Життя І творчість Юзефа Антонія Роллє в працях учених І краєзнавців останьої чверті ХІХ – ХХ ст



Скачати 444.49 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації24.03.2016
Розмір444.49 Kb.
  1   2
Баженова С.Е.

(Кам'янець-Подільський)



Життя і творчість Юзефа Антонія Роллє в працях учених і краєзнавців останьої чверті ХІХ – ХХ ст.

Юзеф Антоній Роллє (1830 – 1894)*, творчість якого була пов’язана переважно з волино-подільським краєм, належить до тих історичних й наукових постатей Польщі та України, визнання заслуг котрих перед суспільством в історіографії відбулося ще при їх житті, проте опісля добра пам’ять про них пройшла тернистий шлях утвердження в прийдешніх поколіннях. Історіографія його громадської діяльності та творчої спадщини охоплює досить тривалий відрізок часу – з другої половини ХІХ і до кінця ХХ століть. У її розвитку можна виділити такі основні періоди: 1) 70-ті роки ХІХ – початок ХХ ст; 2) 20-30-ті роки ХХ ст.; 3) 60-80-ті роки ХХ ст.; 4) 90-ті роки ХХ ст.

Перший період заклав підгрунтя історіографії проблеми, під час якого учасники і свідки розвитку української історичної науки, краєзнавчого руху та регіональних досліджень у галузі історії Поділля і Волині фіксували події, займалися рецензуванням і критикою діяльності наукових товариств, осередків й творчих здобутків, у тому числі Й.Й. Роллє, і не завжди були спроможні по науковому, об’єктивно осмислити бачені ними складні процеси та явища, надати їм аналітичних оцінок. Трудність осмислення сучасниками, зокрема, творчості Й.Й. Роллє полягала в тому, що його діяльність протягом другої половини ХІХ ст. знаходилась на вістрі протиборства польської, російської та української історичної науки в поглядах і дослідженнях минувшини та культури України, волино-подільського краю. Тодішня офіційна російська історіографія, яка торувала шлях русифікації українських земель, вбачала в особі Й.Й. Роллє та його працях лише провідника ідей подальшої польської експансії на Поділлі, Волині й Київщині і, так би мовити, прагнули очорнити, усунути свого потенційного конкурента у регіональних дослідженнях. З певною упередженістю, критично, але толерантно поставилася до творчості Й.Й. Роллє молода українська історична наука, яка відкрила шпальти свого журналу “Киевская старина” для систематичних публікацій його нарисів і оповідань, визнала в ньому авторитетного знавця джерел та історії середньовічної України. Польська історична наука вважала доктора Антонія Роллє своїм представником та теренах так званих “східних кресів”, всіляко заохочувала, підтримувала і захищала його історичні публікації, але, водночас, не поділяла його зближення з українською громадськістю і науковцями, його критичне ставлення у творах до польського панування в українських землях, до свавілля тут польського магнатства та шляхти. Сам же Й.Й. Роллє, залишаючись польським істориком і літератором, ніколи не ізольовував себе від української землі, на якій проживав і про яку так багато писав, з болем сприймав біди та турботи насамперед простого люду, завжди був у колі друзів російської та української інтелігенції й науковців і здобув у них належне визнання та авторитет. Хоча Й.Й. Роллє у процесі став повнокровним інтелігентом (був лікарем, ученим, літератором), демократом у ставленні до оточуючих і в дослідженнях, проте постійно зберігав у собі риси дворянина – шляхтича, які час від часу превалювали над всім його єством й мимоволі знаходили вихід, впливали на творчість, що не залишалось не поміченим читачем і неоднозначно ним сприймалося [1, с. 516].

Першим, хто найбільш серйозно і зважено поставився до творчості Й.Й. Роллє й став стежити за виходом у світ його кожної книги і нарису, присвячених історії та культурі України, волино-подільської землі, був відомий фундатор української історичної науки, краєзнавчого руху і регіональних досліджень професор університету св. Володимира В.Б. Антонович (1834-1908). Доречі, він разом з Й.Й. Роллє закінчив в 1855 року медичний факультет Київського університету і теж обрав своїм фахом історію, археологію, народознавство [2, c.128]. В.Б. Антонович взяв на себе місію впродовж другої половини ХІХ ст і початку ХХ ст. відслідковувати процес розвитку польської історіографії в дослідженнях України та обстоювати від неї національні інтереси своєї Вітчизни й історичної науки. Прикладом може слугувати його капітальна стаття “Польско-русские отношения XVII в. в современной польской призме” [3], в якій він найбільш обгрунтовано й аналітично виклав критичні погляди на спроби фальсифікувати регіональну історію України польських істориків і літераторів. У цьому контексті В.Б. Антонович спочатку упереджено, а згодом з повагою і об’єктивністю став розглядати праці вченого з м.Кам’янця-Подільського Юзефа Антонія, якого він тривалий час не ототожнював з своїм однокашником Й.Й. Роллє. Тому в перших рецензіях В.Б. Антонович писав: “Письменник, який ховається під псевдонімом доктора Антонія Ю. … належить до числа самих плідних і талановитих польських історичних письменників нашого часу” [4, c.149]. Зрештою, з’ясувавши власника псевдоніма і встановивши з Й.Й. Роллє наукові зв’язки, В.Б. Антонович з ще більш посиленою увагою поставився до його творчості. Уже в першій опублікованій в часописі “Киевская старина” за 1882 рік рецензії на книгу Й.Й. Роллє польською мовою “З історії Київського Полісся” В.Б. Антонович так охарактеризував праці автора: “Протягом семи років доктор Антоній видав вісім томів історичних монографій… Всі вони стосуються історії Південно-Західної Росії (Правобережної України – С.Б.) … До незаперечних здобутків автора належить його грунтовне знайомство з джерелами (не тільки польськими, а й російськими)… талант в групуванні і висвітлені фактів та вельми детальна розробка побутової характеристики часу” [4. с.150]. Проте для раннього періоду творчості Й.Й. Роллє, на думку рецензента, були притаманні серьозні недоліки: прагнення автора при викладі історичних подій доповнювати їх власними домислами та художніми описами, довільно трактувати архівні й інші джерела і пристосовувати їх до прийнятої у польській історіографії концепції “цивілізаторської” місії Речі Посполитої в українських землях, яка нібито несла розумову і громадянську культуру варварам [4, c.150-152].

Аналізуючи в іншій рецензії двотомник третьої серії Й.Й. Роллє “Історичних оповідань”, яка вийшла друком 1882 року у Варшаві, В.Б. Антонович знову підкреслив прихильність автора до середньовічної історії Поділля і Волині, що всі “нариси д-ра Антонія написані з таким же талантом і знанням історичного матеріалу, котрі помічені в попередніх творах, хоча і не позбалені тих же недоліків – зловживанням епітетами і деякою тенденційністю” [5, c.572]. Водночас, переказуючи зміст і розлядаючи оповідання про польських магнатів волино-подільського краю XVIII ст. А. Золотницького, Б. Гулевича, Д. Томашевського, Страшного Йосипа (Й. Стемпковського), Немиричів та інших, Антонович побачив у них умілий і правдивий показ Й.Й. Роллє морального розкладу, паразитичного способу життя шляхетських верств, негативні оцінки Барської конфедерації, співчутливе ставлення до гайдамаччини. Ще більш симпатія В.Б. Антоновича до праць Й.Й. Роллє простежується в рецензії на його чергову книгу “Наречені кресів” (1883) [6, c.121-124], в якій автор на основі лише йому доступних документальних джерел професійно, з художньою майстерністю створив 6 біографічних нарисів про найбільш видатних і впливових жінок польської аристократії Поділля й Волині XVII–XVIII ст.: княгиню Анну Борзобагату-Краснеську, Феофілу Хмелецьку, Софію Хоткевич, Єлену Немиричову та ін. Підкреслюючи об’єктивність у зображенні автором історичної епохи, життя польського поміщицтва і шляхти в Україні, В.Б. Антонович писав: “З нарисів д-ра Антонія бачимо, що найбільш енергійні жінки не тільки засвоювали побутові риси свого суспільства, але намагалися і в зовнішніх формах та прийомах не поступатися чоловікам; вони ведуть нескінчені тяжби, прищеплюють собі пристрасть до кляуз, уміють вельми спритно користуватись юридичною казуїстикою; вони подають позови або відбиваються від них збройною силою, організовують напади, витримують облоги, утримують збройні загони і на їх чолі дають битви” [6, c.123].

Часті й цілком позитивні рецензії В.Б. Антоновича знайомили загал української громадськості з творчістю, сюжетами та оцінками праць Й.Й. Роллє, відкрили шлях до їх публікацій у перекладах на російську мову в тодішніх найбільш престижних часописах. Тільки в головному видані вітчизняної історичної науки “Киевская старина” протягом 1882-1899 рр. були вміщені найбільш вагомі нариси доктора Антонія: “Українські жінки” (1883) [7], “Страшний Йосип” (1883) [8], “Іван Підкова” (1885) [9], “Кармелюк” (1886) [10], “Доля красуні” (1887) [11], “На шпаковому шляху” (1887) [12], “Сава Чаленко” (1887) [13], “Побужжя в XVII i XVIII cт.” (1894) [14]. Варто додати, що редакція “Киевской старины” майже до кожного опублікованого на своїх шпальтах історичного оповідання Й.Й. Роллє подавала власну передмову або коментар у дусі В.Б. Антоновича, з яких найбільш важливі про нариси “Кармелюк” [10], та “Жінки при Чигиринському дворі” [15], а також вміщувала рецензії на його праці інших авторів [16]. Усе це не тільки принесло польському письменику і вченому публічне визнання в Україні й сформувало в його сучасників позитивний погляд на творчість Й.Й. Роллє але й стало одним з головних джерел для дослідження його життєдіяльності. Нарешті В.Б. Антонович, як постійний оглядач творчості Й.Й. Роллє, у присвяченому йому некролозі підвів такі підсумки свого історіографічного аналізу: “Оглядаючи наукову і літературну діяльність доктора Антонія, ми не можемо не визнати її вельми плодотворного значення. Як історик, він опрацював багаточисельні епізоди минулого і скористався для вивчення їх архівними приватними матеріалами, котрі без його участі не знайшли б ще довго свого наукового використання. Але набагато більше значення має д-р Антоній, як популяризатор; його монографії написані легко і привабливо, ознайомили польське суспільство з історією Південно-Західного краю і примусили його відмовитись від багатьох упереджених думок, тенденційних уявлень. Якими б не були його симпатії, який би зовнішній колорит він не надавав своїм судженням, об’єктивно історична істина, яку д-р Антоній поважав як історик, виступала постійно з-під легкої зовнішньої стилістичної пелени і сприяла розвитку самопізнання, чим і полегшувалось бажане в краю примирення. Тому незважаючи на розбіжності в думках на різні точки зору – ми повині визнати, що д-р Антоній невтомною своєю діяльністю на полі історичної науки чесно відслужив на користь рідного краю” [17, c.306]. Дана оцінка В.Б. Антоновичем постаті Й.Й. Роллє сприйнятна і для сучасної української історичної науки.

Для більш грунтовної і всебічної характеристики діяльності польської меншини у регіонах України, корифеїв так званої “української школи” в польській історичній літературі ХІХ – початку ХХ ст., у тому числі її видатного представника Й.Й. Роллє, важливі судження й аналітичні оцінки подані в працях “Польская колонизация Юго-Западного края” П.О. Куліша [18], “Евреи и поляки в Юго-Западном крае” М.П. Драгоманова [19], в сьомому томі “Трудов этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край” П.П. Чубинського [20], у дисертації та монографії “Барское староство” М.С. Грушевського [21] та інших визначних діячів українського національного відродження. З-поміж них особливе місце належить І.Я. Франку. Він пильно стежив за появою публікацій з історії України та її країв польських авторів і подавав критичні оцінки, чітко з’ясовував їх ідеологічні позиції, рішуче засуджував їх спроби насаджувати теорії “цивілізаторської”, “культуртрегерської” місії Речі Посполитої під час панування в українських землях. Зокрема, такою історіографічною працею вченого є велика стаття “Галицьке краєзнавство” (1892) [22]. В ній І.Я. Франко вказав понад 200 краєзнавчих праць, які стосуються вивчення Східної Галичини й Західного Поділля, назвав 320 українських, німецьких й, головним чином, польських дослідників краю, проаналізував творчість відомих українських Д.І. Зубрицького, С.І. Шараневича, А.С. Петрушевича і польських А. Бельовського, О. Яблоновського, Б. Лімановського й інших істориків і знавців краю. Водночас учений глибоко обгрунтував поняття “краєзнавство” і остаточно його утвердив в історіографії, а також звернув увагу на необхідність повсюдно розгортання історико-краєзнавчих досліджень, як важливого суспільно-політичного і науково-культурного фактору.

З неменшою увагою спостерігала за польськими дослідженнями “східних кресів” видатний історик України О.Я. Єфименко. Зокрема, вона знаходилась під значним враженням і впливом творчості Й.Й. Роллє, хоча близько й не була з ним знайома. У 1894-1895 рр. вона опублікувала в “Киевской старине” монографію “Очерк истории Правобережной Украины по И. Ролле” [23]. Автор переслідувала мету перехопити ініціативу польських науковців у вивченні цього великого регіону й, так би мовити, очистити виклад його історії від ідеологічних та політичних збочень, упереджень і фальсифікацій. Проте вже тодішні рецензенти констатували, що талановито створені О.Я. Єфименко “Нариси” “зберігали ліпші красоти оригіналу (Роллє – С.Б.), його чудову історичну правдивість і водночас художність” [1, c.512].

Російські офіційні історики другої половини ХІХ – початку ХХ ст. не помічали постаті Й.Й. Роллє в науці, але й не могли обійтися без використання фактичного матеріалу його праць з історії Правобережної України, як це зробив зі своїми співавторами П.М. Батюшков у книгах “Волинь. Исторические судьбы Юго-Западного края” (1888) [24] та “Подолия. Историческое описание” (1891) [25], присвячених 100-річчю входженню цих земель під владу Російської імперії. Проте російські енциклопедії того часу і насамперед видавці відомого “Энциклопедического словаря” Ф.А. Брокгауз і А.Ефрон оприлюднили про Й.Й. Роллє перші біографічні довідки, в яких визнали в ньому непересічного вченого та письменника, знавця історії України [26, c.40].

Не стояла сторонь від популяризаторії життя і творчості Й.Й. Роллє польська історіографія другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Зокрема, перша спроба подати аналітично біографію, громадську діяльність, характеристику монографії “Замки подільські на молдавському кордоні” і перших випусків томів “Історичних оповідань” належить В. Коратинському, який 1881 року оприлюднив спеціальну статтю “Ю.А. Роллє” [27]. Цей критик відзначив обдарованість й грунтовність історичних знань доктора Антонія, глибоку джерелознавчу основу українознавчих і поділлєзнавчих публікацій й акцентував увагу на пропольські погляди автора на середньовічну добу “східних кресів”. Наукова і літературна діяльність Й.Й. Роллє постійно знаходилась у полі зору відомих українознавців письменника Генриха Сенкевича і вченого Олександра Яблоновського. Перший з них близько товаришував з Й.Й. Роллє, приїзджав до нього в Кам'янець для спільних подорожей по Поділлю, широко скористався з його “Історичних оповідей” при створенні славнозвісної трилогії “Вогнем і мечем”, “Потоп” і “Пан Володиєвський” [28, c.437]. О.Яблоновський, який також приятелював з Й.Й. Роллє, високо цінував і пропагував його історичні дослідження Правобережної України й користувався джерелознавчими розробками та фактичним матеріалом доктора Антонія при створенні монографії “Волинь. Поділля і Русь Червона” [29], “Історія південної Русі до занепаду Речі Посполитої” [30]. Водночас О. Яблоновський вказував на белетристичну спрямованість більшості творів Й.Й. Роллє. Проте польська історіографія зазначеного періоду більше ідеалізувала творчість Й.Й. Роллє, ніж прагнула об’єктивно поставитись до неї, вперто вбачала в ньому лише прихильника полонізаторських ідей щодо України. Місцеві ж польські письменники й дослідники намагалися успадкувати манеру викладу матеріалу Й.Й. Роллє в зображенні історичної епохи та її визначних постатей, як це вдіяли на межі ХІХ-ХХ ст. подільський історик Казимеж Пуласький у “Хроніці польських родів” Правобережної України [31] й волинський літератор і краєзнавець Юзеф Дунін-Карвіцький у своїх “Історичних оповідях” [32].

За діяльністю й творчістю Й.Й. Роллє уважно стежили його сподвижники по краєзнавчому русі на Поділлі другої половини ХІХ ст., місцеві дослідники з середовища української інтелігенції, яких об’єднував з 1865 року Подільський єпархіальний історико-статистичний комітет, що був на той час авторитетним науковим товариством в країні [33]. Зокрема, члени цього Комітету Ю.Й. Сіцінський та С.О. Венгрженовський, для яких Й.Й. Роллє був порадником і наставником у краєзнавчих дослідженнях, здійснили переклади ряду його історичних оповідань з польської на російську мову для “Киевской старины” (80-90-ті роки ХІХ ст.), чим сприяли популяризації його творчості в Україні. Водночас вони критично ставилися до “польської точки зору” Й.Й. Роллє на минуле Поділля [34, c.517].

Більш конкретна оцінка громадської і наукової діяльності Й.Й. Роллє подільських краєзнавців знайшла місце в некрологах, які вони оприлюднили 1894 року в “Киевской старине” [35, c.342-343] та “Подольских епархиальных ведомостях” [36, c.448-449]. В одному з них, автором якого виступив Ю.Й. Сіцінський, зокрема відзначалося: “Втрата доктора Роллє для нас зрозуміло важка, незамінима. Крім своїх наукових історичних праць, він здобув глибоку пошану тут (на Поділлі – С.Б.), як літератор і як діяч доброчинних товариств … завідуючий безплатною лікарнею … За своїми знаннями з минувшини Поділля це була єдина людина в Кам’янці-Подільському” [35, c.342]. Згодом з нагоди десятої річниці від дня смерті Й.Й. Роллє його колишні соратники видрукували 1904 року в “Трудах” Подільського церковного історико-археологічного товариства М.І. Яворовський докладну статтю “Воспоминания об Иосифе Иосифовиче Ролле” [1, c.506-517], а Ю.Й. Сіцінський – “Хронологический список трудов доктора И. Ролле (писавшегося под псевдонимом: d-r Antoni J.)” [34, c.517-527]. Ці публікації й досі не втратили своєї актуальності, залишаються мало не єдиною серйозною спробою історіографічного та бібліографічного осмислення життєдіяльності Й.Й. Роллє в українській історіографії. Зокрема, М.І. Яворовський, характеризуючи громадську діяльність і наукове значеня багатьох творів Й.Й. Роллє, дійшов про них такого висновку: “Предметом його історичних нарисів і оповідань були різні епізоди з приватного і громадського життя Поділля і Південно-Західного краю в XVI-ХІХ ст., факти для яких він знаходив у місцевих власницьких архівах, в наукових історичних виданнях … Хоча за своїми польськими симпатіями він зображував картини життя польського суспільства і польські постатті, але змальовуючи місцеву старовину, він описував і місцевих південно-руських діячів і місцеві етнографічні й побутові риси життя з історичною достовірністю і художньою привабливістю” [1, c.507-508]. З такою оцінкою творчості Й.Й. Роллє можна погодитись й сьогодні. Ю.Й. Сіцінський з свого боку вперше оприлюднив більш-менш повну бібліографію праць Й.Й. Роллє та подав на них короткі анотації, чим створив підгрунтя для конкретного вивчення його творів в Україні [34, c.517-527].

Загалом упродовж другої половини ХІХ – на початку ХХ ст. так і не було видруковано грунтовних і аналітичних праць про життєдіяльність та творчість Й.Й. Роллє, а лише підготовлені для цього певні засади. Цікаво зазначити, що тогочасна українська історіографія поставилася до літературного і наукового доробку доктора Антонія більш зважено, демократичніше і терпиміше, ніж в добу радянщини.

З утвердженням всесилля радянської влади в Україні у 20-ті роки поступово став втрачатися науковий інтерес до творчості Й.Й. Роллє в місцевих істориків. Правда, окремі з них, які ще формувалися дослідниками у так званий дореволюційний час, продовжували пам’ятати позитивний внесок Й.Й. Роллє у вивчення минувшини Правобережної України і користувалися його працями. До таких науковців варто віднести учня М.С. Грушевського Л.С. Добровольського, який у спеціальному дослідженні з польської історіографії відніс Й.Й. Роллє до “української школи” в польській літературі [37, c.85-86], відомого вченого і організатора краєзнавчого руху на Вінниччині В.Д. Отамановського, котрий у своїх працях високо оцінив внесок доктора Антонія у вивчені історії Поділля [38, c.2], Ю.Й. Сіцінського, що при створенні нарису “Оборонні замки Західного Поділля XIV-XVII ст.” відверто брав численні факти з відповідних розробок Й.Й. Роллє і посилався на них [39, c.64-160]. Однак у 30-ті роки особа Й.Й. Роллє була віднесена радянською історичною наукою до категорії “класово-небезпечних буржуазних учених”, а його творча спадщина вилучена з наукового обігу та загального користування. Натомість політично репресований в СРСР уже після своєї смерті доктор Антоній продовжував займати почесне місце у 20-30 роки в літературі, науці та історіографії незалежної Польщі. Зокрема, серед публікацій про Й.Й. Роллє, які з’явилися у Польщі та Литві з нагоди 100-річчя від дня народження, вартує уваги здійснена у 1930 році Ю.Тальком-Гринцевичем грунтовне дослідження його громадської, лікарської і наукової діяльності на Поділлі [40]. В цьому нарисі автор схвально ставився до вияву у поглядах Й.Й. Роллє польських інтересів на “східних кресах” й замовчував його приязне ставлення до історії та культури України, зближення з місцевою українською інтелігенцією.



Після кількох десятиліть повного замовчування імені Й.Й. Роллє в Україні, воно знову стало з’являтися у 50-80-ті роки в наукових виданнях та часописах. Причиною такого явища стало те, що тоді радянська історична наука посилено розробляло проблематику Визвольної війни українського народу середини XVII ст., гайдамаччину, кармалюкіану та інші важливі минулі події, в країні розвинувся масовий рух по дослідженню населених місць, який завершився створенням на початку 70-х років 26-ти томної “Історії міст і сіл Української РСР”. У таких умовах було неможливо обминути величезний і почасти унікальний матеріал особливо з історії Правобережної України, що містився у творах Й.Й. Роллє. Щоб полегшити шляхи використання праць Й.Й. Роллє, офіційна наука ввела до “Радянської енциклопедії історії України” [41, c.7], “Української радянської енциклопедії” [42, c.448], інших довідкових та академічних видань “пом’якшений” статус його особи, як “польського історика буржуазно-ліберального напряму”. Між тим, зміст книг “Хмельницька область” [43], “Вінницька область” [44], багатотомної “Історії міст і сіл УРСР” засвідчує, що їх авторські колективи, беручи для своїх потреб матеріали з праць Й.Й. Роллє, прагнули тільки в окремих випадках посилатись на них. Водночас в українській історіографії посилилась цілеспрямована критика творчості Й.Й. Роллє. Зокрема, відомий вітчизняний історіограф Л.А. Коваленко у 60-ті роки ставився до польських учених-українознавців ХІХ – початку ХХ ст. О. Яблоновського, К. Пуласького, Й.Й. Роллє та інших, як до буржуазно-шляхетських істориків, які, на його думку, відображали у працях “інтереси польських поміщиків – власників неосяжних маєтків на Поділлі й Волині” [45, c.59]. Згодом його погляди на їх наукову діяльність стали поміркованішими. Інший історик П.М. Денисовець, аналізуючи, зокрема, внесок Й.Й. Роллє у вивчення постатті Устима Кармалюка, визнав, що дослідник “переглянув 9375 аркушів судових справ про народного героя”, але обгрунтував його діяльність “з точки зору польського шляхтича”, згідно якої “Кармалюк – це лише дикий розбійник, злодій, бандит, втілення бурхливої сили, котра знущається над суспільним порядком” [46, c.24]. У подібному дусі викладав погляди на творчість Й.Й. Роллє літературознавець В.І. Тищенко [47]. Він також змушений визнати, що в основі оповідання “Кармалюк” лежить серйозна праця Й.Й. Роллє над архівними матеріалами, які стали важливим підгрунтям усієї кармалюкіани [48]. Водночас В.І. Тищенко писав, що “досі праця Роллє (“Кармалюк”) не проаналізована з позицій марксисько-ленінської науки. Зробити ж це необхідно з огляду на її хибну ідейну спрямованість, невірне висвітлення життя і діяльності народного героя” [49, c.164]. У контексті цих методологічних засад критик у кожному рядку “белетризованого твору, який має деяку художню вартість”, вбачає відхід автора від об’єктивності, ворожість до українських селян та кармалюківців і дійшов загального висновку: “Йосип Роллє, виходячи з класових позицій польських поміщиків, не тільки не міг створити історично-правового образу народного месника Кармалюка, а навмисне прагнув спотворити його” [50, c.169-170]. Ще більш раніше про Й.Й. Роллє, як “реакціонера”, “виразника інтересів польських феодалів і католицького духовенства” висловлювався про його головні історичні твори і тритомник “Замки подільські на молдавському кордоні” в своїй історіографічній розвідці Ю.М. Тарасов [51, c.15]. Зрозуміло, що сьогодні не сприйнятні такі заангажовані та безапеляційні оцінки й обвинувачення, які принижують і применшують значення багатогранної творчості Й.Й. Роллє й сформували упереджене ставлення в колах науковців і читачів України.

У 60-80-ті роки без надмірної ідеологізації діяльності Й.Й. Роллє, толерантніше і лояльніше до його творчості поставилися подільські краєзнавці, які беззастережно визнавали талант і заслуги вченого у регіональних дослідженнях. Саме їх зусиллями було повернуто з мороку забуття і реабілітовано добре ім’я Й.Й. Роллє. Зокрема, в 1964 році відомий краєзнавець Т.А. Сис [52, c.118-120] тоді вперше оприлюднила в Кам'янець-Подільській газеті “Прапор Жовтня” невеликий нарис “Дослідник Поділля”, в якому вміщено коротку біографію Й.Й. Роллє, відомості про лікарську і громадську діяльність, згадки про його історичні праці та дано їм позитивну оцінку, як джерела до вивчення цієї землі [53]. Наступного року місцевий краєзнавець А.Г. Паравійчук підготував “Бібліографічний покажчик літератури і публікацій з історії Подільського краю”, в якому упорядковано докладний список праць Й.Й. Роллє польською і російською мовами стосовно окресленого регіону [54, c.93-94, 132, 147-148], з котрого найбільш важливі твори увійшли до складу видруковано 1987 року ретроспективного бібліографічного покажчика з історії міст і сіл Хмельницької області [55, Ч.1.] й, таким чином, були створені умови для використаня творчої спадщини доктора Антонія для розвитку поділлєзнавства. В 70-80-ті роки кам’янецький лікар-краєзнавець Є.В. Мазурик опублікував кілька грунтовних статей в часописах “Советское здравохранение” і “Фармацевтический журнал” про участь Й.Й. Роллє в громадському житті і наукових товариствах Поділля [56, c.78-81], його медичну та соціально-гігієнічну просвітницьку діяльність [57]. У 1987 році в газеті “Прапор Жовтня” у рубриці “Наші славетні” з’явилась стаття місцевого аматора С. Щепанського “Поважати скарби вчив …”, в якій була цікаво викладена біографія Й.Й. Роллє, неперелічені основні його твори та всупереч позиції тодішньої офіційної науки визнано, що хоча він у своїй творчості “допустив помилки, зокрема, ідеалізацію польських феодалів”, проте “Роллє залишається прогресивним діячем, який своєю активною діяльністю прославив Подільський край і наше місто Кам'янець” [58]. Так започаткувався в Україні період вивчення і переосмислення подвижництва й творчого доробку цього непересічного діяча, літератора, вченого.

Простіше, предметніше і грунтовніше досліджувалася постать Й.Й. Роллє у польській історіографії 60-80-х років. Важливою подією в науковому і літературному житті Польщі стали підготовка і видання у Кракові 1966 року трьохтомника “Вибраних творів Ю.А. Роллє”, до складу якого потрапили й були прокоментовані найбільш визначні його праці: “Замки подільські на молдавському кордоні”, “Історичні оповідання” та інші [59]. Упорядкував це видання та подав докладну вступну статтю про життя і творчість Й.Й. Роллє польський історик і літературознавець Вацлав Завадський [60, c.6-22]. Він при створенні біографічного нарису про доктора Антонія уперше широко використав матеріали вивезеного ще наприкінці ХІХ ст. з Кам’янця-Подільського до Варшави сімейного архіву Й.Й. Роллє та спогади, свідчення членів його родини, що сьогодні мешкають у Польщі. Стаття В. Завадського та публікації інших знавців творчості доктора Антонія стали підгрунтям для створення наприкінці 80-х років наукового біобліографічного нарису про Й.Й. Роллє для відомого “Польського біобліографічного словника” [61,c.564-566]. Проте польська історіографія 60-80-х років практично не корегувала раніше усталених засад щодо оцінок творчості й особи Й.Й. Роллє, як уповноваженого своєї науки в українських землях і тамтешнього захисника інтересів полонії, що лише частково відповідало дійсності і водночас збіднювало значення цієї колоритної постатті в українсько-польських наукових і культурних стосунках другої половини ХІХ ст.

Справжній науковий і пізнавальний інтерес до особи Й.Й. Роллє і його творів спалахнув у період розбудови Української незалежної держави й демократизації в ній міжнаціональних відносин, ліквідація цензурних та ідеологічних перешкод. Уже в 1991 році “Український історичний журнал” уперше на своїх сторінках опублікував одне з найкращих оповідань Й.Й. Роллє “Жінки при чигиринському дворі в другій половині XVII ст.” [62] з супровідною статтею В.М. Матях [63, c.86-87], яке згодом з примітками О.І. Гуржія вийшло з друку окремим виданням [64]. Того ж року у м.Вінниці побачила світ книжечка Й.Й. Роллє українською мовою “Фатальна красуня: Оповіді з минулого Поділля” з передмовою відомого вченого І.Г. Шульги [65], яку майже у повному викладі передрукувала Хмельницька обласна газета “Радянське Поділля” [66]. Це ж оповідання під назвою “Судьба красавицы” було видруковано російською мовою окремим виданням у Києві 1993 року [67]. Водночас позитивні оцінки постатті Й.Й. Роллє були оприлюднені в доповідях науковців на засіданнях V-ї Всеукраїнської наукової конференції з історичного краєзнавства у м.Кам’янці-Подільському [68, c.519-521] та десятої Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції (1991) [69, c.68]. Усі ці публікації та коментарі до них об’єднувало бажання їх упорядників детальніше познайомити українського читача з творчістю Й.Й. Роллє, закликати науковців і краєзнавців до глибокого вивчення та осмислення його багатовимірної і почасти суперечливої життєдіяльності, а, головне, вони покінчили з замовчуванням, відвертою ворожістю до нього офіційної історіографії.

З особливою настирністю стали досліджувати і пропагувати в 90-ті роки творчість Й.Й. Роллє подільські науковці та аматори. З-поміж них В.С. Прокопчук (м.Дунаївці на Хмельниччині) видрукував цикл статтей про Й.Й. Роллє біографічно-аналітичного характеру в обласній газеті “Подільські вісті” (1992) [70], в матеріалах Міжнародної наукової конференції “Духовні витоки Поділля: творці історії краю” (1994) [71, c.2-23] та подав історіографічні оцінки в монографії “Краєзнавство на Поділлі: історія і сучасність” (1995) [72, c.30-34]. Відомий поділлєзнавець Л.В. Баженов (м.Кам'янець-Подільський) у книгах “Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ-ХХ ст.” (1993) [73, c.28-29, 331-333], “Історичне краєзнавство Правобережної України ХІХ – на початку ХХ ст.” (1995) [74, c.104-106, 230-231], крім біографічних довідок про Й.Й. Роллє, детально розглянув його як діяча “української школи” в польській літературі та конкретизував його науковий внесок у дослідження історії та культури волино-подільського краю. Учень Л.В. Баженова О.М. Кошель (Київ) висвітлив аспект діяльності Й.Й. Роллє в Подільському єпархіальному історико-статистичному комітеті, його ролі у зменшені протистояння католицької і православної конфесій в регіоні, становища між церквою і наукою [75, c.19-20]. Деякі доповнення в даному напрямі здійснили в кандидатській дисертації “Подільський єпархіальний історико-статистичний комітет” [76, c.115-118] та одноіменній брошурі [77, c.22-23] Ю.Й. Земський (м.Дніпропетровськ) і в публікаціях про це ж краєзнавче товариство А.К. Лисий (м.Вінниця) [78, c.45,46], А.І. Стельмашова (Київ) [79, c.60-62], В.М. Вінюкова (м.Кам'янець-Подільський) [80, c.20-21] та ін. Водночас у 90-ті роки продовжив вивчати біографію, оприлюднювати в газетах і наукових виданнях нові факти про громадську і наукову діяльність Й.Й. Роллє на ниві медицини й культури Поділля [81, c.84-86], поглиблювати розробку його внеску в розвиток соціальної гігієни [82] краєзнавець Є.В. Мазурик. Таким же ракурсом подвижництва доктора Антонія зацікавились й подали уточнення вінницькі аматори В.О. Головко і К.Г. Любецька [83, c.192-193].

Значною подією в науковому житті та міжнаціональних відносинах України стало проведення 23-24 червня 1999 року в м.Хмельницькому прдставницької міжнародної наукової конференції “Поляки на Хмельниччині: погляд крізь віки” [84]. На ній були розглянуті різні аспекти існування полонії в межах сучасних областей Поділля та Волині упродовж ІХ-ХХ століть. У центрі уваги вчених та краєзнавців форуму опинилася постать Й.Й. Роллє. В змістовних доповідях Л.В. Баженова [85, c.31,42], В.С. Прокопчука [86, c.496-506], О.М. Пажимського [87, c.511-518], С.Е. Баженової [88, c.50-57] та інших учасників конференцій підведені певні підсумки вивчення та формування засад нового бачення й оцінок громадсько-наукової діяльності і творчої спадщини Й.Й. Роллє й рекомендовано дослідникам вийти на рубіж створення про нього узагальнюючих дисертаційних і монографічних робіт.

Натомість у польській історіографії 90-ті роки не позначилися активністю розробки проблем пов’язаних з літературною і науковою діяльністю Й.Й. Роллє. Як засвідчує енциклопедична довідка про нього виданого 1994 року “Словника польських істориків” [89, c.448-449], практично не зазнали змін попередньо вкорінені в історіографію погляди на постать Й.Й. Роллє. Проте сьогодні наголошується значення доктора Антонія в налагодженні й стабілізації польсько-українських стосунків другої половини ХІХ ст.

Отже, аналіз створеної літератури в Україні та Польщі про Й.Й. Роллє констатує, що хоча дана постать не обійдена певною увагою вчених і краєзнавців, проте у порівнянні з станом вивчення в історіографії інших рівнозначних діячів обох держав (наприклад, О. Яблоновський, Ю. Сіцінський та ін.) особа доктора Антонія найменше, найгірше досліджена, узагальнена і популяризована в науці. Переважна більшість названих публікацій про Й.Й. Роллє кінця ХІХ-ХХ ст. звелася лише до схематичного і неповного викладу біографічних відомостей про нього без врахування особливостей та суперечностей епохи і міжнаціональних відносин в Україні й на Поділлі, в яких зросла ця постать, хибує тенденційним ставленням до його творчості й недосконалим і одностороннім історіографічним аналізом його праць. Наш стислий огляд наукових розробок попередників свідчить, що й досі не має досліджень, які б повною мірою системазували і осмислили діяльність Й.Й. Роллє на ниві літератури, історії й просвітництва на дисертаційному та монографічному рівні в світлі вимог і потреб сучасної української науки. Таким чином, не може бути сумнівів у необхідності та доцільності опрацювання поставленої наукової проблеми.

Саме тому метою нашого дослідження було дати уточнену загальну характеристику особи Й.Й. Роллє, його участі в громадсько-політичному, краєзнавчому, науковому та просвітницькому житті Поділля й прослідкувати еволюцію його поглядів у ставленні до історії і культури цього регіону на тлі розвитку українсько-польських стосунків другої половини ХІХ ст.

Джерельна база дисертаційного дослідження складається з архівних та опублікованих матеріалів по темі, які за походженням і характером інформації поділяються на групи:



  1. архівні документи;

  2. археографічні видання;

  3. спогади, свідчення сучасників та звіти;

  4. матеріали періодики ХІХ-початку ХХ ст.;

  5. епіграфічні джерела;

  6. літературно-наукова спадщина Й.Й. Роллє.

До першої групи джерел належать документи і матеріали державних архівів та музеїв України, які стосуються життєдіяльності Й.Й. Роллє, його сподвижників і характеристики громадського й наукового життя Поділля другої половини ХІХ ст.

Розрізнені документальні свідчення про Й.Й. Роллє та його подвижництво на ниві медицини, наукових товариств Поділля й стосунки з відомими вченими, які опрацьовані та використані в дисертаційному дослідженні, зберігаються в Центральному державному історичному архіві України у м.Києві (ЦДІАК). Зокрема, матеріали про діяльність Подільського та Волинського товариств лікарів і участь в них Й.Й. Роллє, агентурні спостереження за “політично неблагонадійними” їх членами містяться у фонді “Канцелярія Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора” (ф.442) [91]. З-поміж них є важливою справа про листування Київського генерал-губернатора з місцевою владою про ліквідацію у 1865 році в Кам’янці-Подільському польського товариства лікарів, про репресивні заходи щодо його учасників та ролі в ньому Й.Й. Роллє. Водночас дозволили глибше з’ясовувати аспекти розвитку громадського і краєзнавчого руху, регіональних досліджень на Поділлі в другій половині ХІХ ст. та участі в них Й.Й. Роллє матеріали фондів ЦДІА про діяльність у Правобережній Україні єпархіальних історико-статистичних комітетів (ф.1388, 1396, 2205), особові фонди “Антоновичів” (Ф.832), “Грушевських” (ф.1235), “О.І. Левицького” (ф.1143), “І.М. Каманіна” (ф.237). Як свідчать справи останніх фондів, В.Б. Антонович, М.С. Грушевський, О.І. Левицький, І.М. Каманін були тісно зв’язані з науковцями і краєзнавцями Поділля й Волині, виступали їх наставниками, слідкували й аналізували місцеві публікації, в тому числі з особливою прискіпливістю за працями Й.Й. Роллє. Окремі факти про діяльність Й.Й. Роллє на ниві медицини та освіти Поділля виявлені в фондах “Управління Київського учбового округу” (ф.707). Варто зауважити, що досі дослідники особи Й.Й. Роллє обходили увагою матеріали ЦДІА України у м.Києві.

Значно об’ємніші за обсягом і вартісніші за змістом документи про життєдіяльність Й.Й. Роллє зосереджені в Кам'янець-Подільському міському державному архіві (КПМДА), який виокремився в самостійну установу зі складу Державного архіву Хмельницької області (ДАХО) в 1998 році. КПМДА за кількістю і якістю збереження документів та матеріалів кінця XVIII – початку ХХ ст. сьогодні є найбагатшим фондосховищем з-поміж регіональних державних архівних закладів України і для дослідження історії Поділлі займає по зазначенню друге місце після ЦДІА України у м.Києві. Певною мірою деякі архівні справи про Й.Й. Роллє в КПМДА опрацювали і частково ввели в науковий обіг науковці 80-90-х років ХХ ст. Л.В. Баженов, В.С. Прокопчук і Є.В. Мазурик. У дисертаційному дослідженні нами не тільки використані і переосмислені відомі документи цього архіву про Й.Й. Роллє, але й оприлюднено чимало маловідомих матеріалів та фактів про нього.

Матеріали про громадсько-політичну діяльність Й.Й. Роллє найкраще відображені у фондах КПМДА “Подільський цивільний губернатор” (ф.228) та “Кам'янець-Подільське міське поліційне управління” (ф.292). Тут у справах № 4098 [93] і № 5305 [94] зосереджені документи про роботу Подільського товаритсва лікарів, його закриття та відновлення офіційною владою за звинуваченнями в антиросійській і антисамодержавній діяльності, а також статут, протоколи, звіти й інші ділові папери того часу, матеріали науково-дослідницької праці. Саме в справі № 5305 докладно згрупована інформація про наукові інтереси й перші публікації Й.Й. Роллє з історії медицини Поділля, виконання ним обов’язків секретаря товариства лікарів у 1862-1865 рр., а в справі № 803 фонду 292 [95] – про таємий нагляд за ним і його “благонадійність”, у матеріалах фонду 249 – матеріали про його сімейне та особисте життя [96], фонду 228 – про одержання ним паспорта громадянина Австрії [97] тощо.

Найменш важлива інша група документів КПМДА, які стосуються наукового життя та діяльності краєзнавчих товариств другої половини ХІХ ст., участі в них Й.Й. Роллє. Такі матеріали зосереджені у фондах “Подільський єпархіальний історико-статистичний комітет” (ф.832), в якому представлені оригінали статутів товариства, звіти про діяльність, рецензії на рукописи та публікації [98], “Подільський губернський статистичний комітет” (ф.198), матеріали котрого з’ясовують стосунки Й.Й. Роллє з цією установою. Вагоме значення для дослідження краєнавчого руху і участі в ньому Й.Й. Роллє мають документи, картотека, рукописи особового фонду КМПДА “Є.Й. Сіцінський” (ф.3333). Особливо вартісними в цьому фонді є справи “Бібліографічні довідки про діячів Поділля” [99, cпр.33] та матеріали персоналії під назвою “Життєві жалі Є. Сіцінського” [99, спр.26], які так чи інакше стосуються діяльності Й.Й. Роллє. Додаткові відомості про українсько-російсько-польські стосунки на Поділлі у ХІХ ст. та ролі в них Й.Й. Роллє й інших місцевих дослідників і краєзнавців містяться у справах фондів “Подільська римо-католицька дієцезія” (ф.685), “Подільська духовна консисторія” (ф.315), “Подільська православна духовна семінарія” (ф.64) та ін.

Значна група матеріалів про краєзнавчий рух і наукові дослідження на Поділлі другої половини ХІХ – на початку ХХ ст. зберігаються у фондосховищі заснованого 1890 року Кам'янець-Подільського історичного музею-заповідника [100]. Тут у фонді № 10 концентруються анкети, рукописи, проекти дослідників краю, у тому числі відомості та ілюстративний матеріал (фотографії, гравюри) про Й.Й. Роллє.

Загалом у дисертаційному дослідженні використані документи і матеріали 32 фондів й близько 150 справ трьох архівосховищ України, які дозволили у перше ввести в науковий обіг чимало фактів з життєдіяльності Й.Й. Роллє.

Важливим джерелом дисертаційного дослідження є опубліковані документальні свідчення про Поділля другої половини ХІХ ст. у контексті окресленої проблеми, які містяться в археографічних виданнях. Це, насамперед, збірники документів і матеріалів, в упорядкуванні яких безпосередню участь брав Й.Й. Роллє, “Материалы для медико-топографического и гигиенического описания Подольской губернии” (1865) [101], “Статистическое описание Подольской губернии” (1866) [102], “Материалы для исследования Подольской губернии в статистическом отношении” (1873) [103], “Памятная книга Подольской губернии на 1866 год” (1866) [104], “Сборник сведений о Подольской губернии” (1880-1884) [105], “Материалы для истории Подольской губернии” (1885) [106], “Статут Подільського єпархіального історико-статистичного комітету” (1890) [107], “Звіти Подільського єпархіального історико-статистичного комітету за 1890-1893 рр.” [108] та інші. Характер зосереджених у збірниках документів дозволяє глибше з’ясувати ряд аспектів громадсько-наукової діяльності Й.Й. Роллє, його співпраці на ниві вивчення Поділля з місцевими краєзнавцями і науковцями та впливу археографічної праці на його творчість.

У науковій діяльності Й.Й. Роллє надавав головного значення опрацюванню документів з історії України в тодішніх архівах давніх актів Києва, Львова, Вільно, Варшави, Кракова й особливо приватних магнатсько-поміщицьких родин Поділля, Волині. Крім того, він активно використовував у своїй творчості такі капітальні археографічні видання, як “Акты, относящиеся к истории Западной России” (1846-1853) [109], “Акты, относящиеся к истории Юго-Западной России” (1863-1892) [110], “ Акты, относящиеся к истории Юго-Западной Руси” А.С. Петрушевича [111] і, головне, “Памятники, изданные Временной комисией для разбора древних актов Юго-Западной России” (1845-1859) [112], “Архив Юго-Западной России” (1859-1893) [113], польською мовою “Старожитності Польщі з огляду історичного, географічного і статистичного” М. Балінського і Т. Ліпінського (1843-1845) [114], “Історичні джерела. Польща в XVI ст.” А. Павинського і О. Яблоновського (1867-1897) [115] й інші. Водночас він у власних публікаціях популяризував документальні сховища державних і приватних архівів [116], систематизував і прокоментував понад 6000 оригінальних першоджерел з російських архівів, які стосувалися історії Польщі та східних кресів [117] і заохочував місцевих науковців й краєзнавців до збирання, дослідження і оприлюднення письмових документальних свідчень [75, c.19-20], спрямував археографічну роботу Подільського єпархіального історико-статистичного комітету [118] і, таким чином, здобув визнання як відомого археографа. Названі документальні збірники, з якими працював Й.Й. Роллє, дозволяють якісніше історіографічно осмислити джерельну базу його наукових монографій та “Історичних оповідей” з минулого України й Поділля, об’єктивність його досліджень. Сюди ж варто додати важливість археографічної публікації початку ХХ ст. про сімейний архів та неопубліковані рукописи Й.Й. Роллє [119], який майже не використовувався дослідниками його життєопису.

На жаль, Й.Й. Роллє не залишив у спадщину власні матеріали про прожите і бачене, окрім невеличкої “Автобіографії”, що зберігається серед неопублікованих його рукописів [119]. Тому для зображення історичної епохи та його оточення з суб’єктивної точки зору зберігає свою актуальність свідчення сучасників і соратників доктора Антонія, зокрема, М.І. Яворовського у “Спогадах про Йосипа Йосиповича Роллє” [24, c.506-507], в яких з теплотою та пошаною до вченого-поділлєзнавця і лікаря викладена біографія з елементами історіографічного аналізу його творчості; відомих діячів народницького Л.Л. Дебагорія-Мокриєвича [120] і українського національно-визвольного руху, вихідців з Поділля О.І. Лотоцького в книзі “Сторінки минулого” (1932) [121] та В. Приходька в мемуарах “Під сонцем Поділля” (1931) [122]. Ці автори, з одного боку, з осудом ставилися до польської точки зору Й.Й. Роллє на минуле України, але беззастережно визнавали в ньому талант вченого, письменника й лікаря, його вагомий внесок у дослідження медицини, історії та культури волино-подільського краю, запримітили окремі цікаві риси його діяльності й взаємин з місцевою інтелігенцією. Особливості сімейного життя та будні Й.Й. Роллє, його стосунки з жителями м.Кам’янця-Подільського, з науковцями України, Росії і Польщі найкраще описані в спогадах його сина, історика і журналіста Міхала Роллє [123]. Загалом мемуарна література про Й.Й. Роллє, як історичне джерело, за обсягом незначна і відіграє лише допоміжну роль у дослідженні проблеми.

Вагомим джерелом у вивченні громадської, наукової і просвітницької діяльності Й.Й. Роллє є періодика другої половини ХІХ ст. Зокрема, Й.Й. Роллє співробітничав з редакціями понад 25-ти журналів і газет Польщі, України та Росії , на шпальтах яких він уміщував свої наукові статті, історичні оповідання, розвідки, лекції та інші матеріали підписані здебільшого псевдонімами Юзеф Антоній, д-р Антоній Ю., д-р Антоній, д-р А.Ю., Юзеф з Генрихівки, Адскріптус, Пирожко-Фульгенціуш тощо. Й.Й. Роллє публікувався в “Киевской старине” [124], житомирській газеті “Волынь” [125], “Подольских губернских ведомостях” [126] і “Подольских епархиальных ведомостях” [127], у часописах Кракова “Світ” [128] і “Час” [129]; Варшави “Бібліотека Варшавська” [130], “Газета Варшавська” [131], “Тижневик ілюстрований” [132], “Тижневик загальний” [133], “Мандрівник” [134], “Огляд польський” [135], “Огляд лікарський” [136] і “Тижневик лікарський” [137], “Сімейна хроніка” [138], “Річник археологічний” [139], “Нива” [140] й інші; Торуня “Газета Торунська” [141] і Львова “Путівник науковий і літературний” [142]. Проте найбільш активно Й.Й. Роллє друкувався в часописах варшавському “Клоси” [143] і Львівському “Край” [144]. Тут оприлюднено основні його історичні дослідження та повісті, які згодом вийшли у світ окремими відбитками і книгами. У згаданих періодичних виданнях подані також численні рецензії на праці Й.Й. Роллє й відгуки на його діяльність та творчість. Принагідно варто зауважити, що й досі залишається на перспективу актуальною проблема розшуку усіх розпорошених публікацій Й.Й. Роллє в інших часописах Польщі, Росії, Франції, Німеччини та Австрії.

В центр дисертаційного дослідження покладено системний та історіографічний аналіз творчої спадщини Й.Й. Роллє, яка найсуттєвіше характеризує його громадсько-політичні, наукові й просвітницькі позиції в контексті суспільного та краєзнавчого руху в Україні і на Поділлі другої половини ХІХ ст. Загалом його доробок складає понад 400 опублікованих праць, з яких майже 100 безпосередньо присвячені історії медицини, минувшині та культурі Поділля. Частину статей, видрукуваних у часописах, доктор Антоній пізніше зібрав у книги, яких було видано у вигляді 9-ти серій, в тому числі перша “Оповідання історичні” (1875) [145], друга в двох томах “Бесіди з минулого” (1879) [146], третя в двох томах “Історичні оповідання” (1882) [147], четверта у двох томах “Оповідання” (1884) [148], п’ята “Нариси й оповідання” (1887) [149], шоста “Оповідання історичні” (1887) [150], сьома “Історичні оповідання” (1891) [151], восьма “Образи історичні” (1892) [152] і остання “Образи і нариси історико-літературні” (1893) [153]. Поза цими серіями ще були “Нові історичні оповідання” (1883) [154], “Наречені окраїн” (1883) [155], “Три історичні оповідання” (1880) [156] та інші книги. Крім того, Й.Й. Роллє опублікував російською мовою низку поділлєзнавчих праць з медицини, соціальної гігієни, статистики, зокрема, “Материалы для медико-топографического описания Подольской губернии” (1865) [101], “Очерки гигиены Подольской губернии” (1866) [157], “Гигиенические очерки Подольской губернии” (1869) [158], “Популярная гигиена” (1879) [159], “Статистическое описание Подольской губернии” (1865) [102] й ін. Ці видання сьогодні є винятковим джерелом для дослідження краю періоду XV-ХІХ ст. й не дозволяють трактувати їх автора як суто польського вченого, що прагне захистити інтереси тільки місцевої шляхти, як це, почасти, подавала радянська історіографія. Водночас у працях Й.Й. Роллє міститься чимало цікавих і необхідних свідчень про розвиток на Поділлі суспільно-політичних, культурних процесів й краєзнавчого руху протягом ХІХ ст. та участі в них автора, які безпосередньо виступають як джерело дисертаційного дослідження.

Звичайно ж неможливо охарактеризувати всі джерела використані в дисертації. Варто лише зазначити, що багата археографічно-документальна база дозволила успішно виконати поставлені мету і завдання дослідження, ввести у науковий обіг чимало невідомих й маловідомих фактів та свідчень, що з’ясовують різні аспекти громадсько-політичного життя й краєзнавчого руху в Україні і на Поділлі в другій половині ХІХ ст. та ролі в ньому Й.Й. Роллє у світлі українсько-польських наукових і культурних відносин, значно доповнити і уточнити його біографічний опис.

При роботі з публікаціями та архівними матеріалами автор дотримувався системного і критичного підходу, всебічного аналізу та співставлення данних з іншими джерелами.



  1   2


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка