Життя це постійна напружена діяльність, а в сучасному суспільстві це ще і постійне навчання, немає навчання немає життя



Скачати 285.15 Kb.
Дата конвертації21.03.2016
Розмір285.15 Kb.


Анотація

Самостійність навчанні – найважливіша передумова повноцінного оволодіння знаннями, вміннями й навичками. Часто і правильно застосована робота розвиває довільну увагу дітей, виробляє в них здатність міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань і взагалі формує самостійність як рису характеру. Це зумовлює обов’язковість і різноманітність самостійних робіт.

Представлений матеріал «Організація самостійної роботи учнів на уроці хімії» з досвіду роботи вчителя хімії та біології Аронець Марії Костянтинівни спеціаліста вищої категорії, вчителя-методиста Сторожинецької ЗОШ І-ІІ ст.№3

Життя – це постійна напружена діяльність, а в сучасному суспільстві це ще і постійне навчання, немає навчання – немає життя.

Життя вимагає від особи самостійного і відповідального пошуку свого місця через індивідуальні способи існування, і освіта в цьому плані грає досить важливу роль.

Сьогодні важливим стає не стільки те, що випускник знає, а те, як він володіє прийомами пізнання світу, здібностями і вміннями здобувати нові знання і використовувати їх як спосіб існування в суспільстві. Традиційний навчальний процес, орієнтований на творче засвоєння суми знань тими, хто вчиться, задовольняв суспільство минулого.

Динамічне зростання, швидка зміна знань, технологій, інформації доводить наступне: разом із засвоєнням базових знань перед сучасною освітою, дедалі більше встає завдання навчити вчитися, виробити потребу в навчанні протягом всього життя.

"Наші знання ніколи не можуть мати кінця саме тому, що предмет пізнання нескінченний". Слова Блеза Паскаля повинні стати девізом у житті будь-якого покоління.

Д

уже важливе для вчителя завдання – навчити всіх дітей самостійно отримувати знання, а цього можна досягти шляхом залучення їх в активну діяльність на всіх етапах навчання. Тому вчитель, повинен вчасно помітити і всіляко підтримати схильність учня до творчого сприйняття навчального матеріалу і його бажання самостійно подолати труднощі, що виникають. Цьому значною мірою сприяють різні види і форми самостійної роботи, нестандартні прийоми навчання, інтерактивні форми роботи на уроках.

Така робота сприяє розвитку творчої думки, спостережливості, мислення, здібностей учнів, а відчуття радості, пережите під час самостійного подолання труднощів, підвищує їх активність, віру в свої сили, інтерес до знань.

Сьогодні кардинально змінюється мета навчання. На перше місце висту-пає не здобуття суми знань, а розвиток особистості.

Досягнення потрібного суспільству рівня освіченості й розвитку особистості неможливе без систематичної самостійної праці, готовність до якої закладається в шкільному віці. Доведено, що самостійна робота відіграє важливу роль у формуванні та розвитку навчальних умінь, вихованні волі, пізнавального інтересу, навичок колективної праці. У ній виявляється індивідуальність кожного учня, формується інтелект і характер молодої людини. Усе це сприяє засвоєнню глибоких і міцних знань, а в майбутньому допоможе їм бути успішними та конкурентоздатними в житті.

РОЗДІЛ 1. ВИДИ І ФОРМИ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1.1. Суть самостійної роботи

Відповідно до Основних напрямів реформи загальноосвітньої школи, увага вчителів спрямована на всебічний розвиток пізнавальної активності учнів, прищеплення їм інтересу до навчання, формування навичок самоосвіти. В арсеналі педагога для цього є багато методів. Серед них особливу роль відіграє метод, який дістав назву самостійна робота учнів.

Аналіз психолого-педагогічної літератури показує, що нині відсутній єдиний погляд на те, що треба розуміти під самостійною роботою.

Самостійність у трактуванні українського педагогічного словника — це одна з властивостей особистості, що характеризується такими факторами:



  • сукупністю засобів — знань, умінь і навичок, якими володіє особистість;

      • ставленням особистості до процесу діяльності, її результатів і умов здійснення;

      • зв’язками з іншими людьми, які складаються в процесі діяльності.

Самостійність здобуття знань передбачає оволодіння складними вміннями й навичками бачити сенс і мету роботи. Мається на увазі, що при самостійній роботі учень сам визначає мету, предмет і засоби діяльності.

В.А. Козаков розглядає самостійну роботу учнів як один із видів навчальних занять,специфічною особливістю якого є відсутність учителя в момент навчальної діяльності учня

Широке застосування самостійної роботи учнів на уроках хімії дає змогу успішно розв’язувати багато навчально-виховних завдань:


  • підвищувати свідомість і міцність засвоєння знань учнями;

  • учити користуватися набутими знаннями й уміннями в житті, у сус-пільно - корисній праці;

  • розвивати пізнавальні здібності, спостережливість, допитливість, логічне мислення, творчу активність під час засвоєння знань;

  • прищеплювати дітям культуру розумової та фізичної праці;

  • учити їх самостійно продуктивно та з інтересом працювати;

  • готувати учнів до того, щоб вони могли ефективно працювати після закінчення школи.

1.2 Особливості та класифікація самостійної роботи учнів з хімії
Самостійна робота учнів на уроках хімії проводиться за спеціальним завданням. Від мети, змісту, форми завдання залежить характер діяльності школярів. Мета і відповідні до неї завдання взаємозв’язані.

Наприклад: "Вивчіть відношення розчину хлоридної та сульфатної кис-лот до металів — цинку, міді, магнію. Зазначте, як реагують метали з цими кислотами, з якою швидкістю відбуваються реакції. Поясніть причину відмінностей".

Під час виконання цієї роботи учні в результаті спостереження й аналізу явищ:


  • здобувають нові знання про реакції між металами та кислотами, про електрохімічний ряд напруг металів;

  • глибше пізнають суть окиснювально-відновних процесів;

  • повторюють склад і дисоціацію солей та кислот, поняття «елемент» і "проста речовина", будову атомів та йонів металів, їх окиснювально-відновні властивості;

  • збагачують уявлення про реакції заміщення.

Проводячи досліди на уроках, учні вдосконалюють уміння працювати з реактивами та хімічним посудом, фіксувати ознаки реакцій. Одночасно розвивається їхнє логічне мислення, адже щоби виконати це завдання, діти активно порівнюють, аналізують, узагальнюють і встановлюють закономір-ності поведінки металів у присутності кислот. Виконання такого завдання певною мірою сприяє формуванню діалектичного мислення, оскільки дає можливість учням звернути увагу на явище і його суть, виявити фактичну суперечливість природи елемента, який поєднує в собі функції окисника й відновника, знайти причину і наслідок.

Крім того, поглиблюється пізнавальний інтерес, зміцнюються загаль-ноосвітні вміння, наприклад, уміння планувати роботу, розподіляти час і увагу при проведенні порівняльних спостережень за реакціями, оцінювати результати своєї роботи тощо.

За дидактичною метою всі види самостійних робіт можна поділити на три групи:


  • вивчення нового матеріалу;

  • закріплення й удосконалення знань і вмінь учнів;

  • перевірка знань і вмінь учнів.

Набуття нових знань і оволодіння принципами самостійної роботи здійснюється на основі різноманітних джерел. За джерелами знань самостійні роботи на уроках хімії поділяються на такі види:

  • робота з навчальною книгою:

— обов’язковими навчальними посібниками: підручником, збірником задач і вправ з хімії для середньої школи;

— додатковою літературою: дидактичними посібниками, книгами для читання, довідниками з хімії для учнів, енциклопедичним словником юного хіміка, словником хімічних термінів, науково-популярною літературою;

• учнівський хімічний експеримент:

за формою організації:

— лабораторні досліди (фронтальні, групові, індивідуальні);

— практичні заняття;

— уявний експеримент;



за методом застосування:

— ілюстративний (інформаційний);

— дослідницький (евристичний);

• робота з роздатковим матеріалом:

— графічними наочними посібниками: періодичною системою хімічних елементів Д.І. Менделєєва, таблицею розчинності, електрохімічним рядом напруг металів, рядом електронегативності, діаграмами розповсюдження елементів у природі; малюнками, схемами, таблицями;

— об’ємними наочними посібниками: колекціями, моделями, макетами, приладами;

• робота з використанням аудіо-візуальних засобів навчання (наприклад, навчальних кінофільмів, кінофрагментів, діапозитивів, діафільмів, навчальних телепередач) і педагогічних програмних засобів;

• робота школярів під час слухання викладу вчителя і доповідей учнів (наприклад, конспектування, рецензування тощо).

Розрізняють три основні типи пізнавальної діяльності учнів:


  • репродуктивний (копіюючий);

  • частково-пошуковий (евристичний);

  • дослідницький.

Завдання для самостійних робіт репродуктиного типу містять вимогу виконати ту чи іншу дію за зразком. Уних здебільшого зазначено як саме і в якій послідовності розв'язувати певну задачу.

Прикладом завдання, розрахованого на самостійну работу копіюючого типу, може бути ознайомлення учнів у 7 класі з лабораторним обладнанням. Учитель на уроці пояснює і демонструє будову спиртівки, правильний спосіб нагрівання, а потім учні самостійно виконують ті самі операції: запалюють спиртівку, нагрівають розчини у спиртівці, гасять спиртівку.

При вивченні основних класів неорганічних сполук для самостійної роботи учням пропонують на основі поданих у підручнику пояснень і рівнянь реакцій, написати свої, що підтверджують ту чи іншу властивість речовини.

Хоча ці завдання в основному вимагають відтворення знань, вони, безперечно, мають розвивальний характер. Виконуючи роботу, учні перебудовують і систематизують здобуті знання. Мета самостійної роботи у такому разі - краще осмислення нового й закріплення вивченого матеріалу.

Самостійні роботи частково-пошукового характеру спонукають учнів до цілком свідомої діяльності. Такі завдання дають учням можливість самим знайти шлях і спосіб розв'язання певної задачі на основі наявних знань.

Завданнями такого типу є поширені в практиці навчання вправи, які грунтуються на знанні генетичного взаємозв'язку і властивостей речовин, що вивчаються. Наприклад: напишіть рівння реакції, за допомогою, яких можна здійснити такі перетворення Ba BaOBa(OH)2  X BaSO4 або , з якими із запропонованих речовин реагує хлоридна речовина: магній, натрійгідрооксид, мідь, натрій сульфат. Напишіть рівняння можливих реакцій.

Або, запропонуйте ланцюжки перетворень до схем 1 і 2 :

Схема 1


Неметалкислотний оксидкислота сіль

Схема 2


Метал основний оксид основа сіль

Або, здійсніть перетворення за нище наведеною схемою:

Схема 3.1

Хімічні властивості хлоридної кислоти



Тут учні повинні доповнити відомості , яких не вистачає, а саме: підібрати ті речовини, що реагуватимуть із вихідною речовиною утворюючи зазначений продукт, пригадати умови реакцій і правильно написати хімічні рівняння.

До такого типу завдань також належать експериментальні задачі в 9-му класі на доведення йонного складу конкретної солі.

Наприклад: "Доведіть за допомогою реакцій обміну склад алюміній хлориду".

Виконання цих завдань відбувається в процесі розв’язування тієї чи іншої навчальної проблеми на уроці. Учні можуть самостійно шукати відповідь на запитання не лише під час проведення експерименту чи письмового розв’язування задачі, а й в інших випадках, користуючись, приміром, письмовими інструкціями або текстом підручника.

Так, у 9-му класі після того, як учні з’ясують суть π-зв’язку в молекулі етилену, можна запропонувати самостійно за підручником, користуючись моделями, розібратися в електронній будові ацетилену.



Дослідницькі самостійні роботи один із методів проблемного навчання . Такі роботи — невеликі учнівські дослідження, у результаті яких учні здобувають нові знання або дізнаються про новий спосіб дії.

Як відомо, дослідження починається із запитання. Запитання викликає труднощі. З’являється мета діяльності, окреслюється план, в якому можуть передбачатися варіанти розв’язання. Після аналізу учні вибирають оптимальний варіант, виконують роботу й роблять висновок.

Такою є загальна схема виконання дослідницьких самостійних робіт, але вона може змінюватися залежно від змісту запитань, джерела знань тощо.

Під час виконання такого типу робіт виявляється творчість учнів. Це відбувається, коли діти складають задачі, шукають різні способи їх розв’язання. Наприклад: «Глюкоза має хімічну формулу C6H12O6. Яка будова молекули цієї речовини? Як практично довести будову молекули глюкози?» (9-й клас) або: «Треба добути в лабораторії купрум(ІІ) хлорид. Запропонуйте і здійсніть два найзручніших із практичного погляду способи добування» (9-й клас).

Самостійні роботи також поділяються на:


  • фронтальні;

  • групові;

  • індивідуальні (у тому числі диференційовані).

Фронтальна діяльність полягає у виконанні всіма учнями під без-посереднім керівництвом викладача спільних завдань. Але і в цьому випадку зберігається можливість індивідуалізації навчання. Прикладом фронтальної діяльності може бути робота учнів за одним чи кількома аналогічними варіантами завдань «середньої» складності.

У 9 класі можна організувати самостійну роботу для закріплення знань про масову частку розчиненої речовини в розчині та вміння робити відповідні обчислення.

Варіант 1

1. Яка масова частка NaCl в розчині, добутому в результаті розчинення солі масою 50 г у воді масою 120 г?

2. Скільки міститься води в розчині цукру масою 50 г і масовою часткою цукру 10 %?

Варіант 2

1. У воді масою 170 г розчинили сіль масою 30 г. Яка масова частка солі в добутому розчині?

2. Скільки грамів солі залишиться після повного випарювання її розчину масою 50 г із масовою часткою солі18 %?



Групова робота об’єднує учнів у групи по двоє або четверо осіб, члени якої працюють у тісній взаємодії один з одним.

Обов’язковими елементами групової роботи є:



  • постановка й усвідомлення мети;

  • виконання індивідуального завдання кожним учасником групи для досягнення спільної мети;

  • обов'язкова взаємна перевірка результатів роботи кожного, допомога й пояснення один одному труднощів, які виникають у процесі діяльності;

  • формування спільного висновку на основі узагальнення результатів;

  • співвіднесення висновку з поставленою метою.

  • Приклад групової роботи на тему : "Типи хімічних реакцій"

Завдання

Розставте, якщо треба, коефіцієнти в наведених схемах, допишіть рівняння реакцій і вкажіть, до якого типу вони належать:



Перший учень:

1) H2O + SO3 → H2SO4.

2) Al(OH)3 → Al2O3 + H2O.

3) Zn + HCl → ZnCl2 + H2.



Другий учень:

1) CaCO3 → CaO + CO2.

2) Zn + CuCl2 → Cu + ZnCl2.

3) Na + O2 → Na2O2.

Перевірте роботу один в одного, виправте й поясніть помилки.

На відміну від фронтальних, індивідуальні самостійні роботи організовуються за завданнями, які розраховані не лише на "середнього" учня, а й на тих, кому важко засвоїти навчальний матеріал, і тих, хто виявляє підвищений інтерес до хімії, легко й швидко оволодіває знаннями і набуває вмінь. Такі завдання називають ще диференційованими.Завдання складаються однакові для всіх учнів, але таким чином, що вони містять послідовний ряд задач і вправ, розміщених за принципом зростаючої складності. Діти можуть почати з першого найлегшого завдання, поступово переходячи до другого, третього і т.д. у них є можливість, оцінивши свої сили і знання, пропустити перші запитання й почати зі складніших, аби, зрештою перейти до найскладніших задач. При цьому учні правильно оцінюють свої завдання, бачать перспективу й можливості свого подальшого зростання.

У 9-му класі під час вивчення теми «Ступінь електролітичної дисоціації. Сильні та слабкі електроліти» для того, щоб повторити, як дисоціюють сполуки електроліти, як виявити наявність йонів у розчинах за властивостями розчинів, закріпити вміння складати рівняння електролітичної дисоціації, можна запропонувати такі завдання:

Варіант 1 (спрощений)



  1. Напишіть рівняння дисоціацій речовин, формули яких CaCl2, HBr, NaOH. Назвіть йони, що утворюються.

  2. Як виявити в розчинах йони OH і H+?

Варіант 2 (середньої складності)

  1. Складіть формули солей, утворених сульфатною кислотою і металами Na і Al. Напишіть рівняння дисоціації солей; назвіть йони, що їх утворюють.

  2. Як виявити в розчинах йони Cl, Fe3+, OH? Опишіть досліди та спостереження.

Варіант 3 (ускладнений)

  1. Складіть формулу вищої оксигеновмісної кислоти елемента №16 напишіть формулу її солі, утвореної Літієм. Напишіть рівняння дисоціації цих сполук.

2. Сульфатна кислота реагує з розчином барій хлориду, у результаті чого утворюється білий осад. Поясніть, чому так само реагують із розчином барій хлориду розчини сульфатів Калію і Натрію. Складіть рівняння реакцій.

РОЗДІЛ 2 ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ РОБОТИ

2.1 Застосування інтерактивних методів

Метод «Мікрофон» можна застосовувати на етапі актуалізації опорних знань учнів або на етапі закріплення вивченого матеріалу.

Наприклад, під час вивчення в 9-му класі теми «Насичені вуглеводні» можна поставити учням таке запитання: «Як ви вважаєте, зрозумівши будову молекули метану та його гомологів, алкани є хімічно активними речовинами чи ні? Відповідь мотивуйте».

Передаючи один одному уявний мікрофон, учні обґрунтовують свою відповідь.

Вивчаючи тему «Глюкоза як представник моносахаридів», доречно запитати учнів: «Які, на вашу думку, відомі функціональні групи характерні для глюкози, скільки їх може бути, і, відповідно, властивості яких речовин вона може проявляти?».

Метод «Мозковий штурм» ефективно застосовувати на такому етапі уроку, як актуалізація опорних знань. Цей метод базується на використанні знань учнів, здобутих на попередньому уроці. Він вимагає короткої, швид-кої, точної відповіді, передбачає вислуховування ідей без їх обговорення.

Наприклад, вивчаючи в 9-му класі тему «Розчини», учням можна поста-вити такі запитання:


  1. Із чого складається розчин?

  2. Як називається речовина, що розчиняє інші; що розчиняється?

  3. Від яких чинників залежить розчинність?

    1. Як називається розчин, у якому при даній температурі речовина більше не може розчинятися?

    2. Як називається розчин, у якому міститься велика кількість розчин-ника?

Метод «Прес» можна використовувати на етапі вивчення нового матеріалу. Учні дають відповіді на поставлені запитання, аргументуючи їх.

Наприклад, у 9-му класі під час вивчення теми «Електроліти і не-електроліти» демонструються досліди з електропровідності розчинів: дисти-льованої, водопровідної води, твердої кухонної солі, її розчину, розчину хлоридної кислоти. Учитель запитує, чому одні з цих розчинів проводять електричний струм, інші — ні.

Такий метод, як роботу в малих динамічних групах доречно вико-ристовувати на етапі вивчення нового матеріалу та його закріплення, най-краще — під час уроку узагальнення та систематизації знань.

Клас ділиться на 5—6 груп, у кожній із них є учень-«консультант», решта готується бути «спікерами» (доповідачами). За допомогою «кон-сультанта» група почергово виконує декілька завдань, потім «спікери» проектують на дошці схеми, діаграми, рівняння, пояснюючи їх. За правильні відповіді «спікерів» своєї групи «консультант» додає собі до залікового ще 2 бали, «спікери» — 1 бал. Якщо допускаються помилки — відповідно 1 бал, 0,5 бала.

Отже, самостійну роботу учнів як спосіб навчання можна охарактеризу-вати за такими істотними ознаками:


  • дидактична спрямованість;

  • тип пізнавальної діяльності учнів;

  • форма організації роботи;

  • вид джерела знань.

Методи навчання хімії диференціюються на дві взаємозв’язані групи:

    • спрямовані на засвоєння змісту навчальних предметів за допомогою слова (бесіда, розповідь, пояснення);

    • самостійна робота учнів при сприйнятті, засвоєнні, удосконаленні

    • використанні знань (робота з навчальними книгами (підручниками), навчальний експеримент, спостереження, розв’язування задач, повідомлення та написання рефератів тощо).


2.2 Робота з підручником

У навчальному процесі самостійної роботи учнів робота з підручником є обов’язковою. Вона розвиває вміння складати план, вибираючи головне з прочитаного, дозволяє краще зрозуміти й запам’ятати зміст навчального матеріалу.

При самостійній роботі з підручником на уроці є можливість тут же з’ясувати з допомогою вчителя незрозумілі моменти.

Підручник для учнів — найбільш важливий посібник серед усіх інших навчальних посібників, енциклопедій і словників хімічних термінів. Він є основним джерелом знань із предмета, а також засобом формування навчальних умінь й оволодіння прийомами пізнавальної діяльності. Навчання учнів роботи з книгою потрібно починати саме з організації роботи з підручником . У підручнику розкривається зміст предмета відповідно до мети навчання, програми для середньої школи і вимог дидактики

Під час організації самостійної роботи з підручником найважчим питанням є відбір навчального матеріалу. Ефективною діяльність є тоді, коли матеріал добре й доступно викладений, нескладний і не потребує наочного доведення, зв’язаний із вивченням промислових процесів, у ньому відсутні нові теоретичні поняття, він заснований на раніше здобутих знаннях.

При вивченні теми "Класифікація хімічних реакцій за різними ознаками" у 9 класі можна використати інтерактивну вправу "'Ажурна пилка" за технологією колективно-групового навчання. Ця технологія дає можливість опрацювати велику кількість інформації за короткий проміжок часу.

Об'єднуємо учнів у групи. Кожному учневі у групі роздаємо позначки різних кольорів. Групам надається питання для засвоєння, що є частиною загальної інформації. Після завершення роботи в групах учні розходяться по кольорових "експертних" групах, де вони стають експертами зі свого питання. Кожна "експертна" група має вислухати всіх представників груп і проаналізувати матеріал в цілому. Після роботи в групах проводиться загальне обговорення матеріалу і заповнюється таблиця "Типи хімічних реакцій".
Таблиця 2.1

Типи хімічних реакцій



Ознака класифікації хімічних реакцій

Типи реакцій

Приклади

Примітки












При вивченні теми 'Речовини. Чисті речовини та суміші" у 7 класі учні складають опорні схеми і заповнюють їх.

Фізичне тіло - це ______________________________________________

____________________________________________________________________

Речовина - це _________________________________________________

____________________________________________________________________

Властивості речовин - це _______________________________________

____________________________________________________________________

До фізичних властивостей відносять _____________________________

____________________________________________________________________

До хімічних властивостей належать_______________________________

____________________________________________________________________


Схема 2.1.

Властивості речовин



Речовини знаходяться у природі у вигляді _________________________

_____________________________________________________________

Суміш - це ___________________________________________________

_____________________________________________________________

Чиста речовина - це ____________________________________________

_____________________________________________________________

Схема2.2


Види сумішей

На уроках у 7-му класі учні самостійно вивчають тему "Поширеність і колообіг Оксигену" в природі. Застосування кисню, його біологічна роль», а потім складають схему.(Рис 2.1.)

Рис 2.1. Колообіг оксигену в природі

Дослідження показують, що для роботи на уроці слід рекомендувати такий матеріал підручника, для розуміння якого необхідно використовувати наочність (хімічний експеримент, демонстрацію фільму, слайдів тощо), а також матеріал, що потребує часткового пояснення вчителя.

Але незалежно від того, де вивчається матеріал — на уроці чи вдома, важливо, щоб учні отримали конкретне завдання.

На уроці учитель повинен якнайширше використовувати дидактичні можливості підручника в спільній роботі з учнями, оскільки за допомогою книги можна виконувати інформативну, навчальну, розвивальну та виховну функції процесу навчання.

Нерідко учні просять пояснити ті питання, які чітко викладені в під-ручнику і з використанням ілюстрацій можуть бути з’ясовані самостійно, без додаткового пояснення вчителя. При складанні плану чи конспекту змісту параграфа вони, як правило, переписують фрагменти тексту без виділення в ньому головного.

Багато учнів вважають, що читати підручник і зрозуміти його можна лише після пояснення вчителя, тому, пропустивши урок, досить часто відмовляються відповідати, аргументуючи це тим, що не чули розповіді вчителя.

Структура та методичний апарат підручника повинні бути добре відомі учням і вчителеві й використовуватися ними в навчальній роботі

Як правило, у таких учнів не сформована звичка розмірковувати над текстом, самостійно знаходити відповіді на поставлені запитання, вивчаючи зміст параграфу, використовуючи ілюстрації або дані довідкових таблиць.

Учням, яким важко працювати з текстом чи методичним апаратом підручника, на різних уроках потрібно мати пам’ятки-інструкції.

Навчання учнів уміння працювати з підручником хімії, розвиток таких навичок необхідно передбачити не лише в молодших, а й у старших класах. Тільки тоді в дітей буде сформоване це вміння й вони зможуть ним надалі користуватися самостійно.



2.3 Навчальний експеримент

Порівняно з іншими методами самостійної роботи, які використовуються при вивченні природничих дисциплін, експеримент є найбільш ефективним у навчально-виховному плані.

Навчальний експеримент з хімії — це не лише метод пізнання, а й метод навчання, розвитку і виховання учнів, який застосовується для досягнення різних цілей: повторення вивченого матеріалу, формування нових понять з хімії, прищеплення й закріплення знань і вмінь, перевірки їх засвоєння учнями. Крім того, навчальний експеримент організовують для розвитку логічного та діалектичного мислення учнів, їх інтересів, виховання ініціативи, творчої самостійності, акуратності, навичок роботи в колективі тощо.

Навчальний експеримент є значно складнішим, порівняно з іншими методами самостійної роботи, тому при його використанні учні витрачають більше часу і сил. Він завжди пов’язаний зі спостереженням, але має свої якісні відмінності.

Навчальний експеримент протікає в певній послідовності:


    1. здійснюється спостереження за об’єктами, які підлягають дослідженню, виясняються їх зовнішні характерні ознаки та властивості;

    2. формується гіпотеза або наукове припущення, що визначає мету експерименту, яку потрібно реалізувати й довести;

    3. проводиться планування експерименту, що забезпечує умови, які дозволяють слідкувати за проходженням дослідження, намічають практичні дії

досягнення мети (прийоми, фіксація отриманих результатів тощо);

  1. експеримент виконується відповідно до плану;

  2. отримані результати підтверджують або заперечують гіпотезу; остаточна перевірка гіпотези відбувається за допомогою широкої практики.

Навчальний експеримент проводиться під керівництвом учителя, найчастіше на лабораторних заняттях. Під час уроку можна запропонувати учням виконати той чи інший нетривалий дослід, не вдаючись до читання інструкції, а тільки керуючись усними вказівками педагога.

Наприклад, при ознайомленні зі зразками виробів із поліетилену, учні виконують лабораторну роботу, на якій ознайомлюються з деякими їхніми властивостям. Свої спостереження записують у таблицю. (табл. 1.1) В кінці роботи роблять висновки про фізичні та хімічні властивості поліетилену.


Таблиця 2.2

Деякі властивості поліетилену




Зовнішній вигляд

Поводження при нагріванні

Зміни під дією хімічних реагентів

колір

пластичність

міцність

колір

полум'я


запах

HCl

NaOH

KMnO4
























Залежно від того, скільки часу відводиться на навчальний експеримент на уроці, розрізняють три групи дослідів:



  • короткочасні учнівські досліди, які виконуються в ході пояснення матеріалу вчителем або бесіди;

  • серії лабораторних дослідів;

  • досліди, що виконуються під час практичних занять, на які відводиться весь урок.

Наприклад, до першої групи можна віднести демонстрації у 8-му класі «Хімічні властивості кислот», до другої — лабораторний дослід «Взаємодія хлоридної кислоти з металами» та «Дія розчинів кислот на індикатори», до третьої — практичну роботу за темою «Дослідження властивостей основних класів неорганічних сполук».

Обов’язкова присутність у навчальному експерименті елементів дослідження стимулює пізнавальний інтерес учнів, загострює процеси чуттєвого пізнання й посилює цілеспрямованість понятійного мислення. У результаті учні отримують конкретні дані та роблять об’єктивні висновки про суть об’єкта, процесу, явища, що досліджується.



Спостереження

Для правильної організації спостереження в системі самостійної роботи учнів необхідно знати психологічні та фізіологічні основи цього виду діяльності.

Навчальне спостереження — не просто розглядання об’єктів, що ви-вчаються, процесів, явищ. Воно потребує від школярів дослідницького підходу та самостійного пошуку правильних відповідей на поставлені запитання.

Немале значення для ефективності навчальних спостережень має синтез отриманих результатів , що відображає ознаки предметів чи явищ, які вивчаються, для пізнання яких і виконується спостереження. Здійснювати спостереження можна і на уроках, і на практичних та лабораторних заняттях, і під час екскурсій.

Наприклад, у 9-му класі при виконанні лабораторної роботи «Реакції обміну між електролітами, що відбуваються з виділенням газу, з утворенням осаду та слабкого електроліту» учні спостерігають за реакціями обміну між розчинами електролітів та умовами їх перебігу.

Дослід 1

Налийте в пробірку 2 мл розчину натрій сульфату й додайте стільки ж розчину барій хлориду. Що спостерігається? Чому?

Дослід 2


Покладіть у пробірку декілька шматочків крейди й додайте невелику кількість розчину хлоридної кислоти. Що спостерігається? Чому?

Дослід 3


Налийте в пробірку 2 мл розчину натрій карбонату й додай стільки ж розчину хлоридної кислоти. Що спостерігається? Чому?

Складіть рівняння реакцій і запишіть їх у повній та скороченій йонних формах.



2.4. Розв’язування задач

Різноманітні навчальні задачі, які використовуються в освітньому процесі, мають дуже велике значення як метод, що сприяє поглибленню, запам’ятовуванню та перевірці засвоєних учнями знань.

За навчальними цілями і змістом задачі природничо-наукового характеру не однакові. Одні стимулюють більш глибоке засвоєння теоретичних питань, зокрема законів, тому їх слід віднести до групи теоретичних; інші допомагають школярам глибше осмислити практичні питання і, отже, можуть бути віднесені до групи практичних, треті об'єднують в собі теоретичні і практичні аспекти.

Спільною ознакою трьох типів навчальних задач є те, що кожен із них може мати кількісний або якісний характер, залежно від тих питань, які обов’язково входять у зміст будь-якої задачі й повинні бути обчислені. Не-рідко ці ознаки об’єднуються.

Зміст і навчальні цілі обумовлюють різноманітність прийомів розв’язування задач. Широко використовуються письмові, графічні та усний прийоми. Задачі такого роду мають переважно тренувальний характер і стимулюють в основному процеси пам’яті.

Для розв’язування задач як ефективного методу навчання, що розвиває мисленнєві здібності школярів, необхідні певні умови, до яких відносяться наявність опорних знань, осмислення кожним школярем мети задачі, зрозумілість прийомів розв’язування завдання.

Виконання вказаних умов дозволяє вести школярів до здійснення поставленої мети і тих висновків, які випливають із цілеспрямованого ви-рішення задачі.

Як приклад, можна навести алгоритм вирішення задачі на визначення домішок.

Задача

Обчисліть масу води, яка утворюється при взаємодії натрій гідроксиду з розчином сульфатною кислотою масою 400 г, яка містить 10 % домішок.



Коли на уроці учні вперше ознайомлюються з таким типом задач, необхідно надати план її рішення.

План


  1. Знайдіть відсоток чистої речовини.

  2. Знайдіть масу чистої речовини.

  3. Складіть рівняння реакції, підставте значення маси чистої речови-ни, що знайшли, та визначте масу, об’єм чи кількість речовини за умвами задачі.

Повідомлення

При формуванні навичок роботи з підручником велике значення має вивчення додаткової літератури, залучення учнів до читання науково-попу-лярних книг і періодики з хімії, уміння знаходити потрібний матеріал в Інтер-неті. Під час підготовки повідомлень саме здатність самостійно отримувати нові знання, орієнтуватися в потоці наукової та іншої інформації сприяє успіху. Прищеплювати ці вміння — завдання педагога.

На першому етапі підготовки повідомлень учням доречно буде скорис-татися пам’яткою.
2.5. Домашнє завдання

Домашня робота учнів тісно пов’язана з уроком. Цей зв’язок полягає в тому, що пізнавальна діяльність на занятті потребує додаткової роботи: застосування правил під час розв’язування завдань, знаходження в підручнику відповідей на запитання тощо. Окрім того, виконуючи домашнє завдання, учні готуються до сприймання нового матеріалу на наступному уроці.

Для успішної самостійної роботи вдома учень повинен бути уважним і спостережливим, уміти запам’ятовувати, розподіляти час, фіксувати прочитане, побачене, прослухане на уроці.

Домашніми завданнями можуть бути:



  • робота з текстом підручника;

  • виконання різноманітних вправ;

  • виконання письмових, графічних робіт;

  • розв’язування задач.

Даючи домашнє завдання, треба обов’язково коментувати способи його виконання. Якщо певний вид роботи є звичним для учнів, то можна лише зазначити, який матеріал слід опрацювати.

Не варто пропонувати однотипні завдання, тому що діти можуть втратити інтерес до них. Домашні завдання повинні містити елемент новизни, передбачати нові варіанти їх виконання.

В окремих випадках учням пропонуються індивідуальні вправи, які допомагають усунути прогалини в знаннях. Такі завдання для сильніших учнів покликані підтримувати інтерес до певного виду роботи.

Важлива умова ефективності самостійної роботи учнів — систематична перевірка вчителем виконання домашніх завдань, об’єктивна оцінка їх результатів

Обов’язкове для всіх щоденне виконання домашніх завдань виробляє звичку до систематичної самостійної навчальної праці. Під керівництвом учителя в учнів швидше формуються раціональні прийоми самостійної роботи, створюються умови для диференціації домашніх завдань залежно від успіхів кожної дитини, надання допомоги тим, хто не встигає.

Слід використовувати різні форми перевірки домашнього завдання:



  • фронтальні;

  • вибіркові;

  • письмове опитування;

  • тестування;

  • хімічні диктанти.

Дуже важливою є самооцінка.

Висновок

Самостійна робота учнів у процесі вивчення хімії є основним засобом виявлення та розвитку в них творчих здібностей і обдарованості, підготовки дітей до практичної діяльності. Залежно від підготовленості учнів, учитель щоразу повинен сам визначати послідовність і насиченість самостійної роботи, проявити свою творчість та ініціативу. При переході учнів із класу в клас зростає рівень їх знань і пізнавальні можливості. У зв’язку з цим, і види самостійної роботи поступово ускладнюються.

Але потрібно пам’ятати, що самостійна робота — не самоціль, а один із засобів поліпшення навчально-виховного процесу, підготовки учнів до життя та практичної діяльності.

Список використаної літератури
1. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти —Київ; Ірпінь 2004р.

2. Хімія 7-11 клас: Програма для загальноосвітніх навчальних закладів —К.Ірпінь: Перун ,2006р.

З. Організація навчального процесу в сучасній школі: Навчально-методичний посібник для вчителів. Веста: Ранок - 2004р.

3. Савчин М.М. Уроки хімії у 8 класі: Методичний посібник для вчителів.— Л.: ВНТЛ, 1999р.

4. Савчин М.М. Уроки хімії у 9 класі. Методичний посібник для вчителів і студентів, педагогічних вузів.— Л.: ВНТЛ-Класика 2002.

5. Старовойтова І.Ю. Усі уроки хімії 7 клас Харків: Основа-2007р.



6. Шарко В.Д, Сучасний урок: технологічний аспект: Посібник для вчителів і студентів К., 2005р.

7. Ярошенко О.Г.Задания и упражнения по хими: Учебное пособие для средних школ - К.: Станица, 1997г.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка