь Бог. Він любить всіх навіть грішників, інша справа, що Він не хоче, щоб грішник залишався в гріху, а чекає, щоб прийшов і покаявся. Бог добре знає, що лю

дина з ним повністю розрахуватися не може. Знає - і мило сер-

диться. Саме з цього огляду притча має і другу назву: «Притчапро милосердного батька».

Кого у притчі представляє молодший син? Грішника, що кається. На блудного сина кожна людина, аж душею своєю відходить від Бога, І веде розбещений, свавільний (грішний) спосіб життя; своїми гріхами вона губить свою душу і всі дари (життя, здоров'я, сили, здібності), які отримала від Бога.

Коли ж грішник, опам'ятавшись, приносить Богу щире покаяння зі смиренням і надією на Його милосердя, то Господь як Отець милосердний, радіє з ангелами Своїми наверненню грішника, прощає йому всі його беззаконня (гріхи), якими б великими вони не були, і повертає йому Свої милості і дари.

У притчі під старшим сином треба розуміти прихованого грішника (фарисея), тому, що вважає себе кращим за іншого, любить себе більше за ближнього.

Ця притча також про нас, коли ми забуваємо про нашого Небесного Отця, коли ми відходимо від Нього далеко, захоплені своїми пристрастями, дрібницями, повсякденним життям. І коли говоримо: «Не спасусь, не гідний, не достойний, не маю надії», - пригадайте є Той, Хто нас чекає, завжди чекає, тому що ми всі - Його діти.

Глибинний зміст цієї притчі у безкінечному Божому милосерді до нас, незалежно від того, як ми себе поводимо, чи як молодший син, чи як старший.

4. Закріплення знань, виховання характеру.

Завдання для учнів:

Завдання № 1

Кросворд «Прощення», «Покаяння», «Навернення».



Робота в групах

Поділити клас на групи. Роздати кожній групі аркуш паперу з

кросвордом, у якому учні повинні дати правильну відповідь на запитання і скласти слово із позначених літер. За допомогою розгадування кросворду, діти дізнаються, що є ключем до неба.

Завдання № 2

Акровірш за п'ять хвилин



Необхідні матеріали:

• дошка і крейда або аркуш паперу і фломастер;

• будильник.
Підготовка:

• на дошці або на аркуші паперу напишіть вертикальний вираз про любов.(див.

мал.)

Правила гри:

• поділити клас на команди. Завести будильник, щоб він подзвонив через 5 хвилин. Гравці команд по черзі записують в акровірш вислови про те, як можна показати Божу любов. Переможцем стане та команда, яка за 5 хвилин напише найбільше висловів.



Завдання № З

Приховане слово

Закресліть букви, що повторюються 2 і 3 рази і прочитаєте слово. Вкінці запишіть, що це за слово.

Завдання №4

Вставити пропущені слова.



Завдання № 5

Знайдіть і розфарбуйте дарунки батька молодшому сину.



5. Підсумок уроку

Вчитель допомагає учням самостійно зробити підсумок уроку.

Дорогі діти, ця притча навчає нас прощення, вибачення як

вищого прояву інтелігентності. Вона навчає нас прощати великодушно - з гідністю для протилежної особи. А також вчить не завидувати ближньому Божих ласк.

Отже, тією чи іншою мірою кожен із нас, є як «блудним сином» так і «старшим братом». Треба завжди себе запитувати: якого ставлення до себе хочу я? Звісно, щоб мені простили! А чи роблю і я так?

Домашнє завдання: проілюструйте притчу «Про блудного сина».
Додаток №2

Експрес12-19 квітня 2012 року №39

Львівські новини


наша писанка - 100кілограмова

Велетенське пасхальне яйце заввишки два метри виготовили учні та вчителі Ходорівської загальноосвітньої школи. Писанка, яка красується у коридорі навчального закладу важить понад 100 кілограмів. «Восьмеро людей переносили нашу великодню красуню з майстерні до школи, - каже Надія Голованич, директор школи. – Робили таку двометрову писанку наші учні та вчителі. Використали чотири мішки шпаклівки ! А після цього писанку пошліфували та нанесли візерунки». На перервах та після уроків школярі,їх батьки та вчителі не відходять від писанки – милуються та фотографуються! Газета «Експрес» Юлія Курій



НовийЧАС № 14 (1708) (7948) 6 квітня 2012 р.

Весняної днини у Ходорівській ЗОШ І-ІІІст.№1 відбувся семінар вчителів образотворчого мистецтва. Педагоги побували на екскурсії в шкільній майстерні, де ознайомилися з виставкою декоративно-прикладного мистецтва. У творчій лабораторії вчителя трудового навчання Адама Голованича гості були вражені експонатами, які виготовили учні під його керівництвом. Спадщина, яку він надбав у майстерні, - велика гордість не тільки школи. А й усього міста. Виставка дитячих робіт стала справжнім відкриттям для учасників семінару . Та найбільшим подарунком стала писанка висотою у два метри.


Додаток №3 Блог «ДивенCвіт»

Працюючи вчителем в одній із міських шкіл, спостерігаю тенденцію: чим молодші батьки приводять дітей у школу, тим більше вони прагнуть, щоб їхнє чадо гарно вчилося, приносило високі бали і менше звертають увагу на виховання. Можливо це пов’язано із тим, що молоді люди самі виховувалися без батьків, бо вони в цей час були на заробітках за кордоном. Тому вважають, якщо самі не змогли здобути належної освіти, то нехай хоч діти її мають. Все це є дуже добре. Зрештою, наш батьківський обов’язок дати дитині належне виховання і освіту. Але спочатку виховання, а все інше потому. Нехай мені вибачать ті молоді батьки, які себе впізнають і постараються мене зрозуміти. У своєму блозі я не маю на меті когось образити чи принизити, я просто хочу, щоб мене зрозуміли і якщо знайдуться однодумці – підтримали. Якщо ми хочемо, щоб наша дитина була вченою, ми насамперед, маємо дати їй належне виховання. Вченими не всім дано бути, а от вихованими людьми так. Адже нам так приємно прийти на прийом до толерантного лікаря чи порозмовляти з ввічливим водієм.

На своїй практиці спостерігаю, як батьки пильно стежать за оцінюванням дітей з англійської мови, математики і ще з тих предметів, які їм буде потрібно в подальшому житті. Зокрема, на репетиторство з англійської, дитину віддають, як тільки вона навчиться говорити, а от української нікому чомусь не потрібно, вважається, що нею і так дитина навчиться розмовляти. То чому ж ми тоді нарікаємо, що нам так важко жити. Адже, щоб вийти з економічної, політичної кризи, люди повинні вийти з кризи моральної! Бо як правило, за негараздами суспільства стоїть моральне зубожіння. Марно й сподіватися дотримання десятків тисяч державних законів, якщо не дотримуються 10 заповідей Божих. Адже цінність демократії – в рівності людей перед законом. А він виростає з рівності людей перед Богом. Українська педагогічна думка в дискусії про те, що мало б бути пріоритетом у школі – навчання чи виховання – схилилося до світового – виховання. Напевно, тому і запровадили у школах такий предмет, як християнська етика. Адже виховання і навчання – взаємообумовлені процеси. Тому знання, які несе цей предмет – це необхідна теоретична основа для виховання. Отже, вихована людина – це не якась інша людина, ніж та, яка є переконаною в істинності своїх знань.

Додаток №4 Подяка.
e:\документи\мами\мами\1.tif
Додаток №5
Міжнародний конкурс

«Мій рідний край» 2009-2010 р.
Робота учня Марківа Андрія,яка зайняла І місце на Всеукраїнському конкурсів м.Києві (керівник Швець Н.Є.)

Сторінки історії Греко-Католицької Церкви
Вступ

Учасники Міжнародного конкурсу учнівської та студентської молоді « Мій рідний край» - це творча молодь, яка народилася в незалежній Україні і поза її ставлення до світу але й удосконалює її можливості досягнути успіх у житті цінності «особистого» життя – волю , цілеспрямованість, підприємливість, працьовитість. Конкурс допомагає усвідомити себе як єство суспільне, а це процес, який потребує особливої уваги , адже це процес духовного, морального, національного, соціального відродження. Він допомагає молоді не «розчинитись» у суспільстві, а пізнати себе, свої індивідуальні здібності , свою вартість. Правила своєї поведінки молодь сприймає розумом і душею – через почуття віри, надії, любові – формує в собі готовність захищати добро в собі і навколишньому світі, будувати, а не руйнувати. Конкурс «Мій рідний край» поєднує в собі триєдність освіченості: навчання – розвиток – виховання.




Сторінки історії Греко-Католицької церкви

Українська специфіка післявоєнного розвитку

церкви.

Післявоєнна релігійна ситуація в Україні мала свою специфіку порівняно з іншими союзними республіками, оскільки тут багато громад з’явилося в період гітлерівської окупації. Окупаційна влада не заперечувала, а іноді навіть виступала рикравром відновлення діяльності закритих більшовиками церков. Адже перед Вітчизняною війною у Вінницькій. Кіровоградській, Донецькій, Миколаївській. Сумській, Хмельницькій областях не діяли жодна православна церква. У Ворошиловградській, Полтавській, Харківській областях діяло по одному храму. Тому не дивно, що в Україні були такі області, як наприклад, Ворошиловградська. Де всі православні церкви відкрилися в 1942р. з приходом німецьких військ, у Чернігівській області всі 412 громад що діяли тут на кінець війни, також; відкрито у 1941-1944 рр.. у Київській - близько 370, в Одеській – близько 500. І такі приклади можна навести по всіх окупованих в роки війни областях. Після визволення України ці православні храми функціонували й далі. Крім того, після Львівського собору 1946р. під контроль лояльної радянському режимові РПЦ поставлено більше від трьох тисяч громад, і загальна чисельність парафій православної церкви в Україні на І січня 1947 р. становила 8815 (52 відсотки з них відкрито в період тимчасової окупації України) із 13813 громад, зареєстрованих на той/г. час.



Новий наступ влади на релігію

Наприкінці 50-х років новий лідер компартії М.Хрущов висунув тезу висока релігійність радянських людей не має соціальних коренів, а зумовлюється незадовільною антирелігійною

пропагандою, пасивністю партії в цьому питанні та надмірними свободами, наданими державою релігійним конфесіям. Така оцінка церкви й релігії в цілому була пов’язана з тим, що радянська влада не потребувала сакралізації – комуністична ідеологія претендувала на ту роль, яку посідала церква, і зменшення антирелігійних репресій у 40-х роках не означало повної відмови від них. Уже в середині 50-х років державний маховик з «викорчовування» релігії запрацював з новою силою. Почалася чергова хвиля антицерковної істерії, яка звелася в основному до рикравції матеріальних проявів релігійності – закриття й нищення монастирів, храмів, ікон, книг, до масованого економічного, політичного й морального тиску на духовенство та віруючих. Методи тиску на релігійних опонентів змінювалися, але не відзначалися оригінальністю – більшовики боролися не з релігійною ідеологією, а з носіями цієї ідеології, примушуючи їх залишати культові споруди, обкладаючи непомірними й обов’язковими державними позиками, обмежуючи громадянські права віруючих, не допускаючи їхніх дітей до навчання вищих навчальних закладах, практикуючи адміністративні втручання в діяльність релігійних об’єднань тощо. З іншого боку, всебічно гальмувалася система церковної освіти. Слабка підготовка священнослужителів і порівняно мала їхня чисельність спричинялися обмеженнями З боку владних структур ДО вступу в духовні семінарії.

Численні порушення місцевими органами влади законодавства про культи викликали обурення й опір віруючих.


Інтенсифікація боротьби з релігією в 60-ті роки XX ри.

Реалізація цих ідей згодом почала приносити помітні результати. З 1957 р. чисельність парафій в Україні постійно зме-

ншується і на 1 січня 1960 р. загальну чисельність православних громад доведено до 8679. Переломним для долі церкви став 1960 р. коли було закрито 747 парафій. Темпи «боротьби» зростали. Тільки за друге півріччя 1961 р. в Україні закрито більш як 850 храмів. А загалом з 1960 до 1965 року закрито 4165 (!) церков – 48 відсотків від чисельності їх на початок 1960 р. У найбільш «передових», чи то «свідомих», областях знято з реєстрації до 90 відсотків загальної кількості громад. Так. У Запорізькій області із 108 церков залишилися діючими 9. На Дніпропетровщині – 26. У Криму – 14. У Західній Україні, де виявлявся значний опір віруючих, ситуація була іншою на Тернопільщині закрито лише 36 відсотків храмів, на Закарпатті – 17 відсотків. Функціонери від релігії ввели навіть спеціальний термін «затухаючі» парафії і розробили детальну методику організації такого «затухання». Причому знімалися з обліку (з подальшим перетворенням на склади) навіть пам’ятники архітектури. Говорячи про православну церкву післявоєнної України, можна обминути увагою діяльність цієї церкви, спрямовану на ліквідацію структур Греко-католицької (уніатської) церкви. Адже собор 1946 р. повністю не знищив УГКЦ – остання лише перейшла на нелегальне становище. З поверненням репресованих за відмову «з’єднатися» з православ’ям і греко-католицьких священиків (у 1955-1956 рр. повернулося 286 із 344 репресованих) пропаганда греко-католицизму в західних областях України зросла. Це викликало велику стурбованість православних ієрархів, оскільки із 3215 православних громад, котрі діяли на початок 1957 р. у Львівській, Тернопільській, Станіславській, Дрогобицькій та Закарпатській областях, близько 3 тисяч були до 1946 р. уніатськими, а з 1254 священиків возз’єднаних було близько тисячі. З На початку

60-х років відбуваються значні зміни в розробці ідеології діяльності церкви. Саме в той час у працях деяких богословів рикравуються перспективні напрями розвитку церкви, головним з яких визначалося повернення церкві права на участь у суспільному житті країни. І це на думку православних богословів, мало виправдання, оскільки «...християнське життя має ніби два виміри: вертикальний – містичний зв’язок людини з Богом і горизонтальний – піклування про людину і світ», як писав про це дещо пізніше один із провідних богословів тогочасної РПЦ митрополит Філарет (Денисенко).

X У 70-х роках у багатьох віруючих виникла надія на покращення своєї кілі в суспільстві «гарантованої свободи совісті». У 1972 р.. після двадцяти років перерви, вперше почалася рикрарація нових православних громад і відкрито кілька храмів. З 1975 р. спрощено процедуру реєстрації релігійних об’єднань, відкриття культових споруд. Цими питаннями почала займатися Рада у справах релігій, а не місцеві органи. Рада отримала можливість контролю додержання законодавства про культи центральними й місцевими державними органами. У 1976 р. прийнято Положення про релігійні об’єднання в Українській РСР, згідно з яким з релігійних громад знімалася дріб’язкова адміністративна опіка й дещо розширялися їхні права. Але, на жаль, більшість законодавчих статей залишилися лише деклараціями. Підбиваючи підсумки характеристики післявоєнного розвитку православ’я в Україні до кінця 80-х років, зазначимо, що, незважаючи на суттєві відмінності стану церкви в різні часи життя країни, цей період характеризується постійним тиском на церкву. Політика радянської влади щодо православної церкви була якщо несприятливою, то хоча б нейтральною не більше десятиліття – до поча-

тку 50-х років. Нові репресії проти церкви не могли не викриватися – ортодоксальні більшовицькі оцінки релігійності як реакційного явища компартійними та владними структурами не було знято. Особливістю нових репресій став завуальований характер (закриття храмів через «відсутність віруючих», зняття з обліку громад «через те. Що немає храмів» та років заборони служіння священиків (причиною могла стати «аморальна поведінка”, а такою поведінкою вважалася вже сама належність до кліру тощо). Такий стан речей провокував розквіт так званих анонімних форм релігійності – в Україні почали масово розвиватися ті конфесії, чия догматика, а особливо обрядово-культова практика, не заперечує задоволення релігійних потреб індивідуально або взагалі анонімно. Крім того, анонімна релігійність стала втіленням своєрідних альтернативних цінностей, що протистояли тим, які нав’язуватися тоталітарною системою.


Церква сьогодення.

Піднесення національно – визвольного руху яскраво виявилось в релігійній сфері, насамперед завдяки боротьбі за легалізацію УГКЦ, брутально ліквідованої 1946р.

Боротьбу за відновлення УГКЦ підтримав нині покійний святійший Папа Римський Іван – Павло II. Оцінюючи внесок п.бл. Папи Римського Івана – Павла II варто згадати його виступи на захист Української церкви: промови до Синодів єпископів УГКЦ 1980, 1983, 1985, 1987р., в яких підтверджене право на законне визнання та повну релігійну свободу УГКЦ на Україні. Питання про легалізацію УГКЦ поручили у Верховній Раді СРСР депутати Р.Братунь. О.Гончар та Б.Єльцин. 1 грудня 1989р. під час візиту М.Горбачова до Ватикану було досягнуто домовленості про легалізацію УГКЦ.

26 січня 1990р. Синод УГКЦ проголосив її легалізацію. У квітні 1990р. влада повернула католикам східного обряд) пам’ятку світового значення – Львівський Собор ри. Юра. У березні 1991р. з еміграції повернувся глава УГКЦ кардинал М. Любачівський.

На межі 80 – 90рр. в умовах лібералізації державно – церковних взаємин в Україні чітко зросла релігійна активність населення. Віруючими себе стали вважати понад половина громадян нашої держави. Серед суспільних інституцій церква має найбільший авторитет і користується довірою наших співвітчизників.

Щоб зрозуміти прагнення мирян в поверненні своєї національної релігії треба « впахувати» такі сфери:

1) Легалізація УГКЦ в межах Жидачівського району відбувалось без жорстких протистоянь між конфесіями.

2) Згідно з рішенням Львівського Облвиконкому від 05.12.95р. за даними Стрийського державного комунального міжрайонного бюро технічної інвентаризації протягом 1991 – 1995рр. було передано у право власності 60 культових споруд релігійним громадам Жидачівського району.

Коли глянути через призму часу на теперішній час в районі за даними, ще зберігаються у відділі райвиконкому нараховується 118 храмів, які обслуговують 72 греко-католицькі священики.

В районі створено 4 деканати: Ходорівський, Жидачівський. Журавенський та Новострілищанський. Які очолюють: о. М.Черепанич; о. І. Задерецький, о. Р.Гринчишин. о. Р. Огоновський.

Свідченням високої релігійності є прагнення християнсь-

ких громад мати в своєму селі храм.

Однією із яскравих сторінок греко-католицького обряду є

сповідь учнівської молоді, особливо дітей, які вперше споживають святе причастя на очищення душі і тіла від тягот земного життя. Так, зокрема, в моєму рідному місті Ходорові ця подія у житті дітей відбувається дуже гарно і врочисто.

Ходорів завжди був центром духовності серед навколишніх сіл. Перша дерев’яна церква була збудована в 1713р. Генеральна візитація парафіяльної церкви відбулася 22 листопада 1764р. У документі цієї візитації варто звернути увагу на такі деталі: «Церква ри. Безсрібників Косьми і Дам’яна на дубових підвалинах, стіни з соснового дерева під зруб, з трьома куполами і вісьма верхівками. Вкрита гонтом...»

В 1922р. збудовано нову церкву. На світлині бачимо, як в ті часи при відсутності техніки вдалося спорудити такий рикрасний храм.

А одним із перших священнослужителів греко-католиків, був о.С.Цибран. якого ми теж бачимо на світлині. Отець Степан – в’язень сталінських таборів, всією душею сприйняв українське відродження і будучи в похилому віці – весь свій винятковий розум, велику доброту, непохитну силу духа та віру в Бога віддавав своїм мирянам. «Ми чесно йшли, у нас нема й зерна неправди за собою» - повторював отець слова Т.Шевченка.

За ініціативою о.Степана в 1990р. було відновлене Серце Ісуса на образі біля престолу. І треба було бачити натхненне обличчя священика, котрий цілий молебень простояв з піднятою головою, молився і тішився, що все знищене відновилося і засяяло новим блиском. Зустрічаючись з о. Степаном багатьох вражала сила, енергія, яка ніби за законом Божим відновлювалась у цієї людини.

Хресну дорогу тюрем, поневірянь у катакомбній церкві пройшов і побратим о.Степана о. А.Бучацький. Він був сіячем зерен християнських чеснот, навертав людей до Бога. Говорив ворогові у вічі: « Терпіти і вмерти за Бога – це насолода для мене. Можете мені поламати ноги, вирвати язик, але Бога не вирвете, бо Він у моєму серці на віки». 9 липня 1987р. не доживши до здійснення мети його життя – повернення у лоно УГКЦ – відійшов у вічність.

Коли УГКЦ вийшла з підпілля незначний час священиком в Ходорові були отці С.Цибран, А.Кушнір. В.Юрів.

З 1990 – 1996рр. парафією правив о. М.Німак. У травні 1996р. призначено о.М.Надутого, а у вересні сотрудником о. І.Духнича.

На сьогоднішній час велику роботу по утвердженню християнської моралі у вихованні молоді на засадах віри, надії і любові до Бога проводять отці: о-д.М.Черепанич, Т.Гриців, М.Прунак. з якими наша школа тісно співпрацює.

Митрополит А.Шептицький 1900р. в пастирському листі писав: « Ми, українці, обняті любов’ю Греко-католицької церкви, завсіди находили в ній свою рідну матір... З кожної проповідниці проповідує наша церква народною, українською мовою, виховує наших дітей в українському народному дусі, вчить нас любити свою батьківщину, просвічує наш народ, несучи йому освіту навіть у найбільш занедбане село, вчить тверезості і моральності, згоди та любові...»

Коли Україна проголошена самостійною і вільною, то з нею і церкви почали відроджуватися. Тепер про Бога можна говорити відкрито і спілкуватися з ним вільно.

Але, щоб вийти з економічної, політичної кризи, люди

повинні вийти з кризи моральної! Бо, як правило, за негараздами суспільства стоїть моральне зубожіння. Марно й сподіватися дотримання десятків тисяч державних законів, якщо не дотримуються 10 заповідей Божих. Адже цінність демократії — в рівності людей перед законом. А він виростає з рівності людей перед Богом. Українська педагогічна думка в дискусії про те, що мало б бути пріоритетом у школі – навчання чи виховання — схилилося до світового-виховання. Напевно, тому і запровадили у школах такий предмет, як християнська етика. Адже виховання і навчання — взаємообумовлені процеси. Тому знання, які несе цей предмет — це необхідна теоретична основа для виховання. Отже, вихована людина — це не якась інша людина, ніж та, яка є переконаною в істинності своїх знань.

Знання не заради знань, а вони потрібні для формування світогляду людини. Для виховання її духовного типу. Предмет учить нас жити між людьми білому світі. Християнська етика пропонує Мудрість Божу, яку ласкаво об’явив, Господь Бог, щоб, коли ми підростемо, не починали з нуля в пошуках одвічних| істин. На цих уроках ми не марнуємо часу; йде духовне збагачення і духовне самовираження. В пас залишається матеріал для роботи серця і душі. Завдання нашої школи — допомогти дитині знайти Бога і відчути його в глибинах своєї душі. Саме тому в нашій школі з ініціативи директора Голованич Н.А. два роки І тому відкрито і освячено капличку на честь Різдва Пресвятої Богородиці, (відео фільм додається).

Тут кожен з нас може на одинці побути з Богом, поговорити з ним, попросити здоров’я для себе і своїх батьків, а кожної першої середи місяця разом із священиками М. Прунаком і М. Черепаничем відслужити подячний молебень до Богородиці. Ми

дуже щасливі з того, що наша капличка змогла згуртувати нас довкола себе. Зокрема у ній займаються гуртківці «Діти світла», якими керує Н.Є.Швець, а також створена спільнота вчителів «Матері в молитві», які моляться за нас – дітей. Так у великий піст спільнотою «Матері в молитві» і гуртківцями було поставлено «Хресну дорогу» Христа.

Ніхто й нікого не заганяє до греко-католицької чи православної церкви. Існує принцип: найкраща та церква, до якої дітей ведуть їхні батьки. Але у нашій школі є своя маленька церква, до якої ми спішимо самі, бо розуміємо, що без Бога годі й кроку ступити в сучасному немилосердному світі. Тому хотілось би, щоб щораз більше дітей України ставало під Покров Пресвятої Богородиці, завжди пам’ятали слова: «Кому Бог не Отець, тому Церква – не мати!». Не так уже й марно трудяться будівничі – учителі: наша капличка робить і ще зробить незрівнянно більше, ніж «загони можновладців». Підтвердження цьому – слова українського сократа – Григорія Сковороди: «Релігія надає людському серцю бажання того, до чого її примусом тягнуть громадські закони».




Додаток №6. Фотосвітлини.

Христос Воскрес! Життя прославив смертю і смертю смерть навіки поборов. Щоби душа ніколи в нас не вмерла, якщо вона сповідує любов.

c:\users\пк\desktop\новая папка\2012_11_18\2012_11_18\img_0016.jpg
c:\users\пк\desktop\новая папка\2012_11_18\2012_11_18\img_0021.jpg

Великодні вечорниці
c:\users\пк\desktop\новая папка\2012_11_18\2012_11_18\img_0018.jpg

c:\users\пк\desktop\новая папка\2012_11_18\2012_11_18\img_0019.jpg

Ми «кривого танцю» йдемо
e:\pc280429.jpg

Бандуристе, орле сизий…

c:\users\пк\desktop\новая папка\2012_11_18\2012_11_18\img_0010.jpg

Тріо вчителів – бандуристів на Шевченківському святі

Ура – канікули!

e:\dsc06277.jpg

Літньо-оздоровчий християнський табір «Росинка»

e:\pc170092.jpg

« Ішов козак потайком…»

В тобі також Бог оживає, коли душа святе приймає
e:\10х15 заг..jpg
Перше урочисте святе причастя

c:\users\пк\desktop\новая папка (6)\img_0005.jpg

e:\pa220277.jpg
А ті, хто вижив, будуть пам’ятати,

Як голодом морили чесний люд.

Бо ж пам'ять у народу не забрати…

Й не знищити, не змити, наче бруд.

Вона передалась нам генетично,

Й живе у нас завжди з маленьких літ.

І буде жити в Україні вічно,

То ж хай про це почує цілий світ!


c:\users\пк\desktop\хресна дорога\dsc_7777.jpg


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка