Київський національний економічний університет порох андрій михайлович



Скачати 429.75 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації07.03.2016
Розмір429.75 Kb.
  1   2   3
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПОРОХ АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ
УДК 339.92

УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКЕ ЕКОНОМІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ



Спеціальність 08.05.01. – Світове господарство

і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор

Поручник Анатолій Михайлович,

Київський національний економічний університет,

завідувач кафедри міжнародної економіки


Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Пузанов Ігор Іванович,

Інститут міжнародних відносин

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Панфілова Тамара Олександрівна,

державний експерт апарату Ради національної безпеки і оборони України




Провідна установа

Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, відділ зовнішньоекономічних досліджень, м. Київ


Захист відбудеться 20 травня 2005р. о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.006.06 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий 19 квітня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, доцент Л.Л.Антонюк




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Глобальні трансформації, що відбуваються у сучасному світі і знаходять своє втілення, з одного боку, у динамізації взаємопроникнення та взаємопереплетеності національних економік різних країн, а, з другого, - у посиленні регіональних і субрегіональних процесів, детермінують нову диспозицію країн у світогосподарській структурі, вимагають від них адаптації своїх народногосподарських комплексів до діючих на регіональному та загальносвітовому рівнях критеріїв, пошуку власних ніш на міжнародних ринках з метою найбільш ефективної реалізації національних економічних інтересів.

Що стосується України, то і для неї, за умов науково-технологічної революції та формування глобальної моделі міжнародного поділу праці, безальтернативною є реальна участь у планетарних та регіональних інтеграційних процесах, осторонь яких вона донедавна знаходилась. І тільки після революційних подій в кінці 2004 року нове керівництво держави чітко сформулювало пріоритети зовнішньоекономічної політики України, головним з яких є прискорена інтеграція в європейські економічні структури. Концепція багатовекторності, що проголошувалася упродовж всіх років незалежності України, не виправдала себе через “розпорошення” зусиль в реалізації зовнішньоекономічних цілей, “топтання” на місці, а також несприйняття з боку Європейського Союзу серйозності наших намірів. Наслідком такої політики стало те, що Україна не тільки не змогла досягнути реального прогресу на шляху інтеграції, але й були послаблені її позиції міжнародному поділі праці, що завдало значної шкоди національним інтересам держави.

Нинішнє геополітичне та геоекономічне розташування України, підвищена увага до неї світової спільноти останнім часом, а також історичні, економічні, культурні, етнонаціональні зв’язки і традиції зумовлюють необхідність точнішого визначення її ролі і місця у взаємовідносинах із сусідніми державами та регіональними блоками. Це вимагає розробки дієвого, науково обґрунтованого механізму поступового, збалансованого входження в систему світового господарства, який передбачає проходження різних етапів: від поглиблення двостороннього співробітництва, насамперед з країнами-стратегічними партнерами (Росією, Польщею, Німеччиною та США), наступної повноправної участі в реально функціонуючих регіональних та субрегіональних інтеграційних об’єднаннях, аж до глобальної інтеграції як стратегічної мети.

Незважаючи на утвердження після “помаранчевої” революції у свідомості не лише прогресивно мислячої політичної та наукової еліти, але й більшості громадян України європейського вектору, як домінуючого у міжнародній стратегії України, гострим залишається питання про поглиблення, диверсифікацію та нарощування багатостороннього співробітництва з нашим східним стратегічним партнером – Російською Федерацією, оцінку його рівня, структури та нереалізованого потенціалу.

Що стосується українсько-російських економічних відносин, то вони дотепер не отримали всебічного висвітлення у вітчизняній та російській літературі з позицій історичної ретроспективи, новітнього етапу і, особливо, перспектив їх розвитку з врахуванням зміни геостратегічних цілей обох країн. Додаткової актуальності цій темі надає не завжди рівноправний, а інколи і дискримінаційний характер відносин Росії стосовно України, що проявляється, як показали події в кінці 2004р., в політичному тиску на національну самовизначеність нашої країни, і навіть, в загрозі її державному суверенітету та територіальній цілісності, втручанні у її внутрішні справи, намаганні Росії підкорити економічні стосунки з Україною своїм імперським цілям. Така непаритетність міждержавних відносин вимагає з’ясування її причин, суттєвого коригування та вдосконалення договірно-правової бази співробітництва, розробки реальних механізмів взаємовигідного та рівноправного партнерства, його диверсифікації та надання стабільності і довгостроковості, виходячи з національних економічних інтересів України і Російської Федерації.

Відносини України і Росії завжди були в полі наукових інтересів дослідників – як істориків та політологів, так і економістів. Найбільш повно проблематика міжнародних економічних відносин України та її співробітництва з окремими країнами, і, зокрема, з Російською Федерацією розроблена у працях вітчизняних та російських вчених: В.Андрійчука, В.Анікіна, В.Бородюка, В.Будкіна, М.Бурмістрова, Ю.Василенка, О.Власюка, Б.Губського, А.Дьоміна, О.Ємельянова, Я.Жаліла, В.Затуліна, В.Іванова, Ю.Карасьова, В.Комарова, Д.Лук’яненка, Є.Моісеєва, А.Мокія, О.Острого, Т.Панфілової, Ю.Пахомова, С.Пирожкова, О.Плотнікова, А.Поручника, І.Пузанова, Н.Раскової, О.Самодурова, В.Сіденка, А.Сухорукова, В.Титаренка, І.Фамінського, А.Філіпенка, Л.Чекаленко, Г.Шестопалова та ін. В їх роботах розкриваються як класичні, так і сучасні форми міжнародного та українсько-російського економічного співробітництва: торгівля, інвестиційна співпраця, спільне та прикордонне підприємництво, співробітництво у банківській та фінансовій сферах, виробнича кооперація, науково-технічне та інноваційне співробітництво. При цьому висновки вчених щодо характеру та рівня економічних відносин між Україною та Росією є неоднозначними, над ними нерідко превалюють політичні домінанти.

Разом з тим, як в науковій літературі минулого, так і в роботах сучасних дослідників не знайшли достатньо обґрунтованого і всебічного аналізу проблеми з’ясування характеру національних економічних інтересів України, їх узгодження та гармонізації з національними економічними інтересами Росії, як основи динамізації та диверсифікації співробітництва в економічній, інноваційній та соціальній сферах.

Таким чином, комплексне дослідження вищеназваних аспектів економічного співробітництва України і Росії дуже важливе як в теоретичному, так і в практичному плані.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно плану науково-дослідних робіт кафедри міжнародної економіки Київського національного економічного університету в рамках міжкафедральної теми “Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку” (номер державної реєстрації 0101U002948). Особисто автором в рамках дисертаційної теми розроблено рекомендації щодо диверсифікації українсько-російського економічного співробітництва за умов поглиблення європейської інтеграції та підготовлено відповідний параграф розділу “Міжнародна економічна взаємодія і її вплив на процеси ринкової трансформації”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз економічного співробітництва України і Росії через призму реалізації ними своїх національних економічних інтересів, а також розробка науково обґрунтованого механізму ефективної взаємодії двох країн за умов поглиблення інтеграційних процесів на субрегіональному та європейському рівнях.

Виходячи з мети дослідження, в роботі поставлені наступні конкретні задачі:



  • розкрити природу, об’єктивну обумовленість та еволюцію національних економічних інтересів країн в процесі розвитку системи міжнародних економічних відносин;

  • дослідити характер, структуру та особливості національних економічних інтересів України у сфері міжнародної економічної діяльності та розкрити механізм їх реалізації у відносинах з Росією;

  • визначити сутність та основні принципи парадигмальної моделі економічного партнерства України і Росії за умов формування Єдиного економічного простору (ЄЕП) та обґрунтувати її адекватність національним економічним інтересам України;

  • проаналізувати основні напрямки українсько-російського економічного співробітництва на сучасному етапі та сформулювати пропозиції щодо їх вдосконалення у відповідності зі стратегічними інтересами двох країн;

  • комплексно дослідити стан української трудової імміграції в Російській Федерації та визначити напрямки формування регуляторної системи міждержавного обміну трудовими ресурсами, як одного з вирішальних елементів розвитку українсько-російських гуманітарних відносин.

Об’єктом дослідження є двосторонні економічні відносини України і Росії як вираження їх національних економічних інтересів.

Предметом дослідження є сучасний стан та перспективи розвитку українсько-російського економічного співробітництва, фактори та чинники його динамізації та диверсифікації за умов поглиблення субрегіональних та європейських інтеграційних процесів.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є історико-логічний, системно-структурний підходи до аналізу економічних процесів та зв’язків, діалектичний, порівняльний, індуктивно-дедуктивний та статистичний методи їх оцінки. Дослідження базується на використанні принципу єдності теорії і практики, прогнозування розвитку економічних процесів на основі методу наукової абстракції, загального та часткового.

Джерельною та статистичною базою були дослідження вітчизняних та зарубіжних економістів, матеріали Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Державного комітету статистики України, Міждержавного статистичного комітету СНД, Державного комітету з міграцій України, Державного митного комітету України, Центрального банку Російської Федерації, Федеральної міграційної служби Російської Федерації, Міністерств закордонних справ України і Росії, Торговельно-економічної місії Посольства України у РФ та ін.



Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні на базі основних теоретичних концепцій сучасної природи національних економічних інтересів України, у тому числі в міжнародній сфері, їх структури та пріоритетності у двосторонньому економічному співробітництві з Російською Федерацією; розкритті механізму реалізації національних інтересів України і Росії через конкретні форми співробітництва та обґрунтуванні основних принципів сучасної концепції його розбудови за умов формування Єдиного економічного простору.

Нові наукові положення, отримані особисто автором, які виносяться на захист, полягають у наступному:



Вперше:

  • розкрито методологічну сутність і проведено класифікацію основних концепцій, що розкривають зміст категорії “національні інтереси” в історичному, політологічному та економічному аспектах, і на цій основі сформульовано авторське визначення сучасного поняття “національні інтереси”, яке кваліфікується, як усвідомлені певною державно-оформленою нацією потреби у самозбереженні та розвитку, національній безпеці, зростанні її добробуту та багатства на основі економічної самодостатності та загальнолюдських цінностей (демократія, свобода, соціальна справедливість, духовність та моральні засади);

  • досліджено еволюцію становлення та розвитку вітчизняної наукової школи щодо дослідження національних економічних інтересів України, що дозволило автору виокремити три етапи у підходах до з’ясування характеру, чинників та умов реалізації цих інтересів у різні історичні періоди за такими критеріями, як: сфера їх прояву; масштаби, інтенсивність та рівні міжнародних економічних зв’язків; ступінь суверенності держави у реалізації національних економічних інтересів у міжнародній сфері: І-й етап (XVII-XVIII ст.) – період гетьманщини; ІІ-й етап (XX ст.) – радянський період; ІІІ-й етап (1991р. – теперішній час) – пострадянський період;

  • розкрито структуру національних економічних інтересів, яка включає у відповідній субординованій ієрархії особисті, колективні та державні інтереси, як систему інтересів всіх суб’єктів, що діють в національному економічному просторі, і визначено її місце, як первинної субстанції, в глобальній системі економічних інтересів поряд з регіональними, інтеграційними (блоковими) та глобальними економічними інтересами;

  • обґрунтовано необхідність розробки нової концепції українсько-російських економічних відносин, які за умов формування Єдиного економічного простору мають базуватися на таких загальноприйнятих у світовій практиці принципах, як: відкритість, незалежність від політичних впливів, прозорість, взаємовигідність, прагматизм тощо, та визначено граничний рівень стратегічного партнерства між Україною та Росією за умов пріоритетного розвитку України у європейському векторі як такий, що відповідає критеріям зони вільної торгівлі;

  • дано комплексну оцінку стану української трудової імміграції в Росії, розкрито її дискримінаційний характер, який визначається переважно нелегальним статусом мігрантів; їх правовою та соціальною незахищеністю, штучним звуженням сфер їх зайнятості, стихійністю та неврегульованістю еміграційних потоків та ін. Запропоновано конкретні заходи щодо усунення існуючих деформацій у сфері обміну трудовими ресурсами шляхом легалізації українських мігрантів, вдосконалення нормативно-правової бази та механізмів її застосування, уніфікації національних законодавств щодо пенсійного забезпечення та освітньої діяльності та ін.

Отримало подальший розвиток:

  • дослідження національних економічних інтересів України у співробітництві з Російською Федерацією, пріоритетом яких є розвиток не лише обмінних форм діяльності, але і поглиблення виробничо-технологічної рекооперації між підприємствами України і Росії, задоволення виробничого та споживчого попиту українських суб’єктів у стратегічних ресурсах Російської Федерації та ін.; а також національних економічних інтересів Росії у співробітництві з Україною, які сконцентровані, передусім, на збереженні та закріпленні за собою ролі основного, безальтернативного постачальника паливно-енергетичної сировини в Україну, закріпленні російського капіталу у всіх галузях і сферах вітчизняної економіки, отриманні в Україні сприятливого режиму використання мережі її транспортної інфраструктури; перманентному масовому використанні дешевої робочої сили з України та ін.;

  • обґрунтування кола спільних національних економічних інтересів України і Російської Федерації, які зосереджені на коригуванні курсу на подальшу структурну перебудову національних економік з посиленням частки експортноорієнтованих на взаємні ринки галузей, забезпеченні умов для взаємного доступу до сировинних ресурсів та ринків збуту двох країн, координація дій на ринках третіх країн, активізації та диверсифікації спільного підприємництва, спільному використанні “транспортних коридорів” України та ін.;

  • визначення пріоритетних напрямків вдосконалення зовнішньоторговельного співробітництва України і Росії (коригування структури українського експорту в напрямку збільшення питомої частки в ньому товарів з високою доданою вартістю, надання Урядом України технічної допомоги своїм експортерам, які постачають продукцію на російський ринок, усунення тарифно-нетарифних і фіскальних бар’єрів у торговельному обміні між двома країнами, оптимізація умов, пов’язаних із закупівлею в Росії стратегічних енергоресурсів та ін.); диверсифікації інвестиційно-виробничого та інноваційного співробітництва (посилення прозорості операцій, пов’язаних з участю російського капіталу в приватизації українських підприємств, розширення можливостей для інвестування вітчизняного капіталу в російський бізнес, посилення ролі міждержавних програм у високотехнологічних галузях виробництва із використанням механізмів венчурного фінансування, ширшого залучення наукових установ обох країн до інноваційних розробок та ін.).

Удосконалено:

  • класифікацію національних економічних інтересів, в якій поряд з загальновизнаними первинними (базовими) інтересами (інтересами стратегічного характеру: задоволення матеріальних і духовних потреб людей; забезпечення потреб економіки в ресурсах, ефективно діючому економічному механізмі, ефективній структурі державного управління і регулювання тощо) та вторинними інтересами (інтересами в інституційно-інфраструктурній сфері) виокремлено національні економічні інтереси країни у міжнародній сфері, які обслуговують та сприяють реалізації первинних та вторинних інтересів.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення сформульованих автором у дисертації теоретичних положень, висновків та рекомендацій полягає в тому, що вони можуть бути методологічною базою для розробки ефективного механізму зовнішньоекономічної діяльності України, зокрема при вирішенні проблем динамізації та структурної оптимізації зовнішньо-торговельної та інвестиційно-виробничої форм діяльності, а також потоків трудової міграції; коригування стратегії українсько-російського економічного співробітництва, основу якого складала б не обмінна форма взаємодії, а інвестиційно-виробнича та інноваційна кооперація.

Пропозиції автора щодо коригування стратегії українсько-російської економічної взаємодії у торговельній сфері та вдосконалення вітчизняної практики забезпечення інтересів українських експортерів на російському ринку використані у поточній роботі Управлінням торгово-економічних зв’язків з Російською Федерацією та іншими країнами СНД Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (довідка про впровадження №25-29/10 від 13.01.2005р.). Окремі положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи щодо вдосконалення діючого механізму міждержавного обміну робочою силою між Україною і Російською Федерацією використано у поточній роботі Управлінням економічного співробітництва Міністерства закордонних справ України (довідка про впровадження № 5/36-4 від 19.01.2005р.). Основні теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи використано у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Міжнародна економіка”, “Міжнародна економічна діяльність України” та “Транснаціональні корпорації” студентам факультету міжнародної економіки і менеджменту та Центру магістерської підготовки в Київському національному економічному університеті (довідка про впровадження КНЕУ № 148/1 від 05.01.2005р.).



Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на 3 міжнародних та всеукраїнських наукових, науково-теоретичних та науково-практичних конференціях, зокрема: І Національній міжвузівській науково-практичній конференції “Міжнародна економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку” (29 листопада 1999р., м. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка); IV Міжнародній науково-практичній конференції УАЗТ “Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності України в сучасних умовах” (25 травня 2001р., м. Київ, Українська академія зовнішньої торгівлі); Міжнародній науковій конференції “Глобалізація та регіоналізація економічного розвитку” (25 лютого 2003р., м. Київ, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано автором самостійно і у співавторстві у 8 працях, у тому числі у 5 статтях у наукових фахових виданнях і 3 публікаціях у збірниках матеріалів міжнародних та всеукраїнських наукових, науково-теоретичних та науково-практичних конференцій. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить особисто дисертантові, становить 4,0 др.арк.
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка