Живи, книго! Мета



Скачати 210.82 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір210.82 Kb.
Живи, книго!

Мета. Зробити книгу супутником життя, а не тільки навчальних закладів.

Досягнути того, щоб книга стала для читачів завжди новим, завжди досягненим дивом; щоб вони прагнули спілкування з книгою для того, щоб щезли роблеми з життя шкільного і, насамперед, байдуже ставлення до знань.

Прищеплювати любов до книги, навчити думати; виховувати жагучу потребу у читанні, культуру читання.

Обладнання. На дошці – велика емблема “Живи, книго!”, на грудях бібліотекаря, учнів такіж емблеми у зменшеному вигляді; плакати з висловлюваннями про книгу Цицерона, Д.Дідро, Л.Леонова, В.Сухомлинського; плакати для словникової роботи.

На столі – зліва – поличка з бібліотечкою класу і рекомендованою літературою; справа – столик з учнівськими виробами для гри “Бюро літературних знахідок”: Жаба із Стрілою, Ліжечка Гномиків, Санки Снігової Королеви, Чобіток Кота, Черевичок, Пляшка із клаптиками паперу, Борода Чорномора, Василиса Премудра.

Перед класом – саморобне Диво-Дерево (з книгами на гілках).

Грамоти учням.



  1. Слово бібліотекаря.

Найпершою формою письма була піктографія, або малюнкове письмо (учень показує малюнок). Малюнок – дві людські стопи- символізував поняття “йти в печеру”.

Наступним етапом розвитку письма була ідеографія, або символічне письмо (учень показує малюнок - о). Малюнок – о – означав слово “око”.

Крім письма єгиптяни зробили ще один великий винахід – вони придумали, як виготовляти зручний, гладкий і еластичний матеріал для письма – папірус.

Колись на берегах Нілу і біля озера Чад зеленіли зарості високої рослини, трохи схожої на осику. Це папірус. Його стебла розрізали вздовж і укладали рядками, щоб край одного стебла лягав на край сусіднього. Поперек одного шару селили новий і пресували. На протязі багатьох років учені не могли розгадати, чим склеювали шари папірусу. Врешті встановили, що чудодійний клей – сік самої рослини, видавлений під пресом. Він і цементував тоненькі шари першого в історії паперу.

Найзнаменитіше з ідеографічного письма і майже єдине, яке дожило до наших днів – це китайська ієрогліфіка.

Ще одне ідеографічне письмо – клинописне, поширене серед народів стородавнього Дворіччя. У нього відбувалося поступове спрощення малюнків, поки вони не скоротились до найпростішої схеми, по суті, вже не малюнка, а символу.

Важливий крок на шляху до сучасного алфавіту зробили стародавні фінікійці: вони скористались для письма єгипетськими ієрогліфами.

Буквенний алфавіт, де є знаки не тільки для приголосних, але і для голосних, з’явився вперше у стародавніх греків. Грецький алфавіт виявився настільки простим і зручним, що ним скористалися і інші народи стародавнього Середземномор’я.

Латинський алфавіт також виник з грецького письма.

У середні віки латинь стала міжнародною мовою. На ній викладались результати експериментальних дослідів.

Давньоримська цера – скріплені разом вощані таблички для письма. Це записні книги для коротких тимчасових поміток.

Пергамент – оброблена коров’яча або теляча шкіра, яка використовувалась у стародавні часи для письма.

На пергаменті писали з двох сторін аркушу. Колись і пергамент за традицією скручували у згорток. Але його можна було згинати, він не ламався.

Прообразом майбутньої книги послужили цери.

Перші книги з пергаменту подібні на зошити: це зігнуті вдвоє і прошиті шнурками аркуші. Декілька таких зошитів вміщали між двома дошками.

Пізніше стали використовувати шкіру. ЗЄЄявилась нова форма книги – з багатьох сторінок.

Слов’янський алфавіт розробили на основі грецького письма два вчених монахи з візантійського міста Солунь. Звали їх Кирило і Мефодій. Видана перша слов’янська азбука у 863 році.

У ХІІІ столітті винайдено спосіб друку дерев’яними літерами.

В середині ХV століття в Німеччині запрацював перший у Європі друкарський верстат майстра Йогана Гутенберга.

Літери для друку виготовлялися з металу. З літер складалися слова, цілі рядки, сторінки. І такі металеві літери слугували довго. До того ж верстат Гутенберга був механізований, що дуже прискорювало друкування книжок.

У Київській Русі до XVI століття усі слова писалися разом. Вперше в історії нашого письма проміжки між словами з’являються у книзі, яка називалась “Апостол”. Видана ця книга у 1564 році друкарями Іваном Федоровим і Петром Мстиславцем.

Сучасне окреслення наш алфавіт здобув на початку XVIII століття, коли Петро І завів нову фрму письмових знаків – громадянський шрифт замість церковнослов’янського.



Остаточно був звільнений наш алфавіт від зайвих письмових знаків після 1917 року.

  1. Цікава інформація.

Чи знаєте ви, що …”


  1. Незвичайну Біблію можуть побачити відвідувачі Державного музею мистецтв у Грузії. На важких кам’яних плитах рукою стародавнього майстра висічено 20 сюжетів на теми Старого й Нового Завітів. Така Біблія існує в одному примірнику. Її кам’яні сторінки були знайдені у високогірному селі Цебельда.

  2. Письмо у Київській Русі існувало ще у Х столітті. У цьому нас переконує старовинний надпис на глиняному глечику, який було знайдено у 1949 році археологами під час розкопок у селищі Гніздове, біля Смоленська. На глечику написане одне слово “горухща” (гірчиця). Вчені відносять посудину, у якій зберігалася гірчиця до початку Х століття.

  3. На стінах храму у Фівах викарбуваний стародавній літопис. Стіни храму є своєрідною книгою, найбільшою у світі за своїми розмірами, оскільки сторінки її досягають 40 метрів у ширину.

  4. Перший на Русі буквар був складений Василем Бурцевим і виданий у 1634 році. На титульній сторінці букваря намальований учитель, який б’є різкою учня.

  5. Найменша книга видана у 1896 році у Падуї (Італія). Розміри її - 16×11 мм, що дорівнює, приблизно, величині нігтя на великому пальці руки. У цій книзі-маляткові надрукований лист Галілея.

  6. Найменша “бібліотека” у с віті знаходиться у індійському місті Амрістарі, у ній зберігаються … одна книга.

  1. Словникова робота (використовую саморобну таблицю) “Корисно знати кожному”, обгортка, титульний лист, контртитул, авантитул, анотація, шрифт, фронтиспіс, шмуцтитул, передмова, зміст і коректор.

  2. Виступи учнів з розповідями про збереження, лікування книжок (з демонстрацією саморобних закладок, похилої підставки, полички для книг).

  3. Бюро літературних знахідок.

(Учні впізнають героїв і їх речі з літературних творів.).

  1. Туфелька Попелюшки (Ш.Перро “Попелюшка”).

  2. Пляшка з клаптиками паперу (Ж.Верн “Діти капітана Гранта”).

  3. Чобіток Кота (Ш.Перро “Кіт у чоботях”).

  4. Ліжечка Гномиків (У.Дісней “Білосніжка і семеро гномів”).

  5. Санки Снігової Королеви (Г.Андерсен “Снігова королева”).

  6. Жаба із Стрілою (казка “Царівна -Жаба”).

  1. Заповіді читача.

  1. Пам’ятай, що читання – одна з найважливіших, найпотрібніших, найсерйозніших робіт, не “між іншим”.

  2. Навчися користуватися змістом.

  3. Хоча б одну з читаних тобою останнім часом книг – читай з закладкою, помітками олівцем, повертайся іноді до прочитаного.

  4. Закриваючи книгу (навіть прочитавши тільки частину її), подумай, що запам’яталося, схвилювало, налякало, утішило, вразило, здивувало.

  5. Не залишай книгу недочитаною без серйозних причин.

  6. Постарайся самостійно розібратися у всьому, пояснення незрозумілих слів шукай у тлумачному словнику.

  7. Книга добре і надовго запам’ятовується, якщо її зміст розповісти другові, батькам.

  8. Підсумок. Заключне слово.

  • Хай книга завжди закликає вас до серйозної і глибокої душевної роботи, до прагнення стати вищим, чистішим, добрішим.


Що таке бібліографія

та довідковий апарат книги

(Бібліотечний урок)

Мета. Ознайомити учнів з науковою бібліографією, розкрити її суть, навчити користуватися енциклопедіями, словниками, довідковим апаратом книги.



Хід уроку

Слово бібліотекаря. Люди не мислять свого життя без книг., адже книги – це знання, дружня бесіда, відпочинок. Чим дорослішими ви стаєте, тим ширше і серйозніше коло питань, які у вас виникають. Де знайти відповідь на всі ці запитання. Звичайно – в книгах. Як же відшукати найкращі з них і найкорисніші для вас? Адже тепер на нашій планеті нараховується понад100 млн. творів друку.

Книг стільки, що, читаючи навіть все життя, не перечитаєш.

Проте засмучуватися не варто, адже читати абсолютно усі книги не обов’язково і неможливо, головне зуміти вибрати те, що найбільш потрібне. А допоможе нам у цьому бібліографія.

За допомогою бібліографії завжди можна знайти потрібну книгу. Невипадково ще стародавні часи бібліографію називали “золотим ключем до скарбниці знань - книг”. Слово бібліографія – іноземного походження. В перекладі з грецької “бібліон” – книга і “граф” – пишу.

В наш час терміном “бібліографія” називають діяльність підготовки й передачі читачам інформації про твори друку.

Завдання бібліографії не тільки вести опис книг (вказувати прізвище автора, назву книги, місце видання), але й ознайомлювати зі змістом книги.бібліографія відбирає і рекомендує читачам самі кращі книги. Так само допомагає читачеві й бібліограф. Він підказує, яка література є з того чи іншого питання, які книги кращі. Ви вже не раз зустрічалися з бібліографією, хоча можливо, і не підозрювали цього. Згадайте списки”Що читати влітку!”, або списки позакласного читання, картотеки в бібліотеці, перелік книг, які порадив прочитати вчитель.

Кожен з нас купуючи нову книгу, намагається відразу дізнатися про короткий зміст цієї книги і в цьому нам завжди допомагає анотація, яка в кількох реченнях передає зміст книги. Анотацію ви зможете знайти перегорнувши титульну сторінку, або на обкладинці книги (демоструються книги, зачитуються анотації).

Майже кожен із вас отримує газети, журнали. На їх сторінках ви часто зустрічаєте цікаві розповіді про нові книги, поради, що читати учням того чи іншого класу. Це і є бібліографія.

Згадайте в яких газетах і журналах ви зустрічали бібліографічні списки, або розповіді про книги?

(Відповіді учнів).



Слово бібліотекаря. Інформують про різноманітну літературу спеціальні бібліографічні видання друковані каталоги, бюлетені, покажчики, плани читання, пам’ятки, бесіди (кожний вид покажчиків демонструється учням).

Книги про книги – це бібліографічні покажчики.

Покажчики за змістом бувають різні. Одні з них рекомендують літературу з різних галузей знань – це загальні бібліографічні покажчики.

(Показати декілька таких покажчиків учням.)

більшість покажчиків тематичні, тобто рекомендують літературу на певну тему.

Покажчик “Дивосвіт рідної природи” познайомить нас із книгами про природу (зробити його короткий огляд).



(Ознайомити з покажчиками, що рекомендують художню літературу, розповісти про них, зробити огляд окремих покажчиків .)

Ми позайомилися з деякими бібліографічними покажчиками. А як користуватися ними? Читати все підряд не обов’язково. Спочатку треба прочитати передмову. З неї ви дізнаєтесь, яка література в нього вкючена, загляньте також у зміст. Це полегшить знаходження потрібного матеріалу. В кінці багатьох покажчиків є допоміжні списки. (Навести приклад).

Чим відрізняється покажчик від систематичного каталогу? Каталог відображає літературу, яка є в книжкових фондах даної бібліотеки. Бібліографічні покажчики містять найкращу літературу, незалежно від того, є вона в даній бібліотеці чи ні. Це дозволяє одержати більш повніше уявлення про те, яка література існує по тому чи іншому питанню. В покажчику про кожну книжку дається інформація значно більша, ніж на картотеці в каталозі. А головне те, що покажчик ви можете взяти додому. Але він швидко старіє. До нього не записали нову книгу, що тільки вийшла з друку. А у каталозі всі нові надходження відразу ж відображаються, тому при виборі літератури потрібно звертатися і до каталогу, і до покажчика. Не забувайте їх переглядати, і ви завжди будете своєчасно дізнаватися про новини літератури. Звичайно, у будь-якому випадку бібліотекар допоможе вам знайти найкращу книгу, але вчіться самостійно користуватися бібліографічними посібниками. Вони стануть вашими наставниками в читанні.

А тепер ми познайомимося з довідковим апаратом книги. Це і передмова, і післямова, різного роду покажчики (географічний, хронологічний, іменний, алфавітний іт.д.), словники.

Всім нам відома книга “Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики”.(За ред. В.Яременка, Є.Федоренка. - в 4 кн. – К.,1994). Так от, в четвертому томі, на сторінці 688 додається іменний покажчик авторів, де в алфавітному порядку розміщені прізвища всіх письменників, твори яких вміщені в хрестоматії. І головне, на якій сторінці, в якому томі слід шукати про них інформацію.

Наприклад:

Антонич Богдан Ігор ІІ: 695 – 698

Барка Василь І: 286 294, 542 – 550; ІІ: 642 – 686

Кобилянська Ольга ІV: 16 – 33.

Візьмемо інше видання: Довідник з історії України (А - Я). – 2 вид. – К.; 2001. В кінці довідника на сторінці 1135 є список умовних скорочень в алфавітному порядку. Всі скорочення, які подавалися в тексті, зібрані й розшифровані, наприклад:

адм.-тер. – адміністративно-територіальний

чл.-кор. – член-кореспондент

шт. – штат

та інше


у Великій енциклопедії школяра. – К.: Махаон –Україна., 2001 подається на ст., 249 алфавітний покажчик, наприклад:

Американські індіанці – 213

Афіни – 236

Бурштин – 60, 61

Чумацький шлях – 15, 17.

З нього ви дізнаєтеся, на якій сторінці знаходиться та інформація, яка вам потрібна. Отже, покажчик полегшує пошук потрібної вам інформації. Візьмемо іншу книгу цього ж видавництва. У Великій ілюстрованій енциклопедії тварин. – К.: Махаон – Україна, 2001. – 240 ст.: іл., крім алфавітного покажчика на сторінці 230 вміщено словник. Наприклад: довкілля – середовище, в якому живуть рослини й тварини.

Комахоїдні – тварини, що харчуються комахами.

І так далі.



Розглянемо кнгу: Золоте слово. Хрестоматія літератури України-Русі епохи Середньовіччя IX – XV ст. – в 2-х кн. /Упоряд. Василь Яременко, Оксана Сліпушко. – К.: Аконіт, 2002. В першій книжці на сторінці 782 подається короткий словник історичної термінології. Наприклад:

Кордон – від слова “корда” , мотуза, на якій ганяють або припинають коня, установлюють нею межі свободи, границі бігу, звідси - кордон.

В другій книзі подається така бібліографія: вибрані наукові джерела до вивчення літератури України-Русі епохи середньовіччя. Якщо читачу потрібна інформація в ширшому аспекті по цій тематиці, то завдяки цьому списку він знайде інші джерела.

(Індивідуальна робота учнів з картками).


Мета – навчити, як користуватися довідковим апаратом книги (різними видами покажчиків: географічним, хронологічним, іменним, алфавітним і т.д.).

Підсумок уроку

Отже, на сьогоднішньому уроці ви дізналися, що таке бібліографія, яке її призначення. Ознайомилися з бібліографічними покажчиками та навчилися працювати з довідковим апаратом книги.



Домашнє завдання:

  1. Роздати кожному учневі покажчик для ознайомлення.

  2. Скласти за покажчиком список книг для читання. Не забути правильно вказати відомості про книгу: прізвище автора, назву книги і т.д.


Як берегти книгу

(Бібліотечний урок)

Мета. Ознайомити дітей з історіїю виникнення книги, закріпити знання школярами правил поводження з книгою, виховувати любов і бережне ставлення до книги.

Друзі, хто з вас не любить книжок? Книжок, у яких так багато барвистих малюнків. Розкриєм першу-ліпшу – опинимося у далекій казковій країні. А в тій країні живуть добрі й кумедні велетні, веселі маленькі чоловічки або просто твої ровесники. Ростуть там велетенські ріпки, такі, що цілий гурт їх із землі не вирве.відважні герої б’ються там за правду з лютим ворогом…

А давно-давно на землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. “Сторінками” найдавніших книжок були камені, стіни печер, сокири, вояцькі щити. Писали на всьому. Бо ж не було тоді ані паперу, ані пер чи олівців. Далі люди додумалися писати на глині, яку потім сушили й випалювали у вогні. Та хіба на глиняних сторінках-цеглинках багато напишеш? До того ж ці книжки були важкі та незручні! Коли, скажімо, якийсь учень збирався в дорогу і брав із собою дві-три “книги”, йому потрібен був віз.

З часом люди навчилися робити зручні й легкі книжки – з тонкої козячої або телячої шкіри. Першу таку книжку зробили у стародавньому місті Пергама – через те папір із шкіри й називали пергаментом. Але ці книжки були дуже дорогі. На виготовлення лише однієї потрібні були шкури з цілої череди телят. Отож люди шукали, із чого робити книги, щоб вони були дешевші і простіші. І знайшли…

У далекій Африці, на берегах повноводних річок, простяглися нескінченні зарості болотяної рослини – папірусу. Той папірус люди використовували на будівництві. Якось один чоловік лагодив хату. Розіслав себлину папірусу, витяг волокнисту серцевину, поклав на світлому місці. Через деякий час він побачив, що волокна перетворилися на сухі вузенькі стрічки.ще більше здивувався чоловік, побачавши, що по стрвчках добре зберігаються сліди від фарби. Значить на папірусі можна писати!

Відтоді з’явилися книжки, краще сказати, сувої з папірусу. Писати на сухих стеблах папірусу було зручно, але через кілька років такі “книги” ламалися й розсипалися.

Справжній папір, що на ньому пишуть зараз, люди навчилися робити дві тисячі років тому.

Тоді й почали у багатьох країнах писати книги на папері, саме писати, бо книги ж тоді були рукописні. А це було довго і дуже важко, - одну книжку переписували іноді кілька років.

Минуло ще багато часу, поки з’явилися друковані книжки. Тепер книжка – всюди поруч з нами. Вона наш друг і порадник. Шануйте її, друзі, любіть і бережіть, у неї вкладено велику працю багатьох людей.

А чи знаєте ви, як берегти книгу? Як поводитися з книгами, щоб вони якнайдовше служили людям?


Запам’ятайте, будь-ласка

Не можна брати книгу брудними руками. Коли сідаєте читати, погляньте на свої руки, чи чисті вони? Подивіться на стіл – чистий він, сухий?

Дехто перед тим, як перегорнути сторінку, обов’язково лизне палець. Робити так не слід, бо від цьго псуються сторінки, забруднюються аркуші. Брати в руки книгу неприємно і небезпечно.

Отож, потрібно думати не лише про здоров’я книги, але й про своє власне. Перегортати сторінки можна лише за верхній куточок. Якщо перегортати за нижній, то швидко зітруться цифри, які позначають номери сторінок.

А як бути, коли книга не дочитана до кінця? Чи можна загнути кінчик? Звичайно, ні. Класти в книгу олівець чи ручку теж не треба. Від цього псується обкладинка. Краще користуватися закладкою із кольорового паперу.

Носити книги бажано в папці дехто з вас читає книгу під час їди. Оце вже зовсім неприпустимо. Обов’язково залишите пляму, зіпсуєте книгу.



Пам’ятка для учнів:

Як продовжити життя книжки”.



Якщо книжка потрапила у воду

Швидше поставте мокру книжку (розкривши віялом) у сухому, теплому приміщенні, що добре провітрюється.

Склеєні аркуші, перш, ніж розгорнути їх, обережно перегинайте то в один, то в другий бік. Якщо вони не розклеюються, потримайте над парою. Вологі аркуші перекладіть фільтрувальним або цигарковим папером і наступного дня праскою доведіть їх до повного висихання.

Якщо забруднилась обкладинка

Ледеринову обкладинку книжки можна протерти вологим ватним тампоном, змоченим у розчині прального порошку.

Коленкорову обкладинку протирають чорнильною гумкою (ластиком).

Паперову обкладинку не слід чіпати. Вона боїться чищення. Краще її обклеїти новою гарною обгорткою.



Якщо забруднилися сторінки

Сліди від пальців чи олівця витирають м’якою гумкою

Чорнильні плями найкраще виводити лимонним соком чи лимонною кислотою. Якщо плями не зникають, то застосовують щавлеву кислоту, розбавлену одеколоном: одна частина кислоти на чотири одеколону.

Сторінки зім’ялися

Зім’яту сторінку книжки кладуть між чистими аркушами і прогладжують теплою праскою. Не пересушіть сторінки, інакше вони стануть ламкими.



Сторінки порвалися

Надірвану сторінку підклеюють так:

Намазану клеєм смужку цигаркового паперу кладуть (клеєм догори) під надрив, загинають по краю книжкової сторінки, наклеюють на сторінку. Пошарпаний край сторінки обклеюють папером схожого кольору.

А чи знаєте ви, як треба читати?


Запам’ятайте, будь-ласка:

Сидіти потрібно лише прямо, не горбитися, бо виростете сутулими. Лежачи теж не читайте, бо від цього псується зір.

Книга повинна бути добре освітленою. Потрібно, щрб свіло падало зверху або з лівої сторони. При слабкому освітленні ваші очі швидко втомлюються. Не забувайте, що їм потрібно давати перепочити.

Дуже важливо тримати книгу на відстані не менше 30 см від очей. Варто відміряти лінійкою 30 см і запам’ятати цю відстань. Якщо ви будете стежити за цим, згодом це стане звичкою.

Дотримуючись цих простих правил, ви значно продовжите життя вашому найкращому другові – книзі, і зовсім не нашкодите своєму здоров’ю.

Питання до теми


  1. Що було “сторінками” найдавніших книжок?

  2. Як називали папір, виготовлений із шкіри тварин?

  3. Що таке папірус?

  4. Як поводитись із книгами, щоб вони довше служили людям?

  5. Чому перегортати сторінки можна лише за верхній куточок?

  6. Як потрібно читати книгу, щоб не нашкодити своєму здоров’ю?

  7. На якій відстані потрібно тримати книгу від очей, коли читаєте?

  8. Що робити, коли сторінки зім’ялися?

  9. Що робити, коли сторінки забруднилися?

  10. Що робити, коли книжка потрапила у вду?


Періодичні видання для дітей молодшого шкільного віку

(Бібліотечний урок)

Мета. Ознайомити дітей з періодичними виданнями відповідно до їхнього віку, розвивати дитячий кругозір, формувати читацьку самостійність учнів, збагачувати словниковий запас, виховувати у дітей бережливе ставлення до газет та журналів.

Матеріал до уроку. Виставка дитячих журналів і газет (“Барвінок”, “Соняшник”, “Вулик”, “Стежка”, “Пізнайко”, газети “Долонька”, “Казковий вечір”, ілюстрації, пам’ятка “Як читати газети і журнали”), тлумачні словники, девіз-епіграф.

І. Повідомлення теми, мети уроку.

Знову день почався, діти,

Всі зібрались на урок.

Тож пора нам поспішати, веселий кличе нас дзвінок.

Сьогодні наш урок бібліотечний

Він навчить багато нас чому.

Хай буде для нас він повчальним,

За це подякуємо йому.

А що ми будемо робити?

Про що ми будемо читать?

Ви можете усі сказать,

Як спробуєте девіз наш прочитать.


Девіз.

“ Про все цікаве на планеті

Читай в журналі та газеті!

Дізнаєшся про всесвіт гарний,

Труди твої не будуть марні.”

Бібліотекар. Діти, як ви думаєте, про що ми сьогодні будемо говорити? Про що дізнаємось ми з газет і журналів?

ІІ. Словникова робота.

Бібліотекар. А чи знаєте ви, як можна назвати газети і журнали одним словом?

Мабуть, не знаєте. Адже це слово нове для вас. /Періодичні видання/.

А називаються вони так тому, що виходять через певний період (час).

(Розповідь про газети і журнали).



ІІІ. Робота з виставкою журналів та газет.

Бібліотекар. Сьогодні ви брали активну участь у створенні виставки журналів та газет. З якими газетами ви вже знайомі і бачите на нашій виставці?

Чи є у них один автор?

А тепер наше рекламне агенство “Хочу все знати” прорекламує свою газету так, щоб викликати інтерес до її прочитання в інших учнів.
Газету “Долоньки” читаю охоче,

Бо знати багато цікавого хочу

Вірші та кросворди, чудові казки

З братом читаємо ми залюбки.

“Долоньку ”потиснемо добре, як слід,

щоб друзями бути багато ще літ.



Бібліотекар. У цій газеті вміщені вірші, написані вашими ровесниками. Ви теж можете надіслати свої вірші.

Газета “Казковий вечір” –

Тихе надвечір’я

Огортає плечі

З мамою читаю

Я “Казковий вечір”.

Де живе легенда,

Тихо лине казка.

Над усім панують

Тут добро і ласка,

Ось Жар-птиця губить

Золоту пір’їну,

Та Іван-царевич

Врятував дівчину,

Гноми й чарівниці –

Чудеса тривають,

І в “Казковий вечір

В гості завітають”.



Бібліотекар. У нашому класі є Всезнайки, які знають, чому газету назвали “газетою”.

(Виступ Всезнайок – історія виникнення слова “газета”).



IV. Продовження роботи з виставкою журналів.

Бібліотекар. А чи тільки газети ви бачите на нашій виставці? Що ви ще бачите? Як дізнатися, що вони адресовані дітям? А з якими журналами ви вже знайомі? Де ви з ними зустрічались?

Журнал – це джерело інформації. Читаючи їх – ви поповнюєте свої знання.

Рекламне агенство знає “секрет” журналів, які знаходяться на нашій виставці. Знайомтесь і ви.



Журнал “Стежка”.

Щоб Країну Знань пізнати

Без нудьги і лінощів,

“Стежку” раджу я читати

зранку і до півночі.

Про моря та океани,

Капітанів кораблів

“Стежка” все на світі знає

і поділиться усім.

А коли йде дощ, негода,

Всі уроки вивчені,

Журнал “Стежку” читати

Ми всім класом привчені.

Журнал “Вулик”.

Я читаю залюбки,

Бо кросворди в ньому вміщені й казки,

Рецепти різних страв тут ти зустрінеш,

Іграшку по викройці пошиєш.

Журнал “Барвінок”.

Друже мій, читай “Барвінок”,

Передплачуй без вагань,

Тридцять дві вже є сторінки,

А цікавинок, а знань!

В ньму, вічно молодому,

Все для нас – краси зразок.

Стільки віршиків у ньому

А малюнків, а казок!

Що краса це барвінкова –

Знають юні і малі,

А духмяна рідна мова,

Рідні пахощі земні.

А мандрівки, а пригоди

Серед буднів, серед свят

Ще й з любов’ю до природи,

До звірят і пташенят.

Знайдеш ти й веселі жарти,

Разом ми посміємось.

Прочитать пильніше варто –

І впізнаєш ти когось.

Тридцять дів вже є сторінки,

А цікавинок, а знань!

Друже мій, читай “Барвінок”,

Передплачуй без вагань!

Бібліотекар. Ваш клас вивчає англійську мову і помічником у її вивченні є журнал “Пізнайко”, який виходить не тільки українською, російською, а й англійською мовою.

Всезнайки. Журнал – це книжка-збірка, у якій зібрані твори різних письменників. Ці твори різні за жанрами. Вони дарують нам щасливі миті пізнання чогось нового.

V. Доповнення і розширення читацького досвіду дітей.

Бібліотекар. Ви переглянули вдома журнали і газети. Чи сподобались вони вам. З якими цікавинками ви познайомились, читаючи журнали. Поділіться, будь ласка, з нами.

А тепер обміняйтесь журналами, яких ви ще не бачили.

(Поради бібліотекаря “Як читати газети та журнали”).

VI. підсумок уроку.

Бібліотекар. На нашому уроці присутній “кореспондент” журналу “Барвінок”. Він хоче взяти у вас інтерв’ю.

Кореспондент. Добрий день! Назвіться, будь ласка. Що ви цікавого дізналися з уроку?

Чому газету назвали “газета”?

Що таке журнал?

Як називаються газети та журнали одним словом?

Які журнали вам найбільше сподобались?

Які ви читаєте газети?

Чим ви будете користуватись, якщо зустрінете незнайоме слово?

Бібліотекар. Діти, я сподівабсь, що урок для вас був корисним. І я думаю, що ви будете активними читачами нашої бібліотеки. Адже ви знаєте: “Хто багато читає, той багато знає”.

Витяг з наказу

Від 20.04.2007р. №50

Про підсумки огляду-конкурсу “Живи, книго!”

З метою поліпшення роботи бережливого ставлення до навчальної книги і продовження строків її існування, керуючись методичним листом “Організація роботи по вихованню в учнів бережливого ставлення до навчальної книги” в 1 – 11 класах були створені “Дозори бережливих”, які кожного семестру вели перевірку підручників. Провівши загальношкільну перевірку по збереженню підручників виявлено, що класоводи та класні керівники допомагають “Дозору бережливих” проводити операцію “Живи, книго!” і більшість учнів зберігають підручники на “4” і “5”.

Виходячи з вищезазначеного

Н – А – К – А – З – У – Ю:

!. За найкраще зберігання навчальної книги винести подяку таким учням:

5-а клас Заєць Раїса

Кирдей Юлія

Міщеня Олег

Чабан Ольга

5-б клас Дзюрбас Андрій

Кірдей Петро

Мельник Іванна

6-а клас Коропець Крістіна

Манзик Валерій

Кухоцька Тетяна

6-б клас Кирдей Юлія

Тарасюк Інна

Відінчук Альона

7 клас Базака Надія

Данильчик Аня

Данільчик Яна

Павлюк Ганна

Шевчук Яна

8-а клас Кукла Галина

Кукпа Наталія

Чекан Яна

9-а клас Антипець Олена

Літвінчук Катерина

Мушик Олександр

Троцюк Катерина

9-б клас Безушко Ірині

Моцік Марії

10-а клас Кирдей Катерині

Волощук Ганні

Кукла Мирослава

11 клас Мартинюк Світлана

Піцкова Юлія



Протосавицька Катерина
Директор школи А.І.Городний

Антонівська ЗОШ І – ІІІ ст.


Живи, книго!

2007 рік


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка