Журналістика, філологія та медіаосвіта”



Сторінка17/24
Дата конвертації09.03.2016
Розмір4.97 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   24

ЛІТЕРАТУРА

1. Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики. – М., 1975. – 281 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Буссел. К., 2004. – 1440 с.

3. Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. – К., 1978. – 304 с.

4. Коновець С. П. Комунікативно-прагматичні особливості актуалізації фразеологізмів у дискурсі сучасної преси (за матеріалами іспанських періодичних видань). – К., 2002. – 167 с.

5. Кузнєцова О. Д. Засоби й форми сатири та гумору в українській пресі. – Львів, 2003. – 250 с.

6. Непийвода Н. Ф. Стилістичний аспект масової комунікації // Наукові записки Інституту журналістики. – Том V. – К., 2004. – С. 133 – 140.

7. Словник фразеологізмів української мови / Уклад. В. М. Білоноженко та ін. – К., 2003. – 1104 с.

8. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2001. – 864 с.

Юлія Федоренко (Полтава)

ТЕХНОЛОГІЇ ВИКОРИСТАННЯ АУДІО- ТА ВІДЕОМАТЕРІАЛІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
Стаття присвячена сучасним проблемам лінгводидактики. У статті розглянуто сучасні технології використання аудіо- та відеоматеріалів на уроках іноземної мови.

Ключові слова: аудіо- та відеотехнології, модернізація навчального

процесу, емоційний фактор, відео-курси.
Посилення економічних та політичних зв'язків між Україною та іншими країнами світу протягом останніх десятиліть, зростання кількості мігрантів, необхідність їх інтеграції та соціалізації зумовили модернізацію змісту навчання іноземних мов із застосуванням масмедій. У сучасних умовах розвитку освіти зміст навчання спрямований на забезпечення можливості спілкування осіб, у процесі якого зустрічаються різні норми та моделі поведінки, різний вік та умови спілкування, різні ціннісні орієнтації особистості. З розвитком комунікативного підходу до вивчення іноземної мови змінилася не тільки організація процесу навчання. Процес навчання реалізується відповідно до реального спілкування, завдяки моделюванню основних закономірностей мовленнєвого спілкування. Значно розширився і зміст навчання. В. Скалкін виділяє наступні сфери комунікативної діяльності: соціально-побутова; сімейна; професійно-трудова; соціально-культурна; громадська; видовищно-масова; адміністративно-правова; економічна, відповідно до яких виникли нові ситуації та соціальні ролі, до участі в яких учні мають бути готові [1, с. 23-31].

Постійний розвиток науки і техніки спонукає до модернізації процесу навчання, тим самим вимагаючи від освітніх закладів запровадження сучасних технологій, яке за відсутністю іншомовного оточення стає необхідним. Проблемою використання аудіо- та відеотехнологій у навчальному процесі займалися у своїх наукових дослідженнях Тернопольський О.Б., Зубченко О., Ніколаєва С. Ю. та інші. У нашій країні використовуються спеціальні курси, а саме: "Get ready", "WOW", "Headway", "Streamline", "Family album", "Opportunity" і т. ін. Елементи цих навчальних програм використовуються у навчальному процесі загальноосвітніх навчальних закладів та вищих навчальних закладів. Зміст указаних навчально-методичних матеріалів сприяє формуванню та розвитку комунікативної компетенції учнів, підвищенню мотивації вивчення мови та є невичерпним джерелом навчального матеріалу.

Діяльність кожної людини пов'язана з великою кількістю психологічних факторів. Психологи стверджують, що саме використання аудіо- та відеоматеріалів у навчальному процесі значно покращує кінцеві результати і значно більше спонукає учнів до комунікативної діяльності. Беручи до уваги зацікавленість учнів засобами масової інформації, які є для них найбільш видовищними та здатними викликати інтерес і підтримувати увагу досить тривалий час, психологічно обґрунтуємо доцільність використання аудіо та відео навчальних посібників. Використовуючи фрагменти відеозаписів та звукових записів ми спонукаємо до дії зорові та слухові центри людини, які в свою чергу, впливають на процес засвоєння та запам'ятовування матеріалу. Використання відео та аудіо записів є засобом гармонізації взаємин, цілей, намірів, уявлень, думок усіх учасників навчального процесу. Така гармонізація забезпечує зберігання емоційного сприйняття навчальної дійсності і реагування на цю дійсність, що забезпечує створення оптимального психологічного клімату для навчання і здобуття найкращих результатів. Цей процес отримав в психології назву НЛП (нейролінгвістичне програмування) і був вперше розроблений в 70-х роках американськими дослідниками Р. Бендлером і Дж. Грайндлером. Ці вчені-психоаналітики дійшли висновку про те, що в основі будь-якого процесу навчання має бути емоційний фактор, який або спонукає учнів до засвоєння знань, або виробляє у них стійкий мотив до протистояння. Роль і місце емоційного фактора як необхідного компонента у процесі навчання відображається у визначенні поняття "цілісне навчання". Основу концепції "цілісного навчання" складають дані нейрофізіологічних та нейропсихологічних досліджень проміжної симетрії півкуль головного мозку. Звернемо увагу на особливу роль емоційного фактора в цьому процесі. Кожна з півкуль головного мозку відповідає за певні процеси. Функціональна спеціалізація означає не виключення однієї півкулі з роботи іншої, а їх інтеграцію, підтримку провідної в певній діяльності півкулі, де інша слугує допоміжною, завдяки чому той чи інший вид мовленнєвої діяльності буде максимально ефективним. Дослідження взаємодії лівої і правої півкуль підтверджують, що повноцінне спілкування можливе лише у випадку, коли обидві діють рівноцінно. Для інтеграції роботи півкуль найкращим вважаються різноманітні види роботи з аудіо- відеоматеріалами, які не тільки допомагають засвоїти певні знання, а й якомога краще розвинути здібності, пов'язані з цими знаннями.

Зупинимося докладніше на можливостях використання відео- та аудіозаписів у процесі навчання іноземної мови. Останнім часом зарубіжна школа особливу увагу приділяє досягненням в галузі сучасних технологій. Поступово створюються загальнонаціональні розгалужені структури ресурсів інформатики, аудіо- та відеозасобів для навчальних закладів, з використанням яких перед ними відкрилися небачені досі перспективи у розв'язанні важливих завдань підвищення ефективності навчального процесу.

Відеозасоби не вважаються новою технологією, але, на жаль використовуються вони вкрай рідко. Потенціал відеометоду для комунікативного викладання мови очевидний. З усіх доступних засобів він забезпечує найточніше відображення мови в користуванні, тому що вона вживається конкретними мовцями, тісно пов'язана з певною мовленнєвою ситуацією, а її комунікативна мета підсилюється цілим рядом візуальних закодованих немовних характеристик (пози, міміка, жести). Експерти Ради Європи вважають, що на відміну від телебачення та кінофільмів, які також необхідно використовувати під час вивчення мови, відеометод має декілька переваг. Якщо продукція телебачення сприймається скоріше як програми, які замінюють викладача, ніж як джерела, що можуть бути використані для взаємодії між викладачем та учнем, то нова відеотехнологія дозволяє використовувати записи із зупинками або вибірково; розділення двох каналів (аудіо та відео) і використання стоп-кадру дозволяє проводити дискусію щодо відеозображення. Після перегляду відеоуривка без звукового супроводу можна запропонувати спробувати визначити, де відбувається дія та про що йде мова. Виділяють дві групи вправ відеозаписів: відеовідгук, де учні зайняті в різних комунікативних ситуаціях, відеозапис, що використовується для детального обговорення, та відеопроект, де відео є засобом для таких робіт, як документальний фільм, рекламний ролик, новини.

Вивчення способу життя народу, мова якого вивчається на сучасному етапі можливе з використанням ряду відеокурсів. Соціокультурний компонент змісту навчання іноземної мови як спосіб міжнародного та міжкультурного спілкування має на сьогодні наступну класифікацію (за Карен Візагер):



  • Foreign - cultural approach, (target culture approach). Цей підхід базується на концепції ознайомлення з культурою народу, мова якої вивчається. При цьому виключається порівняння чи проведення будь-яких паралелей. Серед курсів з вивчення англійської мови, які мають саме таке спрямування ми можемо виділити курси "Streamline", "Headway".

  • Intercultural approach. Міжкультурний підхід бере за основу положення, що різні культури структурно споріднену або схожі. При цьому першочергової уваги заслуговує культура народу, мова якого вивчається. Але певна увага приділяється і вивченню особливостей рідної культури, вмінню розповісти про них засобами іноземної мови. Невід'ємним елементом цього підходу є порівняння культурних особливостей двох народів.

  • Multicultural approach. Багатокультурний підхід визначає положення про співіснування кількох різних культур у межах певної країни. Для деяких груп населення такої держави мова, що вивчається як іноземна, може бути: а) рідною; б) офіційною/державною або іншою мовою; в) іноземною. За таким принципом побудовано багато спецкурсів з вивчення англійської мови в Канаді та Австралії. Як правило, це курси WOW (1,2,3...), які базуються на закріпленні книжкового матеріалу аудіо- та відеозаписами. На початковому етапі навчання використовуються тільки прослуховування записів розмов, а на подальших етапах починається залучення відеоматеріалів.

  • Transcultural approach. На сьогодні, у транскультурному підході використовується найчастіше англійська мова. В цьому випадку вона називається lingua franca, тобто засіб міжнародного спілкування в ситуаціях, коли жоден із співрозмовників не є носієм мови.

Зростання кількості контактів між представниками різних культур є причиною та наслідком дедалі ширшого використання іноземної мови як засобу міжнаціонального спілкування (контакти викладачів, учнів, міжсімейне спілкування, обмін та навчальні поїздки і т. ін). Саме використання відео- та аудіо- матеріалів за умов відсутності іншомовного оточення надає можливість проникнення людини одного мовного суспільства в інше.
ЛІТЕРАТУРА

1. Андриевская В.В. Практическое руководство по использованию методики оценки языковой компетенции. – К., 1993. – С. 3.



  1. Скалкин В.Л. Ситуация, тема и текст в лингвометодическом аспекте / Организация материала для устной речи // Рус. язык за рубежом. – 1983. – № 3. – С.52-58.

  2. Littlewood W. Communicative Language Teaching. - Cambridge:Cambridge University Press, 1991. – 108p.



Світлана Форманова, Тетяна Амошулуй (Одеса)

НОМЕНИ НА ПОЗНАЧЕННЯ СМАКУ У РЕКЛАМНОМУ ДИСКУРСІ
У статті аналізуються номени на позначення смаку, які вживаються у рекламі, значення рекламного слогану для підсвідомої дії на адресата та умови, за якиих підвищується впливовість реклами.

Ключові слова: реклама, дискурс, номен, смак.
Останнім часом реклама настільки заполонила всі види людського існування, що вивчення мови реклами видається не лише доцільним, але й своєчасним, «оскільки якість мовного наповнення рекламних звернень істотно впливає на якість рекламування, а також на мовне середовище сучасного українця» [2, с. 1].

Дослідженню рекламних текстів присвячено багато уваги не лише на російському й зарубіжному, але на українському ґрунті. Дж. Каплз, М. Кохтєв, Л. Баркова, Г. Кузнецова, О. Зелінська, Т. Лівшиц, І. Соколова, Ю. Сорокін та ін. розглядали такі аспекти: загальний опис особливостей рекламних текстів, аналіз стилістичних лексико-синтаксичних, прагматичних, фонетичних особливостей рекламних текстів, дослідження окремих вербальних компонентів рекламних текстів, соціальних та психологічних характеристик мови реклами, лінгвальні особливості реклами тощо. Але дослідженню номенів на позначення смаку у текстах реклами не приділено достатньої уваги, що зумовило актуальність нашої статті.

Метою статті є з’ясування лексико-семантичної природи номенів смаку в рекламному дискурсі. Мета передбачила розв’язання таких завдань: 1) проаналізувати семантико-стилістичні особливості рекламних слоганів; 2) виявити вплив рекламних слоганів на споживача; 3) з’ясувати роль номенів смаку в рекламному дискурсі.

Сьогодні реклама в Україні є важливою частиною комерційного телебачення. Рекламні роліки йдуть під час кожної передачі й з’являються протягом демонстрації кінофільмів. Вони переконують глядачів купувати різні види товарів – від собачого корму до засобів для прання, від машин до страхових полюсів. Ефективність рекламного повідомлення визначається характером обраної стратегії, адже метою реклами є переконання загалу в тому, що саме рекламований товар є надійним, якісним, корисним. Для досягнення цієї мети і створюються рекламні слогани.

Ефективна реклама направлена одразу і на несвідоме, і на свідоме, тобто і на думки, і на почуття, і на стосунки, і на поведінку людини. Так, товарна марка мила «Dove» у рекламі багаторазово називається «крем-мило». Слоган марки «Не сушить шкіри», – розвиває приховану обіцянку, закладену в слові «крем».

Цікавий слоган був придуманий при рекламуванні горілки «Smirnoff». У рекламі російську горілку було названо «білим віскі без кольору і запаху».

Реклама допомагає краще орієнтуватися в якості і цінах, проте інколи вона маніпулює людьми, примушуючи і переконуючи їх купувати товари, які взагалі не відповідають тим чинникам, які зазначаються в рекламі. Уплив реклами на людину не можна визначити однозначно: поганий чи ні. Головною метою реклами є виділення комерційного об’єкту з-поміж інших конкурентних об’єктів та акцентувати на його привабливих для споживача властивостях.

Реклама може бути корисною. Перш за все реклама стимулює попит на пропоновані товари у потенційних споживачів і залучає оптових покупців.

Дослідники визначають 4 складових впливу реклами:


  • когнітивна (використання нової інформації завдяки увазі, сприйняттю, відчуттю);

  • афективна (формування емоційних стосунків);

  • регулятивна (спонукання до дії);

  • комунікативна (інтеграція в процеси інформації та її використання).

Найрізнобічнішою є телевізійна реклама. Вона вважається

неперевершеною через те, що несе як звуковий, так і зоровий вплив.

Існує декілька варіантів реклами: рекламні роліки, логотипи, емблеми, слогани. Ефективність реклами в багатьох випадках визначається характером взаємодії вербальних і невербальних складових.

Мовними засобами, що формують рекламу, є наближення значення «це щось», гіперболізація, літота, метафора та ін. Лексеми, що вживаються у рекламних текстах, скеровані на максимальне переконання споживача і створення ілюзії неповторності. Це такі слова, як абсолютний, бездоганний, гарний, довершений, екстра, ідеальний, кращий, найкращий, необхідний, справжній, якість. Як зазначає Т.Ю.Ковалевська, у рекламному тексті можна виділити певні розряди слів щодо каналів прийняття інформації: «візуальний ряд (дивовижний, кращий, прекрасний, чистіше тощо), аудіальний (чарівний), смаковий (найсмачніший, неповторний, свіжий), нюховий (надстійкий, свіжий) та сенсорний (зручний, ніжний). Характерним для рекламного тексту є використання класичних одиниць, які обов’язково «провокують реакцію»: економічний, унікальний, чудовий тощо [3, с. 36]. Варто зауважити, що в рекламних текстах наявне активне використання тропів. Вони створюють яскравий рекламний образ, який, у свою чергу, формує позитивне ставлення споживача до товару. Наприклад, метафора «Мило «Сонечко» - для вашого сонечка»; епітети «бездоганний вигляд», «ти чарівна», «блискучий колір» та ін.; порівняння «ніжний, як оксамит»; «чистий, як кришталь». Як бачимо, виразність і повнота рекламного образу залежить не від незвичного використання слів, їх сполук та мовно-виражальних засобів, а від їх функціональної зумовленості. Раніше в рекламі простежувалася тенденція наблизити зміст до розмовно-побутового мовлення, «інформація… подавалась відкрито, не завуальовано, без намагань створити образ або романтичну атмосферу, за якими було б приховано засоби впливу на свідомість аудиторії. Саме слово було головним засобом переконання та впливу на споживача…» [1, с. 21]. Така ситуація була принагідна до лексичного оформлення рекламного тексту початку ХХ ст., а наприкінці століття ситуація радикально змінилася. Візьмемо, наприклад, наявність іншомовних слів, загальну кількість неонімів (слів, що знаходяться на першому етапі засвоєння) у рекламному тексті, як-от: «Bonux», «Fiesta», «Panasonic», «Аriel» тощо.

Прагматична мета рекламного тексту досягається використанням конкретних іменників: «Ласуня», «Фастум-гель», «Корона», «Яблоко» та ін.; займенників першої особи однини і множини: «Ми піклуємось про вас», та ін.; дієслів, що спрямовані зініціювати певну дію чи привернути увагу, зацікавити: «Відчуй насолоду!», «Дивись! Плям стало менше!» та ін.; прикметників, які скеровані на опис переважних характеристик і якостей товару чи послуги: «абсолютно безпечний», «унікально збалансований» та ін.; числівників, які надають конкретності, точності інформації: «Тепер на 10% дешевше», «Сховай картку до 30 листопада» та ін.

Ефективність упливу реклами полягає у комплексному підході. Мається на увазі концепція «п’яти почуттів»: дотик, запах, слух, смак, зір.

Рекламний дискурс має на меті реалізацію комунікативні установки. Особливості рекламного функціонування вимагають ретельного відбору мовних засобів із урахуванням мети й завдань рекламного впливу, оскільки вживання у рекламному дискурсі лексем позитивного напряму підвищує впливовість реклами.

Одним із важливих засобів впливу реклами є обігрування різних значень слів. Зіставлення двох планів значення слова – прямого й переносного – є одним із найефективніших прийомів функціонування лексичної одиниці. Цей прийом упливає на адресата й несе експресивне значення слова. «Існування різних значень слова або вираження в одному тексті – регулярний засіб актуалізації, який використовується у рекламі» [5, с. 209].

Як правило, у рекламному дискурсі використовується прийом зіставлення фразеологічно зв’язаного і прямого значення слів та їх сполучення в межах тексту. На думку Т.М.Лівшиц, «одним із способів оптимального використання мовних засобів в умовах реклами є особливе використання мовних одиниць різних рівнів, яке полягає у прийомі висування найбільш значущих у цьому контексті одиниць, тобто таке використання мовних засобів, яке привертає увагу саме по собі й сприймається як незвичне» [4, с. 147].

Фоносемантика рекламного слогана має значну сугестивну силу – впливає на підсвідомість. Діти й підлітки, а також у більшості випадків і дорослі можуть слово в слово повторити рекламні фрази, оскільки ті надто швидко запам’ятовуються. «Основу творчої ідеї рекламного тексту становить імідж рекламованого предмета, тобто цілеспрямовано сформований образ. Мета іміджу – позитивно налаштовувати читача і створювати мотиваційний стимул» [2, с. 4].

У формуванні сприйняття й відчуття смаку бере участь смакова сенсорна система. Смакові відчуття є суб’єктивними й індивідуальними. Відома латинська приказка «De gustibus non est disputandum» («Про смаки не сперечаються») чітко відзеркалює властивість смакових почуттів. Ось чому щей досі не встанновлено чіткої класифікації смаків. Одним з перших класифікацію смаків запропонував М.Ломоносов. Він писав: «Найголовніші з найбільш розрізнюваних смакових відчуттів такі: 1) кислий, як в оцту; 2) їдкий, як у винного спирту; 3) солодкий, як у меду; 4) гіркий, як у смоли; 5) солоний, як у солі; 6) гострий, як у дикої редьки; 7) кислуватий, як у недозрілих плодів. Які з них прості, які складні можна буде пояснити не раніше, ніж стане відомою природа початку» [7, с. 30]. Вчені-біологи користуються чотирма типами смакових почуттів: солодкий, солоний, кислий та гіркий. Вони вважають, що людина найбільш чутлива до гіркого смаку, менш чутлива до кислого й однаково сприймає солодке й солоне.

Сприйняття смаку відіграє важливу роль у формуванні апетиту, регуляції травлення. Отже, смаковий аналізатор разом з нюховим регулюють обмін речовин і поведінку людини.

Розглянемо мовний матеріал:

« Молочні ласощі перетворюються у чудесний світ насолоди»; «Мрія» - насолоджуйся справжнім»; «З ВІТ – потрійна насолода»; «Дуже смачний Ермігут»; «Львівське пиво. Відчуй смак легенди»; «Насолоджуйтесь, нова Siesta: краще поєднання, кращий смак».

За допомогою номенів смаку у зазначених рекламних текстах відображено найтонші нюанси людських відчуттів, вражень і переживань.

Наявність у мові засобів, що передають одне поняття, свідчить про існування у свідомості носіїв мови понятійної категорії. Зауважимо, що перш за все це категорія якості, яка формує поняття смаку, адже понятійна категорія якості й відповідно лексико-семантичне поле (ЛСП) ‘смакова якість‘ сприрається на прикметник як граматичну категорію. Це прикметники, що виражають смакові відчуття: солодкий/солоний, кислий/гіркий. Зауважимо, що ЛСП поняття смакових відчуттів є видовим і підпорядковується родовому, вищому за рівнем узагальнення поняттю «відчуття смаку», що ієрархічно пов‘язане з поняттям «почуттєве сприймання якості». Але функціонально-семантичне поле якості несе національну специфіку.

Розглянемо мовний матеріал:

«Бажання смак – «Корона»!; «Бажання смак відкриває світ твоїх мрій, «Корона»...; «Спробуй «Корону» в особливому образі і отримай спокусу»; «Шоколад «Корона» – смак бажання»; «Рошен» – солодкий смак якості»; «Ніжність вишуканого смаку – нова палітра асорті «Світоч»; «Ти отримуєш задоволення від поєднання двох смаків. «Світоч»: два в одному».

У зазначених прикладах назви на позначення смаку подаються в образній, метафоричній формі й здійснюють, емоційний уплив на споживача. Така реклама підтримує національного виробника.

Психологи трактують рекламу як тип комунікації, призначений для переконання слухача чи глядача. Цей ефект може відображатися на поведінці (ви купуєте рекламований товар), установках (вам подобається така продукція) та/чи реклама здійснює на вас когнітивний вплив (ви дізнаєтесь про властивості певного товару). «…темп мовних змін, їх спрямування, їх конкретний вияв і загальна специфіка залежать не тільки від внутрішньомовних закономірностей, не тільки від особливостей мовної структури, а й від екстралінгвістичних чинників, від соціально-історичних умов життя народу, якому належить мова» [6, с. 14].

Наприклад, «Насолодитись смаком кави, створеної із найсвіжіших, запашних зерен Арабіки, дуже просто, тому що кава ЖОКЕЙ по-східному змелена настільки дрібно, що її можна заварювати просто в чашці. Спробуйте…»; «Нескафе Голд» – спокуса смаку»; «Темперамент ароматної кави, ніжність солодких вершків. Кава «Петровська слобода»; «Chibo-Exclusive» – давати найкраще»; «Ми дбаємо про вашу каву від моменту її народження, уважно та ретельно відбираючи зерна, найкращі з кращих, довершений смак».

Як бачимо, номени на позначення смаку вживаються в різних семантичних групах і несуть конотативну оцінку.

Назви смаку вживаються в ролі стилістичних фігур тощо. Це дає можливість створити образність слогана, підсилити експресію, що впливає на світогляд реципієнта та його мовленнєву культуру.

Розглянемо мовний матеріал:

«Чудесний світ насолоди. Країна чудес молочних»; «Відчуй улюблений смак у десертах President»; «З «Вегетою» смакує краще!»; «Pedigree – смачні хрусткі подушечки з чудовим ніжним паштетом»; «Соки з м‘якоттю «Українська класика» – це користь різних фруктів та смак, улюблений з дитинства»; «Висока якість та помірна ціна. «Ласкава» своїм смаком цікава»; «Ароматний, приємного з терпкістю смаку чай вищого гатунку…».

Зазначені рекламні тексти – це номенклатурні назви на позначення смаку, тобто своєрідні етикетки предметів, товарів, які рекламуються, що й дозволяє рекламодавцям підсилити експресію впливу на споживача.

Таким чином, українська телереклама є головним складником українського телеефірного простору. Вона відбиває певні процеси в людському суспільстві, що дозволяє їй впливати на людське життя та менталітет певного етносу, адже, створення ефективної реклами неможливе без ґрунтовних знань з психології, лінгвістики, міфології. Будь-яка реклама має на меті викликати у реципієнта мотив для потрібної продуценту реакції. Під час жорстокої конкуренції на ринку може перемогти тільки той виробник, який завжди буде на один крок попереду подій і формуватиме пріоритети, звички та уподобання потенційних споживачів.

1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   24


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка