Карпенко Віталія Анатоліївна учитель хімії



Скачати 103.24 Kb.
Дата конвертації17.03.2016
Розмір103.24 Kb.

Карпенко Віталія Анатоліївна

учитель хімії

Воронівський навчально-виховний комплекс

«Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів –

дошкільний навчальний заклад»


«РЕАЛІЗАЦІЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ У ВИКЛАДАННІ ХІМІЇ»

Дана стаття розглядає компетентнісний підхід як складний процес, що включає формування та розвиток ряду характеристик та якостей особистості. Набуття школярами предметної компетентності з хімії пов’язане зі зміною рівня сприйняття ними навколишньої дійсності, з осмисленням та вербалізацією (понятійним обґрунтуванням) діяльності, формуванням ціннісного відношення до знань, прагненням до їх поглиблення та вдосконалення.

Особливості сьогодення вимагають від сучасної школи формування особистості високоосвіченої, суспільно-активної, творчої особистості, яка використовує знання, приймає нестандартні рішення, вміє критично мислити, пропонує нові ідеї розв’язування старих проблем, володіє комунікативними здібностями, впевнено почувається у сучасному житті. Один із напрямків освіти є компетентнісний підхід у навчанні.

У світовій педагогічній теорії та практиці поняття компетентності є головним. У своєму змісті воно уособлює не лише суму знань, умінь і навичок, а й здатність їх застосовувати, сукупність взаємозалежних якостей особистості, спрямованих на опанування певного кола предметів або процесів і необхідних для якісної, продуктивної та дієвої маніпуляції ними.

Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти вказується на необхідність формування у школярів наступних ключових компетентностей: соціальних, полікультурних, комунікативних, інформаційних, саморозвитку та самоосвіти, компетентностей, що полягають у прагненні до продуктивної творчої діяльності.



Соціальна компетентність характеризує уміння учнів жити в суспільстві, приймати певні рішення. Формуванню таких властивостей сприяє організація на уроках групової роботи, проблемно-пошукових методів. При побудові уроку варто враховувати інтереси і здібності учнів, використовувати різнорівневі завдання, які сприяють формуванню навичок самооцінки. Проблемні питання стимулюють учнів до вибору раціональних шляхів розв’язання задачі.

Під час лабораторних та практичних занять учні являються не лише спостерігачами, а й дослідниками різних явищ, перетворень. Вони намагаються зрозуміти в якій галузі їхнього майбутнього професійного життя можна застосувати знання, отримані під час таких уроків. Це також підтримує інтерес до предмета і підвищує пізнавальну активність.

Висвітлення зв’язку хімії з іншими природничими науками дозволяє поступово формувати уявлення про наукову картину світу, формує полікультурну компетентність.

Інформаційні компетентності учнів передбачають оволодіння новими інформаційними технологіями, вміннями здобувати, критично осмислювати, творчо використовувати і відтворювати інформацію з різних джерел. У навчально-виховному процесі важливим є метод проектів. Цей метод дозволяє учням самостійно отримувати необхідну інформацію із різних джерел : ЗМІ, Інтернету, аналізувати та відбирати необхідну інформацію, перетворювати її, зберігати, використовуючи електронні носії, при цьому, замість дій за шаблоном виступають пошукові, дослідницькі дії. Результатом виконаної роботи можуть бути різні презентації (усні, письмові, мультимедійні). Дуже яскравою стає мультимедійна презентація, яка дозволяє учням краще засвоювати матеріал (працює зорова пам’ять), суттєво економити час на уроці.

При проведенні уроків можна подавати результати діяльності учнів з виконання творчих завдань у вигляді бесід, повідомлень, доповідей, презентацій. Це допомагає формувати комунікативну компетентність особистості і забезпечувати розвиток мовлення учнів.

У сучасному світі здоров’язберігаюча компетентність посідає важливе місце. Адже розвиток суспільства висуває нові вимоги до здоров’я людини. Високий рівень захворюваності школярів вказує на необхідність і важливість в учнів на уроках і позаурочний час формувати саме цю компетентність.

Специфіка предмету «Хімія» передбачає роботу з реактивами, хімічним обладнанням, тому дотримання правил техніки безпеки при роботі з реактивами і вміння надавати першу медичну допомогу є пріоритетним для кожного викладача хімії.

Формування всіх груп учнівських компетентностей пов’язане з використанням різноманітних педагогічних прийомів та методів навчання і не може забезпечуватися окремою технологією навчання, лише їх поєднання розвиває гармонійну, креативну особистість.

Навчання хімії передбачає формування і більш загальних компетентностей:



  • освітньої (вміння вчитися, розкривати суть і значення теоретичних побудов і символіко-графічних форм, давати їм різну інтерпретацію, оперувати мовою науки та ін.);

  • методологічної;

  • комунікативної;

  • експериментально-практичної;

  • задачної тощо.

Зміст предмету «Хімія» бере також участь у формуванні різноманітних надпредметних компетентностей:

  • комп'ютерної;

  • екологічної;

  • валеологічної;

  • соціокультурної тощо.

Виділяють пріоритетну роль хімії у формуванні екологічної компетентності, оскільки більшість екологічних проблем сучасності мають хімічну природу, а для їх вирішення активно використовуються хімічні засоби та методи. Недостатність хімічної грамотності погрожує загрозу людини та природи, недооцінку ролі хімії у розв'язанні екологічних проблем, хемофобію. Екологічна освіта та виховання розглядається як складова частина всіх ступенів шкільної хімічної освіти.

Вивчення хімії розвиває логічне мислення, уміння аналізувати й узагальнювати, знаходити причинно-наслідкові зв'язки, створює основу осмислення екологічних і суспільних проблем, формування ставлень і цінностей, почуття відповідальності і поваги до природи, суспільства, інших людей, уміння бачити й оцінювати прямі й опосередковані наслідки своїх рішень і своєї діяльності, навички співробітництва. Ці ключові компетентності формуються в учнів протягом вивчення курсу хімії.

Проте недостатньо розробленим залишається питання предметних компетентностей, зокрема предметних компетентностей з хімії. Визнається, що спроби розробити конкретну систему предметних компетентностей з певної шкільної дисципліни на сьогодні практично не досягли своєї мети. Про недостатній рівень дослідження даного питання свідчить, зокрема те, що в програмі з хімії для дванадцятирічної школи метою навчання хімії визначається формування засобами навчального предмета ключових компетентностей учнів. Ключових, а не предметних. Якщо ключові компетентності учня формують викладачі всіх предметів, засоби масової інформації, соціальне середовище, то формування предметних компетентностей, зокрема предметних компетентностей з хімії, є переважно функцією вчителя-предметника. Саме тому особливої уваги заслуговує питання формування предметних компетентностей з хімії.

Хімія не існує відірвано від реальності, хімічні поняття, закони мають своїм витоком реальність і своєю метою мають дослідження реальності. Предметну компетентність з хімії можна розглядати як вміння бачити і застосовувати хімічні знання в реальному житті. На сьогодні в методиці хімії ще не вироблено єдиної точки зору стосовно того, що ж має становити зміст предметної компетентності з хімії. Спостерігається тенденція, коли даний термін використовується для позначення знань та вмінь учнів. Можна запропонувати наступне визначення: предметна компетентність з хімії – це загальна здатність людини адекватно діяти в реальних життєвих ситуаціях, ефективно вирішувати практичні життєві проблеми, пов’язані з об’єктами та явищами хімічної природи, такими як: хімічний елемент, речовина, хімічне явище, що передбачає можливість встановлення зв’язку між знанням і ситуацією, здатність знайти відповідні знання і способи діяльності, придатні для розв’язання проблем, приймати обґрунтовані рішення та відповідати за результати власних дій.

Набуття школярами предметної компетентності з хімії дозволить розв’язати ряд проблем, до яких належать:

- певна розмежованість в свідомості учня навчального предмета та реальної дійсності;

- створення у суспільній свідомості негативного ставлення до хімії, яку звинувачують у всіх екологічних негараздах;

- недостатній рівень прикладних хімічних знань населення, який загрожує безпеці життєдіяльності, адже кожен з нас в повсякденному житті використовує

різноманітні речовини та хімічні явища;


  • необхідність орієнтуватися у постійно зростаючому потоці хімічної інформації, а якщо це рекламна інформація, вміння її критично осмислювати.

Важливим завданням компетентнісної спрямованої освіти є визначення тих знань, які сприятимуть формуванню компетентної особистості, виявити в них ті, які допоможуть учневі зрозуміти реалії повсякдення, проаналізувати та оцінити їх; виявити наявні чи потенційні проблеми та вжити заходи щодо їх вирішення.

Навчальний предмет і реальна дійсність в свідомості учня розмежовані. Згладити цю межу, показати значення хімічних знань в нашому житті – важливе завдання вчителя хімії. Можна стверджувати, що лише певна частина суто хімічних знань та вмінь може стати учневі у пригоді в повсякденному житті.

Далеко не кожен учень стане хіміком, агрономом чи фармацевтом. Але в повсякденному житті кожен з них зустрінеться (і зустрічається в даний час) з сотнями різноманітних речовин. В курсі хімії учень має не лише отримати відомості про речовини та хімічні явища, але й навчитися грамотно поводитися з ними. Кожну речовину, кожне хімічне явище, про які йде мова на уроці хімії, необхідно якомога повніше охарактеризувати з точки зору значення в житті людини, правил безпечного поводження, впливу на довкілля, ролі в живих організмах тощо.

У цьому контексті складовими предметної компетентності з хімії можуть

бути:

- здатність розрізняти речовини та хімічні явища в навколишньому світі;



- здатність проводити спостереження та досліди хімічного характеру;

- здатність використовувати хімічні знання для розв’язання теоретичних та прикладних проблем, пов’язаних з реальними ситуаціями в світі;

- здатність оцінювати доцільність використання речовин та хімічних явищ для розв’язання індивідуальних та суспільно-значущих завдань;

- здатність безпечно (для себе, оточуючих, довкілля) поводитися з речовинами та хімічними процесами в побуті та на виробництві;

- здатність оперувати хімічними знаннями та їх критично осмислювати;

- розуміння ролі хімії в розвитку суспільства та забезпеченні добробуту людини.

Педагогічна діяльність по формуванню компетентностей передбачає:

- ознайомлення учнів з речовинами та хімічними явищами, з якими людина стикається в повсякденному житті, їх використанням, правилами безпечного поводження з ними, їх впливом на довкілля, роллю в організмі людини тощо;

- посилення практичного спрямування хімічних знань, розв’язання на уроках практично-значущих ситуацій;

- широке впровадження при викладанні предмету елементів ужиткової хімії;

- реалізацію дидактичного принципу зв’язку навчання з життям;

- використання краєзнавчого підходу при вивченні матеріалу;

- роботу за проектними технологіями.

Проблема формування хімічних знань не можна обмежувати винятково їх практичним застосуванням чи знаннями лише ужиткового характеру. В той же час вони є важливим компонентом в формуванні хімічної компетентності учня. Хоча слід зазначити, що сама наявність цих знань ще не гарантує формування компетентної особистості, адже між знанням і дією в людській практиці існують складні відносини.

Хімія – експериментальна наука, і на уроках хімії важливе місце займає хімічний експеримент. Г.А.Лашевська як засіб реалізації компетентнісного підходу в навчанні називає хімічний експеримент ужиткового характеру [57].

Перевагами хімічного експерименту ужиткового характеру є:

- як реактиви використовуються засоби побутової хімії, лікарські препарати, харчові продукти тощо, що може частково вирішити проблему забезпечення реактивами шкільного кабінету хімії;

- речовини, які використовуються в експерименті, такі як сода, оцет, цукор, мило, розчин йоду, пральний порошок, калій перманганат, гідроген пероксид тощо є безпечними та доступними;

- здійснюється зв’язок з повсякденним життям (експериментальна перевірка інформації рекламного ролика, етикетки, інструкції до певного засобу);

- учень набуває навичок екологічно правильної поведінки в побуті і в довкіллі, позбавляє “хемофобії”;

- життєві знання поєднуються з хімічною практикою.

Відомості про зв’язок хімічних знань з життям можуть бути взяті з життєвого досвіду школярів, вказуючи на роль хімії в житті людини доцільно скористатися історичними фактами. Тісний зв’язок хімії з життям може здійснюватися через використання творів літератури та мистецтва. Важливою складовою предметної компетентності з хімії є вміння сприймати та критично оцінювати інформацію реклами, етикетки засобу побутової хімії чи продукту харчування, що вимагає як наявності знань з хімії, так і здатності до критичного мислення.

Робота з формування предметних компетентностей з хімії продовжується в позаурочний час під час походів та екскурсій, під час безпосереднього контакту дітей з природою. Таким чином, використання відомостей з ужиткової хімії, відомостей та завдань практично-прикладного змісту є важливим для формування в учнів предметних компетентностей з хімії.

Хімія – наука, створена людьми і заради людей. Надзвичайно важливо повсякчас показувати зв’язок хімії з життям суспільства, роль хімії у розвитку цивілізації, бо сьогодні необхідне не так поглиблення специфічних знань з хімії, як їх соціокультурна адаптація. Необхідно звузити розрив між хімією та реаліями повсякденного життя, зробити хімічні знання особистісно значимими для кожного учня, “вивести” знання за межі кабінету хімії і застосовувати їх для пояснення реальних явищ природи, суспільства, власного життя. Це дозволить в умовах нової школи виховувати компетентну особистість, яка не лише володіє знаннями, а й уміє адекватно діяти у складних ситуаціях, застосовуючи знання й беручи на себе відповідальність за свою діяльність, оскільки без цього людина не має шансів адаптуватися до динамічних умов середовища.




СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Бех І.Д. Принципи сучасної освіти// Педагогіка і психологія. – 2005. №4. – С.5-27.

  2. Буринська Н. М. Методика викладання хімії. — К.: Вища шк., 1987. — 255 с.

  3. Гурняк І.А. Методика реалізації компетентнісного підходу в процесі навчання хімії. – Суми:, СумДПУ ім. А.С.Макаренка 2008. – 80 с.

  4. Зеер Е.Ф., Симанюк Е.Е. Компетентнісний підхід до модернізації професійної освіти. Вища освіта в Росії, 2005, № 4, с. 23-29.

  5. Зимняя І.А. Ключові компетенції - Нова парадигма результаті освіти / / Вища освіта сьогодні. - 2003. - № 5. - С.34-42.

  6. Локшина О.І. Моніторинг рівнів досягнень компетентностей: інноваційні підходи//Компетентнісний підхід в освіті: світовий досвід та українські перспективи. Бібліотека освітньої політики/Під ред.. О.В. Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004.

  7. Мантула Т.І. Реалізація компетентнісного підходу в процесі навчання: Моделювання уроку з використанням технологій Веб-2.0: Науково-методичний посібник. – Кіровоград: ТОВ «Поліграф-сервіс»,2009.-132с.

  8. Хуторський А.В.Ключевые компетенции как компонент личностно ориентированной парадигмы образования//Народное образование. – 2003. - №2. – С.58-64.





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка