Книга розміщена на сайті



Сторінка31/51
Дата конвертації09.03.2016
Розмір3.56 Mb.
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   51

ХАЙ ТОБІ СТАНЕТЬСЯ ПО ТВОЇЙ ВІРІ


Всі нижчеописані історії-то дійсні факти, які засвідчують велику силу віри силу Святих Літургій, Молебнів, Акафистів.

* * *


Приблизно два роки тому лікар-хірург Омелян Кушнір серед ночі присилає із запискою жінку, яка зі сльозами на очах просить негайно відправити Службу Божу за здоров'я і успішну операцію її чоловіка — 74-річного Василя. Вночі разом з ї'мостю відправляємо Святу Літургію, вранці—другу. Після Святої Літургії мене покликали до тяжкохворих у лікарні, і там я прочитав молитву над хворим, якому вночі робили операцію на скрут кишок (до речі, до операції хворий пролежав по байдужості своїй і родини два дні вдома).

Через 10 днів хворий виписався з лікарні.


* * *


Молода жіночка Галина з м. Болехова, якій лише трохи за тридцять, у великому розпачі прийшла до св. Сповіді і св. Причастя, бо лікарі призначили операцію на фібріому і кисту матки. Під час сповіді найбільше побивалася за двох дітей: "На кого я їх залишу?"— бідкалася прибита горем жінка. У неї хворе серце, отож переживала, що воно не витримає.

Я порадив Галині найняти Службу Божу, а зараз клякнути на молитву. Протягом тижня щодня читав над нею молитву. І Господь вислухав нас.

За день до операції лікарі зробили ще одне обстеження і були неабияк здивовані, бо хвороба зникла. Медики направляють її в Івано-Франківськ, а з Івано-Франківська Галина їде у Моршин. Всюди їй кажуть одне і теж: "Ви цілком здорові. Попередній діагноз був помилковий". І знову—сльози. Але тепер уже це були сльози радості. І полинула до небес Свята Літургія — в подяку Господу Богу і Пречистій Діві Марії.

Шістнадцятилітнього Михайла терміново відправили з м.Болехова у Івано-Франківську обласну лікарню. Діагноз — вітрянка. Захворіти у такому віці на цю "дитячу" хворобу є дуже небезпечно. Температура протягом семи днів була стабільно високою — 40 градусів. Хтось з лікарів порадив рідним найняти Службу Божу за здоров'я і прочитати молитву над недужим.

Того самого дня, коли священик приїхав до хворого, вже відправилось три Служби Божі в один і той же час. Хворий лежав без пам'яті, не реагував ні на розмову, ні на дотик, з тіла постійно стікали великі світлі горошини поту. Священик тричі прочитав "Молитву над недужими і несплячими", потім скропив хворого чудодійними водичками з Люрду, Зарваниці і Гошева. Щоб ніхто не бачив, на ліжко посипав землі з могили Блаженного Миколи Чарнецького. Хворий вперше застогнав і підтягнув ногу, закліпав очима і облизав губи.

- О, це мене тішить, — промовила медсестра, яка під час молитви майже не відходила від ліжка.

Через ніч температура знизилась до 38. На другий день, коли священик знову приїхав читати молитву, хворого уже годували ложечкою, забравши зонд. Михайло впізнав священика.

Через короткий час юнака виписали з лікарні.

Василь мав неабиякий талант. Школу закінчив на "відмінно", Дрогобицьке музичне училище—теж. Одна біда—дефект мови. Так, Василь відчутно заїкався. А душа прагнула до Бога. Мріяв були якщо не священиком, то хоч дяком або регентом у храмі.

І Василь повірив у Божу силу та доброту. Коли лиш випадала можливість — відвідував Святу Літургію, а після Літургії йшов на молитву до священика.

Віра в Божу силу цілком оздоровили юнака. Він закінчив дяківські курси. В даний час Василь є студентом V курсу Теологічної Академії. Вчиться на "відмінно".

* * *


Майже місяць пролежав житель села Слобода у обласній лікарні (Пасічна) без діагнозу. Усі припущення лікарів лабораторні аналізи та комп'ютерні обстеження не підтвердили. Як кажуть у народі — "живий труп".

Івана годували за допомогою зонда, він не виявляв ніякої реакції. Консиліум лікарів вирішив порадити родині забрати його додому. Значить — вмирати.

Старенька мама і сестра уже відвідали і екстрасенсів, а стан все погіршувався. Щось підказало їм шукати допомоги у Бога, в молитві і Святій Літургії. Священик порадив відправити хоча б три Літургії в один день. Відправили шість. Після перших відвідин і тричі прочитаної молитви Іван широко відкрив очі, обвів присутніх поглядом і ледь чутним голосом попросив їсти, сказав, щоб забрали у нього зонд. Його погодували з ложечки теплим борщем.

Через день, коли священик знову прочитав тричі молитву і дав напитися чудодійної водички з Люрду, хворий почав розпитувати про маму, сестру, дім.

Івана перевели у невропсихіатричний диспансер, але лікарі не знайшли жодних відхилень. Лікар Костюк порадив шукати ліків у Бога. Після шести Святих Літургій, які правились в один день, стан здоров'я хворого буквально з кожною годиною почав покращуватися. Через тиждень Івана виписали додому.

* * *


"Як тривога—то до Бога", — так говорить народна мудрість.

Молода супружна пара жила уже третій рік, та Бог не благословив їх діточками. А чи є більше щастя для батьків, як веселий дитячий гамір у домі? І от чоловік спокійно, без сварки заявив: "Нема дітей, не буду з тобою жити".

Зі сльозами прийшла мирянка до священика і виповіла про свою біду. Священик порадив віддатись під Божу опіку і дати на Службу Божу за плід лона. Тут же, у храмі, клякнув з нею перед образом Пречистої Діви, потім відмовив молитву, поблагословив.

Через місяць щаслива майбутня мама прийшла, щоб найняти подячну Службу Божу. Нині щаслива подружня пара потішається своїм ангелятком.


* * *


Цю студентку IV курсу одного з львівських ВУЗів священик знав ще з четвертого класу. Членкиня братства Апостольської молитви сповідалась і причащалась кожної першої п'ятниці місяця. Коли приїжджала зі Львова, завжди відвідувала храм, приймала Найсвятіші Тайни, сповідалась.

Господь обдарував Тетяну неабиякою природною і душевною красою. Завжди і до всіх усміхнена, ласкава та примітна. Поклонників у неї було багато, та заради науки нікому не обіцяла ні руки, ні серця. Вчилась дуже добре, хотіла після закінчення стати справжнім фахівцем своєї справи. Але її краса стала її горем.

Викладач, батько трьох дочок, чоловік порядної жінки, забувши про те, що він віруюча людина, задумав грішні плани. Хоч Тетяна відповідала, як завжди, упевнено, "завалив" з свого предмету. Скромна студентка не пішла на конфлікт, а вирішила перездати екзамен. Та лишенько! Замість того, щоб дозволити передачу, відверто заявив: "Ти тільки тоді здаш у мене, коли будеш моєю". Студентка хотіла присоромити його, та викладач різко обірвав: "Розмова закінчена! Або-або..."

Зізнатись батькам Тетяна не наважилась. На запитання, чому пригнічена, відповіла, що погано почуває себе. Вирішила попросити поради у сповідника.

- Не переживай, дитино, - сказав священик. -Я за Божу опіку над тобою відправлю Святу Літургію і Молебень до Матері Божої. Коли у тебе буде свій час, візьми свою залікову книжку і йди на перездачу. Якщо вимагатиме, щоб ти поїхала з ним "на природу", поїдь і заяви йому, що в тебе свій час. А при нагоді спитай, чи він віруюча людина, і що він зробив би з негідником, який би так вчинив з його власною дочкою?

Через два тижні Тетяна прийшла до св. Сповіді і попросила відправити Святу Літургію в подяку Господу Богу і Пречистій Діві Марії. Вона розповіла, що зробила все так, як радив священик. Викладач поставив їй всі оцінки. Подякував за науку, попросив, щоб нікому про це не говорила, по-батьківськи пригорнув, поцілував у чоло і... заплакав.


1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   51


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка