Кіровоградщині – 75 Розробки уроків і позакласних заходів для проведення Першого уроку в 2013/2014 навчальному році



Сторінка16/20
Дата конвертації19.02.2016
Розмір4.47 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

НАШ КРАЙ У КІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

(інтегрований урок для учнів 9 класу)
Мета і завдання: ознайомити учнів із сторінками історії рідного краю; формувати вміння і навички щодо використання музейних експонатів; розвивати в учнів навички роботи з візуальними історичними джерелами, сприяти організації самостійної пошукової роботи; розвивати пізнавальні інтереси, інтелектуально-творчий потенціал учнів, соціальну та полікультурну компетентності; виховувати патріотичні почуття та любов до історії рідного краю, його визначних людей, шанобливе ставлення до пам’ятників історії, пам’яток архітектури.

Обладнання: музейні експонати, фізична карта України, карта Кіровоградської області, карта м. Знам’янки.
Хід уроку

Треба добре знати свій край, бо рідна земля – все одно, що велика сім’я,

а земляки – все одно, що родичі.

С. Русова
І. Організаційний момент

Учитель географії. Сьогодні ми з вами будемо обговорювати тему, яка близька і знайома кожному. Мова йтиме про малу Батьківщину, про місто в якому ви народилися, де проходять найкращі роки – роки дитинства.

Учитель історії. Мине час, кожен обере свою дорогу в житті. Але де б ви не були, в якому куточку планети не проживали, назавжди залишитесь знам’янчанами і будете з гордістю та легким сумом згадувати наше затишне місто, вулицю з розлогими липами, стару, але таку затишну і рідну школу, в якій ви не тільки отримували знання, а й вчилися бути Людьми, Громадянами. Для того, щоб налаштуватися на роботу, ми пропонуємо вам взяти участь у краєзнавчій вікторині, яку підготували учні.

ІІ. Актуалізація знань, умінь, навичок

Краєзнавча вікторина.

1. Яку назву в давнину мали річки Дніпро та Південний Буг (за Геродотом)? (Борисфен і Гіпаніс).

2. До складу яких козацьких паланок входила територія області? (Кодацької, Буго-Гардівської, Інгульської).

3. Назвіть місця зосередження гайдамацьких загонів на території краю (Чорний та Чутівський ліси).

4. Скільки в області міст? (12, 4 обласного підпорядкування).

5. Які населені пункти області було засновано російськими старообрядцями? (Знам’янка, Плоске, Калинівка, Золотарівка, Злинка, Червоний Яр, Зибкове та ін.)

6. Яке містечко нашого краю мало магдебурзьке право? (Крилов).

7. Коли і з якою метою було розпочато будівництво фортеці св. Єлисавети? (У 1754 році для укріплення південних кордонів Росії, боротьби з турками і татарами та запорозькими козаками).

8. Яка гідрологічна пам’ятка державного значення є на території нашого району? (Чорне озеро).

9. Коли відкрився рух поїздів по залізницею, що проходила через Єлисаветград? (У 1868 році).

10. Які породи дерев поширені в Чорному лісі? (Дуб, клен, в’яз, граб, ясен, липа).

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель історії. На сьогоднішньому уроці ми з вами познайомимося із сторінками історії рідного краю наприкінці ХІХ на початку ХХ століття, використовуючи музейні експонати нашого шкільного та міського краєзнавчого музеїв.

Учитель географії. Упродовж уроку неможливо розкрити всі події, які відбувалися на Знам’янщині в цей період. Тому ми зупинимося на найголовніших, на нашу думку, які мали важливе значення для нашого міста.

IV. Основна частина уроку

1. Географічне положення м. Знам’янки.

Учитель географії. Місто Знам’янку часто називають «Перлиною Чорного лісу» або «Чорноліською столицею». Ці слово, мабуть, найяскравіше характеризують географічне положення нашого міста.

Давайте подивимося на географічну карту і проаналізуємо географічне положення Знам’янки.

- Що означає термін «географічне положення»?

(Це означає, що ми визначаємо в якій частині України, Кіровоградської області розташований населений пункт, які географічні об’єкти розташовані поряд, які форми рельєфу, гідрологічні об’єкти).

Знайомлячись з географічним положенням, ми будемо заповнювати «Паспорт міста».



(Приклад учнівського виступу).

Знам’янка – місто обласного підпорядкування, розташоване в центральній частині України (у північно-східній частині Кіровоградської області, за 40 кілометрів від обласного центру, на вододілі басейнів річок Інгул, Інгулець та Тясмин). Місто займає площу в 1480 га, населення міста становить 34,8 тис. чол. Абсолютні висоти в районі міста сягають показника 197 м над рівнем Балтійського моря.

Сьогодні Знам’янка – це місто сплетіння залізниць, ворота півдня України. Це перехрестя залізничних магістралей, які прямують з півночі на південь (Київ-Миколаїв), з півночі на південний схід (Київ-Дніпропетровськ), із сходу на захід (Кременчук-Кіровоград).

Автомобільні артерії України теж проходять через Знам’янку: міжнародна траса Київ-Луганськ-Ізваріно, а також автошляхи Донецьк-Київ, Кишинів-Волгоград. Отже, життєдайні артерії нашої держави перетинаються саме тут у Знам’янці.

Одним з показників географічного положення є географічні координати. За допомогою карти Кіровоградської області визначте географічні координати Знам’янки (48°43' пн. ш.; 32°40' сх.д.).

Висновок: місто Знам’янка займає вигідне географічне положення.

2. Заснування залізничної станції Знам’янка.

Учитель історії. У кожного населеного пункту є те, чим він відрізняється серед інших. Є така візитна картка і в міста Знам’янки – це Чорний ліс та залізниця. Гудки локомотивів та блимання залізничних світлофорів створюють особливий ритм життя міста, а Чорний ліс оберігає його від вітрів і спеки.

Учень 1. Знам’янка виникла ще в 1730 році як розкольницька слобода. Це було невелике селище, жителі якого займались, головним чином, теслярним, токарним, меблевим ремеслами. Однак роком заснування Знам’янки як населеного пункту вважається 1869 рік, коли відкрився рух поїздів на залізниці Одеса – Харків. Того року на галявині Чорного лісу, через яку пролягала ділянка Єлисаветград – Крюків, завершилося спорудження вокзалу та конторських приміщень. Назву свою станція дістала від села Знам’янки, що розташоване за три кілометри від неї. У серпні 1873 року було відкрито рух поїздів на дільниці Знам’янка – Миколаїв, а ще через три роки – до Фастова. Отак з роками невеличка залізнична станція Знам’янка перетворювалася на залізничний вузол. Одночасно з будівництвом станції на землях, заснованих переселенцями з сусідніх сіл та з інших повітів, виникло невеличке поселення залізничників – Осипове.

Учень 2. У 1886 році тут було 24 приватні будинки, землянка, 6 торговельних підприємств. На той час у селищі мешкали 143 чол. На межі ХІХ – ХХ ст. на південь від станції виникло ще поселення Ліницьке (Наталіївка). Розширення залізничного вузла в наступні роки зумовило швидке зростання населення пристанційних селищ. У 1913 році в Осиповому та Ліницькому налічувалось близько 6 тисяч чоловік.

Неврожаї і голод на початку 90-х років різко збільшили приплив заробітчан. Так, лише з 17 квітня по 20 травня 1892 року на станції було зареєстровано 6015 осіб, котрі шукали роботу. Значна кількість людей просила милостиню. Ці факти зазначені у земській хроніці. Тяжкими були і умови життя працюючих. Заробітки були малими, до того їх не виплачували. Казенні квартири були лише в начальника станції, колійників, обхідників та телеграфістів, іншим доводилося жити в землянках. Знам’янка була важливим центром переміщення на південь робочого люду, які шукали роботу.

Напередодні першої світової війни, у зв’язку із загальним економічним пожвавленням у країні, зросло і значення Знам’янки як вузлової станції. У селищі виникли десятки магазинів бакалійних, мануфактурних, галантерейних, а також капітальні будівлі та різні споруди залізничного господарства.

3. Знам’янка – залізничний вузол.

Учитель географії. Завдяки зручному географічному положенню в центральній частині України виникає залізнична станція.

Якою була станція Знам’янка наприкінці ХІХ на початку ХХ ст.? Якою станція є сьогодні? Про це ми дізнаємося із звіту пошукової групи.



Учень 3. Тривалий час Знам’янка була станцією третього класу. Її депо спочатку нараховувало лише 4 паровози. У грудні 1883 року тут завершено спорудження нового приміщення. Відтоді в ньому було 29 паровозів і працювало 92 осіб. Ці відомості ми отримали, відвідавши музей локомотивного депо. У музеї є експонати, що розповідають про заснування локомотивного депо, а також знаряддя праці того часу, макети паровозів різного часу. Чільне місце в музеї займають експонати про людей, які працювали на залізниці.

Учень 4. Звіт про нашу екскурсію ми представили у вигляді стіннівки. А також підготували відповіді на питання: Що таке транспортна система, транспортний вузол? Які завдання виконує транспортна система?

Учитель географії. Працюючи над міні проектом, учні отримали завдання зібрати інформацію про проходження через станцію Знам’янка пасажирських та вантажних потягів. Ось про що вони довідалися.

Учень 5. Ми відвідали залізничний вокзал і з розкладу руху потягів дізналися, що щоденно через станцію проходить 30 пасажирських потягів. У середньому один потяг складається з 15 вагонів: плацкартних – 10 на 68 місць у кожному і 5 купейних на 32 місця. Таким чином, маючи цю інформацію ми можемо вирахувати пасажирооборот станції Знам’янка за добу, а знаючи ці дані можемо порахувати пасажирооборот станції за рік.

Учень 6. Зустрівшись з диспетчером станції Знам’янка ми дізналися, що через Знам’янку проходять не лише пасажирські потяги, а й вантажні. Щодоби через станцію проходить 60 вантажних потягів, в кожному – 65 вагонів, кожен вагон перевозить близько 60 тонн вантажу. Тож яким є вантажообіг станції за добу? А за рік?

Учитель географії. На нашу думку представлені цифри відображають значення станції Знам’янка в транспортній системі України. Учні досліджували також місце Знам’янки в Європейській транспортній системі. Вони готові презентувати результати своїх досліджень.

Учень 7. Через Знам’янку проходить міжнародний транспортний (залізничний) коридор, який має назву «Крітський № 9 «Європа-Азія». Крітським його називають за місцем проведення Панєвропейської конференції міністрів транспорту, що відбулася в березні 1994 року під егідою ЄС – острів Кріт. Цей транспортний коридор проходить містами Гданськ – Варшава –Люблін – Яготин – Ковель – Рівне – Фастів – Шевченково – Знам’янка –Дніпропетровськ – Чаплине – Дебальцеве – Довжанська – Ростов-на-Дону –Північний Кавказ – Баку – паромна переправа через Каспійське море до країн Середньої Азії.

Учень 8. У міському краєзнавчому музеї ми знайшли документ, який свідчить про те, що ще в далекому 1910 році існував проект під назвою «Великий индийский путь. Из Лондона в Бомбей в 7 суток». У документі, зокрема, зазначається: «Русские и английские общественные круги живо заинтересовались проектом соединения Европы с Индией железнодорожным путем через Россию и Персию. В Англии к этому проекту, исходящему из России, правительственные и общественные круги относятся с большим вниманием… Для англичан этот проект выгоден во всех отношениях, в виду того что с проведением этой дороги будет создано беспрерывное железнодорожное сообщение Лондон – Бомбей… При осуществлении великого индийского пути путешествие из Лондона в Бомбей через Баку – Решт – Пушки (Кушка) продолжалось бы 7-8 суток в зависимости от скорости движения на новых дорогах».

Коли ми уважно розглянули карту проекту, то на ній ми знайшли і нашу залізничну станцію – Знам’янку. У цьому ви можете пересвідчитися, познайомившись з копією даного унікального документа.



Учитель історії. Уявляєте собі, що ще в далекому 1910 році наше місто могло б стати містом європейського значення. Хто знає, яким би воно було нині. Але на заваді здійснення цього проекту стала Перша світова війна, а далі Громадянська війна і про нього забули. Лише музейні експонати нині нагадують нам про них.

5. Формування населеного пункту зі своєю інфраструктурою. Видатні особистості міста.

Учитель історії. Історія кожного міста складається із цікавих сторінок життя окремих людей, які тут жили, творили добро, пізнавали хвилини щастя, кохали, страждали. І сьогодні ми вас познайомимо з двома цікавими історіями.

Учень 9. З історії заснування нашої школи.

Кожна школа має своє минуле. Історія нашої школи сягає в далекий 1898 рік. З початкової школи вона виросла у фабрично-заводську семилітку, згодом у десятилітку, а далі – середня політехнічна школа, одна з двох шкіл в Україні, що стала експериментальною школою союзного значення.

Перший музейний експонат є своєрідним вступом і ніби повертає відвідувачів у далекі часи кінця ХІХ – початку ХХ століття. Понад 90 років зберігалися у сімейному архіві родини Акімових свідоцтва про закінчення Знам’янського двокласного училища Міністерства Народної Освіти у 1913 та 1916 роках. В училищі вивчалися такі предмети: Закон Божий, російська мова, арифметика, геометрія, історія, географія, креслення, співи, каліграфія.

З цікавістю вдивляємося в обличчя учнів першого піонерського загону, який був створений у 1922 році при Знам’янській залізничній семирічній школі № 1 імені Карла Маркса. На фото в центрі організатор загону, ідейний керівник від партійного та комсомольського осередків Колодій Костянтин Іванович, нижче біля нього сидить піонервожата загону Бутейко Ганна. Одним з найцінніших є фото, датоване 1912 роком, де зображені учні Знам’янського двокласного училища Міністерства Народної Освіти (дев’ять дівчаток та один хлопчик). Можна припустити, що це діти залізничної еліти міста.



Учень 10. Будинок Лисенка.

Сьогодні ми вас познайомимо з історією одного будинку, де в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття бували видатні особистості. У 1883 році на галявині Чорного лісу був збудований перший корпус залізничної лікарні. Заснував лікарню Василь Григораш, перших хворих прийняв Андрій Віталійович Лисенко, який в 1884 році був призначений головним лікарем. Приїхав він до Знам’янки, разом зі своєю сім’єю (дружиною Оленою Миколаївною та дітьми: синами Юрієм (Георгієм), Віталієм, В’ячеславом та донькою Наталією) з Миколаєва, де останнім часом працював ординатором морського госпіталю. Сім’я Лисенків поселилася в будинку на території лікарні. Цей будинок зберігся і до сьогодні, в місті всі його називають будинком Лисенка. В ньому проживають сім’ї сучасних лікарів залізничної лікарні.

30 квітня 1892 року в Знам’янці почав діяти лікувально-продовольчий пункт за ініціативою земського санітарного лікаря Єлесаветградського повіту Миколи Івановича Тезякова. Його працівники реєстрували заробітчан, здійснювали санітарний нагляд над ними, надавали амбулаторну допомогу хворим, відали видачею дешевих обідів. З цим будинком пов’язано перебування в нашому місті багатьох відомих людей. В його стінах виконувалися твори написані видатним композитором та рідним братом головного лікаря – Миколою Віталійовичем Лисенком, який часто гостював у Знам’янці. Також в ці роки тут можна було почути і побачити Миколу Васильовича Левитського – відомого кооператора, Станіслава-Корвіна Шимановського, батька Кароля Шимановського, Єгора Степановича Красицького – нащадка Тараса Григоровича Шевченка та прадіда відомого краєзнавця, Почесного громадянина міста, випускника нашої школи – Шкоди В’ячеслава Євгеновича, Леонілу Барановську – співачку Московської опери, яка певний час проживала у Єлисаветграді. Майже кожного тижня з вікон будинку лунала чарівна музика, ставилися аматорські спектаклі.

У 1898 році за порадою і завдяки підтримці Михайла Петровича Старицького Андрій Віталійович Лисенко організував з робітників станції депо аматорський музично-драматичний гурток. Одним з перших його спектаклів була п’єса Старицького «Не судилось», роль Катрі виконувала дочка Лисенка – Наталія. Тут провів своє дитинство і син Юрій, який згодом працював у театрі разом з Марією Заньковецькою, Панасом Саксаганським та іншими акторами.



V. Закріплення та корекція вивченого матеріалу

(Учні по черзі діляться своїми думками та враженнями, починаючи свою відповідь словами: мені сподобалось…, мене вразило…, я вперше дізнався… тощо. Паспорт міста).

VI. Підсумки уроку

Заключне слово учителів. На уроці ми з вами познайомилися з окремими експонатами шкільного музею, пам’ятками місцевого значення, які допомагають нам пізнавати історію рідного краю, нашої малої Батьківщини, а також вивчати та берегти історико-культурну спадщину України.

Адже народна мудрість свідчить: «Без минулого, немає майбутнього».



VII. Творче завдання

1. Написати короткий історичний нарис про місто другої половини ХІХ – початку ХХ століття.

2. Відвідати міський краєзнавчий музей і описати один з його експонатів.

В.М. Соколова,

учитель української мови

та літератури

комунального закладу

«НВК «СЗНЗ І-ІІІ ступенів № 26 –

ДНЗ – ДЮЦ «Зорецвіт»

Кіровоградської міської ради

Кіровоградської області»
МОЯ БАТЬКІВЩИНА

(поетична мандрівка для учнів 9-11 класів)
Мета: познайомити учнів із фрагментами історії Кіровоградщини та безпосередньо з цікавими куточками міста Кіровограда, видатними постатями краю; розвивати пізнавальний інтерес до історії рідного краю; формувати ідеали високоморальних чеснот та виховувати почуття патріотизму, громадянської гідності, любові до рідної землі, пошани до її величної історії.

Обладнання та наочність: державна символіка Кіровоградщини, комплект кольорових слайдів (або відеоматеріали) «Моє місто»; мапа області та міста; репродукції картин В. Винниченка та І. Стороженка-Гаркавенка «Пушки везуть»; буклет «Почесні громадяни краю»; портрети корифеїв українського театру, а також В. Винниченка, Є. Маланюка, А. Тарковського, Ф. Ліста, О. Фета, В. Близнеця, Ю. Олеши, Дон-Амінадо, Ю. Яновського, інших видатних постатей, пов’язаних із Кіровоградщиною; фонограма пісні «Батьківщина» (музика Г. Татарченка, слова А. Матвійчука).

Методичні рекомендації: відповідно до теми розповіді на кожній із «Зупинок» уявної мандрівки на екрані дошки змінюються тематичні заставки, слайди, фотографії, картографічні малюнки та портрети.
Ти все пізнала, степова кринице,

І ранки в росах, і вогні заграви,

Пітьму ночей і сполохи зірниці,

Недолю, долю, чорні дні і славу.

Із тебе Всесвіт черпав у долоні

Свою наснагу, предковічну силу:

Родючим щоб було земельне лоно,

Щоб вінця повнились і нива колосилась.

Спитаєте – де ж та криниця-мрія?

В зеленім долі, в центрі України.

Анатолій Гай.

Хід уроку

Перед початком уроку звучить пісня «Батьківщина» (музика Г. Татарченка, слова А. Матвійчука).

Учителя. Вітчизну не вибирають. Долею дарована нам кіровоградська земля із чудовою природою і талановитими людьми.

Золото степів, золото душі, золоті руки, золоті серця… Все це – про географічне серце України – Кіровоградщину. І не випадково у гербі нашої степової столиці так багато золотої фарби. В описі герба про це говориться так: «Золоте поле символізує багатство та родючість земель, на яких стоїть місто Кіровоград». Але чого все це варте без відданої любові тисяч людських сердець, які єдиним золотим сонцем зігрівають, леліють і возвеличують землю, котра проростає з їхніх душ, землю, яку за цього життя нам випала честь називати своєю Батьківщиною.

Тож на сьогоднішньому уроці спробуймо здійснити уявну подорож містом, яке є сердечним центром нашого краю. Серед нас знаходяться екскурсоводи, котрі, можливо, будуть супроводжувати делегації, що прибудуть на святкування 75-річчя утворення нашої області.

На лазуровій стрічці міста Кіровограда – надпис «З миром і добром». Тож нехай народяться в думах і душах усіх, хто пізнаватиме наш край, саме такі почуття.

Отож, шановні наші екскурсоводи, надаємо вам слово та разом із вами вирушаємо в мандрівку, а допомагатиме нам Анатолій Гай – поет нашого краю. Збірочка його творів називається «Криниця в центрі України», а кожен вірш має тематичну присвяту різним куточкам обласного центру. Так що маємо на уроці сьогодні ще й поетичного гіда.

Зоря світанкова на обрій зійшла.

На Кучманський шлях

Срібні роси розсипала.

Неначе у казку мене повела

І вранішній сон оживила билинами.

Анатолій Гай

Зупинка перша «Дикий степ».

1-й екскурсовод. Перенесімося уявою на тисячі років тому… Дикий степ… Ковила… Свище вітер…

Саме тут, у наших краях, на території сучасної Кіровоградщини був розташований легендарний Ексампей – священний шлях Скіфії (який згодом козаки назовуть Кучманським). Про цей шлях писав ще Геродот.

Заселення території сучасної Кіровоградщини почалося ще за доби палеоліту (20-15 тис. років тому). З того часу кожна з епох представлена на теренах краю. Біля села Володимирівка Новоархангельського району знайдено сліди одного із найбільших трипільських поселень. На території Знам’янського району знаходиться один із найбагатших царських курганів – Лита Могила. (Саме його розкопки у 1763 році започаткували розвиток археології в Україні). Залишили сліди про своє перебування у нашому краї сармати і готи, гуни й авари, хазари, угри та печеніги.

З І тисячоліття н. е. в нашім краї назавжди утверджуються слов’яни.



Зупинка друга «Становлення».

2-й екскурсовод.

Ось тут в степах, що над Інгулом,

На зламі долі і сторіч неслися коні мідним гулом

Врубались шаблі в дику січ.

Списи ламались, лати гнулись,

Лунали зойки навкруги,

І прарусини і монголи

Кістьми встеляли береги.

І знов бої, і знов недоля,

Зла смерть збира свої жнива.

Отак в борні кувалась воля.

Священна воля степова.

Анатолій Гай

З ХV століття у наших краях починає осідати козацтво. У постійних сутичках із Кримським ханством й Османською імперією, польськими магнатами і місцевим панством формувалися його державотворчі устремління. На межі Кіровоградської та Дніпропетровської областей, в урочищі Княжі Байраки, відбулася Жовтоводська битва, яка поклала початок великої війни українського народу за своє національне й соціальне визволення під проводом Богдана Хмельницького.



Пройшли роки… Настала черга

Козацтву волю визволять,

Іти на Січ в кривавім герці,

В степах дозорами стоять.



З усіх-усюд до ланки-ланка

В ланцюг збивались козаки.

І Буго-Гардівська паланка

Вела на бій свої полки.



Анатолій Гай

Зупинка третя «Фортеця».

3-й екскурсовод. ХVIII століття… На степовій території нашого краю розселяються українські, російські селяни, вихідці із Балкан: серби, греки, болгари. А у 1752-1754 рр. було засновано фортецю святої Єлисавети – форпост у боротьбі проти Туреччини. У фортеці перебували російські видатні полководці Михайло Кутузов та Олександр Суворов, із козацької старшини Петро Калнишевський, видатний медик Микола Пирогов.

З цього часу степовий край тепер уже Єлисаветградщини перестає бути Диким полем, оскільки отримав осердя-фортецю, навколо якої згодом виникло місто Єлисаветград. Місто, яке і до сьогоднішнього часу вважається степовою столицею України.



Зоря світанкова

Не раз ще зійде

Над Кучманським шляхом,

Над росами чистими.



Мелодія слави

В степах забринить

Розкриленим птахом

І новими піснями.



Анатолій Гай
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка