Кіровоградщині – 75 Розробки уроків і позакласних заходів для проведення Першого уроку в 2013/2014 навчальному році



Сторінка8/20
Дата конвертації19.02.2016
Розмір4.47 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   20

КІРОВОГРАДЩИНА – РІДНА МОЯ СТОРОНА

(урок-екскурсія для учнів 3-4 класів)
Мета: поглибити знання дітей про Кіровоградщину; продовжити ознайомлення учнів з історією виникнення рідного села Катеринівки; формувати національну свідомість; розвивати пізнавальний інтерес; сприяти вихованню почуття любові до рідного краю, поваги до людей праці.

Обладнання: карта України та Кіровоградської області, презентації «Кіровоградщина – перлина степу» та «Моє село Катеринівка», ілюстрації, фотографії, картки із завданням для індивідуальної та групової роботи.

Хід уроку

І. Організація класу

1. Привітання.

2. Поздоровлення з Днем знань.

Фонограма «Школярія».

Пролунав і стих дзвінок, починається урок.

Він і перший, і цікавий, і гостей зібрав чимало –

Тож і ми часу не гаймо – вже роботу починаймо!



П. Створення ситуації успіху

Учитель. Прочитайте вірш:

Куди не глянь, де не спитай,

І кожен скаже:

Рідний край –

Об’ємна моя сторона,

Велика, бо вона моя.

Ошатна квітами земля,

Гляди, вона така одна!

Ріднішої ніде нема!

А ще я називаю її рай,

Де красить все: степи і гай,

Щиросердечні люди знамениті,

Надра багаті, чорноземи ситі,

А ще, бо тут родилась я і вся моя рідна сім’я!

Л. Горлова

- Про що говориться у вірші? (Про Кіровоградщину).

- Як інакше можна назвати цей вірш? (Акровірш).

- Чим цікаві для нас акровірші? (Коли скласти перші букви кожного рядка, утворюється слово).

- Яке слово утворилося? (Кіровоградщина).



Учитель. Тож, напевно, ви здогадалися, про що йтиметься мова на нашому першому уроці? (Про нашу Батьківщину).

Ш. Повідомлення теми і мети уроку

Учитель. Тема нашого уроку: «Кіровоградщина – рідна моя сторона». Ми з вами будемо подорожувати нашим краєм, а також зупинимось і в рідному селі Катеринівка. Ви багато дізнаєтесь нового.

IV. Актуалізація знань учнів. «Мозковий штурм».

Учитель. Кожна людина любить той край, де народилася і живе. Кожен пишається своєю рідною землею. Завжди хоче сказати про неї найкраще. А ми попробуємо її описати.

(Учні по черзі називають слова, вчитель записує на дошці).

V. Основна частина

1. Презентація «Кіровоградщина – перлина степу».

Презентація здійснюється за планом: історико-географічна довідка (за картоюУкраїни); промисловість; сільське господарство; транспорт і зв’язок; споживчий ринок; освіта; охорона здоров’я; культура і спорт; пам’ятки архітектури.



2. Бесіда за наслідками перегляду презентації.

3. Робота в парах. (Розмістити малюнки, відповідно до теми).


Промисловість

Сільське господарство

Транспорт

Зв’язок





Споживчий ринок

Охорона здоров’я

Освіта

Культура і спорт

Пам’ятки архітектури


Фонограма «Україно моя!».

4. Поетичний аукціон.

Учитель. Діти, а які ви знаєте вірші про Батьківщину? Можливо, хтось склав свій вірш про наше село? (Діти розповідають напам’ять вірші про Батьківщину).

Різні в світі є країни,

Різні люди є на світі,

Різні гори, полонини,

Різні трави, різні квіти.

Але є одна країна –

Найрідніша нам усім –

Катеринівка прекрасна,


Нашого народу дім.

У всьому світі кожен зна —

Є Батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна-єдина —

Кіровоградщина любима.

Тут народились ти і я,

Тут прожива наша сім’я.


5. Перегляд презентації «Моє село Катеринівка».

6. Творче завдання «Продовж речення». (Робота учнів за індивідуальними картками).

Моє рідне село називається … (Катеринівка). Його засновником був поручик… (Димитров). Першим забудовником сучасного села став … (Іван Петрович Крутенко). У селищі є…, …, …, …. (двоповерхові будинки, велика школа, дитячий садок, магазин, аптека…). Протікає річка … (Грузька). За селом діють кар’єри з видобутку вогнетривкої глини, яка називається … (каолін). Займається добуванням глини підприємство… («Кіровоградське рудоуправління»). Моє село дуже гарне навесні та влітку, коли цвітуть різними барвами …, …, …. (назви квітів). Я …(люблю) свій рідний край.



7. Фізкультхвилинка.

Батьківщина – рідний край: поле, річка, синій гай.

Любо стежкою іти. Тут живемо я і ти.

8. Дослідницька робота. (Учні працюють з картою Кіровоградщини і визначають населені пункти).


  • Знайдіть на карті своє село. Які є поруч інші села?

  • Укажіть міста Кіровоградської області.

  • Укажіть обласний центр Кіровоградщини.

  • Де він розміщений на карті Кіровоградської області?

9. Практична робота. (Робота учнів у групах з контурною картою).

  • Позначте на карті обласний центр – місто Кіровоград, наше село та кордони області.

VІ. Підсумок уроку

Учитель. Ми пишаємося своєю рідною землею. Безмежні простори, родючі ґрунти, різноманітні корисні копалини, сучасні міста, мальовничі села, повноводні ріки та озера, багаті ліси, а найбільша цінність – добрий, працьовитий український народ.

Я впевнена, що ми побудуємо краще майбутнє, де світ буде добрим, справедливим, радісним, даруватиме дітям і дорослим щасливе життя.



  • На своїх квіточках напишіть побажання для нашої Батьківщини та рідного села Катеринівки.

  • Яким би ви хотіли бачити своє село в майбутньому?

Фонограма «Країна мрій». (Діти записують на квіточках побажання, прикріплюють їх на свої карти та озвучують).

Л.С. Біляк,

учитель початкових класів

Рівнянської ЗШ І-ІІІ ступенів № 5

Новоукраїнської районної ради
КІРОВОГРАДЩИНА - МІЙ РІДНИЙ КРАЙ!

(урок-гра для учнів 3-4 класів)
Мета: формувати мотивацію учнів щодо вивчення історії рідного краю; виховувати почуття патріотизму, громадянськості, морально-духовні якості; ознайомити з життєвим шляхом та діяльністю видатних людей Кіровоградщини; розвивати комунікативні здібності.

Обладнання: географічний атлас «Кіровоградська область», карта України, зображення герба та прапора області, ножиці, клей, кольоровий папір, фотоматеріали, таблиці, саджанець «дерева бажань».
Хід уроку

І. Організація учнів до уроку

Урок проводиться на подвір’ї школи. Діти утворюють велике коло, сідають на стільці.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя. Як швидко промайнуло літо, канікули. І ось ми знову разом. Звичайно, вам хочеться поділитись враженнями, обійнятись. Тому наш урок незвичний. Ми проводимо його на шкільному подвір’ї. Це урок-гра «Тісне коло». Умови гри такі: коли ви почули щось нове, то робіть маленький крок вперед, і в кінці уроку ми утворимо тісне родинне коло, всі обіймемось!

Наш перший урок присвячений 75-й річниці утворення Кіровоградської області, його тема «Кіровоградщина – мій рідний край». Ми поговоримо про історію, символіку, природу, видатних людей нашої області.



ІІІ. Основна частина уроку

1. Читання та обговорення вірша.

В світі є краї багаті,

Та дорожчий той, де в хаті

Слухав ти пісні матусі,

Де зостались кращі друзі,

Де спинався ти на ноги,

І куди тебе дороги

Знов ведуть, немов до Рима,


Де душа твоя незримо

Вже давно перебуває, –

Кращих бо країв немає...

Для одних – то сиві гори,

для онаких – синє море,

А для нас, синів козацьких, –

Спів степів Кіровоградських!


Учитель.

- Яка головна думка вірша?

- В якій області ми живемо? В якому районі?

- Чи любите ви рідний край? Чому?



2. Робота з картою України.

Учитель. Далекого 1939 року на карті України з’явилась Кіровоградська область. Вона уторилась із районів південної Київщини і північної Херсонщини. Ці землі від сивого Дніпра до каменистого Південного Бугу, вздовж трьох з половиною сотнею кілометрів поєднали і мрійливий затінок невеличких гаїв, і шепіт різнотрав’я сонячного степу.

Місце Кіровоградщини особливе – на її території розташований географічний центр України, а саме у Добровеличківському районі.



(Учитель пропонує учням переглянути фотографію з пам’ятним знаком «Географічний центр України»).

На півночі наша область межує з Черкаською, на північному сході – з Полтавською, на сході і південному сході – з Дніпропетровською, на півдні – з Миколаївською, на південному заході – з Одеською, на заході – з Вінницькою областями України.



3. Робота в групах (учні об’єднані в 2 групи).

Учні, дивлячись на зразок листівки (фотографії, малюнка), виготовляють аплікацію і описують символіку Кіровоградщини: герб та прапор області.

Учитель уточнює і доповнює відповіді дітей.

Опис герба

Центральною фігурою герба є скіфський степовий орел – символ мужності, справедливості, сили. У скіфів (найперших поселенців краю) орел був символом бога Папая, пов’язувався з культом батька. Золоте колосся підкреслює багатство степового краю, золоте дубове листя – могутність і витривалість. Усі використані кольори з давніх козацьких традицій.

Опис прапора

Прямокутне полотнище з двох вертикальних смуг: малинової та жовтої. На малиновій смузі – зображення жовтого орла.

4. Робота з таблицею «Населення Кіровоградщини».

- Які відбулись зміни в чисельності населення за останні 5 років? (1224,8 – 995,2 тис. осіб).

- Яке співвідношення міського і сільського населення? (міське населення – 62%; сільське – 38%).

- Який національний склад населення нашої області?

(Українці, росіяни, поляки, молдавани, білоруси, євреї, вірмени, болгари, роми, греки та інші).

(За бажанням та відповідної підготовки дітей можна виконати український, російський, молдавський, циганський та інші народні танці).

5. Усний журнал «Наша історія». (Використовуються фотоматеріали).

Колись давним-давно на наших землях жили племена скіфів, пізніше степами Кіровоградщини проходили сармати, готи, гуни, авари, хозари. Вони займались скотарством, землеробством. У Новоукраїнському районі знайдена князівська могила, що відноситься до періоду ранніх слов’ян. Багато також збереглось пам’яток доби козацтва: хрести, люльки, зброя, ікони. З тих часів почалось інтенсивне заселення краю переселенцями з лівобережної України. Наш край пережив багато воєн. У роки Другої світової війни Кіровоградщина втратила 92 860 чоловік. Пам’ятаймо про це!



(Учні розповідають про земляків, які захищали рідну землю від німецьких загарбників, згадують воїнів-інтернаціоналістів).

6. Практична робота.

Учитель. Дуже різноманітний у наших краях рослинний і тваринний світ.

(За описом рослини діти повинні відшукати її на території школи і зробити колективний букет – конюшина, бузина, полин, нагідки, спориш, деревій, липа, кульбаба, рамашка лікарська).

7. Гра «Так!Ні!».

Учитель або учні називають тварин, серед яких є ті, що мешкають на території Кіровоградщини. Дітям потрібно визначити «Так!» чи «Ні!».

8. Видатні люди нашої області.

Діти заздалегідь отримали завдання на період літніх канікул та підготували повідомлення про видатних людей Кіровоградщини: М.Л. Кропивницький, родина Тобілевичів, В.І. Григорович, В.О. Сухомлинський, родина Тарковських, Ю.І. Яновський, Л.І. Попов та інші.

ІV. Узагальнення вивченого матеріалу

Вправа «Географічний крос». (Учням потрібно закінчити вислів).

- Степовою перлиною називають ...

- Кіровоградська область утворилась у ...

- У Добровеличківському районі знаходиться ...

- Найбільші міста Кіровоградщини ...

- Крім українців, у нас проживають...



V. Підсумок уроку

Практична робота «Я прославлю свій рідний край!».

(Діти пишуть на аркушах побажання, прикріплюють до саджанця і колективно садять «дерево бажань»).

Учитель. «Тісне коло», яке ми хотіли утворити, вийшло. Разом можна всього досягти!

(Діти беруться за руки і повторюють за вчителем слова Г. Сковороди).

Пізнай свій край, себе, свій рід, свій нарід, свою землю – і ти побачиш свій шлях у життя…



Т.В. Діденко,

учитель початкових класів

Лозуватської ЗШ І-ІІІ ступенів

Компаніївського району
«РІДНА ЗЕМЛЕ, БАРВИСТИЙ МІЙ КРАЮ,

ДИВНА КАЗКА ЗЕЛЕНИХ ДІБРОВ…»

(урок-мандрівка для учнів 4 класу)
Мета: поглибити знання учнів про Україну, рідний край, традиції та звичаї свого народу; розширити зміст поняття громадянин України; розвивати мовлення учнів; виховувати патрiотичнi почуття приналежності до українського народу.

Обладнання: карта України; карта Кіровоградської області; колосся пшениці і калина, український рушник з хлібом-сіллю.

Девіз уроку: «Забудеш рідний край – твоє коріння всохне!».
Хід уроку

І. Організація класу

Є багато країн на землі,

В них озера, річки і долини,

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди – Батьківщина.

II. Актуалізація опорних знань

1. Інсценізація вірша П. Воронька «Журавель».

(Виходить журавель)

Облітав журавель

Сто морів, сто земель.

Облітав, обходив,

Крила, ноги натрудив.

Ми спитали журавля:

– Де найкращая земля? (Всі діти промовляють разом).

Журавель відповідає:

– Краще рідної немає.



2. Вправа «Мікрофон».

Учитель. Діти, подумайте, чому так відповів журавель.

Друже, спробуй, відгадай,

Де знаходиться цей край.

Ти, напевно, здогадався,

Хоч раніше помилявся,

Що лани, гаї квітучі,

Ще й степи, поля родючі,

Річка з назвою Інгул.

У садах плоди рясненькі,



Восени в лісі гриби,

Наче виросли з води,

Ще й травичка зелененька,

На ній квіточка гарненька,

Не одна – суцільний килим,

Що весною став красивим.

Все це рідна Україна –

Лозуватка рідний край.



ІІІ. Основна частина

1. Гра «Місце, де я почуваюся щасливим».

1) намалюйте місце, де вам найбільше подобається бути;

2) розкажіть про нього своєму товаришеві.

Учитель. А тепер на карті нашої Батьківщини спробуємо знайти ту маленьку батьківщину, де ми з вами живемо. Кожна людина живе в селі чи у місті, і саме вони складають нашу велику Батьківщину, що зветься Україною.

- Чи знаєте ви, скільки людей проживає в Україні? (Близько 46 млн.).



Учитель. У кожної людини є свій рідний куточок на землі. Це край, де вона народилася, живе. І називається він – Батьківщина. Наша мала Батьківщина – це село Лозуватка. Наш рідний край – Кіровоградщина. Кожна людина повинна знати минуле свого краю. Дізнавшись про історичне минуле Лозуватки, ви зрозумієте, що це село самобутнє, незвичайне, чудове. І всі прекрасні пам’ятки та споруди створили люди, які тут жили і проживають.

2. Групова робота з прислів’ями.

З давніх-давен людина висловлювала свою повагу та любов до рідної землі в легендах, піснях, приказках та прислів’ях. Давайте пригадаємо декілька прислів’їв.

* Кожному мила своя сторона.

* За рідний край життя віддай.

* Рідна земля і в жмені мила.

3. Сторінками історії. Заочна мандрівка.

1) «Мій край - моя історія».

Чому село названо Лозуваткою? Ще коли була Запорозька Січ на берегах річки Інгул оселялися козаки-запорожці. Трава тут росла така, що вершник міг сховатись. Козаки оберігали степовий край від набігів татар і турків. Ще й тепер у полі височать могили із залишками веж. То на них запорожці запалювали сигнальні вогні, щоб попередити Січ про напад ворога.

Маленькі зимівники запорожців-сторожів обростали хатами. Виросло в долині ріки козацьке село. А через те, що Інгул густо був оброслий вербам та верболозами, то село так і назвали – Лозуватка.

2) «Свідки сивої давнини».

За селом, серед степу, височить високий курган – могила, як кажуть у селі. Хто її насипав ніхто не знає, вже в ті часи, коли люди оселились в цих місцях, їх десятки стояли серед степу.

Старожили кажуть, що це козацькі могили. Таким чином козаки вшановували своїх бойових побратимів, які героїчно полягли в боях з поневолювачами. Інші кажуть навпаки, що могили тут стояли з давніх давен, і насипані народом, який прожив тут в незапам’ятні часи.

За давніми переказами, на село були великі набіги ворогів. У степу могили – там було все стоять верхові козаки і виглядають орду. Як тільки побачать здалеку куряву – ото вже знай, що орда не далеко. Козаки тоді й дають знати в слободу або кошовому. Уночі, бувало, припаде козак до землі та й слухає. Як стугонить земля, то суне орда. Тоді козаки розкладають на могилах вогнища, а самі на коней та й скачуть до свого табору.



3) «Геологічні пам’ятки».

На правому березі річки Інгул, впродовж 400 м від східної частини с. Лозуватки розкинулись гранітні скелі площею 2 га. Вони дуже красиві, незвичайної форми, важкодоступні. Граніти розсічені жилами молочно-білого кварцу, потужністю 0,2-0,5 м. Геологічна пам’ятка має наукове та естетичне значення, входить до геологічної пам’ятки «Інгульська жила».



4) «Казьонний міст».

За Лозуваткою в долині стоїть кам’яний міст. Ніхто ним не користується, хіба що худобу переженуть з одного краю долини в інший. І дороги там немає, хіба якийсь путівець на приінгульські поля. Для чого ж тоді цей міст?

Старі люди розповідають, що давно його побудували кріпаки. За козацькими хутірцями, які поховалися у вербах та високих травах, при Інгулі, вела дорога з Петербурга в Єлисаветград. У військовому форті часто зупинялися карети із стольного града.

А коли сама цариця зібралася до Єлисавета, тоді (дорога) й міст спішно збудували кріпаки, щоб дорога, була рівною і безпечною. А при дорозі, недалеко від Казьонного моста (так його і досі називають), стояла корчма, де зупинялися подорожні.

Немає вже давно корчми і руїн її не залишилось, забули про дорогу, розорали. Тільки міст чудовий стоїть як пам’ятник будівничим – кріпакам.

5) Поетична сторінка.

Учениця.

Я народилась в Лозуватці

І почала життя своє.

Тут небеса високі й сині,

На що не глянеш – все моє!

Трава для мене зеленіє,

Для мене світлі дні ясні.



І сонце пестить та леліє,

Летять до серденька пісні.

Тут кожна квіточка співає,

Струмочок ніжно жебонить.

І краю кращого немає,

Де б я могла так вільно жить!



Учень.

Багато різних сіл на світі,

Але мені миліш за все

Моя Лозоватка привітна,

Тут все для мене рідне й дороге.


Нашим селом чудовим

Я крокую восьмий рік.

Бачив всі місця казкові:

Тиху річку і дрімучий ліс.



Тут – замріяна діброва,

Там – березовий гайок,

Запашні поля квітують

Та виблискує ставок.


І куди б я не поїхав,

Де б не був, ходив, ти знай,

Лозуватка – наймиліша,

Бо це рідний серцю край.



ІV. Узагальнення вивченого

Тест «Кіровоградщина – серце України» (робота в парах).

1. Напиши, як називається отча земля, рідний край, де ти народився.

2. Визнач головне місто твоєї малої Батьківщини:

а) Харків б) Москва в) Львів г) Кіровоград

3. Визнач, на березі якої річки розташоване твоє рідне село.

а) Дністер б) Дніпро в) Інгул г) Прип’ять
4. Назви головну вулицю твого рідного села

5. Закінчи речення. Я впевнений, що мій рідний край у майбутньому буде ... . Для того, щоб мій край став багатим, потрібно... .



V. Підсумок уроку

- Які види роботи більше сподобались?

- Що вас найбільше зацікавило?

- Про що ви б хотіли дізнатися більше?



Л.П. Давидова,

учитель української мови

та літератури
Маловисківської ЗШ № 3І-ІІІ ступенів
Маловисківської районної ради

КРАЙ, ОСПІВАНИЙ СОЛОВ’ЯМИ ТА ПОЕТАМИ

(поетичний калейдоскоп Маловисківщини для учнів 5-6 класів)
Мета: ознайомити учнів з творчістю письменників-земляків; з історією та географічним положенням Маловисківського району; виховувати любов до рідного краю, повагу до славетних земляків Маловисківщини та шанобливе ставлення до загиблих у роки війни.

Оформлення класу: етнографічна виставка; виставка дитячих малюнків та віршів «Маловисківщина – рідна сторона»; плакат з написом «Маловисківщина – яблунева гілка Кіровоградщини», зображення гербів Кіровоградської області, Маловисківського району, міста Малої Виски, карта області.

Усі поетичні твори, використані у сценарії, належать перу поетів Маловисківщини – С. Шевченку, Т. Краснову, О. Степаненку, В. Бровченку, Т. Андрушко).
Хід заходу

(Звучить мелодія пісні «Моїй Малій Висці». Виходять ведучі).

1-й ведучий.

Я – з Маловисківського краю,

Що від краю до краю

Білим цвітом оббілений,

Хмільним хмелем обплетений,

Солов’ями оспіваний,

Земляками – поетами.

2-й ведучий.

Я від сонця пекучого,

І від поля пахучого,

І від лугу трункого,

І від Висі стрімкої,

Від синиць і від соколів

Іду, лугами, полями,

Крізь співучі гаї:

Добрий день вам, вищани,

Земляки ви мої!



1-й ведучий. Маловисківщина… Це для мене і мамина колискова, і перший крок по споришевому подвір’ї, і теплий, животворний дотик батькових долонь. Ніде я не смакувала таким запашним хлібом, такою дивовижною водою з місцевого джерела, ніде не зустрічала таких добрих, гостинних людей.

2-й ведучий. І справді, мало дякувати Богу, що народилися і виросли, звили родинні гнізда на цій багатій, прекрасній землі.

(Учениця в українському костюмі на фоні ліричної мелодії декламує вірш В. Бровченка «Земленко моя»).

1-й ведучий.

О, Виско рідна! Ти перлина

Славетної і древньої землі,

Що зветься величаво Україна,

Тут родять щедрі й добрі врожаї,

Дощі рясні ідуть,

Сади буяють,

Найкращі в світі тут пісні лунають.



2-й ведучий. Мала Виска – це місто районного значення, де проживає близько 12 тис. осіб. На території населеного пункту розташовані 7 промислових підприємств, 2 фермерських господарства.

Наша земля дала Україні та світу відомих людей, видатних громадських діячів, учених, письменників, композиторів.

Звання «Почесний громадянин міста Мала Виска» присвоєно:

- Перебийносу Григорію Миколайовичу – Заслуженому учителю України, краєзнавцю;

- Бровченку Володимиру Яковичу – поету, автору творів про Маловисківщину, відомому громадському діячу;

- Подашевській Тетяні Леонідівні – першій жінці в Україні, якій присвоєно звання «генерал-майор міліції», Заслуженій журналістці України.



(Звучить лірична мелодія).

1-й ведучий.

Де соняхи з очима золотими,

Джерел гайдайських сила струменить,

Трипільські коні гривами густими

Колись мели отут небес блакить.

На нову зустріч з гроном виноградним,

Альтанкою, булькатим ліхтарем.

Задумливо, замріяно, відрадно

Вдивляється в майбутнє Хмельове…

2-й ведучий.

Люблю село я Лозуватку,

Бо у нім гарні дуже люди.

І хочуть жить усі в достатку,

А якщо хочуть, так і буде.

1-й ведучий.

Мала Виско, мій чудовий краю,

Ніжна радість тихо промениться,

Як до тебе знову повертаюсь,

Наша чудова чарівнице.

2-й ведучий.

Копанки, моє рідне село,

Мальовниче стоїш над річкою,

Щедро дбаєш, щоб в нас все було,

Зігріваєш мене добротою.

1-й ведучий.

Квітують Вищанські села і міста,

Полонять красою своєю.

Світанків заграва у небі, мов стяг,

Що край наш підняв над землею.

(Пісня «Мій край» слова Інни Рябченко, музика Петра Лойтри).

2-й ведучий. Як сиві дніпровські води, збігають роки. Журавлинними ночами відлітають у далекий вирій дні. А навкруги вирує вічне життя.

1-й ведучий. Давно відлунали канонади грізних боїв. І тільки все світле зберігає пам’ять народна.

(Звучить мелодія воєнних років).

2-й ведучий.

Задихалося літо від спеки,

І сивіли від спраги лани.

В сірім небі закружляли лелеки,

А земля – димовищі війни.

Війська фашистської Німеччини окупували Маловисківщину. Край трударів, слави й непокори не став на коліна. Сини нашого народу мужньо боролися з фашизмом.



(Звучить пісня «Журавлі» на слова Р. Гамзатова).

1-й ведучий.

Чорнобривці, які чорнобривці,

Заквітчали вищанський ви край

Коцюбинського квіти ви любі,

Разом з вами у серці розмай.

(Звучить пісня «Чорнобривці»).

2-й ведучий. Дорогі друзі! До вашої уваги віночок дитячих віршів, написаних нашими талановитими поетами-земляками.

(Читання поезій учнями: Г. Андрушко «Тане сніг»; В. Левченко-Дигас «Донечка», «Дерево роду»; Г. Красний «Не будьте байдужі»).

1-й ведучий.

Україно моя неозорна –

Життєдайна квітуча земля.

Ніжна пісня дзвінка і прозора!

Рідна мати! Вітчизно моя!

2-й ведучий.

Бути вдячним – замало, я знаю,

Кожен подих віддам я тобі.

Мала Виско, коханий мій краю!

Рідна мати! Вітчизно моя!

І.І. Карабут, О.С. Баранчук,

учителі української мови

та літератури

ЗШ І-ІІІ ступенів № 7

імені О.С. Пушкіна
Кіровоградської міської ради

РІДНИЙ КРАЙ КОХАТИ – В ПОЕЗІЇ ПРОСЛАВЛЯТИ

(поетичний віночок творів сучасних митців Кіровоградщини

для учнів 6-8 класів)
Мета: ознайомити учнів з історією створення Кіровоградської області, зацікавити творчістю талановитих поетів-земляків, розкрити самобутність їх віршів, викликати бажання більше дізнатися про рідний край та людей, які його уславлюють; розвивати вміння виразно читати поетичні твори, сприяти вихованню любові до рідного краю, плекати почуття гордості за наших земляків.

Обладнання: карта Кіровоградщини, ілюстрації та фотографії мальовничих куточків степового краю, портрети поетів-земляків, виставка їх збірок.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

М. Чернявський

Хід уроку

І. Організаційний момент

(Забезпечення емоційної готовності до уроку. «Побажай мені удачі» - в парах, усно).

Учитель. Веселе, галасливе літо вже відшуміло, відцвіло і чарівниця-осінь покликала нас до школи. Ми не зогледілись, як і подорослішали, змужніли, набралися снаги і сили для нових звершень, нових досягнень на ниві шкільної науки.

Сьогодні ми починаємо новий навчальний рік, а в народі кажуть, що починати будь-яку нову справу треба з гарним настроєм. Мені здається, що кожен новий навчальний рік – це, як нова справа, і починати його треба з гарним настроєм. То ж побажайте один одному гарного настрою, удачі, високих оцінок і міцного здоров’я на цілий рік. Я також вам бажаю здоров’я, миру, злагоди, удачі, здійснення всіх бажань і, звичайно ж, нових успіхів у навчанні.



ІІ. Мотивація діяльності. Оголошення теми й мети уроку

1. Актуалізація суб’єктного досвіду й опорних знань.

(Робота з асоціаціями: ключове словосполучення – батьківщина, складання віночка «Моя Батьківщина»).



Учитель. Сьогодні свято, а яке ж свято без пісні? Прошу вас ще трохи відпочити і послухати гарну пісню.

(Звучить пісня про Україну).

Учитель.

- Який настрій викликала у вас пісня?

- Про що вона? (Про рідну землю, про Україну, про Батьківщину).

- А що для вас є батьківщина? Свої відповіді запишіть у серединках ось цих гарних квіточок і передайте мені. Давайте разом складемо віночок думок «Моя Батьківщина».



(Діти називають: Україна, рідна земля, рідна хата, квіти у квітнику, рідне місто, вулиця, річка, що протікає поруч, стежка до школи, рідна школа, запах липи і тополі, тато, мама, сім’я; учитель прикріплює квіти на дошці у формі віночка.)

2. Робота з епіграфом.

Учитель. М. Чернявський сказав:

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без батьківщини.

- Як ви розумієте ці слова?

- Чи згодні з автором?

3. Оголошення теми і мети уроку.

Учитель. Діти, земля, де ти народився, вперше став на ноги і промовив перше слово, назавжди залишається рідною і дорогою, куди б тебе впродовж життя не занесла доля. Кожна людина, ким би вона не стала, де б їй не доводилося працювати, тягнеться серцем до рідного краю, який починається з широкої вулиці в мрійливих липах і тополях, із стежки, що веде до школи, з шкільної лави, з річки, що протікає поруч, зі співу солов’я.

І сьогодні на уроці ми поговоримо про мальовничий куточок нашої славної України – про маленьку нашу батьківщину – Кіровоградщину, попрямуємо її просторами, заглянемо в кожен її незабутній куточок, познайомимося з талановитими людьми, поетами-земляками, і сплетемо віночок любові нашому краю з їхніх неперевершених поетичних рядків, адже


10 січня 2014 року наша область буде святкувати своє 75-ліття.

75 років, діти, для області – це, звичайно ж, пора молодості, однак і за цей порівняно короткий час вона заявила про себе.

- А що ви знаєте про наш край?

III. Опрацювання нового матеріалу

1. Довідка про географічне положення Кіровоградщини.

(Учень та учениця підходять до карти України і карти Кіровоградської області, розповідаючи по черзі, звертаються до карти).

Ведучий 1. Між Дніпром та Південним Бугом із сходу на захід, від лісостепової Черкащини до степової Миколаївщини з півночі на південь, на висоті 108-269 м над рівнем моря на площі 24,6 тис. квадратних кілометрів, у центрі України простягається хвиляста рівнина. Саме тут розташована Кіровоградська область.

Ведучий 2. Кіровоградська область розташована в центральній частині України. Саме тут, в околицях смт Добровеличківки (центрі одноіменного адміністративного району) знаходиться географічний центр нашої держави. Це місце відмічене символічним пам’ятним знаком, встановленим у 1990 році.

Ведучий 1. За розмірами Кіровоградщина посідає 14 місце в Україні. Переважна більшість території області знаходиться на Правобережжі Дніпра, винятком є лише смт Власівка, розташоване на лівому березі. Крайня західна точка області лежить на південний захід від м. Гайворона, східна – на березі Дніпродзержинського водосховища поблизу с. Куцеволівка Онуфріївського району, північна – знаходиться на узбережжі Кременчуцького водосховища, південна – розташована на південь від с. Юр’ївки Бобринецького району. Область простягається із заходу на схід на відстань 335 км, а з півночі на південь – майже на 150 км.

Ведучий 2. Кіровоградська область була утворена 10 січня 1939 року з 12 районів Миколаївської, 10 – Одеської, 5 – Київської, 2 – Дніпропетровської та 2 – Полтавської областей. З того часу її межі неодноразово змінювалися.

Межує Кіровоградщина з шістьма областями – Черкаською на півночі, Полтавською на північному сході, Дніпропетровською на сході, Миколаївською та Одеською на півдні, Вінницькою на заході.

У межах Кіровоградської області виділено 21 адміністративний район і 4 міста обласного значення.

Ведучий 1. Благодатна земля Кіровоградська багата й на талановитих, відомих усьому світові людей. Серед славетних земляків: корифеї українського професійного театру Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий, його брати – Панас Саксаганський, Микола Садовський, сестра – Марія Садовська-Барілотті, актори Іван Мар’яненко та Гнат Юра, музикант Генріх Нейгауз, видатний педагог Василь Сухомлинський та відомі вчені – ботаніки професори, О.Л. Липа та А.М. Окснер; географ, професор О.М. Маринич; зоолог, професор О.П. Корнєєв.

Ведучий 2. Уславлюють нашу малу Батьківщину поети і прозаїки. Витоки їх творчості – у безмежності духмяного степу, у синій глибині високого неба, а головне, у народній душі, у серці, сповненім любові і пристрасті, у праці, що творить добро і красу.

Кіровоградщина літературна пишається іменами Юрія Яновського, Євгена Маланюка, Володимира Винниченка, Володимира Базилевського, Григорія Гусейнова, Сергія Степняка-Кравчинського, Тереня Масенка, Сави Голованівського, Юрія Олеши та багатьох інших наших земляків, чия любов до рідного краю безмежна.



Учитель. «Степовою перлиною України» нерідко називають Кіровоградщину, розташовану у межиріччі Дніпра і Південного Бугу, на Правобережжі. Обрамлені розкішними лісосмугами неозорі лани золотавої пшениці. Неквапливі тихоплинні ріки і джерела кришталевої води. Крутобокі долини і балки, уквітчані духмяними шавліями, волошками та іншим барвистим різнотрав’ям. Шовкові косиці ковили, пахуче повітря, закучерявлені рясними вербами ставки, що у надвечір’ї хвилюють рибалок сплесками риби. Чепурні села в садках. Невеликі ліси і переліски у долинах річок... Так виглядає мальовнича Кіровоградська земля, що зачаровує красою і дивовижними природними скарбами і надихає поетів на неповторні віршовані рядочки, які вміли «рідний край кохати – в поезії її прославляти»:

Кіровоградщино, як я тебе люблю!

Твої луги, твої степи розлогі,

Річок мрійливих тиху течію,

І хвилі золоті твоїх ланів шовкових.

Тож, давайте серцем і душею доторкнемося до чарівного світу поезії про нашу рідну Кіровоградщину.



2. Виразне читання поезій про Кіровоградщину.

(Під час читання учнями поезій на екрані з’являється зображення мальовничих куточків Кіровоградщини і портрет поета, а вчитель на дошці прикріплює квіточку з ім’ям автора так, щоб утворився віночок).

Учитель. Безмежна любов до людей, до рідного краю звучить у поезії Анатолія Петровича Чечеля, який народився в с. Ново-Стародуб Петрівського району.

Учень 1.

МОЯ ЗЕМЛЯ

Моя земля, Кіровоградський крає,

Де пахнуть медом трави край села,

Радіє серце, і тобі бажає,

Щоб ти з роками кращою була.
Лани широкі, сині небосхили,

Степи в шовкових хвилях ковили...

У цьому краї ми росли й мужніли,

Тому до нього серцем приросли.


Моя земля, Кіровоградський крає!

Пливуть жита у берегах ланів...

В твоїх степах мужніє і зростає

Славетний рід, плеяда трударів.


Моя земля, Кіровоградський краю!

В тобі талантів ллється водоспад.

Перед тобою голову схиляю,

Молюсь за тебе, мій Кіровоград.



Учень 2.

КІРОВОГРАДЩИНА МОЯ

Кіровоградщина моя!

Широкі ниви, хліб в долонях.

Тобі цілком належу я,

З дитинства до сивин на скронях


Кіровоградщина моя!

Віддам тобі я спалах серця.

Нехай для всіх людей сія,

Й луною в душах одізветься.


Кіровоградщина моя,

У кожній думці, в кожнім слові,

Тобі, мій крає, зичу я

Цвісти, як мальви світанкові.


Кіровоградщина моя!

Широкі ниви, стигле жито,

Родюча батьківська земля,

Де я живу і буду жити!



Учитель. Не можна собі уявити Кіровоградську землю без розлогих степів, зелених лісів і мальовничих сіл, які з великою синівською любов’ю оспівали у своїх віршах Володимир Могилюк, Микола Пироженко, Станіслав Стриженюк, Сава Голованівський.

Учениця 1.

СТЕПОВІ

Степе, – я твоє чадо і гострий твій біль,

Хоч століттями славсь під комонних і піших,

Я виорювавсь вкупі з череп’ям трипіль,

Я випалювавсь глиною пишних опішних.
Я – твоєї Січі непогасла зоря,

Я – вишневі сузір’я твоїх вишиванок,

Вже твої сім вітрів – то луна Кобзаря,

Вже Дніпровий потік – оселедець Богданів.


Степе, я – спадкоємець просторів твоїх,

Затяжких лихоліть і переспівів гожих...

Вже ніхто не злякає моїх солов’їв,

Вже ніхто петриківок моїх не потрощить...

Володимир Могилюк

Учениця 2.


Степи, степи… І зір не обійма.

Як розказать вам про любов, не знаю.

Ні, тут нема екзотики, нема.

Та я її, повірте, й не шукаю.


В моїй душі ні крапельки жалю,

Що тут не так, як в Африці далекій.

Степи... Я по-синівськи їх люблю,

До них лечу, як до гнізда лелека.




Люблю степи, як вечір догорить

І жито колос обважнілий схилить.

В цей час багато вміють говорить

Козацькі запечалені могили.


Оці степи я ще в дитинства дні

За щедрість і за широчіть сподобав.

Бо цим вони нагадують мені

Широку й щедру душу хлібороба.

Микола Пироженко


Учитель. Дорога серцю земля батьків, дідів і прадідів наших. Оспівані в піснях народних квітучі сади, зелені ліси і доли, високі блакитні небеса. Хіба ж є на світі щось краще за рідне село, батьківську хату, за сліпучо-червоний кущ калини під вікном?

Учень 3.

Родовід мені не на заваді –

Все своє вертається на круг.

Народився я не в Ленінграді,

Предок хоч воздвиг Санкт-Петербург.



За свого мене земляк щоб визнав,

Я пишаюсь, що б там не було,

Що моя Вітчизна і дідизна –

У степах загублене село.Скільки літ!



Учень 4.

А хата рідна сниться.

Щоб не сталось, ах, товариші, –

Те село і є свята столиця

Власної держави і душі.



І тому я прагну, щоб нащадок

Через сотні літ в мій бік сказав:

– Україну він мені у спадок,

Мов живу легенду передав.



Станіслав Стриженюк

Учень 5.

ПІСНЯ ПРО ДИТИНСТВО

Понад рідним селом

Хмара віє крилом,

Тане в присмерку поле безкрає.

Знову ніч настає і дитинство моє

Із мандрівки додому вертає.

Через ніч і пітьму

Я вклоняюсь йому

За повернення в пізні хвилини,

За далекий той світ, що з-за пагорбів літ

З ним прийшов до моєї хатини.
Учениця 3.

Де батькова хата - там сонця багато

І терен цвіте навесні.

Там соняхи й мальви, і тато, і мама

Всміхаються радо мені.

Там квітне калина чарівно, дитинно,

І небо зірки нахиля

Над райдужну хату, де батько і мати

Колишуть внучат-журавлят.

І в душі ожива,

Наче радість нова,

І шумує, як стигле колосся,

Тихе щастя в полях,

Де почався мій шлях

І життя молоде почалося.

Подаруй хоч у сні

Милу юність мені,

Давня пісне пори золотої!

У хиилину лиху захисти на шляху

Тихим дзвоном співучої зброї.

Сава Голованівський

Учениця 4.

До рідної хати спішу завітати

І в радісні дні, і в сумні

Там соняхи, й мальви, і тато, і мама

Всміхаються радо мені.

Катерина Горчар



Учениця 5.

ВДОМА

Сміється день, немов дзвінка сопілка,

Він сумніви й сум’яття віджене,

І голубе вікно, й брунатна гілка –

Все привітає радісно мене.

І клен старий: у нього нині свято,

Він стільки років гойдалку беріг...

І бабця - піч , і рушникова хата,

І спогадами клечаний поріг.

Тут рідне все й таке близьке до болю,

І кущ калини, й мальви, і квітки...

Немов з дитинства, з першої любові

Несуть у душу щебіт ластівки.

Потисну батьку бережно правицю,

Погладжу скроні в мами край воріт.

А скроня в батька інеєм сріблиться

А коси в мами – як вишневий цвіт.

Катерина Горчар



Учитель. Якщо уважно поглянути на карту Кіровоградщини, то можна побачити, як майстерно вона вимережана синіми стрічечками. Це життєдайні, невтомні потоки річок, що протікають широкими просторами нашого краю. Синюха, Ятрань, Велика Вись, Інгул та Інгулець, Чорний Ташлик, Тясмин – такі ріки несуть свої води Кіровоградською землею.

- Діти, а чи знаєте ви походження назв цих річок?



Учень. Однією з найромантичніших і чистих річок нашого краю є Синюха, назва якої походить від кольору її води. Синюха утворюється злиттям річок Велика Вись та Тікич і тече Придніпровською височиною на протязі 111 км. Уздовж берегів Синюхи простилаються мальовничі пейзажі, які надихали на поетичні рядки багатьох наших земляків, наприклад, видатного українського письменника Євгена Маланюка:

Що мені телефони, версалі, експреси?

Нащо грім Аргентини? Чудеса Ніагар? —

Сниться синя Синюха і верби над плесом,

Вільний вітер Херсонщини, вітер-дудар.

Учень. Я знаю, що з правого берега у Синюху впадає р. Ятрань, а з лівого – річки Чорний та Сухий Ташлики.

На протязі близько 60 км Ятрань в’ється серед кристалічних відслонень. Співають у нас мелодійну народну пісню – «Там, де Ятрань круто в’ється, з-під каміння б’є вода...»



(Звучить пісня).

Учитель. Завдяки цій пісні Ятрань стала однією з найвідоміших річок Кіровоградщини, і тому її назву носять друкарські машинки, цукерки, заслужений ансамбль танцю, село у Новоархангельському районі, колись так називався кінотеатр у нашому місті.

Учень. Мені тато розповідав, що територією нашої області течуть кілька Ташликів – Чорний, Сухий, Гнилий, Плетений і просто Ташлик. «Ташлик» у перекладі з тюркської означає «ріка серед чорних каменів». Чорний Ташлик має довжину 135 км, він прямує до Синюхи від с. Григорівки Новоукраїнського району скелястою долиною.

Учениця. А я читала, що річка Велика Вись бере початок біля с. Оникієве Маловисківського району і несе свої води територією області протягом близько 60 км. Це – типова рівнинна річка з добре виробленою долиною, її річище досить часто має пороги, а місцями – губиться серед широкої заболоченої заплави у високих заростях очерету. По течії Великої Висі збереглись природні заплавні ландшафти, що охороняються у складі цілої низки заповідних територій і об’єктів як загальнодержавного, так і місцевого значення («Велика Вись», «Карпенків край», «Острів», «Гусиний острів», «Вила»). Ця річка також надихала поетів:

Звідки береш ти соки,

Щоб лан золотий колосивсь?

Що ж у тобі високе,

Вись моя, матінко Вись?



Володимир Бровченко

Вись моя, Височко, Висонько,

Звідки течеш і куди?

З серця мого, моя річенько,

Витекла жилкою ти.



Михайло Миценко

Учитель. А чи відомо вам, діти, що на просторах нашого краю протікає 438 річок (5558 км), крім того: нараховується 1074 річечок та струмочків загальною довжиною 2595 км, збудовано 2185 ставків і 84 водосховища. Переважають так звані малі річки – водотоки довжиною до 10 км, багато з них навіть не мають назв.

З давніх-давен люди цінували воду, ставилися до неї, так як до безцінного природного дару. Оберігали річки, озера, болота, джерела, складали про них легенди і пісні. Адже вода – це колиска життя.



Учень.

ВИСЬ

Зелена моя колискова,

Селище рідне моє

З гарною назвою Виска

Посеред степу встає.

Звідки береш ти соки,

Щоб лан золотий колосивсь?

Що ж у тобі високе,

Вись моя, матінко Вись?


В каторзі прадіди наші

Голови гордо несли.

За це їх поміщик Улашин

Під різки валив на ослін.

Звивайся, червона пташко,

Востаннє щоб пан звеселявсь!

Встає, піднімається важко

Вись моя, матінка Вись.



Літо в пожовклому рясті

Пшеничні сплітає вінки.

Тягнуть, аж чорні з нещастя,

Ручку косарську жінки.

В борону, в плуга, в сівалку

З коровами люди впряглись…

Такою я взнав тебе змалку,

Вись моя, матінко Вись.


Знов зацвітають черешні

(З податків згинались, було),

І по масштабах тутешніх

Ти місто уже – не село.

І люди не тужать, нівроку,

Й будинки веселі звелись.

Духом народу висока

Вись моя, матінка Вись.



IV. Рефлексія

Учитель. Ось і добіг наш урок до кінця, а ми з вами пройшлися літературними стежками нашого степового краю, доторкнулися серцем і душею до ніжних, щирих рядочків, написаних нашими поетами-земляками, і разом з ними сплели віночок любові своїй рідній землі, своїй Вітчизні. Сподіваюсь, що сьогоднішня розмова надовго залишиться у вашій пам’яті і буде спонукати вас до нових звершень в ім’я свого народу, своєї землі. І завершити наш урок мені б хотілося словами Івана Хоменка, нашого земляка із с. Зелене Петрівського району:

Я тільки колосок на лані,

А ти, Вітчизно, лан.

Я тільки хвиля в океані,

А ти, Вітчизно, океан.



Дубовий жолудь я в долині,

А ти, Вітчизно, дуб-краса.

Я зірка у небесній сині,

А ти Вітчизно, небеса.



Живіть, діти, і робіть так, щоб небеса нашої Вітчизни завжди були чистими, світлими і веселковими.

(Звучить пісня про Кіровоград).

V. Підсумок уроку

Творче завдання.

1. Підготуватися до виразного читання віршів поетів-земляків (на вибір).

2. Скласти власну поезію про рідний край (за бажанням).
Список використаних джерел:

1. 20 х 20. Письменники сучасної Кіровоградщини. – Кіровоград: Антураж-А, 2004. – 188 с.

2. Блакитні вежі: хрестоматія творів письменників Приінгульськього краю у двох томах. – Кіровоград: Мавік, 2011. – Т. 1: Поезія. – 508 с.

3. Заповідні куточки Кіровоградської землі / за заг. ред. д.б.н. Т.Л. Андрієнко. – К.: Арктур-А, 1999. – 240 с.

4. Чечель А. Таємна мить і пам’яті, і слова: Вірші і пісні українською і російською мовою / А. Чечель. – Кіровоград: ТОВ Імекс-ЛТД, 2006. – 150 с.

І.В. Рибалка,

завідувач ДЮЦ «Лідер»,

керівник гуртка «Юний ерудит»

комунального закладу

«НВО «ЗНЗ І-ІІІ ступенів

16 – ДЮЦ «Лідер»



Кіровоградської міської ради

Кіровоградської області»
КІРОВОГРАДЩИНА – МІЙ РІДНИЙ КРАЙ!

(інтелектуально-пізнавальна гра для учнів 6-9 класів )
Мета: поглиблення знань учнів про Кіровоградську область та місто Кіровоград; виховання в учнів почуття патріотизму, шанобливого ставлення до своєї Батьківщини та власної історії; оволодіння основними навичками роботи в колективі, команді; розвиток пізнавальної активності учнів та нестандартного мислення.

Обладнання: картки із запитаннями, бланки для відповідей, система для гри «Своя гра».

Учасники: команди учнів 6-9 класів, журі, глядачі, гості, батьки.

Місце проведення: актова зала закладу.
Хід заходу

Ведучий І. Доброго дня, шановні діти, вчителі, батьки. Сьогодні ми зібралися з вами, щоб ще раз пригадати історію нашої маленької Батьківщини, нашої Кіровоградщини.

Ведучий ІІ. А також пригадати історію заселення цих земель, пригадати, з чого починалась історія самого Кіровограда.

Ведучий І.

На землі козацькій,

Де шляхи чумацькі,

Де був край Лебедія колись,

Над Інгулом сивим

Серед трав похилих

Запорозькі слободи звелись.

Ведучий ІІ.

Там осів Лелека,

Мамай недалеко,

По сусідству кум їх Северин,

А іще Завада –

Отака бригада

Над Інгулом стала в ряд один.


Ведучий І.

Згодом на Подолі,

Де всього доволі,

Де вода прозора – і линки,

Де стрімка Біянка –

Славна Молдаванка,

А за нею Балка і Млинки.

Ведучий ІІ.

Вулиці мов стрічки,

В’юняться до річки –

Харківська, Полтавська, Січова…

Поміж верб плакучих

На високих кручах

Запорозька слава ожива.


Ведучий І. Щоб вшанувати пам’ять людей, які віддавали всю свою душу служінню громаді та створенню нашого чудового краю, давайте ще раз пригадаємо основні історичні події, пов’язані з Кіровоградщиною. Наша сьогоднішня гра складатиметься із 3 турів:

І тур – «Вірю-не вірю».

ІІ тур – «Своя гра».

ІІІ тур – «Що? Де? Коли?»

Оцінювати конкурс буде журі (представлення членів журі).

Ведучий ІІ. У І турі кожній команді пропонується бланк із тезами про певні події або факти, пов’язані з Кіровоградщиною. Командам дається 2 хвилини, щоб прочитати тези. Після чого напроти кожної тези потрібно поставити знак «+», якщо ви згодні із запропонованим твердженням, або знак «–», якщо ви незгодні. За кожну правильну відповідь команда отримує 10 балів. Максимальна сума, яку можете отримати в цьому конкурсі, – 100 балів.

Таким чином ми перевіримо, чи добре ви знаєте свою історію.



Картка гри «Вірю – не вірю»

1. Річка Інгул не входить до десяти найбільших водних артерій України.

2. На території сучасної Кіровоградської області за часів Київської Русі жили племена угличів.

3. На території сучасної Кіровоградської області у другій половині ХVІ століття не існував Кущівський курінь Запорозької Січі.

4. Козаком Кущівського полка з 1772 року був Григорій Потьомкін, записаний під прізвиськом Грицька Нечоси.

5. 4 січня 1752 року був підписаний наказ про будівництво фортеці Святої Єлисавети.

6. Площа фортеці Святої Єлисавети займала майже 1 гектар.

7. На озброєнні у фортеці Святої Єлисавети були корабельні гармати ХVІ століття, відлиті з чавуна.

8. Назва міста Знам’янка походить від дерев’яної церкви в ім’я Знамення Господнього, яку в ХVІІІ столітті привезли старовіри з Росії.

9. Сучасна Новоукраїнка починалась як Павлівська фортеця .

10. Вулицю Верхню Пермську в м. Кіровограді названо на честь Пермського драгунського (карабінерного) полку, солдати якого селилися в цьому місці.

Ключ до гри «Вірю – не вірю»

1. – (входить, її загальна довжина 354 км).

2. +

3. – (існував).



4. +

5. +


6. – (майже 60 гектарів).

7. +


8. +

9. +


10. +

(Ведучий оголошує правильні відповіді, а члени журі – кількість балів, яку отримала кожна команда).

Ведучий І. Ми переходимо до наступного конкурсу, який називається «Своя гра». Грати ви будете командою, відповіді записувати на спеціальному бланку. Вам оголошуються тема туру та умовна «вартість» кожного запитання – 10, 20, 30, 40, 50 балів.

Якщо відповідь правильна, то команда отримує стільки балів, скільки оголошується, якщо неправильно – мінус стільки балів.



«Своя гра»

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   20


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка