Книга Львів 2013 Університет банківської справи Національного банку України



Сторінка18/42
Дата конвертації09.03.2016
Розмір8.62 Mb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   42

ФІНАНСОВА ТА ГРОШОВО-КРЕДИТНА МАКРОГЕНЕРАЦІЇ: ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ТА ВПЛИВ НА АНТИЦИКЛІЧНУ ПОЛІТИКУ
Циклічний характер руху економічної матерії відомий людству давно; спроби протидіяти руйнівним наслідкам економічних циклів також мають довгу історію. Але в ефективну антициклічну політику такі заходи протидії оформилися лише декілька десятків років тому – і економісти зухвало заявили, що можна говорити про подолання циклічної динаміки. Світова фінансово-економічна криза 2008-2010 років легко спростувала цю тезу. В економічній науці активізувався процес пошуку теоретичного обґрунтування антициклічної політики, яка б відповідала новим умовам функціонування глобальної та національних економічних систем. Адже однією з основних проблем в межах складної системи є «управління кризами»[1, с.25]. Але поки що йдеться лише про вдосконалення відомих інструментів грошово-кредитної та податково-бюджетної політики. Між тим, як на наш погляд, теоретико-методологічні засади антициклічної політики повинні бути переглянуті з точки зору їх відповідності новій фінансовій макрогенерації, що йде на зміну старій, грошово-кредитній макрогенерації.

«Макрогенерація» як економічна категорія розглядається В.І.Маєвським при поясненні внутрішніх механізмів еволюції економіки як складної відкритої нелінійної системи. Макрорівень економіки він представляє у вигляді певного набору макроекономічних підсистем, кожна з яких народжується, живе, помирає, конкурує з іншими підсистемами з приводу обмежених ресурсів тощо – в результаті відбувається своєрідний «природний відбір», що залишає найбільш «економічно життєздатні» для даних умов макрогенерації. При цьому, як на наш погляд, важливо підкреслити, що кожна нова макрогенерація на початку фази піднесення не тільки характеризується сильно вираженим нерівноважним станом, але й несе в собі «кластер шумпетеріанських нововведень». Це означає, що нова макрогенерація опановує економічний простір за рахунок створення нових продуктів, нових видів організації виробництва тощо. Генетичний зв'язок макрогенерацій доповнюється розумінням виникнення своєрідних «мутацій» та відбору – по аналогії із еволюцією біологічних систем [3, с. 49].

Ми вважаємо, що така готовність сучасної економічної науки сприймати ідеї інших наук є досить важливою. Адже ще декілька десятиріч тому мало місце проникнення методів економічного аналізу (в першу чергу – принципу оптимального розподілу ресурсів) в інші галузі знання, що знайшло свій вираз в так званому «економічному імперіалізмі». Сьогодні ідеї економічного еволюціоналізму є свідченням того, що економічна наука готова сприймати методи як природничих, так і суспільних наук [5, с.71]. Зрозуміло, що це не означає і не повинно означати «розмивання» предмету тієї чи іншої науки; але, оскільки світ єдиний, то і фундаментальні ідеї різних наук повинні мати спільне підґрунтя.

Під економічною еволюцією розуміють процес системного порядку, який охоплює усі рівні прояву мінливості, спадковості та необерненості. Це – процес неперервної зміни ступеня складності суб’єктів та об’єктів, їхніх функцій та взаємозв’язків, їхньої організації та притаманних їм інститутів, засобів та методів залучення із навколишнього середовища речовини та енергії для перетворення їх у нові суспільно-корисні та необхідні форми [2].

В еволюційній економіці макрогенерація має свою «продуктову траєкторію», що показує, яку саме частку ВВП вона створює протягом періоду свого існування. Відповідно, макрогенерація розглядається як кластер нових комбінацій, що забезпечує фазу чергового економічного піднесення і знаходить свій вираз у відповідному річному прирості ВВП [4, с.22]. Ми пропонуємо використати дещо інший ракурс розгляду макрогенерації.

Якщо розглядати макроекономічний рівень економічної системи як сукупність генетично пов’язаних макрогенерацій, то доцільно, як на наш погляд, виділити грошово-кредитну та фінансову макрогенерації. Історично і логічно їм передувала грошово-товарна макрогенерація, окремі структурні елементи якої у вигляді актів купівлі-продажу реального товару (із співпадінням протилежно спрямованого руху товару та грошей у часі та просторі) залишаються складовою сучасного економічного життя. Розвиток цієї макрогенерації поступово (із розвитком кредитних відносин) призвів до виникнення грошово-кредитної макрогенерації, яку зараз змінює фінансова макрогенерація. При цьому усі розглянуті макрогенерації мають спільний «генетичний код» - гроші, грошовий обіг; але кожна наступна макрогенерація характеризується все більшим рівнем «мутації». Так, для грошово-кредитної макрогенерації притаманне значне розширення кредитної сфери, перехід до використання кредитних грошей, поступове перетворення товарного господарства на «кредитне господарство», коли кожна господарська угода породжує відносини по типу «кредитор-позичальник», при цьому ринкові актори можуть швидко змінювати свої ролі. Значною мірою цьому сприяє розвиток кредитної та банківської систем, що своєю діяльністю створюють передумови неспівпадіння руху грошей та товарів у часі та просторі. Відповідно, фінансова макрогенерація характеризується ще більшим рівнем уособлення руху грошей і товарів – відбувається своєрідний відрив реального сектора економіки від фінансового. Це провокує виникнення «фінансових бульбашок», схлопування яких може привести до розгортання фінансово-економічної кризи світового масштабу. При цьому фінансова макрогенерація характеризується своїми інноваціями – таким, наприклад, як похідні фінансові інструменти, здатні зменшити ризик для тих, хто здійснює діяльність в фінансовому секторі економіки.

Оскільки кожна макрогенерація має різку фазу підйому та досить тривалу фазу згасання, то сучасну макроекономіку можна описати як єдність розглянутих трьох макрогенерацій, які знаходяться в різних стадіях: грошово-товарна макрогенерація – на стадії згасання, грошово-кредитна – на стадії переходу від фази підйому до фази згасання, фінансова – на стадії підйому.

Такий «розклад сил», як на наш погляд, суттєво впливає на механізм циклоутворення та на антициклічну політику. Дійсно, якщо при пануванні грошово-товарної макрогенерації (її знаходження у фазі підйому) взаємообумовлений рух грошей і товарів практично не створює передумов для циклічних коливань попиту та пропозиції, то і кризи розглядаються економічною наукою як результат прорахунків в економічній політиці, пов’язаній із торгівельною діяльністю. Але поступово від звичайного спостерігання за торгівельними кризами економічна наука переходить до усвідомлення циклічності економічної динаміки в цілому. Невідповідність сукупного попиту і пропозиції в період криз пояснюється різними економічними школами та течіями по-різному. Та бурхливий розвиток банківського споживчого кредитування після першої світової війни не тільки активізує формування грошово-кредитної макрогенерації, але й змінює механізм циклоутворення: тепер виникнення невідповідності попиту та пропозиції на макрорівні провокується кредитуванням – «заощадженням навпаки», що посилюється дією акселератора і мультиплікатора.

Ось тут, саме в цей історичний період, під час пошуку виходу з Великої депресії, формується механізм грошово-кредитної антицикічної політики. Цей механізм та його інструментарій буде доповнюватися та вдосконалюватися, він матиме вражаючі по ефективності результати – але він залишиться обмеженим сферою грошово-кредитної макрогенерації. І, коли об’єктивно ця макрогенерація перейде до фази згасання, вивільняючи чільне місце в ієрархії макрогенерацій для фінансової макрогенерації, тоді ніякі «реанімаційні заходи» не здатні будуть повернути грошово-кредитній політиці її колишньої ефективності.

Саме таку ситуацію, як на наш погляд, ми і спостерігаємо зараз. Зусилля економічної науки в зв’язку з цим повинні бути спрямовані не на пошук «найбільш правильного» тлумачення класиків кейнсіанства чи монетаризму, не на поквапливий пошук «нової альтернативної теорії», здатної запропонувати методи покращення існуючої грошово-кредитної антициклічної політики тощо – а на аналіз нової фінансової макрогенерації та визначення релевантних для неї методів і інструментів антициклічного регулювання.

Сказане не означає, що грошово-кредитна політика на сьогодні є абсолютно неефективною і від неї як інструменту антициклічного впливу потрібно відмовитися. Оскільки грошово-кредитна макрогенерація продовжує існувати (хоча і на фазі переходу до згасання), остільки певні процеси на макроекономічному рівні можуть регулюватися за допомогою відомих методів та інструментів грошово-кредитної політики (звичайно, за умов їх адаптації до конкретних реалій розвитку тієї чи іншої економічної системи). В той же час необхідно усвідомлювати, що ефективність такої грошово-кредитної політики вже не буде такою високою, як в період панування грошово-кредитної макрогенерації. Поява і бурхливий розвиток фінансової макрогенерації вимагає пошуку інших релевантних важелів впливу на макроекономічну ситуацію.

Варто підкреслити, що дієвість «традиційної» грошово-кредитної політики в різних економічних системах матиме різний рівень прояву. Так, напевно, в трансформаційних економіках, де фінансова макрогенерація ще не вийшла на фазу стрімкого підйому, а знаходиться в певному «зародковому» стані, використання грошово-кредитних важелів антициклічного регулювання в їхньому «класичному» розумінні є більш виправданим, ніж, наприклад, в економічно розвинених країнах, де фінансова макрогенерація характеризується бурхливим розвитком. В той же час глобалізаційні процеси, неможливість існування національної економіки як автаркії зумовлюють «зараження» національних економік циклічними коливаннями, спровокованими особливостями функціонування фінансових макрогенерацій економічно розвинених країн. В цій ситуації завдання національного антициклічного регулювання вкрай ускладнюється – адже заходи антициклічної політики можуть бути дієвими лише в тому випадку, коли спрямовані на внутрішні джерела збурення.

Зрозуміло, що для реалій української економіки важко говорити про бурхливий розвиток фінансової макрогенерації – хоча б тому, що вітчизняний фінансовий ринок знаходиться в стадії становлення. Але такі ознаки відриву реального сектору від фінансового, як перевищення банківської процентної ставки над середнім рівнем рентабельності переважної більшості галузей – на жаль, існують. Тож до грошово-кредитного інструментарію антициклічної державної політики повинні бути внесені певні зміни і уточнення. На нашу думку, вони повинні в першу чергу стосуватися тих індикаторів, моніторинг яких створює необхідні передумови для вирішення питань щодо зміни напрямку державного антициклічного впливу. Йдеться, зокрема, про показники, що характеризують зміну характеру кредитування на Понці-кредитування (коли нові кредити беруться суб’єктами господарювання виключно для того, щоб мати змогу погасити проценти по попередньо взятих позиках). Поширення Понці-кредитування є передумовою схлопування фінансової бульбашки та виникнення нової фінансово-економічної кризи.

Потребує перегляду і таке «традиційне» завдання антициклічної грошово-кредитної політики, як боротьба з інфляцією. Йдеться, зокрема, про необхідність підтримки так званої «еволюційної інфляції» (за В.Маєвським). При проведенні модернізації та впровадженні національної інноваційної системи виникатимуть нові макрогенерації (в традиційному розумінні еволюційної економіки – як сукупність кластерів по виробництву нових продуктів), яким для розвитку необхідні виробничі ресурси. Враховуючи, що наявні в суспільстві ресурси вже розподілені між «старими» макрогенераціями, представники нової макрогенерації будуть намагатися пропонувати власникам ресурсів більш високі ціні, які вони зможуть заплатити тільки за умов, що отримають банківські кредити. Комерційні банки заради збільшення своїх кредитних можливостей братимуть кредити у Центрального банку, що зумовить додаткову емісію грошей, яка призведе до зростання середнього рівня цін і інфляції. Але сутність цієї інфляції зовсім інша, ніж, наприклад, тієї, яка супроводжує політичні вибори. «Еволюційна інфляція» дозволяє економічній системі розвиватися, тож вона має право на існування. Ретельне розмежування різних видів інфляції, підтримка одних і недопущення інших – ось на що повинна спрямовуватися антициклічна грошово-кредитна політика. Реалізовувати цю функцію тільки на основі моніторингу інтегрованих показників в цілому по національній економіці, напевно, неможливо.

Розуміння економічної сутності та характеру розвитку макрогенерацій, аналіз їхньої національної специфіки дозволить вийти на якісно новий рівень державного антициклічного регулювання, що здійснюватиметься у відповідності з циклічним рухом як формою існування економічної матерії.

Список використаної літератури


  1. Аникина Е.А. Кризис как социально-экономическое явление в развитии сложных систем/Аникина Е.А., Борисова Л.М., Ермушко Ж.А., Рыжкова М.В., Таран Е.А.//Известия Томского политехнического университета. – 2009. - Том 315. – Выпуск 6. – С.24-28.

  2. Иншаков О.В. Экономическая генетика как основа эволюционной экономики. - [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://cyberleninka.ru/article/n/ekonomicheskaya-genetika-kak-osnova-evolyutsionnoy-ekonomiki#ixzz2N2XzvjA0

  3. Маевский В.И. Эволюционная теория и неравновесные процессы (на примере экономики США)/В.И.Маевский// Экономическая наука современной России. – 1999. - №4. – С.45-62.

  4. Маевский В.И. Введение в эволюционную экономику. – М.: Изд-во «Япония сегодня»,1997. – 106 с.

  5. Сопин В.С. Эволюционная теория в экономической науке: проблемы и перспективы / В.С.Сопин// Проблемы современной экономики. - № 3 (31). - 2009. – С.68-73.

Світлана Валентинівна Терещенко,

кандидат економічних наук,

Інститут світової економіки і

міжнародних відносин НАН України,

м. Київ

ЕТИЧНІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ

Проблема етичного аналізу міжнародних фінансів та банківської діяльності на сучасному етапі є однією з найважливіших в процесі вивчення морально-етичної структури, що склалася в суспільстві в наші дні. Осмислення світової кризи потребує об’єктивного аналізу всіх сфер суспільного життя: економічної, політичної, духовної. Філософські підстави та морально-етичні аспекти глобальної фінансової кризи виявляють необхідність побудови ціннісно-регульованої соціально-економічної моделі, заснованої на моральних засадах.

Світова економічна криза ще раз нагадала нам про те, що фінансова сфера – це сфера морального ризику. Проблема грошей, не пов’язаних з працею, – невирішена моральна проблема сучасного світу. Феномен глобалізації став ключовим фактором, що характеризує наш світ сьогодні і вирізняє його від минулих десятиліть. Взаємопроникнення національних економік, вибуховий розвиток інформаційних технологій і транспортного сполучення, бурхливе зростання віртуальної економіки, переважання фінансового сектора над реальним зробили світ таким, яким ми бачимо його сьогодні. Сучасна криза показала, що гроші, відірвані від праці, не можуть бути стабільними. Таким чином, аморальна економіка приречена на поразку.

Якщо розглянути основні причини кризи через призму духовно-моральних цінностей, то ми побачимо, що справа не тільки і не стільки в неефективності сучасних фінансових механізмів, не в проблемах глобалізації і тому подібних явищах. Глибинна причина криється не в матеріальній сфері, а в світогляді людей і фундаментальних життєвих орієнтирах. Сучасна криза, яка проектується на різні сторони життя, в тому числі на економіку, – це, врешті-решт, криза особистості, і подолати її можна лише шляхом поєднання свободи і моральної відповідальності.

У своєму зверненні до учасників російсько-італійського симпозіуму з етичних аспектів банківської діяльності Предстоятель Руської Православної Церкви Патріарх Кирил підкреслив, що економічна криза дуже ясно виявляє світоглядну, ціннісну кризу сучасних людей і суспільств. І одна з причин кризових явищ в економіці – це деградація моральної мотивації господарювання. Єдиним сильним мотивом розвитку економіки сьогодні в більшості випадків є отримання прибутку, а слідом за отриманням прибутку – зростання рівня споживання. Одне підштовхує інше, і людство не може вийти з цього порочного кола. Всім потрібно якомога більше грошей, і, насамперед, для того, щоб більше витрачати [1].

Очевидно, що можливості духовною розвитку людини залежать від економічного розвитку і навпаки – рівень досконалості матеріального виробництва залежить від можливостей духовного потенціалу суспільства. Стан економіки в значній мірі залежить від духовного і морального стану особистості, тому фінансова діяльність повинна мати моральні орієнтири.

Фінансовий сектор не повинен бути відірваний від виробництва, не повинен бути відірваний від реального життя людей. Ось тоді економічне зростання і отримання фінансового прибутку можна було б пов’язувати з досягненням більш високих цілей, які сприяли б гармонізації людських стосунків як на глобальному, міжнародному рівні, так і на рівні національному [1].

В ході історичної еволюції суспільства складалися різноманітні моделі та методології дослідження міжнародних фінансів залежно від типу соціальності, духовних, релігійно-культурних параметрів конкретної епохи та регіону. Розглянемо західну та морально-етичну методологію.

Під західною методологією слід розуміти не її ареал локального розповсюдження, оскільки її можна зустріти не лише на заході, а й на сході та в майже будь-яких країнах світу. Західна методологія – це поєднання та баланс наукових методів, які характеризуються культом ринкових відносин та ігноруванням глибинних морально-етичних засад світового господарства. В цій методології дуже широко використовуються фізико-математичні моделі, досить об’ємна конкретика, рідше – глибокий теоретичний аналіз і ще рідше – морально-етична оцінка тих чи інших явищ. Як правило, головною метою західної методології є відповідь на питання, як саме отримати найбільший прибуток, набагато менше її цікавить природа цього прибутку і зовсім не цікавить, а чи морально його отримувати таким чином взагалі.

Антивіртуальна або морально-етична методологія – новий напрямок в фінансовій науці. Він виник як антитіло проти вірусу віртуалізації валютно-фінансового середовища. Не відкидаючи, а навпаки визнаючи та використовуючи інші методи, ця методологія робить значний акцент на розкритті суті та природи явищ, а також морально-етичній оцінці таких явищ та дій. Оскільки ця методологія найбільш повно з’ясовує природу явищ в валютно-фінансовій сфері, то вона є найбільш ефективною для довгострокового прогнозування.

Згідно канонам російської етично-релігійної філософії, які також є основою для морально-етичної методології, економічна діяльність не може бути основою духовного життя людини, а сама економіка потребує духовних, етичних підстав. В рамках російської філософської думки формується ідея, що трудова, виробнича діяльність не протистоїть моральності, а спирається на неї. Стає все більш очевидним, що моральність – не розкіш, а необхідний елемент успіху довгострокової економічної діяльності.

У XXI столітті все частіше на перший план виходять ті цінності, які в пізню індустріальну епоху були на периферії. Зросло усвідомлення того, що господарська діяльність має культурні і екологічні наслідки, а значить, зростає моральна відповідальність за них. Сьогодні банки все частіше замислюються про соціальні наслідки своєї діяльності. Тоді як традиційний банківський менеджмент спрямований на отримання максимально можливого прибутку, етичні банки є альтернативою превалюванню цінностей ринкової економіки. «Гроші мають слугувати людям, а не навпаки» – такий девіз лежить в основі етичного банкінгу. Принцип етичних банків в цілому можна визначити як філософію інвестицій та запозичення грошових коштів, яка об’єднує фінансові та етичні цілі. Пріоритетним для цих банків є інвестування в реальну економіку та соціально відповідальні проекти [2].

У західному світі багато людей вже не можуть покладатися на банки, які справно надають фінансові послуги, але діяльність яких не узгоджуються з принципами вкладників. Без згоди клієнтів банки та пенсійні фонди нерідко користуються їх коштами, щоб фінансувати в тому числі військову промисловість, підприємства, що використовують дитячу працю, компанії, діяльність яких завдає шкоди навколишньому середовищу. Сьогодні етичний банкінг є практично єдиним способом контролювати, що банк робить з нашими грошима. Все більше клієнтів відчувають відповідальність за кошти, надані банкам, і хочуть, щоб їх гроші працювали на їх ідеали. Етичні банки зобов’язуються не приховувати проекти, які вони фінансують.

Етичні або соціальні банки є фінансовими установами, діяльність яких не прив’язана виключно до критерію максимального прибутку і спекуляції. Однією з традиційних місій етичних банків є боротьба з економічною ізоляцією і відсутністю доступу до кредитних ресурсів для бідних верств населення. Етичний фінансовий продукт використовує заощадження клієнта для фінансування проектів, які не порушують етичних норм, встановлених фінансовою установою.

Концепція соціально відповідальних інвестицій народилася на початку сімдесятих років минулого століття, на тлі В’єтнамської війни, руху проти апартеїду в ПАР, масових виступів захисників навколишнього середовища. Громадяни, що виступали за етичні цінності справедливості, солідарності, екології виявили, що їх заощадження в банках або інвестиційних фондах іноді використовувались для фінансування проектів, проти яких вони боротися, наприклад, для фінансування війни у В’єтнамі. Деякі медичні асоціації зрозуміли, що володіють акціями тютюнових компаній [3].

Зіштовхнувшись з таким парадоксом, почали з’являтися перші ініціативи, що поклали початок етичному банкінгу: банки намагалися одночасно досягти двох цілей: з одного боку, фінансування економічної діяльності, яка має позитивний соціальний ефект, по-друге, одержання прибутку.

Для досягнення першої мети існують етичні банки, що фінансують конкретну діяльність (соціальні, екологічні, культурні, гуманітарні проекти) і банки для бідних і соціально вразливих груп населення, які навряд чи можуть отримати фінансування для своїх проектів у традиційних банках. Що стосується другої мети, етичний банк повинен фінансувати економічно життєздатні проекти, щоб вижити на ринку банківських послуг.

Етичні банки в своїй діяльності керуються негативними чи позитивними критеріями. Установи, що керуються негативними критеріями, не інвестують кошти в підприємства, які порушують принципи, визначені банком. Як правило, не надається фінансування для виробництва озброєння, тютюну та алкоголю, підприємств, що використовують дитячу працю, завдають шкоди навколишньому середовищу, ігрових компаній. Таким чином, компанії, які отримують кредити в цих банках, не беруть участі в перерахованих видах діяльності.

Етичні банки, які керуються позитивними критеріями, направляють свої інвестиції виключно для фінансування проектів з високою соціальною віддачею. Це, як правило, проекти спрямовані на поліпшення стану навколишнього середовища, скорочення масштабів бідності, захист прав людини тощо. Банк Triodos, створений в 1980 р. в Нідерландах, який має філії у Великобританії, Бельгії, Іспанії, Німеччині є одним з провідних європейських етичних банків, в Канаді найвідомішим є Citizens Bank, в Італії – Banca Popolare Etica.

Одним із видів діяльності етичних банків є надання мікрокредитів. Це невеликі за обсягом кредити для людей з обмеженими ресурсами. Одним з перших банків, що почав працювати з мікрокредитами в бідних країнах, був Grameen Bank. Він розпочав свою діяльність у Бангладеші в 1983 р., пропонуючи кредити для бідних, в основному жінок, для створення самозайнятості. Сьогодні вже більше двох мільйонів людей отримали в цьому банку мікрокредити для бідних [4].

На користь етичного банкінгу свідчить і те, що внаслідок світової фінансової кризи етичні банки не постраждали, оскільки вони вкладають гроші тільки в реальну економіку, а саме в сфери, пов’язані з довгостроковим, стійким розвитком.

Численні фінансові кризи, які час від часу виникають у різних країнах, іноді охоплюють великі регіони, а іноді набувають і загальносвітового масштабу, свідчать, що економічна модель суспільства, заснована на чистому матеріалізмі і утилітаризмі, прагне до саморуйнування. Світова фінансова криза актуалізувала завдання визначення ціннісних та моральних орієнтирів у фінансовій сфері та пошуку компромісу між матеріальними і духовними прагненнями людини.


1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   42


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка