Книга Львів 2013 Університет банківської справи Національного банку України



Сторінка17/42
Дата конвертації09.03.2016
Розмір8.62 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   42

Список використаної літератури

  1. Теоретичні та прикладні засади інвестиційно – інноваційного розвитку економіки та ринку праці в Україні: Монографія / Наук. Ред.. В.Г. Федоренко. – К.: ІПК ДСЗУ,2007. – 317 с.

  2. Любімов В.І. Механізм державного програмування інвестиційно-інноваційних процесів в економіці України / В.І. Любімов // Інвестиції: практика та досвід. — 2010. — №9. — С. 35-37.

  3. Чорна О.М., Колодка К.В. Концепція механізму державного управління інвестиційно – інноваційними процесами в регіоні / Чорна О.М., Колодка К.В. // Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції. – 2012. - №1. – С. 64-67

  4. Покотило Т.В. Механізм державного регулювання регіональних інвестиційнийних процесів: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. екон. наук: спец. 25.00.02 «Механізм державного управління» / Т.В. Покотило. — Х., 2010. — 20 с.

  5. Яценко А.В. Формування інвестиційної політики зі стратегічних позицій розвитку України / А.В. Яценко // Інвестиції: практика та досвід. — 2010. — №8. — С. 12-17.

  6. Куліков А.І. Державне управління інноваційно-інвестиційними зрушеннями в Україні у сучасних умовах / А.І. Куліков // Інвестиції: практика та досвід. — 2010. — №11. — С. 20-23.

  7. Шара Є.А. Інвестиційно – інноваційна привабливість регіонів України за умов інтеграційного розвитку: автореферат дис. на здобуття наукового ступеня канд. екон. наук / Є.А. Шара. – Донецьк: ІЕП НАН України, 2012. – 28 с.

  8. Закон України "Про інноваційну діяльність" Закон від 04.07.2002 № 40-IV. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.

  9. Голощапова О. Ринок інноваційних технологій в Україні: вивчення світового досвіду з метою його застосування у вітчизняних умовах// Економіст. —2007. — №2. — С. 32—35.

  10. Дудар Т. Г., Мельниченко В. В. Інноваційний менеджмент: навч. посіб. – Тернопіль: Економічна думка, 2008. – 250 с.

  11. Государственно-частное партнерство в научно-инновационной сфере / под ред. А.К. Казанцева, Д.А. Рубвальтера. – М.: ИНФРА-М. – 2011. – 330 с.

  12. Чорна О.М., Колодка К.В. Концепція механізму державного управління інвестиційно – інноваційними процесами в регіоні / Чорна О.М., Колодка К.В. // Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції. – 2012. - №1. – С. 64-67


Любов Сергіївна Воробйова,

кандидат філософських наук, доцент,

завідувач кафедри філософії та політології

Національного університету державної податкової служби

України, м. Ірпінь
НОВА ФІНАНСОВА АРХІТЕКТУРА

ТА ІДЕОЛОГІЯ ПОСТКРИЗОВОГО СВІТУ
Актуальною проблемою світової спільноти на сучасному етапі виступає реформування світової фінансової архітектури, яка розглядається більшістю експертів в парадигмі ефективності (функціонування фінансових ринків) і справедливості (вирівнювання балансу інтересів і можливостей для розвинених країн, та країн, що розвиваються). "Молоді" економіки гостріше "хворіють" на проблему справедливого устрою світу, а для представників розвинених країн гостріше стоїть проблема вироблення ефективних регуляторних механізмів, які сприятимуть більш стабільному розвиткові світової фінансової системи.

Зважуючи свої можливості й ресурси, уряди вносять необхідні корективи в плани розвитку своїх держав і розробляють антикризові економічні програми. Проте в нинішніх реаліях не менш важливо розробити ефективну ідеологію і соціально-політичну модель посткризового розвитку світу. Криза вимагає відмовитися від абсолютизації неоліберальних соціально-економічних установок. Виходячи з цієї необхідності компетентні учені й політики повинні розробляти адекватні антикризові програми. Сьогодні людство отримує унікальний шанс переглянути напрями свого розвитку. Саме в наші дні закладається фундамент майбутнього посткризового світу.

Одним з важливих напрямів реформування світової фінансової архітектури стає формування наднаціонального рівня регулювання й нагляду. Така необхідність обумовлена різким зростанням числа й об'єму транскордонних операцій, кардинальним посиленням ролі транснаціональних фінансових організацій, що в сукупності веде до принципово іншого рівня взаємозалежності країн на світовому ринку капіталу. Глобалізація фінансових ринків природним чином вимагає глобалізації регулювання і нагляду. При цьому необхідно виділити два рівні, на яких впроваджуються такі елементи: власне рівень всього світу і рівень окремих регіональних об'єднань країн, що відрізняється підвищеною мірою інтеграції національних економік і національних фінансових ринків. Можна вже бачити утворення нових форматів ухвалення рішень і вплив окремих країн і груп країн на глобальні фінансові процеси. Сьогодні світова спільнота не готова наділяти мандатом довіри в якості "архітекторів нового світу" жоден з існуючих на сьогодні глобальних наднаціональних інститутів – "Great 8" ("Велика вісімка"), "Great-20" ("Велика двадцятка"), ЄС, МВФ, МБ або ООН. Але зауважимо, що МВФ і Світовий банк створені в 1944 році, ООН створена в 1945 році. Відтоді принципи їх роботи радикально не мінялися, вони відбивають картину світу минулого століття і не спрямовані на інновації. Тенденції в оцінках діяльності цих організацій зводяться до наступних зауважень: неефективність у витрачанні коштів; недостатність ресурсів для вирішення глобальних завдань; відставання від швидких змін ситуації у світі і в конкретному регіоні; використання застарілої економічної ідеології.

Провідна політико-економічна доктрина евро-атлантического світу – неолібералізм – забезпечує найкращі умови для накопичення і концентрації капіталу. Але саме ця доктрина поступово створила умови, що підірвали світову гегемонію Заходу. Уперше з XVII ст. центр світової економічної потужності зміщується з Північної Атлантики в Азію, причому в умовах тривалої глобалізації. Як наслідок, ліберально-демократична ідеологія, що сформувалася в рамках західної цивілізації, починає втрачати свій домінуючий статус у світі. Лібералізм переживає кризу, а на його тлі все більшої популярності і впливу набувають релігійні вірування, що абсолютизують ділення людства на групи, і цивілізації, що експлуатують для своєї експансії міфи і забобони.

Такий світ потребуватиме модернізованої ідеології. Швидше за все, не неолібералізм, а більш соціально орієнтована доктрина (щось схоже на кейнсіанство) стане ідейною основою цієї нової спільноти. Необхідно, творчо використовуючи ліберальні, соціал-демократичні та ін. ідеї, вже зараз готувати комплексний світогляд і доктрину суспільного устрою, яка ляже в основу майбутнього посткризового світу. На ідейному рівні слід визначити, як потрібно більш справедливо розподіляти суспільне багатство між індивідом, державою і всім людством.

Сьогодні все більше людей розуміють, що з кризою не треба боротися (по-сути, боротьба йде не з причинами, а з проявами кризи, тому вона не може бути ефективною), її необхідно використати для побудови нового, справедливішого і багатішого світу, ніж той, який панував в епоху неолібералізму. Здолавши кризу, людство зможе вийти на якісно новий рівень розвитку. Століття, що настало, не буде ні "американським", ні "північноатлантичним". Але в тому, щоб воно стало "азійським" ("ісламським", "китайським" і т. п.), не зацікавлені спадкоємці європейської культури. Сьогодні усім нам, як ніколи раніше, необхідно об'єднатися – не для того, щоб створити ворожий до кого-небудь військовий або політичний альянс, а для того, щоб, усвідомивши на фоні "насправді іншого" спільність своїх культурних і історичних коренів, спробувати зробити світ кращим. І якщо ця спроба увінчається успіхом, нинішня фінансово-економічна криза не приведе до занепаду ліберального Заходу, а стане поворотним пунктом на шляху до відновлення його історичної ролі.

Важливою рисою антикризових заходів, необхідних Україні, є запозичення західних цінностей і технологій. Але в той самий час зміцнення української державності повинне базуватися на вітчизняних національних і культурних традиціях. В зв'язку з цим важливо точно визначити у ряді архетипів української культури ті, які співзвучні західним установкам і, спираючись на які, можна було б створити свою модель ефективного розвитку. Розвязання вказаних завдань дозволить не лише здолати наслідки кризи, але й полегшити інтеграцію України в структури світу, що міняється і глобалізується. Українські дослідники могли б внести свій вклад у світовий процес ідеологічної модернізації, адже наша країна має унікальний досвід як соціалістичного, так і неоліберального будівництва.

О. В. Курило,

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Інституту Світової економіки

і міжнародних відносин НАН України,

м. Київ

ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОЇ БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ США В УМОВАХ СУЧАСНОЇ БЮДЖЕТНОЇ ЕРИ

Інтернаціоналізація, глобалізація і інтеграція міжнародної економіки обумовили необхідність реформування економічної стратегії розвинених держав з урахуванням постіндустріальних факторів розвитку. Всі економічні системи були змушені пристосовуватись до умов глобалізації, конкуренції, широкого розповсюдження інформаційних та інших сучасних технологій. Нові процеси почали зароджуватись спочатку у США, а потім поширились на Західну Європу. Тенденції, які спостерігалися в економічних і соціальних процесах, були пов’язані з виникненням поняття “нова економіка”. “Нова економіка”, відзначає відомий американський економіст Р. Алкалі, - “це економіка, пов’язана з інтенсивним впровадженням інновацій та нових способів ведення бізнесу, які впливають на зростання продуктивності праці.” [1]. Нові технології здійснюють значний вплив на ситуацію в економічному житті, появу високотехнологічних компаній на ринку, що використовують сучасні інформаційні технології. Саме інформаційні технології є основою “нової економіки”, вони впливають на її ефективність, на способи ведення бізнесу. “Нова економіка” не відміняє традиційні закони економічного розвитку, а доповнює їх, відкриває нові можливості і перспективи економічного розвитку, прискорення технологічного прогресу, зростанню продуктивності праці та відповідно збільшенню інвестицій в інформаційні технології. Як пишуть американські дослідники Дж.Стівен Ландефільд та Барбара М.Фраумені “політика “нової економіки” призвела до фундаментальних і остаточних змін в структурі американської економіки” [2].

Перехід від індустріалізму до постіндустріальної економічної системи обумовив необхідність реформування фінансово-бюджетної політики країни США. Для цієї країни притаманна в цілому ліберальна модель втручання держави в економічну діяльність. Державний сектор в економіці досить незначний порівняно з іншими країнами. Регулююча роль держави здійснюється через установлення ставок податків, балансування бюджету, політику депозитних ставок кредитних закладів, установлення пільг та обмежень для певних груп виробників і галузей виробництва. Проте в ситуаціях, коли економіка країни опиняється перед загрозою спаду й кризи, уряд виявляє значно більшу активність і рішучість у проведенні антикризових заходів. Його активність залишається також високою, коли необхідно надати національній економіці додаткового імпульсу для збереження та зміцнення позицій на світовому ринку.

При формуванні сучасної соціально-економічної моделі бюджетні та податкові реформи в США спрямовані на зниження податків, спрощення податкової системи та удосконалення міжбюджетних відносин. Динаміка сучасних економічних відносин характеризується необхідністю здійснити структурну перебудову економіки, створення умов для відтворення капіталу, що максимально полегшило б перехід до нового технологічного засобу виробництва. Бюджетна політика набуває все більшого значення в якості найважливішого інструменту впливу на соціально-економічні процеси, зокрема, у вирішенні задач забезпечення зайнятості, підвищення темпів економічного зростання, купівельної спроможності населення тощо.

Сучасна бюджетна ера в США почалася з 2001 року, коли в економіці спостерігалось економічне зростання, що відображалось у високих показниках зростання ВВП, позитивному сальдо федерального бюджету та високому рівні зайнятості. Президент США Дж. Буш-молодший в умовах ‘нової економіки” повернувся до основних засад економічної політики монетаризму. Його програма “Нові засади” передбачала зниження податків, скасування податку на спадщину, ставки якого досягли 50%. Установлювалися податкові пільги на наукові розробки й дослідження. Бюджетна програма передбачала жорстку економію, що має й надалі скорочувати державний борг. Метою нової податкової політики було сприяння виробництву, підприємницької діяльності, інвестуванню капіталу та заощадженню. Одним з основних конкретних заходів американського уряду в податковій сфері було поступове до 2006 р. зниження максимальних ставок індивідуального прибуткового податку. Так, максимальна ставка прибуткового податку в 39,6% була скорочена до 35%, середні ставки в 36% та 31% відповідно до 33% і 28%, а мінімальна 25%-на ставка скоротилась до 25% [3].

Макроекономічна програма Дж. Буша-молодшого мала позитивні наслідки як політика стимулювання довгострокового зростання економічної системи. Проте президентські радники недооцінили реальний макроекономічний ефект самих інструментів бюджетного регулювання на ринкове господарство. У внутрішній бюджетній США виникли суттєві зміни. Соціальне регулювання, нарощування програм соціального забезпечення та допомоги, побудова великої держави шляхом збільшення федерального бюджету традиційно були притаманні стратегії демократичної партії. Традиційно в цих питаннях демократи завжди займали відмінну від представників республіканської партії позицію. Проте на початку ХХI століття американці в першу чергу стурбовані проблемами міжнародного тероризму та війни в Іраку. Проблеми ж соціального характеру, такі як освіта, охорона здоров’я , іміграція, екологія тощо постали на нижчих місцях. Така позиція передбачала паритетне, безальтернативне розподілення демократичних та республіканських позицій. У 2007 році посилилося протистояння між представниками демократичної партії в Конгресі США та Президентом Дж.Бушем-молодшим, який під нажимом республіканської партії наклав вето на 12 законопроектів Палати представників щодо збільшення бюджетних видатків на соціальні нужди на 22 млрд. дол. на 2008 р. Президентом Бушем було запропоновано збільшити суму видатків на 2008 р. на 6,8 % проти 2007 р. в розмірі 993 млрд. дол. Проте ця сума не включала в себе прямі видатки на війни в Іраку та Афганістані. Така ситуація спричинила негативні явища в бюджетному становищі країни. Президент Дж. Буш-молодший починав своє правління з позитивним сальдо бюджету в розмірі 128 млрд. дол., потім його політика спричинила зростання бюджетного дефіциту до 158 млрд. дол., а вже в 2004 р. була зафіксована рекордна сума дефіциту федерального бюджету в розмірі 413 млрд. дол. [4]. На практиці збільшення бюджетних дефіцитів спричинило послаблення економічного зростання, призвело до погіршення зовнішнього балансу країни, негативно вплинуло на національні заощадження.

Економічна криза 2008-2009 рр. обумовила необхідностіь вирішення проблем у податковій та бюджетній політиці, які дозволили б учасникам фінансових ринків брати на себе надмірні ризики. Зміни необхідні були також тому, щоб зупинити втрату надходжень у бюджети через уникнення від сплати податків компаніями. Уряди розвинених країн в сучасних умовах наполягають на необхідності реформувати глобальну фінансову та економічну архітектуру через нові переговори, які вийдуть за рамки режиму валютних курсів, створеного Бреттон-Вудзькою системою в 1944 році. Інституційні реформи повинні вийти за рамки бюджетно-фінансового регулювання та запровадити економічне управління, націлене на зменшення диспропорцій в глобальній економіці. Наявність структурних диспропорцій у розрахункових рахунках та обмінних курсах всередині ОЕСР (особливо між США, єврозоною та Азією) та дисбаланс з економіками, що розвиваються, сприяли розвитку кризи. Акумуляція доларів у країнах, що розвиваються та країн з ризиковою економікою, збільшення інвестицій державними інвестиційними фондами забезпечили необхідну рекапіталізацію найбільш постраждалих банків і фінансових інституцій.

У податковій політиці США у цей період також були присутні селективні заходи по розширенню податкових пільг окремим категоріям платників податків, зокрема податків по пенсійним рахункам, прибуткового податку з малого бізнесу, сімейні податкові пільги, збільшення податкового кредиту на дітей до 1 тис. дол. в рік в 2010 р., звільнення від оподаткування коштів, направлених на освіту, а також скорочення податку на спадщину. Згідно розробленої податкової реформи урядом президента США Барака Обами, низький рівень податків на прибуток має залишитися лише для громадян, що отримують менше 200 тис. дол. на рік. Інші з 2011 року повинні сплачувати збільшену суму - 36-39% від прибутків. Одночасно аналітики Обами пропонували продовження податкових канікул для середнього та малого бізнесу, затверджені урядом президента Дж. Буша-молодшого, хоч це буде вимагати від бюджету близько 3,3 трильйона доларів за наступні десять років. За їх розрахунками такий крок стимулюватиме економічний розвиток і зменшить безробіття, яке тримається на рівні 14,5 мільйона. Проте з початком кризи і падінням ВВП на 2,4% за 2009 рік постало питання про підвищення податків. Уряду Обами прийшлося змінити внутрішню політику - президент пообіцяв виділити на відбудову економіки додаткові 600 мільярдів дол. Найбільш важливим у цих реформах є пункт, що з 2011 року люди з прибутками більше 200 тис. дол. (3% громадян) будуть позбавлені податкових пільг, якими вони користувалися протягом 10 років. Податкові пільги для громадян з середнім та низьким рівнями прибутків (менше 8 тис. дол. на рік) - зберігаються. Для тих, хто отримує більше, ставка податку на прибуток становить 10-15%, куди також входять інші податки залежно від кожного конкретного випадку. Важливим послабленням стало введення витрат на оновлення обладнання та інвестування у капітальні фонди у розмір податкового навантаження на компанії. Згідно бюджету на 2011 рік, середні підприємці можуть оновлювати обладнання на суму 125 тис. дол. на рік і включати це у податки. Усі реформи викликані потребою зменшити дефіцит бюджету, який у 2009 році досяг 9,9% ВВП, у 2010 році - близько 10,6% ВВП, зовнішній борг США досяг астрономічної суми - 14 трильйонів дол., а за 2010 рік він збільшився на 400 мільярдів дол. [5].

Проте 5 грудня 2011 р. президент Обама погодився продовжити податкові пільги на два роки для багатих сімей, чий дохід перевищує 200 тис. дол. на рік, поступившись вимогам республіканців. Згідно "рамкової угоди" з республіканцями, за якою податкові пільги, введені за Дж. Буша-молодшим, будуть продовжені не тільки для середнього класу, на чому наполягали демократи, але й для багатих американських родин. Проект закону, який, як очікується, також продовжить пільгові ставки податку на виплату дивідендів і на приріст капіталу, передбачає скорочення податку на заробітну плату на 2 відсотки і продовження терміну дії допомоги з безробіття на 13 місяців. Президент Обама також поступився вимогам республіканців обмежити федеральний податок на майно, погодившись на максимальну ставку у 35 відсотків. Продовження пільг може коштувати американському бюджету в 501 мільярд дол., тоді як президенту Обамі потрібно скорочувати дефіцит, який сягнув 1,3 трильйона дол. [6]. Одними запозиченнями ззовні його вже не покрити, а збільшувати податки для середнього і малого бізнесу під час кризи невигідно. У 2011 фінансовому році довелося направити бюджетні кошти на боротьбу з безробіттям, обслуговування державного боргу, потреби армії, програму медичного страхування Medicare, а також на виплату пенсій і соціальної допомоги. Уряду США на початку серпня 2011 р. після довгих дебатів вдалося прийняти поправки, що дозволяють збільшити верхню межу обсягу державних запозичень: завдяки прийнятим заходам, країні вдалося уникнути технічного дефолту. Проте одне з трьох найбільших рейтингових агентств Standard & Poor's все ж таки знизило американський рейтинг до рівня "АА+". Даний факт привів до просідання ринку цінних паперів в середньому на 5%. [7].

Б.Обама підтвердив намір суттєво змінити систему податкового та фінансового регулювання у США. Він запропонував ввести підвищення податку до 30% з доходів понад $1 млн на рік. Також було запропонувано зафіксувати мінімальну ставку нового податку з доходів, які отримують американські компанії за кордоном. Президент Б. Обама вважає за необхідне створення нового контролюючого органу, який би стежив за дотриманням правил чесної конкуренції на іноземних ринках. Також заплановано ввести пільги для тих компаній, які повертають капітали і виробництво у США [8].

У лютому 2012 р. президент Обама представив новий проект державного бюджету США на 2013 рік. Документ передбачає подальше збільшення витрат з метою створення нових робочих місць при одночасному збільшенні податків для громадян і організацій, що мають високі доходи. Обама наголосив, що вважає за необхідне збільшити федеральне фінансування освітніх програм, щоб забезпечити підготовку фахівців, які допоможуть відновити економіку країни. Метою нинішнього бюджету є збереження тенденції зростання американської економіки, зниження бюджетного дефіциту. У разі схвалення Конгресом проекту бюджету на 2013 р., прогнозується поступове скорочення витрат ще на 4 трильйони доларів до 2022 року. [9].

Наприкінці 2012 р. Президент США Барак Обама провів переговори у Білому Домі з лідерами Конгресу, щоб вирішити, як не допустити "бюджетного обвалу" у США. Під "бюджетним обвалом" мається на увазі комбінація з двох подій: збільшення податків та скорочення державних витрат, які повинні були набрати чинності з 1 січня 2013 року, оскільки добігла кінця програма скорочення податків, запроваджена Джорджем Бушем- молодшим. Крім того, серед пільг, які мали бути згорнуті з 1 січня 2013, були деякі виплати для безробітних, компенсації лікарям, які працюють в рамках федеральних програми з охорони здоров'я, податки на спадщину, тощо.

За словами американських аналітиків, сповзання у цей "обвал" міг спричинити рецесію у США та зупинити відновлення всієї глобальної економіки. Президент намагався убезпечити від збільшення податків американців, які заробляють менше 400 тисяч доларів на рік, а також наполягав на збільшенні нового податку на прибуток. Натомість, члени республіканської партії виступили проти нових податків, а тому Палата представників провалила проект закону, який передбачав збільшення податків лише для тих, хто заробляє понад мільйон доларів. Тим часом, міністерство фінансів США намагається вжити заходів, для того, щоб заощадити близько 200 мільярдів доларів і не досягти ліміту позичання, який становить 16,4 трильйони доларів [10].

Темпи зростання ВВП США в минулому році не виправдали очікувань другий раз поспіль. На поточний рік експерти прогнозують підйом американського ВВП в середньому на 2,4 % [11]. Аналітики вважають, що економічна ситуація покращується, на що вказують такі сигнали як відновлення продажу автомобілів та піднесення ринку житла в умовах зберігання незадоволеного попиту. Сфера зовнішньої торгівлі, зростання якої зупинилося у 2012 році, повинна підтримати економічний підйом в США у 2013 році у зв’язку з поліпшенням ситуації у КНР в поступовому виходу європейської економіки з рецесії.

Таким чином, США як і раніше залишаються найбільш могутньою в економічному аспекті країною у світі, але питання про її платоспроможність, у свою чергу, ставлять під сумнів здатність діяти і бути лідером у світі. Подальший розвиток США залежить від вирішення проблем, які посилилися в країні. Від вирішення внутрішніх проблем в США залежить також розвиток глобальної економіки на найближчий період.



Список використаної літератури

1. R. Alkaly. The New Economy. Farrar., Straus and Giroux, New York. – 2003. – P.20.

2. J.Steven Landefeld, Barbara V. Fraumeni. Measuring the New Economy // Survey of Current Business.- March.- 2001.-P.26-27.

3. Economic Report of the President. – Wash., 2002.-P.5; 46-47; 2003. – P.15; 160; 2004. - 4-5; 140.

4. Economic Report of the President. – Wash., 2003. - P.57-58; 2004. – P.4-5.

5. Податкова реформа в США: все навпаки / Економічна правда [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.epravda.com.ua/publications/2010/11/25/258493/view_print/

6. Обама погодився зберегти податкові пільги для багатих [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://novynar.com.ua/business/145203

7. Дефіцит бюджету США в 2011 ФР склав 1,299 трлн. дол . [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rbc.ua/ukr/top/show/defitsit-byudzheta-ssha-v-2011-fg-sostavil-1-299-trln-doll-15102011103800

8. Обама хоче справедливості та підвищення податків [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tyzhden.ua/World/41094

9. Обама представив новий проект бюджету США [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tyzhden.ua/News/42210/PrintView

10. Обама проведе переговори щодо "бюджетного обвалу"/ ВВС Україна [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bbc.co.uk/ukrainian/business/2012/12/121228_obama_cliff_talks_dt.shtml

11. Эксперты ожидают небольшого ускорения роста ВВП США в 2013 году, снижения безработицы до 7,4% [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://news.finance.ua/ru/~/1/0/all/2013/02/10/296321




Юлія Миколаївна Лелюк,

кандидат економічних наук,

доцент кафедри фінансів та кредиту

Полтавської державної аграрної академії

м. Полтава
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   42


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка