Кафедра виховної



Сторінка1/2
Дата конвертації19.02.2016
Розмір0.64 Mb.
  1   2
Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів
Кафедра виховної роботи
Навчально-методична лабораторія трудового навчання

та безпеки життєдіяльності


РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ДІЙ НАСЕЛЕННЯ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ
(на допомогу класному керівнику)

ХЕРСОН 2005

Рекомендації щодо дій населення в надзвичайних ситуаціях: на допомогу класному керівнику/ Укладач: Довдер В.О. – Херсон: РІПО, 2005. – 60 с.



Укладач: Довдер Віктор Олександрович, завідувач навчально-методичної лабораторії трудового навчання та безпеки життєдіяльності Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів

Рецензенти: Дворецька В. М., кандидат медичних наук, доцент кафедри виховної роботи РІПО.

Пєтухова Л. А., спеціаліст вищої категорії, вчитель ОБЖ ЗНЗ№44, старший вчитель.

Рекомендовано до друку кафедрою виховної роботи Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (протокол №2 від 15.11.2004 р.)



ВСТУП

Головним стратегічним завданням загальноосвітніх навчальних закладів Національна доктрина розвитку освіти визначила формування освіченої, творчої, компетентної особистості, збереження її здоров’я.

Для реалізації цього завдання необхідні розробка і послідовне запровадження принципово нових підходів до змісту і структурування освітніх знань. Обов’язковим компонентом нової системи національної освіти є знання про збереження і зміцнення здоров’я та основ безпеки життєдіяльності.

Передумовами для розробки теоретичних засад та успішної реалізації цієї складової змісту сучасної шкільної освіти є основні положення Концепції безперервної валеологічної освіти(1994 р.) і введення предмету шкільного компоненту “Основи валеології”(1994 р.) та предмета державного компоненту “Основи безпеки життєдіяльності”. Досвід їх успішного викладання в загальноосвітній школі вказав на близькість мети, завдання і змісту цих предметів, що уможливило їх інтегрування в предмет “Основи здоров’я”, який є складовою освітньої галузі “Здоров’я і фізична культура” для основної ланки загальноосвітньої школи. У профільній школі реалізація валеологічної складової цієї освітньої галузі відбувається за рахунок предмета шкільного компонента “Основи валеології”, “Основи безпеки життєдіяльності” та інші, що реалізуються в основній школі за допомогою предмету “Основи здоров’я”.

В загальноосвітніх навчальних закладах вивчення безпеки життєдіяльності проводиться по трьох напрямках:


  • предмет ОБЖ (з 2005-2006 н.р. “Основи здоровя”);

  • інструктажі з охорони праці та безпеки життєдіяльності;

  • бесіди з безпеки життєдіяльності (основ здоровя).

Завдання вчителя полягає в організації навчально-виховного процесу таким чином, щоб учень не тільки засвоїв необхідні знання, а й набув потрібних умінь та навичок. В даному методичному посібнику подано матеріали для проведення бесід з безпеки життєдіяльності.
При проведенні кожної бесіди класний керівник (вчитель, вихователь) повинен:

- чітко усвідомити мету теми, що розглядається;



  • визначити обсяг матеріалу, що підлягає розглядові, форми і методи ефективного подання матеріалу;

  • визначити знання, вміння і навички, які потрібно формувати в учнів при проведенні бесіди;

  • аналізувати рівень засвоєння і вчасно проводити корекцію застосування знань.

Для проведення бесід бажано залучати фахівців відповідних служб (МНС, ДАІ, медичних працівників), які мають безпосереднє відношення до теми бесіди. Однак вчитель має памятати, що саме він повинен ставити мету заняття і окреслювати коло питань, які підлягають розгляду. За всіх обставин учитель – режисер уроку і тоді, коли він сам його проводить, і коли запрошує фахівців.

При цьому слід враховувати вікові особливості аудиторії і специфіки теми бесіди. В одних випадках доцільно провести гру, в інших тренінг або практикум, для старших класів – диспут, консультацію, конференцію, але по можлитвості уникати лекційних форм проведення заходів. В поданих матеріалах частина інформації виражена у вигляді порад і застережень. Її потрібно використовувати як найефективніше. Вчитель не повинен вимагати в учнів відтворення цих застережень напамять або витрачати час на їх записування – на це немає часу. Він має продумати такі форми роботи, щоб учні зрозуміли необхідність цих порад, і тоді вони залишаться у їхній памяті.


ПРАВИЛА ПОВОДЖЕННЯ НА ВОДІ

На нашій планеті завжди є можливість опинитись у воді: вона покриває 71 відсоток поверхні земної кулі. Тому давні греки уміння плавати вважали таким же обов'язковим, як уміння читати.

Втім, тисячолітні спостереження показують, що тонуть в основному саме ті, хто вміє плавати. І це не дивно: як би не вміла людина бігати, стрибати, плавати або навіть літати, життя його не стане більш захищене без правильного керування своїми можливостями. Більш того, збільшення ступенів свободи веде до збільшення ступенів небезпеки.

Нещасні випадки відбуваються найчастіше при порушенні заходів безпеки на воді. Аналіз узагальнених даних показує, що більшість гине через невміння добре плавати, купання в необладнаних водоймах, при хвилюванні на морі, порушенні навігаційних правил, в аварійних ситуаціях на човнах і інших плавзасобах, під час переправ, у період паводків і повеней.

Останнім часом усе більшу популярність набуває підводний спорт. Купивши дихальну трубку, маску і ласти, деякі плавці починають самостійно освоювати техніку підводних занурень, займатися підводним полюванням, фотографуванням і т.д. Часто такі заняття закінчуються трагічно. При тривалому перебуванні під водою, не маючи можливості відновлення запасів кисню в організмі, людина може загинути.

Частою причиною загибелі у воді також є перевтома, перегрівання, переохолодження, алкогольне сп'яніння та інше. Особливу тривогу викликає обставина, що серед потопаючих - четверту частину складають діти до 16 років. Половина з них - малята, залишені без нагляду старшими.

Відпочиваючи, треба додержуватися заходів безпеки на воді. Намагатися якнайшвидше навчитися плавати.



Товариство рятування на водах навчає громадян найпростішим заходам безпеки на воді. При настанні теплих сонячних днів люди поспішають до води. При цьому варто пам'ятати, що вода помилок не прощає. Заходи безпеки при купанні потрібно виконувати дуже точно.

Купання дітей ні в якому разі не повинно проходити без нагляду старших, які добре вміють плавати. Учитися плавати обов'язково потрібно під керівництвом інструктора або батьків.

Купатися краще вранці або ввечері, коли сонце гріє, але немає небезпеки перегріву. Температура води повинна бути не нижче 17-19 , у більш холодній - знаходитися небезпечно.

Плавати у воді можна не більше 20 хвилин, причому цей час повинен збільшуватися поступово, починаючи з 3-5 хвилин.

Не можна доводити себе до ознобу. При переохолодженні можуть виникнути судома, відбутися припинення дихання, втрата свідомості. Краще купатися декілька разів по 15-20 хвилин, а в перервах пограти в рухливі ігри: волейбол, бадмінтон.

Не заходити, не пірнати у воду після тривалого перебування на сонці. Периферичні судини сильно розширені для більшої тепловіддачі. При охолодженні у воді наступає різке рефлекторне скорочення м'язів, що спричиняє за собою припинення дихання.

Не заходити у воду в стані алкогольного сп'яніння. Алкоголь блокує нормальну діяльність головного мозку.

Якщо немає поблизу обладнаного пляжу, треба вибрати безпечне для купання місце з твердим та чистим дном, поступовим схилом. У воду заходьте обережно. Ніколи не пірнайте в незнайомих місцях, не обладнаних спеціально, навіть якщо напередодні це місце було безпечним для стрибків (за ніч плином могло принести корчі або щось вкинули у воду).



Не запливати далеко, особливо за буї, тому що можна не розрахувати своїх сил. Відчувши втому, не треба губитися і рватися якнайшвидше доплисти до берега. Потрібно “відпочивати” на воді. Для цього обов'язково треба навчитися плавати на спині. Перевернувшись на спину, і підтримуючи себе на поверхні легкими прямуваннями рук і ніг, ви зможете відпочити.

Якщо захопило плином, не намагайтеся з ним боротися. Треба плисти униз за течією, поступово, під невеличким кутом, наближаючись до берега.

Не губитися, навіть якщо потрапили у вир. Необхідно набрати побільше повітря в легені, зануритися у воду і, зробивши сильний ривок вбік, спливти.

У водоймах із великою кількістю ряски потрібно намагатися плисти поблизу самої поверхні води, не чіпати рослини, не робити різких рухів. Якщо усе ж руки або ноги заплутуються стеблами, необхідно зупинитися (прийняти положення “поплавця”, “спливання”) і звільнитися від них.

Необхідно дуже обережно плавати на надувних матрацах, автомобільних камерах і надувних іграшках. Вітром або плином їх може віднести дуже далеко від берега, а хвилею - захлеснути, із них може вийти повітря, і вони втратять плавучість.

Купання з маскою, трубкою і ластами потребує особливої обережності. Не можна плавати з трубкою при сильному хвилюванні моря. Плавати треба тільки уздовж берега та обов'язково під постійним наглядом, щоб вчасно могла прийти допомога.



Не допускати грубих ігор на воді: підпливати під тих, хто купається, хапати їх за ноги, “топити”, подавати помилкові сигнали про допомогу тощо.

Не лишати у воді малят. Вони можуть оступитися і впасти, захлинутися водою, потрапити в яму. На жаль, бувають випадки, коли маленькі діти тонуть у ванні, залишені батьками, старшими “буквально на одну хвилинку”.

Не запливати за обмежувальні знаки, тому що вони обмежують акваторію з перевіреним дном, визначеною глибиною, там гарантована відсутність водовирів та інших небезпек. Не треба відпливати далеко від берега або перепливати водойми на суперечку. Довести своє уміння плавати можна, пропливши декілька разів ту саму дистанцію поблизу берега.

Не наближатись до суден, човнів і катерів,що близько пропливають.

Порушення цих правил є головною причиною загибелі людей на воді. Щороку у світі тоне величезна кількість людей. Багато дорослих тоне в стані сп'яніння.

Втім, називають і іншу головну причину загибелі у воді: спочатку самовпевненість, а потім страх. Причому відомо, що і від того, і від іншого часто рятують знання.

У плавця починає зводити ногу. Знаючи, що це звична ситуація, ви повинні на секунду зануритися з головою у воду і, розпрямивши ногу, сильно рукою потягнути на себе ступню за великий палець. Якщо не знати цього прийому, легко злякатися, і, гублячи сили і збиваючи подих, намагатися плисти до берега, а там вже - як пощастить.

До речі, одночасно з умінням плавати цілком необхідно навчитися і відпочивати у воді.

- Перший спосіб - лежачи на спині. Спокійно розправивши руки і ноги, закрити очі, лягти головою на воду і розслабитися, лише злегка допомагаючи собі утриматися в горизонтальному положенні. Набрати в легені повітря, затримати, повільно видихнути.

- Другий спосіб - згорнутись “поплавцем”. Вдихнути, занурити обличчя у воду, обійняти коліна руками і притиснути до тіла, стримуючи видих (але не напружуючись), повільно видихати у воду, а потім - знову швидкий вдих над водою і знову “поплавець”. Якщо ви змерзли, треба робити нерухому (статичну) гімнастику, по черзі напружувати руки і ноги.

Отже, після відпочинку, треба знову плисти до берега. І знову відпочивати. Але ні в якому разі не втрачати енергії на страх, порадьте собі, вголос або подумки, що боятися вже пізно - треба тільки діяти. Той хто вміє пропливти десять метрів, пропливе і сто, якщо буде відпочивати, та й людина все-таки легша за воду.

Існує найпростіший прийом орієнтації під водою. Під час навіть неглибокого занурення (наприклад, із маскою) плавець нерідко втрачає правильне відчуття “верх-низ”, причому часто про це й не здогадується. Щоб йти точно нагору, треба випустити декілька бульбашок повітря, а уже вони покажуть дорогу.

Зрозуміло, усі ці поради потрібні, якщо ви вмієте плавати. Навчити плавати свою дитину - обов'язок, такий же, як навчити переходити вулицю. Впевнено триматися на воді можна навчити за 5- 7 днів, і це вже перший крок до безпеки: діти тонуть не тільки в ставках і річках, але й у бочках із водою, і в домашніх ваннах.



Що робити, якщо на ваших очах тоне людина? Насамперед дати собі секунду на міркування. Чи немає поруч рятувального засобу? (Ним може бути усе, що збільшить плавучість людини, і те, що ви в змозі до неї докинути. Рятувальне коло можна кинути на 20- 25 метрів). Чи є човен? Чи можна покликати когось на допомогу? Уміння надати допомогу при нещасних випадках необхідно кожній людині. Володіння прийомами і засобами надання допомоги людині яка тоне - винятково важлива спеціальна навичка. Особливо важливо це вміти робити без використання рятувальних засобів (човнів, катерів і т.п.). У цьому випадку рятувальники повинні вміти добре плавати, володіти прийомами надання першої допомоги постраждалим, діяти швидко і рішуче. Крикнувши потерпілому, ви йдете йому на допомогу. Якщо ви добираєтеся до потопаючого плавом, треба максимально враховувати плин води, вітер, відстань до берега і т.д. Наближаючись, намагайтеся заспокоїти і підбадьорити плавця, що вибився із сил. Якщо це вдалося і він може контролювати свої дії, плавець повинен триматися за плечі рятувальника. Якщо ні - поводитися з ним треба жорстко і безцеремонно. Деякі інструкції рекомендують навіть оглушити потопаючого, щоб врятувати його і своє життя.

Коротко техніка рятування є такою: підпливши до потопаючого, треба пірнути під нього і, взявши ззаду одним із прийомів захоплення (класичний - за волосся), транспортувати до берега. У випадку, якщо тому хто тоне, вдалося схопити вас за руки, шию або ноги, звільняйтеся і негайно пірнайте - інстинкт самозбереження змусить потерпілого вас відпустити.

Якщо людина вже занурилася у воду, не кидайте спроб знайти її на глибині, а потім повернути до життя. Це можна зробити, якщо той хто тонув, був під водою близько 6 хвилин.

Перед тим, як надати першу допомогу постраждалому, його необхідно швидко і ретельно оглянути. Основну увагу звернути на колір шкіри, подих, серцеву діяльність, рефлекси очей, ширину зіниці. Допомога надається залежно від його стану. Ознаки клінічної смерті: зіниці розширені, пульс відсутній, биття серця не відчувається, подиху немає. Якщо зіниці звужені - людина непритомна і штучне дихання робити не треба. Треба дати нашатирний спирт і поплескати по щоках. Надавати допомогу потрібно якнайшвидше. Якщо постраждалий не подає ознак життя, це не повинно зупиняти надання першої допомоги. Будь-які сумніви повинні схилятися на користь життя!

Доти, поки є найменший шанс врятувати людину, треба проводити заходи щодо його рятування.

При клінічній смерті людину ще можна повернути до життя. Без подиху і серцебиття, у постраждалого клітини мозку починають гинути через 4-5 хвилин. Але якщо йому надають допомогу (штучне дихання і непрямий масаж серця), настання біологічної смерті можна запобігти. Але треба пам'ятати, що першими руйнуються клітини кори великих півкуль головного мозку.

Як тільки потопаючого витягли з води, відразу приступають до надання долікарської допомоги. По можливості необхідно відразу викликати лікаря, а до його прибуття не припиняти спроб відновити дихання людини.

Витягнувши на берег, огляньте потерпілого: рот і ніс можуть бути забиті тванню або піском, їх треба негайно прочистити (пальцями, повернувши голову людини на бік). Потім покладіть постраждалого животом на своє коліно (голову звісити обличчям униз) і сильно натиснувши, виплесніть воду зі шлунка і дихальних шляхів. Все це треба робити швидко і також необхідно швидко укласти постраждалого на спину, розстебнути йому пояс і верхні гудзики і почати робити штучне дихання.

Станьте на коліна зліва, максимально закиньте голову постраждалого (це дуже важливо!) і, змістивши щелепу униз, розкрийте йому рот. Зробіть глибокий вдих, прикладіть свої губи до губів постраждалого (рекомендується через хустку або марлю) і із силою видихніть повітря. Ніздря постраждалого при цьому треба затиснути рукою. Видих відбудеться самостійно.



Якщо в постраждалого не б'ється серце, штучне дихання треба сполучити з непрямим масажем серця. Для цього одну долоню покладіть поперек нижньої частини грудини (але не на ребра!), іншу долоню - поверх першої навхрест. Надавіть на грудину зап'ястями так, щоб вона прогнулася на 3-5 сантиметрів, і відпустіть. Прогинати потрібно сильно, поштовхом, використовуючи вагу свого тіла.

Через кожне вдихання повітря робіть 4-5 ритмічних надавлювань.

Добре, якщо допомогу надають двоє. Тоді один робить штучне дихання, другий за ним - масаж серця. Не зупиняйте заходу для реанімації до прибуття “швидкої допомоги”: завдяки вашим діям організм ще може жити.

Загибель у воді більше ніж у багатьох інших екстремальних ситуаціях залежить від поводження самої людини Зрозуміло, прийоми оживляння і рятування зовсім не просто застосовувати без практики, і треба б таким речам учитися заздалегідь. Але навіть якщо у вас немає ніякої підготовки - дійте! Треба використовувати будь-який шанс.



ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ.

Де підстерігає небезпека нас і наших дітей? Найкраще на це питання можуть відповісти лікарі опікових центрів. Саме їм припадає доводиться ліквідовувати наслідки батьківської безтурботності.

Коли дитина тільки пізнає світ, її увагу привертають і такі предмети, як розетка, вилка, проводка. Намагаючись “дійти” до фізичної суті електрики, діти засовують у розетки цвяхи, дріт. Або граючи з ввімкненим приладом, можуть пошкодити ізоляцію та одержати найтяжчі опіки. Звичайно дорослі, побачивши це, або ціпеніють, або відразу кидаються на допомогу, ризикуючи теж стати постраждалими. Тоді допомога знадобитися вже обом.

Що робити?

  1. Відключити струм.

  2. Рятувати ураженого можна тільки однією рукою. Інакше ви ризикуєте стати “частиною” електричного ланцюга та одержати найтяжчі опіки.

  3. Якщо хтось схопився за оголений дріт - висмикнути дріт із розетки, відключити рубильник, викрутити запобіжні електропробки. Припустимо, це зробити не можна. Тоді треба відкинути дріт. Але не руками, а сухою дерев'яною палицею чи іншим предметом з доброю ізоляцією.

  4. Якщо постраждалий тримає дріт у зажатій долоні, необхідно дріт перерубати. Для цього підійде інструмент з ізольованими рукоятками: сокира чи лопата з дерев’яним сухим держаком , плоскогубці чи кусачки з ізоляцією

  5. Дроти, що зайнялися, небезпечно гасити водою. Їх краще накрити гумовим покриттям або засипати піском.

  6. Якщо людина лежить на землі поруч з обірваним дротом, до нього треба підходити, кинувши собі під ноги “ізоляцію” - наприклад, суху дошку, гумову ковдру, книги або стопку газет. На руки краще всього одягти гумові, шкіряні сухі рукавички. На крайній випадок обмотати руки сухою тканиною.

  7. Відтягніть постраждалого від місця, де поширюється струм та перенесіть на безпечну ділянку. Для цього потрібно взяти його за полу одягу, попередньо обмотавши будь-якою сухою тканиною і свої руки. Діяти однією рукою, а другу опустити униз. Пам’ятайте не можна торкатися відкритих частин тіла руками – це небезпечно, електричний струм проходить крізь тіло постраждалого.

  8. Негайно викличте швидку медичну допомогу (телефон 03).

Як надати першу медичну допомогу постраждалому при електротравмуваннях ?

  1. Насамперед треба знизити температуру в місці опіку, приклавши лід із холодильника ( можна і будь-які заморожені продукти, попередньо загорнувши їх чистою тканиною). Підійде і холодна вода.

  2. Якщо людина не непритомна, будь-то дитина або дорослий, дайте знеболюючого типу анальгетик і заспокійливе (валеріанку, краплі Зеленіна, валокордин, корвалол). Ця травма впливає, насамперед, на центральну нервову і серцево - судинну системи.

  3. На місце опіку накладають стерильну пов'язку, бажано так звану волого-висихаючу - із фурациліном. Але ні в якому разі не змащують це місце жиром або маззю на жировій основі.

  4. Якщо постраждалий непритомний, його кладуть на бік. При порушенні дихання, порушенні серцебиття роблять масаж серця і штучне дихання “рот у рот” до приїзду бригади лікарів.

  5. Потерпілий повинен лежати, ні в якому разі не дозволяйте йому ні сідати, ні вставати. Це може призвести до тяжких наслідків, тому що в організмі виникають серйозні внутрішні розлади. Як і що робити далі повинен визначити тільки лікар.

  6. Велика помилка, якщо електричний опік лікують вдома або амбулаторно. При сильних опіках пальців, долоней у перші два-три дні їх ще можна врятувати від некрозу ( відмирання). Але не пізніше цього строку!

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я щорічно від електротравм гине до 25 тисяч чоловік. Ще більше залишаються інвалідами. Але ці травмування трапляються не тільки в квартирі. Трапляються вони і на виробництві.

Способи надання першої медичної допомоги універсальні. І про них ми вже розповіли. А от у заходів безпеки є особливості.

  1. Не ремонтуйте включені у електромережу прилади та не працюйте з дротами під напругою.

  2. Найголовніша особливість - ніколи голими руками не робіть спробу виявити наявність електричного струму у дротах. Для цього є спеціальні пристрої, найпростіший із них - пробник.

  3. Якщо ви працюєте з оголеними дротами, ремонтуєте електричну мережу –обов’язково треба повісити табличку “Не вмикати! Іде ремонт.”

Той, хто не знає таких прийомів, може сам стати жертвою.


ВІДМОРОЖЕННЯ

Відмороження - це ушкодження, викликане місцевим переохолодженням тканин організму. Розвитку відмороження сприяє вологе повітря та вітер. Відмороження може статися: взимку - при сильному морозі, при теплій зимовій погоді; навесні або восени - при температурі вище нуля. Небезпека одержати відмороження залежить від шкідливого впливу низьких температур, порушення нормального кровообігу (тісне взуття, нерухомість)та інших причин.

  1. Небезпечний мороз для ослаблених, утомлених, голодних, хворих людей.

  2. Легко піддаються впливу холоду особи в стані алкогольного сп'яніння.

  3. Найчастіше піддаються впливу холоду периферичні частини тіла: пальці ніг і рук, а також ніс, вуха, щоки.

Навпаки, поліпшення кровообігу, перешкоджає відмороженню.

  1. Рух на холоді (ходьба, біг) посилює кровообіг, зігріває тіло, протидіє шкідливому впливу холоду.

Ступені відмороження тканин:

I ступінь - почервоніння, набряк тканин;
  1   2


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка