Журналістика, філологія та медіаосвіта”



Сторінка22/24
Дата конвертації09.03.2016
Розмір4.97 Mb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24

ЛІТЕРАТУРА

  1. Бодрийяр Ж. Прозрачность Зла. – М.: Добросвет, 2000.

  2. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна – №766 Серія Філологія – Харків, 2007. – Вип. 51. (Розділ I. Роль університетів у розвитку журналістики та проблеми сучасної журналістської освіти).

  3. Гоне Ж. Освіта і засоби масової інформації. – К.: К.І.С., 2002.

  4. Лотман Ю. О языке мультипликационных фильмов // Лотман Ю. Об искусстве. – СПб: Искусство – СПБ, 2005. – С.671 – 674.

  5. Лотман Ю. Семиотика кино и проблемы киноэстетики // Лотман Ю. Об искусстве. – СПб: Искусство – СПБ, 2005. – С.288 – 372.

  6. Лотман Ю.М., Цивьян Ю.Г. Диалог с экраном. – Таллинн: Александра, 1994.

  7. Медіа-критика. – № 10. – 2005. – Львів. (Тема номера: Журналістська освіта в Україні та світі).

  8. Методика викладання історико-журналістських дисциплін і професійні потреби. Матеріали секційного засідання Міжнародної наукова конференція «Журналістика 2008: українське журналістикознавство, освіта, термінологія і стандарти» (Київ, 17-18 квітня 2008). – Київ, 2008.

  9. Михайлин І.Л. Журналістика як всесвіт: Вибрані медіадослідження. – Харків: Прапор, 2008.

  10. Різун В. В. Маси. – К.: ВПЦ Київський університет, 2003.

  11. Різун В.В. Загальна характеристика масово інформаційної діяльності. – К.: ВПЦ Київський університет 2000.

  12. Самарцев О.Р. Творческая деятельность журналиста. – М.: Академ. проспект, 2007.

  13. Шкляр В.І. Мас-медіа і виклики нового століття. – К.: Грамота, 2003.



Роман Шулик (Луцьк)

РІВНІ ПРАГМАТИЧНОГО ВПЛИВУ

СИНТАКСИЧНИХ ЗАСОБІВ
У статті на базі двох текстів з регіональних інтернет-видань досліджено рівні прагматичного впливу синтаксичних засобів: рівень речення-висловлювання, рівень складного синтаксичного цілого, рівень тексту.

Ключові слова: прагматика, синтаксис, текст, рівні прагматичного впливу, складне синтаксичне ціле, речення-висловлювання, прагматичні синтаксичні засоби.
Засоби масової інформації творять, інтегрують і поширюють інформацію, впливаючи на реципієнтів, а глобально – на спосіб мислення в суспільстві.

Найширшою аудиторією, завдяки доступності й необмеженості в ресурсах, швидкості поширення інформації володіє світова мережа Інтернет.

Мовленнєвий вплив текстів, які поширюються через Інтернет, на сьогодні досліджений недостатньо.

Згідно з Г. Г. Почепцовим, актуалізація прагматичної лінгвістики загалом і теорії мовних актів зокрема – це прояв тенденції кінця ХХ століття до вивчення мови не як ідеальної структури, у якій беруть участь ідеальний мовець та ідеальний слухач, а як структури, що функціонує та видозмінюється в умовах і для цілей суспільної взаємодії людей [3, с. 12].

Теоретичні питання прагматичного синтаксису тексту досліджувалися в працях лінгвістів К. О. Долиніна, Л. А. Кисельової, О. І. Москальської, О. І. Новикова, Г. Г. Почепцова, І. П. Сусова та інших. Граматичну семантику української мови вивчали В. М. Русанівський, І. Р. Вихованець. Проте синтаксичні засоби мовленнєвого впливу на рівні конкретних текстів в Інтернет-засобах ще не розглядалися. А такий підхід відкриє можливості зі створення практичних рекомендацій для свідомого використання синтаксичних засобів з метою здійснення різних видів мовленнєвого впливу.

Тому дослідження синтаксичної прагматики текстів в інтернет-виданнях є актуальним.

Мета цього дослідження – розглянути на прикладі текстів «Західінкомбанк» повідомляє про відновлення повноцінної роботи з клієнтами» (інтернет-видання «Волинська правда») та «Лохвицький спирткомбінат почав промислове виробництво біопалива» (інтернет-видання «Новини Полтавщини»), прагматику синтаксичних засобів на різних рівнях тексту.

Мета зумовила розв’язання ряду завдань: з’ясувати поняття синтаксичної прагматики тексту; виявити прагматичні засоби різних рівнів синтаксису тексту, які здійснюють мовленнєвий вплив на читача; визначити семантику синтаксичних прагмем різних текстових рівнів.

У дослідженні під синтаксичною прагматикою тексту маємо на увазі види мовленнєвого впливу, що здійснюються за допомогою синтаксичних засобів різних рівнів: речення-висловлювання, складного синтаксичного цілого, тексту.

Текст «Західінкомбанк» повідомляє…» складається із заголовка, підзаголовка та 4 абзаців-ССЦ.



«Західінкомбанк» повідомляє про відновлення повноцінної роботи з клієнтами

Як повідомляється на офіційному сайті КБ «Західінкомбанк» ТзОВ, з 13 лютого в банку введена Тимчасова адміністрація НБУ, яка прийняла на себе повне керівництво банком. Інформує інтернет-видання «Волинська правда».

(1)За інформацією Національного банку України, тимчасовим адміністратором у відповідній банківській установі призначено незалежного експерта Валентину Малютіну.

(1)Такий крок здійснений з метою захисту інтересів кредиторів та вкладників, забезпечення схоронності капіталу та активів, докладної оцінки його фінансового стану, відновлення його платоспроможності й ліквідності, стабілізації діяльності, поліпшення фінансового стану банку. (2) Тимчасова адміністрація призначається на один рік. (3) З метою створення сприятливих умов для відновлення платоспроможності банку, НБУ ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів фінустанови терміном на шість місяців – до 12 серпня 2009 року.

(1)Усі служби та департаменти банку працюють у робочому режимі. (2) Йде процес відновлення його платоспроможності.

(1)Також, як повідомляє офіційний сайт «Західінкобанку», з 16 лютого банк почав здійснювати перерахування коштів клієнтів, що поступають на їх поточні рахунки. (2) Здійснюються операції купівлі-продажу валюти, надаються комісійні послуги, повним ходом йде прийом комунальних платежів. (3) Банк працює над достроковим погашенням кредитів та відновленням виплат за депозитами населення та платежів за поточними рахунками. (4) Діючі ліцензії НБУ зберігають свою силу [4].

Прагматика заголовка спрямована на переконання читача в довірі до банку. Простежується метонімічний перенос значення дієслова-предиката, оскільки синтаксичним суб’єктом виступає установа (Західінкомбанк), а предикатом є дієслово-перформатив зі значенням мовлення (у третій особі теперішнього часу дійсного способу). У заголовку-реченні є ще не зумовлена валентністю предиката синтаксема-означення для позитивної оцінки функцій суб’єкта (прикметник повноцінної в родовому відмінку однини жіночого роду), що навіює оцінку роботи установи.

Підзаголовок становить складнопідрядне речення з інверсією супровідної підрядної частини (джерело повідомлення), з підрядною означальною частиною, у якій акцентується, що об’єкт, про який повідомляється, стає суб’єктом дії. Ще одне коротке речення підзаголовка вказує на суб’єкт, від чийого імені подається інформація (Інформує інтернет-видання «Волинська правда»).

Перше ССЦ. Це безособове речення, ускладнене інверсованим вставним словосполученням, що вказує на джерело інформації. А за допомогою інверсії аргумента, який вказує на функцію, акцентується роль нового суб’єкта (тимчасовим адміністратором у відповідній банківській установі).

Друге ССЦ. Воно складається з 2-х ускладнених речень та одного простого неускладненого. У першому за допомогою кількох рядів однорідних членів речення характеризуються різні аспекти мети тимчасового призначення нового керівництва. Така структура сприяє формуванню впевненості читача в зміні ситуації на краще. У другому ускладненому реченні за допомогою інверсії відокремленої обставини мети акцентується необхідність тимчасових неприємних для кредиторів заходів, але для заспокоєння чітко вказується термін (відокремлена прикладка до 12 серпня 2009 р. ). У простому реченні наголошується на тимчасовості жорсткої, неприємної для клієнтів банку міри.

Третє ССЦ. У першому простому реченні за допомогою однорідних членів й означення, яке вказує на вичерпність переліку тих, хто виконує дію (усі), читача запевняють у надійній роботі установи. З тією ж метою застосовується інверсія частини предиката (йде процес відновлення) у другому простому реченні.

Четверте ССЦ. Із чотирьох речень четвертого ССЦ одне складнопідрядне, одне складне безсполучникове, одне просте, ускладнене однорідними членами, і останнє коротке просте. У першій структурі за допомогою інверсованого супровідного підрядного речення акцентується достовірність джерела інформації, за допомогою підрядного означального речення виділяється інформація, важлива для заспокоєння клієнтів (кошти поступають на поточні рахунки). За допомогою трьох частин наступного безсполучникового речення, об’єднаних перелічувальною інтонацією з інверсією предикатів, читач отримує запевнення, що процес відновлення йде енергійно та активно. Ряди однорідних додатків у передостанньому реченні вселяють читачеві надію, що будуть відновлені ті операції, які поки що не здійснюються. Останнє речення – це запевнення в тому, що діяльність установи не буде припинена (діючі [треба було б: чинні – Р. Ш. ] ліцензії НБУ зберігають свою силу).

Третє складне синтаксичне ціле на тлі попереднього і наступного вирізняється розміром (воно приблизно утричі менше за обсягом). Мовний вплив, який здійснюється цим абзацом, важливіший, більш загальний, ніж вплив 2-го і 4-го. Коли читач спрямує увагу на короткий абзац, оминувши довші, він все одно піддасться мовленнєвому впливу такого ж типу, який здійснюється попереднім ССЦ.

Текст "Лохвицький спирткомбінат почав промислове виробництво біопалива" теж складається із заголовка та чотирьох ССЦ.

Лохвицький спирткомбінат почав промислове виробництво біопалива

(1) Державний концерн спиртової й лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" розпочав промислове виробництво біопалива "Біо-100" на базі Лохвицького спиртового комбінату, що входить до концерну. (2) Обсяги випуску палива "Біо-100" становлять 80 тонн за добу. (3) Вся продукція Лохвицького спиртового комбінату реалізується на українських автозаправних станціях під власною торговельною маркою. (4) "Укрспирт" вважає, що експеримент з виробництва біопалива дасть змогу провести перевірку всіх етапів виробництва й реалізації альтернативного виду палива.

(1) Уже найближчим часом до програми виробництва біопалива, окрім спиртзаводу Полтавщини, будуть підключені ще 5 заводів концерну. (2) "Біо-100" виробляється на основі компонента моторного палива активного (КМТА), обсяги виробництва якого на Лохвицькому комбінаті становлять 100 тис. літрів за добу.

(1) КМТА розроблений фахівцями концерну "Укрспирт" разом з галузевими науковцями. (2) Концерн зазначає, що висока якість і характеристики палива відповідають вимогам екологічної безпеки Євро-4. (3)Паливо "Біо-100" має більш високу детонаційну стійкість, ніж будь-який стандартний бензин, виготовлений з нафти. (4) Біопаливо також має перевагу перед звичайним бензином у частині екології, оскільки низький вміст сірки в сировині забезпечує низький вміст сірки й у самому продукті.

(1) "Вміст ароматичних вуглеводнів у паливі "Біо-100" в десятки разів нижчий, ніж у стандартних бензинів. (2) За вмістом бензолу паливо "Бво-100" має показники на рівні вимог європейських стандартів", – зазначено в повідомленні "Укрспирту"[5].

Прагматика заголовка визначається тим, що вся інформація в ньому нова, тобто з погляду темо-рематичного поділу заголовок-речення – рема. У першому ССЦ йдеться про початок виробництва нового виду біопалива, у другому – про розширення його, третій абзац присвячений високим якісним показникам "Біо 100", у четвертому констатується відповідність нового виду палива євростандартам.



Перше ССЦ. Вплив складнопідрядного речення як прагмеми спрямований на встановлення відношень підпорядкування й водночас виділення об’єкта з ряду подібних: на базі Лохвицького комбінату, що входить до концерну. Друге (просте) речення – пасивна конструкція. За допомогою цієї структури між суб’єктом думки та предикатом встановлюються неагентивні відношення прояву й увага зосереджується на кількісному показникові. У третьому реченні (знову пасивна конструкція) акцентується у складі предиката місце (на українських автостанціях) та спосіб (під власною торговельною маркою) поширення нового виду палива. У четвертому реченні, складнопідрядному зі з’ясувальною підрядною частиною, уся підрядна частина – це нова інформація (рема), у такий спосіб "згущується" інформація, замість кількох синтаксичних структур використовується одна.

Друге ССЦ. Прагматика першого (простого) речення зумовлена інверсованим темпоративом, який починається з підсилювальної частки уже; відокремленим додатком, у якому ще раз за допомогою інтонації та прийменника окрім виділяється відома із заголовка та першого абзацу інформація; інверсованим разом із предикатом прислівником ще зі значенням ‘до того ж, і’; інверсованим підметом-об’єктом 5 заводів концерну. У третьому безсполучниковому реченні в першій частині є вставний компонент (КМТА) – абревіатура, яка інформує про термінологічний характер, а значить, про семантичну неподільність кінцевого сполучення слів, про його граматичну зв’язність.

Третє ССЦ. Перше речення – структура пасивного стану, призначена вона для виділення інформаційної значущості складу предиката, особливо однорідних додатків, які називають суб’єктів інтелектуальної діяльності, акцентуючи на спільності праці: разом з. Друге речення складнопідрядне з підрядною з’ясувальною частиною-ремою, у якій однорідні підмети називають переваги, позитивні характеристики об’єкта. Третє речення ускладнене двома структурами – відокремленим порівняльним зворотом та відокремленим у його складі означенням – дієприкметниковим зворотом. Порівняльний сполучник ніж приєднує порівняльний зворот-номінацію іншого об’єкта, якість якого нижча, а відокремлене означення вказує на основну відмінність цього об’єкта – його походження. За допомогою відокремлених структур виділяються особливості об’єкта. Останнє в складі цього абзацу складнопідрядне речення з підрядним причини спрямоване на фіксацію ще однієї переваги об’єкта повідомлення над іншим; і ця нова інформація виділяється в підрядній частині зі сполучником оскільки та повтором словосполучення низький вміст сірки (як у частині, що називає суб’єкт думки, так і в частині, що становить групу предиката): оскільки низький вміст сірки в сировині забезпечує низький вміст сірки й у самому продукті. За допомогою такого повтору наголошується на важливості цієї характеристики об’єкта.

Четверте ССЦ. Це цитата, використана як аргумент на підтвердження переваг об’єкта над іншими подібними. Перше речення ускладнене порівняльним зворотом-додатком, що ще раз називає ряд подібних об’єктів, над якими має перевагу той, про який ідеться. У другому (простому) реченні інверсоване означення за вмістом бензолу виділяє найважливішу характеристику об’єкта з погляду джерела інформації (слова автора: зазначено в повідомленні "Укрспирту").

На рівні тексту повтор окремих синтаксем у різних ССЦ свідчить про важливість об’єкта, що ними позначається, для самого мовця та про інтенсивний вплив цих знаків на свідомість читача. Так, синтаксема "Біо-100" використана в тексті шість разів (по два рази в першому та четвертому ССЦ, по одному – у другому й третьому). Чотири рази використана в різних ССЦ синтаксема біопалива (один раз – у заголовку), чотири рази – синтаксема палива, три рази – синтаксема "Укрспирт".

У третьому та четвертому ССЦ використані порівняльні звороти зі сполучником ніж і зворот має перевагу перед. Так акцентуються відношення зіставлення, важливі для передачі змісту, оскільки увага читача зосереджується на перевагах того, про що повідомляється. Відношення однорідності (однорідні неузгоджені означення в останньому реченні першого ССЦ (дасть змогу провести перевірку всіх етапів виробництва й реалізації альтернативного виду палива; однорідні додатки в першому реченні третього ССЦ: розроблений фахівцями концерну "Укрспирт" разом з галузевими науковцями; у другому реченні третього ССЦ: висока якість і характеристики палива відповідають вимогам екологічної безпеки Євро-4) спрямовані на переконання читача в тому, що докладено багато зусиль для створення нового продукту: у першому випадку йдеться про ретельну розробку експерименту, у другому – про продуктивне співробітництво, у третьому – про високі стандарти нового біопалива.

Усі частини тексту поєднані контактними та дистантними зв’язками. У ролі засобів зв’язку використовуються вказівні займенники, сполучники, прислівники та відносні прикметники.

Прагматика синтаксичних одиниць нижчого рівня тексту формує мету структурних одиниць вищого рівня. Так, сукупність прагмем в межах одного ССЦ розкриває його ідею. У тексті порядок розташування, обсяг і відношення ССЦ несуть свій прагматичний потенціал, завдяки якому формується ідея тексту.

У цьому дослідженні прагматичний синтаксис публіцистичного тексту розглядається на різних структурних рівнях: речення, складного синтаксичного цілого, цілісного тексту.

Кожна структурна частина тексту, текст у цілому здійснюють мовленнєвий вплив. Основним у прагматиці тексту, одиниць інших рівнів синтаксису є побудова речень. Вплив речення залежить від розташування синтаксем, кількості однотипних взаємозв’язків між ними. Прагматика складного синтаксичного цілого формується тим чи іншим відбором, розташуванням і відношенням речень у ньому. Відповідно, текст впливає на реципієнта через кількість, порядок і відношення ССЦ, через повтор синтаксичних засобів у різних ССЦ.

Проаналізувавши таким чином масив текстів, можна визначити спеціалізацію синтаксичних засобів у формуванні різних видів впливу.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Богданов В. В. Иллокутивная функция высказывания и перформативный глагол // Содержательные аспекты предложения и текста. – Калинин, 1983. – С. 150–156.

  2. Остин Дж. Слово как действие // Новое в зарубежной лингвистике. – 1986. – Вып. 17. – С. 22–31.

  3. Почепцов Г. Г. О месте прагматического елемента в лингвистическом описании // Прагматические и семантические аспекты синтаксиса: Сборник научных трудов – Калинин, 1985. – С. 12 – 18.

  4. Різун В. В., Непийвода Н. Ф., Корнєєв В. С. Лінгвістика впливу: Монографія. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2005. – 148 с.

  5. http://pravda. lutsk. ua/news/10761

  6. http://www. regionnews. poltava. ua/index. php?go=News&in=view&id=12892

  7. http://www. slovnyk. net



Олена Щербакова (Київ)

РИТОРИКА

В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ ЕЛІТАРНИХ ЖУРНАЛІСТІВ
У статті досліджується значення риторики в системі підготовки елітарних журналістів. Із викладацького та дослідницького досвіду авторки, яка упродовж багатьох років постійно виявляє незгасимий інтерес до цієї проблематики, розкриваються важливі аспекти змістових компонент навчального курсу Риторика для майбутніх претендентів до мас-медійної еліти. Головну увагу приділено питанням що таке риторика та навіщо її вивчати студентам-журналістам з посиланням на власні науково-методичні роботи.

Ключові слова: риторика, курс Риторика, система підготовки журналістів, елітарні журналісти, еліта, викладацький і дослідницький досвід, студенти-журналісти.

Які у людини схильності духу, такою є й сама людина; яка людина, таким є її мовлення; яке мовлення, такі і справи; які справи, таке й життя”



Сократ
На межі ХХ і ХХI ст. риторика як універсальна царина гуманітарного знання та унікальна скарбниця давньої пам’яті й мудрості дедалі впевненіше стає дорогоцінним надбанням багатьох культурно-освітніх закладів України і світу. Вона визначається як комплексна наука, що інтегрує в собі низку суміжних дисциплін гуманітарного циклу – етику і логіку, філософію й естетику, психологію і педагогіку, літературо- й мовознавство, культурологію і теорії масових комунікацій, журналістську й сценічну майстерність тощо. Вона є ефективним засобом формування в молодій людині цілісної системи особистісних якостей – культури мислення й мовлення, культури спілкування й виконавської майстерності тощо.

Риторика як синтез науки й мистецтва усної публічної переконуючої комунікації, як наука й мистецтво переконання Живим Словом починає завойовувати своє належне місце серед інших курсів для студентів-журналістів. Однак визнаємо, що місце, роль і значення риторики як основи професіоналізму й журналістської майстерності у системі фахової освіти й професійного виховання студентів-журналістів ще не достатньо вивчені. Із викладацького й дослідницького досвіду авторки, яка упродовж багатьох років постійно виявляє незгасимий інтерес до цієї проблематики з 2000 року [3], зактуалізуємо значення риторики в системі підготовки елітарних журналістів, розкриваючи важливі аспекти змістових компонент навчального курсу “Риторика” [2] для майбутніх претендентів до мас-медійної еліти. Зробимо це у контексті розгляду питань що таке риторика та навіщо її вивчати студентам-журналістам з посиланням на власні науково-методичні роботи.

Риторика загальна вивчена й досліджена значно ґрунтовніше, аніж часткова – професійно зорієнтована. У нашому випадку йдеться про журналістську риторику – таку, що безпосередньо стосується професійної і творчої життєдіяльності майбутніх журналістів, – з урахуванням їхньої загальної спеціальності та різних спеціалізацій (зокрема, радіо- і теле-). Тож, курс “Риторики” для студентів-журналістів розглядається крізь призму аналізу теорії, історії і практики цих сфер діяльності людини. У цілому ж постає проблема забезпечення процесу оволодіння потенційними претендентами на увіходження до мас-медійної еліти України і світу багатогранними можливостями мистецтва живого слова як засобу багатоманітного і різноспрямованого впливу на сучасну комунікативну аудиторію. Вона має ґрунтуватися на глибинному знанні матеріалу промови, засвоєнні досвіду найкращих ораторів минулого і сучасного, досконалому володінні державною літературною мовою, знанні позамовних аспектів ораторської майстерності. Зважмо також на їхню особливу місію – забезпечувати суспільство формуванням світоглядних позицій, ціннісних орієнтації, суспільних ідей, власних переконань людей тощо, а також подавати своїми риторичними вчинками взірці для наслідування щодо риторичної культури особистості.

Зусиллями багатьох дослідників у царині риторики, ораторського мистецтва (красномовства), а також культури мислення, мовлення й спілкування, створюються нові – концептуальні – підходи до викладання риторикознавчих гуманітарних предметів. Серед імен вітчизняних колег-риторів – викладачів і дослідників журналістської риторики – назвемо шановані імена Ірини Вікторівни Аннєнкової, Лариси Володимирівни Ассуірової, Володимира Івановича Івченкова, Марії Петрівни Карпович, Тетяни Валентинівни Ковтун, Олени Миколаївни Корнилової, Ніни Йосипівни Марчук, Тамари В’ячеславівни Матвєєвої, Галини Сергіївни Мельник, Володимира Петровича Олійник, Галини Михайлівни Сагач, Марини Робертівни Савової, Ольги Олександрівни Сальникової, Олександри Антонівни Сербенської, Зінаїди Сергіївни Смєлкової, Марії Григорівни Яцимірської та ін. [1] (прізвища науковців наводяться за алфавітом).

Власний досвід викладання риторики доводить, що лекційну тематику доцільно подавати наступним чином: представлення навчальної дисципліни студентам-журналістам (предмет і завдання, творча сутність та духовні й методичні засади курсу); риторика та журналістика як сфери професійної і творчої діяльності людини (основні елементи взаємопроникнення та розмежування); риторика й ораторське мистецтво (красномовство) як глибинна основа фахової підготовки журналістських кадрів в Україні та поза її межами; риторична культура сучасного журналіста та проблема його відповідальності перед суспільством за свої риторичні вчинки; огляд історії риторики (від міфологічних витоків до неориторики початку ХХІ ст. – основні етапи зародження й розвитку риторики в історії людства та її найяскравіші представники); проблеми професійного і духовного становлення сучасних риторичних та журналістських шкіл; закони та правила риторики; основні жанри (роди і види) красномовства; оратор та аудиторія (спілкування оратора з аудиторією як творчий процес); майстерність публічних виступів; живе слово в ефірі сучасного телерадіопростору; еристика як наука і мистецтво дискутувати та полемізувати; найважливіші засади полемічної майстерності.

Сам термін “риторика”, що в перекладі з грецької означає “ораторське мистецтво” або “мистецтво виголошення промов”, – це наука красномовства (або теорія ораторського мистецтва), яке ще за античних часів уважалося даром богів і водночас мистецтвом, яке слід постійно вивчати. Риторика це одна з найдавніших гуманітарних дисциплін, що вивчає способи побудови художньо виразного, емоційно образного і логічно послідовного публічного мовлення оратора. Вона є цілісною системою знань і старань людини, що складалася й складається з таких канонічних вимог, як природні здібності, вивчення мистецтва красномовства, наслідування взірців, постійні вправи, практичний досвід.

Риторика була одним із найдавніших мистецтв (або “семи вільних мудрощів світу”), що має цікаві і своєрідні міфологічні витоки й було відомим уже у Стародавньому Єгипті, Ассирії, Вавилоні, Індії, Китаї, а особливого розквіту досягло у Стародавніх демократичній Греції (V ст. до Р. Х.) та республіканському Римі (І – ІІ ст.), де була розроблена детальна теорія риторики, яка практично без змін успадкована теоріями словесності Середніх віків, Відродження, Нового часу. У Давньому Римі не тільки було систематизовано, а й удосконалено риторичну спадщину греків; відбулося переосмислення щодо головного завдання риторики (якщо греки, засновники цієї науки, розуміли її як науку переконувати, то римляни розширили її до науки про ораторське мистецтво та красномовство). У подальшому захоплення “квітками красномовства” зашкодило риториці, унаслідок чого у давньому і сучасному словниково-довідковому ужитку одним із значень слова “риторика” є гордовита, красива, проте малозмістовна промова.

Найбільшого розквіту риторика досягла в Україні-Русі у ХVІ – ХVІІІ ст., коли вона була однією з обов’язкових навчальних дисциплін і викладалася в Україні з кінця ХVI ст. разом з поетикою (піїтикою). Риторика була одним із найпопулярніших предметів у братських школах та в Києво-Могилянській академії, бо мав практичне застосування: студенти створювали й виголошували промови (орації), постійно брали участь у багатьох громадських і церковних подіях. Подальший розвиток риторики як наукової і навчальної дисципліни на вітчизняних теренах у ХIХ ст. пов’язаний з розвитком філології, яка мало не розчавила першу в своїх обіймах… Проте справжнє риторичне відродження почало відбуватися на межі нинішніх століть. А щодо модного поняття “неориторика”, то дослідники обстоюють різні погляди: одні запевняють, що в її основі лежать теорії масових комунікацій, другі – за теорію аргументації, інші ж наполягають на першочерговості філософських засад і культуроформуючих домінант тощо. І лише риторика любові, добра й милосердя – із жіночим обличчям і сутністю (на противагу риториці влади чи маніпулювання з явно чоловічими ознаками) – здатна стати духовною і моральною першоосновою для образу життєдіяльності елітарної особистості найближчого майбутнього.

При розгляді даного питання варто враховувати також і неоднозначне ставлення до самого поняття “риторика” та її можливостей як і з боку окремих колег-науковців, так і спільноти – від засобу маніпулювання до мистецтва животворящого і благодатного Слова. Непоодинокими залишаються й досі необґрунтовані звинувачення на адресу риторики у негативних наслідках і проявах – “беззмістовної балаканини”, “марнослів’я”, “теревенів”, оминаючи тим самим морально-етичні проблеми відповідальність кожної окремої людини за свої риторичні вчинки. Класична ж риторика вчить уважному й поважному ставленню до слова, щоденній і копіткій праці зі словом і над словом. Для її опанування (зважуючи на її духовну, а не тільки методологічну основу), окрім риторичних знань, дослідницького хисту, наполегливої праці, учнівської відданості, невтомних творчих пошуків, духовно-інтелектуального становлення, здорового емоційного самопочуття, неабиякого фізичного і психологічного здоров’я, потрібні також Боже благословення, відкрите мудре серце та чиста світла душа. Студентству запропоновується розкритися у риторичній творчості – позначити риторику на стилі та способі своєї життєдіяльності). Зрештою, це заклик до прагнення певного риторичного ідеалу – завдання надскладне, проте варте тих зусиль, які докладатимуться до самопізнання, і того щирого подиву, який очікуватиме кожного на цьому шляху.

Відтак приходить розуміння порушити актуальну проблему творчої сутності та духовних засад цієї дисципліни (а й загалом у системі журналістської освіти України), наголошуючи при цьому на відродженні християнських цінностей в освіті та вихованні студентської молоді на межі ХХ і ХХІ століть. Тож, риторична складова в освітньо-культурних координатах України і світу має бути якісною, багатогранною, шанованою. А сама риторика – невід’ємною складовою національної стратегії класичної журналістської освіти та інтегративною сферою професійної і творчої життєдіяльності людини, яка діє словом і має право на це.

Таким чином, задля актуалізації значення риторики як універсальної царини гуманітарного знання та унікальної скарбниці давньої пам’яті й мудрості в системі підготовки елітарних журналістів – з огляду на незгасимий інтерес авторки до цієї проблематики – у розвідці розкрито важливі аспекти змістових компонент навчального курсу “Риторика” для майбутніх претендентів до мас-медійної еліти у контексті розгляду питань що таке риторика та навіщо її вивчати студентам-журналістам.

1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка