Кеш-кредитів: брати чи не брати?



Сторінка2/12
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.03 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Nota bene: тільки оптимізм!

Економічна оцінка вступу до СОТ і наслідків лібералізації ринку послуг, здійснена Міжнародним центром соціально-економічних досліджень CASE Україна, свідчить, що агреговане зростання випуску у сфері фінансового посередництва становитиме 3,9% щорічно в довгостроковому періоді. Ключову роль у цьому процесі відіграватиме спрощення умов доступу до прямих іноземних інвестицій. Таким чином, прогнозується зростання експорту в галузі на 6,3%, імпорту – на 10,5% щороку. Лібералізація торгівлі послугами загалом сприятиме довгостроковому зниженню цін, здешевленню фінансових ресурсів для бізнесу й домогосподарств, підтримуватиме мале та середнє підприємництво.



У макроекономічному значенні поворотним пунктом стане дедалі більша орієнтованість економіки на сектор послуг як у сукупному випуску, так і в зайнятості населення.


Заголовок

Фантазії на тему кеш-кредитів: брати чи не брати?


Підзаголовок




Рубрика

Cтратегії&Капітал

Підрубрика

послуги

Автор

Ірина ВОЛКОНСЬКА

Вріз на початку статті

Вам потрібні гроші. Готівкою та негайно. Якщо позичити у родичів немає можливості, а спонсори з великими гаманцями – не ваші близькі друзі, доведеться шукати офіційні шляхи.

Останнім часом спостерігається зростання попиту на „живі” кредитні гроші, і це впливає на ринок. Ми вирішили з’ясувати, чому банки та кредитні спілки так щедро роздають готівку, чим ризикують і чому це може бути небезпечно для споживачів.


Кількість знаків

8 000


Трохи кредитної історії
Історія розвитку кредитних відносин складається з трьох основних етапів:

1.Первинне становлення: на ринку позичкового капіталу не було спеціалізованих структур-посередників. Прямі кредитні угоди укладалися між власником вільних грошових коштів та позичальником. Кредит використовувався без подальшої капіталізації (не на виробничі потреби) і мав надвисоку норму відсотка за користування. Цей етап завершився, коли виникла гостра необхідність в позичкових фінансових ресурсах для виробничих потреб. Індивідуальних капіталів лихварів вже було недостатньо для забезпечення попиту.

2.Структурний розвиток ринку кредитних відносин. На ринку почали працювати посередники – кредитно-фінансові організації. Вони акумулювали вільні грошові ресурси з подальшою капіталізацією, передавали позичальникам в платне користування кошти; обслуговували деякі платежі та фінансові операції. Щоправда, система на той час працювала децентралізовано, і держава не могла регулювати ці процеси.

  1. Сучасний стан: централізоване регулювання кредитних відносин. Кредитні вливання – один з важелів корегування державою економічних процесів. Розвиток інформаційних технологій, запровадження глобальних банківських мереж, комп’ютерних комунікацій і баз даних дозволили вивести обслуговування клієнта на якісно вищий рівень, у тому числі – на міжнародних ринках.



Банк, готівка та треті особи
Сьогодні українські банки пропонують кеш-кредити на суму до 70 000 грн. Визначаючи платоспроможність особи, банківські установи керуються підтвердженими даними про зарплату позичальника за останні шість або десять місяців. Цього достатньо, аби визначити мінімальну суму, яку потенційний клієнт зможе погасити.

Попит на кеш-кредити наразі зростає. Наприклад, OTP Bank, кредитний портфель якого на 01.12. 2007 р. становив 42 млн гривень, надано позику 5,5 тис. клієнтів.

За твердженнями фахівців у цій сфері, попит на споживчі кредити існував завжди. Однак свого апогею він досяг три роки тому. Ситуація дещо змінилася, коли на ринок вийшли іноземні гравці. «Аби знизити ризики програшу через активність конкурентів чи через неповернення коштів, до відсоткових ставок почали включати всі витрати», - розповідає провідний спеціаліст-аналітик „Діамантбанку” Михайло Ігнатенко.

Як правило, наші співвітчизники беруть кеш-кредити в національній валюті і витрачають на ремонт, придбання меблів, навчання, відпочинок. Виплачувати позику більшість українців теж воліє у гривні: люди намагаються уникати валютних ризиків.


У найближчому майбутньому разом зі зростанням рівня доходів населення будуть збільшуватись і середні суми кредитування без застави. Банки вже готові до компенсацій можливих втрат – за рахунок відсотків з гаманця клієнта.

Заступник керівника Управління розвитку продуктів для приватних клієнтів ОТР Bank Юрій Воронюк зазначає: „Ефективна відсоткова ставка на готівковий кредит сягає 50 - 60% річних у гривні та близько 30 - 40% в доларах США. Для порівняння: відсоткові ставки в доларах США за іпотечним кредитом – 12% річних. Чому так? Пов’язано це з тим, що ризики готівкового кредиту більші, ніж при кредитуванні під заставу майна, яке може бути використане для погашення боргу. Відсоткова ставка протягом усього терміну угоди є незмінною, однак протягом першого року виплати будуть найбільшими, бо відсоток нараховується на залишок. До п’ятого року обслуговування кредиту сума відсотку містить компенсацію інфляційної різниці ”.

Фактично видача готівкового кредиту є нецільовою операцією, але в Україні банк іноді може надати готівку для придбання конкретного товару. Наприклад, при іпотечному кредитуванні угода купівлі-продажу укладається в приміщенні банку, а передача коштів відбувається під час підписання всіх необхідних фінансових документів. У разі ж видачі готівки на придбання автомобіля банківська установа не зможе гарантувати фірмі-дилеру, що гроші з банку через клієнта потраплять на рахунок цієї фірми.
За умови підвищених відсоткових ставок на кеш-кредит від клієнта вимагають мінімальний пакет документів. Коли ж банки обирають стратегію ретельної перевірки фінансових можливостей кредитора, що забирає більше часу, це дозволяє зробити відсоткову ставку максимально вигідною для клієнта. Погашення за „готівку” складає сьогодні 26% річних — це середня ціна на ринку. Максимальний термін за таких умов не перевищує двох років. Чим менший строк кредитування, тим менше відсотків доведеться виплачувати клієнту.

Простіше отримати гроші під конкретний товар, коли на руках є рахунок-фактура. Нецільові кредити готівкою або на платіжну картку вимагають більш ретельної перевірки клієнта.
Михайло Ігнатенко, провідний спеціаліст-аналітик „Діамантбанку”
Щоб отримати готівковий кредит, необхідно надати банку пакет документів і пройти процедуру аналізу платоспроможності. При безготівковому та готівковому кредитах ці процеси є ідентичними. Якщо зважати лише на швидкість перевірки та документального оформлення, то отримати кеш-кредит простіше, ніж безготівковий.

Готівкові кредити потребують інвестицій в ІТ-технології для проведення аналізу платоспроможності клієнта та видачі йому кредиту протягом 30 – 60 хвилин.
Юрій Воронюк, заступник керівника Управління розвитку продуктів для приватних клієнтів ОТР Bank

Кредитні спілки і готівка
Кредитних спілок (КС) в Україні більшає. Це неприбуткові організації, засновані фізичними особами, професійними спілками та їхніми об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Такі організації також мають право та можливості видавати кеш-кредити. Гроші – в обмін на членство в КС. Умови – лояльні. Наприклад, вступний внесок до КС „ЯЄ Гедеон” – 5 гривень. Гроші ж можна отримати на суму від 500 до 1,5 млн гривень. Фактична мета, заради якої людина прагне надягти на себе кредитне ярмо, спілками детально з’ясовується. Голова правління КС „ЯЄ Гедеон” Володимир Шульга ділиться досвідом: „Зарплата навіть в кілька тисяч доларів – це пасив, а от бізнес – актив, тобто гроші, які працюють на вас. Тому перед тим, як надати позику, ми пропонуємо нашим клієнтам на вибір кілька бізнес-планів, фактично – кілька працюючих схем, на основі яких людина будує власну прибуткову справу. До бізнес-портфелю входять і готівка, і офіс, і набір фінансових рішень. Людина отримує бізнес під 2% щомісяця. ”

Щоправда, не кожен українець здатен зробити власну справу прибутковою, як і не всі забаганки потенційного позичальника може профінансувати кредитна спілка...

Насамкінець зазначимо, якими б привабливими не були кредитні пропозиції, не поспішайте погоджуватися, адже позичивши, скажімо, дві тисячі, як не крути, повертати доведеться близько чотирьох.



Кредитна спілка здійснює такі види діяльності:


  • надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формах;

  • залучає на договірних умовах вклади своїх членів і депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формах;

  • виступає поручителем виконання членом спілки зобов’язань перед третіми особами;

  • залучає на договірних умовах кредити банків, об’єднаної кредитної спілки, кошти інших установ та організацій;

  • виступає членом платіжних систем;

  • оплачує за дорученням своїх членів вартість товарів, робіт і послуг у межах наданого їм кредиту.



Заголовок

Торговельний еквайринг:


Підзаголовок

чи є альтернатива?

Рубрика

Cтратегії&Капітал

Підрубрика

технології

Автор

Олександр УЛАНОВСЬКИЙ

Вріз на початку статті

Еквайринг як послуга розрахований на торговельно-сервісні підприємства: магазини, кафе, ресторани тощо. Такі заклади здійснюють масові електронні платежі. Сучасні способи оплати товарів і послуг, до яких належить еквайринг, наразі вважаються не лише надійними та зручними, а й перспективними.


Кількість знаків

15 800


Таке загадкове слово
Загалом термін «еквайринг» (від англ. acquire – купувати) означає сервіс, за допомогою якого торговельно-сервісні підприємства можуть приймати платіжні картки клієнтів для оплати за товари й послуги або здійснювати видачу готівкових коштів.

Якщо готівка не використовується, а товари та послуги оплачуються через посередництво банківських платіжних карток, йдеться про торговельний еквайринг. Банкоматний еквайринг передбачає видачу готівки на території торговельно-сервісних підприємств через спеціальні автоматичні касові пристрої – банкомати. Бурхливий розвиток всесвітньої глобальної інформаційної мережі сприяв виникненню нового виду еквайрингу, пов’язаного з можливістю проводити оплату товарів чи послуг за допомогою платіжних карток на спеціальних веб-сторінках Інтернет-магазинів, так званого Інтернет-еквайрингу.

Зазвичай поняття «еквайринг» пов’язується лише з можливістю проведення розрахунків в торгових точках, тобто мається на увазі торговельна версія цього явища.

В Україні еквайринг асоціюється з банками, хоча в за кордоном подібну послугу надають крім фінансових установ і спеціалізовані еквайрингові компанії (еквайри).

Впровадження еквайрингу для торговельно-сервісних підприємств має ряд переваг: безоплатні реєстрація торгової точки; забезпечення необхідним обладнанням для прийому карт, витратними й рекламними матеріалами; інкасація сліпів при використанні імпринтерів; навчання персоналу підприємства тощо. За все платить банк, зацікавлений у впровадженні еквайрингу. Цікаво, що деякі торгові заклади беруть з банків орендну плату за встановлене обладнання.

Недоліком еквайрингу для підприємств торгово-сервісного обслуговування є стягнення еквайром комісії, яка розраховується в процентах від торгового обороту, здійсненого через встановлене обладнання (як правило, не менше ніж 2%). Це призводить до втрати частини торговельної надбавки. Не надто подобається представникам цього виду бізнесу і легалізація частини торгового обороту, яка при впровадженні еквайрингу стає неминучою. Особливо гостро зазначену проблему відчувають невеликі торговельно-сервісні заклади. Як правило, вони оформлені на одного чи декількох підприємців, які мають право користуватися спрощеною системою оподаткування, сплачуючи єдиний податок. Такі заклади ретельно стежать за тим, аби не перевищити законодавчо встановлену межу надходжень на поточний рахунок — 500 тис. гривень на рік.


До речі

Банки здійснюють розрахунки з торговою точкою відповідно до операцій, проведених з використанням банківських карток, протягом трьох робочих днів, що настають за днем прийому документів електронних журналів. Сума комісії визначається індивідуально для кожної торгової точки залежно від типу авторизації, обороту за картками та ступенем зацікавленості банку в конкретному клієнті.
Обладнання для еквайрингу
Залежно від обсягу операцій еквайринг може здійснюватися з використанням таких типів обладнання:

- імпринтерів;

- платіжних терміналів;

- спеціалізованих касових апаратів.



Імпринтер — це механічний пристрій, за допомогою якого здійснюється оформлення сліпу — спеціального чека оплати по картках. При використанні імпринтера касир:

- проводить авторизацію (тобто перевірку легальності і платоспроможності) картки по телефону;

- робить відбиток картки на сліпі;

- вписує в сліп необхідні дані клієнта.

Надалі всі сліпи через службу інкасації відправляють на оплату до банку.

Недолік такої технології — необхідність постійно контактувати з банком для підтвердження наявності коштів у покупця. Для продавців це не дуже зручно. Крім того, між фактом продажу товару та моментом зарахування відповідної суми на рахунок торговця інколи минає близько 10 днів. Така ситуація може спровокувати появу підроблених платіжних документів. Саме тому імпринтери використовуються дедалі рідше. На зміну їм приходять досконаліші платіжні термінали.



Платіжний термінал, або POS-термінал (від англ. point of sale – торгова точка), — електронний пристрій, підключений через канали зв'язку до процесингового центру банку.

При проведенні платежу через термінал касир лише поміщає картку в зчитувальний пристрій, а всі подальші дії здійснюються в автоматичному режимі:

- термінал зчитує інформацію з картки;

- проводить авторизацію;

- роздруковує чек;

-періодично надсилає до процесингового центру інформацію про виконані операції.

Наявність терміналу дає змогу приймати до оплати картки як міжнародних, так і локальних платіжних систем, а також значно прискорює проведення операцій і скорочує термін відшкодування коштів.

Сьогодні банками найчастіше використовуються такі види платіжних терміналів:

- звичайні POS-термінали, що з’єднуються з процесингом за допомогою телефонної лінії;

- POS-термінали з радіозв’язком, які не потребують виділення окремої телефонної лінії;

- мобільні POS-термінали із GSM-зв’язком чи з Wi-Fi-рішенням, що дає змогу переміщати термінал в межах торговельного закладу.

Окрім цього, POS-термінали можуть обладнуватися ПІН-клавіатурою (ПІН-падом), що дозволяє знизити ризик проведення шахрайських операцій в термінальній мережі.



Спеціалізовані касові апарати мають інтегрований (тобто вбудований в касовий модуль) платіжний термінал, який виконує ті самі функції, що й окремий пристрій. Таке рішення дозволяє ефективно організувати на апаратному та програмному рівнях виконання торговими точками платіжно-розрахункових функцій, пришвидшити обслуговування клієнтів, знизити ймовірність операційних помилок.
Nota bene

Обираючи еквайринг, торговельно-сервісні підприємства отримують низку переваг:

  • на 20 - 30% збільшується обсяг продажу;

  • з’являються нові платоспроможні клієнти, що звикли розраховуватися тільки картками. Такі люди, як свідчить статистика, набагато легше розлучаються з грошима і частіше здійснюють спонтанні покупки;

  • приймаючи до оплати платіжні картки, організація застрахована від потрапляння фальшивих купюр, вона економить на інкасації готівки, забезпечує клієнтам зручніший спосіб здійснення розрахунку;

  • встановлюючи обладнання банку, торгова точка може на пільгових умовах скористатися спеціальними банківськими послугами, взяти участь в дисконтно-бонусній програмі, безкоштовно рекламуючи себе серед клієнтів банківської установи.



Закон — ЗА
У 2004 році Закон «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» було доповнено пунктом 14.7. Ним, зокрема, передбачено, що «торгівці, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг та які відповідно до закону повинні використовувати реєстратори розрахункових операцій, зобов'язані забезпечити можливість здійснення держателями спеціальних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням цих спеціальних платіжних засобів (як мінімум трьох міжнародних та/або внутрішньодержавних платіжних систем)».

На виконання цієї вимоги у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено умови переведення торгівців, що провадять господарську діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, на обов'язкове приймання платіжних карток в оплату за продані товари (надані послуги), затверджені Постановою «Деякі питання здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» № 377 від 29.03.2006 р.

Відповідно до зазначеної Постанови приймання платіжних карток в оплату за товари/послуги є обов'язковим для підприємств з обсягом розрахункових операцій від 5 млн гривень, а також підприємств, де площа торговельного залу становить не менше ніж 400 кв. м. До цієї категорії потрапляють універсальні магазини типу супермаркетів (400 -2500 кв. м) і гіпермаркетів (2500 - 4000 кв. м).

Нормативними документами передбачена також схема поступового переходу представників сервісно-торгового бізнесу (торговельних підприємств, що здійснюють продаж транспортних засобів та запчастин до них, високотехнологічних товарів, побутової і офісної техніки, меблів, виробів з натурального хутра та шкіри, ювелірних виробів, парфумерно-косметичних товарів, лікарських засобів, виробів медичного призначення і засобів особистої гігієни, нафтопродуктів на АЗС) до прийому карток. Передбачається, що процес завершиться до 1 січня 2009 року.

Термінальне обладнання має бути встановлено в загальнодоступних закладах громадського харчування з кількістю місць понад 40, у готелях, туристичних фірмах, залізничних касах і касах авіаперевізників, у прокатних, страхових компаніях, банках і закладах ігрового бізнесу. Отже, Кабмін зобов’язав забезпечити прийом карток торговельно-сервісні підприємства, що здійснюють продаж товарів/послуг масового споживання, у тому числі й достатньо дорогих, на менших площах і з меншими обсягами виручки, а це суттєво розширює перелік точок, які потребують якнайшвидшої «терміналізації».

Питання щодо кількості платіжних терміналів, які потрібно встановити у торговельному закладі для обслуговування споживачів, такі підприємства мають право вирішувати самостійно. Здебільшого вони обмежуються терміналами двох-трьох банків, щоб знизити ризик можливих технічних збоїв і водночас забезпечити обслуговування спільних кобренд-карток.



Ринкові реалії
Стрімке зростання емісії карток у вітчизняних банках пов'язано з очевидними перевагами для клієнта цих універсальних фінансових інструментів. За допомогою платіжної картки можна знімати кошти будь-де і будь-коли. До того ж клієнт економить гроші, отримуючи знижки або бонуси на покупки в мережі підприємств - партнерів банку за дисконтною програмою, і користується кредитним лімітом. Також держателі карток можуть отримувати додатковий дохід – на позитивний залишок коштів на картковому рахунку нараховуються відсотки.

Станом на 1 грудня 2007 року в Україні було емітовано понад 49 млн платіжних карток. Проте обсяг операцій, де останні виступають платіжним інструментом, залишається вкрай низьким. Якщо у 2006 році він становив 152 млрд гривень, то у 2007 зріс лише на 40% — до 212 млрд гривень. При цьому, за даними Української міжбанківської асоціації членів платіжних систем (ЕМА), для обслуговування карток в закладах торгівлі на кінець 2007 року використовувалося лише 61 тис. платіжних терміналів.

Темпи зростання кількості торговельних підприємств, що обслуговують картки, відчутно відстає від темпів зростання чисельності держателів карток. У суспільстві відчувається незадоволення таким рівнем розвитку українських торговельних мереж. Фахівці пов'язують цей факт з низькою культурою здійснення безготівкових розрахунків на території України. Знизити рівень «готівковості» вітчизняної торгівлі заважає й те, що

прийняті нормативні акти, якими регламентуються ці питання, не враховують позитивний світовий досвід впровадження безготівкових платежів (суми операцій, категорії підприємств, кількість терміналів відповідно до чисельності електронно-касових апаратів тощо). Держава практично не контролює виконання торговельно-сервісними підприємствами, що використовують реєстратори розрахункових операцій, обов'язкової вимоги приймати картки для сплати за товари/послуги. У країні відсутня програма, яка б заохочувала підприємства до цього, а в більшості українських банків подібна послуга взагалі не популяризується.

Однак вихід з цієї ситуації є. Враховуючи пропозиції банків станом на 12 вересня 2007 року директор Асоціації ЕМА Олександр Карпов звернувся з листом до Кабміну, у якому, зокрема, було запропоновано:

- підтримати парламентські ініціативи щодо внесення до законодавства України відповідних змін для прискореного розвитку безготівкових розрахунків;

- сформувати під керівництвом Міністерства фінансів України постійно діючу робочу групу з розвитку безготівкових розрахунків, до якої б увійшли представники відповідних державних органів (Міністерства фінансів, ДПАУ, Держспоживстандарту, Міністерства економіки та НБУ) і профільних асоціацій для координації впровадження програми розвитку безготівкових розрахунків в , як мінімум, до грудня 2009 року;

- підготувати проекти документів, які б доповнювали наявні нормативно-правові акти, згідно з концепцією поширення безготівкових розрахунків з використанням спеціальних платіжних засобів.

У листі також йдеться про необхідність внесення змін до Постанови № 377. Зокрема, за умови збереження суми річної виручки у межах 5 млн гривень зобов’язати представника торговельно-сервісного бізнесу встановити термінальне обладнання:

- якщо середньомісячне надходження готівки до каси більше за встановлену законодавством суму — 420 тис. гривень;

- якщо при проведенні розрахунків перевищено граничну суму (10 тис. гривень) готівкового розрахунку.

При цьому кількість платіжних терміналів має становити протягом першого року – 50%, другого – 75%, третього – 100% чисельності касових кабін або реєстраторів розрахункових операцій підприємства.

Чи прислухається влада до слушних порад експертів ринку, покаже найближче майбутнє.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка