Журналістика, філологія та медіаосвіта”



Сторінка10/24
Дата конвертації09.03.2016
Розмір4.97 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   24

ЛІТЕРАТУРА

  1. Франко І. З гостювання у Празі // Франко І. Зібр. творів: У 50-ти т.– К., 1986. – Т.46. – Кн.. 2. – С. 229.

  2. Франко І. З останніх десятиліть ХІХ ст. // Франко І. Зібр. творів: У 50-ти т. – К., 1986. – Т. 41. – С. 527.

  3. Франко І. Леся Українка // Франко І. Вибр. твори: У 3-х т. – Дрогобич, 2004. – Т. 3.

  4. Франко І. Народний празник // Франко І. Зібр. творів: У 50-ти т. – К., 1986. – Т. 46. – Кн. 2. – С. 335.

  5. Франко І Поза межами можливого Франко І. Вибр. твори: У 3-х т. – Дрогобич, 2004. – Т.3 – С. 414-416.

  6. Франко І. Принципи і безпринципність // Франко І. Вибр. твори: У 3-х т. – Дрогобич: Коло, 2004. – Т.3 – С. 331.

  7. Франко І. Суспільно-політичні погляди М. Драгоманова // Франко І. Вибрані твори: У 3-х томах. – Дрогобич, 2004. – Т.3. – С. 602.

  8. Франко І. Тарас Шевченко // Франко І. Вибр. твори: У 3-х т. – Дрогобич, 2004. – Т.3. – С. 69.

  9. Франко І. Українці // Франко І. Зібр. творів: У 50-ти т. – К., 1986. – Т. 41. – С. 192.

Франко І. Хуторна поезія П.А.Куліша // Франко І. Зібр. творів: У 50-ти т. – К., 1986. – Т.26. – С. 188.

Юлія Сирота (Полтава)

ОСОБЛІИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ГАЗЕТНИХ ЗАГОЛОВКІВ
У статті розглядаються проблеми перекладу газетних заголовків українською мовою. Особлива увага звертається на гру слів як важливого експресивного мовного засобу у створенні стимулу для прочитання статті.

Ключові слова: гра слів, газетні заголовки, експресивні мовні засоби
Основними функціями газетних заголовків є номінативна, інформативна, комунікативна [2, с. 134], а також прагматична або аттрактивна, що реалізує дію тексту, його цільову спрямованість [1, с. 245]. Саме цю функцію деякі дослідники вважають основною, оскільки призначення заголовка полягає в першу чергу в приверненні уваги до статті, у створенні стимулу для її прочитання [3, с. 46-47]. Складання заголовків – це справжнє мистецтво, яке потребує великого вміння, проте їх переклад потребує не менших зусиль.

Перекладач має чітко розуміти зміст газетного заголовку та вміти адекватно його передати. При цьому заголовок не повинен бути менш привабливим українською мовою, аніж мовою оригіналу. Для заголовків американських та британських газет характерним є і те, що вони можуть мати подвійний зміст, оскільки комбінація слів підбирається таким чином, що за змістом можна зробити абсолютно протилежні переклади, тому дуже важливо відчувати цей нюанс. Наприклад заголовок Milk drinkers are turning to powder можна перекласти як “Люди, що п’ють молоко, перетворюються на порошок”, хоча, звичайно, правильний переклад: “Люди, які полюбляють молоко, починають уживати сухе молоко”.

Отже, одним із важливих експресивних засобів, що допомагає стимулювати інтерес читача до статті, є гра слів. Проаналізуємо один із заголовків з журналу “Cosmopolitan” (Великобританія).

Ugly noises from Los Angeles mayor's nest [5]

Автор орієнтує читача в значенні відношення до описуваних фактів, їх оцінки і використовує гру слів: mayor's nest омонімічно mare's nest – виразу, що означає “безглузда вигадка”. Насправді йдеться про махінації на виборах, при цьому один з кандидатів – мер міста Лос-Анджелеса.

Каламбур у данному випадку несе експресивно-стилістичну інформацію, що відображає авторське емоційно-оцінне відношення до предмету, або експресивно-пізнавальну установку даного мовного оформлення думки. Тут простежується негативне відношення автора до ситуації, що склалася на виборах, а сам каламбур указує на особистість, яка певною мірою в цьому винна, та характеризує її. Крім цього, каламбур направлений на те, щоб привернути увагу читача до описуваних подій і примусити його не тільки посміятися над ними, але і змінити їх хід.

Коротка і ємка форма цього каламбуру ґрунтується на образному використанні мовних засобів. Саме асоціативно-образний компонент додає прийому переконливий і яскравий характер. Сатирична спрямованість заголовка робить його привабливим для читача.

Наступний заголовок досягнутий графічним засобом: Sen-sational [6]

Тут ідеться про нобелівського лауреата Amartya Sen. Засобом створення зорового ефекту є графічне оформлення компонентів каламбуру та обігрування ім’я нобелівського лауреата Amartya Sen, при спільності його звучання зі словом sensational. Навіть читач, який не дуже зацікавлений даною проблемою, може звернути свою увагу та прочитати статтю.

Розглянемо наступні заголовки, узяті з журналу “Guardian” за останні два тижні листопаду минулого року [7]:

Burning questions on tunnel safety unanswered (About the possibility of fires in the Channel tunnel).

У даному випадку гра слів знаходиться у словосполученні burning question. The questions are about fires, hence burning questions, але burning question є синонімом an important or urgent question. Таким чином, у заголовку автор одночасно вказує на важливість проблеми та її суть.



Between a Bok and a hard place (About the remote chances of the Welsh rugby team beating the South African team).

Назва південно-африканської команди the Springboks (or Boks). Гра слів побудована на виразі Between a rock and a hard place, що означає «складне становище або дилема». Прагматичний ефект заголовку полягає в іронічному оцінюванні автором низьких шансів уельської команди в матчі з південно-африканською.



Silent blight (On the incidence of sore throats among teachers).

A blight – це скорбота або хвороба; у даному випадку запалення горла у вчителів, через яке їм важко говорити. Тут іде обігрування з назвою відомої християнської пісні Silent Night. Прагматичним ефектом є заклик автора тимчасово припинити навчання у школах через хворобу вчетилів.



No flies on this heart-stopper (A review of the play “The Lord of the Flies”).

The flies у заголовку іде від назви п’єси The Lord of the Flies (“Володар мух”), що розглядається у статті. Гра слів є обігруванням виразу Theres no flies on her, (or anyone other person)”, що означає “з нею не варто жартувати; її не так просто надурити”. Іншими словами, цей заголовок означає: This show is very good (Це досить гарне шоу). Прагматичним ефектом є вираження автором дуже позитивної оцінки та захоплення постановкою п’єси “The Lord of the Flies”.

Ці приклади свідчать, що, намагаючись привернути увагу читача, автори часто складають заголовки, які не передають змісту статті, а навпаки, бувають зовсім не пов’язані з нею. Тому основна інформація знаходиться в підзаголовку.

Для англомовних газет характерними є дієслівні заголовки: bob dorrel is dead; floods hit florida. Для української преси дієслівні заголовки не є характерними і перекладач повинен це враховувати. Українською мовою ці заголовки перекладаються так: “Смерть Боба Доррела. Повінь у Флориді”. Іноді буває важко при перекладі уникнути дієслова, наприклад воно буде зберігатись, якщо заголовок утворює питальне речення: will price curbs boost exports? Українсткою цей заголовок можна перекласти “Чи зниження цін підвищить рівень експорту?”

Перекладач має постійно пам’ятати про особливості вживання часових форм у заголовках. Сучасні газети використовують неперфектні часи. Коли йдеться про дію, яка вже відбулась, але в недалекому минулому, то використовується теперішній час. Така форма ніби наближує читача до певних подій: mary grace dies, 80. royal family quits. При перекладі українською мовою таких заголовків, якщо дія на момент публікації закінчилась, то переклад здійснюється з використанням форм дієслова в минулому часі, за виключенням тих заголовків, де необхідно зберегти дієслівну форму. Past Simple використовується в заголовках, де є обставина часу, або читачу добре відомо, що дія відбулась у минулому. Для позначення майбутнього часу в заголовках часто використовується інфінітив.

Ще однією проблемою при перекладі газетних заголовків є різні скорочення та абревіатури. Особливі труднощі виникають при перекладі тих скорочень, мають однакове написання, але в повному варіанті будуть стосуватись різних явищ і, відповідно, мати різний переклад. Так, під час семінару зі стилістики англійської мови у студентів 4 курсу факультету філології та журналістики ПДПУ виникла проблема при перекладі заголовку PC Shot in Bank Raid [4, c. 56]. Студенти пропонували різноманітні, досить цікаві, часом смішні, варіанти перекладу: “Комп’ютер сфотографував пограбування банку”, “Комп’ютер вибухнув під час нападу у банку”, “Банківське пограбування за допомогою комп’ютера” тощо. Подібні труднощі виникли через те, що слово shot і скорочення PC багатозначні. Так, слово shot може означати «постріл, гарматне ядро, удар, спроба, доза, ковток спиртного, кадр, фотознімок, вибух», а абревіатура PC може стосуватися таких значень: «персональний комп’ютер, підготовча комісія, член таємної ради, готівковий розрахунок, поліцейський констебль (у Англії та Канаді)». Виявляється, у даному заголовку, мова йде про те, що «Поліцейського констебля було застрелено під час пограбування банку». Дивно, що для американки (Берти Швайнбергер) цей заголовок теж був не зрозумілим. Це пояснюється тим, що «констебль» є реалією Британії та Канади. В американській газеті скоріше, абревіатура PC замінять словом cop.

Таким чином, перекладаючи заголовки газет слід бути досить обережним. Перекладач повинен вололіти певними фоновими знаннями, перевіряти значення багатозначних слів, уміти правильно застосувати граматичну та часову форми при їх перекладі, а також скорочень назв реалій, кліше, штампів, фразеологізмів та термінів.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Зайцева В.В. Функции газетных заголовков // IX Міжнародна конференция "Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур – Дніпропетровськ, 2003. – С. 134-139.

  2. Колесина В.В. О некоторых особенностях игры слов в рекламном и публицистическом тексте (на материале французского языка) // Вестник МГУ. Сер. 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. – 2002. – № 2 –С. 39-49.

  3. Костомаров В.Г. Языковой вкус эпохи. Из наблюдений над речевой практикой масс-медиа. – СПб., 1999.

  4. Функциональные стили: Учебно-методическое пособие / Сост.; Н.Р. Афанасьева, Т.В. Сенюшкина. – Омск; Изд-во ОмГУ, 2005.

  5. www.cosmopolitan.co.uk/

  6. www.evartist.narod.ru/text12/12.htm

  7. www.guardian.co.uk



Владислав Смирнов (Полтава)

НАУКОВА ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ

В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ МЕДІАОСВІТИ
Розглянута проблема наукової популяризації як сучасного виду діяльності, скерованої на поширення наукових знань серед масової аудиторії, вчених-неспеціалістів, а також осіб, які навчаються або обирають майбутню спеціальність. Сформульовані нагальні задачі медіаосвіти, пов'язані з підготовкою наукового журналіста, спроможного належним чином перекласти здобуті вченими знання на мову, яка є доступною неспеціалістам, і в такий спосіб реалізувати у популярній формі суспільну пізнавальну місію науки.

Ключові слова: наука, популяризація науки, масова комунікація, загальна популяризація, спеціальна популяризація.
"Пізнай себе сам" — чи не найдавніша імперативна сентенція на тему "життєвої мудрості", сформульована "сімома мудрецями" (скоріше — Фалесом з Мілета або Хілоном з Лакедемона), яка, за переказом, була принесена у дар Аполлону і викарбувана на колоні при вході у храм Аполлону у Дельфах. Цей вислів за своєю суттю є першим науковим звітом, поданим відомими нам історичними особами. Його ж широке оприлюднення і доступність для широких верств населення є, очевидно, першим прикладом популяризації наукових здобутків. Цілком природно, що обидві ці події — і перші результати наукових пошуків і їхня популяризація — відбулися у Давній Греції, яка є батьківщиною сучасної науки. Намагання людини до об'єктивного пізнання навколишнього світу виникло ще у первісному суспільстві як внутрішня необхідна умова задоволення його матеріальних потреб. Людям не вдалося б штучно здобути вогонь, якби вони не могли свідомо зіставляти різні явища природи і робити з цього практичні висновки. Ще тонкіші спостереження й умовиводи були необхідні для того, аби за допомогою вогню навчитися робити керамічні деталі, виплавляти метал з руд, використовувати метали для виробництва знарядь праці, захисту й нападу, випалювати човни із стовбурів великих дерев тощо. Ця лінія привела у подальшому до розвитку ремесел і землеробства. Процес усе більш свідомої трудової діяльності розвинув навики до аналізу явищ природи ("розщеплення" предметів праці) і до синтезу з цих елементів загальних абстрактних понять. Уже на ранніх стадіях людська цікавість перейшла в допитливість, яка поступово сама по собі стала духовною потребою людини. Внаслідок розвитку, який стимулювався матеріальними потребами, здатність до пізнання зовнішнього світу досить швидко набула для людей також і самостійної цінності, коли прямий зв'язок з практикою був відсутній. Ще у стародавні часи первісна людина, спостерігаючи за рухом Сонця і планет, бурею, повенями, грозою і т.п. явищами, почала замислюватися над тим, як улаштоване небо, звідки виникають грізні або благодійні природні явища. На цій основі з'явилася потреба зрозуміти, як саме побудований зовнішній світ. Між тим об'єктивних можливостей для відповіді на такі важкі запитання у людей глибокої давнини не було. Теоретична наука, спроможна розробляти наукові уявлення про світ, що не зводяться до практичних рецептів, виникла тільки у Давній Греції. Саме тут розвинувся науковий метод як спосіб побудови й обґрунтування системи наукових знань. Сучасна наука добре пам'ятає, кому вона зобов'язана своїм народженням. Про це свідчать хоча б назви наук (математика, механіка, фізика, біологія, географія та інші), узяті з грецької мови наукові терміни (маса, атом, електрон, ізотоп і т.п.), використання грецьких букв у формулах і, нарешті, імена грецьких вчених: згаданого вже Фалеса, Піфагора, Демокріта, Арістотеля, Архімеда, Евкліда, Птолемея та інших, що збереглися у науковій літературі [4, с. 13].

У лоні давньогрецької філософії зародилися основи не тільки суспільних, а й природничих наук. Природничі науки за античних часів не виділялися з філософії досить виразно й ясно. До того ж тодішні початкові загальнотеоретичні уявлення про природу були порівняно слабо пов'язані із сферою практики сільського господарства і ремісницького виробництва, де відбувалося накопичення дорогоцінного емпіричного досвіду. Щоправда, в окремих випадках все ж таки можна прослідити деякий зв'язок з практикою: скажімо, геометрія як наука народилася у зв'язку з потребою обмірювання земель, основи механіки використовувалися при зведенні будівель і спорудженні облогових машин, астрономія використовувалася при створенні календаря і при навігації тощо.

І все ж таки найбільш цінним для майбутнього розвитку суспільних і природничих наук було становлення у Давній Греції філософії і логіки з такими їх загальнотеоретичними поняттями, як причинність, необхідність, можливість, гіпотеза, узагальнення, абстракція і т.п. Без цього фундаменту не могло б розвиватися теоретичне мислення, яке лежить в основі всіх сучасних наук.

Наука, як ми її розуміємо сьогодні, є особливою сферою людської діяльності, основною функцією якої є створення і систематизація об'єктивних знань про дійсність. Як зазначав Нобелівський лауреат, академік Петро Капиця, вона "... почала розвиватися у міжнародному масштабі тільки після прояви і поширення книгодрукування у XV—XVI століттях. Це легко пояснюється тим, що основним фактором, який визначає злагоджену колективну роботу вчених, є організація передачі даних. Чим ефективніше вона здійснюється, тим у більш широкому масштабі та інтенсивніше розвивається наука. До сих пір найефективнішим методом наукової інформації є її передача через журнали, які періодично друкуються, оскільки таким шляхом можна найбільш широко і хутко повідомляти про наукові досягнення зацікавленим у них учених" [3, с. 196]. Наука є діяльністю з виробництва нового знання. Це дуже специфічна діяльність, яка суттєво відрізняється від усіх інших. Якщо у матеріальному виробництві знання використовуються як засіб підвищення продуктивності праці, то в науці їх отримання (у вигляді теоретичних описів, схем технологічних процесів, таблиць експериментальних даних, формул якогось хімічного препарату тощо) утворює головну і безпосередню мету. На відміну від видів діяльності, результат яких у принципі буває відомим наперед, наукова діяльність дає приріст суто нового знання, тобто її результат є принципово нетрадиційним. Через це наука виступає як сила, що постійно революціонізує інші види діяльності.

Успіху в науці можуть досягти лише спеціалісти, які чимало років витратили на професійну підготовку. У своїй роботі вони користуються спеціальною мовою, яка тільки їм і зрозуміла. Але діяльність свою вони ведуть заради усього людства, і зацікавленість суспільства в науковій діяльності виражається в фінансуванні науки суспільними інституціями.

Популяризація науки полягає у перекладі здобутих вченими знань на мову, яка є доступною неспеціалістам. Тільки у популярній формі суспільна пізнавальна місія науки може бути реалізована належним чином. За умови демократичного устрою наука, не підтримана суспільством, не може претендувати на державне фінансування. Тому вона потребує підтримки широких верств і наполегливо сама шукає контактів з ними. "Спеціальні статті, — писав академік І.В. Петрянов-Соколов, — цікаві лише самому автору і ще п'ятидесяти вченим, котрі з ним спорять і суперничають. Але автор і ці читачі могли б і без допомоги статті поговорити і поспорити. А тисячі спеціалістів, які працюють у суміжних і далеких галузях, таких статей не читають (незрозуміло, не цікаво, не знають, де шукати), хоча саме для них ці статті і важливі. Інша справа науково-популярні статті. Їх читають "просто так", із допитливості, для відпочинку. На моє глибоке переконання, для розвитку науки важлива не стільки спеціальна література, скільки науково-популярна" [5]

Для того, аби популяризація науки була ефективною і досягла своєї мети, вона, як правило, має вестися за участі або бодай під керівництвом спеціалістів з масової комунікації – журналістів. Одначе пересічному журналісту буває вкрай важко розібратися в такій складній галузі, як наукова, а тим більше, серед десятків різних наук. До того ж сьогоденні редактори майже не замовляють матеріалів про науку. Їм (у силу власної освіченості і культурного рівня) здається, що наукова тематика — це прісно і нецікаво. На практиці ж інтереси читачів у цій царині ніхто достеменно не вивчав. А редактори, маючи здебільшого гуманітарну освіту, природничою наукою взагалі мало цікавилися і тому вважають, що вона не може бути цікавою іншим. З іншого боку, журналістам загального профілю писати про науку важко. Вони зазвичай не володіють необхідними базовими знаннями (навіть в обсязі шкільної програми). Тому, якщо й пишуть про науку, то роблять це у попсовому стилі, спотворюючи факти заради сенсаційності і проходячи повз нетривіальних ідей.

Важливо зрозуміти — аби писати про науку, недостатньо мати звичайну журналістську підготовку. Треба глибоко ознайомитися бодай з однією вузькою науковою спеціальністю (можливо, у формі елективного спецкурсу). Не менш важливо отримати широку оглядову підготовку в галузі наукової інформації і вивчити сучасний стан усіх основних наукових напрямів (на гарному освітньому рівні, з акцентом на історії, методології і сучасних проблемах науки).

Сучасна освічена людина, аби на повну силу жити життям свого часу, прагне якомога більше знати про роботи вчених, про найновіші досягнення науки і техніки. Вона чекає не прісного переказу джерел, не перекладу з мови науки на мову буденності, а "самостійного, оригінального за темою і виконанням твору" [2, с. 299]. Автор відомих науково-популярних книжок про людей науки ("Неминучість дивного світу", "Резерфорд", "Нільс Бор", "Зубр") Даніїл Данін писав: "Люди читають про атомну енергію не заради того, аби "підкуватися" з фізики. Їх турбують долі людства. Люди читають про кібернетику не від того, що їм хочеться вдома "ввести автоматику". Їх турбує думка про межі її можливостей. ...Люди читають про науку, кінець-кінцем з одного намагання: їм хочеться дізнатися і зрозуміти, чим живе і дихає сучасна наука. На наших очах її успіхи роблять світ іншим, ніж він був раніше. ... Люди хочуть бути сучасниками сучасності" [1, c. 59-60].

Розв'язати це протиріччя можна лише шляхом цілеспрямованого навчання основам сучасних наук майбутніх журналістів, прищеплення їм інтересу до науки як найважливішого способу освоєння дійсності. Ця задача набуває надзвичайно великої ваги, бо багато хто з вчених помилково вважає, що наука аніякої популяризації не потребує — її видатних досягнень цілком достатньо, аби навіки забезпечити інтерес і повагу суспільства до себе. Це є великою помилкою: поведінка спільноти підкоряється закономірностям масової психології — те, про що постійно не нагадують, випадає з її уваги, а те, що не оновлюється, стає нудним, прісним. Отже, науці популяризація потрібна, по-перше, для виправдання свого існування в очах суспільства (загальна популяризація); по-друге, для підтримання взаєморозуміння між ученими різних спеціальностей і для залучення в науку нових кадрів (спеціальна популяризація). Не менше популяризація науки потрібна бізнесу — для розуміння стратегії його розвитку і забезпечення притоку кваліфікованих кадрів. Нарешті, наукова популяризація потрібна державі — для підвищення ступеня адекватності прийняття рішень як на високих рівнях, так і при урахуванні громадської думки. Головне ж — наукова популяризація потрібна для задоволення фундаментальної потреби кожної людини — знати, в якому світі нам доводиться жити, для підтримання стандартів критичного мислення, які є першоосновою сталого розвитку суспільства.

Сьогодні національній журналістиці, як ніколи, потрібен науковий журналіст. Він повинен мати і високий професійний статус і відповідний заробіток. Не слід думати, що задачу популяризації науки можна покласти на самих учених — не всі вони мають необхідні здатності до такої роботи, і було б неправильно змушувати їх діяти всупереч своїм здатностями і переконаннями. Тож, до популяризації науки насамперед мають бути залучені професійні популяризатори, належним чином навчені і підготовлені. Науковий журналіст — не репортер, а практично завжди оглядач, котрий може від свого імені виступати як експерт з тих питань, які не стосуються вузькоспеціальних тем, а на решту тем здатен говорити з експертами на одній мові. До речі, класичні репортери у сучасній науковій журналістиці скоріш за все взагалі не потрібні (за виключенням хіба що висвітлення статусних подій: ювілеїв, річниць, запусків супутників або установок і т. п.).

Оформлення науки у вигляді соціального інституту відбулося у XVII — на початку ΧVIII ст., коли в Європі були створені перші наукові товариства та академії і почалося видання наукових журналів. Відтоді наука все глибше зв'язується з усіма без виключення соціальними інститутами, пронизуючи собою не тільки промисловість і сільськогосподарське виробництво, а й політику, адміністративну й воєнну сфери. Завдячуючи науці все коротшим стає шлях від лабораторних досліджень до впровадження їх результатів у виробництво. Так, термін, що відділяє відкриття від його практичного використання (так званий лаг) становив для телефону 76 років, для електромотора — 65 років, для радіо — 33 роки, для телевізора — 15 років, для ядерного реактора — 10 років, для транзистора — 5 років, для сонячної батареї — менше двох років. У випадку наукової популяризації тривалість циклу також постійно скорочується і становить нині не більше 5—10 років. За цей час у науках змінюються "гарячі" теми, повністю оновлюється ринок науково-популярних книжок і, що головне, суще покоління школярів встигає отримати вищу освіту і утворити сім'ї. Якщо протягом такого часу вдається якимось чином підтримати інтерес або хоча б повагу до науки, то це ставлення буде передано далі — прийдешнім поколінням.

Завдячуючи своїй ролі передаточного ланцюга між наукою і широкою аудиторією, наукова популяризація посідає помітне місце в сучасному медіапросторі. Спеціальна популяризація тією чи іншою мірою продовжує здійснюватися в університетах і в гарних школах. Разом з тим широкі верстви українського населення стрімко втрачають інтерес і довіру до науки і наукових інституцій. Загрозливих масштабів набуває підміна критичного наукового мислення псевдонауковими і псевдорелігійними міфами. Ці негативні процеси зайшли настільки далеко, що почали помітно впливати на роботу органів влади і самої науки. З екранів телевізорів, зі шпальт газет з кожним роком усе ширше ведеться пропаганда антинауки, псевдонауки, з усіх щілин починає проглядати мракобісся різних сортів — від псевдорелігії до расистської "науки". Деякі ЗМІ цілком серйозно доводять до населення глибоко безграмотні повідомлення про псевдонаукові дослідження, які породжують у людей фантастичні надії і страхи. Науці реально загрожує зведення до рівня лише "однієї з думок" у низці псевдонаук. Протидія цьому процесу з боку самої науки і держави практично не чиниться.

Теоретикам і практикам освіти треба зосередити свою увагу на масовій загальній популяризації науки. Звісно, не можна згортати спеціальну наукову популяризацію, спрямовану на молодь, яка здобуває університетську освіту або обирає майбутню професію. Університети, інші заклади освіти разом з бізнесом можуть і повинні відшукати відносно невеликі кошти на спеціальну популяризацію для обдарованих школярів і студентів. Разом з тим загальна популяризація науки, яка визначає ставлення суспільства до науки, має стати пріоритетом української держави. Наукова популяризація має здійснюватися заради самозбереження самого суспільства. Можливо, для декого руйнація раціоналізму і відкидання розуму як основи пізнання і поведінки людей виглядає не так страшно, як наркоманія чи алкоголізм, але в перспективі збитки від них можуть бути цілком порівняними.

Від моменту свого народження популяризація науки в Україні (спочатку у формі книжки, потім — календаря і журналу, нині — переважно мультимедійного продукту) мала інформаційну, світоглядну й практичну функції. У різні періоди вони отримували своєрідне вираження і виявлялися різною мірою. На сучасному етапі розвитку суспільства всі три функції популяризації виступають в єдності і кожна з них отримує найповніше розкриття. Можна сподіватися, що вже найближчим часом до популяризації науки будуть залучені спеціально створені підрозділи наукових організацій або ж спеціальні установи, які матимуть достатній бюджет для залучення до роботи професійних популяризаторів зі складу наукових журналістів. Характер діяльності таких структур може бути вельми різноманітним: прес-релізи і прес-конференції, консультування журналістів, підготовка і допомога у підготовці науково-популярних публікацій (статей, книжок, радіо- ітелепередач), надання ілюстративних матеріалів для таких публікацій, організація наукових музеїв и публічних лекторіїв, конкурси та олімпіади, екскурсії по науковим установам, залучення добровольців до участі в експедиціях, стажування для наукових журналістів тощо.

1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   24


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка