Книга Львів 2013 Університет банківської справи Національного банку України



Сторінка12/42
Дата конвертації09.03.2016
Розмір8.62 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   42

Список використаної літератури

  1. Özveren E. (2012) From Stages to Varieties of Capitalism: Lessons, Limits and Prospects / E. Özveren, U. Havuç, E. Karaoğuz // PANOECONOMICUS. - № 1. - Р. 13-36.

  2. Буайе Р. Теория регуляции / Р. Буайе. – М.: РГГУ, 1997. – 213 с.

  3. Boyer R. (2005) Coherence, Diversity, and the Evolution of Capitalism – The Institutional Complementarity Hypothesis / R. Boyer // Evolutionary and Institutional Economic Reviev. – Vol. 2, № 1. – P. 43–80.

  4. Pagano U. (2011) Interlocking complementarities and institutional change / U. Pagano // Journal of Institutional Economics. –Vol. 7, № 3. – P. 373–392.

  5. Campbell J. (2010) The Varieties of Capitalism and Hybrid Success: Denmark in the Global Economy/ J. Campbell // Comparative Political Studies. - March. – № 40. – Р. 307-332.

  6. Molina O. (2007) The Political Economy of Adjustment in Mixed Market Economies: A Study of Spain and Italy / O. Molina, M. Rhodes // Beyond Varieties of Capitalism: Conflict, Contradictions, and Complementarities in the European Economy / Hancke, et al. (eds.). – Oxford: University Press. – Р. 223-252.

  7. Cornelakis A. (2009) Dual convergence or Hybridisation? Institutional change in Italy and Greece from Varieties of capitalism perspective / A. Cornelakis // CEU Political Science Journal. – Vol. 6. – 1. – P. 47–82.

  8. Royo S. (2008) Varieties of Capitalism in Spain. Remaking the Spanish Economy for the New Century / S. Royo. – Palgrave Macmillan. - 268 p.

  9. Miyajima H. (2012) Institutional Change and its Economic Consequence in Japan: The bright and dark sides of hybridization / H. Miyajima // RIETI Discussion Paper Series 12-E-049. – 42 p.

  10. Hamilton G. (2000) Neither States nor Markets. The Role of Economic Organization in Asian Development / G. Hamilton, R. Feenstra, W. Choe, Ch. Kim and E. Lim // International Sociology . – June. – Vol. 15(2). – P. 288–305.

  11. Walter A. (2012) Debating East Asian Capitalism: Issues and Themes / A. Walter and X. Zhang // East Asian Capitalism Diversity, Continuity, and Change / Edited by Andrew Walter and Xiaoke Zhang. – Р. 3-25.

  12. Липов В. Институциональная комплементарность как фактор формирования социально-экономических систем / В. Липов // JOURNAL OF INSTITUTIONAL STUDIES (Журнал институциональных исследований). – Т. 4, № 1. – 2012. – С. 25–42.

  13. Липов В. Институциональная комплементарность социально-экономических систем / В. Липов. – Х.: Изд-во ХНУ, 2011. – 484 с.

  14. Тамбовцев В. Стратегический бенчмаркинг Республики Казахстан / В. Тамбовцев, М. Умбеталиев // Вопросы экономики. – 2012. – № 5. – С. 45–52.

  15. Ефимов В. Дискурсивынй анализ в экономике: пересмотр методологии и истории экономичесой науки / В. Ефимов. – Экономическая социология. – Т. 12. - 2011. – № 3. – С. 15–52.

16. Юдин Г. Теоретические основания экономического знания / Г. Юдин. – Экономическая социология. – Т. 12. – 2011. - № 4. – С. 13–32.

17. Мейер Д. Институциональные организации: формальная структура как миф и церемониал / Д. Мейер, Б. Роуэн // Экономическая социология. – 2011. – № 1. – С. 44–67.

18. Шморгун А. Поиск методологических оснований цивилизационного анализа: от философии к мифологии истории / А. Шмогрун // Цивилизационая структура современного мира / Под ред. Ю. Пахомова и Ю. Павленко. – К.: Наукова думка, 2008. – С. 390–409.

19. Глузман С. Деньги в мифологическом сознании человека вчера и сегодня / С. Глузман. – СПб.: Изд-во СПб.ГУ, 2007. – 192 с.

20. Yang M. (2000) Putting Global Capitalism in Its Place: Economic Hybridity, Bataille, and Ritual Expenditure / M. Yang. – Current Anthropology. – Vol. 41, No. 4. – Р. 477-509.

2. Иноземцев В. Очерки истории экономической общественной формации / В. Иноземцев. – М.: Таурус Альфа, 1996. – 400 с.

22. См. напр.: Франклин Б. Путь к изобилию // Франклин Б. Избранные произведения / Б. Франклин. – М.: Госполитиздат, 1956. – С.97-103.

23. Иванов Л. Гламурный капитализм: логика «сверхновой» экономики / Л. Иванов // Вопросы экономики. – 2011. - № 7. – С. 44-61.

24. Поланьи К. Великая трансформация: политические и духовные истоки нашего времени / К. Поланьи. – СПб.: Алетейа, 2002. – 320 с.

25. Мосс М. Очерк о даре // Мосс М. Общества. Обмен. Личность: Труды по социаль. антропологии / М. Мосс. – М.: Восточная литература, 1996. – С. 83–222.

26. Годелье М. Загадка дара / М. Годелье. – М.: Восточ. литература, 2007. – 295 с.

27. Хайд Л. Дар. Как творческий дух преображает мир / Л. Хайд. – М.: Поколение, 2007. – 480 с.

28. Батай Ж. Проклятая доля / Ж. Батай. – М.: Логос, 2003. – 208 с.


Павло Валерійович Скотний,

кандидат економічних наук, доцент

Дрогобицького державного педагогічного

університету ім. І.Франка,

м. Дрогобич
СИНЕРГЕТИКА В МЕТОДОЛОГІЧНОМУ КОНТЕКСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
Опора на нові патерни мислення, наявні у методологічного арсеналі синергетики, дає можливість описати «нелінійний», нерівноважний характер трансформаційних процесів, дослідити механізми глобальної еволюції, феномени самоорганізації та саморозвитку, «нелінійності», становлення «порядку через хаос» і «нестійкості» як основоположної характеристики процесів еволюції. Наголошуючи на тому, що «ідеї самоорганізації достатньо адекватні для пізнання багатьох еволюційних процесів у суспільстві, які притаманні відкритим складним системам» [5, с. 48], вітчизняні й зарубіжні дослідники пов’язують парадигмальні зрушення у структурі сучасного економічного знання з формуванням економічної синергетики, об’єктом вивчення якої є економіка як складна, здатна до самоорганізації, людиноцентрична система в контексті еволюції інтеграційних і універсумних систем, а предметом – «закони, закономірності, механізми і форми економічної самоорганізації і взаємодії» [2, с. 8]. Основне питання економічної синергетики можна сформулювати так: як має бути влаштована економіка, щоб її конструкція забезпечувала нагромадження соціальної енергії перетворення разом з його можливими варіантами, а також з одночасним створенням адекватних механізмів самоорганізації.

Концепція «синергії» мала суттєвий вплив на розвиток економіки і дотепер не втратила своєї актуальності. Розробкою проблем та можливостей застосування методів синергетики в економіці займалися такі вчені, як А. Андерсон, В.-Б. Занг, А. Петров, І. Поспєлов, А. Шананін та ін. Синергетична економіка належить до сфери економічної теорії; вона охоплює аналіз часових та просторових процесів економічної еволюції. Для побудови теорії синергетичної економіки використовуються моделі різних економічних теорій та шкіл, вона не передбачає дотримання поглядів якої-небудь особливої школи в межах наявних економічних вчень. Синергетична економіка є своєрідним продовженням економічного аналізу, започаткованого П. Самуельсоном в його «Основах економічного аналізу» [8].

Завданням синергетичної економіки є розвиток ідей порівняльної динаміки в економічному аналізі, яка повинна включити у себе теорію порівняльної статики як окремий випадок, а також усі зазначені вище теорії. Синергетична економіка базується на синергетиці Г. Хакена і робить наголос на взаємодії «лінійності» та «нелінійності», стійкості, неперервності та розриву, постійності і структурних змін. «Нелінійність» та «нестійкість» у синергетичній економіці розглядаються радше як джерело різноманітності й складності економічної динаміки, аніж як джерело шумів та випадкових явищ, як це робиться у традиційній економіці. В синергетичній економіці еволюція трактується як незворотний процес. Суттєву роль у розумінні незворотних процесів відіграють час та «хаотична динаміка». «Незворотність» та «еволюція» виникають як наслідок складності колективної поведінки простих об’єктів. Дана концепція становить одну із важливих особливостей сучасної науки, в тому числі й економічної, оскільки «синергетичний метод дає змогу розв’язати низку складних теоретико-методологічних проблем» [6, с. 107]. Зокрема, це проблеми знаходження реального джерела створення вартості факторів економічного прогресу», «факторів виробництва», «ймовірний характер дії законів» тощо.

Необхідно зазначити, що синергетична економіка розвивається на базі традиційної, відкидаючи деякі ідеї останньої та трактуючи результати традиційної економіки як часткові. Основні концепції традиційної економіки – поняття «раціональної поведінки» та «ідеальної конкуренції» – відіграють фундаментальну роль і для розвитку синергетичної економіки. По суті, синергетична економіка є частиною теорії «економічної динаміки», оскільки вона розглядає аспекти економічної еволюції. Зміст традиційної теорії економічної динаміки складають такі моделі та методи, які вивчають теорія «економічних циклів», «теорія економічного зростання», «принцип відповідності» та інші численні аналітичні методи. Синергетична економіка – це розширення традиційної теорії «економічної динаміки» у тому розумінні, що вона намагається пояснити явища, які ігноруються звичною, традиційною теорією. «Синергетика методологічно цікава не лише своїми конкретними результатами, але і концептуальною продуктивністю, яка дає змогу побачити в світі те, що з позицій попередніх теоретичних установок непомітно» [1, с. 21]. У цих умовах перед теоретиками і методологами економічної науки, які прагнуть виявити концептуальні основи нових ідей, «вписати» їх у більш «складні проблеми відносно змістовного застосування ідей нестабільності, нерівноважності, нелінійності в процесі вивчення складних відкритих систем» [1, с. 22], якою, безперечно, є економічна система.

Основна розбіжність синергетичної та традиційної економіки полягає у трактуванні нестійкості «нелінійних» систем як джерела складності економічної динаміки. В межах традиційної економічної динаміки немає теорії, яка могла б задовільно пояснити за допомогою ендогенних механізмів нерегулярність динаміки реальних економічних даних. Аж до появи сучасної нелінійної динамічної теорії «хаос» залишався чимось непідвладним поясненню. Сама концепція «хаосу» для динамічної теорії економіки є зовсім новою. Синергетична ж економіка пропонує деякі аналітичні методи для вивчення ендогенного хаосу економічних систем. Вона намагається дослідити, яким чином у ході еволюційного процесу в результаті динамічної взаємодії різних сил стає можливим внутрішньосистемне (ендогенне) виникнення хаосу, а також, як в економічних системах, далеких від рівноваги, розвиваються складні структури: цикли, хаос та складноорганізовані, залежні від часу, урбаністичні утворення. «Економіка формує особливий «космос» – соціальний, де нескінченне переплетене з кінечним, еволюція поєднується зі стабільністю, об’єкт і суб’єкт мають системну природу. Однак у рамках «адекватної їй складності вони нерозривно пов’язані з хаосом і його організацією, ентропією і диссипацією» [2, с. 11]. Тобто економіка може слугувати предметом, цілком достатнім для системного дослідження синергетичних аспектів світу. Синергетичність економіки зумовлена також її поєднаністю зі всіма сферами життєдіяльності суспільства (культура, політика, соціальна психологія тощо), щодо яких «економіка в сучасному світі є їх ядром і управляє ними як своїм контекстом» [2, с. 11].

Водночас синергетична економіка доводить, що для економічних еволюційних процесів «лінійність» та «стійкість» мають не універсальний, а досить обмежений характер. Така розстановка акцентів відмінна від тих, на яких будується традиційна економіка. В традиційному аналізі в економічних явищах намагаються виділити саме «лінійність» та «стійкість» як базові властивості, оскільки при використанні традиційного «статичного аналізу» та «принципу відповідності» ми можемо мати справу лише з тими системами, в яких «малі» зміни параметрів приводять до «малих» змін характеристик. На відміну від даного підходу, синергетична економіка вивчає такі властивості дисипативних систем, для яких малі зрушення параметрів ведуть за собою якісні зміни динамічної поведінки. Вона дає нове розуміння того, як впливають на економічну еволюцію «стохастичні процеси». Тут потрібно враховувати, що кожна система, яка самоорганізується, відкрита, але не кожна відкрита система самоорганізується, вибудовує структури. Все залежить від «боротьби» двох начал: того, яке творить структури, породжує неоднорідності в суцільному середовищі, і дисипативного, яке «розмиває» неоднорідні начала різної природи, «Дисипативне начало у відкритій системі може пересилювати переборювати роботу витоку, розмивати всі неоднорідності, що утворюються ним» [5, с. 48]. У такому режимі структури виникнути не можуть. Ефект створення структур у відкритому «нелінійному» середовищі пов’язують з ефектом «локалізації». Причому такий ефект, завдяки якому «утворюються нестаціонарні (які еволюціонують) структури за рахунок «нелінійних» джерел енергії» [5, с. 48].

Синергетична економіка показує, що коли система стає динамічно нестійкою, для з’ясування характеру її поведінки стають важливими «нелінійні» члени. Аналіз впливу змін на поведінку нестійкої системи є дуже складним, оскільки малі флуктуації можуть стати причиною суттєвих змін у розвитку (поведінці) динамічної системи. Бачення ходу економічного розвитку в синергетичній економіці В.-Б. Занга [4] є дуже подібним на бачення ходу розвитку Й. Шумпетером. Інноваційні поштовхи («шоки») Й. Шумпетера можна розглядати як «подачу енергії», що приводить до якісних змін у системі: економіка без інновацій вимушена залишатися у стагнації (стійкій рівновазі), а інноваційні поштовхи можуть спричинити хаос. Однак саме пояснення процесів, що відбуваються в динамічних економічних системах у синергетичній економіці, є відмінним від теорії Й. Шумпетера. Так, можна взяти класичний приклад з економіки – вкладення грошового капіталу в бізнес, що приводить до збільшення капіталу. Причому стан у різних точках відкритого «нелінійного» середовища різний (різна кількість грошей, різна концентрація речей і т. п.), тобто процеси в кожній точці середовища йдуть по-різному. Але є «самовплив» у кожній точці середовища. Сама локальна зміна стану середовища впливає на дію нелінійного джерела в даному місті (на зростання капіталу, на виробництво речей і т. п.). «Об’ємний нелінійний зворотний зв’язок, таким чином, означає прискорене, самоактивне зростання по всьому простору середовища. Такого роду зворотний зв’язок може слугувати джерелом швидкого процесу розвитку» [5, с. 52]. В цьому – особливість розуміння зміни в синергетичній економіці. Важливе значення має акцент синергетичної економіки на взаємодії різноманітних змінних і різних рівнів системи. Хоча значення таких взаємодій визнається і системним аналізом, однак останній передбачає стійкість, і в цьому сенсі перебуває ще в межах традиційної економіки. Таким чином, базуючись на основних ідеях та категоріях традиційної економічної теорії, синергетична економіка намагається розширити коло явищ та проблем, які охоплює економічний аналіз, та розробити універсальні підходи для розгляду «поведінки» економічних систем, які за своєю суттю є динамічними, нерівноважними та нестійкими. Це означає, що на відміну від суб’єктивно-об’єктивного відношення рефлексії, синергетика аналізує взаємодію складної системи відносин: «суб’єктно-об’єктних, об’єктно-суб’єктних, об’єктно-об’єктних, суб’єктно-суб’єктних» [2, с. 19]. Такий аналіз передбачає звернення не до абстрактних, а до конкретних суб’єктів. Отже, сучасну економіку, в просторі якої взаємодіють держава, ринкові інститути різного типу, великі, середні і малі структури бізнесу, фінансові фонди, банківська система, населення, які перебувають у постійному русі, зміні, взаємодії, неможливо досліджувати поза синергетикою.

Враховуючи дану обставину, синергетика замість методологічних постулатів подібно до «раціонального інвестора», «репрезентованої фірми», «споживача», «виробника» та інших подібних середньостатичних традиційних характеристик множинних процесів, інституційних та індивідуальних суб’єктів, залучених до цих процесів, використовує статистичний розподіл і угруповання різного типу. Це – «перший крок, хоча і далеко недостатній, до ускладнення економіко-статистичних розрахунків з метою виходу на дослідження конкретних ситуацій в економіці і оптимізації інститутів та структур ринку, виходячи з принципів синергетики» [2, с. 19]. Що, власне, і є розширенням проблематики, яку досліджує синергетична економіка.

Важливою сферою застосування апарату синергетики та здобутків синергетичної економіки є стратегічне управління. З точки зору синергетичної економіки еволюційної економічної системи, яка постійно була б стійкою, не існує. Еволюційна система завжди зазнає впливу певних зовнішніх та внутрішніх сил. Коли зовнішні параметри, що впливають на поведінку системи, проходять певні критичні значення, у ній можуть виникнути раптові зміни структури чи хаос. На рівні економіки це можуть бути явища депресії, на рівні підприємства – падіння показників прибутковості та розвитку, що можуть в кінцевому рахунку привести до банкрутства. Для запобігання непередбачуваним (небажаним) структурним змінам до системи варто ввести певний «стабілізатор». Ним на рівні економіки країни може бути уряд, на рівні галузі – міністерство, на рівні підприємства – керівництво. У будь-якій економічній системі такий стабілізатор відіграє важливу роль у виборі напряму економічного розвитку. Водночас управляти означає перевести один стан системи в інший, який відповідає меті управління. Для цього «потрібно впливати на структурні компоненти системи, щоб вони еволюціонували в потрібному напрямі» [1, с. 31].

Зазначимо, що незалежно від того, де здійснюється управління і який його об’єкт – або соціально-економічна сфера, або сфера науки, або техніки, – «об’єкт управління здатен сприймати, зберігати і переробляти таку інформацію, яка може допомогти не лише зберегти старі зв’язки всередині систем, але і сформувати нові» [1]. Тому управління жорстко пов’язане з пізнанням системи, що управляється, як одержанням, збереженням і переробкою інформації. Це знаходить відображення у створюваних моделях, які часто опосередковують зв’язок між реальністю і пізнанням, управлінням і реальністю. Як зазначали І. Пригожин та І. Стенгерс, зміни у структурі людського суспільства породили потребу в нових відносинах між людиною і природою та людиною і людиною, через що «стара апріорна відмінність між науковими і моральними цінностями більше неприйнятна» [7]. Це пов’язано з усвідомленням надзвичайної складності людського суспільства, здатного «витримувати величезне число біфуркацій», флуктуацій, нестабільності. Все це привело до того, що світ «назавжди позбувся гарантій стабільних, неперехідних законів» [7].

Проведення аналогій між економічним середовищем і фізичним активним середовищем, характеристиками економічної організації та фізичної динамічної системи дає змогу застосовувати загальні методи опису та аналізу динамічних систем до економічних організацій. Тому концепція синергетики може знайти застосування також у сфері стратегічного управління, а саме для пошуку оптимальних з точки зору економічної ефективності стратегій діяльності організацій (систем). Підприємства є відкритими системами, у яких постійно відбувається обмін інформаційними, матеріальними, грошовими потоками із середовищем. Тому параметри зовнішнього середовища здійснюють певний вплив на діяльність підприємства. За впливом на функціонування підприємства розрізняють зовнішнє середовище прямої (конкуренти, постачальники, споживачі, фінансові та інші посередники, контролюючі органи) та непрямої дії (загальні економічні, політичні, технологічні та інші чинники). Організації як економічні системи є складними і завжди включають підсистеми різного рівня підпорядкування.

Синергетичний підхід дає змогу знайти ефективні шляхи управління нерівноваженими економічними системами, що функціонують за законами ринкової кон’юнктури. Даний підхід орієнтований на пізнання закономірностей самоорганізації складних об’єктів в умовах хаотичного спонтанного структурування. Головне завдання синергетичного управління полягає в «адекватному описі топології областей ринкових аттракторів, як центрів дисипативного структуроутворення економічної реальності» [3, с. 16]. Так, утворення стратегічного ринку і ускладнення механізму конкуренції (раціоналізації) потребує одночасно ускладнення «суб’єктної системи» ринку (ринкової макроекономіки). Повинні з’явитися і взаємодіяти дві суб’єктні структури – адаптаційна і цілепокладальна. Щоб була можлива їхня взаємодія, вони мають відповідати вимогам автономії в рамках єдності. Останнє можливо при умові, що будуть «поєднані дві ринкові вертикалі. З одного боку, на чолі з фінансовим капіталом, з іншого – на чолі з державою [2, с. 136]. Виникає складна система взаємодій, яка стверджує не лише нову економічну реальність, але й можливості дуже різних варіантів поведінки економічних суб’єктів.

Синергетична економіка виступає не просто як агрегат різних мікроодиниць, що характерно для саморегульованих економічних систем, а як мережа надскладних макроекономічних зв’язків, що формують фінансову ринкову макроекономіку, у функціонуванні якої беруть участь економічні суб’єкти, які мають складну системну природу, і здатні до виробничої, споживчої, емісійної та інвестиційної діяльності.

На сучасному етапі розвитку економіко-теоретичного знання синергетиці приділяється увага з точки зору її загального визначення як науки про еволюцію складних відкритих систем на принципах самоорганізації. Економічна синергетика – це якісна характеристика нової соціально-економічної системи, яка утворюється на сучасному етапі розвитку (постіндустріальне, інформаційне суспільство, техногенна цивілізація, економічна цивілізація тощо). Але при цьому мало уваги приділяється методологічним проблемам синергетики. Водночас широко розповсюджене переконання про «інструментальний» характер цієї науки. Подібне розуміння певною мірою зумовлене самим визначенням синергетики як «теорії еволюції» складних відкритих систем на основі принципів самоорганізації і саморозвитку. Такому тлумаченню сприяє також «математизація синергетики та її універсальний характер» [2]. Щоправда, її універсальність особливого роду. Вона значно глибше, структурніше, ніж інші методологічні підходи відображає закони еволюції складних, відкритих, динамічних систем, які саморозвиваються.

Виходячи з методології синергетичного підходу: економіка – система, що розвивається, і повинна будуватися у рамках теорії систем, які розвиваються. Розв’язання масштабних завдань, які стоять сьогодні перед світовою спільнотою і кожною окремою державою, вимагає перегляду висновків і основних положень економічної теорії.

Список використаної літератури


  1. Делокаров К. Х. Синергетика и познание социальных трансформаций / К.Х.Делокаров // Синергетическая парадигма. Человек и общество в условиях нестабильности. – М.: Прогресс-Традиция, 2003. – С. 18-35.

  2. Евстигнеева Л.П., Евстигнеев Р.Н. Экономика как синергетическая система. – М.: ЛЕНАНД, 2010. – 272 с.

  3. Ерохин С. А. Синергетическая парадигма современной экономической теории // Актуальні проблеми економіки.– 2001.– №1–2. – С. 4–17.

  4. Занг В.Б. Синергетическая экономика. Время и перемены в нелинейной экономической теории / В.Б. Занг / Н.В. Островская (пер. с англ.). – М. : Мир, 1999. – 336с.

  5. Князева Е. Н., Курдюмов С. П. Основания синергетики: синергетическое мировидение / Е.Н.Князева, С.П.Курдюмов. – М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2010. – 256 с.

  6. Мочерний С.В. Методологія економічного дослідження / С.В.Мочерний. – Львів: Світ, 2001. – 416 с.

  7. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой / И. Пригожин, И. Стенгерс. – М. : Издательство ЛКИ/UPSS, 2008. – С. 386.

  8. Самуельсон Пол А. Макроекономіка / Пол А.Самуельсон, Вільям Д. Нордгауз; [пер. з англ.] – К.: Основи, 1995. – 544 с.


Ганна Яківна Дутка,

доктор педагогічних наук, професор

Львівського інституту банківської справи

Університету банківської справи

Національного банку України,

м. Львів

1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   42


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка