Кеш-кредитів: брати чи не брати?



Сторінка6/12
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.03 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Вся сила - в спілкуванні
Важливою складовою особистого піару є грамотна організація комунікації керівника. Як наголошувалося вище, PR не був би собою без взаємодії із зовнішнім середовищем. Саме тому не слід нехтувати можливістю розміщувати інтерв’ю з об’єктом піару на сторінках спеціалізованих видань. Краще обирати саме фахові видання, рейтингові більше підійдуть політикам.

Позитивно позначається на іміджі також самостійна підготовка керівниками статей до тих же спеціалізованих видань та оперативне надання коментарів на вимогу журналістів. Радіо і телебачення штурмувати не варто. Подібні кроки доцільні, якщо у майбутньому керівник збирається розпочати політичну кар’єру.

Комунікації із зовнішнім середовищем повинні здійснюватися цілеспрямовано: і піар-менеджер, і сам керівник мають чітко усвідомлювати їх остаточну мету.

Спілкуючись із підлеглими, партнерами і конкурентами (по суті різними соціальними групами), необхідно мати якнайповнішу інформацію про них і відповідно до цього вибудовувати стратегію спілкування. Західні піарники представляють публіці своїх підопічних у різних амплуа, в результаті чого досягають стабільного успіху. Чим багатограннішим уявляється керівник, тим більше симпатиків він має. На підтвердження цього факту можна навести такий приклад. Соціальне уявлення про Гітлера цілеспрямовано створювалося Геббельсом. Цікаво, що воно не обмежувалося героїзацією цієї одіозної постаті. Створений ним портрет фюрера являв собою продумане поєднання різного роду інформації. Студентам та інтелектуалам Геббельс представляв Гітлера як художника та архітектора, що був змушений залишити навчання 1914 року через необхідність служити нації; людям сентиментальним – як людину, що обожнює дітей; робітникам диктатора показували неабияким трудягою, а ветеранам – вишколеним солдатом Першої світової війни.

Сьогодні успішна комунікація можлива за умови, що об’єкт піару має неабиякі акторські здібності. Як і політики, перші особи компанії повинні добре володіти собою, демонструючи лише необхідну в даний момент інформацію. При цьому в поведінці неприпустимі награність та штучність.

Керівник, якому імпонує більшість підлеглих, котрий має дружні стосунки з партнерами по бізнесу і спокійно спілкується з конкурентами, завжди має бути впевненим у власних силах, ідеях та переконаннях. Ораторській майстерності такого управлінця можна лише позаздрити – пояснити найскладніше він може простими і зрозумілими фразами. Заслужити любов і повагу аудиторії можна також через досконале володіння техніками прихованого управління людьми. Що тут скажеш, успіху досягають люди талановиті. Тож, аби особистий піар приніс очікувані результати, талановитим має бути не лише PR-менеджер, а й сам керівник. А талант, як відомо, має досить несправедливу формулу: 2% - унікальні здібності, решта – тяжка щоденна робота...


До речі
Формуванню позитивного іміджу першої особи компанії серед персоналу сприяє використання прийому „Він – один із нас”. Публіці імпонує ситуація, коли успішна людина не відсторонюється від простих людей, намагається зрозуміти їхні проблеми і якимось чином зарадити неприємностям. Саме тому політики для досягнення атракції завжди намагаються „зарисуватися” у подібному амплуа. Згадайте Леніна, що несе колоду, на суботнику, а із свіжіших прикладів – Віктора Ющенка, який лопатою намагається погасити пожежу. Улюблений керівник не цурається будь-якої роботи, навіть коли йдеться про прибирання чи ремонт принтера...

Спеціалісти з особистого піару зізнаються: сформувати позитивний імідж керівника складно, якщо в його оцінках відсутня амбівалентність – поєднання протилежних якостей. Приміром, „добрий, однак суворий” керівник має більше шансів сподобатися. Ігнорування цього простого правила робить образ керівника штучним, а отже, неприємним для більшості людей. Занадто правильних і позитивних, м’яко кажучи, недолюблюють.

Цікаво, що неабиякий вплив на імідж першої особи компанії мають: зовнішність (обличчя, зачіска, постава), одяг та аксесуари, міміка та пантоміміка, жестикуляція, дикція, тембр голосу, темп і особливості мовлення, його образність і метафоричність.
До речі
Соціологічні дослідження показують, що більшості українців притаманні патерналістські настрої. Імідж керівника компанії тільки виграє, якщо надати йому „батьківських” рис. Ця вимога є відображенням фрейдистських поглядів на проблему лідерства, з якими важко не погодитися. Фрейд свого часу висловив упевненість, що маса потребує лідера так само, як родина – авторитетного батька. Батько виступає гарантом захищеності та стабільності. Він здатний взяти на себе будь-яку відповідальність. Глава сім’ї – суворий, може покарати, однак усе це лише на користь. Подібні соціальні очікування є досить стійкими. Тож головне – грамотно ними скористатися.


Заголовок

Бравісимо!


Підзаголовок

Дещо про ораторські здібності й культуру мовлення керівника


Рубрика

Маркетинг-mix

Підрубрика

поради

Автор

Олена БОРЗАК




Вріз на початку статті

Демосфен змушений був покинути зібрання під свист і глузування юрби, так і не виголосивши свою першу в житті промову до кінця. Афіняни не побажали слухати ритора, що мав слабкий і гаркавий голос, заїкався й нервово сіпав плечима...



Та цей кволий юнак мав незламний дух борця. Щоб навчитися чітко вимовляти звуки, він клав до рота камінці й так читав напам’ять уривки з поем. Аби зміцнити голос, декламував вірші, піднімаючись на кручі. А щоб позбутися посмикування плечей, вішав над собою гострий спис, який заподіював йому біль при будь-якому необережному русі.

Екзекуції не були марними. Завдяки їм тепер ми знаємо Демосфена як найвидатнішого оратора усіх часів, який на власному прикладі довів, що навчитися гарно говорити може практично кожен...


Кількість знаків

13 600


Магія слова
Ми настільки звикли до слів, що майже не усвідомлюємо, якою величезною силою вони наділені та яку магічну владу мають над людиною. Словом можна вбити, а можна і повернути до життя. Словом можна надихнути на подвиг в ім’я батьківщини і повести, приміром, борців за чистоту арійської раси на знищення цілих народів. Як так відбувається, що за деякими лідерами люди здатні піти хоч на край світу, незважаючи на незручності, випробування, страждання й навіть смерть? На все це здатна сила слова і уміння донести його до людей. І залежно від того, в чиїх руках, точніше в чиїх вустах, воно знаходиться, ним можна творити як «грішні», так і «праведні» справи.

«Поетами народжуються, а ораторами стають», – говорив Цицерон. І якщо керівник бажає згуртувати свій колектив для досягнення процвітання компанії - це в його силах. Та коли від природи він не наділений ораторськими здібностями, цьому доведеться вчитися. Нині риториці й культурі мовлення, за певну плату звичайно ж, вас навчать залюбки.


Цариця наук
Так називали риторику на її батьківщині – у сонячній Греції. Ще в ІІІ столітті до нашої ери там, а пізніше і в Римі, стали формуватися риторські школи, в яких молодь, готуючись до державної служби й суспільної діяльності, вивчала риторику, логіку, правознавство, філософію, історію та літературу. Античні ритори володіли не лише мистецтвом переконання, а й умінням донести своєю промовою сміливу й оригінальну думку, закликали до справедливості, добра, виконання громадянського й патріотичного обов’язку.

З появою християнства і мусульманства риторична наука зазнала деяких змін, наповнившись новим змістом. Монастирі, духовні семінарії та медресе (мусульманські вищі й середні школи) в Європі й Азії тривалий час були практично єдиними культурними центрами, просвітительськими й освітніми організаціями. Релігійно-моральна риторика сприяла укріпленню й дотриманню моральних норм, проголошенню з амвонів основних догматів церкви. Серед богословів-ораторів найбільш відомі Фома Аквінський та Іоанн Златоуст.

Епоха Відродження дала світу драматургію Шекспіра й Лопе де Вега, романи Рабле й Сервантеса, сатиру Еразма Роттердамського, лірику Петрарки й Данте. Ці шедеври прози й поезії сприяли підвищенню культури мовлення, розвивали естетичний смак і ораторський стиль.

Французька революція «породила» видатних політичних діячів і ораторів, глашатаїв свободи, рівності й братерства. Жан-Поль Марат – «друг народу» й адвокат Максиміліан Робесп’єр успішно закликали народ до безжального терору проти ворогів революції.

В Україні розквіт риторики припадає на XVІ – XVІІ століття. А культивувалася вона у знаменитій Києво-Могилянській академії, де спудеї гризли граніт науки аж цілих дванадцять років і отримували високий рівень освіти. Риторику починали опановувати аж на шостому році навчання після досконалого вивчення латини, давньогрецької, старослов’янської мов, природничих наук, граматики, синтаксису й піїтики. З її стін вийшли такі знамениті українські ритори, як Феофан Прокопович і Григорій Сковорода.

У 1917 році риторика була зарахована до «релігійних» наук і викреслена з життя нового соціалістичного суспільства. Так почалася епоха ораторів-непрофесіоналів.

Наприклад, у Сталіна був слабкий голос і помітний грузинський акцент. І хоча підлабузники називали його великим оратором, сам він прекрасно розумів, що це не так. Тому вождь народів виступав порівняно рідко. Проте варто зазначити, що доповіді були створені ним самим.

Хрущов любив виступати по 3 - 4 години без перерви. Таке багатослів’я нерідко викликало глузування й роздратування.

Брежнєв був лише читцем підготовлених для нього промов. Та навіть читання давалось йому важко – вимовляючи слова, він робив безліч помилок. (Про це навіть анекдоти складали.) До того ж генсек розгублювався на публіці й перед телевізійними камерами. Якось під час державного візиту до Франції, де високо цінується ораторське мистецтво, Брежнєв на прийомі в Єлисейському палаці чи не вперше в житті виголосив промову без папірця. Та від хвилювання він забував слова і навіть цілі речення.

На щастя, перекладач з радянської делегації володів текстом цієї промови бездоганно,

і французи не помітили жодної помилки.
Слово – не горобець...
Воістину так. Адже деякі слова й фрази, що вилетіли колись з уст видатних і просто відомих особистостей, „літають„ між нами і досі. Ними користувалися наші батьки, вживаємо їх і ми, без них не обійдуються й прийдешні покоління. Згадайте знамените «Поїхали!» Юрія Гагаріна, «По чому опіум для народу?» Ільфа й Петрова або «Все найкраще – дітям!» Сталіна. Та були й інші – наприклад, хрущовські «Кукурудза – цариця полів!» або «Я вам покажу Кузькину мать!». І хоча подейкують, що «Кузькина мать» - зовсім не експромт (цей вислів довго репетирували, аби пригрозити Америці під час Карибської кризи), все ж прославитися в такий спосіб навряд чи комусь би хотілося.

Щоправда, наші керівники, незважаючи на гіркий досвід політичних діячів минулого, „прославляються” й досі. Приміром, директор однієї з фірм, коли «вичитує» недбалих працівників завжди грізно запитує: «І як таке можна було зробити? Це ж НОНСОН!». І хоча підлеглі прекрасно знають, що не «НОНСОН», а «НОНСЕНС», вказати шефу на помилку ніхто не наважується. Зате між собою називають його Іваном Івановичем Нонсоном.

Інший керівник якось вимовив: «Це ж не в церкві, що ногу підняв, ногу опустив, конфетку дав...». Фраза так сподобалася працівникам, що вони миттю вивчили її напам’ять і з задоволенням цитують при нагоді. Хоча до чого тут «церква», «нога» і «конфетка», так і залишилося таємницею.

Або ж «І чого ви тут сидите з розумним виразом обличчя на лиці?». Без коментарів.

А ось викладач дикторської майстерності одного з вузів сказав якось геніальну фразу: «Колобок відрізняється від Діккенса». І з цим важко не погодитися – різниця очевидна.

Таких прикладів можна навести безліч. Завуч «крутого» ліцею каже «ПіЛкуйтеся про своїх дітей» (замість піКлуйтеся). Диктори телебачення говорять «ранковий день», навіть не замислюючись над тим, що доба поділяється на ранок, день, вечір і ніч, але ж ніяк не на ранковий день або нічний вечір. Засновники фірм електронну пошту називають «електричною», а обсяг тексту вираховують в кілобайтах, маючи на увазі тисячі знаків.

А що вже говорити про русизми на кшталт «канєшно», неправильні наголоси і таку премудрість, як правильне закінчення іменників у родовому відмінку?
А як потрібно?
Ведучі на радіо часто послуговуються таким терміном, як «виговоритися» — тобто відпрацювати багато годин в ефірі, знайти свою манеру спілкування, позбутися боязні мікрофона, навчитися чітко й цікаво викладати думки й отримувати задоволення від прямого мовлення, від спілкування з аудиторією. Більшість артистів стверджують, що на сцені заряджаються енергією, відчувають захват. Замість страху й хвилювання приходить впевненість, відчуття самоконтролю й успіх.

Так само виговоритися можна й оратору. Це приходить з практикою. Але гарно говорити потрібно не тільки професійному ритору, а й будь-якому керівнику, котрий щодня спілкується з безліччю людей – підлеглими і діловими партнерами.

По можливості бажано володіти максимумом інформації про людей, з якими розмовляєте, зрозуміти, що їх дійсно хвилює. Намагайтеся уникати неоднозначних слів і виразів – це розтривожить співрозмовника.

Повчальний тон – не найкраща позиція для встановлення партнерських відносин. Навряд чи комусь хочеться відчувати себе школярем, що чимось завинив перед учителем. Це ж стосується і ваших підлеглих. Працівник з досвідом, який знає собі ціну, впевнений в собі, не довго витримуватиме такі «наїзди» – і незабаром ви можете побачити його заяву про звільнення.

Слідкуйте за тим, щоб ваші запитання до співрозмовника містили слова "коли", "як" або починалися з "Розкажіть мені про..", "Що ви думаєте щодо…". Це дозволить вашому візаві більш повно викласти свою позицію, а вам продемонструвати зацікавленість партнером.

Емоцій має бути в міру, а щоб підкреслити свою прихильність, варто в ході розмови підбадьорювати співбесідника короткими фразами типу: "так-так", "розумію", "це цікаво" тощо.

Якщо з вами не згодні, не поспішайте доводити своє, спокійно вислухайте докази співрозмовника, дайте висловитися йому до кінця, не перебивайте, уточніть: можливо, ви говорите про різні речі, вкладаєте зовсім інший зміст в одне й те ж поняття. На заперечення недопустимо відповідати: "Ні, я не згоден", "Ви не маєте рації", "Це дурниці", "Це мені не підходить".

Деякі мовленнєві звороти можуть ускладнити суперечку, а деякі, навпаки, - пом’якшити. Спробуйте замість фрази "Ви маєте це зрозуміти" використати "Чи не думаєте ви, що...", а замість "Я вважаю" – "Чи не здається вам, що:". Або замість "Я вам це доведу" фразу типу "Сподіваюся, це допоможе переконати вас".

Будьте великодушними. Сильним, упевненим в собі людям ні до чого намагатися за будь-яку ціну загнати співрозмовника в кут, вимагаючи визнання своєї правоти. Наприкінці ділової бесіди не забудьте подякувати за час, який вам приділили.
Значення рухів
Часто наші рухи, жести і міміка красномовніші за слова. Приміром, не встигли ви після невдалих переговорів «у верхах» переступити поріг офісу, а підлеглі вже надсилають один одному повідомлення по “асьці”: «Стережися, начальник не в гуморі!». А перше враження про вас у незнайомої людини виникає вже тоді, коли ви ще не встигли вимовити жодного слова!

Тож за власними рухами під час бесіди або промови варто стежити так само, як і за словами. Деякі вчені стверджують, що успіх того, хто виступає перед публікою, лише на 10% залежить від інформаційного змісту доповіді. Більшою мірою (60%) позитивне сприйняття визначається зовнішністю і харизмою, меншою (30%) — красномовністю. Слухачі завжди пильно придивляються до оратора: як він стоїть, ходить, який у нього вираз обличчя. Якщо ви супите лоба, кусаєте губи і не знаєте, куди подіти руки, будьте певні – ваше хвилювання одразу ж помітять.

Канули в Лету часи, коли промовці годинами вистоювали за трибунами, зачитували щось з пожовклих папірців і покидали залу під гучні оплески. Як ви гадаєте, за що аплодували таким «ораторам»? За те, що промова нарешті скінчилася! Слухачі піднімалися з крісел, позіхали і поверталися до своїх справ, миттю забувши щойно почуте. Тому, пересуваючись під час промови чи презентації, ви примусите аудиторію стежити за вами поглядом і не дрімати. До того ж, активно рухаючись, ви «завойовуватимете» простір приміщення. Це нагадує тваринний світ, де великі площі є ознакою влади. Рухаючись певною «територією», ви виявляєте свій статус, демонструєте впевненість. Та не передайте куті меду, все має бути в міру. Людина, яка безупинно миготить перед очима і рухається за принципом маятника, страшенно дратує.

Головна умова ділової розмови – повага до співрозмовника. Якщо ви розглядаєтеся на всі боки, гортаєте книжку, розмовляєте по телефону або перекладаєте папірці, крутите ґудзик на сорочці чи піджаку, то це формує імідж керівника, який навряд чи здатен на ефективні відносини - як із співробітниками, так і з партнерами.



Якщо ви виявлятимете повагу до кваліфікації, досвіду, поглядів людини, демонструватимете щиру зацікавленість розмовою – будьте певні, ви справили приємне враження. А ще в процесі спілкування не варто забувати, що найвища цінність на землі – людина, тобто ваш співрозмовник.
Стислість – сестра таланту

Виступ має бути стислим, адже важливо не лише завоювати увагу слухачів, а й утримати її. Стислість — це уміння забрати все зайве, другорядне. Говорити й писати стисло — насправді неабияка майстерність. Французький вчений і філософ Блез Паскаль відзначив цей парадокс у своєму “Листі провінціалу”: “Я написав довгого листа, бо у мене не було часу, щоб написати короткого”.

А ось знаменитий епізод з історії судового красномовства Росії. Священика, якого звинуватили у крадіжці, спіймали на місці злочину. У суді його захищав син скромного чиновника й неграмотної селянки. Адвокат сказав лише декілька фраз, завершивши свою промову так: “Перед вами сидить людина, котра тридцять років відпускала вам гріхи. Тепер ця людина очікує, чи відпустите ви її гріхи”. Суд присяжних виправдав підсудного, а захищав його великий адвокат Ф. Н. Плевако, про якого 1908 року журнал “Право” писав, що коли Пушкін — геній в поезії, то Плевако — геній в ораторському мистецтві.

Найпоширеніші помилки


НЕ ПРАВИЛЬНО

ПРАВИЛЬНО*

Виступати з докладом

Виступати з доповіддю

Переписка з клієнтами

Листування з клієнтами

Розповсюджувати досвід

Поширювати досвід

У відповідності до вимог

Відповідно до вимог або згідно з вимогами

Рознічна ціна

Роздрібна ціна

Не дивлячись на порушення

Незважаючи на порушення

Багаточисленний, малочисленний

Численний, нечисленний

Груз

Вантаж

Відмінити указ

Скасувати указ
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка