Книга віршів і поем лауреата Національної премії



Сторінка6/6
Дата конвертації21.02.2016
Розмір1.86 Mb.
1   2   3   4   5   6

* Із поезії Поля Елюара.

182


Погоня (чи втеча) застигне у вічну мить,

Та скрипка волоська вночі на зміну болить,

Мов тільки в очиснім вогні стане видніше.

Бо те, що вода не змила, шкребли пером


Із птиці, яка не впоралася з Дніпром,

І думала (о наївна!): піший не схоче.

А що вже ті сіроманці — старі й малі,

Тим більше, ловці — плоть від плоті сеї землі...

Як завше, не знає ніхто вкраїнської ночі!

Цих досвітків присмеркових і верх, і низ,

Цих родів цієї породи і кров, і слиз,

З пологів цих лона води сходять вогнями.

Печерний комп’ютерний сплет, кривавий клубок
Залишимо як документ — наївний лубок
Ми, зчеплені намертво іклами й пазурами.

Та хто б кого не загриз, а правда така:

Найглибше до сліз проймає жертва з лубка.

І недруга, Боже, храни від такої долі!

Я знов загарчу, захлинаючись від плачу —

Цю роль не приймаю, а про інші мовчу,

Прибитий чомусь у воді до стіни юдолі.

Знов діти пірнають в цей Київ — у цей басейн,

І доки він є — скільки світла, стільки дітей,

І все — як на вивісці (чи у візії лемка) —

«Центр підводного плавання». Зветься Тритон.
Назва як назва. Не містика і не сон.

Лови як лови. Лубкова мисливська сценка.

От лиш затягнувся сезон ваш, хлопці, тепер,

В сюжеті робоча назва ловця — мародер,

А вовк і лубковий — вовк — не воша лобкова.

І ми не курви, хоч не йдем на ви. І В і н, хлопці, є.


І місто це є. І сонце над ним ще встає.

І завтра, як завше, все почнеться зі слова.

Крізь ветхе ткання виступлять ангели з вод,

І стежками найперших, які упали з висот,

На Київські гори зійдуть, де Бога з машини

183


Або виклик небес об’явить античний хор,

Й виклик небові — шабаш відьомський. Сльози потвор


Під ногами засяють — в пагорбах випнуть спини.

Повзуть до поверхні — на скрипку, бо Молода


Прибуде на конику. Доки наспіє орда,

Востаннє волоських музик проси на Волоську.


«Прощальний танець пані Молодої!» Віват!

За рученьку білу твій наймолодший брат


Веде вже її в обійми твої серед мосту.

Ще трохи повітря. Вона не могла не прийти.

Не прошепотіти: «Це ти»,— й не почути: «Це ти».

Ще трохи століття. Цю музику не прожити.

При березі — коник один. Він чекав, як міг.

Він навіть без тебе чекав — один проти всіх.

Він приніс її в обійми твої. Ще повітря...

Може, й дано написати повість одну —

Не писати ж її про ту, а чи цю шпану,

І про чернь, і про все, черню сховане за образами.


Якщо би вдалося вступити в наступний вік,

Сказать би про себе собі: се чоловік,

Який написав свого Педро Парамо*.

Там — подорож у країну мертвих. Прийом


Старий, як наш Київ. Наших зрад ланцюгом
Ми зв’язані. Тут, як там — на землі ацтека.

На нас полювали теж. Нерв наших тем —

Ненависть.

Ми вже прийшли.

В підземку зійдем
На станції Тараса Шевченка».

Мабуть, життя — як говіння весняне (піст


Великодній), бо Воскресіння — не акт, а зміст.

А для дотримання посту не треба хисту,

Як для письма і музики. І на міст


  • Повість Хуана Рульфо, 1955 р.

184


Пішохідний тебе покличуть не хист, не Стікс,
Хоч у Дніпрі із надлишком Стікса вмісту,

А товариство твоє, твоє золоте.

Хай і не так пахне там і цвіте,

Але ж свої — ошую і одесную.

Рік, другий, третій чуєш одне і те ж:

Наче спитавши: «Спиш?» запитуєш: «Ждеш?»


Він мовчить. Тобто, нічого не чую.


ДЕ ГУЦУЛИ?

У музеї гуцульськім у Коломиї
питаєте: де гуцули? —
махнуть рукою за річку Прут,
де на обрії —

перші пасма українських Карпат:


он там.

І наразі все зрозуміло крім одного:


чому Коломия — столиця Гуцульщини?

Коли піднімаєтеся в Уторопи —


село поета Тараса Мельничука,
на питання: тут гуцули ?
кажуть: гуцули — далі,
і показують на Пістинь —
село художника Олекси Бахметюка —
це ж на мапі його кахлів позначені
кожен гуцул, його кінь і його кріс,
але в Пістині

кажуть: гуцули — далі і показують на Шешори —

незабутній курорт імперії «Сєрєбрістиє водопади»,

бо гуцули подібні до своїх водоспадів,

але в Шешорах річка зветься Пістинька і там

кажуть: гуцули — далі і показують на Черемош,

ніби аж там водоспади золоті,

бо й справді: де гуцули, як не на Черемоші? —

але й на тих берегах

кажуть: далі, далі...

І ви вже нічого не розумієте,
бо гуцулів нема,

ніби забрав потоп чи сніговий обвал,


а їхні столиці є і їх все більше:

Косів, Верховина, Яремче,

Криворівня, Рахів, Космач,
а останні навіть із особливим означенням:
Криворівня — українські Атени,

Рахів — гуцульський Париж,

Космач — бандерівська столиця,
а гуцули — далі.

186


І нарешті на горі Ґрегіт,
на самім верху —

тільки суворі камені з предковічним мохом,


які стоять затято, як вірні побратими,
що поклялися на крові з мізинних пальців,
бо ближчає небо і смерть, і вічне життя,
а гуцули — далі.

І нарешті все зрозуміло:


це тільки привал.

Витирайте піт з лиця,


сідайте на вічні, надійні камені,
дихайте до запаморочення — аж доки
не забудете,

де, як і хто скурвився —

доки не забудете того,

хто сидить тепер на цім камінні,

у цьому розрідженому повітрі,

без усієї мразі, в якій бовтався внизу, —

тільки із мерзенною своєю правдою про себе,

яка не визволяє, а добиває,—

завмер поза шумом крові, гулом крові —

тільки в оглушливо пронизливому дзвоні простору

застиг без серця та очей,

що їх забрали птахи,

які вночі на Ґреготі

ревкають лячніше від лютих звірів,

а ви

вже самі рвете себе на шмаття,



ніби хочете птахам цим ненаситним помогти

підняти себе в повітря —

тільки в небо — гадаєте ви —

хай потрішки, по шматочку —

хай так — як стерво — нехай хоч так —

небо — небо — небо — пригадуєте ви —

забудьте про все.

Це тільки привал.

Ще не фінал.

Далі — гуцули.



187

ЗМІСТ


Заклинання 5

І

Олень Онуфрія 6



Мешканець: сонет 7

Леонардо: сонет 8

Поет у повітрі 9

1745 — петрівка 12

Сигла .16

Крук 20

«Цілуючи дах дзвіниці...» 21

«Ну хто ж, як не Хоре, порозвіяв твої чорно-сині?..» .... 22

«Ідуть прокажені. Леправі не можуть не йти...» 23

Павуки пам’яти

  1. «І рука, що уві сні затерпла...» 24

  2. «І слово не спалахне...» 25

  3. Сонет 26

Стилізація: сонет 27

Сова 28

«Кров запікалась на кігтях...» 29

«На весіллі раптом заголосять...» 30

Нічні кіоски — 93 31

«Ти кажеш: нині день наш такий...» 33

«Під гору тягнуть сіно коні...» 34

Серпень за старим стилем 35

Поет у повітрі 38

Ранкова пісня в Парижі 39

Змія 40

«Я звертаюсь до тебе...» 41

Верхами біжить 42

«Чуєш мене? Багряні захід і схід...» 45

«Гудуть печери із осінніх гір...» 46

«Старовинні світанки осінні вспадковуєш ти...» 47

«Гори, де був я молодим...» 49

Єзавель 51

Поетові у повітрі 64

Смертні в музиці 66

188


«Повітря вона жує (жива? нежива?)...» 67

«Без сповіді, без причастя...» 68

«Навіть не фарсом трагедія стала — жартом...» 69

Прощання з гуцульською кахлею 70

Комуналка на Франка 72

Потоплений час 75

Карпатські олені 76

Повертаються 78

Вибір 81

Триптих

  1. «Вишнева хмара вигнула столицю...» 82

  2. «Буде осінь. І голуб голубку обніме крильми...» . . 84

  3. «Немовби кадри — в тьму...» 85

«Бути має ніяково тим...» 86

Ризи 87

Сонет смирення 89

Сонет прощення 90

«Ліс облетів за одну ніч. А ще вчора...» 91

Веселі діди 47-го 92

Щурі 94

Рембрандт 96

Пам’яті Тараса Мельничука 97

Чорні хлопці 101

Найсумніший у Києві лев 102

Лісна опівдні 104

Старовинний диптих

  1. «Той липневий, той літеплий дощ...» 106

  2. «Відпускаю тебе так...» 107

«Переплутані вулиці, якими йдем...» 108

Лубок 109

«Над Говерлою два орли...» 110

Фреска ПІ

«Не продається кров Агнця...» 112

Ars poetica 113

Космач 114

II

«Аркуш льоду. Лід. А де ж ріка...» 116



«Місячної ночі...» 117

«Вибігла серед ночі з хати...» 118

«Перед тобою, над горою - ліс темний...» 119

«Остання коляда — букові...» 120

189


«Дальнім ґрунем...» 121

«Я прокинувся в серпні...» 122

«На ту стаєньку вийшов я вночі...» 123

«За вікном — водоспад. І таке мерехтіння...» 125

Художник 126

Старовинний пейзаж 127

Оглядаючись 128

Дорогою на Мончели 130

Осінні пси Карпат 131

Дидактичний етюд 132

Кілька хвилин Першої світової 133

Старий завіт 134

«Багато небесної сходить краси...» 136

«Прийшли вночі. “Твій, діду, син умер...» 137

Ми принесли із космосу сивих овець 138

Нічні дзвони Володимирського 139

Чоловічий танець 141

«Запахли яблука у сіні...» 142

«Я жив у пні обпаленім, як вуж...» 143

«Спасителем чи сином не обнятим...» 144

Молодий ліс 145

«Щороку...» 147

«Я вівці чорні й білі розгубив...» 148

Влітку, наприкінці 80-х 149

Замело 152

«Я промчався тунелем тих літ...» 153

Маріє, 154

Коса 156

«Кроки на смерековім помості...» 158

«Я змалку боявся поганого ока. Зомлів...» 160

Перше послання Дмитра з кутів до галичан 161

Друге послання Дмитра з кутів до галичан 163

Коломийська елегія 165

Сад 166

Перший сніг 167

Дві ранкові пісні 168

Восени, наприкінці 40-х 170

Я не знаю того, хто привів 172

Пси Юрія Змієборця 173

Поет у повітрі 176

«Поезіє, порятувала...» 177

Київська повість 178

Де гуцули? 186

Літературно-художнє видання



Василь Герасим’юк
СМЕРТНІ В МУЗИЦІ

Художнє оформлення Олега Коспи
Комп’ютерна верстка ТОВ «Логос Україна»


Підписано до друку 09.04.2007.

Формат 84хЮ8/32. Гарнітура Тайме. Друк офсет.
Папір офсетний. Умовн. друк. арк. 11,8.
Умовн. фарбовідб. 12,6. Обл.-вид. арк. 8,0.
Зам. № 1026


ТОВ «Логос Україна»

04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12.

свідоцтва: 39114046



www.logos.biz.ua

logos@logos.biz.ua

LOGOS_UKRAINE@UKR.NET

Віддруковано з готових діапозитивів
у друкарні ПП «Медобори - 2006»
(свідоцтво ДК №867 від 22.03.2002 р.)


32300, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський,
вул. П’ятницька, 9а,


Тел. (03849) 2-72-01, 2-20-79 •


Василь Герасим’юк

Г37 Смертні в музиці: Вірші та поеми.— К.: Логос

Україна, 2007.— 192 с.

ISBN 978-966-2120-00-4

Книга віршів лауреата Національної премії України імені
Тараса Шевченка — про неминучість завершення земного
існування і непроминущість духу. Автор нерозривно поєдна-
ний витоками своєї творчості з рідною Гуцульщиною, де
виріс, із традиціями трембитарів та різьбарів. Унікальна
метафорика віршів Василя Герасим'юка вражає кожного
читача.


4702640202

"205-2007 БЄЗ оголош- ББК 84 Ук7'5
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка