Журналістика, філологія та медіаосвіта”



Сторінка15/24
Дата конвертації09.03.2016
Розмір4.97 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   24

ЛІТЕРАТУРА

«Тризуб» за 1925-1940 рр. (Т).



  1. Гунчак Т. Симон Петлюра та євреї / Тарас Гунчак. – К.: Либідь, 1993. – 46 с.

  2. Заташанський І. П’ять років існування „Тризуба” // Тризуб. – 1930. – Ч. 39.

  3. Іванис В. Симон Петлюра – Президент України . – Торонто, 1952. – 172 с.

  4. Михальчук В. Симон Петлюра і погроми // Культура і життя. – 1993. – 25 груд.

  5. Петлюра С. Статті, листи, документи [упор. В. Сергійчук]. – К., 1999. – 616 с.

  6. Сергійчук В. Погроми в Україні: 1917-1920 / Володимир Сергійчук. – К., 1998. – 544 с.

  7. У 70-річчя паризької трагедії: 1926 – 1996: // Збірник / Упор.: В. Михальчук, Д. Степовик. – К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 1997. – 304 с.

  8. Шаповал Ю. Людина і система. Штрихи до портрета тоталітарної доби в Україні – К., 1994. – 380 с.



Андрій Тімофєєв (Кам’янець-Подільський)

РЕКЛАМА НА ТЕЛЕБАЧЕННІ ЯК ІНСТРУМЕНТ ТВОРЕННЯ

«НОВОЇ ЛЮДИНИ»
У статті простежується шкідливий вплив телереклами на глядача, її недоцільність, параноїдальність та нехтування нею всіма етичними нормами журналістики.

Ключові слова: телереклама, ефір, глядач, суспільство.
Зі своєю появою реклама стала могутнім засобом впливу на психіку глядачів.

Реклама (франц. reklame < лат. reclamo – вигукую, кличу) – «інформація про особу чи товар, спрямована на споживачів, розповсюджена рекламними засобами, призначена сформувати або підтримати обізнаність реципієнтів та їх інтерес щодо особи чи товару або спрямована на досягнення іншого результату, необхідного рекламодавцю» [1, с. 71].

Виробництво телевізійної реклами – нікчемна за об'ємом, але надзвичайно важлива і найбільш помітна частина українського рекламного ринку. Помітна буквально: результати виробництва видно щодня по телевізору. І, судячи по зростаючій тривалості рекламних блоків в prime-time (саме так називається на рекламній "пташиній мові" час між поверненням людини з роботи і сном, коли велика частина населення «прилипає» до телевізорів), бізнес виробників телевізійної реклами зростає день у день.

А оскільки реклама на телебаченні залишається найефективнішою і, відповідно, найдорожчою серед інших різновидів, то її поступальний розвиток визначає зростання всієї цієї галузі народного господарства. На частку припадає велика частина загального об'єму українського рекламного ринку, оборот якого складає мільйони доларів США.

Аби побачити підсвідомість торгівлі, треба залишитися біля телевізора на рекламу. Неможливо відірватися. Такого наївно-нахабного запудрення мізків, такої кількості неадекватних персонажів і таких істерик реклама давно вже собі не дозволяла.

Естетичний примітив реклами немов спеціально говорить мовою інтелектуального убозтва, аби точно попасти на свою цільову аудиторію і знати, що вона витерпить абсолютно все.

Останніми роками наша реклама зробилася дуже нудною. Але в цьому теж читалася ознака об'єктивної стабільності. Найвигідніше було апелювати до середнього у всіх сенсах споживача –здорового, сучасного, прагнучого підвищувати свій імунітет і свій добробут в міру можливостей, помірними засобами. Реклама леліяла нудотну благовидість рядових, проте соціабельних громадян.

Буквально за лічені тижні оголошеної кризи народилася реклама, звернена до споживача з проблемною самооцінкою і чудним відчуттям реальності. Сам він ніхто, а стати хоче всім і за одну чарівну мить жадає отримати від життя всі матеріальні радощі.

Такі люди завжди є, але не вони були поширеним типом останнім часом. Життя дозволяло і запрацювати нормально, і витратити гроші на нормальні речі. У моду входили міркування про «кар'єрне зростання» і «інвестиції» чи то у власне здоров'я, чи то в рівень власної творчості.

Неадекватних шукачів кладів не сильно додалося у зв'язку з кризою. Не пора ще – не так довго у нас ця криза продовжується. Ось якби років п'ять-десять і без всяких перспектив...

Початок спаду в суспільному бутті мобілізує нормальну людину, змушує її бути обережнішою і розсудливішою, бачити межі власних можливостей і передивлятися кордони власних потреб.

Навпаки, суспільний підйом та ейфорія перспектив, що відкриваються, збільшують кількість буйних авантюристів і непрохідних «лохів», прагматичних алхіміків і песимістів, що запасаються на десять років вперед цукром, крупою, тушкованим м'ясом і згущеним молоком. Щось схоже відбувалося у застійні часи: був підйом, ейфорія і була невідомість. І плодилися всі зазначені типи.

Нинішній період ріднить з тією епохою перш за все невідомість. В інших випадках все інакше. Але реклама цинічно симулює афектовану наївність тієї, зовсім протилежної стадії розвитку суспільства. Вона намагається завірити аудиторію в тому, що настав час дурнішати й ризикувати, дурнішати і психувати. Телереклама створює атмосферу занепокоєння і передчуття потрясінь.

Акулячий плавник розпорює зимовий лід на річці, відрізуючи рибалку від решти світу. Це акула так заздрить – її приваблює дуже вигідний мобільний зв'язок. Прямо «Зимові щелепи». Залякавши «хоррором», реклама квапиться обнадіяти хепі-ендом: акула смажиться на рожні, а вцілілий рибалка розповідає друзям байку про походження фантастичного улову.

У цьому сюжеті є один показовий нюанс. Коли лід прямо біля рибалки розламується і починає занурюватися під воду, справді страшно. А коли смажиться акулячий шашлик, ясно, що це жарт. І перемога рибалки теж, виходить, жарт.

Емоційні зигзаги в межах короткого ролика можуть заразити глядача нервозністю, але не встигають повернути душевну рівновагу. Занепокоєння соціальним майбутнім реклама пропонує сублімувати в оргію користолюбства. Все частіше на екрані миготять великі магазини, в яких, як нас переконують, все дешево і є пряма вигода згрібати товари з полиць не дивлячись. Поки йдуть анонси фільму «Шопоголік», комерційна реклама продуктів намагається спровокувати комплекс супермаркетоголіків. Нас неначе умовляють: економіка зараз проти вас, а ми, тобто торгівля зі своїми знижками і бонусами, – за вас.

Реклама так і бачить, як всі дурнішають та непритомніють від щастя, подібно до співробітника служби охорони в черговому сюжеті. Він зачув про 60% знижки на щось там неймовірне типу некуплених подарунків на додаток до придбаних товарів. Проте інформативній фразі передує заява: «Це бомба!» У поєднанні з професією персонажа це миттєво народжує певний комплекс негативних асоціацій. Небезпека – теракт – смерть. Жартома злякавши, реклама знову гладить глядача по голові, з надією перевіряючи – а раптом вона все-таки квадратна?

Телереклама дорогих магазинів і речей намагається без метушні, зберігаючи гідність, нагадати про розкіш, якість та стиль. Навіть те, що така реклама з'являється на ТБ, говорить про посилення боротьби за покупців.

Але попутно реклама дорогих товарів акцентує низькосортність дешевих пропозицій. На тлі вкрадливих нагадувань про стильні меблі й модні дрібнички особливо жалюгідним виглядає рекламне утішання бідних. Дратує нетерпіння, з яким торгівля чекає, коли народ запанікує й буде сам залагоджувати свої особисті потреби.

У кадрі з'являється крупний план з мискою червоної ікри і великою ложкою. Відразу ясно, що мова піде не про ікру. Але те, що миска ікри працює на прославляння чіпсів, – це все-таки перебір. Значить, захотілося ікри – похрускуй чіпсами, і перехочется. Напевно, реклама вважає, що придумала хороший рецепт для тих, кого скоротили.

Ще краще вихваляння бочкового пива, яке зручніше споживати в пляшках і до того приємно пити в барі, що його міраж виникне прямо на вулиці. І ось пляшки їздять туди-сюди біля входу в метро. З’являється, а потім тут же щезає посеред вулиці комп'ютерна картинка барної стійки. Просто «глюк» замерзаючого алкоголіка.

Голодним переднепритомним поглядом дивиться на нас дівчина з телеекрану. Ти не подзвонив, тому телефоністка-оператор залишилася без обіду, а ти без страховки. Мається на увазі – на себе вам наплювати, так хоч нас не губіть. Симбіоз традиційного вітчизняного юродства з темою страхових компаній. Всі струни української душі телереклама готова перебрати, сподіваючись на потрібну бізнесу реакцію.

Збій в економіці і фінансах ще досі спонукає рекламних працівників квапити події. Вони поводяться так, немов вже сформувалася інша телеаудиторія з іншою психологією та іншим рівнем соціальних амбіцій. Творці реклами без ніяковості демонструють, що бізнес готовий заохочувати асоціабельність і витягувати прибуток зі споживчої неврівноваженості.

З одного боку, нам підносять як норму маніакальність телефонних переговорів, втрату самоконтролю в передсвяткові дні, неможливість відрізнити покупку від дарунку. З іншого боку – нас заздалегідь адаптують до зубожіння, запрошуючи удома «відпочивати як в пани», економити на натуральності продуктів і насолоджуватися знижками.

Телереклама намагається узяти споживача на пушку та управляти не лише його баченням кризи, але і його самоідентифікацією у кризі. Проте чомусь здається, що споживач може образитися і не захотіти взнавати себе в тих диких типажах, які раптом почали снувати в «телеящику».

Не виключено, що через деякий час телереклама виявить свою неадекватність, зробить черговий зигзаг, хоча і, можливо, знову невлад.

Головне, щоб власники каналів не забували, що не більше 9-и хвилин на годину ефіру ми можемо дивитися на крильця та гумові вироби, на відхаркування та відлежування; що такий цінний в усіх поняттях (особливо виховних) prime-time не варто займати крильцями та рильцями політиків та їм подібних демагогів. Тому варто спільними зусиллями заставити телерекламу працювати в ім’я розвитку та процвітання нашого – українського суспільства.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Словник журналіста: Терміни, мас-медіа, постаті / За заг. ред. Ю.М.Бідзілі. – Ужгород, 2007.

  2. Шведова Я.В. Соціально-педагогічні аспекти телебачення та тележурналістики. – Харків, 2007.

  3. Яковець А.В. Телевізійна журналістика: теорія і практика: Підручник. – К., 2007.



Лариса Топчій (Ізмаїл)

Особливості заголовків у сучасних медіа-текстах
У статті аналізуються мовні емоційно-експресивні засоби газетних назв, виявляються шляхи досягнення виразовості думки, оновлення і збагачення образних ресурсів мови газет, подається класифікація заголовків у мас-медійних текстах.

Ключові слова: заголовок, періодичні видання, мова ЗМІ, експресивне оформлення назв, виразові засоби заголовків, види трансформаціі фразеологізмів та афористичних одиниць, модернізація, парцельовані конструкції.
На сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства зростає комунікативно-прагматична ефективність мас-медійної комунікації, де сучасні ЗМІ мобілізують усі ресурси мови для впливу на розум і почуття читачів, на їхній склад мислення, критерії оцінок, мотивацію поведінки.

Мова ЗМІ як джерело для дослідження новітніх тенденцій у розвитку сучасної української мови активно привертає до себе увагу багатьох лінгвістів. Вивчення національної специфіки періодичних видань, питань мови та стилю ЗМІ, методологічних проблем журналістики, досліджень преси ще не досягло широкого розвитку, хоч уже у ХХ ст. були видатні досягнення (А. Васильева, Л. Давиденко, А. Коваль, Г. Колесник, Г. Конторчук, А. Мамалига, Г. Марахова, О. Пономарів, Ю. Прадід, Н. Сологуб, О. Стишов, та ін.). На початку 90-х р. ХХ ст. мова мас-медіа стає об'єктом лінгвістичного опису. Особливої актуальності набули когнітивний, етно-психолінгвістичний аспекти вивчення мови засобів масової інформації.

Проте, незважаючи на численні праці, присвячені цій проблемі, питання вивчення впливу мови ЗМІ на систему загальнонаціональної мови, сучасних тенденцій у мові періодичних видань ХХІ ст., механізми породження та функціонування текстів на матеріалі сучасної газетної публіцистики, опис мовних способів, що посилюють перлокутивну ефективність мас-медійних текстів не зазнало всебічного висвітлення. У вітчизняному журналістикознавстві фрагментарний розгляд цієї проблеми містять роботи І.Абрамович, І. Германа, І. Городецької, С. Денисової, Л. Кудрявцевої, Л. М'яснянкіної, К.Серажим, В. Ужченко, М. Яцимірської, та інших, проте ще не вироблено достатньої чіткої науково обгрунтованої методики лінгвостилістичного аналізу газетної мови. Проблема зростаючої ролі текстів ЗМІ у сучасному інформаційному суспільстві та зміни статусу сучасних мас-медійних текстів, аналіз емоційно-експресивних мовних засобів газетних назв та їх стилістичні можливості в газетно-інформаційному стилі, які опинилися за рамками інтересів лінгвістики і все ще випадають з поля зору дослідників мови ЗМІ, потребують багатоаспектного і комплексного висвітлення лінгвістами.

Природно, що «ЗМІ структурують навколишню дійсність, а тому зумовлюють наші уявлення про неї» [1, с.59], таким чином, як слушно зауважує О.Д. Пономарів, «перед публіцистом завжди стоїть потреба пошуку оптимальних засобів впливу» [2,с.13]. Отже, мова газети, реалізуючи функції повідомлення і впливу, формує політичне мислення, громадську позицію, відображує не тільки мовленнєву ситуацію взагалі, а й упливає на структуру самої мовної системи.

У пропонованій статті поставлено за мету проаналізувати мовні засоби заголовків, завдяки яким у мові мас-медіа вони досягають емоційності, оцінності, експресивності, виконують ілокутивну та перлокутивну функції.

Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань: по-перше, вилучити з фактичного матеріалу мови ЗМІ приклади заголовків з яскравими мовно-зображувальними засобами, що репрезентують влучність назви повідомлення, емоційно-експресивно увиразнюють вираження думки; по-друге, дослідити, яких перетворень у мовленнєвій практиці ЗМІ набувають заголовки із фразеологічними та афористичними засобами. Безпосереднім


об'єктом нашого дослідження є мовний матеріал газетних назв, який є способом створення ілокутивної та перлокутивної функцій заголовків мас-медійних текстів.

Предметом нашого дослідження є мова українського газетного видання «Літературна Україна» за 2004 – 2008 роки.

Спостереження над мовним оформленням заголовків як скомпресованого нерозкритого змісту тексту дають підставу вважати ці конструкції експлікаторами певного наміру, мети адресанта. Вони як актуалізатори текстової інформації є досягненням журналістом максимуму комунікативного ефекту при мінімальній витраті мовних засобів і мають здатність імпліцитно або експліцитно виражати «основний задум, ідею, концепт творця» [3, с.133].

На фактичному матеріалі газетного видання «Літературна Україна» розглянемо, за допомогою яких мовних засобів утворюються заголовки, здатні привертати увагу читача своїм лексико-семантичним та конотативним оформленням, експресивністю, стилістичними функціями. Так, номінації сучасних медіа-текстів можна класифікувати за такими ознаками: за структурою – на розгорнуті та лаконічні, за видом трансформації фразеологічних та афористичних складових – на заголовки з вертикальною та горизонтальною трансформацією, за конотативністю – на позитивно-оцінні та негативно-оцінні.

У сфері мас-медійного дискурсу існує безліч способів формування розгорнутих заголовків, а саме назв, створених з найрізноманітніших типів синтаксичних побудов (конструкцій з інверсованим розташуванням членів поширеного речення, синтаксичних одиниць з різними видами ускладнення, різних типів складних синтаксичних конструкцій), які за специфікою лексичних складових оцінюються як позитивно-оцінні.

Продуктивними в газетній тканині є і лаконічні заголовки з різнотипними односкладними реченнями, конструкціями з «уламковими» та «парцельованими» синтаксичними побудовами, одиницями з другорядних членів речення. Ілюстрацією останніх можуть виступати такі газетні назви, як: «На майдані», «Перед висотою» (14.05.2007), «На цаповому весіллі» (5.04.2007), «Без гриму і декору» (11.01.2007).

Значно з більшим емоційним забарвленням виступають заголовки, у склад яких входять неповні або еліптичні речення типу: «А він – про гарбузи» (17.05.2007), «Великому поету – велику шану», «Святе письмо - українською» (15.02.2007), «Над Києвом - дзвони» (15.09.2005), «Світоч України – з нами». Виразними прикладами стають газетні назви, створені різними типами односкладних речень з елементами спонукальної, запитальної та розмовної інтонації (заклик, запитання, звернення до читачів). Наприклад: «Будьмо!» (31.05.2007), «Еліта чи аристократія?» (22.07.2007), «Чия правда і чия кривда…», (8.12.2005), «Годі спекулювати!» (30.08.2007), «Доки?», «Що це за край – Осетія?» (12. 06. 2007).

Для створення образності в заголовках широко використовують епітети, порівняння, вислови фольклорного, усно-побутового та книжково-літературного походження типу: «Його «зоряні сонети»» (19.07.2007), «…кайдани порвіте!» (22.05.2007), «Нічого святого за душею» (12.04.2007), "В сім'ї вольній, новій..." (21.12.2006), «Та король же голий!» (23.08.2007), «Чуби тріщать…» (21.12.2006).

У мові сучасних газетних текстів для актуалізації окремих деталей, для конкретизації змісту базової частини вислову вживаються назви, умовно схожі за побудовою на парцельовані конструкції, тобто в заголовку структурно представлено розчленування цілісної змістово-синтаксичної структури на інтонаційно та пунктуаційно ізольовані комунікативні частини. Таким чином, прикладом змістопідсилювальної функції в заголовках виступають побудови типу: «…і краплину національної гордості?» (17.01.2007.), «…чую, синку!» (28.12.2006), «…у моєму світанковому краю» (21.12.2006.), «…а чи я самозванка?» (21.12.06.). Уживання такого прийому можна вважати стилістичною трансформацією синтаксичної структури, де стилістичний акцент зосереджено саме на репрезентованому відрізку із змістовно необхідними елементами та зумовлено авторським бажанням деталізувати відрізок цілісного тексту, збільшити семантичну вагу названих членів речення, загострити на цьому увагу читача.

З аналогічною стилістичною функцією виступають назви із незакінченими висловленнями, змістова незавершеність яких спонукає читача до пошуку опущеної «ланки» у змісті тексту. Наприклад: «Не лише генерали…» (12.10.2006), «Хто має очі, побачить…» (7.12.2006), «Хто минуле забуде…» (4.08. 2005).

Поширеним у заголовках виступає засіб навмисного дублювання складових заголовку, формального або смислового типу: «Сьогодні про сьогодні» (30.11.2006.), «Спогад про …спогади» (21.12.2006), «Борімося – поборемо» (19.04. 2007), «Боліти болем слова нашого» (26.10.2006.), «Непереможника тиха перемога» (28.09.2006). Додамо, що використання такого вияву мовної надмірності в лінгвістиці не є помилкою і не розглядається як стилістичний прийом, проте вживання таких конструкцій на рівні заголовків призводить до створення експресивності.

Засобом формування конотативних значень, крім лексичного слововживання, у мові газетних видань виступає модифікаційний словотвір, авторські новотвори, які стають знаряддям упливу на адресата та засобом створення оцінної спрямованості повідомлення, де значення твірних основ доповнюються новими відтінками експресивно-оцінного плану. Наприклад: «Патологія україножерства» (30.11.06), «Дідопад» (29.12.2005), «Мазепіана «київської старини» (20.04.2006), «Час лихочварів» (15.12.2005), «Чи не бажаєте осократитись?» (21.07.2005).

У заголовках різновидом оновлення їх виразових засобів та прийомом створення оцінного забарвлення можуть виступати розмовно-просторічні одиниці, елементи застарілої лексики та лексичні русизми типу: «Камо грядеші, пані мас-медіа ?» (31.03.05), «Ще про «хохлів» (23.09.2004), «Охламони!» (6.10.2005), «Нам таке «НАДА?» (10.05.2007), «Рускіє» в сузір’’ї Великої Ведмедиці» (1.02.2007.), «Коренная, ламповая і товаріщ Стволовой» (13.11.2008), «По-здешнему» говорить умію, та не хочу» (10.11.05), призначення яких – eпливати на атенційну функцію e адресата.

У заголовках серед мовних способів впливу на читача найпотужнішим виступає засіб переосмислення і семантико-синтаксичної трансформації усталених зворотів та афористичних конструкцій. Саме фразеологічні заголовки привертають увагу читачів, наближують важкий для сприймання текст до аудиторії, поглиблюють зміст, надають додаткових відтінків висвітлюваній темі, закликають до спільності думок у сприйманні та розумінні інформації.

Ураховуючи такі основні їх ознаки, як смислова цілісність, експресивно-емоційний характер, відтворюваність, стійкість граматичної структури і лексичної семантики, під трансформацією цих одиниць розуміється видова та семантична зміна афористики або фразеологічної одиниці з певною стилістичною настановою. У лінгвістиці трансформації розподіляються на горизонтальні, що не знижують кількості елементів у висловленні, та вертикальні, що збільшують або зменшують їх. У мові ЗМІ для створення заголовків останні виступають одним із шляхів стилістичного збагачення образних ресурсів мови газети.

Так, прикладом вертикальної трансформації із структурною і семантичною модифікацією цих висловів у заголовках можна вважати порушення лексико-граматичної цілісності фразеологічної та афористичної одиниці через поширення її компонентного складу: «Важко бути білою вороною» (8.08.2005), "Не перегнути б законодавчу палицю» (10.08.2006) ", "Вчитися ніколи не пізно, проте краще – своєчасно" (28.12.06), "Друковане слово податківця – не горобець" (13.04.06),

Більш емоційне навантаження несуть заголовки, утворені поєднанням елементів традиційного афористичного вислову чи фразеологізму та вільного словосполучення. Наведемо факти: «Горе з розуму, коли немає душі» (19.07.07), "Званий аукціонер не ліпший за татарина"(19.10.06), "Прямо підеш – гривню загубиш..." (26.09.06); "Лежачого не б'ють, а добивають" (13.04.06),"Бачить око, та щось із зубом" (30.11.06), "Сім разів відміряй, щоб один раз придбати" (13.04.06), «Хоч коні й не винні, природа потерпає" (30.11.06). Уживання наведених назв, замість природних фразеологічних та афористичних номінацій, милозвучніших і зрозуміліших читачеві, набуває яскравішого стилістичного забарвлення.

Слід розглянути і такий спосіб перетворення фразеологічної одиниці, як модернізація, тобто часткове її перетворення або лексична заміна компонентів словами вільного вжитку типу: «Лиш Нептуну відомо» (21.12.06), «Звідки роги ростуть …» (13.04.06), «Невже фріц поплутав?» (22.05.08), «Не бронзою єдиною» (8.03.2007), «Сіячі вічного і злого» (15.03.2007).

Для надання заголовкам особливої мовної вишуканості деякі автори використовують такі способи образотворення, як авторська змістова інтерпретація, де засобом створення емоційності стають уведення поодиноких елементів з фразеологічних та афористичних одиниць у структуру вільного словосполучення та застосування нових і зовсім несподіваних елементів у складі образних висловів, наприклад: «Бліда поганка в театральній обгортці» (18.01.2007.), «Відгодований «Васька» на українському телебаченні» (25.05.05), «Катить каменюку Сизіф» (28.12.2005), «Коли кують коня, жаба і собі ногу підставляє» (21.07.2007), «Кава з перцем» і з сюрпризом» (11.01.2007). Функціональне призначення таких трансформованих виразів – своєю формою та лексичним наповненням максимально акцентувати увагу читача.

Як засіб урівноваження логізації викладу та публіцистичної образності автори повідомлень використовують нетрансформовані афористичні та фразеологічні одиниці, що в лінгвістиці є різновидом горизонтальної трансформації сталих сполук без кількісної та змістової зміни складових. Ілюстрацією виступають такі назви: «Якщо гора не йде до Магомета…» (22.02.08), «Чув дзвін, та не знає, де він» (20.12.08), «Риба гниє з голови» (17.02.05), «Через терни до зірок» (10.01.08), «Ловися, рибко, велика й мала» (6.02.03), «Не кажи «Гоп»…» (29.09.05) та інші

Як бачимо, зібраний фактичний матеріал фіксує чисельні приклади заголовків, через які імпліцитно / експліцитно визначається ставлення автора до внутрішньої і мовної політики країни, механізмів управління державою, нездорового стану сучасного українського суспільства, непевності його економічної системи.

Широке залучення в ужиток сучасної періодики різноманітних конструкцій у ролі заголовків пояснюється, по-перше, призначенням публіцистичного стилю, підстилем якого є ЗМІ, – активно впливати на читача, переконувати, пропагувати, спонукати; по-друге, його основними ознаками – спрямованістю на новизну, актуалізацію сучасності, динамічністю, політичною, суспільною і морально-етичною оцінкою того, про що пишеться, і, по-третє, намаганням авторів лаконічними засобами досягти максимально точно висловленої думки, її виразовості, прагненням оновити і збагатити образні ресурси мови газет.

1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   24


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка