Кафедра виховної



Сторінка2/2
Дата конвертації19.02.2016
Розмір0.64 Mb.
1   2

II ступінь - утворення пухирів, заповнення каламутною рідиною;

III ступінь - омертвіння шкіри та утворення струпа;

IV ступінь - омертвіння частини тіла.
Як можна уникнути відмороження:

  1. Загартовуйте поступово організм і привчайте його до холоду: ранкова фізична зарядка, повітряні ванни; заняття спортом. У профілактиці відморожень це має велике значення.

  2. Утримуйте взуття завжди у неушкодженному стані та сухим. Взуття не повинне здавлювати ногу.

  3. Будьте уважні до одягу. Одяг повинен бути щільним, легким, не обмежувати рух.

  4. Змажте обличчя і руки несолоним салом, риб'ячим жиром або жирним кремом у морозну, а особливо у вітряну погоду.

  5. Рухайтесь. Рухи на холоді посилюють кровообіг і сприяють зігріванню тіла.

  6. Не торкайтеся оголеною шкірою до металевих предметів у морозну погоду, це може викликати швидке відмороження.


Перша медична допомога при відмороженнях:

  1. Помістіть постраждалого з будь-яким видом відмороження в тепле приміщення.

  2. Дайте постраждалому гарячий чай, каву або вино.

  3. Розітріть щоки, ніс, вуха, якщо вони побіліли, чистою рукою до почервоніння і появи поколювання.

  4. Розітріть відморожену частину тіла спиртом, горілкою або одеколоном. Якщо їх немає, розтирайте м'якою рукавичкою, хутряним коміром або сухою фланеллю. Не можна розтирати снігом, тому що сніг не зігріває, а охолоджує відморожені ділянки та пошкоджує шкіру.

  5. Примусьте постраждалого під час розтирання намагатися рухати ушкодженою кінцівкою.

  6. Розтирання заборонене, якщо з'явилося припухання відмороженого місця або пухирі. Покладіть на відморожене місце пов'язку з товстим прошарком вати, укладіть кінцівку вище і доставте постраждалого до лікаря.

Переохолодження організму.

Основні причини переохолодження організму - тривале перебування у воді або навіть короткочасне перебування в крижаній воді.



Ознаки переохолодження: озноб, тремтіння, синюшність шкіри, губ, зниження температури тіла, біль у пальцях рук і ніг, поява “гусячої шкіри”, позіхання, гикавка, запаморочення. У постраждалого наступає апатія, сонливість, загальна слабість, поверхневе дихання. Ступінь і швидкість переохолодження залежать від температури води та адаптації організму до холоду. Запам’ятайте! Серце зупиняється при температурі тіла 260С.

Запобігання переохолодження організму:

  1. Обмежуйте час перебування у воді при купанні і регулюйте перерви між заходами у воду. Здоровим дітям дошкільного віку можна купатися у водоймах при температурі води +23-24оС в продовж 1-3 хвилин і не більше 2-3 разів на день; дітям шкільного віку - при температурі води +20-21оС перебування у воді збільшувати поступово - від 3-5 до 10-15 хвилин, до ознобу не повинні купатися люди будь-якого віку.

  2. Допустимий час перебування людини у воді за добу:

5-8 хвилин при температурі води нижче 20С;

10-15 хвилин при температурі води 2-30С;

210-270 хвилин при температурі води 10-150С;

420-540 хвилин при температурі води 240С.



  1. Одягайтесь відповідно сезону.

Перша медична допомога при переохолодженні.

  1. Легка ступінь переохолодження (озноб, м'язове тремтіння, загальна слабкість, трудність пересування, блідість шкіри):

  1. Одягніть тепло постраждалого, напоїть гарячим чаєм або кавою.

  2. Примусьте виконувати інтенсивні фізичні вправи. Подальше купання в цей день припиняється.

  1. Середній ступінь переохолодження (синюшність губ і шкіри, ослаблення дихання, пульс стає рідшим, з'являється сонливість, втрачається спроможність до самостійного пересування):

  1. розітріть постраждалого вовняною тканиною, зігрійте під теплим душем (якщо його поміщаєте у ванну, то температуру води підвищуйте поступово від 30-35оС до 40-42°С);

  2. зробіть масаж усього тіла;

  3. тепло одягніть постраждалого та укладіть у ліжко, зігрійте грілками (зігрівання повинно бути поступовим, щоб не було різкого перепаду температур);

  4. викличте лікаря.

  1. Важка ступінь переохолодження (з'являється втрата свідомості, життєві функції поступово вгасають):

  1. негайно викличте лікаря;

  2. виконайте всі заходи першої допомоги, як і при середній ступені переохолодження.

Замерзання.

Загальне системне ураження організму холодом найчастіше розвивається у людей виснажених, а також при алкогольному сп'янінні.

Симптоми замерзання - спочатку виникає сонливість, млявість, порушення координації рухів, пригнічується стан, температура тіла знижується до 23-25оС. Пам’ятайте! Серце зупиняється при температурі тіла 260С.

Перша медична допомога при замерзанні.


  1. Швидко відновлюйте нормальну температуру тіла.

  2. Помістіть постраждалого у ванну, вода в якій повинна бути 25-30оС, а через 20-30 хвилин воду доводять до 35оС (але не вище).

  3. Обкладіть тіло грілками, пляшками з теплою водою тієї ж самої температури, якщо ванни немає,

  4. Робіть штучне дихання і закритий масаж серця - при порушенні дихання і серцевої діяльності

  5. Після відновлення нормальної температури і свідомості, дайте постраждалому гарячий чай або каву, укрийте теплою ковдрою і доставте у лікувальний заклад.


ПОЖЕЖА

Пожежа - це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і просторі.

Щорічно в дим та попіл перетворюються цінності на мільярди гривень. Внаслідок пожеж гине та страждає значна кількість людей.

Будь-яка пожежа починається з загорання, яке інколи може ліквідувати одна людина, якщо має відповідні навички та знає заходи поведінки під час пожежі. Якщо виникла пожежа - відлік часу йде на секунди, тому необхідно заздалегідь знати, де і які засоби пожежегасіння розміщуються та як ними користуватися.

Не панікуйте! Відомо, що паніка серед людей навіть під час невеличкої пожежі є причиною значних жертв.

Під час пожежі остерігайтеся: високої температури, задимленості та загазованості, обвалу конструкцій будинків і споруд, вибухів технологічного обладнання і приладів, падіння обгорілих дерев, провалів. Небезпечно входити в зону задимлення.



  1. Заходи щодо рятування потерпілих з будинків, які горять та під час гасіння пожежі:

- перед тим, як увійти у приміщення, що горить, накрийтесь мокрою ковдрою, будь-яким одягом чи щільною тканиною;

- відкривайте обережно двері в задимлене приміщення, щоб уникнути займання від великого притоку свіжого повітря;

- в сильно задимленому приміщенні рухайтесь поповзом або пригинаючись;

- для захисту від чадного газу необхідно дихати через зволожену тканину;

- у першу чергу рятуйте дітей, інвалідів та людей похилого віку;

- пам’ятайте, що маленькі діти від страху часто ховаються під ліжко, в шафу та забиваються у куток;

- виходити із осередку пожежі необхідно в той бік, звідки віє вітер;

- побачивши людину на якій горить одяг, зваліть її на землю та швидко накиньте пальто, плащ або будь-яку ковдру чи покривало (бажано зволожену) і щільно притисніть до тіла, при необхідності, викличте медичну допомогу;

- якщо загорівся ваш одяг, падайте на землю і перевертайтесь, щоб збити полум’я, ні в якому разі не біжіть – це ще більше роздуває вогонь;

- під час гасіння пожежі використовуйте вогнегасники, пожежні гідранти, а також воду, пісок, землю, кошму, ковдри та інші засоби, пристосовані для гасіння вогню;

- бензин, гас, органічні масла та розчинники, що загорілися, гасіть тільки за допомогою пристосованих видів вогнегасників, засипайте піском або грунтом, а якщо осередок пожежі невеликий, накрийте його азбестовим чи брезентовим покривалом, зволоженою тканиною чи одягом;

- якщо горить електричне обладнання або проводка, вимкніть рубильник, вимикач або електричні пробки, а потім починайте гасити вогонь.

  1. Пожежа застала вас у приміщенні:

- ви прокинулись від шуму пожежі і запаху диму, не сідайте в ліжку, а скотіться з нього прямо на підлогу;

- повзіть по підлозі під хмарою диму до дверей вашого приміщення, але не відчиняйте їх відразу;

-обережно доторкніться до дверей тильною стороною долоні, якщо двері не гарячі, то обережно відчиніть їх та швидко виходьте;

- якщо двері гарячі - не відчиняйте їх, дим та полум’я не дозволять вам вийти;

- щільно закрийте двері, а всі щілини і отвори заткніть будь – якою тканиною, щоб уникнути подальше проникнення диму та повертайтесь поповзом у глибину приміщення і приймайте заходи до порятунку;

- присядьте, глибоко вдихніть повітря, розкрийте вікно, висуньтеся та кричіть ”Допоможіть, пожежа!”.

- ви не в змозі розкрити вікно - розбийте віконне скло твердим предметом та зверніть увагу людей, які можуть викликати пожежну команду;

- якщо ви вибрались через двері, зачиніть їх і поповзом пересувайтесь до виходу із приміщення;

- обов’язково зачиніть за собою всі двері;

- під час пожежі заборонено користуватися ліфтами;

- якщо ви знаходитесь у висотному будинку не біжіть вниз крізь вогнище, а користуйтеся можливістю врятуватися на даху будівлі.

У всіх випадках, якщо ви в змозі, зателефонуйте “01” і викличте пожежну команду.

Пожежі в лісах, степах та на торфовищах.

Масові пожежі можуть виникати в спеку та при посухах від ударів блискавки, необережного поводження з вогнем, очищення поверхні землі випалюванням сухої трави та з інших причин. Вони можуть викликати спалах будівель у населених пунктах, дерев’яних мостів, дерев’яних стовпів ліній електромереж та зв’язку, складів нафтопродуктів та інших матеріалів, що горять, а також ураження людей та тварин.

  1. Ви опинилися в осередку пожежі:

- не панікуйте та не приймайте поспішних, необдуманих рішень;

- не тікайте від полум’я, що швидко наближається, у протилежний від вогню бік, а долайте крайку вогню проти вітру, закривши голову і обличчя одягом;

- з небезпечної зони, до якої наближається полум’я, виходьте швидко, перпендикулярно напряму розповсюдження вогню;

- якщо втекти від пожежі неможливо, то вийдіть на відкриту місцевість або галявину, ввійдіть у водойму або накрийтесь мокрим одягом і дихайте повітрям, що знаходиться низько над поверхнею землі - повітря тут менш задимлене, рот і ніс при цьому прикривайте одягом чи шматком будь-якої тканини;

- гасити полум’я невеликих низових пожеж можна, забиваючи полум’я гілками листяних порід дерев, заливаючи водою, закидаючи вологим грунтом та затоптуючи ногами;

- під час гасіння пожежі, не відходьте далеко від доріг та просік, не упускайте з виду інших учасників гасіння пожежі, підтримуйте з ними зв’язок за допомогою голосу;

- будьте обережні в місцях горіння високих дерев, вони можуть завалитися та травмувати вас;

- особливо будьте обережні у місцях торф’яних пожеж, враховуйте, що там можуть створюватися глибокі вирви, тому пересувайтеся, по можливості, перевіряючи палицею глибину слою, що вигорів;

- після виходу із осередку пожежі повідомте місцеву адміністрацію та пожежну службу про місце, розміри та характер пожежі.



Якщо людина знає правила поводження під час пожежі, вона в змозі не лише вистояти за будь-яких обставин і врятувати своє життя, але й надати допомогу у рятуванні інших людей та врятувати матеріальні цінності від вогню.

Перша допомога при опіках:

- посадіть або покладіть постраждалого;

- обливайте місця опіків великою кількістю води (15 хвилин і більше, будьте обережні, щоб уникнути переохолодження постраждалого, особливо взимку;

- якщо є можливість, то зніміть з уражених місць каблучки, годинники, паски, взуття до того, доки ці місця не почали набрякати;

- зняти предмети одягу, які згоріли або ще тліють, можна лише у тому випадку, якщо вони не пристали до уражених місць постраждалого;

- всі опіки необхідно захистити, прикриваючи їх чистою тканиною без ворсу ( простирадло або наволока);

- викликати швидку медичну допомогу за телефоном “03”;

Запам’ятайте! Не чіпайте нічого, що пристало до місця опіку!

Не змащуйте опіки ніякими кремами, лосьйонами, оліями або маслами! Не проколюйте пухирі!

Запам’ятайте! Дотримання і своєчасне проведення профілактичних протипожежних заходів знизить можливість виникнення пожеж та зменшить ймовірність їх швидкого розповсюдження.
ОЖЕЛЕДИЦЯ

Щорічно Міністерством охорони здоров’я України реєструється сумна статистика травмувань, пов'язаних з ожеледдю: за небезпечний сезон лікарі надають допомогу тисячам громадян, які постраждали на льоду. Ми пропонуємо вам прості рекомендації, як уберегтися від значних неприємностей у період ожеледиці.

Перед виходом із будинку.

  1. Змайструйте на підошви та каблуки вашого взуття “льодоступи”:

- прикріпіть на каблук перед виходом шматок поролону (за розмірами каблука) або лейкопластиру;

- наклейте лейкопластир чи ізоляційну стрічку на суху підошву і каблук (хрест-навхрест або східцем) і перед виходом натріть піском (на один – два дні вистачає);

- натріть наждаковим папером підошву перед виходом, а краще прикріпіть його на підошву (але від води піщини наждакового паперу рано або пізно обсипаються);



- намажте на підошву клей типу “Момент” та поставте взуття на пісок, після цього сміливо виходьте на вулицю.

  1. Пам’ятайте, що кращими для льоду є підошви з мікропористої чи іншої м'якої основи та без великих каблуків.

  2. Людям похилого віку краще в “слизькі дні” взагалі не виходити з будинку. Але якщо потреба змусила, не соромтеся взяти палицю з гумовим наконечником або з шипом. Якщо у вас з собою торба, то вона повинна бути тільки такою, що можна носити через плече. Пам'ятайте, що дві третини травм люди старші 60 років одержують при падінні.

  3. Прогулянки вагітних жінок в ожеледицю без супроводження -небезпечні для здоров’я.

  4. Не виходьте без потреби на вулицю, якщо ви слабкі та неспритні. Зачекайте поки не приберуть сніг і не розкидають пісок на обмерзлий тротуар.

Як можна зменшити ризик травм у ожеледицю.

  1. Будьте напоготові про всяк випадок під час ходьби в такі дні - впасти.

  2. Ходіть не поспішаючи, ноги злегка розслабте в колінах, а ступайте на всю підошву. Руки повинні бути не зайняті торбами. Пам’ятайте, що поспіх збільшує небезпеку слизоти, тому виходьте із будинку не поспішаючи.

  3. При порушенні рівноваги - швидко присядьте, це найбільш реальний шанс утриматися на ногах.

  4. Падайте в ожеледицю з мінімальним збитком для свого здоров'я. Відразу присядьте, щоб знизити висоту. У момент падіння стисніться, напружте м’язи, а доторкнувшись до землі, обов'язково перекотіться - удар, спрямований на вас, розтягнеться і витратить свою силу при обертанні.

  5. Не тримайте руки в кишенях - це збільшує можливість не тільки падіння, але і більш важких травм, особливо переломів.

  6. Обходьте металеві кришки люків. Як правило, вони покриті льодом. Крім того, вони можуть бути погано закріплені і перевертатися, що додає травмувань.

  7. Не прогулюйтеся з самого краю проїжджої частини дороги. Це небезпечно завжди, а на слизьких дорогах особливо. Можна впасти та вилетіти на дорогу, а автомобіль може виїхати на тротуар.

  8. Не перебігайте проїжджу частину дороги під час снігопаду та у ожеледицю. Пам’ятайте, що у ожеледицю значно збільшується гальмовий шлях машини і падіння перед автомобілем, що рухається, приводить як мінімум до каліцтв, а можливо і до загибелі.

  9. Небезпечні прогулянки в ожеледицю в нетверезому стані. У стані сп’яніння травми частіше всього важкі, всупереч переконанню, що п'яний падає завжди вдало. У стані сп’яніння люди не так чутливі до болю і при наявності травми своєчасно не звертаються до лікаря, що завдає згодом додаткові проблеми та неприємності.

  10. Якщо ви впали і через деякий час відчули біль в голові, нудоту, біль в суглобах, утворилися пухлини - терміново зверніться до лікаря в травмпункт, інакше можуть виникнути ускладнення з поганими наслідками.

  11. Тримайтеся подалі від будинків - ближче до середини тротуару. Взимку, особливо в містах, дуже велику небезпеку являють собою бурульки. Найбільшу небезпеку бурульки становлять у період танення льоду та снігу.

Будьте обережними, коли виходите на вулицю. Пам'ятайте, що у ожеледицю найчастіше трапляються струси, переломи, вивихи, розтяги та розриви.
ПРОФІЛАКТИКА ОТРУЄНЬ ГРИБАМИ
Методичні рекомендації Українського інституту громадського здоров'я

З сивої давнини гриби вважалися улюбленою їжею людини. Їх полюбляв не тільки простий люд, але навіть можновладці: римські кесарі, французькі королі, російські царі тощо. Перші згадування про їх вживання зустріча-ються у Гіппократа і відносяться до Vст. до н.е. Слов'янські племена, які мешкали на території сучасної України, здавна знали їстівні гриби. З прийняттям Київською Рус­сю християнства гриби стали надзвичайно популярними, тому що під час постів ними люди заміняли скоромну їжу.

На території України знайдено майже 2000 видів шапинко­вих грибів, до 500 з них вважаються їстівними.

Гриби—цінні продукти харчування, мають добрі смакові власти­вості. За поживними якостями вони близькі до овочів. Гриби багаті на білки (значно більше, ніж в овочах), до того ж вони містять всі не­замінні амінокислоти (за винятком цистину). Тому їх ще називають “лісним м'ясом". Так, у 100г їстівної частини білих грибів міститься 3,7г білків, підберезовиків —- відповідно 2,3 г, опеньок—2,2г. лиси­чок— 1,6 г, маслюків—0.7г тощо. Жири грибів добре засвоюються (до 95%), у їх скліаді є такі важливі та необхідні для організму компо­ненти, як фосфоліпіди, зокрема лецитин. Подібно до рослин гриби містять вітаміни А, В, РР, С, Д тощо. Спектр мінеральних речовин грибів надзвичайно різноманітний. За їх вмістом вони не посту-паються не тільки овочам, але навіть багатьом фруктам. Гриби містять калій, натрій, мідь, цинк, залізо, йод, марганець та інші необхідні для життє­діяльності людини елементи. Так, 10г опеньків задовольняють добову потребу організму людини у цинку та міді, які відіграють важливу роль у кровотворенні. Фосфору і кальцію в грибах майже стільки, скільки в рибі. Гриби—цінні продуценти (утворювачі) антибіотиків. Такі речовини виділені у майже 500 видів грибів. Чемпіонами серед них є козляк, мокруха, лисичка тощо.

Найбільш корисною частиною гриба є шапинка, особливо її верхня частина. Ніжка та нижня частина шапки містять менше споживних речовин. Харчова цінність молодих грибів вища, ніж старих та перестояних. Гриби смачні у будь-якому вигляді: сма­жені, солені, мариновані, квашені тощо. Наявність у них екстрак­тивних, ароматичних речовин та приємного на смак м'якуша дає змогу виготовляти з грибів дуже смачні страви, незрівнянно смачніші й поживніші, ніж виготовлені з будь-яких овочів. Гриби мають низьку калорійність (в 100 г сушених грибів міститься в середньому 250 ккал), однак з'їдені в невеликій кількості вони викликають відчуття ситості. Ось чому гриби використовують для різних розвантажувальних дієт.

Гриби у будь-якому вигляді збагачують та урізноманітнюють меню здо-рової людини. В той же час треба враховувати й той факт, що вони погано перетравлюються. Тому вживати їх рекомендується лише людям із здо-ровою травною системою. При захворюван­нях шлунково-кишкового тракту, а також людям похилого віку і дітям доцільно утримуватися від вживання грибів.

Про отруйні властивості грибів люди знали з сивої давнини. Оповіді про жахи грибних отруєнь передавалися з покоління в покоління. Це призвело до того, що в деяких країнах Західної Європи виникла упередженість проти грибів взагалі.

Вже в I ст.н.е. римський вчений Пліній Старший зробив спробу розділити гриби на їстівні та отруйні. Історія зберегла імена відомих людей, які загинули в результаті отруєння грибами. Римський імператор Клавдій (41-— 54 рр.), якось гуляючи парком, побачив під кущем магнолії кілька екземплярів блідої поганки. Останні пах­ли так смачно й незвичайно, що Клавдій повелів приготувати з них печеню. Ніхто з слуг не наважився йому перечити. Захоплений ніжним, солодким смаком цих грибів імператор видав наказ, щоб віднині до його столу подавали тільки бліді поганки. На слідуючий день Клавдій помер, однак він встиг видати ще один наказ, який скасовував попередній. Начальник особистої охорони імператора Нерона Анній Северин (І ст. н. е.) став жертвою своєї пристрасті куштувати неві-домі та маловідомі гриби. Від отруєння грибами загинули дружина та діти відомого грецького драматурга Евріпіда. Жертвами блідої поганки свого часу також стали римський папа Клімент VII, французький король Карл VI та інші історичні особи.

В нашій країні отруєння грибами мали місце, однак українці любили гриби та вміли відрізняти їстівні від отруйних.

В країні виявлено 80 потенційно отруйних грибів, з них 10 ви­дів—смер-тельно отруйних. Найчастіше нещасні випадки пов'я­зані із вживанням 20—25 видів. В плодових тілах цих грибів на всіх стадіях розвитку містяться отруйні речовини типу токсинів (тобто з'єднання будь-якого походження – бактеріального, рос­линного або тваринного, які здатні при попаданні в організм людини або тварини викликати захворювання) та алкалоїдів (азо-тисті циклічні сполуки, багато з яких токсичні). Так, отруйність мухоморів (червоного, пантерового, порфірового тощо), волоконниці Патуйяра (іно-цибе Патуйяра) та інших пов'язані з мускари­ном, мускаридином, мікоатро-піном, іботеновою кислотою тощо; блідої поганки, опеньків сірчано-жовтого та цегляно-оранжевого несправжніх - фалоїдином, фалоцидином, аманітином, аманітогемолізином тощо. Смертельно отруйні та отруйні гриби зустрічаються переважно серед пластинчастих грибів, серед болетальних (трубчастих)- відсутні смертельно отруйні, лише один з видів — боровик чортів (чортів гриб) - відомий як отруйний.

Період вегетації отруйних грибів в Україні досить тривалий: від травня до листопада, тобто складає майже 6 місяців. Однак врахову­ючи той факт, що різні методи обробки грибів (маринування, засолка, сушка, теплова кулінарна обробка тощо) в більшості випадків не руйнують їхніх отрут, нещасні випадки від споживання грибів можуть реєструватися протягом цілого року. Найбільше отруйних грибів розвивається в осінній період (серпень — жовтень), а в умовах теплої затяжної осені—навіть до сере-дини листопада. На них можна натрапити не тільки в лісі, а й у парку, саду, полі, на луках, у садибі.

Майже всі тяжкі та смертельні випадки отруєння грибами є ре­зультатом однієї помилки—збирання та вживання в їжу блідої поганки замість схожих на неї їстівних грибів. Розрізняють у неї 3 види: зелену, жовту і білу. На Україні вони ростуть повсюди з липня до жовтня у листяних та змішаних лісах (огобливо з домішками дубу, берези, буку). Усі частини блідої поганки надзвичайно отруйні, шапинка, ніжка, шкірка. Навіть її спори не є винятком: вони також дуже небезпечні для здоров'я. Спори з вітром можуть потра-пити на рослини та гриби, що ростуть поблизу. Тому слід завжди притри-муватись правила не збирати ягоди, гриби та інше, які ростуть поряд чи неподалік від поганки. Жоден вид кулінарної обробки не звільняє її від отруйних речовин. Тривалість зберігання теж не руйнує токсинів блідо поган­ки. Особливо отруйні сирі гриби. Пояснюється це тим, що вони крім термостабільних токсинів містять термолабільні (наприклад, аманіто-гемолізин), активність яких при звичайній термічній кулінарній обробці грибів значно знижується. Такий випадок мав місце в 1996р.:на Волині 12-річна дівчинка “додумалась” поласувати сирим грибом. В результаті вона була доставлена у відділення реанімації. Про небезпеку для людини, яку має бліда поганка, свідчить той факт, що для отруєння достатньо зїсти половину або навіть третину тіла гриба, а для дитини навіть того менше. Підступність цього гриба ще й у тому, що він містить отрути уповільненої дії. Симптоми отруєння зявляються через тривалий час після вживання блідої поганки (6—48 годин). За цей час токсини мають можливість потрапити до головного мозку і викликати необоротні зміни. У зв'язку з цим медична допомога часто стає запізнілою і неефективною. Тому не дивно, що отруєння, викли­кані блідою поганкою, найбільш тяжкі і набагато частіше закінчуются смертю, ніж від отруєнь іншими видами грибів: летальність від неї може досягати до 90% серед постраждалих.

Отруєння блідою поганкою головним чином пов'язані з тим, що її помилково плутають з сироїжкою, печерицею, зеленушкою тощо. Від них вона різниться кількома ознаками:

№ п.п.


Озна-ки


Гриби

ибн



бліда поганка


печериця польова


Сиро-їжка


Зеленуш-ка (рядовка зелена)


ковпак тьмяний


Попла-вок сірий


1.


Плас-тинки


білі


Блідорожеві, потім темно-бурі


білі


Сірчано-жовті


брудно-жовтуваті, буроваті


білі


2.


М'я-куш


білий


Жовтуватий,рожевуватийчервонува-тий


білий


білий або ясно-жовтий


білий


білий


3.


Ніжка


з кільцем та піхвою


З кільцем без піхви


без кільця

і піхви



без кільця і

піхви



З жовтува-тим кільцем без піхви


без

кільця з піхвою



Значну небезпеку для здоров'я представляє свинушка (товста або тонка), яку до цього часу багато людей вважають за їстівний гриб. Давно відомо, що цей гриб містить деякі токсини, зокрема гемолізин і гемаглютинин. Оскільки вони інактивуються при теп­ловій кулінарній обробці, гриб вважався умовно-їстівним, при­датним, правда, тільки після відварювання. Нещодавно було вста­новлено, що свинушка здатна утворювати ще одну отруйну речо­вину типу мускарину, яка не руйнується при тепловій обробці. У неї також знайдена специфічна речовина, накопичення якої в організмі людини призводить до тяжкого захворювання крові. Крім цього, свинушці більшою мірою, ніж іншим грибам, прита­манна властивість вбирати в себе токсичні сполуки важких ме­талів, зокрема свинцю, ртуті, кадмію тощо, що містяться у вихлопних газах автотранс-порту, відходах багатьох виробництв, які забруднюють навколишнє середовище. Токсичність гриба дове­дена й тим, що вже зареєстровано багато випадків, коли часті (не епізодичні) вживання свинушок призводили до отруєнь, іноді зі смертельним кінцем. При цьому отруєння може насту-пити через невизначений час (від декількох годин до 2—5 років). Таким чи­ном, цей гриб зараз віднесений до отруйних.

Слід пам'ятати, що іноді навіть їстівні гриби можуть стати причиною отруєння. По-перше, це буває у тих випадках, коли зби­рають та вживають гриби старі, перезрілі або після тривалого збе­рігання. Гриби відносяться до швидкопсувних продуктів (містять від 84 до 94% води, в середньому 89%), тому їх необхідно перероб­ляти в день збору. Особливо швидко псуються гриби, які зібрані в сиру погоду. Максимальний строк зберігання грибів не повинен перевищувати 24 години при температурі не вище 10°С. Пов'язано це з тим, що зрілі гриби стають чудовим поживним середовищем для різноманітних мікроорганізмів, зокрема хвороботворних. Крім того, внаслідок біохімічних реакцій (розпад білків) в грибах ут­ворюються отруйні речовини (птомаїни). Подібний процес відбувається у несвіжому м'ясі або рибі. По-друге, дослідженнями за кордоном встановлено, що в деяких видах їстівних грибів (білих, опеньках, лисичках, сироїжках тощо) містяться отруйні не термостійкі речовини, які при варінні розрізаного м'якуша руйну­ються. Ось чому вживання таких недоварених або недосмажеиих їстівних грибів може викликати розлади діяльності кишково-шлункового тракту. Далі, нещодавно були одержані нові дані про на­явність та особливість отруйних речовин у їстівних грибах. Деякі гриби, зокрема зеленуха, гнояк, дубовик-синяк містять отруйні ре­човини, які в шлунково-кишковому тракті не розчиняються під дією шлункового і кишкового соків. Отож, ці гриби їдять не боячись сумних наслідків. Однак ці речовини легко розчиняються алкого­лем, тому при вживанні грибних страв разом з алкоголем може ви-никати отруєння, нерідко з тяжкими наслідками.

Збирати можна лише ті гриби, які людина дуже добре знає “в об­личчя”. Тим більше, що досі не існує надійних, швидких та про­стих способів визначення отруйності чи їстівності грибів. Ось чому ні вякому разі не можна довіряти існуючим небезпечним забобо­нам щодо них, зокрема:

1. “Всі їстівні гриби мають приємний смак”. Твердження не вірне і може призвести до трагічних наслідків. Так, бліда поганка має добрий присмак без будь-яких неприємних особливостей. Те ж саме характерно й для мухомора червоного.

2. “Отруйні гриби обовязково повинні мати неприємний за­пах, а їстівні —приємний”. Смертельно отруйна бліда поганка та червоний мухомор, особливо молоді екземпляри, мають досить приємний запах. Більш того, запах блідої поганки нагадує запах печериць. Лише деяким отруйним грибам (мухомор білий вонючий) властивий неприємний запах.

3.“Всі гриби у молодому віці їстівні”. Бліда поганка однако­вою мірою смертельно отруйна як у молодому, так і в зрілому віці.

4. “Личинки комах і слимаки не їдять отруйних грибів. Тому червиві гриби можна вживати в їжу без побоювання”. Насправді як слимаки, так і личинки комах їдять навіть сильно отруйні гриби.

5. “Якщо гриб отруйний, то в його відварі стають чорними срібні пред-мети, бурими цибуля або часник”. Потемніння срібних предметів зале-жить від хімічної дії на срібло амінокислот, які містять сірку, в результаті цього утворюється сірчисте срібло чорного ко­льору. Такі амінокислоти є як в їстивних, так і в отруйних грибах.

Щоб запобігти отруєнню грибами, при їх збиранні необхідно дотримува- тися таких правил:

— не збирати невідомих, зовсім незнаних грибів. Збирати тільки ті гриби, про які точно відомо, що вони їстівні;

— якщо немає впевненості в доброякісності зібраних грибів, їх необхідно перевірити за допомогою більш досвідчених осіб (батьків, сусідів тощо). Однак при цьому слід враховувати, що в кошику, особливо якщо замість нього використовується торбин­ка, гриби мнуться, шапинки можуть від-окремлюватися від ніжок. Тим чином, втрачається можливість правиль-но визначити прина­лежність грибів;

— у підозрілих та малознайомих грибах слід звертати увагу на колір шапинки, пластинок, м'якуша, наявність кільця на ніжці та піхви біля її основи, а також на запах гриба;

— ніколи не збирати гриби, які в основі ніжки мають бульбо­видне потовщення, а її кінець обгорнутий яйцеподібною піхвою, що є харак-терними ознаками блідої поганки;

—при збиранні печериць та сироїжок гриби слід обов'язково виривати, а не зрізати, щоб мати можливість візуально оцінити все плодове тіло гриба, особливо нижній кінець ніжки. Хоча при вириванні їстівного гриба руйну-ється його відтворювальна части­на—грибниця, однак цінність гриба та людського життя чи здоровя—речі незіставні. При вириванні печериць нижній кінець ніжки звужений, закругленний, із залишками грунту. У сиро-їжки нижній кінець ніжки буде закругленим, як колодочка ножа, гладеньким і чистим, з невеликим місцем відриву в центрі;

—при збиранні печериць слід також звертати увагу на колір пластинок, які знаходяться на нижній поверхні шапинки. Не можна вживати в їжу “печериці”, що мають пластинки білого кольо­ру, бо у блідої поганки вони тільки такого кольору. У справжніх печериць пластинки швидко рожевіють, а потім темніють;

— наявність обідка вінчика не є обов'язковою відмінною ознакою блідої поганки. Посушливого літа, наприклад, в таких умовах у неї може зникати ця характерна для неї ознака. Тоді за зовнішнім виглядом (колір шапинки та пластинок) вона дуже схо­жа на сироїжку зелену, зеленкувату тощо.

Поряд з цим гриби необхідно збирати в екологічно чистих місцях. Вони - “чистильники лісу”, так як всмоктують в себе вологу (всякий гриб - це майже 90% води), а разом з нею і весь набір екологіч­них нечистот та шкідливих речовин, які містяться у грунті лісу. В першу чергу це стосується важких металів - свинцю, ртуті, міді, кадмія, радіонуклідів. Ось чому доцільно напередодні “грибного полювання" ознайомитися з картою радіаційного стану місцевості та визначити на ній можливість збирання грибів в намічених місцях. Крім того, навіть в тих районах, де забрудненість радіонуклідами визнана незначною та збір дарів лісу не заборонено, при-датність зібраних грибів до споживання доцільно кожного разу піддавати радіаційному контролю.

Отруєння грибами наносить державі дуже значну економічну шкоду. Бо курс лікування одного пацієнта, котрий отруївся, на­приклад, блідою поган-кою, коштує більше 10 тис. доларів.

Отруєння грибами проявляється по-різному в залежності від того, який гриб спричинив захворювання. Наслідки отруєння за­лежать, крім виду гриба, також від віку ти стану здоров'я постраждалого, кількості зїдених грибів. Найбільш тяжко переносять грибні отруєння діти, тому серед них найчастіше спостерігаються випадки зі смертельним кінцем.

По характеру дії на людину отруйні гриби діляться на три гру­пи: переважної дії на шлунково-кишковий тракт (печериця отруй­на, опеньки сірчано-жовтий та цегляно-оранжевий несправжні), нервову систему (мухо-мори червоний та пантеровий, іноцибе Патуйяра) та печінку і нирки (бліда поганка та її різновиди, павутинник оранжево-червоний, гриб зонтик цег-ляно- сіро-червоний).

Гриби переважної дії на кишково-шлунковий тракт здебідьшого викли-кають легкі форми отруєння, які проявляються через 0.5—2 години після їх споживання, нудотою, блюванням, болями у животі, проносом, іноді непри томністю. Одужання настає через 1-2 дні від початку захворювання. Гриби, які переважно діють на нервову систему, викликають більш тяжкі отруєня. Симптоми за­хворювання з'являються через 0,5—4 години після вживання грибів: сильна нудота, блювання, пронос, втрата свідомості, галюцинації, сильна слино-та сльозотеча, запаморочення, порушення свідомості, марення. Зіниці розширені, хода п'яної людини. Переважно по­терпілі одужують (через 1-3 дні). Смертельні випадки трапляються рідко: до 2,5% від постраждалих. Найбільш тяжкі випадки отруєн­ня пов'язані з грибами, які переважно діють на печінку та нирки. Симптоми отруєння спостері-гаються через 6—48 годин (2—17 днів — при павутиннику оранжево-червоному) після вживання грибів в їжу і дуже схожі на захворювання холерою: нудота, блювання, сильні болі в животі, пронос холероподібного типу. Випорожнення спо­чатку жовтого або глинисто-зеленого кольору, потім стають слизо-водянистими, без запаху. Відмічається слабість, спрага, падіння кров'яного тиску, судоми, знепритомнення, марення, можлива поя­ва жовтяниці тощо. Якщо хворий одужає, то не раніше як через З—4 тижні і навіть кілька місяців. До цього у постраждалих часто розвиваються хронічні захворювання печінки (хронічний гепатит) та нирок (хронічний нефрит).



Врятування життя постраждалих багато в чому залежить від своєчас-ного надання їм долікарської допомоги. Що треба робити при появі перших ознак отруєння грибами? В такому випадку не­обхідно негайно звернутися до лікаря або викликати “Швидку медичну допомогу”. Одночасно, не чека-ючи їх прибуття, хворого слід покласти в ліжко та промити йому шлунок: дати випити 4-5 стаканів перевареної води при кімнатній температурі або содово­го розчину (1 чайна ложка соди на 1 стакан води), або слабкого марганцевого розчину (блідо-рожевого кольору). Після цього ви­кликати блювоту введенням у рот зворотного кінця ложки (або паль­ця) на корінь язика. Процедуру слід повторювати до тих пір, поки промивні води не стануть чистими. Після цього доцільно постраждалого напоїти прохолод-ним міцним чаєм, кавою або молоком. Приймати будь-які ліки та їжу, а більш того алкогольні напої за­бороняється, так як це може прискорити всмоктування токсинів грибів у кишечнику.

НЕБЕЗПЕКА НА МЕРЕЖАХ ГАЗОПОСТАЧАННЯ

Якщо ви відчули запах газу в приміщенні, де встановлено газове приладдя:

  1. негайно перекрийте вентилі на газовому приладді і крани подачі газу перед ними;

  2. виведіть людей із загазованих та сусідніх приміщень;

  3. організуйте провітрювання приміщень, відкрийте вікна та двері;

  4. викличте аварійну службу газу за телефоном “04”;

  5. з прибуттям бригади аварійної газової служби дійте за їх вказівками.

Якщо ви відчули запах газу в приміщеннях із значною кількістю людей:

  1. повідомте людей, які знаходяться у приміщеннях, про необхідність негайного залишення приміщень;

  2. повідомте аварійну службу газу;

  3. організуйте провітрювання приміщень;

  4. не допускайте людей у загазоване приміщення;

  5. організуйте чергування біля входів загазованого приміщення до приїзду аварійної бригади газової служби;

  6. з прибуттям аварійної бригади служби газу дійте за їх вказівками.

Якщо ви відчули запах газу у під’їзді або у підвалі житлового будинку:

  1. повідомити аварійну службу газу;

  2. організуйте провітрювання під’їзду (підвалу);

  3. не допускати в загазовані приміщення людей;

  4. організуйте охорону місця загазованості до прибуття аварійної бригади служби газу;

  5. з прибуттям бригади аварійної газової служби дійте за їх вказівками.

Запах газу на вулиці (біля газового колодязя), біля газорозподільчого пункту, біля газобалонної установки:

  1. повідомте аварійну службу газу;

  2. організуйте охорону місця загазованості до прибуття аварійної бригади служби газу;

  3. не допускайте людей в загазовану зону.



Вибух газу та пожежа в приміщенні:

  1. негайно перекрийте вентилі на газовому приладді і крани подачі газу перед ними;

  2. повідомте аварійну службу газу;

  3. організуйте гасіння пожежі, при необхідності повідомте пожежну охорону за телефоном “01”;

  4. надайте першу медичну допомогу потерпілим, при необхідності, викличте швидку медичну допомогу за телефоном “03”;

  5. не дозволяйте входити стороннім у приміщення, де стався вибух;

  6. до приїзду спеціалістів залишіть все на своїх місцях, зберігайте обстановку на місці вибуху (пожежі).

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Категорично забороняється:

  1. проводити самовільну газифікацію будинку (квартири, садового будиночку), переставлення, заміну та ремонт газового обладнання;

  2. проводити перепланування приміщень, де встановлені газові прилади;

  3. вносити зміни у конструкцію газових приладів, змінювати устрій димових і вентиляційних систем (каналів), заклеювати вентиляційні канали, замуровувати “кишеню” і люки, що призначаються для очищення димоходів;

  4. вимикати автоматику безпеки і регулювання, користуватися газом при несправних газових приладах, автоматики, арматури і газових балонів.

Неухильно дотримуйтесь правил користування газовими приладами, стежте за тим, щоб вони були чистими і справними.

Користуйтеся віконними кватирками для систематичної вентиляції приміщень.

Перевіряйте наявність тяги в димоходах опалювальних печей перед розпалюванням та під час роботи цих приладів.

Стежте за справністю припливно – витяжної вентиляції.

Вимагайте від начальників житлово – експлуатаційних контор перевірки вентиляції та димоходів не менше одного разу на квартал.

При відсутності тяги користуватися колонками, котлами для місцевого опалення, гарячого водопостачання та печами категорично забороняється.

Не розміщуйте баки для кип’ятіння білизни на звичайних конфорках газової плити. Посуд з широким дном потрібно встановлювати на спеціальні конфорки з високими ребрами.

Не дозволяйте дітям користуватися газовими приладами.

Економно використовуйте газ.

Не залишайте без нагляду газові прилади увімкненими навіть на короткий час.

Будьте завжди уважні при користуванні газом – у цьому запорука безпеки!
ОБЕРЕЖНО – РТУТЬ!

До отрут, без яких поки що ніяк не може обійтися людство, належить і ртуть.

Ртуть - метал сріблясто-білого кольору, у звичайних умовах легко рухома рідина, що при ударі поділяється на дрібні кульки, у 13,5 разів важча за воду. Температура плавлення - +38,90С. З підвищенням температури випаровування ртуті збільшується. Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні.

З попаданням до організму людини через органи дихання, ртуть акумулюється та залишається там на все життя.

Встановлено максимально допустима концентрація парів ртуті: для житлових, дошкільних, учбових і робочих приміщень - 0,0003 мг/м3; для виробничих приміщень - 0,0017 мг/м3. Концентрація парів ртуті в повітрі понад 0,2 мг/м3 викликає гостре отруєння організму людини.

Симптоми гострого отруєння проявляються через 8-24 години: починається загальна слабкість, головна біль та підвищується температура; згодом - болі в животі, розлад шлунку, хворіють ясна.



Хронічне отруєння є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті протягом тривалого часу. Ознаками такого отруєння є: зниження працездатності, швидка стомлюваність, послаблення пам’яті і головна біль; в окремих випадках можливі катаральні прояви з боку верхніх дихальних шляхів, кровотечі ясен, легке тремтіння рук та розлад шлунку. Тривалий час ніяких ознак може й не бути, але потім поступово підвищується стомлюваність, слабкість, сонливість; з’являються - головна біль, апатія й емоційна нестійкість; починає порушуватись мова, тремтять руки, повіки, а у важких випадках - ноги і все тіло. Ртуть уражає нервову систему, а довгий вплив її викликає навіть божевілля.

Ми пропонуємо Вам рекомендації, які включають основні запобіжні заходи, що, можливо, допоможуть Вам захистити себе від наслідків розливу ртуті, а також позбавитись деяких неприємностей.



Дії населення при розливі ртуті у приміщенні.

Якщо у приміщенні розбито ртутного градусника:

  1. виведіть з приміщення всіх людей, у першу чергу дітей, інвалідів, людей похилого віку;

  2. відчиніть настіж усі вікна у приміщенні;

  3. максимально ізолюйте від людей забруднене приміщення, щільно зачиніть всі двері;

  4. захистіть органи дихання хоча б вологою марлевою пов’язкою;

  5. негайно починайте збирати ртуть: збирайте спринцівкою великі кульки і відразу скидайте їх у скляну банку з розчином (2 г перманганату калію на 1 літр води), більш дрібні кульки збирайте щіточкою на папір і теж скидайте в банку. Банку щільно закрийте кришкою. Використання пилососу для збирання ртуті – забороняється.

  1. вимийте забруднені місця мильно-содовим розчином (400 грамів мила і 500 грамів кальцинованої соди на 10 літрів води) або розчином перманганату калію (20 грамів на 10 літрів води);

  2. зачиніть приміщення після обробки так, щоб не було сполучення з іншими приміщеннями і провітрюйте протягом трьох діб;

  3. утримуйте в приміщенні, по можливості, температуру не нижче 18-200С для скорочення термінів обробки протягом проведення всіх робіт;

  1. вичистіть та промийте міцним, майже чорним розчином марганцівки підошви взуття, якщо ви наступили на ртуть.

Якщо ртуті розлито більше, ніж у градуснику:

  1. зберігайте спокій, уникайте паніки.

  2. виведіть з приміщення всіх людей, надайте допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку - вони підлягають евакуації в першу чергу;

  3. захистіть органи дихання хоча б вологою марлевою пов’язкою;

  4. відчиніть настіж усі вікна ;

  5. ізолюйте максимально забруднене приміщення, щільно зачиніть всі двері;

  6. швидко зберіть документи, цінності, ліки, продукти та інші необхідні речі;

  7. вимкніть електрику та газ, загасіть вогонь у грубах перед виходом з будинку;

  8. негайно викликайте фахівців через місцевий державний орган з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення. У крайньому випадку - зателефонуйте в міліцію.

Боротьба з великою кількістю ртуті та її парів дуже складна. Хіміки називають її демеркуризацією.

Демеркуризація проводитись двома способами:



хіміко-механічним - механічний збір кульок ртуті з подальшою обробкою забрудненої поверхні хімічними реагентами (після такого способу обробки приміщення потребує посиленого провітрювання);

механічним - механічний збір кульок ртуті з поверхні з наступною заміною підлоги, штукатурки або капітальним ремонтом будівлі (цей спосіб може застосовуватися разом з хіміко-механічним).

Якщо ви виявили або побачили кульки ртуті в будь-якому іншому місці – будь ласка, негайно сповістіть про це місцеві органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення або міліцію.
ТОНКИЙ ЛІД

Деякі небезпеки наче дозрівають до сезону, у кожної з них - свій термін. Лід може підвести нас восени, взимку і навесні.



Ми пропонуємо заходи, необхідні кожній людині, яка може опинитися у екстремальній ситуації. Вони дозволять вам знизити ризик від небезпеки на льоду.

Заходи безпеки на льоду.

  1. Знайдіть для початку стежку або сліди на льоду. Якщо їх немає, позначте з берега маршрут свого руху.

  2. Подивіться заздалегідь, чи немає підозрілих місць:

лід може бути неміцним біля стоку води (наприклад, із ферми або фабрики);

тонкий або крихкий лід поблизу кущів, очерету, під кучугурами, у місцях, де водорості вмерзли у лід;

обминайте ділянки, покриті товстим прошарком снігу - під снігом лід завжди тонший;

тонкий лід і там, де б'ють ключі, де швидкий плин або струмок впадає в річку;

особливо обережно спускайтеся з берега: лід може нещільно з'єднуватися із сушею, можливі тріщини, під льодом може бути повітря.


  1. Візьміть з собою палицю для того, щоб перевіряти міцність льоду. Якщо після першого удару палицею на ньому з'являється вода, лід пробивається, негайно повертайтеся на те місце, звідки ви прийшли. Причому перші кроки треба робити, не відриваючи підошви від льоду.

  2. Ні в якому разі не перевіряйте міцність льоду ударом ноги. Інакше вам доведеться з'ясовувати, наскільки добре ви запам'ятали і засвоїли цю пораду.

  3. Пошукайте, чи немає вже прокладеної лижні, якщо ви на лижах. Якщо немає і вам треба її прокладати, кріплення лиж відстебніть (щоб, у крайньому випадку, швидко від них позбутися), палиці тримайте в руках, але петлі лижних палиць не накидайте на кисті рук. Рюкзак повісьте лише на одне плече, а краще волочіть на мотузці на 2-3 метри позаду. Якщо ви йдете групою, відстань між лижниками (та й пішоходами) не скорочуйте менше, ніж на 5 метрів.

  4. Пробийте лунки по різні боки переправи, щоб виміряти товщину льоду, (рекомендується відстань між ними п'ять метрів) і проміряйте їх. Майте на увазі, що лід складається з двох прошарків - верхнього (каламутного) і нижнього (прозорого і міцного). Виміряти точну товщину, можна лише знявши спочатку верхній (каламутний) прошарок від снігового, зовсім уже неміцного льоду.

  5. Безпечним вважається лід:

для одного пішоходу - лід зеленуватого відтінку, товщиною не менше 7 сантиметрів;

для обладнання ковзанки - не менше 10-12 сантиметрів (масове катання - 25 сантиметрів);

масова переправа пішки може бути організована при товщині льоду не менше, ніж 15 сантиметрів.

  1. Катайтеся на ковзанах лише у перевірених та обладнаних місцях.

  2. Якщо лід почав тріщати та з’явилися характерні тріщини – негайно повертайтеся. Не біжіть, а відходьте повільно, не відриваючи ступні ніг від льоду.

  3. Твердо засвойте, що зимова підлідна ловля риби потребує особливо суворого дотримання правил поводження, це диктує багаторічний досвід не самих щасливих рибалок:

не пробивайте поруч багато лунок;

не збирайтеся великими групами на одному місці;

не пробивайте лунки на переправах;

не ловіть рибу поблизу вимоїн та занадто далеко від берега, яке б клювання там не було;

завжди майте під рукою міцну мотузку 12-15 метрів;



тримайте поруч з лункою дошку або велику гілку.

Якщо ви провалилися на льоду річки або озера.

  1. Широко розкиньте руки по крайкам льодового пролому та утримуйтеся від занурення з головою. Дійте рішуче і не лякайтеся, тисячі людей провалювалися до вас і врятувалися.

  2. Намагайтеся не обламувати крайку льоду, без різких рухів вибирайтеся на лід, наповзаючи грудьми і по черзі витягаючи на поверхню ноги. Головне - пристосовувати своє тіло для того, щоб воно займало найбільшу площу опори.

  3. Вибравшись із льодового пролому, відкотіться, а потім повзіть в той бік, звідки ви прийшли і де міцність льоду, таким чином, перевірена. Незважаючи на те, що вогкість і холод штовхають вас побігти і зігрітися, будьте обережні до самого берега, а там не зупиняйтеся, поки не опинитеся в теплі.

  4. Якщо на ваших очах на льоду провалилася людина, негайно сповістіть, що йдете на допомогу. Підкладіть під себе лижі, дошку, фанеру (це збільшить площу опори) і повзіть на них. Наближайтесь до ополонки тільки повзком, широко розкидаючи при цьому руки. До самого краю ополонки не підповзайте, інакше у воді опиняться вже двоє. Ремені, шарфи, дошка, жердина, санки або лижі допоможуть врятувати людину. Кидати пов'язані ремені, шарфи або дошки треба за 3-4 метра.

  5. Якщо ви не один, тоді узявши один одного за ноги, лягайте на лід ланцюжком і рухайтеся до пролому. Дійте рішуче і швидко - постраждалий швидко мерзне в крижаній воді, мокрий одяг тягне його донизу.

  6. Подавши постраждалому підручний засіб порятунку, витягайте його на лід і повзіть з небезпечної зони. Потім укрийте його від вітру і якнайшвидше доставте в тепле місце, розітріть, переодягніть в сухий одяг і напоїть чаєм.

Пам'ятайте: відправлятися на водойми поодинці небезпечно!
ЯКЩО ВИ ЗАБЛУКАЛИ В ЛІСІ

Зберігайте спокій та уникайте паніки. Якщо ви панікуєте - думати логічно неможливо.

Негайно зупиніться і присядьте. І не робіть більше жодного кроку, не подумавши. Думати можна тільки про одне, як дістатися того місця, звідки починається знайомий шлях.

Пригадайте останню прикмету на знайомій частині шляху і постарайтеся простежити до неї дорогу. Якщо це не вдається, пригадайте знайомі орієнтири, найкраще - залізницю, судноплавну ріку, шосе. Прислухайтеся. При відсутності знайомих орієнтирів, стежок і доріг виходьте “на воду” - униз за течією. Струмок виведе до ріки, ріка - до людей. Якщо орієнтирів немає, залізьте на найвище дерево - погляд з висоти допомагає краще зорієнтуватися.

Існує багато способів визначення сторін горизонту:

- за допомогою компаса: стрілка компаса завжди показує напрям на північ;

- за положенням Сонця: при цьому враховують, що у північній півкулі Сонце приблизно знаходиться: о 7 годині – на сході, напрям тіні показує на захід; о 13 годині – на південь, тіні від предметів найкоротші і їх напрям завжди показує на північ; о 19 годині – на заході.

- за Сонцем та годинником - тримайте годинник в горизонтальному положенні, поверніть його так, щоб годинна стрілка була направлена на сонце. Пряма, що ділить кут навпіл між годинною (малою) стрілкою та напрямом від центра годинника на цифру “1” циферблата, покаже напрямок на південь

- за Полярною зіркою - напрямок на Полярну зірку завжди відповідає напрямку на північ. Знайдіть сузір’я Великої Ведмедиці, яке має вигляд ковша із семи яскравих зірок, а потім подумки проведіть пряму лінію через дві крайні зірки “ковша” і відкладіть на ній приблизно п’ять відрізків, що дорівнюють відстані між двома зірками. Наприкінці лінії і буде зірка, що майже нерухомо “висить” цілий рік над Північним полюсом та показує напрямок на північ.

- за Місяцем. Опівночі у своїй першій чверті “)“ Місяць знаходиться на заході, у повний Місяць - на півдні, в останній чверті “(“ - на сході.

- існують і менш точні прикмети, що дозволяють вибрати правильний напрямок. Мурашники завжди розташовуються з південного боку дерева, пенька або куща. Кора більшості дерев з північної сторони грубіша, іноді покрита мохом; якщо мох росте по всьому стволу, його найбільше з північної сторони, особливо поблизу коріння. Річні кільця на пні спиляного дерева розташовані нерівномірно - із південної сторони вони звичайно товщі. Просіки у великих лісових масивах завжди зорієнтовані у напрямку північ – південь або схід – захід.

Правильно користуйтесь вогнем. Він є одним з основних засобів виживання в лісі. За допомогою вогню ви можете зберегти тепло, сушити одяг і подавати сигнали. Завжди тримайте сірники у водонепроникному пакеті.

  1. Уникайте переохолодження. Воно трапляється, коли людина не звертає уваги на холод та не має відповідного одягу і захисту.

  2. Використовуйте навички та вміння будування схованок (буда, навіс, намет і інш.) або користуйтесь природними печерами. Це допоможе виживанню у лісі, забезпечить вам захист і тепло.

  3. Бережіть та економно використовуйте воду. Вона більш важлива для вашого виживання, ніж їжа.

  4. Запам’ятайте! Діти повинні знати, що вони не будуть покарані за те, що заблукали. Були випадки, коли діти ховалися від шукачів через те, що боялися бути покараними.

  5. Навчайте дітей, що необхідно вибрати велике дерево (або якийсь інший об'єкт) біля примітного місця і знаходитися там. Повідомте дітей про необхідність кричати на шуми, що лякають їх. Якщо це звірі, вони злякаються та підуть геть. Це також допоможе швидше знайти їх тим, хто буде їх шукати.

  6. Пам`ятайте! Куди б ви не пішли і де б не перебували, ви можете опинитись у екстремальних умовах тому:

знайте приблизно свій шлях мандрівки;

майте при собі засоби визначення напрямків сторін горизонту;

майте одяг придатний для будь-яких погодних умов;

майте достатньо їжі, води, сірників, речей та засобів для захисту свого життя.
ПОВІНЬ, ПАВОДОК

Повінь - це тимчасове затоплення значних ділянок місцевості в результаті підйому рівня води в водоймах, викликане різноманітними причинами (танення снігу, тривалі зливи, урагани, руйнування дамб та інших гідротехнічних споруд).

Паводок –фаза водного режиму річки, що може багаторазово повторюватися в різні сезони року, характеризується інтенсивним збільшенням витрат і рівнів води внаслідок дощів чи сніготанення під час відлиг.

Фактори небезпеки повеней та паводків: руйнування будинків та будівель, мостів; розмив залізничних та автомобільних доріг; аварій на інженерних мережах; знищення посівів; жертви серед населення та загибель тварин.

Внаслідок повені, паводку починається просідання будинків та землі, виникають зсуви та обвали.

Ми пропонуємо заходи, необхідні кожній людині, яка може опинитися у зоні можливого затоплення.

Дії у випадку загрози виникнення повені, паводка:

  1. Запам’ятайте! Сирени та переривчасті гудки підприємств та транспортних засобів – це сигнал ”Увага всім”. Негайно ввімкніть радіоприймач або телевізор. Уважно слухайте інформацію про надзвичайну ситуацію та інструкції про порядок дій, не користуйтеся без потреби телефоном, щоб він був вільним для зв’язку з вами.

  2. Зберігайте спокій, попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.

  3. Дізнайтеся у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування місце збору мешканців для евакуації та готуйтеся до неї.

  4. Підготуйте документи, одяг, найбільш необхідні речі, запас продуктів харчування на декілька днів, медикаменти. Складіть усе у валізу. Документи зберігайте у водонепроникному пакеті.

  5. Від’єднайте всі споживачі електричного струму від електромережі, вимкніть газ.

  6. Перенесіть більш цінні речі та продовольство на верхні поверхи або підніміть на верхні полиці.

  7. Переженіть худобу, яка є у вашому господарстві, на підвищену місцевість.

Дії в зоні раптового затоплення під час

повені, паводка:

  1. Зберігайте спокій, уникайте паніки.

  2. Швидко зберіть необхідні документи, цінності, ліки, продукти та інші необхідні речі.

  3. Надайте допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу.

  4. По можливості негайно залишіть зону затоплення.

  5. Перед виходом з будинку вимкніть електрику та газ, загасіть вогонь у грубах. Зачиніть вікна та двері, якщо є час - закрийте вікна та двері першого поверху дошками (щитами).

  6. Відчиніть хлів – дайте худобі можливість рятуватися.

  7. Підніміться на верхні поверхи. Якщо будинок одноповерховий – займіть горішні приміщення.

  8. До прибуття допомоги залишайтесь на верхніх поверхах, дахах, деревах чи інших підвищеннях, сигналізуйте рятівникам, щоб вони мали змогу швидко вас знайти.

  9. Перевірте чи немає поблизу постраждалих, надайте їм, по можливості, допомогу.

  10. Потрапивши у воду, зніміть з себе важкий одяг і взуття, відшукайте поблизу предмети, якими можна скористатися до одержання допомоги.

  11. Не переповнюйте рятувальні засоби (катери, човни, плоти та інше).

Дії після повені, паводка:

  1. Переконайтесь, що ваше житло не отримало внаслідок повені ніяких ушкоджень та не загрожує заваленням, відсутні провалини в будинку і навколо нього, не розбите скло і немає небезпечних уламків та сміття.

  2. Не користуйтесь електромережею до повного осушення будинку.

  3. Обов’язково кип’ятіть питну воду, особливо з джерел водопостачання, які були підтоплені.

  4. Просушіть будинок, проведіть ретельне очищення та дезинфекцію забрудненого посуду і домашніх речей та прилеглої до будинку території.

  5. Здійснюйте осушення затоплених підвальних приміщень поетапно, з розрахунку 1/3 об’єму води на добу.

  6. Електроприладами можна користуватися тільки після їх ретельного просушування.

  7. Заборонено вживати продукти, які були підтоплені водою під час повені. Позбавтеся від них та від консервації, що була затоплена водою і отримала ушкодження.

  8. Все майно, що було затопленим, підлягає дезинфекції.

  9. Дізнайтеся у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, що відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.


ЗСУВ

Зсув - це зміщення мас гірських порід вниз по схилу під дією сили земного тяжіння без втрати контакту з нерухомою основою на більш низький гіпсометричний рівень.

Причиною зсуву може бути: перезволоження грунту дощовими опадами, танення снігів, землетруси, підмив схилів та непродумана діяльність людини (вибухові та земляні роботи, вирубка лісу на схилах пагорбів та інше). Активізація зсувів залежить від інтенсивності постачання грунту підземними та поверхневими водами. Об’єм грунту, який зміщується під час зсуву, може становити від декількох сотень до тисяч мільйонів кубометрів, а швидкість коливається від декількох метрів на рік до декількох метрів на секунду.

Яких небезпек слід очікувати від зсувів: руйнування і завалення житлових та виробничих будівель, потенційно небезпечних об’єктів, інженерних та дорожніх споруд, магістральних трубопроводів та ліній електромереж, систем життєзабезпечення, а також травмування та загибель людей. Крім того, зсуви створюють умови для перекриття рік, внаслідок чого можуть виникати катастрофічні паводки.

Ми пропонуємо заходи, які необхідні тим, хто опиниться у можливій зоні зсуву.

Готуйтеся до виникнення зсуву:

  1. Уважно слухайте та вивчайте інформацію про обстановку, можливі місця та приблизні межі зсувів, а також інструкції про порядок дій у випадку загрози виникнення зсуву. Це особливо необхідно знати тим, у кого будівлі розташовані: на височині, на схилах або у підніжжя гір та пагорбів; навколо глибоких ярів.

  2. Повідомте при появі ознак зсуву органи місцевого самоврядування та органи цивільної оборони. Ознакою зсуву є заклинювання дверей та вікон будівель, просочування води на зсувонебезпечних схилах та зміщення грунту.

  3. Зберігайте спокій, уникайте паніки.

Дії під час зсуву:

  1. При отриманні інформації про дане стихійне лихо, дійте залежно від ступеня загрози та швидкості зміщення зсуву.

  2. Зберігайте спокій, уникайте паніки.

  3. Підготуйтесь до евакуації, з’ясуйте у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування місце збору мешканців для евакуації.

  4. При наявності часу та незначній швидкості руху зсуву (декілька метрів на місяць): по можливості вивозьте своє майно у раніше намічене місце; відключіть всі мережі постачання; щільно закрийте вікна, двері, горищні люки і вентиляційні отвори; шиби, по можливості, захистіть віконницями або щитами.

  5. Дійте негайно! Терміново евакуюйтесь у безпечне місце при швидкості руху зсуву понад 0,5-1,0 метра на добу.

  6. Попередьте сусідів, надайте допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу.

  7. Швидко одягніться, візьміть документи та зберіть найбільш цінні і необхідні речі, невеликий запас продуктів харчування на декілька днів, ліки, кишеньковий ліхтарик та радіоприймач на батарейках.

  8. Від’єднайте електроприлади від електромережі, вимкніть газ та систему нагрівання, загасіть вогонь у печах.

  9. Не користуйтесь ліфтом. Його може заклинити від перекосу будинку.

  10. Виведіть худобу на більш безпечну місцевість, а якщо немає часу, відчиніть хлів – дайте худобі можливість рятуватися.

Дії після зсуву:

  1. Зберігайте спокій, оцініть ситуацію.

  2. Допоможіть, по можливості, постраждалим, викличте медичну допомогу для тих, хто її потребує. Допоможіть при необхідності рятувальникам у відкопуванні та діставанні постраждалих із завалів.

  3. Переконайтесь, що ваше житло не отримало ушкоджень. Будьте дуже обережні, може статися раптове обвалення.

  4. Перевірте зовнішнім оглядом стан мереж електро-, газо- та водопостачання.

  5. Перевірте чи немає загрози пожежі. Не користуйтеся відкритим вогнем, освітленням, нагрівальними приладами, газовими плитами і не вмикайте їх до того часу, доки не будете впевнені, що немає витоку газу.

  6. Не користуйтеся без потреби телефоном, щоб він був вільним для зв’язку з вами.

З’ясуйте у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, які відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

ЗМІСТ


Вступ

3

Правила поводження на воді

5






1   2


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка