Картка №1 Мистецтво, а, с р. творча художня діяльність; галузь творчої художньої діяльності



Сторінка1/2
Дата конвертації20.02.2016
Розмір0.61 Mb.
  1   2
Словникова робота до теми

"Живопис"
Картка №1
1. Мистецтво, а, с. р.

- творча художня діяльність;

- галузь творчої художньої діяльності;

- (лише однина) досконале вміння в якій – небудь справі;

- майстерність.

2. Образотворче мистецтво

Види мистецтва

Шанувальники мистецтва



  1. Види мистецтва:

Література

Музика


Кіно

Театр


Образотворче мистецтво:

живопис,

графіка,

скульптура.

Телебачення.

4. Мистецтвознавство - наука про мистецтво.

5. Мистецтво, подібно до мови, є засобом спілкування людей, подібно до науки - засобом пізнання дійсності, подібно до педагогіки й моралі

- засобом виховання, прищеплення знань і норм поведінки в суспільстві.


Картка № 2

.

1. Живопис, у. , ч. р.



Один з основних видів образотворчого мистецтва; у вузькому розумінні - художнє відображення предметного світу на площині (полотні, папері, дереві, стіни) за допомогою кольорових матеріалів.

2.Твори живопису

Майстри живопису Вивчати живопис.

3. Живопис - малярство

4. Види живопису:

- станковий — малюючи картину, живописець ставить її на

спеціальну підставку, станок, так званий мольберт.

- монументальний — виконують безпосередньо на стінах,

склепіннях, стелях архітектурних споруд.

- декоративний - (фран. "декор") - прикраса; створюють для того,

щоб прикрашати, милувати зір.

- театрально - декораційний -

- іконопис (грецьке - образ, зображення)- особливий вид мистецтва,

пов'язаний із системою середньовічного релігійного світогляду.


Картка №З
1. Жанри живопису:

- побутовий - зображення сцен з народного побуту.

- історичний - зображення події минулого.

- батальний - зображення військових сцен.

- портрет - зображення певної особи.

- натюрморт - зображення предметів, квітів.

- анімалістичний - зображення тварин.

- міфологічний - зображення героїв античних міфів.


Картка №4
1. Графіка, и, ж. р.

Один з видів образотворчого мистецтва;, в якому, на відміну від живопису, основним зображальним засобом є малюнок (етюди, ескізи, начерки до живописних творів).

Графіка — це і малюнок літер, різноманітні шрифти.

2.Мистецтво графіки.

Станкова графіка

Майстер графіки


Картка №5
1. Скульптура, и, ж. р.

Вид образотворчого мистецтва, що створює об'ємно - просторові зображення, виліплені з м'якого матеріалу (глина, віск, пластилін), висічені з каменю (мармур, граніт, лабрадорит, базальт), вирізьблені з дерева, відлиті з бронзи, чавуну, алюмінію, гіпсу чи бетону.

2. Велична скульптура

Створення скульптури

Мова скульптури

3. Види скульптури:

- станкова

- монументальна

- декоративна

В кожному з цих видів застосовується кругла скульптура — для огляду з усіх боків і рельєф - об'ємне зображення, розташоване на площині.

Картка №6
1. Скульптор, а, ч. р.

Митець, який працює в галузі скульптури.

2. Відомий скульптор

Спадщина скульптора

3.Фреска — розпис водяними фарбами на стіні по сирій штукатурці.

Мозаїка - розпис живопису, характерні застосуванням

різнокольорових твердих металів:

зображення виконуються з окремих різнокольорових шматочків скла, мармуру, кольорових камінців, дерева, металу.


4. Найвидатніші скульптурні пам'ятки України:

- пам'ятник князю Володимиру в м. Києві, архітектор О. А. Тон,

скульптори В.І. Демуре - Малиновській і П. П. Клод, 1853р.

- пам'ятник Б.Хмельницькому в м. Києві, скульптор М. І. Микитин, 1888р.

- пам'ятник Слави в м. Полтаві, архітектор Тома де Томан,

скульптор Ф. Ф. Щедріщ



  • пам'ятник І. П. Котляревському в м. Полтаві, скульптор Л. В. Позен, 1903р.

Картка № 7


Види круглої скульптури:

Статуя - зображення людини на її весь зріст.

Бюст - зображення погруддя або поясне.

Портрет - зображення голови.


Картка №8
1. Архітектура, и, ж. р.

Мистецтво проектування і будівництва окремих споруд,

цілих ансамблів, планування міст і сіл.

2. Архітектура міста

Архітектурна пам'ятка

3. Групи архітектурних споруд:

- промислові (заводи, фабрики, електростанції)

- житлові (будинки, готелі, гуртожитки)

- громадські споруди (театри, кіно, музеї)

Розпис - це твір, виконаний безпосередньо на поверхні стіни, стелі.

Вітраж - картина з кольорового скла.

Картка №9


1. Архітектор, а, ч. р.

Митець, який працює в галузі архітектури.

2. Архітектурні пам'ятки України:

- Софійський собор 1037р.;

- Кирилівська церква 1145р. у м. Києві;

- Спаський собор у м. Чернігові, 1036.

- Золоті ворота в м. Києві, 1037р.

- Києво - Печерська лавра, 1073.

- Андріївська церква в м. Києві, архітектор В. В. Растреллі, 1753р.

- Будинок Київського університету, архітектор В. І. Беретті, 1843р.

- Педагогічний музей в м. Києві, архітектор П. Ф. Альошин, 191Зр.
Картка № 10
Твори живопису

1. Картина, и, ж. р.

2. Відома картина

виставка картин

картина художника


  1. Картина - полотно.

Картка № 11


1. Ескіз, а, ч. р.

Попередній начерк, нарис (картини, проекту).

2. Ескізний, ескізник

3. Ескізний варіант

Ескізник художника
Картка № 12
Естамп (відбиток)

Оригінальний художній твір, який художник виконує на аркуші паперу, а на спеціальному літографському камені (літографія), на дерев'яній дошці (ксилографія), лінолеумі (лінографія), металеві пластині (офорт).


Картка№13
1. Мініатюра - маленькі за розміром живописні Карини.

Панорама - картина великих розмірів з об'єктивним переднім планом, розміщена на стіні круглого приміщення.

Автопортрет - портрет художника, виконаний ним самим.

Репродукція — твір образотворчого мистецтва креслений або фотознімок, відтворений поліграфічним способом.

Реставрація (лат. відновлення)- відновлення чогось у первісному вигляді, зокрема творів мистецтва.

Картка № 14


Автор творів живопису.

1. Художник, а, ч. р.

- Творчий працівник різних галузей мистецтва.

- Людина, що творить у галузі образотворчого мистецтва.

2. Відомий художник

Роботи художника

Талант художника


  1. Художник - живописець, митець, майстер пензля.

Картка № 15


1. Колір, у, ч. р.

Головний зображальний і емоційний засіб живопису.

2. Колорит, у, ч. р.

- Сукупність кольорів у картині; переважаючі кольори,

що складають загальний тон картини, краєвиду, предмета.

3. Колір - барва, тон., фарба

4. Гармонія кольору

Палітра барв

Сірі тони
Картка №16


  1. Кольори поділені на:

Теплі Холодні

Жовтий Блакитний

Жовтогарячий Синій

Червоний Зелений

Коричневий Бузковий

Фіолетовий

Нейтральні - сірий та червоний

"Пастельні тони" - ніжні, м'які, світлі.


Картка № 17

Акварель, і, ж. р.

Клейові фарби, що легко розчиняються у воді:

Гуаш — непрозора водяна фарба.

Пастель - м'які кольорові олівці, що їх виготовляють з фарби,

крейди і зв'язуючої речовини.

Офорт — вид графірування, при якому лінії малюнка

роблять різцем або голкою.

Емульсія.

Туш - чорна фарба для креслення та малювання пером або пензлем.

Картка № 18


  1. Мольберт - дерев'яний верстат для живопису, на якому

встановлюють під рамок з полотном, картон, дошку.
Картка №19
1. Виставка, и, ж. Р.

Сукупність творів образотворчого мистецтва або інших предметів,

виставлених для публічного огляду;

- Місце, де виставлені ці предмети.

2. Виставка картин

Виставка художника.


Картка № 20
1. Музей, ю, ч. р.

Заклад, що збирає, вивчає, виставляє для огляду та зберігає твори

мистецтва, пам'ятки історії.

2. Музей - картинна галерея

3. Художній музей

Музей східного мистецтва.


Картка № 21
Найвідоміші музеї світу:

- Лаврський музей у Парижі;

- Дрезденська картинна галерея;

- Державна Третьяковська галерея в Москві;

- Державний Ермітаж і Державний Російський музей в Петербурзі.
Картка № 22
Найвідоміші музеї України:

- Державний музей українського образотворчого мистецтва в Україні;

- Київський Державний музеї західного та східного мистецтва;

- Софійський музей - заповідник.


Робота над реченням

„Активне життя" слова починається в реченні. Саме за допомогою речень людина висловлює свої думки, почуття. Тому важливо навчити дитину правильно будувати речення, прищепити навички точного й образного слововживання.

Робота над реченням спрямована на розвиток творчих навичок учнів. Вона здійснюється шляхом спостереження над різними типами речень, коли учні вчаться правильно використовувати синтаксичні засоби для влучного вираження думки.

І. Порядок розбору словосполучення:
1. виділити в реченні словосполучення

2. назвати у кожному словосполученні головне і залежне слово

3. поставити питання від головного слова до залежного

4. визначити вид словосполучення за будовою

5. визначити словосполучення за способом вираження головного слова

6. визначити спосіб зв'язку слів у словосполученні

7. вказати, як передано зв'язок - тільки закінченням чи

закінченням з прийменником одночасно.



ІІ. Порядок розбору простого речення:

1. тип речення за метою висловлювання

2. поширене чи непоширене

3. граматична основа

4. підмет і його вираження

5. присудок і його вираження

6. другорядні члени речення

7. неускладнене чи ускладнене речення


ІІІ. Порядок розбору складного речення:

1 встановити кількість граматичних основ і за цією ознакою визначити тип речення – просте чи складне ;

2. встановити кількість граматичних основ у складному реченні і за цією ознакою визначити тип- двокомпонентне чи багатокомпонентне;

3. виявити засоби зв’язку між частинами складного речення і за наявністю чи відсутністю сполучників або сполучних слів установити тип складного речення –сполучникове чи безсполучникове ;

4. якщо складне речення сполучникове,то визначити тип сполучника- сполучик сурядності чи сполучник підрядності. На цій підставі виявити тип складного речення –складносурядне , складнопідрядне.
Робота над текстом

Текст визначають як максимальну одиницю мови найвищого рівня мовної системи, як продукт мовлення, одиницю мовлення. Робота над текстом — обов'язкова вимога кожного уроку української мови. Коли для роботи на уроці учням пропонуються тексти описи, уривки із творів письменників, діти вчаться образно виражати свої думки, вчаться майстерності зображення предмета в різних стилях та типах мовлення. Широкого використання різних текстів вимагає і робота з розвитку навичок аудіювання, говоріння, читання, письма, їх об'єм, складність, стиль, жанр, методи роботи над текстом визначаються навчальними завданнями уроку, рівнем підготовки учнів. Роботу над текстом проводжу за поданою нижче схемою.


Схема роботи над текстом
I. Визначити жанр твору:

1. казка


2. оповідання

3. легенда

4. повість

5. поема


II. Стиль мовлення:

1. розмовний

2. художній

3. науковий

4. офіційно - діловий

5. публіцистичний



Ш. Тип мовлення:

1. розповідь

2. опис

3. роздум



IV. Ознаки тексту:

1. певна кількість речень

2. наявність теми і основної думки

3. послідовність та завершеність викладу

4. граматичний і змістовий зв'язок між реченнями

V. Використання мовних засобів:

1. узгодження форм часу і способу дієслів

2. вживання займенників

3. вживання близьких за значенням слів

4. повторення слів

(Робота над текстом на уроці української мови у 7-ому класі )

Тема уроку: способи творення прислівників

Мета уроку: виховувати інтерес до історії культури нашого народу, ознайомити із творчим шляхом художниці Катерини Білокур.

Хід уроку

IV. Усвідомлення нових знані у процесі практичної діяльності



  1. Дослідження тексту (роздрук тексту та репродукція картини

Катерини Білокур „Польові квіти „ є на кожній парті)

ПЛАН

1. Визначити тип і стиль мовлення.

2. Сформулювати тему, головну думку тексту.

3. Передати почуття, викликані читанням уривка.

4.Виписати прислівники, визначити їх спосіб творення.
Погляньте на картину К. Білокур «Польові квіти». Ви перехопите погляд художниці - здивований, захоплений, бентежний. Вона пильно вдивляється у розмаїття рослинного світу, милуючись чудодійною природою. Художниця закохано «купається» у квітах. Пориньмо і ми у це квіткове море. Яких тільки квітів тут нема! Ось волошки з ромашками, що ніжно визирають з квіткової піни у центрі картини. Нижче майорять кульки конюшини. Не проминути й синіх зірочок Петрових батогів.

Квіти на полотні розкидані по всій картині, ніби утворюючи хоровод навколо її центру. Квіти наче розступилися, утворивши невеличке «віконце», через яке з квіткової гущини виринають золотаві колоски. Мабуть, художниця хотіла підкреслити вагомість і значущість хлібного колосу як основи людського життя. Ця деталь у картині не є випадковою. Хлібний колос - володар полів - царює у живому колі квітів, ніби об'єднуючи всі рослини у могутньому потязі до сонця. Так з маленьких подробиць на картині виростає велика поезія природи.



(учні мовчки читають текст, розглядають картину, яку він описує )

2 Під час бесіди з'ясовується,що поданий текст — опис виконаний у художньому стилі. Тема тексту, як і картини К. Білокур „ Польові квіти „ опис краси і розмаїття польових квітів. Окремі діти висловлюють почуття, які справила на них картина.

З Учні виписують прислівники, визначають спосіб їх творення. 4 Дібрати прислівники до слів

( Квіти) цвітуть - розмаїто, різнобарвна, барвисто, неповторно

( Колос) розміщено — вагомо, значущо, величаво

(Картину ) написано - майстерно, правдиво, поетично



«Польові квіти»(1941) К. Білокур



«Польові квіти»

(1941)


Літній ранковий туман огортає своїм теплим подихом тендітні стебельця польових квітів. Вони нібито випливають з його ніжних білих обіймів.
Кожна своєю чарівною, неповторною голівкою тягнеться вгору, щоб відчути на собі перші промінці сонця, що от — от зійде.
Барвистим килимом зобразила художниця знайомі з дитинства, невибагливі, але такі прекрасні у своїй простоті польові квіти : волошки, в'юнки, незабудки, фіалки, кульбаби, сокирки, ромашки, орлики, сунички, чебрець, барвінок, золотушник, цикорій, клевер, льонок, руту, медунки, братки та дзвоники.
Довершують радісне мелодійне звучання цього "польового хору" ніжно — білі квіточки та ледь зарум’янілі ягоди калини, що схилилася над буйним квітковим розмаїттям.
Традиційно художниця ніби пестить тоненьким пензликом кожну стеблинку, кожну квіточку, кожну ягідку.
Цей твір написано майстерно, витончено та правдиво, але й напрочуд поетично. І колорит і легка прозорість фарб, і композиція картини підпорядковані розкриттю поетичного образу української землі, з її блакитною далиною, широкими ланами, подихом теплого літа, мирним спокоєм та тишею.
Картина створює особливий заспокійливий настрій, викликає почуття ніжності до чудової країни квітів, милує серце споконвічною красою рідної землі.

"Квіти за тином" 1953 р. К. Білокур



«Квіти за тином»

(1953)


Справжнім дивом здається зображене на цій картині розмаїття городніх та польових квітів, омитих вранішньою росою й зігрітих ласкавим сонечком.
Це лише невеличкий куточок мальовничої полтавської землі, де зросла та жила талановита художниця. Але він такий дивовижно прекрасний, що уявляється майже казковим.
Бо зібрані тут квіти - від тендітних лілей до міцних високих мальв — однаково чарують своєю красою.
На картині майстерно, витончено відтворено кожну квіточку, кожну деталь, вміло створено оточення, освітлення, правдиво дібрано кольорові сполучення та відтінки.
Досконалості твору додає його композиційна будова - на першому плані тин, що дає змогу глядачеві нібито зовсім близько підійти до квіткового раю і уважно роздивитися кожну окрему рослину. За тином — справжня симфонія різноманітних квітів. Тих, що бавлять око протягом усього літа. Художниця навмисно зобразила їх водночас - щоб показати всю красу рідної землі і передати свою велику любов до неї.
Чисте, блакитне небо додає благодатного спокою до загального настрою картини.
Здається, що відчувається п'янкий, медово — солодкий аромат цього квітучого царства.
Картина викликає захоплення красою української природи, бажання милуватися нею, поглиблює любов до рідного краю.

"Жоржини" 1940 р, К. Білокур

«Жоржини»

(1940)
Назва цієї картини умовна, бо не зовсім відповідає тому, що на ній зображено. Хоча червоні жоржини дійсно прикрашають композиційний центр твору, поступово художниця додала зображення інших квітів і навіть стовбури дерев.


Крім квітів, К. Білокур дуже любила малювати і дерева, особливо берези та тополі. Тому не дивно, що вона так любила тепло й щиро разом з квітами оспівувала і їх. Дві тополі в оточенні квітів огорнуті вечірньою млою. Місячне сяйво ніжно висвітлює в темряві літньої ночі кілька окремих кущиків городніх квітів.
Вони сяють, міняться різними барвами, ніби сперечаються одне з одним - хто з них кращий? Чи повні квіти темно - червоної жоржини; чи різноколірні величні мальви, що їх кличуть в народі рожі; чи блискуче - білі троянди, хризантеми, тюльпани; чи тендітні

жовті '' тарілочки " нічної фіалки; чи рясні бузок та калина? Та суперечка їх зайва, бо очі відразу ж зупиняються на чарівній, ніжній квітці - білій лілеї - справжній цариці квітів.


І згадується добре відома казка Лесі Українки "Лілея", де оспівана ця чудова, ніжна та прекрасна квітка: "Он і грядочка з квітками - така малесенька, а чого там тільки нема - і чорнобривці, і тоя, і любисток, й канупер, і м'ята кучерява, ще й повної рожі кущик невеличкий, та все те барвінком хрещатим обплетено. Посередині росте біла лілея ... молоденька лілея виросла висока - висока, квітки на ній розцвілися і спалахнули світлом сріблясто - рожевим, на листі засвітилася діамантова роса і різними барвами замиготіла, заграла ...".
Синя холодна гама кольорів підкреслює красу романтичної української ночі.
Ця картина викликає почуття зворушливості, ніжності від дотику до чогось таємничого і незбагненно прекрасного.

"Цар-колос" 1949 р. К. Білокур



«Цар – колос»

(1949)
Цю картину Катерини Білокур вважають найвидатнішою та найкращою в доробку художниці.


Композиція її проста і лаконічна. Наче у вінку з коштовних квітів на темному брунатному тлі зображено кілька золотавих колосків жита і пшениці, що граціозно схилилися над дарами садів та ланів.
Тут немає людей, але вони нібито незримо присутні. І їх доробок складає гармонійне доповнення до квітучого розмаїття природи.

Цікаве образне вирішення твору: колоски - добробут людей, а квіти - їх радість, щастя, краса.


Квітковий «вінок» в картині напрочуд гарний, в ньому зустрілися квіти городні та польові. Одразу пізнаємо багряно - жовті кола величних соняшників, ніжно - білі квіточки калини, золотаві чорнобривці. А ще: фіолетові півники, рожеві троянди, червоні маки, блакитні дзвоники, хрещатий барвінок, волошки, гвоздики, ромашки, мальви, квіти картоплі та квасолі. І все це як у веселому казковому танку кружляє навколо цар - колос, рослини, що означає саме життя. Кольорові сполучення в цьому творі дібрано дуже вдало: фіолетово - рожевий теплий колорит врівноважує барвистість квіткового оточення.
Картина наповнює душу радістю, викликає почуття гордості та захоплення від краси навколишнього світу.

Очі землі

Таємниця Катерини Білокур


Ми дивимося на рідну землю і дивуємося її велетенській енергії - скільки буяння і краси! А чи дивиться земля на вас? Хочеться вірити, що так. Чи не для того матір земля народжує на світ Божий силу -силенну квітів? Вони відкривають свої оченята і ніби пильно вдивляються у наше з вами життя. Той тихий, проникливий погляд змушує нас хвилюватися, тремтіти від ніжності, плакати від щастя. Звідки та сила у квітів? Наче зіткані з води, землі і світла, тендітні створіння природи гордо приховують ту таємницю від людей. Лише найуважнішим і найсердечнішим довіряють вони свої дивовижні секрети.

Обраницею квітів стала Катерина Білокур - проста українська селянка. Як до матері, горнулися до неї квіти. Саме їй розкрили вони таємницю свого земного буття, яку й донесла до людей талановита народна художниця. Все своє життя Катерина Білокур малювала квіти. Дивовижний світ рослин змалечку владно притягував її до себе, наче приворожив ще дитиною. Найяскравішим дитячим спомином став такий: теплі материні руки притягують їй, маленькій зарюмсаній дівчинці, синю квіточку - відразу висохли сльози, очі вп'ялися у незбагненно прекрасний витвір природи.

Відтоді як прикипіла очима до квітів маленька Катруся. Батьки не могли дати дівчинці освіту. Та найкращим вчителем для неї стала рідна природа, Серед розкішних полів та лугів Полтавщини добрішало серце, мужніла душа, народжувались думки майбутньої художниці. Катруся уважно вивчала рослини, невдовзі знала кожну квіточку і травинку; обробляла разом із селянами землю, співала мелодійні українські пісні, пізніше самостійно навчилася читати, писати, малювати... І ось, наче диво - квітка, зріс непересічний талант Катерини Білокур - з - під пензлика з'явилися справжні "очі землі". Вони раділи і сумували, посміхалися і підбадьорювали - квіти "говорили" з картин до людей своєю незвичайною квітковою мовою. Нумо і ми спробуймо її почути.

Погляньте на картину Катерини Білокур "Польові квіти". Ви перехопите погляд художниці — здивований, захоплений, бентежний. Вона пильно вдивляється у розмаїття рослинного світу, милуючись чудодійністю природи. Художниця закохано "купається" у квітках. Пориньмо і ми у це квіткове море. Яких тільки квітів тут нема! Спробуйте назвати деякі з них. Ось ромашки з волошками, що ніжно визирають з квіткової піни у центрі картини. Нижче майорять кульки конюшини. Не проминути й синіх зірочок Петрових батогів. Наш погляд перебігає від квітки до квітки: чарівні сокирки, розкішний жовтий коров'як, двогубі квіточки шавлії, примхливий зозулинець, привітні братки, веселі грицики, тендітні смолянки, золотавий льонок, в'юнки, козельці, курячі очка... Можна годинами роздивлятися полотно і всього не побачиш. Скільки квіточок - ласкавих і скромних - дивляться на нас з картини. Квіти усі разом і кожна окремо начебто дихають і сміються. Тут ніби вся пишнота землі, виплекана сонцем.

Як ви думаєте: чи довго малювала художниця свою картину? Авжеж, немало часу пішло на створення такої краси. Кожну квіточку Катерина Білокур малювала лише з натури.

Днями, тижнями, а то й місяцями блукала художниця рідними полями, відшукуючи серед дивовижного палахкотіння квітів саме то й промінчик краси, що відразу запалював її творчу фантазію. Катерина Білокур уміла побачити мальовничість і незвичайність у звичайні, на перший погляд, травинці. Ця поважлива увага до рослин відбивалась, як у дзеркалі, в її картинах.

Що ви можете сказати про точність малюнка Катерини Білокур? Так, він загострено чіткий. Художниця ретельно вимальовувала кожну билинку, кожну прожилку на квітковій пелюстці, гранично наближаючи зображення до природи. Придивіться до польових квітів на її картині - яка майстерність відтворення форм і барв рослинного світу! У картині нема повторів - кожна квітка виграє особливою, лише їй притаманною красою.

Зверніть увагу на розташування квітів на полотні — вони розкидані по всій картині, ніби утворюючи хоровод навколо її центру. Наші очі неминуче зупиняються у цьому місці. Квіти наче розступилися, утворивши невеличке

"віконечко", через яке з квіткової гущавини виринають золотаві колоски. Чому в самісінькому центрі полотна, ніби на почесному місці,художниця розміщує колоски? Мабуть, вона хоче підкреслити вагомість і значущість хлібного колосу як основи людського життя. Ця деталь у картині не є випадковою. Хлібний колос - володар полів - царює у живому колі квітів, немов об 'єднуючи всі рослини у могутньому потязі до сонця. Так з маленьких подробиць на картині виростає велика поезія природи.

Зауважте, яке глибоке і тонке відчуття кольору випромінює це полотно.



Методичні розробки

різних видів робіт

на уроках української мови

з використанням живопису

Аудіювання
Аудіювання перевіряє здатність учня сприймати на слух незнайоме за змістом висловлювання і з одного прослуховування:

а) розуміти:

- мету висловлювання;

- фактичний зміст,

- причиново - наслідкові зв'язки;

- тему і головну думку висловлювання;

- виражальна - зображувальні засоби прослуханого твору;

б) уявляти наявні в тексті образи (якщо є);

в) давати оцінку прослуханому

(Зразки текстів для аудіювання додаються)



8КЛАС

Архип Куїнджі

Народився Архип Куїнджі в Маріуполі. Його батько Іван Христофорович був шевцем на прізвище Ємерджі. У перекладі з татарської слово означає "трудова людина". "Куїнджі" — данина сімейному переказу, за яким дід художника був золотарем. Сам Архип Куїнджі вважав себе греком, хоч говорили в родині по-татарськи.

Чотирирічним Архип осиротів, його взяли до себе родичі. Спершу вивчав грецьку мову з приватним учителем, потім відвідував школу, засновану греком митрополитом. Навчався Архип досить кепсько, зате безперервно малював.

З одинадцяти років хлопчик починає працювати на будівництві церкви. Як письменному йому доручили приймати цеглу. Пізніше прислужує хліботорговцю-італійцеві Архипов увесь малює у канцелярській книзі то на стінах, то на парканах.

Хтось порадив Куїнджі попроситись на навчання до прославленого мариніста Айвазовського. Хлопчик пішки вирушає до Феодосії. За однією з версій, Айвазовський таки доручає хлопцеві копіювати свої картини, за другою — допускає його лише до розтирання фарб і фарбування огорожі. Хай там що, та Куїнджі невдовзі повертається до Маріуполя, де влаштовується ретушером до фотографа. Малювати не перестає і як художник навіть здобуває певне визнання.

На якийсь час Куїнджі вирушає до Одеси, пізніше - до Петербурга. Працюючи ретушером, він, очевидно, як вільний слухач відвідує Академію мистецтв.

І ось на академічній виставці з'явилася перша картина Куїнджі — "Татарське село при місячному сяйві". І у публіки, і у професіоналів полотно викликало чималий інтерес. Радою Академії Куїнджі за вправність у малюванні визнаний гідним звання "вільного художника", яке він може одержати за умови успішного складання усного іспиту. Витримати такий іспит Архип ніяк не міг, оскільки не мав навіть елементарних знань. Проте здобув репутацію уважного й зразкового слухача. В Академії мистецтв Куїнджі знайомиться з багатьма художниками, особливо зблизившись з Іллею Рєпіним та Віктором Васнецовим.

Куїнджі знову виставляє нові полотна і знову з великим успіхом. Друзі радять йому клопотатися про присвоєння звання "класного художника". Куїнджі не зміг скласти іспит із Закону Божого, російської історії, російської мови та географії. Якось уже склавши екзамени з історії мистецтва, анатомії, архітектури й перспективи, він все ж отримав звання "некласного художника" з пейзажного живопису.

Коли утворюється Товариство пересувних художніх виставок, Куїнджі експонує свою картину "На острові Валаам", яка стає знаменитою і оголошується "національним пейзажем". Полотно купує для своєї галереї П.Третьяков, що дає змогу Куїнджі виїхати за кордон. Він відвідує Німеччину, Бельгію, Францію, Велику Британію, Швейцарію й Австрію.


На кожне із запитань вибрати правильну відповідь

1.Архип Куїнджі народився в

а) Бердичеві;

б) Таганрозі;

в) Маріуполі.

2. Татарське слово "Куїнджі" означає

а) "трудова людина";

б) "незвичайна людина";

в) "золотар".

3. Архип Куїнджі вважав себе

а) турком;

б) татарином;

в) греком.

4. На навчання юний Куїнджі просився

а) до Брюллова;

б) до Айвазовського;

в) до Венеціанова.

5. На кусень хліба молодий Куїнджі заробляв, працюючи

а) фотографом;

б) ретушером:

в) перукарем.

6. Найперша картина Куїнджі, експонована на виставці, — це

а) "Татарське село при місячному сяйві";

б) "Рибальська хатина на березі моря";

в) "Місячна ніч на Дніпрі".

7. "Національним пейзажем" визнають картину Куїнджі

а) "Місячна ніч на Дніпрі";

б) "На острові Валаам":

в) “березовий гай".

& Тривогу фахівців у картинах Куїнджі викликає

а) незвична композиція;

б) нетрадиційні сюжети;

в) довго тривалість комбінацій фарб.

9. Досягнувши апогею слави, Куїнджі "замовкає"

а) на 5 років;

б) на ЗО років:

в) до кінця життя.

10. За роки "мовчання " художник створив

а) близько 500 картин:

б) близько 200 картин;

в) близько 100 картин.

11. З-поміж художників Куїнджі найближче зійшовся з

а) І.Рєпіним та І.Шишкіним;

б) І.Рєпіним та В.Васнецовим;

в) І.Рєпіним та І.Крамським.

12. Прослуханий текст має характер:

а) описовий;

б) розповідний;

в) аналітичний.


«Захід сонця на морі» А. Куїнджі

МІСЯЧНА СОНАТА НА ПОЛОТНІ

Є мистецькі твори, які залишаються в пам'яті назавжди. До таких належать і полотна Архипа Івановича Куїнджі, зокрема його цикл українських пейзажів. Перлиною серед них вважається "Місячна ніч". Та, почувши цю назву, не поспішайте хвалитися, що бачили цю картину, На жаль, таке щастя випало небагатьом, адже чимало років полотно зберігається у сховищах Київського музею російського мистецтва, для огляду його виставляють лише зрідка.

Цій картині випала трагічна доля. Уже під час створення цей шедевр було приречено на смерть, Архип Куїнджі використав цинкові фарби, до того ж у концентрації, яка мала призвести до цілковитого потьмяніння, Досягнувши нечуваного ефекту у відтворенні місячного сяйва, він, однак, чудово розумів, що милуватися його полотном випаде небагатьом поколінням шанувальників мистецтва. Не минуло й кількох років, як полотно почало поволі, але безповоротно чорніти, Якийсь час картину ще виставляли в експозиції, але потім, щоб хоч трохи продовжити її життя, працівники музею перенесли картину в напівтемні кімнати сховища, куди не проникало руйнівне сонячне світло. Проте навіть втративши первісний вигляд, "Місячна ніч" заполоняла, ведучи в дивовижний сап" неповторної краси природи. Здавалося, що перед тобою-справжня річка, залита місячним сяйвом, а навколо дрімають заколисані спокоєм береги...

Доля полотна трагічна так само, як і доля його автора. Архип Іванович Куїнджі народився 1842 року в убогій сім'ї шевця-грека. Його батьківщина - провінційне українське містечко Маріуполь, Архипові судилося спізнати гіркоту раннього сирітства, приниження напівжебрацького існування наймита. Вільні хвилини, що траплялися нечасто, хлопчина віддавав малюванню. Хтось порадив звернутися до всесвітньовідомого на той час Івана Айвазовського, Подивившись роботи юного Архипа, той розреготався: ти хочеш стати художником? Іди фарбуй паркани! Невідомо, чи мучився колись Іван Костянтинович тим, що завдав юнакові пекучої образи. Проте він дожив до тріумфального успіху Куїнджі. Айвазовський, безсумнівно, знав, що автор таких уславлених шедеврів, як "Березовий гай", "Українська ніч" та "Кіч на Дніпрі" - саме той, колись осміяний ним, хлопчина.

На щастя, юний Архип не погодився із суворим висновком метра. Зібравши трохи грошей, він вирушив до Петербурга, щоб вступити до Академії мистецтв.

Перша спроба скінчилась провалом. Друга так само. Куїнджі було вже двадцять вісім років. Може, Айвазовський справді мав рацію? Вирішив спробувати втретє. Зарахували вільним слухачем.

Архип багато працював. На останні копійки купував фарби й полотно, але на академічних виставках його роботи залишались непоміченими. І знову терзали сумніви щодо правильності обраного шляху. Тоді він поїхав на етюди в Україну. І все раптом змінилося. У час, коли інші малювали тут весілля, ярмарки, кобзарів і краєвиди, він вирішив показати холодному Петербургові справжню українську ніч, до нього так майстерно й щиро оспівану Гоголем. Російський живописець Іван Крамськой, побачивши полотно Куїнджі "Ніч на Дніпрі", беззастережно визнав його найкращим пейзажистом. Цілком серйозно Крамськой закликав присутніх на виставці художників засвідчити протоколом те, що вони бачили на полотні справжнє місячне сяйво.

Здобувши визнання, славу, багатство, Архип Куїнджі лишився простим і доступним. Поклявшись самому собі ніколи не чинити з людьми так, як учинив з ним Айвазовський, він чим міг допомагав студентам Академії мистецтв, професором якої невдовзі став. Особливо сприяв Архип Іванович талановитим юнакам з бідноти, жертвуючи на їхню підтримку величезні суми. Саме за це його шалено цькувала реакційна професура й преса, для якої він був відвертим демократом. Переслідування художника було таким запеклим, що Куїнджі мусив понад двадцять років не виставляти своїх робіт, хоч створив їх чимало, То була для нього єдина змога висловити свій протест.

Саме тоді й було створено картину "Місячна ніч". Художник працював не для виставки, не для задоволення пихи колекціонера-мецената. Він занурився в спогади, у щемний смуток за чудовою українською природою. Як, мабуть, йому хотілося кинути все й поїхати в Київ або Чернігів, щоб, забувши про повсякденні клопоти, віддатися тільки творчості... Саме ця картина увібрала в себе всю гаму почуттів, усю душу видатного художника.

(За В. Туркевичем, 600 сл.).



ЗАВДАННЯ
На кожне із запитань вибрати відповідь.
1. Щастя бачити картину А Куїнджі "Місячна ніч" випало не всім, тому що

а) картина зберігається за кордоном;

б) пропускають до музею не всіх;

в) полотно потрапило до приватної колекції;

г) зберігаючись у сховищах, картина рідко експонується.

2 Руйнування картини "Місячна ніч " зумовлене тим, що

а) олійні фарби накладено не на полотно, а на папір;

б) фарби накладались без спеціального ґрунту (основи);

в) використані художником цинкові фарби розкладаються;

г) фарби розведено не на олії, а на воді.

3. Картина заполоняє глядача

а) науково вірогідним зображенням старовинного українського села;

б) поетичною красою зображеної природи;

в) грандіозністю розмірів;

г) увагою до окремих деталей.

4. Навчатися малювання змалку Архип Куїнджі не міг через

а) заборону батьків;

б) власну недбалість;

в) інші захоплення;

г) злидні.

5. Чому на етюди Куїнджі поїхав в Україну?

а) його терзали сумніви щодо правильності обраного шляху;

б) такий вибір був випадковий;

в) за компанію з іншими художниками;

г) український клімат міг поправити його здоров'я.

6. Петербургові Куїнджі вирішив показати

а) українські народні обряди;

б) українське народне мистецтво;

в) красу української природи:

г) працелюбство українців.

7 Іван Крамський визнав Куїнджі найкращим пейзажистом за його полотно

а) "Ніч на Дніпрі":

б) "Місячна ніч";

в) "Березовий гай";

г) "Дніпро вранці".
"ЗАПОРОЖЦІ"
Коли Ілля Рєпін представив петербурзькій публіці свою картину "Запорожці пишуть листа турецькому султанові", над якою працював майже 12 років, вона викликала дуже суперечливі відгуки. Козаки на картині сміялися з деспотизму і грубої сили, а декому з набундючених чиновників цей сміх ой як не сподобався, дарма що був він спрямований не проти них, а проти володаря Османської імперії, який у своєму зазнайстві назвав себе в листі до козаків "братом сонця і місяця, онуком і намісником божим". Тому серед тисяч захоплених відгуків чулося невдоволене бурмотіння противників народного сміху: мовляв, безідейне гульбище, грубе видовище...

Рєпін чув це, і йому ставало боляче. Не тому, що його полотна не оцінили такі знавці, як О.Суворів і О.Бенуа. Не тому, що глядачі не взяли до уваги його титанічної праці. Художникові ставало боляче, що шириться нерозуміння української та російської історії, національної психології народів. Звідси й роздратування, принизливі порівняння захисників вітчизни з бешкетниками та гульвісами.

1892 рік. Ілля Рєпін пише листа критикові Володимиру Стасову. Він пояснює йому, чого взявся за "Запорожців": "...До заснування цього рицарського народного ордену (тобто Запорозької Січі) наших братів десятками тисяч гнали у рабство і продавали як худобу на ринках Трапезунда, Стамбула та інших турецьких міст... І ось виділилися з цього затурканого, сірого, рутинного, покірливого, темного середовища християн сміливі голови, герої, сповнені мужності, героїзму і моральної сили. "Досить, - сказали вони туркам, - оселяємося на порогах Дніпра, і відтепер хіба що через наші трупи ви доберетеся до наших братів і сестер". І якщо ви згадаєте, то навіть в останній похід у Крим кошовий отаман Сірко вивів звідти 6000 полонених християн. Козаки ніколи не фарисействували, не напускали на себе маски покори. А жили весело й просто. То чого ж тепер ми відмовляємось від цих героїв і будемо кидати в них грязюкою і порівнювати їх з гульвісами?".

Жили весело й просто! Оця веселість душі й простота вдачі заполонили Рєпіна, коли він був ще маленьким хлопчиком і вперше почув від дорослих на рідній його Харківщині, в містечку Чугуєві, про те, як жменя козаків з дніпровських порогів наганяла жах на могутню Османську імперію. Тоді ж малий Ілько дізнався і про лист - шедевр народного гумору, документ невгаслого волелюбства українців.

З ранніх літ образи козаків жили а уяві майбутнього художника. Запорожців він бачив за простим дощатим столом, Під галас і регіт козаки диктують листа писареві. Міцно закарбувавшись у пам'яті, ця сцена не стиралася з плином часу, навпаки, обростала деталями - і тоді, коли юний Ілля відвідував Чугуївський художній-гурток, і в роки його навчання в Петербурзькій академії мистецтв і трирічного відрядження до Італії та Франції. Сповнене клопотів життя, нові знайомства, яскраві враження від Парижа,.. Але подумки художник знов і знов повертався до милих серцю, образів.

Уже створено картини, які принесли Рєпіну нагороди й славу, відкрили перед ним двері виставкових залів. А як же козаки? Вони живуть у його серці, не дають спокою. Одна, нібито й незначна розмова про "Тараса Бульбу" Гоголя - і тридцятитрьохрічний художник, облишивши інші задуми, відклавши всі термінові оправи, починає працювати над "Запорожцями".

Десь у глибинах свідомості зріло переконання, що "Запорожці" мають стати головною справою його творчого життя, тому треба все вивірити до найменших деталей, проробити кожну постать, передати всі атрибути побуту козаків. Рєпін боявся поверховості, фальшу, неточності, недбалості, боявся саркастичне висміювання звести до анекдотичного сміху.

Уся діяльність Рєпіна у 80-ті - на початку 90-х років так чи інакше пов'язана із "Запорожцями". Він працює в музеях, вивчає приватні збірки, зокрема чудову збірку українських старожитностей, що її зібрав відомий колекціонер Василь Тарновський, Цікавиться взірцями одягу, зброї. Неоціненну допомогу подає йому Дмитро Яворницький - видатний український історик енциклопедичних знань.

Було створено два варіанти картини. Перший нині зберігається в Харківському художньому музеї. Працювати над ним художник почав наприкінці 70-х років, а потім надовго залишив, зосередившись на другому варіанті (1880 -1891), який зберігається у Державному Російському музеї в Петербурзі. Хоча перший варіант картини Рєпін завершив пізніше за другий, він, на думку критиків, відзначається більшою демократичністю образів. За первісним задумом Рєпіна. істинними авторами листа султанові були прості козаки. Саме їхні колоритні постаті зображено на полотні. Найдеш кульній і епітети на адресу Махмуда IV диктують писареві загартовані в боях козарлюги: оголений до пояса козак із кобзою і худорлявий літній козак у вишитій сорочці. Це вони добирають і "просіюють" найущипливіші вирази, які сиплються звідусіль.

Представники козацької старшини (Тарас Бульба в білій шапці, огрядний сотник у дорогому плащі) стоять трохи осторонь і регочуть.

У другому варіанті картини центральна постать - кошовий отаман Сірко, За столом, ближче до писаря, бачимо заможних козаків. Про заможність свідчить і їхній одяг, і коштовна зброя.

Ми не знаємо, хто саме позував митцеві для першого варіанту картини. Персонажі другого варіанту полотна списані з відомих людей того часу. Для образу писаря позував історик Дмитро Яворницький-Вродливий і життєрадісний Сірко - то генерал Михайло Драгомиров, з характерною зовнішністю українця та яскраво вираженою вольовою вдачею. Поранений у голову козак написаний з художника Миколи Кузнєцова, військовий суддя у чорній шапці й золотистій сорочці - з колекціонера Василя Тарновського.

Перший (харківський) варіант Релін викінчив для міжнародної художньої виставки в Мюнхені (1893), де картина мала грандіозний успіх і була відзначена золотою медаллю. Художник відобразив світлу й радісну сторінку історії", майстерно змалював образи. Тому критики справедливо порівнювали "Запорожців" із роботами найславетніших майстрів світового живопису

(За Д. Степовиком; 830 сл.).




ЗАВДАННЯ
На кожне із запитань вибрати відповідь.

1. Над картиною "Запорожці пишуть листа турецькому султану" для Рєпін працював

а) майже 5 років;

б) майже 8 років;

в) майже 12 років:

г) близько 20 років.

2 Зображені на картині Іллі Рєпіна козаки сміються

а) з дурості султана, який сподівався на їхню зраду;

б) з деспотизму і грубої сили;

в) з допущених у листі помилок;

г) з тих, хто згодився б пристати на пропозицію султана.

3. Нерозуміння картини викликало в автора біль, тому що

а) художник звик до легких перемог і слави;

б) це позбавляло його можливості одержати нагороду;

в) не оцінили його титанічної праці над полотном;

г) ширилося нерозуміння історії національної психології народів.

4. У листі до критика В. Стасова І.Рєпін визначив запорожців як

а) видатну на той час воєнну силу Європи;

б) воїнів, що подали серйозну допомогу в російсько-турецькій війні;

в) героїв, сповнених мужності, героїзму і моральної сили;

г) гульвіс, розбишак і бешкетників.

5. У листі І. Рєпіна сказано, що з Криму кошовий Сірко вивів

а) 5000 звільнених бранців;

б) 6000 звільнених християн;

в) 3000 звільнених полонених;

г) 2000 звільнених українців.

6. Художник Ілля Рєпін був родом з міста

а) Чугуєва;

б) Чернігова;

в) Чернівців;

г) Черкас.

7. Ілля Рєпін здобув освіту

а) у Київській малювальній школі;

б) у Петербурзькій академії мистецтв;

в) в Краківській академії образотворчого мистецтва;

г) у Віденській академії мистецтв.

8. Працюючи над "Запорожцями ", художник боявся

а) поверховості, фальшу, неточності, недбалості;

б) негативної реакції критики на тему твору;

в) що праця над полотном не буде належно оплачена;

г) що картина поставить хрест на його кар'єрі.

9. У роботі над картиною Рєпіну допомагав історик

а) Михайло Грушевський;

б) Дмитро Яворницький;

в) Володимир Антонович;

г) Микола Аркас.

10. Один з персонажів картини "Запорожці" асоціюється з таким персонажем

а) козаком Мамаєм;

б) козаком Мамалигою;

в) Тарасом Бульбою;

г) Богданом Хмельницьким.

11. У другому варіанті "Запорожців" Рєпін зобразив таку історичну особу

а) Богдана Хмельницького;

б) Івана Мазепу;

в) Івана Сірка;

г) Івана Богуна.

11 Для образу писаря художникові позував

а) генерал Михайло Драгомиров;

б) колекціонер Василь Тарновський;

в) художник Микола Кузнєцов;

г) історик Дмитро Яворницький.

13. "Харківський" варіант "Запорожців" відзначено

а) на міжнародній виставці в Парижі;

б) на міжнародній виставці в Мюнхені;

в) на виставці в Брюсселі;

г) на виставці в Лондоні.

14, Перший ("харківський ") варіант картини вважається більш, демократичним, тому що

а) побут запорожців показано з максимальною правдивістю;

б) підкреслено незламність козацтва у боротьбі;

в) справжніми авторами листа султанові показано простих козаків;

г) картина передає суворі будні січовиків.

Монологічне мовлення
Монологічне мовлення перевіряє здатність учнів:

а) виявляти певний рівень обізнаності з теми, що розкривається;

б) демонструвати вміння:

- будувати висловлювання певного обсягу, добираючи та впорядковуючи необхідний для реалізації задуму матеріал;

- розкривати тему висловлювання;

- викладати матеріал логічно, послідовно;

- додержувати єдності стилю мовлення;

в) виявляти своє ставлення до предмету висловлювання,

розуміти можливість різних тлумачень тієї самої проблеми.
Стислий переказ тексту за даним планом і опорними

словами.
1 .Текст "Як А. Куїнджі відтворив місячне світло".

2. Складання висловлювання за планом і опорними словами.


План
1. Подив глядачів та колег.

2. Таємниця місячної доріжки:

а) відмова від зайвих деталей;

б) майстерне поєднання кольорів;

в) оригінальний спосіб накладання фарб.

3. Яка чудова українська ніч.


Опорні слова:
Лейтмотив - основний мотив (тема), який повторюється протягом всього музичного твору, основна думка.

Силует - обрис предмета.

Ноктюрн — одночасний музичний твір наспівного, ліричного,

мрійливого характеру.

Брунатний - коричневий , темно - жовтий .

На фоні - на тлі.



ЯК КУЇНДЖІ ВІДТВОРИВ МІСЯЧНЕ СВІТЛО
Можна з великою вірогідністю відтворити у краєвиді будь-які ефекти світла. Коли А. І. Куїнджі дав на виставку свою картину «Місячна ніч на Дніпрі», деякі глядачі звинуватили художника в тому, що десь за полотном він заховав... ліхтар. Не могли збагнути, як ці; зроблено, що місяць світить, як справжній. І серед живописців були такі, котрі не вірили, що ефекти світла Куїнджі відтворює звичайними фарбами, дорікали йому, чого, мовляв, приховує від товаришів свій «секрет». А фарби таки були звичайні, жодних таємниць, крім таємниць майстерності, якими охоче ділився Куїнджі, не було. У місячному сяйві виблискує гладінь дніпрових вод, і вона не тільки нічим не підсвічена, а навіть темніша за білий папір. Заради того, щоб «місячна доріжка» сяяла на картині, як у природі, художник відкинув безліч подробиць, гранично обмежив шкалу світлових і кольорових відтінків, які можна спостерігати при місячному світлі. Ніч Куїнджі «така місячна, зоряна, ясна» саме тому, що на березі нічого не видно: ні стежечки, ані ненька, не кажучи про якісь голки... Якби все це було, не пощастило б відтворити місячне світло, яке художник обрав «лейтмотивом» свого чудового «ноктюрна». Лише однієї подробиці вистачило художникові, щоб перенести глядача на Україну: па тлі сяючої річки при першому погляді на картину, впадає в око чіткий силует вітряка. Для підсилення ефекту світла майстер використав І кольори.

Місячної ночі земля оповита холодним сріблястим, блакитно-зеленкуватим світлом, що приглушує, нейтралізує всі теплі кольори. Предмети, яскраво-червоні вдень, під місяцем якісь блідо-фіалкові, рожеві — біліють. Куїнджі все навколо місячної доріжки не лише затемнює, а й робить темряву теплою, рудувато-брунатною. Вода світиться і тому, що вона найсвітліша серед усього в картині, і тому, що вона найхолодніша, сріблясто-зеленкувата, тоді як усе оточення — тепле.

Способом накладання фарб, характером «живописної поверхні» майстер також підсилює ефект світла. Усе він малює порівняно тонким шаром фарб, який поглинає світло. І тільки на місячну доріжку густо накладає білу фарбу, що інтенсивно відбиває промені. Щоб забарвити доріжку «місячним кольором», він не домішує до білила зеленої фарби, а наносить її зверху найтоншим прозорим шаром (так званою лесіровкою), крізь який проходять відбиті білі промені, набуваючи зеленкуватого відтінку. Якби художник домішав зелене до білого, колір був би мутним, а так віддзеркалене світло здається кришталево чистим, «аж дзвенить», ніби воно справжнє, місячне.

Малюючи з натури, не можна вдаватися до подібних прийомів. Щоб нанести прозору фарбу на якусь іншу підкладену знизу, треба чекати, поки остання повністю висохне. Отже, перед тим, як почати роботу над картиною, художник мусить не тільки тримати в уяві образ реального краєвиду, а й перетворити його відповідно до можливостей живописної техніки. Враховуючи ці можливості , пейзажист в реальному краєвиді вибирає те, що його особливо вразило, навіяло певний настрій. Досить глядачеві побачити реальне місячне світло, місяць серед хмаринок, дніпрові береги, як активізується його уява. Зорове враження викличе в пам’яті все, що глядачеві довелося відчути, коли теплої літньої ночі дивився на далекий танучий обрій. Він немов почує , як десь цвірінькають коники, як стиха шелестить спичак, плескають дрімотливі хвилі. І безліч невимовно солодких почуттів ворухнеться в його душі.

Інший краєвид, інші художні засоби – інший настрій
Читання вголос
Читання вголос перевіряє здатність учня:

а) демонструвати певний рівень розуміння прочитаного;

б) виявляти вміння:

- читати з достатньою швидкістю відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм;

в) виражати авторський задум;

г) пристосовувати читання до особливостей слухачів (ступеня підготовки, зацікавленості даною темою).



Вимоги до читання вголос:

- гарна вимова;

- темп;

- тембр;


- поділ речення на смислові уривки (пауза);

- дотримування орфоепічних норм;

- гучність;

- логічний наголос;

- емоційність;

Підготовча робота до читання вголос
1. Текст "Ніч задивилась у воду" (А. Куїнджі "Місячна ніч на Дніпрі")

2. Виразне читання тексту вчителем

3. Ознайомлення учня із текстом

4. Виразне читання тексту учнем



Ніч задивилась у воду

(А. Куїнджі. «Місячна ніч на Дніпрі»)


Чи важко малювати ніч? Якби ви спробували це зробити, то які фарби обрали б неодмінно? Мабуть, темні: чорну, синю, сіру... А тепер уявіть ясний місяць серед темряви ночі. Яким видається його світло? Авжеж, сріблястим, ніжним, прозорим. А чому місячне світло називають блідим, холодним? Мабуть, люди порівнюють його із сонцем. Звичайно, місячне сяйво не таке сліпучо — яскраве, як сонячні промені. Але у цьому є своя краса і принадливість. Спробуйте порівняти характер сонячного і місячного світла. Вірогідно, у сонця смілива і рішуча вдача. Його світло грає, дзвенить, хлюпоче стрімким потоком з гори. А от у місяця характер тихий, лагідний, сором'язливий. Його царство - ніч, від якої все чекає спокою, сну, відпочинку. Місячне сяйво ніжно огортає землю, м'яко сріблить ріки і моря. Воно наче голубить стомлену природу.

Чи бачили ви хоч раз місячну доріжку? Коли це буває Чи помічали ви, як зорі купаються у воді? Так буває лише ясної місячної ночі. Небесні світила заглядають у річки і озера, наче в дзеркала. А вода слухняно відбиває це світло мерехтливими іскорками. Саме таку прекрасну мить зобразив відомий майстер пензля А. І. Куїнджі на картині "Місячна ніч на Дніпрі" . Придивіться уважно, які фарби використав художник? Найголовнішим у картині є, безумовно, зелений колір. Добре видно, як він домінує над синіми, блакитними, фіолетовими та жовтими фарбами. Сріблясто — зелені хвилі місячного сяйва повільно спадають на землю, линуть по Дніпру, утворюючи блискучу доріжку. А річка наче жде того поцілунку місяця і у відповідь тихо сяє таємничим блиском. До цієї картини вдало підходять рядки, написані українським поетом О. Олесем:

Срібний місяць випливає, Місяць озеро цілує, Хвилю променем лоскоче, Щоб розбуркати від сну.

Хвиля очі розкриває, Потягається, зітхає, Млосно дивиться на місяць, Усміхається йому...

Величний Дніпро плавно несе свої хвилі крізь нічну пітьму. Нас зачаровує спокійний рух води. Часом здається, що річка перетворилася на скло, яке жадібно поглинає зеленувате місячне світло, а потім випромінює його тремтливими пучечками.

Придивіться до нічного неба на картині. Чи заснувало воно? Ні, небо не спить. Воно також ніби " пливе" кудись разом із Дніпром. Хмари майже повторюють повільний рух води. Чому, на вашу думку, художник примушує нас дивитися на цей пейзаж ніби згори? Мабуть, він хоче підкреслити особливу велич і урочистість місячної ночі. Наш погляд лине наче від зірок. Добре видно маленькі хатки, дерева, кущі, стебла осоки, що стеляться вздовж берегів Дніпра. Він занурюється у холодну дніпрову воду, посріблену місячним сяйвом. І поки очі вбирають той нічний спокій, серце схвильовано завмирає. Як ви думаєте, чому нас хвилює ця картина ? Чи відчули ви думки і почуття ЇЇ автора? Так, видатний художник не приховує свого ставлення до краси ночі. Маленьким хлопчиком він закохався в природу України, адже народився і виріс саме тут. Дивовижне сяйво його картин, що вражає людей і досі, навічно уславило яснозору українську ніч.




Діалогічне мовлення
Діалогічне мовлення перевіряє здатність учнів:

а) виявляти певний рівень обізнаності з теми, що обговорюється;

б) демонструвати вміння:

- складати діалог відповідно до запропонованої ситуації і

мети спілкування;

- досягати комунікативної мети;

- використовувати репліки для стимулювання, підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету;

- дотримуватися теми спілкування;

- додержуватись правил спілкування (не перебивати співрозмовника, заохочувати його висловити свою власну думку, зацікавлено і доброзичливо вислуховувати його, вміти висловити незгоду з пропозицією іншого так, щоб не образити його);

- дотримуватись норм літературної мови;

в) висловлювати особисту позицію щодо теми, яка обговорюється;

г) аргументувати висловлені тези, демонструвати певний рівень вправності у процесі діалогу (стислість, логічність, виразність, доречність, винахідливість).


Скласти діалог за картиною Г. С. Мелехова "Молодий

Т.Шевченко у художника К. П. Брюллова"
Завдання: висвітлити такі моменти хто зображений на картині, вираз обличчя героїв, їх одяг, де відбувається зустріч, який період життя Т. Шевченка відтворює ця картина.



Г. С. Меліхов

«Молодий Тарас Шевченко у художника К. П. Брюллова»



Конспекти уроків

з української мови

Т. Н. Яблонська Хліб"



  1   2


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка