Книга Львів 2013 Університет банківської справи Національного банку України



Сторінка11/42
Дата конвертації09.03.2016
Розмір8.62 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   42

Список використаної літератури

  1. Норт Д. Институты и экономический рост: историческое введение // THESIS – 1993. Вып. 2. – С. 69-91.Полтерович В.М. Институциональные ловушки: если выход? // Общественные науки и современность. – 2004. – № 3. – С. 5-16.

  2. Полтерович В. Институциональные ловушки: если выход? // Общественные науки и современность. – 2004. – № 3. – С. 5-16.

  3. Коуз. Р. Природа фирмы. В сб.: Теория фирмы / сост. В.М. Гальперин. – С.- Петербург: Экономическая школа, 1995. – С. 11-32.

  4. Meyer K. Institutions, Transaction Costs, and Entry Mode Choice in Eastern Europe // Journal of International Business Studies. – 2001. – № 2 (32). – Р. 357-367.

  5. Рейтинг успішності пострадянських економік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://real economy. com.ua/ publication /ratings/7166.html.

  6. Список країн за ВВП (номінал) на душу населення [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki.

  7. Кокорев В. Институциональные преобразования современной России. Анализ динамики трансакционных издержек // Вопросы экономики. – 1996. – № 12. – С. 61-72.

  8. Полтерович В. Институциональные ловушки и экономические реформы // Экономика и математические методы. – 1999. – Т. 35. – Вып. 2. – С. 3-20.

  9. Тимчишин Д. Трансакционные издержки в условиях трансформации институциональной среды российского предприятия // Весник МГОУ. – Серия Экономика. – 2009. – № 3. – С. 46-53.

  10. Полтерович В.М. Современное состояние теории экономических реформ // пространственная экономика. – 2008. – № 2. – С. 6-45.

  11. Объем нелегальных зарплат [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // news.zn.ua. EKONOMICS – 11.08.79 htm.

  12. Pejovich S. Understanding the Transaction Cost of Transition: It’s the Culture, Stupid // The Review of Austrian Economics. – 2003. – № 4. – р. 341-367.

  13. Архиереев С. Институциональные интеракции, как основа сетевых взаимодействий и проблемы посттрансформационной рыночной экономики // Журнал институциональных исследований. – 2012. – Т. 4. – № 1. – С. 9-24.

  14. Рейтинг экономик. Doing Business [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // russion. doing business.org / rankings.


Валентина Лукашевич,

кандидат економічних наук, доцент

Поліського державного університету

м. Пінськ, Республіка Білорусь

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ ФУНКЦІЙ ГРОШЕЙ ЗА УМОВ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ
Экономическая теория денег начала формироваться с появлением политической экономии как науки, впитав в себя описания, умозаключения и суждения философов, богословов и практиков предшествующих исторических периодов. Роль денег в развитии различных сторон общественной жизни человека обуславливает научный интерес к данной экономической категории, но в разнообразии представленных научных работ наиболее дискуссионным остается вопрос количества выполняемых деньгами функций.

Выдающийся американский экономист XX в., лауреат Нобелевской премии по экономике П. Самуэльсон следовал теории Аристотеля о двух функциях денег: средство обмена и мера стоимости (единица счета) [1, стр. 428-429].

Ряд представителей современной англо-американской экономической школы определяют в качестве третьей функции денег средство накопления покупательной стоимости [2, стр. 26-34; 3, стр. 273-275], или называют четыре: средство обмена; единица счета; средство сохранения стоимости; мера (масштаб) отложенных платежей [4, стр. 474].

Белорусская экономическая школа наследует традиции советской политической экономии, основанной на выводах К. Маркса, и рассматривает пять функций денег: мера стоимости; средство обращения; образование сокровищ (накопления); средство платежа; мировые деньг [5, стр. 33-42].

Вызывает интерес точка зрения профессора университета г. Зиген (Германия, Северный Рейн-Вестфалия) д. Дж. Мерка, который определил значительно большее число функций денег с позиции экономического и социально-психологического их проявления [6].

Подходы современных исследователей акцентируют внимание на трансформации функций денег в условиях макроэкономической нестабильности и актуализации нравственно-политических проблем мира. С экономической, политической и идеологической точек зрения функции денег можно разделить на основные (первичные: средства обмена и средства соизмерения стоимостей) и дополнительные (производные от основных), в совокупности позволяющие раскрыть роль и качество денег в конкретной экономической системе.

1. В экономической истории функция денег как средства обмена рассматривается как начальная, так как потребность товарного обмена обусловила возникновение денег. Развитие функции трансформировало ее в средство обращения наличных денег (имеющихся в наличии бумажных, чековых депозитов, электронных) для обеспечения обмена товарами между агентами экономической системы.

Эффективность проявления функции зависит от степени открытости и доступности рынка. В свободной рыночной экономике обеспечивается свобода выбора и заключения контрактов. В несвободном рынке данная функция не выполняется, т. к. не обеспечивается обмен любого товара на деньги и наоборот. Это приводит к превышению спроса над предложением, возникновению очередей и «черных рынков», что и происходило в западных странах периода «великой депрессии» и в Советском Союзе накануне развала.

Деньги, хорошо выполняющие функцию средства обращения, имеют широкое распространение и принимаются любым участником обменных процессов, поскольку обеспечивают всеобщую покупательную способность и свободу выбора типа и количества товаров, места и времени совершения покупок, партнеров для сделок и т. п.[2, стр. 26].

2. Функция денег как меры стоимости исторически возникла из способности полноценных денег (товарных, металлических) воплощать в себе затраты общественно необходимого труда на их производство, как товара особого рода. Трансформация функции в средство соизмерения рыночных стоимостей обусловлена демонетизацией золота и использованием в обращении кредитных денег, лишенных внутренней стоимости и являющихся знаками стоимости. В данной функции с помощью денег производится ценовое соизмерение представленных на рынке ценностей, позволяющее объективно оценить все товары и установить единые цены на представленные отдельными производителями идентичные товары, при этом игнорируя или сводя к минимуму информацию об индивидуальных затратах конкретного производителя и мнение отдельных субъектов.

В национальной экономической системе правительство устанавливает собственную меру стоимости – национальную денежную единицу (масштаб цен), который используется участниками рынка для сравнения товаров по стоимости и цене и принятия оптимальных решений.[3, стр. 247].

Из двух основных функций денег можно вывести правила:

– деньги отражают цену товаров в обществе с разделением труда;

– деньги используются для оценки и сравнения товаров свободного рынка.

Соответственно, цена денег должна оставаться стабильной, неизменной, а изменение масштаба цен не может изменить оценку стоимости. Если же происходит изменение в оценке стоимости, то проблема может быть в политическом аспекте. Посредством денежно-кредитной политики такие ошибки исправить невозможно, в лучшем случае можно оказывать краткосрочное влияние на соотношение спроса и предложения, но, как правило, с усугублением проблем в обозримом будущем. Поскольку в демократических государствах временной горизонт регулирования рассчитывается на короткие сроки политических периодов, ограниченных выборами, правительства отклоняют введение непопулярных мер и ограничивается необоснованной эмиссии «дешевых денег» для быстрого решения проблем. Поэтому в большинстве стран орган, регулирующий денежную массу (Центральный банк), конституционно наделен независимостью от исполнительной власти.

Вторичные функции денег вытекают из основных, являются производными и зависимыми от них. При этом понимание механизма производных функций позволяет влиять на денежное обращение в целях обеспечения стабильности экономической системы.

3. Функция денег как средства сбережения (сэкономленные или отложенные для создания накопленной покупательной способности деньги) полно проявлялась в периоды обращения полноценных денег (золота, серебра), воплощавших в себе реальную стоимость, и обеспечивавших владельцу защиту от потери покупательной способности. Соответственно, условием возможности реализации деньгами данной функции является наличие у них не меняющейся стоимости (покупательной способности). В системах бумажно-кредитного обращения в качестве платежного средства используются подверженные обесценению неполноценные деньги, которые в периоды экономической нестабильности быстро теряют платежеспособность, вызывая у населения и экономических агентов изменение типичного поведения:

– пересмотр в сторону снижения сроков отложенных покупок;

– формирование запасов (сырья, продуктов) на будущее, «заполнение производственных и домашних складов», «бегство в реальные материальные ценности»;

– немедленное использование денег после их получения.

Это приводит к увеличению скорости обращения денег, развитию инфляционных процессов с проявлением ряда негативных последствий:

1). Неравномерное распространение реальной покупательной способности между теми, чьи доходы растут медленнее (наемные работники, пенсионеры), и теми, чье финансовое положение адаптируется значительно быстрее. При этом производительность занятых созданием национального продукта наемных работников не снижается при падении их реальных доходов.

2). Перераспределение реальной покупательной способности от кредиторов к должникам и от сберегателей к инвесторам вследствие выражения долгов по кредитным и депозитные договорам в номинальных суммах.

 3). Фальсификация экономически важных цен (искажение относительных цен, нецелесообразное использование факторов производства, перекосы во внешней торговле).

4). В производстве:

– нарушение учета, мониторинга и контроля денежных, производственных и платежных потоков (неточность расчетов, отражение фиктивной прибыли);

– рост затрат на определение реальной стоимости производства;

– рост налоговой нагрузки при прогрессивной шкале налогообложения.

 4. Функция денег как ускорителя экономического процесса позволяет бизнесу организовывать, развивать и совершенствовать производственные процессы в более короткие сроки по сравнению с бартером, требующим значительных затрат. Деньги в данной функции экономят ограниченные ресурсы и время для дополнительного производства, дохода или отдыха. В условиях высокой инфляции обмен требует увеличения затрат на получение информации о реальной стоимости денег и курсе обмена по отношению к каждому товару рынка, что не способствует ускорению экономического процесса и функция меры стоимости не реализуется.

5. Функция денег как средства платежа позволяет брать деньги в долг с условием возврата ссужаемой стоимости в неуменьшенном объеме по истечении срока контракта. В условиях снижения покупательной способности денег каждая из сторон кредитной сделки ищет способ защиты от инфляционных потерь. Кредитор повышает ставку, вызывая по отношению к себе обвинение в ростовщическом поведении, или отказывается от кредитования. Соответственно, в условиях экономической нестабильности данная функция не реализуется.

6. Посредством функции мировых денег реализуется возможность пространственного переноса стоимости и доставки в любую точку мира покупательной способности для обеспечения большей эффективности сделки. В историческом аспекте точками реализации функция выступали менялы.

Сегодня на рынке ценных бумаг происходит оценка личных денег посредством курса. Рост цен, вызванный снижением обменного курса, зачастую рассматривается как игры «валютных спекулянтов», а не как показатель реальной оценки экономики из-за рубежа. В то же время возможность во всем мире обменивать деньги через специальные валютные биржи обеспечивает глобальное сотрудничество центральных и коммерческих банков.

7. Функция денег как носителя выбора решений реализуется в свободе выбора товара, услуги и обеспечении максимальной гибкости обменных операций. Выбор решения об использовании покупательной способности во времени и предпочтении ликвидности дает возможность определить, что является деньгами. Теоретически роль денег может выполнять любая вещь с наибольшей ликвидностью. Соответственно вещь, обладающая более высокой ликвидностью, чем государственные денежные знаки, может использоваться в качестве денег, как например «Сигареты валюты» в Западной Европе после Второй мировой войны. Появление дополнительной валюты является свидетельством неэффективного функционирования экономики и невыполнения национальной валютой данной функции.

8. Функция денег как стимула производства (мотива производства) а) реализуется в стремлении производителя к предложению на рынке максимального количества товаров для получения большего количества денег; б) служит инструментом стимулирования зарабатывания денег. Однако в инфляционной экономике данная функция на реализуется, т. к. сотрудники фирм требуют оплаты труда (частично или полностью) в ликвидных товарах, что заставляет компанию обменивать свой продукт на продукты других компаний по бартеру. Это приводит к нарушениям в области налогообложения или, например, к необоснованному росту объемов железнодорожных перевозок.

9. Функция денег как средства стирания социальных групп (социального нейтрализатора) проявляется в возможности каждого члена общества иметь деньги вне зависимости от социального статуса. В отличие от наследственного имущества (недвижимость, лес, скот) сегодня возможность получить богатство не определяется социальным статусом. Деньги могут быть приобретены в принципе любым человеком, принадлежащим к любой социальной группе. Различие в образования (по крайней мере, частично) нивелируется деньгами и в дополнение к интеллектуальной элите в обществе появляется денежная элита. При этом демократичность денег порождает явную и скрытую враждебности со стороны представителей интеллектуальной элиты по отношению к деньгам.

Таким образом, деньги в данной функции выполняют эмансипирующую (освободительную) функцию, что, в свою очередь может стать важной предпосылкой для социальной мобильности, т.е. перемещения людей из одного социального статуса в другой.

10. Деньги в функции средства стимулирования общественного благосостояния готовят почву для свободного передвижения товаров на рынке и обеспечивают возможность существования конкуренции в экономике разделения труда. Координация многочисленных индивидуальных решений предприятий и домашних хозяйствах происходит через ценовой механизм рынка, обеспечивающий денежную оценку сделок. Если же производство неэффективно, то рынок может только обеспечить свободу выбора производства и потребления, не воздействуя на уровень благосостояния.

11. Функция денег как мерила успеха позволяет определять общественные и личные успехи и неудачи в экономической деятельности (домашнем хозяйстве, на предприятии, в государстве) в соответствие с законом экономики: достижение наивысшего результата при минимальном использовании ресурсов. При этом сегодня, как и в древние времена, даже в неэкономических областях человеческой жизни деньги часто выходят на первый план, попирая осмысленность действий по отношению к заповедям Божиим или голосу совести, гуманности, и т.д. В достижении успеха владение деньгами компенсирует личные дефициты (недостаточное образование ума и сердца, отсутствие целенаправленности жизни), что в денежной философии рассматривается как регресс и ведет к «переоценке ценностей».

12. Деньги в функции средства оценки собственных желаний позволяют неизмеримые деньгами субъективные личные желания и предпочтения оценить в объективном денежном выражении. Это отражается в адаптации желаний личности или группы к имеющимся возможностям (например, семейный бюджет – предложения участников торгов), что может стимулировать повышение производительности труда. Кроме того, возможность и необходимость денежной оценки собственных желаний выступает в качестве своеобразного препятствия самообману или индикатора готовности к принятию личной и социальной реальности.

13. Функция денег как признака государственной власти реализуется в обладании правом организации национальной денежной системы, печати банкнот, чеканки монет, определения их вида и условий обращения, вывода из обращения денежных знаков. Уже в древней Римской империи свободные граждане и рабы подвергались смертной казни за фальшивомонетничество и порчу денег. Сегодня экономистами рассматривается возможность введения на конкурентной основе денег, альтернативных государственным. При этом допускается вероятность проявления множества социальных последствий такой денежной системы, т. к. менее мобильным гражданам будет сложно ориентироваться в подлинной ценности конкурирующих валют.

14. Функция денег как выражение национального престижа реализуется в том, что иностранных граждан в значительной степени оценивают по качеству их национальной валюты и имидж страны в немалой степени зависит от оценки ее денег. Например, многие античные культуры никогда не соприкасались с культурой древнего Рима и не имели о ней представления, но всеобщее признание и принятие римских денег свидетельствовало о высокой репутацию Римской империи и жизни в Риме. И в сегодняшнем мире падение доверия к основным мировым валютам отражает падение политического и экономического имиджа стран-эмитентов.

15. Функция денег как социального интегратора проявляется в процессе социального взаимодействия людей, использующих одну валюту, через чувство единения, слияния отдельных личностей в группу, при этом являясь ее непосредственным членом. Взаимосвязи между людьми группы (кредиторами и должниками, умершими и наследниками) во времени и в поколениях могут рассматриваться как обязательства, юридически основанные на договорах или других документах. При этом договоры, кредиты и наследства выражены в деньгах, которые и выполняют интегрирующую функцию.

16. Деньги в функции доминирующей силы позволяют их владельцу воплотить свою волю в реальность и не только путем покупки определенных вещей или услуг, но и возможностью подчинения себе других людей. В частности, покупка партнера для брака, продажа рабов, пересадка органов выражается в денежной оценке. Однако с точки зрения природы или морали каждый человек уникален и его внутреннюю стоимость и личное достоинства невозможно выразить деньгами, равно как и партнерские отношения или любовь не могут быть оценены в денежном выражении. Однако с помощью денег можно получить продажные удовольствия, хотя и без изначального ожидания чувственных проявлений за пределы таких отношений. Участники такого рынка имеют психологические личностные проблемы и пытаются посредством денег заполнить внутреннюю пустоту, разрешить конфликт между идеалом и реальностью. В таком использовании денег данная функция перерождается в психологическую функцию отчуждения.

17. Функция денег как средства конфиденциальности (тайны) проявляется в возможности легко скрыть денежное состояние в отличие от имущества или скота. Даже получение крупных денежных сумм наличными, чеком, банковским переводом или электронным переводом может происходить незаметно. Объемы заработанных и накопленных денежных сумм человек может сохранять в тайне, и даже очень крупные денежные магнаты не всегда склонны разглашать подлинные объемы своего состояния. Эти склонности находят отражение в правовой системе в виде банковской и налоговой тайны.

18. Деньги в функции движущей силы социального взаимодействия вынуждают людей вступать во взаимоотношения для совершения актов обмена. Данная функция рассматривается как важная в денежной социологии, поскольку посредством удовлетворении личных социальных потребностей субъектов деньги позволяют участвовать в общественных процессах. Так владелец денег может во время посещения торгового объекта вступать в контакт с другими членами общества. Зачастую в некрупных населенных пунктах торговые точки превращаются в места социального взаимодействия местного населения.

19. Функция денег как законного платежного средства проявляется в необходимости правительств суверенных государств в рамках правовой системы создавать государственные платежные средства. Данная функция преимущественно реализуется при расчетах наличными деньгами. Применение других форм оплаты частично нивелирует функцию, так как другие инструменты платежа (чек, банковский перевод, банковская карта, электронный кошелек) с юридической точки зрения нельзя полностью рассматривать в качестве денег. Платежные инструменты отличаются между собой с точки зрения юридического оформления обязательств, формы и способа платежа, метода хранения средств, стоимости трансакций и других особенностей. В связи с этим можно утверждать, что стоимость денег основана не на авторитете государства, так как национальная правовая система не обеспечивает покупательную стоимость денег, а только лишь придает им правовую силу. Субъект принимает деньги лишь тогда, когда уверен в их покупательной способности, а не из-за уважения или доверия к власти.

Предложенный перечень функций отображает работу, которую деньги призваны и могут выполнять преимущественно в экономической сфере. Такой подход может быть использован в качестве индикатора оценки качества национальной валюты и поиска инструментов регулирования денежного обращения. С позиции морали можно рассматривать деньги как созидательную или разрушительную силу, при этом делая акцент на волю их владельца, что может быть темой других исследований.

Список використаної літератури

1. Самуэльсон Пол Э., Нордхаус Вильям Д. Экономика: Пер. с 16-го англ. изд. М.: Изд. дом «Вильямс», 2003. 688 с.

2. Долан Дж. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика: Пер. с англ. В. Лукашевича и др.– М., 1996. 448 с.

3. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2-х т. Т. 1: Пер. с 13-го англ. изд. – М.: ИНФРА-М, 2000. – XXVI, 486 с.

4. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. Пер. со 2-го с англ. изд. — М.: «Дело», 1997. – 846 с.

5. Тарасов, В.И. Деньги, кредит, банки: Учебное пособие. – Мн.: мисанта, 2003. – 512 с.

6. Merk Gerhard, Dr., Universitätsprofessor. Arten und Aufgaben des Geldes. Universität Siegen, 2013. http:

Володимир Валентинович Липов,

доктор економічних наук, доцент

Харківського національного економічного університету,

м. Харків

МІФОЛОГІЯ ГРОШЕЙ В ГЕТЕРОГЕННИХ СИСТЕМАХ. МІЖ АРХАЇКОЮ ТА ЕКОНОМІКОЮ ГЛАМУРУ

"Древні монети були буквально просочені традиційними символами

що вибиралися з тих, які мали особливо глибокий сенс.

Гроші, там, де вони існували, не могли бути профанной річчю,

якими вони стали пізніше.

Різні традиції говорять про гроші як про щось, що насправді навантажене певним "духовним впливом", який ефективно може здійснюватися за допомогою символів, що утворюють нормальну їх "опору""

((Р. Генон "Царство кількості і знамення часу")

Світова фінансова криза набуває затяжного характеру. Відповідно зберігається і навіть посилюється інтерес до дослідження її причин, шляхів виходу з ситуації, що склалася. Зростає кількість праць, присвячених цьому питанню, розширюється методологічна база дослідження. Все частіше учені звертаються до комплексного вивчення проблеми з використанням методологічного апарату відразу декількох наук. Значущість подібного підходу зростає в процесі усвідомлення комплексності проблеми, витоки якої кореняться в накладенні широкого спектру чинників, що обумовлюють отримання кризовими явищами затяжного характеру.

Так, обмеженість методологічних можливостей концепції різноманіття варіантів капіталізму (КРВК) стимулює послідовний пошук її витоків і шляхів подолання недоліків через повернення до методологічних напрацювань концепцій стадій розвитку капіталізму, антропологічних і соціологічних теорій стадіальності розвитку суспільства, марксизму [1]. Історія повторюється. Криза 70-х рр. стимулювала, за твердженням представників французької теорії регуляції (ТР), перехід від фордизму до постфордизму, від єдиної моделі господарського регулювання, властивої усім розвиненим країнам до їх специфікації у рамках кожної з них, до перегляду домінуючих теоретичних концепцій [2, с. 32-35, 38-57]. Втім, для ТР три десятиліття, що відділяють дві кризи, не стали часом, витраченим даремно. Дослідження устрою і розвитку економічних систем дозволяє сформувати теоретичні уявлення про інституціональну структуру, співвідношення основних елементів та закономірності їх розвитку. Виділяється еволюційний, ендометаболізм (спонтанне формування інституціональної напруги усередині системи) і революційний, гібридизація (штучне запозичення інститутів інших систем) шляхи їх розвитку. Учені переходять до дослідження механізмів гібридизації як процесу взаємодії інституцій, що імпортуються, з властивими інституціональній системі формами, за допомогою якого вони трансформуються. Рис. 1 дозволяє прослідкувати процес паралельної ендометаболізації та гетерогенізації інституціональних систем США і Японії в ХХ ст. [3, р. 70]. США і Японія початково розглядаються як гомогенні інституціональні системи. Критеріями розподілу визнаються міра втручання держави в економіку, рівень індивідуалізму, характер соціальної координації. Гетерогенізація зв'язується із запозиченням інституціональних елементів іншої системи. Але причини цієї диференціації залишаються поза увагою дослідника, у кращому разі усе зводиться до дії "Ефекту залежності шляху розвитку".

На відмінностях в еволюційному розвитку гомогенних систем і розвитку, пов'язаному з гетерогенізацією, спираючись на досвід дослідження в біологічних науках, історії менеджменту, акцентує увагу У. Панаго [4]. Дж. Кемпбел гетерогенізацію інституціональної системи Данії пов'язує із спробою активного запозичення на початку нового тисячоліття інститутів, властивих моделі ринкового капіталізму [5]. Особливий інтерес викликають економіки Південної Європи та Азії. О. Моліна і М. Родес, на противагу засновниками КРВК, стверджують, що гетерогенізація забезпечує зростання потенційної ефективності інституціональних систем [6]. А. Корелакіс ставить під сумнів

Ідея Г. Форда

1913


Спрямая со стрелкой 49прямая со стрелкой 50
Струк-турна криза
ША Перепони Реальний Зростання Криза

прямая со стрелкой 44прямая со стрелкой 45прямая со стрелкой 46прямая со стрелкой 47прямая со стрелкой 48 впровадженню фордизм і вдос- Фінанси- розвитку

прямая со стрелкой 43 в США коналення зація заснованого

прямая со стрелкой 42 на фінансах


Ендометаболізм



Ендометаболізм
прямая со стрелкой 41


Гібри-дизація

Перепони


Гібридизація



Гібридизація
впровадженню
стрелка вниз 35 Адаптація


Струк-турна криза




Становлення тойотизму

Ясолнце 27прямая со стрелкой 29прямая со стрелкой 30прямая со стрелкой 28прямая со стрелкой 31прямая со стрелкой 32понія Зростання Повільний,

та успіх невпевнений


Ендоме-таболізм


розвиток

1900-і Перша світова Друга світова Нафтовий Фінансова 2000-і

війна війна шок глобалізація
Рис. 1. Гібридизація та ендометаболізм, два чинники інституціональних змін: траєкторія спільної еволюції США і Японії [3, р. 70]

тезу про дуальну конвергенцію у рамках інституціональних систем Італії і Греції моделей ринкового і координованого капіталізму та приходить до висновку про їх гетерогенізацію [7]. Увагу учених привертають роботи С. Ройо, який досліджує формування економічної моделі сучасної Іспанії, що так само інтегрувала інститути ринкового і координованого капіталізму [8]. Х. Міджияма акцентує увагу на позитивних і негативних наслідках інституціональної гібридизації в Японії 90-х рр., як результаті запозичення елементів моделі ринкового капіталізму [9]. На неможливість однозначного трактування економічної системи країн Азії у рамках традиційного підходу звертає увагу Дж. Гамільтон [10]. А. Вальтер і Х. Занг у рамках далекосхідної мезокорпоративной моделі капіталізму виділяють вже чотири різновиди, що істотно відрізняються, - зі значним впливом держави, на основі співуправління, мережеву та персоналізовану [11]. Ми знову повертаємося до проблеми розмежування гомогенних і гетерогенних інституціональних систем.

Усвідомлення складності і внутрішньої неоднозначності елементів інституціональної архітектоніки соціально-економічних систем [12] стимулює розширення методологічного апарату досліджень [13]. Серед пропонованих нових напрямів аналізу варто відмітити бенчмаркинг [14], дискурсивний аналіз [15], дослідження впливу економічного знання на поведінку суб'єктів господарювання [16]. Інтерес економістів і соціологів привертають творчі напрацювання культурологів, філософів, антропологів, присвячені дослідженню ролі міфотворчості у світосприйнятті, конструюванні соціальної дійсності, її впливу на вибір цілей, методів, форм, інструментів господарювання [17]. Глибокий аналіз методологічних можливостей використання міфологічної спадщини як інструментарію дослідження цивілізацій міститься в роботі О. Шморгуна [18]. Міф постає як вища форма "синтезу гносеологічного і трансцедентального вимірів соціальності", "пізнання в єдності теоретичної рефлексії і безпосереднього переживання соціальної реальності", її об'єктивування, продукт духовної культури [18, с. 404]. Одночасно він визнається засобом інтеграції людини в навколишню реальність, формою духовного освоєння світу, її суб’єктивації. Діалектика суб'єктивного і об'єктивного в міфі знаходить своє продовження в поєднанні в ньому функцій інструменту пізнання навколишньої дійсності та її практичного освоєння. Міф виступає засобом збереження і передачі майбутнім поколінням ефективних моделей поведінки. О. Шморгун звертає увагу на багатовимірність міфу: "Міф принципово синкретичний, він одночасно є формою онтології та методом пізнання архаїчної людини, культурно-мистецьким продуктом, і, нарешті, способом конкретної поведінки, соціальної практики окремих індивідів і груп людей" [18, с. 408] Міфологія транслює сенси, зміст і алгоритми соціальної дії та взаємодії. Екзистенціальна сила міфу полягає в тому, що він виявляється кодом, що дозволяє встановити зв'язок між "профанним", повсякденністю, яка оточує людину, та "сакральним", священним, що задає орієнтири існування, життєдіяльності. Саме на цій стороні співвідношення сакрального і профанного в грошових системах акцентує увагу Р. Генон. Саме цей аспект дає основу Л. Гумільову, Ю. Канигіну затверджувати міфологію як методологічну основу розуміння історії. Адже міф задає логіку дії, відповідно, спираючись на неї і відомі факти, ми, за переконанням цих учених, можемо "передбачати", "прогнозувати" не лише те, що буде, але й те, що могло статися, відомості про що до нас не дійшли.

Доречним в контексті предмета нашого дослідження звучить наступне висловлювання О. Шморгуна: "пізнання минулого через майбутнє обов'язково має бути доповнене принципом пізнання майбутнього через минуле: за цим принципом ключ до розуміння сучасного суспільства лежить в суспільстві архаїчному" [18, с. 409]. Соціальна функція грошей як найважливішого універсального інституту забезпечення взаємодії суб'єктів господарювання вже з моменту їх зародження в архаїчній цивілізації зробила їх об'єктом міфотворчості [19]. Адже міф за своєю суттю - це засіб затвердження певної системи цінностей, інструмент санкціонування й підтримки норм поведінки. Відбиваючи потребу в закріпленні в масовій свідомості певного, підкріплюваного матеріальним носієм вартості, алгоритму соціальної взаємодії, пов'язаної з обміном благами, міфи про гроші задають модель такого обміну за допомогою встановлення зв'язку між розповіддю про міфічне минуле (зразок поведінки) з поясненням реального майбутнього (вказівкою на те, як слід діяти). Будучи одного дня прийнятим, прийшовши з минулого, утілюючись у вигляді певних стійких алгоритмів поведінки, міф сам перетворюється на конструктор майбутнього. Відповідно міфологія грошей може бути як інструментом пізнання цивілізацій, що давно пішли, залишивши по собі пам'ятники нумізматики, так і, з протилежного боку, здатна допомогти усвідомити причини кризових явищ, що породжуються сучасною цивілізацією і перспективи її розвитку.

Відправним моментом дослідження може стати робота сучасного американського антрополога китайського походження М. Янг, що звернулася до вивчення процесів, які відбуваються в китайській глибинці [20]. Об'єкт дослідження - Вензхау, прибережний сільськогосподарський регіон Південного Китаю, який, практично протягом життя одного покоління, увійшов до числа найбільш розвинених провінцій країни, з рівнем доходу, цілком порівнянним з прибутками жителів розвинених країн. У центрі уваги "переплетення централізованої економіки державного соціалізму, транснаціонального капіталізму, повернення до життя премодернової ринкової економії, заснованої на виробництві усередині домогосподарств і ритуальної економіки" [20, р. 477], парадоксальне об'єднання в стилі мислення, повсякденному способі життя процвітаючих капіталістів-підприємців елементів логік і інституціональних структур, властивих традиційним архаїчному, рабовласницькому і феодальному сімейно-клановим, натуральним, азіатському (політарному, товарному) способам господарювання, державному соціалізму і найсучасніших варіацій гламурного капіталізму. Цей бриколаж інституціональних елементів, що включає окремі компоненти, уламки інституціональних структур доекономічного, натурального, різних (структурне, системне, загальне) форм товарного способу господарювання, елементів постекономічних відносин [21] становлять справжню основу гетерогенізації інституціональної системи сучасного Китаю.

Цілком закономірно, що переплетіння інституціональних елементів таких різнорідних систем господарювання не могло не торкнутися й грошової сфери. У його витоків поєднання базових інститутів, що забезпечують рух благ в суспільстві, властивих не просто протилежним інституціональним матрицям (Західна - обмін через купівлю/продаж; Східна - редистрибуция, перерозподіл), але одночасно і різним стадіям розвитку суспільної формації (від архаїчної до економічної і постекономічної, тієї, що зароджується в надрах сучасного капіталізму). Відповідно відбувається не лише зміна співвідношення функцій грошей як основного інструменту соціалізації через забезпечення руху товарів в ринковій і редистрибутивній економіках, але й ревіталізация архаїчних та стихійний пошук нових, пов'язаних з дематеріалізацією мотивації діяльності людини постекономічної формації, їх форм і функцій. І якщо останнє можливо лише у формі передбачення, прогнозування, екстраполяції на основі ретельного аналізу тенденцій розвитку сучасного суспільство, то, завдяки зусиллям як антропологів, так й економістів, накопичено досить значний обсяг знань про форми руху благ, що домінували в архаїчній суспільній формації. Більше того, учені все більше переконуються, що ці форми зовсім не зійшли у небуття, а, знаходячись в тіні економічних форм обміну, продовжують, і дуже успішно, своє існування в сучасному суспільстві. Більше того їх роль істотно зростає у процесі становлення постекономічної формації. Відповідно виникає необхідність в переосмисленні ролі грошей в забезпеченні цього процесу, а, паралельно, і тієї міфологічної бази, яка підкріплює їх соціальне функціонування. Досить зіставити моральні настанови розповіді про царя Мідаса, для якого дар перетворення в золото усього, до чого не доторкнеться, обернувся найбільшою карою, настанови Б. Франкліна [22], рекламна міфотворчість епохи гламурного капіталізму [23].



Представники неокласичного напряму економічної науки ігнорують третій тип відносин, що забезпечують соціалізацію суспільства, виділений К. Поланьи. Реципрокність (reciprocity) має на увазі переміщення благ між симетричними точками у відповідних групах. Вона ґрунтується на взаємності (mutuality) відносин між індивідами. Спорідненість в представленні К. Поланьи виступає ключовим інтегруючим чинником формування дуальних симетричних відносин [24, c. 61]. Відповідно обмін і перерозподіл доповнюються ще двома системоутворюючими інститутами - даром і тратою. М. Мосс розглядає дар як добровільну передачу чого-небудь що належить одному суб'єктові іншому, відносно якого передбачається, що він не може цей дар не прийняти [25]. М. Годелье до умов формування "господарювання дару" відносить пануючу роль особистих стосунків у створенні соціальних зв'язків, високу міру зацікавленості індивідів і соціальних груп в безкорисливості для відтворення соціальних стосунків і власного існування, поширеність традицій обопільних взаємних стосунків-зобов'язань. "Те, що зобов'язує дарувати, є те, що дар зобов'язує" - так формулює цей принцип учений [26, c. 22]. Мета забезпечення руху благ в "господарюванні дару" виявляється на другому місці, цей рух лише опосередкує дуальні соціальні стосунки. Солідарність, заснована на добровільній передачі частини того, що маєш, комплементарно доповнюється стосунками домінування/підпорядкування. Прийняття дару ставить одержувача в положення боржника по відношенню до дарувальника. Дар одночасно зближує і роз'єднує учасників, оскільки ставить одного з них в залежність від іншого. Ця їх нерівність при певних обставинах може перерости в ієрархію, але одночасно перешкоджає поширенню користолюбства і здирництва [24, c. 58-59]. Л. Хайд акцентує увагу на тому, що істотна частина господарських стосунків в сучасному суспільстві не піддається регулюванню законами ринку. Її цілком обгрунтовано можна віднести до економіки дару [27].

Трата виявляється особливим випадком дару вищим силам і дружнім представникам зовнішнього оточення. Якщо дар має яскраво виражений "персоніфікований" характер, служить інструментом інтеграції членів ближнього кола, то трата забезпечує інтеграцію в ширше соціальне оточення, інтеграцію людини і природного середовище, встановлення зв'язку і взаємних зобов'язань між людиною і вищими сутностями. До подібного роду трат в дослідженні М. Янг можна віднести ритуальні трати, пов'язані релігійними цілями, шануванням предків, пам'ятними подіями особистого життя [20, p. 479, 489, 494]. Не менше значення трати пов’язується з переключенням властивого людині духу агональності, змагальності, боротьби на змагання в щедрості, марнотратстві, спрямованому на задоволення бажань і потреб партнера, членів інших співтовариств. Механізм створення за допомогою трати взаємних зобов'язань перетворює змагання в щедрості в інструмент встановлення і підтвердження соціального зв'язку та ієрархії. Такими в дослідженні М. Янг є щорічні регіональні перегони на човнах команд, складених мешканцями навколишніх поселень [20, p. 490]. І, нарешті, трата, повертає нас до діалектики протистояння індивідуальне/колективне (частина/ціле, одиничне/загальне), але вже на рівні принципів "загальної політичної економії", спробу створення якої зробив Ж. Батай [28]. Забезпеченість ресурсами - передумова будь-якого розвитку. Для більшості складних систем характерним є не недолік, а надлишок енергії, яку вони виявляються нездатними утилізувати в процесі розвитку, стверджує учений. Лише для індивідуалізованого капіталістичного суспільства домінуючим виявляється прагнення до мінімізації зусиль, витрат, довічна приреченість, "вирок", за образним виразом А. Маслоу, на боротьбу з почуттям дефіциту, нестачі засобів забезпечення життєдіяльності. Його подолання пов'язується з переходом до потреб самоактуалізації, самовираження. Трата виявляється тим механізмом, який дозволяє утилізувати надлишкову енергію, що виділяється в процесі розвитку і ту енергію, яку складні системи виявляються не в змозі поглинути. Способами утилізації надлишку виступають марнотратні святкування, жертвопринесення, будівництво споруд, нікчемних з утилітарної точки зору, руйнівні війни, економічні кризи. Міфологічне обґрунтування подібної поведінки Ж. Батай знаходить не лише у древніх ацтеків, а й в ісламі, ламаїзмі, віддзеркаленням того ж прагнення утилізувати надлишок визнається й пишність середньовічних католицьких соборів [28, с. 39-115].

Інститути дару і трати, залишаючись на периферії економічного способу господарювання (саме на дарі ґрунтується внутрішня життєдіяльність домогосподарств в обох інституціональних матрицях, в будь-якій моделі капіталізму) перетворюються на один з ключових елементів того етапу перехідної стадії до постекономічної форми господарювання, який дістав назву гламурного капіталізму. Інструментами міфологізації гламурної економіки виступають п'ять ключових компонентів, призначених для цілеспрямованого управління поведінкою споживачів [23]. Досягається це через насадження ідеалів демонстративної ексклюзивності, винятковості власного "Я-образу". Розглянемо ці складові. "Блондиністість" - цілеспрямовано формована зовнішність, мета якої - управління свідомістю партнерів по спілкуванню. Розкіш - ексклюзивне споживання, що виходить за межі функціональності. Екзотика - створення еталонів побуту, що долають обмеження буденності. Еротика - насичення нелюдської сексуальності. "Рожеве" - радикальне колірне рішення. "Форма" гламурної економіки, "велика десятка", полягає у вибудовуванні, через різноманітні номінації, рейтинги, хіт-паради, ієрархій пріоритетів, які у свою чергу структурують комунікації, мотивації, споживчі переваги і поведінку, перетворюють суб'єктивні віртуальні уявлення спочатку в медійну, а потім і в ринкову реальність - тренд, моду. Вже не створення продукту і навіть не реклама бренду, а акцент на формування моди на нього, створення ситуації, коли поведінку споживача визначають не об'єктивні якості товару або послуги, а нав'язана суспільству його оцінка як ексклюзиву. Це й перетворюється в запоруку успіху в новій економіці.

Гламур проникає буквально у всі сторони життя сучасної людини. Зрештою боротьба виробників різноманітних товарів і послуг за увагу і гаманець споживача веде до віртуалізації, отже й міфологізації його свідомості. Віртуалізуються гроші, товари, їх виробники. Реальні життєві цінності засоби масової інформації підміняють надуманими ідеалами, що підносяться як єдино гідні для прийняття і наслідування. У їх основі лежить приховане за рекламною мішурою протиставлення індивідуального "Я" колективному "Ми" оточення. На нього і має бути спрямоване послання про власну винятковість. Проте, у разі некритичного сприйняття, воно створює загрозу порушення складного балансу між людиною та її соціальним оточенням, частиною якого є людина, без якого просто неможливе повнокровне життя. Чи є місце у цьому світі любові, дружбі, довірі, співпереживанню, співчуттю, турботі про ближнього - усім тим якостям, які і роблять людину людиною? Чи можливо і якщо так, то як протистояти загрозам, що породжуються послідовною віртуалізацією навколишньої дійсності, прірвою, що розширюється, між реальними потребами людини, якій пощастило жити в епоху "пошуку якості життя" і спокусами ненаситного гламурного капіталізму?

Те, що з боку споживання виглядає як трата (марнотратна невідповідність вартісних еквівалентів зустрічних потоків благ, що виправдовується метою створення індивідуального образу, як інструменту формування соціальних зв'язків), з точки зору виробництва є надприбутковим економічним обміном. Ця амбівалентність форми руху блага відбиває гетерогенність глобальної системи господарювання, що вступила в стадію формаційної транзиції, пошуку нової, постекономічної форми існування. Зміщення акценту з фінансового на гламурний капіталізм відбиває процес усвідомлення тупіковості абсолютного домінування характерної для англосакської моделі міфології "казино-капіталізму", що задавала орієнтацію на спекулятивне збагачення. Симптоматичним в цьому плані виглядає і кардинальний поворот від розмов про деіндустріалізацію до формування великомасштабних програм реіндустріалізації як в Європі, так і в США. Втім, міфологія соціального виправдання формування гламурно-промислових груп (Apple, HTC, RIM, Nokia, Intel, HP, Samsung…) виглядає лише частковою поступкою закладеному в працях католицьких мислителів середньовіччя виправданню лише того прибутку, що отриманий в результаті продуктивної діяльності людини.



Погляд на гроші як інститут соціальної взаємодії в суспільстві припускає розширення інструментарію економічної теорії, включення в нього методологічних напрацювань інших наук. Своє місце в їх арсеналі може знайти й дослідження міфологічного обґрунтування функціонування грошових систем.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   42


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка