Кейс-метод у професійному навчанні



Скачати 188.09 Kb.
Дата конвертації08.03.2016
Розмір188.09 Kb.

КЕЙС-МЕТОД У ПРОФЕСІЙНОМУ НАВЧАННІ

Гребенькова Г.В.,

методист ДЗ "Професійне училище

Одеської державної академії холоду"

 Стаття присвячена проблемі пошуку нових ефективних методик підготовки кваліфікованих фахівців, формуванню всебічно розвиненої особи, яка повинна задовольнити потреби суспільства. Психологи, методисти, викладачі фахових дисциплін відчувають потребу у впровадженні таких методик, які б допомогли реалізації особистісного підходу до учня. Метою статті є аналіз одного з ефективних методів ситуаційного навчання – кейс-методу (методу кейс-стаді).

Найважливішими завданнями реформування освіти в Україні є підготовка освіченої, творчої особистості та формування її фізич­ного й морального здоров'я. Вирішення цієї проблеми передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту й методів навчально-виховного процесу.

У ХХІ столітті завдяки використанню новітніх технологій (Інтернет, веб-сторінка, мультимедійні засоби (лазерний проектор, ноутбук) можливим та доступним є навчання з використанням інтерактивних методів навчання, а саме: презентація, мозковий штурм, кейс-метод, метод критичного мислення, вікторина, педагогічна реклама, бліцопитування тощо.

Сьогодні неможливо навчати учнів старими методами. Знань стало так багато, професійні навички стали настільки різноманітними, що їх неможливо передати в повному обсязі в межах традиційних методів, шляхом ретрансляції, позбавленої емоційності. На мій погляд, використання кейс-методики у навчанні дозволяє не лише поліпшити розуміння, активізувати пізнавальний інтерес, але й сприяє розвитку дослідницьких, комунікативних та творчих навичок.

Отже, насамперед з’ясуємо, що ж вкладається в сутність поняття „кейс-стаді”. Вперше термін „кейс-стаді” було використано на початку ХХ століття. Як метод case-study було вперше застосовано в навчальному процесі Гарвардської школи бізнесу (Harvard Business School) у 1921 році. Саме в Гарварді було розроблено перші кейсові ситуації для навчання студентів бізнес-дисциплін.

З методичної точки зору кейс – це спеціально підготовлений учбовий матеріал, що „містить структурований опис ситуацій, що запозичені з реальної практики”.

В перекладі з англійської кейс – випадок, кейс-стаді – повчальний випадок. Класичним є визначення поняття „кейс-стаді” як опис ситуації, яка реально існувала. Кейс-стаді, за визначенням вчених (Ш.І. Бобохужаев, З.Ю. Юлдашев), це „сукупність умов та обов’язків, що описують конкретні, реальні обставини на даному етапі”. Кейс, це завжди моделювання життєвої ситуації. Як інтерактивний, кейс -метод може застосовуватися при закріпленні знань та вмінь, що були отримані на попередніх заняттях, розвиткові навичок аналізу та критичного мислення, зв’язку теорії та практики.

Кейси (ситуаційні вправи) мають чітко визначений характер і мету. Як правило, вони пов’язані з проблемою чи ситуацією, яка існувала чи й зараз існує. При цьому проблема чи ситуація або вже мали якесь попереднє рішення, або їх вирішення є необхідним і нагальним, а тому потребують аналізу.

Кожна з проблем (ситуацій), які розглядаються в кейсі, має відповідати чотирьом умовам.

По-перше, кейси повинні бути правдивими, реалістичними, однак, в той же час, не обтяженими деталями, бути за тематикою зв’язаними з матеріалом, що вивчається. Добрим вважається кейс, який відповідає десяти характеристикам якісного кейсу: бути вміло розказаною історією, стосуватися важливої проблеми, описувати драматичну ситуацію з прийняттям критичного рішення, містити конкретні порівняння, надавати можливість для узагальнення висновків, мати центрального героя, давати змогу оцінити ефективність вже прийнятих раніше рішень, бути оптимальним за розміром, містити оптимальний обсяг інформації.

По-друге, ситуаційні вправи пропонують розгляд феноменів, з якими, як правило, стикаються робітники в конкретних умовах.

По-третє, кейси загострюють інтерес учнів до питань, з якими ті стикаються, підкреслюють їх значущість та необхідність вирішення. Кейси також пропонують шляхи реакції та вдосконалюють майстерність учнів у вирішенні проблем.

По-четверте, кейси вдосконалюють практичні навички; спрямовують на пошук відповідних шляхів, можливих реакцій на різноманітні ситуації, використання специфічних інструментів та понять.

Навчання за допомогою кейсів розвиває здатність аналізувати, уникати помилок, які часто виникають під час виконання конкретних завдань.

Хороший кейс має задовольняти таким вимогам:

-                     відповідати чітко поставленій меті;

-                     мати відповідний рівень складності;

-                     ілюструвати декілька аспектів життя;

-                     не старіти занадто швидко;

-                     мати національне забарвлення;

-                     бути актуальним на сьогоднішній день;

-                     ілюструвати типові ситуації;

-                     розвивати аналітичне мислення;

-                     провокувати дискусію;

-                     мати декілька рішень.

Мета кейсів – детальний аналіз, а не оцінювання (особливо, завчасне оцінювання). Ціллю їх є не презентація специфічних «правильних шляхів», а допомога у набутті навичок аналізу. Разом з вдосконаленням аналітичних навичок метод ситуаційних вправ стимулює розвиток проникливості, є формою перевірки знань, розвиває здатність відокремлювати важливе від тривіального, виховує почуття відповідальності в процесі навчання.

Коротко кажучи, кейс-підхід має сприяти вдосконаленню здатності ізолювати проблеми та приймати ефективні рішення. Крім цього, такий метод вчить учнів аналізувати та розробляти програми дій, що, в свою чергу, мотивує їх до правильної поведінки у разі, коли настане час діяти в реальній ситуації.

Також кейси допомагають у перенесенні навчального середовища з аудиторії на робочі місця. Особливо це можливо з огляду на те, що учні:

а) краще усвідомлюють власні пріоритети та цінності, які мають відношення до їх професійної діяльності;

б) вчаться визначати класи більш чи менш типових ситуацій;

в) розвивають в собі ширші можливості для аналізу, оцінюють наслідки різних рішень.

Розглянемо п’ять видів навчання при методі кейс-стаді.

По-перше, кейси не вживаються з метою передачі знань (хоча, звичайно, деяка трансляція знань і відбувається). Кейси надають «образи» реальних проблем чи реальних ситуацій, які забезпечують учня знанням про те, що має бути зроблено.. Обговорення кейсів виступає потенційним поштовхом до обміну перспективами та досвідом практичної роботи.

По-друге, кейс полегшує інтеграцію та застосування знань. Кейс-метод базується на взаємообміні досвідом учнів найбільш зручним і економним шляхом.

По-третє, кейс-метод розвиває в учня здатність вирішувати складні, але корисні приклади проблем.

По-четверте, навчання кейс-методом загострює оцінювання пріоритетів та цінностей. Учень в процесі навчання демонструє власне ставлення, цінності та орієнтації, які підтримуються чи не сприймаються іншими слухачами.

Результати такого інтерактивного навчання важко передбачити чи перевірити, оскільки вони можуть приймати різні форми. Як правило, спільне порівняння та перевірка набутого досвіду привносять щось нове у практичну діяльність учнів.

По-п’яте, кейси завжди корисні в плані збагачення досвіду та удосконалення навичок, які учні застосовують, аби наблизити ті цінності, які вони вважають найбільш бажаними. Всі навички разом можуть бути описані однією фразою – творче вирішення проблеми і формування аналізу ситуації та прийняття рішення.

Навички, які розвиває метод:

аналітичні навички (вміння відрізняти дані від інформації, класифікувати, виділяти суттєву та несуттєву інформацію, аналізувати, представляти та добувати їх; мислити чітко й логічно),

практичні навички (формування на практиці навичок використання теорії, методів та принципів),

творчі навички (генерація альтернативних рішень),

комунікативні навички (вміння вести дискусію, переконувати, використовувати наочний матеріал та інші медіа-засоби, кооперуватися в групи, захищати власну точку зору, переконувати опонентів, складати короткий та переконливий звіт),

соціальні навички (оцінка поведінки людей, вміння слухати, підтримувати в дискусії чи аргументувати протилежні думки, контролювати себе тощо).

Кейси найкращим чином залучають учнів до активного вирішення ситуації, до участі в подіях кейса.

Кейс-підхід:


  • визначає проблему як таку, яка відповідає реальній ситуації, з якою учні стикаються в досвіді роботи;

  • підвищує залученість учнів до навчального процесу;

  • підштовхує учнів до дискусії з застосуванням різних підходів, інтерпретацій та персоналій;

  • сприяє навчанню без пресингу;

  • сприяє вихованню так званого «співчуття», коли учні ідентифікують себе з героями кейсу, представляють себе в різних ролях чи ситуаціях;

Мета кейс-методу – розвиток здатності тих, хто навчається, приймати рішення – потребує організації процесу навчання як процесу пошуку і прийняття рішень.

Ефективна підготовка до кейсів, на думку Дж. Пірса та Р. Б. Робінзона, передбачає таку діяльність: адекватно організовувати свій час на підготовку кейсу, читати кейс двічі, фокусувати увагу на стратегічних питаннях, не дивитися зверхньо на «речові докази», працювати у зручних для себе часових рамках, трансформувати свої знання у професійну галузь управління. Оскільки кейс-метод потребує активної участі, то учень має: регулярно відвідувати заняття, бути завжди готовим приймати участь у дискусіях, розглядати проблему у широкому аспекті, дотримуватися теми обговорення. У свою чергу викладач фокусує увагу, залучає учнів, акцентує навчальний процес на загальних концепціях, грає роль захисника «диявола» (займає контр-позицію).

Загальний порядок складання кейсу складається з таких елементів:


  • Вступ;

  • Загальні знання чи інформація про предмет;

  • Опис проблеми;

  • Заключення;

  • Додаток;

  • Обов’язковими складовими кейсу є такі:

  • Назва кейсу;

  • Опис основної ідеї кейсу (огляд кейсу);

  • Мета кейсу (чого навчає);

  • Місце кейса в учбовому плані (для самостійного планування навчального процесу);

  • Формулювання проблеми та план вивчення матеріалів кейса; Поетапне завдання для виконання;

  • Питання для обговорення;

  • Вимоги до оформлення результатів роботи з кейсом;

  • Опис ситуації;

  • Довідкові матеріали;

  • Посилання на додаткові інформаційні ресурси (для самостійного вивчення);

Процес пошуку та прийняття рішень, який учні проходять під час роботи над кейсом, можна представити шістьма фазами (табл. 1).
Таблиця 1.

Фази процесу пошуку та прийняття рішень

під час роботи над кейсом

1. Знайомство з конкретним випадком

Мета: розуміння проблемної ситуації і ситуації прийняття рішень

2. Інформація, яка отримується з наданих матеріалів і здобувається самостійно

Мета: навчитися здобувати і оцінювати інформацію, необхідну для пошуку рішень

3. Обговорення можливостей альтернативних рішень

Мета: розвиток альтернативного мислення

4. Резолюція. Прийняття рішень в групах

Мета: співставлення і оцінка варіативних рішень

5. Диспут. Окремі групи захищають свої рішення

Мета: аргументований захист рішень

6. Співставлення результатів. Порівняння рішень, прийнятих в групах, з рішенням, прийнятим в дійсності

Мета: оцінити взаємозв’язок інтересів, в яких знаходяться окремі рішення

 

В результаті аналізу таблиці можна виділити такі основні етапи створення кейсів:

1-й етап. Визначити мету створення кейсу, наприклад, навчання ефективним комунікаціям всередині організації (установи). Для цього можна розробити кейс, взявши за приклад добре відому організацію, описати її комунікації, які використовуються секретарями для організації роботи. Розробити питання та завдання, які дозволять учням засвоїти різні види комунікацій (наради різного рівня, щорічний звіт, внутрішньо організаційна газета, оголошення, брифінги тощо).

2-й етап. Ідентифікувати конкретну реальну ситуацію згідно з відповідною метою.

3-й етап. Провести попередню роботу з пошуку джерел інформації для кейсу. Можна використати пошук за ключовими словами в Інтернеті, аналіз каталогів друкованих видань, журнальних статей, газетних публікацій, статистичних даних.

4-й етап. Зібрати інформацію та дані для кейсу, різні джерела, в тому числі і контакти з організацією, яка описується в кейсі.

5-й етап. Підготувати перший варіант кейсу. Цей етап включає макетування, компоновку матеріалу, визначення форми презентації (відео, друк тощо).

6-й етап. Отримати дозвіл на публікацію кейсу у випадку, якщо інформація містить дані з конкретної організації.

7-й етап. Обговорити кейс, залучаючи якомога ширшу аудиторію, і отримати експертну оцінку колег перед його апробацією. Як результат такої оцінки можна внести необхідні зміни та покращити кейс.

8-й етап. Підготувати методичні рекомендації з використання кейсу. Розробити завдання для учнів і можливі питання для дискусії та презентації кейсу, описати передбачувані дії учнів і викладача в момент обговорення кейсу.

Ефективне використання кейсу потребує від викладачів ретельного планування. Така підготовка складається з двох частин – змісту та процесу.

Зміст означає вибір питань (проблем), на яких акцентується увага через застосування обраних процесуальних технологій. Процес означає технології щодо використання кейсів у класних завданнях, роботах у групі, рольових іграх та демонстраційних методах.



Підготовка змісту кейсів. Застосовується метод «кроків» щодо ідентифікації та вибору питань (проблеми) у окремому кейсі. Для слухачів даються такі завдання.

Крок І. Проаналізуйте зміст (сутність) кейсу. Прочитайте його декілька разів. У ході читання запишіть проблеми, які підіймаються героями, ситуаціями чи подіями.

Крок ІІ. Перегляньте список зафіксованих проблем. Можливо, треба щось додати, поновити. Переконайтеся, що охоплено весь спектр проблем. Цей список має відображати ваш досвід, освіту, особистість. Пам’ятайте, що немає «правильного» чи «неправильного» списку.

Крок ІІІ. Перегляньте фонд бібліотеки, зверніться до однокурсників, використайте власний досвід тощо. Знайдіть статті, книги, доповіді, які пропонують теоретичний матеріал (узагальнення, розповіді тощо) щодо питань (проблем), які ви обрали. У цьому випадку ви будете повністю готові до виконання кейсу. Це також допоможе вам обрати техніки щодо використання кейсу.



Зв’язок з обраною літературою для читання.

Ретельно відібрана література для читання збагатить та сфокусує навчальний потенціал кейсів. Загалом, корисні завдання з читання. Один і той самий кейс можна використовувати з різними цілями, з різними завданнями для читання.



Підготовка кейсів для обговорення.

Готуючи кейс до використання в класі, викладач має визначитися з цілями; використовуючи свій власний стиль, не забувати про можливості, закладені у кейсі. Це може бути технічний чи інтуїтивний підхід. Природно, можуть виникнути питання: наскільки зручно викладач почувається серед слухачів? Веде викладач слухачів до специфічних висновків кейсу, чи навпаки надає групі можливість зробити власні «відкриття»? Викладач – прихильник невизначеності, постійно ставить запитання, чи у нього чіткі та специфічні цілі курсу? Кожен з викладачів має визначитися з цими питаннями і розробити власну стратегію використання кейсів в контексті свого курсу. Той чи інший кейс передбачає мету використання: одні розкривають етичні питання чи міжособистісні проблеми, інші закликають до проектування поведінки героїв (подій), є й такі, що вимагають ретельного аналізу. Деякі кейси передбачають рольові ігри: учні та викладачі можуть безпосередньо розіграти героїв кейсу. Є кейси, які представляють собою діалог між героями, інші надають слухачам змогу підготувати повідомлення, є й такі, що стимулюють формальні дебати в класі.

Загалом, кейси розробляються і використовуються з огляду на різноманітні інструкційні цілі та цілі курсу. Вони включають:


  • непряму соціалізацію через використання реального досвіду;

  • розвиток особистісних правил реагування та поведінки на складні ситуації;

  • розвиток навичок відокремлення фактів від припущень;

  • практикум у висловленні цілей та формулюванні стратегій із залученням особистісних, організаційних та між-організаційних відносин;

  • досвід ретельної аргументації своїх суджень та опору спокусі відразу робити висновки щодо фактів, вміння вислухати різноманітні думки одногрупників;

  • вдосконалення здатності застосування «книжної» теорії у практичних цілях;

  • досвід вирішення проблем та прийняття рішень у групі;

  • вдосконалення діагностичних навичок та навичок проектування ефективного втручання в управлінські справи;

  • перевірку особистісних цінностей та цілей;

  • розвиток та перевірку меж власної поведінки;

  • співвідношення «великої картини» з «малим прикладом»;

  • виховання почуття особистого залучення до досягнення поставлених цілей.

Звичайно, у кожного викладача можуть бути власні цілі щодо використання кейсів у класі. Дуже багато тактичних дій можуть сприяти успішному виконанню інструкційних та персональних цілей у кейс-навчанні. Наприклад, викладач може запропонувати слухачам дати відповіді на такі питання:

  • Які факти згадуються у кейсі?

  • Які передбачення зроблені у кейсі?

  • Які висновки ви зробили з цих фактів та передбачень?

  • Які теорії, загальні положення чи правові доктрини присутні у кейсі?

  • Якого досвіду ви набули під час читання кейсу та чого навчилися з цього досвіду?

  • Які пропозиції (рекомендації) можна зробити? Для кого і чому?

Для тих учнів, хто читає кейси неуважно, а тому не бачить основної ідеї (чи ідей) кейсу, можна запропонувати підготувати роботу з зазначенням цілей кейсу у вигляді концентровано підібраних декількох слів; перевести зміст кейсу на мову і термінологію підручника; відокремити факти від думок; підготувати діаграму центральної проблеми кейсу та всі додаткові фактори, що мають до неї відношення.

Існує також багато технік залучення всієї групи до роботи. Х. Фокс пропонує технологію «Філіпс 66», за якої учні діляться на групи з 6-ти чоловік, яким дається 6 хвилин на те, щоб сформулювати свою позицію та обрати того, хто буде її презентувати. Викладач може запропонувати також групам попередні вирішення проблеми і дати їм завдання оцінити ці рішення (погодитися чи піддати критиці). Учнів можна поділити на команди для підготовки письмових чи усних доповідей. Цікавими варіантами загальної технології викладання кейсів, яку пропонує Х. Фокс, могли б бути, наприклад, такі: викладач рекомендує різні види робіт, які виконує кожна група. В результаті, всі спостерігають за тим, що зробила кожна з груп; можна запропонувати рольову гру з її подальшою презентацією.

Х. Фокс також пропонує декілька технік, аби підвищити здатність учнів застосовувати досвід, отриманий в результаті аналізу кейсу. Одна з них – запропонувати учням розглянути загальні ситуації, де можна застосувати розроблені в ході обговорення кейсу рішення. Така техніка сприяє розвитку принципу дії та визнання структурних узагальнень.

Ще одна техніка стимулювання застосування знань, отриманих під час роботи над кейсами – дати учням можливість вести заняття чи написати кейс самим та поділитися ним з одногрупниками. Якщо викладач вибирає цю технологію, важливо забезпечити учнів інструкціями (вказівками) щодо написання кейсів. Серед найважливіших: 1) зробіть кейс таким, який зорієнтований на рішення, а не на опис ситуації чи легкої проблеми; 2) пишіть кейс з точки зору якоїсь особи, навіть якщо ця особа не з’являється безпосередньо у кейсі; 3) надайте у кейсі достатньо відповідної інформації для використання її як основи прийняття рішень чи рекомендацій.

Існує ціла низка спроб розрізняти та типологізувати метод кейсу.

Типологія кейсів як педагогічного інструменту, який використовується для досягнення певних навчальних цілей, представлена в монографії П. Шеремета та Г. Каніщенка і має такий вигляд:

-                       кейс, що вимагає прийняття рішення;

-                       кейс, що вимагає розробки стратегії;

-                       описовий кейс;

-                       кейс, що вимагає визначення проблеми;

-                       кейс, що вимагає застосування теоретичних понять.

Стосовно відображення матеріалу, виду отримання й обробки інформації, процесу прийняття рішення, рішення проблеми й оцінки рішення розрізняють чотири варіанти кейс-методу.

Таблиця 2.

Основні методичні варіанти метода кейсу

 

Метод

Пізнання проблем

Отримання інформації

Визначення різних варіантів рішення

Рішення проблеми/прийняття рішення

Оцінка (критика) рішення

Метод навчання за допомогою ситуаційних вправ

(Case-study method)



Головне завдання – аналіз прихованих проблем

Інформація надається

За допомогою наданої інформації розробляються варіанти рішення проблеми і приймаються відповідні рішення

Порівняння власного рішення з рішенням, яке було прийнято в дійсності.

Метод проблемних ситуацій

(Case-problem method)



Проблеми чітко названі

Інформація надається

Головне завдання –

за допомогою названих проблем і наданої інформації розробляються варіанти рішення і приймається рішення



Можливе порівняння власного рішення з рішенням, яке було прийнято в дійсності

Метод ситуацій-випадків (Case-Incident Method)

Інформація надається неповна

Головне завдання –

самостійне отримання інформації



 

 

Метод визначених проблем

(Stated-problem method)



Проблеми називаються

Інформація надається

Наводяться готові рішення з обґрунтуванням: можливий пошук додаткових альтернатив

Головне завдання –  оцінка (критика) прийнятих рішень

Case-study method. Цей варіант часто відрізняється великим обсягом матеріалу, оскільки окрім опису ситуації надається і весь обсяг інформаційного матеріалу, яким можуть користуватися учні. Основний наголос в роботі над кейсом робиться на аналізі і синтезі проблеми і на прийнятті рішення.

Case-problem method. В цьому варіанті під час опису кейса чітко називається і проблема. Таким чином, залишається більше часу на розробку варіантів рішення та їх детальне обговорення.

Case-Incident Method. Цей варіант відрізняється тим, що в центрі уваги знаходиться процес отримання інформації. З цієї причини ситуація часто відображається не в повному обсязі. Однак така форма роботи потребує багато часу, її можна вважати особливо наближеною до практики, тому що на практиці саме отримання інформації складає суттєву частину всього процесу прийняття рішення.

Stated-problem method. Характерною рисою цього варіанту є надання готових рішень та їх обґрунтування. Завдання учнів полягає в першу чергу в ознайомленні зі структурою процесу прийняття рішення на практиці, в критичній оцінці прийнятих рішень і по можливості у розробці альтернативних рішень.

Таким чином, кейси використовуються різноманітним чином. Їх мета – спонукати учнів до творчості. Кейси – суттєвий та гнучкий педагогічний ресурс, універсальний засіб для вивчення різноманітних дисциплін, які характеризуються тим, що вони передбачають пошук відповіді на проблемні питання. Кейси швидше спрямовані не на отримання готових знань, а «на творення» нових знань, що передбачає співтворчість учня і викладача. Останній виступає у ролі координатора процесу навчання. Разом з тим, результатом кейсу є не лише оволодіння новими знаннями, але й набуття професійних навичок, цінностей.

Перевага кейс-метода відносно традиційних, що застосовуються у навчальному процесі, є незаперечною. Кейс-метод дозволяє зацікавити учнів процесом навчання, формує сталий інтерес до конкретної навчальної дисципліни, сприяє активному засвоєнню знань та навичок.

 Проте кейс-метод має певні недоліки:

-  недостатньо досліджений у педагогіці;

- не сприяє глибокому вивченню педагогічних проблем і завдань;
-  вимагає більших затрат часу;
- потребує від викладача певного досвіду, глибоких знань у проведенні дискусії та аналізу "кейсової" ситуації;
- викладач повинен вміти відмовитися від власних суджень та упереджень.

Кейс-метод ґрунтується на принципах, які фактично змушують переглянути ролі викладача і учня. Зобов'язання викладача при застосуванні кейс-методу полягає в тому, щоб створити в навчальної аудиторії такі умови, які б дозволили розвинути у учнів вміння критично мислити, аналізувати, спонукати їх до того, щоб в процесі дискусії поділитися власними думками, ідеями, знаннями та досвідом. Зобов'язання учня полягає в тому, щоб збагачуючи своєю творчою енергією навчальний процес, прийняти на себе частку відповідальності за його результативність. При цьому вони повинні усвідомлювати, що викладач знаходиться в аудиторії для того, щоб допомогти їм, і учні мають скористатися цим у повній мірі, проте основна відповідальність за те, чому вони навчились, лежить на них.

Індивідуальний аналіз кейсу і його обговорення в групі дають набагато більші можливості для розвитку фахової майстерності, ніж заучування підручника чи конспекту лекцій.

Даючи учням завдання у формі кейсів, ми відкриваємо їм значно більшу можливість поділитися своїми знаннями, досвідом і уявленнями, тобто навчитися не тільки у викладача, а й один у одного. Такий метод піднімає впевненість учнів у собі, у своїх здібностях. Вони активно вчаться слухати один одного і точніше висловлювати свої думки.

Найголовнішою навичкою, яку здобуває учень під час навчання, повинно стати вміння  під професійним кутом зору сприймати будь-яку наочну, вербальну інформацію, самостійно осмислювати, приймати рішення, оцінюючи його можливі наслідки, визначати оптимальні шляхи реалізації цього рішення.


Література.





  1. Бобохуджаев Ш.И., З.Ю. Юлдашев Инновационные методы обучения: особенности кейс-стади метода обучения и пути его практического использования. – Ташкент. -2006.

  2. Гладких И.В. Методические рекомендации по разработке учебных кейсов. – СПб, 2004

  3. Кайзер Ф.-Й., Камински Х. Методика преподавания экономических дисциплин. Основы концепции, направленной на активизацию процесса обучения, с примерами. – СПб: НПО «Мир и семья», 2002.

  4. Смолянинова О.Г. Дидактические возможности метода сase-study в обучении студентов // www. lan.krasu.ru.

  5. Сурмин Ю. Размышления после «обновления» интеллекта // Персонал .- № 6. – 1998.

  6. Шеремета П. Каніщенко Г. Кейс-метод: з досвіду викладання в українській бізнес-школі. – Київ: Центр інновацій та розвитку. – 1999.

  7. Fox H. W. Two Dozen Ways of Handling Cases: Depending on How You Count. In Collegiate News and Views XXVI:3, Spring 1973.

  8. Pearce J., Robinson R. B. Jr. Cases in Strategic Management. – Burr Ridge, Illinois. Boston, Massachusetts. Sydney, Australia. – 1994. – 520 p.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка