Кіровоградщині – 75 Розробки уроків і позакласних заходів для проведення Першого уроку в 2013/2014 навчальному році



Сторінка10/20
Дата конвертації19.02.2016
Розмір4.47 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   20

Сьома зупинка подорожі «Тварини Чорного лісу».

У Чорному лісі зустрічаються всі тварини, які водяться на Кіровоградщині, та ще й такі, яких не зустрінеш в інших лісах (уссурійські єнотовидні собаки).

Найбільш поширені зайці, дикі кабани, лисиці, косулі – європейська та сибірська. Зустрічаються лосі, плямисті олені, борсуки, куниці, їжак звичайний, різноманітні гризуни, борсуки.

Серед птахів найчисельнішими є сорока, сойка, дятли великий, строкатий, малий і середній, зозуля, горлиця звичайна.

Навесні хор лісових птахів вражає своїм різноголоссям – особливо виділяються такі, як іволга, соловейко східний, дрозди співучий і чорний, славка чорноголова. У цьому лісі також є синиця велика, зяблик, щеврик лісовий, вівсянка звичайна, вівчарик-косарик, сорокопуд-жулан.

У Чорному масиві мешкає кілька видів птахів, які в Україні відносяться до рідкісних – орел карлик, канюк степовий, балабан, голуб-синяк, пугач.

Серед ссавців, занесених до Червоної книги України, тут є борсук, горностай, нічниця ставкова і нічниця вусата. Зустрічається і вовк, занесений до Європейського червоного списку.

Уже рум’яніє калина,

Намисто в’яже у пучки.

А на поляні тополиній

Зиркнули з трав боровички.

Шукають здобичі шуліки,

Качки сховались в комиші.

Сосновий шум – найкращі ліки,

Який спочинок для душі!



Медово пахнуть пізньоцвіти,

Дзвенить, немов кришталь, роса.

Як добре, що на білім світі

Ще є незаймана краса.

Чудові в осені етюди

На фоні золота беріз.

Спасибі вам, хороші люди,

Що у степу зростили лісі.



Восьма зупинка подорожі «Загадкове озеро».

Незабутнє враження залишиться для кожного, хто хоча б раз побуває на загадковому озері Берестуватому.

«Загадкове озеро», «Чудо-озеро», «Чорноліське болото» – як тільки не називають його місцеві жителі.

Воно розкинулося в чотирьох кілометрах від села Водяного в густому, дрімучому лісі, у низинах балки Чорноліски. У довжину озеро протягнулося майже на кілометр, а в найширшому місці розливається на 100 метрів.

Багатство тутешньої флори перевершує уяву. Не віриться, що це на межі степу і лісостепу. Серед рослин зустрічаються верболоз, очерет, осока, рогіз, папороть, кропива, зозульниця, тонконіг, купина, маренка запашна, чистотіл, астрагал, медяниця, пухівка, півник болотний. Безліч дивовижних рослин-реліктів. Причому чимало з них абсолютно нетипові для цих широт.

Особливу цінність має болото, яке знаходиться на дні балки Чорноліски. Це – сфагнове болото. Такі болота є досить звичайними у лісовій зоні, значно рідше зустрічаються у лісостепу. Унікальність цього болота, яке розташоване на самому півдні лісостепової зони, полягає ще й в тому, що воно знаходиться за межами річкової долини в безпосередньому оточенні широколистяних лісів на багатих грунтах. Чорноліське болото є плавом на березі заростаючого озера Берестувате.

На самому озері – зелені плаваючі острови, утворення яких залишається загадкою. Багатьох цікавить, яка глибина озера. Рибалки прив’язують до мотузків камені, кидають у воду, але дно дістають не всюди. У найбільшу спеку вода в озері прогрівається лише до півметра. З Чорного лісу брали свій початок ріки Скельова, Водяна, Чортолай, Рудна та інші, від яких залишилися лише пересохлі русла-старики. А от озеро живе! Ще й живить річку Чорноліску, тепер вже єдину в цій місцині. У найбільшу спеку рівень води в озері залишається сталим. Вода в ньому чиста і холодна.

З риб водяться лише невеличкі золотисті земляні карасі, яких не зустрінеш у жодному з довколишніх ставків, та й розвести їх там неможливо. І навпаки, в озері не приживаються види, які водяться в інших степових водоймах і річках, хоч тут їм є чим живитися. Не приживаються і раки.



Ведучий 1.

Хтось любить гір високих синяву,

Комусь моря до серця припадають,

А я веселу казку лісову

Чомусь з дитинства радісно кохаю.

У казці тій спить морок по кущах,

Галявин плеса, що гудуть джмелями;

Гриби на потрухлявілих пеньках,

Які пропахли теплими ночами.

Тут на осонні червень зашарівсь,

Коли забризкало суничними дощами.

Печальний жовтень тут озолотивсь

Схололими задумливими днями.

Тут все до серця щиро промовля

Без заздрості, злорадства і користі,

Тому я в цьому лісі, як маля,

Яке прокинулось в своїй колисці.

Ведучий 2. Якщо вам доведеться побувати в Чорному лісі, не забудьте відвідати і Чорноліський ландшафтний заказник, пам’ятку природи «Витоки річки Інгулець» (район с. Топило) та заповідне урочище «Бочки».

Відвідуючи заповідне урочище «Бочки», ви познайомитесь з геологічним минулим даної території, з виходами Українського кристалічного щита, з історичним минулим даної території.

На річці Інгулець можна побачити бобрів та поспостерігати за їх роботою. розглянути роботу, яку вони виконують на річці та місцем, де вони оселяються. А на самій річці добре видно маленькі водоспади та тераси.

Відвідуючи комплексну пам’ятку природи «Витоки річки Інгулець», відшукайте точне місце витоку річки Інгулець та одне з найбільш відомих місцезнаходжень рідкісного для області хвощу великого.



Ведучий 1. Пройдіть східними частинами лісу, де досить багато ярів та балок. Навчіться орієнтуватися в густому лісі, використовуючи лісові квартали, долати різноманітні перешкоди, проводити наукові спостереження та дослідження.

Учитель. Пропоную згадати, що ж ми запам’ятали про Чорний ліс?

Вікторина

1. Яка площа Чорного лісу? (7,4 тис. га).

2. Яким лісництвам належить Чорний ліс? (Богданівському і Знам’янському).

3. Де знаходиться скіфський курган Мельгуновська Могила? (Між с. Копані та с. Топило, неподалік від Куперівських байраків Знам’янського району).

4. В якому році експедиція О. Тереножкіна відкрила поселення Чорноліської культури, що існувало в X-VII ст. до н.е.? (1949 рік).

5. До якої історичної культури належить поселення X-VII ст. до н.е., що було розкопано неподалік села Богданівка Знам’янського району? (Чорноліської).

6. В якому році опублікований перший опис Чорного лісу? (1858 рік).

7. Як називається річка, що протікає в західній частині лісу? (Чорноліска).

8. Яка річка протікає на півночі Чорноліського масиву? (Інгулець).

9. Як називається заказник, створений в 1960 році в Чорному лісі? (Чорноліський заказник).

10. Як називається заповідне урочище неподалік від села Калинівки Знам’янського району? (Бочки).

11. Який лісовий масив знаходиться на північ від Чорноліського? (Дмитрівсько-Чутівський).

12. Які породи дерев переважають в деревостані Чорного лісу? (Дуб і граб).

13. Яка основна порода дерев Чорноліського масиву? (Дуб).

14. Скільки видів дуба зустрічається в Чорному лісі? (10 видів).

15. Яка порода дуба в Чорному лісі переважає? (Дуб черешчатий).

16. Який вік найстаріших дерев Чорного лісу? (300-400 років).

17. В якому кварталі Богданівського лісництва можна знайти дуби і ясени, посаджені ще в XIX столітті? (114).

18. На якому році життя зацвітає дуб? (На 20-50 році).

19. Чи зустрічаються в Чорному лісі ведмеді? (Ні).

20. Чи зустрічаються в лісі яглиця та ліщина? (Так).

21. Яке дерево є супутником дуба в Чорному лісі? (Липа).

22. В якому населеному пункті було засновано Чорноліське лісництво? (с. Водяне).

23. Яка частина лісу найменш порізана ярами та балками? (Середня частина).

24. Які найбільш характерні представники тваринного світу Чорнолісся? (Зайці, дикі кабани, лисиці, косулі, їжак, борсук, різноманітні гризуни).

25. Яка наукова назва Чорноліського озера? (Озеро Берестувате).

26. Яка довжина Чорноліського озера? (До 1 км).

27. Яка глибина озера Берестуватого? (Велика, точно не визначено).

28. Яку річку живить озеро Берестувате? (Чорноліску).

29. Які річки колись витікали з Чорного лісу? (Скельова, Водяна, Чортолай, Рудна).

30. Які мохи домінують на озері Берестуватому? (Сфагнові).

31. Які представники риб водяться в озері Берестуватому? (Земляні карасі).

32. Яких земноводних можна зустріти на болоті? (Жаби).

33. Де знаходиться озеро Берестувате? (За 4 км на північний захід від с. Водяне).

34. Яка висота хвоща великого, що зустрічається в Чорноліссі? (Досягає 1,5 м).

35. Які найбільші балки знаходяться на сході лісового масиву? (Ухівська, Тиричина).

36. Який представник ссавців, що зустрічається в Чорному лісі, занесений до Європейського червоного списку? (Вовк).

37. Які рослини Чорного лісу занесені до Червоної книги України? (Бруслина карликова, в’язіль стрункий, гніздівка звичайна, любка дволиста, коручка морозниковидна, корячка болотна).

38. Назвіть рідкісних птахів, що зустрічаються в Чорному лісі. (Орел-карлик, канюк степовий, балабан, пугач, голуб-синяк).

39. Які ссавці занесені до Червоної книги України? (Борсук, горностай, нічниця ставкова, нічниця вусата).

40. Скільки видів рослин, що зустрічаються в Чорному лісі, занесені до Червоної книги України? (7 видів).
Список використаних джерел:

1. Заповідні куточки Кіровоградської землі. – Колектив авторів під заг. ред. д.б.н. Т.Л. Андрієнко. Кіровоград : ТОВ «Імекс-ЛТД», 2008. – 245 с.



Т.М. Шаповал,

учитель історії

Червонокостянтинівської

ЗШ І-ІІІ ступенів

Петрівської районної ради
МОЄ СЕЛО – МОЯ ІСТОРІЯ ЖИВА

(усний журнал для учнів 7-9 класів)
Мета: поглибити й розширити знання учнів про історичне минуле та сучасний розвиток рідного села, його жителів, трудовий і бойовий подвиг земляків; формувати пізнавальний інтерес, допитливість, навики критичного мислення; виховувати повагу до героїчного минулого України, свого краю, почуття гордості за свій народ.

Обладнання: книги Григорія Крячка «Заворожений степом», Леоніда Куценка «Вже ніколи не покаюсь»; «Історія міст і сіл УРСР. Кіровоградська область», «Книга пам’яті України», публікації про рідний край, пошуково-дослідницькі матеріали військово-історичного музею; макет книжки з написами сторінок усного журналу.
Хід заходу

Знов бузками пахне Петрівщина,

В садах закохано співають солов’ї,

Така вона, маленька батьківщина

В моєму серці і моїм житті.

Григорій Крячко

І. Вступ

(На початку заходу звучить «Пісня про Червонокостянтинівку»).

Учитель.

Нема землі коханої так палко.

Як та, що в ній, що верста, то балка,

А там – байрак, а там – горби могил

І хмари – велетні, і синій небосхил.

Євген Маланюк

Ці слова наче сказані про наші навколишні села: Червонокостянтинівку, Баштине, Краснопілля, Другу Лелеківку, Новопетрівку. На жаль, уже зникли з карти Червонокостянтинівської сільської ради села: Байраки, Мишоловки, Цвіткове, Петропілля, Маріамполь. Невеличкі і великі села… Скільки їх квітучих і мальовничих на нашій рідній землі! Десятки, а іноді й сотні літ існували вони, квітчалися садами й городами, переживали голодомори й воєнні лихоліття.

Куди б не закинула нас доля – ми завжди будемо пам’ятати свою малу батьківщину, де вперше ступили босими малими ноженятами, навчилися говорити, де пройшло наше дитинство. Тому наш усний журнал «Моє село – моя історія жива» має такі сторінки: перша – «У минулі часи рідного села», друга – «Міжвоєнний період», третя – «У вогні і полум’ї», четверта – «Відбудова і сьогодення», п’ята – «Сторінка поезії».

Давайте разом перегорнемо його сторінки.

(Представлення гостей).

ІІ. Сторінками усного журналу

Ведучий. Сторінка перша – «У минулі часи рідного села».

(Ведучий перегортає макет книжки, відкриває першу сторінку).

Учень 1.

Вітри історії дзижали

В гучних віках не раз, не два,

Не раз промчали диким чвалом

І гуни, й скити, й татарва.



Мінилися й слова, і назви,

І там, де в степ вгризався бій,

Він плугом гоїв чорні язви

І переорював горби.



Євген Маланюк

Учень 2. Червонокостянтинівка степове село, що розташоване на території Петрівського району Кіровоградської області. Воно знаходиться за 14 км на південнй захід від райцентру, за 30 км від залізничної станції Рядова, за 120 км від обласного центру. За давніми літописами, ці території у давнину заселяли уличі, які згодом разом з іншими племенами об’єдналися у державу Київська Русь. Давніші часи краю в археологічному аспекті не вивчені, хоча Петрівщина має унікальні пам’ятки кіммерійців, скіфів, трипільців та інших племен. До складу Київської держави входила лісостепова частина теперішньої області, степова ж Петрівщина залишалася «диким полем», незаселеними землями, що контролювалася кочівниками.

Учень 1.

Напували скіфи

Коней в Інгульці.

Мила коси

Скіфка у ріці.



Ми дивилися

З-під кущів тисячоліть:

Це була з легенди

Дивна мить.



Григорій Крячко

Учень 2. Після Синьоводської битви (р. Синюха) у 1362 році на чолі з литовським князем Ольгердом Київщина та Поділля переходять до складу Великого князівства Литовського, після Люблінської унії у склад Речі Посполитої. Навколишні території залишилися прикордонними.

Козацька доба нашого краю вивчена недостатньо. Але очевидним є той факт, що у ХVІІ-ХVІІІ ст. на території нашої теперішньої області виникають зимівники неподалік нашої місцевості: Зелений (с. Зелене Петрівського району), Совиний хутір (в районі с. Молодіжне Долинського району), Верблюзький (Новгородківський район). Від с. Дереївка на Дніпрі до річки Жовтої, при впадінні її в Інгулець, проходила межа вольностей запорозьких і Нової Сербії. Пізніше тут з’явилися козацькі слободи Петрове, Новий Стародуб, Іскрівка та інші. У період Нової Січі (1734-1775 рр.) Петрове було великою запорозькою слободою (за 14 км від нашого села).



Учень 1. У кінці ХVІІ – першій половині ХVІІІ ст. були засновані село Баштине та хутір Шапошникова та ін. Вони разом з с. Петрове входили до складу Олександрійського повіту Новоросійської губернії, пізніше Катеринославського намісництва, а з 1803 року – Херсонської губернії. На основі аналізу «Результатов подворной переписи Александрийского уезда 1886» у 1886 р. на місці села Червонокостянтинівка був маєток Василя Шапошникова, тому село мало назву хутора Шапошникова. За переказами старожилів, основний маєток пана знаходився поблизу міста Новогеоргіївськ (тепер Світловодський район). Сама ж садиба розміщувалася на околиці нинішнього села, на території ферми.

Одноповерховий панський будинок був оточений чудовим садом з фруктових та декоративних дерев, горіховою алеєю. Прикрасою садиби був ставок. Поблизу нього функціонували спиртовий та цегельний заводи, млин. До цього часу жителі села знаходять міцну цеглу з клеймом «Ш» на ній (Шапошников). Частина панського саду і ставок збереглися і донині.



Учень 2. Про походження назви села учні розкажуть нам легенди.

(У своїх розповідях учні переказують легенди про походження назви села Червонокостянтинівка, яких існує декілька).

За однією легендою село назване в честь сина пана Шапошникова, але в пана були лише дочки. За іншою – назва села походить за ім’ям чи прізвищем панського управляючого. Ще інша (за М. Лепським) – від імені чи прізвища першого жителя Кості Свиностиги, і остання (за О. Коломойцем) – від імені чи прізвища землевпорядника, який після встановлення радянської влади наділяв селянам землю.



Ведучий. Сторінка друга – «Міжвоєнний період і моє село».

Учень 3.

Мій край, лягли дороги – стріли

На сині луки небокраю.

Тобою мрії свої крилю,

Тобою власну душу краю…



О, давніх літ багряне марево!

У гордій пам’яті на мить,

Неначе грізна грива лева,

Цвітуть жовтневі ярі дні.



Валерій Гончаренко

Учень 4. Радянська влада у нашому селі та навколишніх селах встановлена у лютому 1918 року. У квітні того ж року всю Петрівщину займають австро-угорські війська, які були вигнані у листопаді цього ж року. На початку 1919 року починається відновлення радянської влади. 1919 рік був дуже складним в історії країни в цілому і нашого краю зокрема. Тут діяли численні партизанські загони батька Махна та отамана Григор’єва. Старожили навколишніх сіл Баштине, Байраки неодноразово згадували погроми Григор’єва. Остаточно радянську владу в нашій місцевості було встановлено в січні 1920 року.

З 1925 року до Костянтинівки починають переселятися жителі з Петрового. До 1929 року мешканці села жили одноосібно, у 1929 році був організований колгосп «Веселе поле». Організаторами колгоспу були П. Коломоєць, Свинострига Павло, Мойса Трохим, Коляда Андрій, Марченко Яків, перший голова – Мойса Трохим Іванович. У березні 1931 року колгосп «Веселе поле» об’єднався з колгоспом «Доброволець» і одержав назву «Комсомолець». До складу вказаного колгоспу входили села: Мишоловки, Байраки, Костянтинівка.

У сусідніх селах існували свої колгоспи: «Червоний степ» (Друга Лелеківка), «Шлях до перебудови» (Петропілля) та «ХТЗ» (Перша Лелеківка). Першим трактористом села був Стець Петро. Трактор, на якому він працював, був виставлений на постаменті в Петровому біля старої «Сільгосптехніки», нині знаходиться в музеї раритетної техніки у Петрове.

Учень 3. Тяжкими наслідками для нашого краю були роки голодомору. За опитуванням старожилів, були навіть факти людоїдства, але було і милосердя.

У сусідньому селі Баштине був знайдений під час сільськогосподарських робіт у полі хлопчик. Йому дали прізвище Комунар у честь комуни, у якій працювали жителі. Назвали Степаном, бо знайшли у степу, а по батькові назвали Панасовичем у честь голови комуни. Про це свідчать старожили, зокрема Т. Майстренко. Дружина С. Комунара свідчила: «Комунара Степана Опанасовича знайшли в полі, коли жали. Тоді його хотіли забрати у притулок, та знайшлася одна жіночка, яка пожаліла дитя і вирішила його залишити у себе. Назаренко Марія на той час уже мала четверо дітей – трьох дочок і найменшого хлопчика Петра. І коли вона, тримаючи Степана, загорнутого у тоненьке біле полотно, почула, що голова сказав, що дитину треба здати у приют, їй стало жаль того немовляти, і вона вирішила залишити собі на виховання. Всі люди допомагали, чим могли. Отак і виростили того Степана…».

Жителі цього села з гордістю згадують цю родину як передовиків господарства – кращу доярку Наталю та шофера Степана.

Учень 4.

Ти кажеш, не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимели до тла?



Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах…

А кажеш – не було голодомору!



Дмитро Білоус

Ведучий. Сторінка третя – «У вогні і полум’ї».

(Звучать записи звуків кулеметної черги та свисту снарядів, які поступово стихають, і починає звучати пісня «Священная война»).

Учень 5.

Червнева рань солодкого спокою.

Найдовший день не народився ще,

А небо вже, розчахнуте війною,

Топило землю бомбовим дощем.

Григорій Крячко



Учень 6. Мирна творча праця була перервана війною. 8 серпня 1941 року нацисти зайняли Петрово, завершилася окупація Кіровоградської області, яка тривала з серпня 1941 по березень 1944 року.

Згідно з німецьким планом «Ост», на території області були створені концентраційні табори, молодь вивозили на примусові роботи до Німеччини. Тільки з сусіднього с. Баштине 31 серпня 1943 року на примусові роботи до м. Гера було вивезено 7 хлопців і 13 дівчат 1926 року народження. Мешканка Костянтинівки К. Компанієць у свої 17 років змушена була працювати у соляних шахтах військового заводу м. Гельмштедт. На примусових роботах була жителька нашого села В. Гавриш і там, у неволі, народила доньку – В. Божовську, яка нині очолює ветеранську організацію нашого села. Село Костянтинівка фактично було повністю зруйноване, уціліла лише одна хата – землянка.



Учень 7. У вересні 1943 року радянські війська підійшли до кордонів Кіровоградської області. З 28 вересня по 3 жовтня 1943 року частини 37 армії, 4-ої і 5-ої гвардійських армій при підтримці 5 повітряної армії форсували Дніпро і почали визволення Онуфріївського та Новогеоргіївського районів. 21 жовтня 1943 року було визволено перший районний центр Кіровоградської області – Петрове.

У жовтні 1943 року безпосередньо йшли бої на Петрівщині, сюди перемістилася лінія фронту. 21 листопада 1943 року воїнами 58 гвардійської стрілецької дивізії у взаємодії з іншими військовими з’єднаннями було визволено село Першу Лелеківку. З 21 листопада 1943 року по 9 березня 1944 року тут знаходився командний пункт вказаної дивізії, йшли жорстокі оборонні бої. Про це дізнаємося з нарису про бойовий шлях 58 гв. стр. дивізії. У листах з фронту воїн-розідник 41 окремої розвідувальної роти 58 гвардійської стрілецької дивізії В. Жирков (родом з Астраханської області) згадує теж про ці події. В одному з останніх листів з Першої Лелеківки, датованому груднем 1943 року він напише: «Ухожу к фрицу в тыл. Последний раз побывал и за повешенную сестричку с племянником, за брата напал со своей гранатой на автомашину взорвал и уничтожил при этом 15 фашистов…».

Останнього листа розвідник напише 23 грудня, йдучи у розвідку. Тяжкопораненим повернувся він з відповідального завдання, помер у військовому госпіталі Лелеківки.

Учень 5. Складно проходив процес визволення сіл Червонокостянтинівської сільської ради. З жовтня 1943 по березень 1944 року тут проходила лінія фронту, йшли жорстокі бої. У визволенні навколишніх сіл брали участь воїни 58, 52, 80, 93, 113, 409 стрілецьких дивізій, воїни-танкісти 32, 41, 31 танкових бригад, 53, 10, 11 механізованих бригад 5 танкової армії під командуванням П. Ротмістрова, який пізніше став головним маршалом бронетанкових військ. Великою ціною давалася перемога. Так, з 14 по 20 листопада 1943 року поблизу села Мишоловки загинуло 19 офіцерів-танкістів з 32 ТБ 29 танкового корпусу 5 Гвардійської танкової армії, яка брала участь і у визволенні м. Кіровограда. Серед них: В. Паршин, В. Милованов, В. Козін, В. Титов та ін.

В. Паршин – Герой Радянського Союзу, танкіст, свій подвиг здійснив у районі села Павлове на Харківщині, підбивши сім ворожих танків, серед яких було три «тигри». Загинув герой поблизу с. Мишоловки, виконуючи відповідальне завдання – розвідку боєм. Одна з вулиць нашого села носить його ім’я. У визволенні нашої місцевості брали участь воїни 53 Знам’янської Червонопрапорної ордена Суворова механізованої бригади. 14 листопада 1943 року в один день загинуло 57 бійців цієї бригади. У складі цієї бригади воював Герой Радянського Союзу П. Купріянов, який повторив подвиг О. Матросова.


1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   20


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка