Кнму «П’ятихатський районний методичний кабінет» П’ятихатської районної ради Дніпропетровської області



Сторінка8/9
Дата конвертації09.03.2016
Розмір1.32 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Теле- і радіоогляд стали активно використовувати деякі бібліотеки для дітей із появою місцевого телебачення. Якщо в навчальному закладі є шкільне радіо, це чудова можливість для бібліотекарів систематично виступати з оглядами, інформувати про нові надходження, формувати художні смаки читачів, рекламувати бібліотеку.

Премєра книжки. Пожвавленню інтересу до читання сприяє рекламно- інформаційний метод – прем’єра книжки, яка щойно вийшла друком. Прем’єра книжки найбільш ефективна для рекомендації нової книжки місцевих поетів, письменників або видань краєзнавчої спрямованості. Для посилення емоційно – естетичного впливу та пробудження інтересу до новинок бібліотека може використовувати наявні технічні можливості (комп’ютери, Інтернет, проектор).

Літературний аукціон. На літературному аукціоні пропонується «купити не майно», а книжки, а от «розрахуватися» за них можна знаннями. Переможе той, чия правильна відповідь на запропоноване питання буде останньою. Для цього змагання потрібно створити атмосферу аукціону, підібрати необхідні атрибути (молоток і дзвінок для головного аукціоніста). Перед оголошенням кожного запитання звучить дзвінок. Наприклад, пропонується назвати всі твори якогось письменника. Гравці по черзі називають його твори. Після правильної відповіді аукціоніст рахує до трьох, стукає молотком по столу, «закриваючи» таким чином відповідь. Той із гравців, хто останнім дасть відповідь, вважається переможцем і отримує право «купити», тобто право першочергово взяти в бібліотеці книгу, що користується особливим попитом серед читачів.

Літературне лото. Для цієї гри потрібне гральне поле, розділене на пронумеровані клітинки та стільки ж карток із запитаннями. У грі беруть участь 6-8 читачів. Гравці по черзі буруть по одній картці із запитаннями і, якщо відповідь правильна, кладуть картку на гральне поле. Виграє той, хто першим заповнить гральне поле.

Літературні подорожі сторінками книжок. Учасники подорожі обирають маршрути, заповнюють щоденники подорожі, складають карти, малюють малюнки. Гра завершується зльотом мандрівників, на якому учасники гри розповідають, про що вони дізналися під час подорожі, підбивають підсумки. Алгоритм проведення літературної гри – подоржі включає такі етапи:

- вибір теми, розроблення маршруту подорожі сторінками книжок, підбір літератури;

- робота з аудиторією, визначення команд, робота з командами, допомога у веденні щоденників тощо;

- організація книжкової виставки, створення рекомендаційних списків літератури, проведення бібліографічних оглядів літератури.



Театр у бібліотеці. Ця форма масової роботи бібліотеки допомагає привернути увагу читачів до книжки, емоційно розповісти про її зміст, «оживити»» її, спонукає дітей після захоплюючого заходу звернутися до книжки, зануритися в її зміст. Бібліотечний театр розширює читацьку аудиторію бібліотеки, допомагає створити атмосферу свята.

Театральне прочитання літературного твору робить захід яскравим і видовищним. Для театру книжки бібліотекар має обрати літературний твір, написати театральну версію книжки, залучити дітей до участі у виставі. Перед початком вистави бібліотекар розповідає про життя і творчість письменників, а сюжет однієї книжки учні побачать у вигляді інсценівки

Характерними особливостями інноваційних форм масової роботи з учнями є новизна в назвах, діалог бібліотекаря з користувачами та користувачів між собою, відсутність сталої методики їх проведення, оскільки вони народжені фантазією, бажанням бібліотекаря привернути увагу дітей до книжки, викликати в них бажання читати, здобувати знання за допомогою новітніх технологій.

Література



  1. Закон України «Про основні принципи розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 рр.» // Освіта України. – Від 26.02.2007. – № 17.

  2. Рогова П. І. Інноваційна діяльність освітянських бібліотек в епоху цівілізаційних змін / П. І. Рогова // Педагогіка і психологія. – 2011. – № 1. – С. 115-124.

  3. Шепелява І. О. Настільна книга шкільного бібліотекаря / І. О. Шепелява, Г. М. Іваненко. – Х. : Вид. Група «Основа», 2010. – 128 с.

  4. Купіна О. Масова робота: класика жанру та новації / О. Купіна // Шкільний бібліотечно-інформаційний центр. – 2013. - № 7. – С. 17-25.

  5. Мельничук І. О. Шкільна бібліотека та інноваційні технології. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://journal.osnova.com.ua





Аплікація. Виготовлення панно «Квіти»

методом торцювання

Немченко Н.Ю.,

учитель трудового навчання Нерудстальської ЗШ I-III ст.


Запропонований майстер-клас може бути використаним як альтернативний варіант під час вивчення варіативної складової частини навчальної програми для 5-9 класів» (варіативний модуль «Технологія виготовлення виробів, оздоблених об’ємною аплікацією» або під час вивчення блоку «Технологія виготовлення виробів інтер’єрного призначення»).

Мета:

  • Ознайомити учнів з технікою роботи з гофропапером;

  • Навчити послідовному створенню виробів;

  • Розвивати естетичний смак, уміння підбирати кольори, формувати технологічні уміння і навички учнів;

  • Виховувати акуратність, терпіння, точність у роботі;

План проведення майстер-класу:

  1. Техніка торцювання;

  2. Інструменти та матеріали для роботи;

  3. Виготовлення панно «Квіти» в техніці «торцювання»;

  1. Техніка «торцювання»

Торцювання – один із видів паперового рукоділля. Можна використовувати не тільки гофрований папір, але й звичайні кольорові серветки. Техніка цікава для дітей будь-якого віку, бо є достатньо легкою у виконанні. Вона дає можливість створювати різноманітні листівки, панно, декоративні елементи інтер’єру. Всі вироби набувають ефекту «пухнастості», що й привертає увагу. Створюють вироби за допомогою об’ємних елементів – «торцівок». «Торцівка» – це скручений у вигляді конуса або трубочки клаптик паперу, розміром 1х1 см (у залежності від розміру та об’єму виробу). Саме з таких «торцівок» і створюється задуманий виріб.

Торцювання – робота не складна, але кропітка. Вона вимагає не тільки посидючості, але й акуратності, уваги, точності і певної спритності. Для виконання аплікацій у техніці торцювання використовують шаблон картинки, на якому нанесені контури готового зображення. Шаблон може бути як кольоровим, так і чорно-білим (останній дає можливість підбирати кольори самостійно).Такі картинки-шаблони можна роздруковувати з інтернету, з дитячих розмальовок або підключити свою фантазію і створювати власноруч.



Послідовність виконання:

  • Папір наріжте на квадрати зі стороною 1 см.

  • Нанесіть клей тоненькою смужкою по контуру на невелику ділянку візерунку.

  • Торець стержня (тупий кінець) поставте на квадратик.

  • Зімніть квадрат і прокатайте стержень між пальцями.

  • У вас вийде кольорова трубочка-торцівочка.

  • Поставте її на клей.

  • Вийміть стержень.

  • Кожну наступну торцівку приклеюйте поруч з попередньою. Намагайтеся ставити торцівки щільно одна до одної, щоб не залишалося проміжків.

  1. Інструменти та матеріали для роботи:

  • гофровий папір або серветки;

  • клей ПВА;

  • ножиці;

  • стержень від кулькової ручки або інший тонкий інструмент з тупим кінцем;

  • картон;

  • картинка-шаблон;

  • рамка для фото

  1. Виготовлення панно в техніці «торцювання» за фотокартками

Перед початком роботи роздруковуємо картинку та нарізаємо папір потрібних кольорів на рівні смужки шириною 1 см. Нарізаємо смужки так, щоб утворилися квадрати зі сторонами 1см. Наносимо невелику кількість клею на картинку

Беремо нарізаний квадратик на палець і кладемо на нього стержень. Складаємо квадратик удвоє, затискаємо його пальцями та прокручуємо навколо стержня.



Отриману торцівку ставимо у клей на картинку під прямим кутом. Спочатку торцюємо по контуру.



Заповнюємо пелюстки та листя квітів, добираючи кольори. Закінчуємо роботу, заторцювавши всю картинку повністю. Готову роботу вставляємо у рамку та прикрашаємо нею інтер’єр.





Виховання патріотично налаштованої особистості дошкільника

Голоденко Т.М.,

вихователь-методист ДНЗ № 6 «Веселка» м. П’ятихатки

Як часто ми замислюємося над тим, що для нас Україна? А як часто ми обговорюємо це з дошкільниками? Українознавча тема є базовою для формування світогляду та розвитку загальнолюдських цінностей дитини. І вплітати її в життєдіяльність дітей слід не одноразово, а систематично та послідовно протягом року, аби наші вихованці могли гордо сказати, що вони – українці, і пишалися цим.

Визначено, що найсприятливіший вік для початку систематичного патріотичного виховання – 5-й рік життя, коли активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ, близького оточення та далеких країн. Однак закладати ці почуття потрібно з раннього віку.

Базовим етапом у формуванні патріотичних почуттів вважають накопичення малюками соціального досвіду життя у найближчому оточенні (сім’ї, вулиці, місті), прилучення їх до культури, родинних традицій. Тож любов до Вітчизни у наймолодших вихованців починається з любові до родини і рідного дому.

Формування громадянської позиції у дошкільному віці В. Сухомлинський радив починати з того, що близьке: з рідної домівки, з долі діда, прадіда, з орденів і медалей за участь у Великій Вітчизняній війні, з пожовклих від часу грамот і подяк, отриманих рідними за сумлінну працю. На жаль, сьогодення змушує нас доповнити цей список фактами з життя знайомих та близьких дітям людей, які брали або беруть участь у захисті незалежності та суверенності України. Тому, вибудовуючи ефективну систему патріотичного виховання, педагоги нашого дошкільного закладу спрямували всі зусилля на:



  • формування в дітей ціннісного ставлення до рідного дому, сім’ї, дитячого садка;

  • усвідомлення дітьми своєї національної приналежності, виховання почуття гордості з того;

  • прищеплення поваги до людей праці, захисників Вітчизни, державної символіки;

  • виховання любові до рідної природи, бажання її оберігати.

Першоосновою почуття патріотизму можна вважати приязнь, чуйність, відповідальність. Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона має навчитися співпереживати іншим людям. Щоб захоплюватися просторами країни, її красою та природними багатствами, спочатку треба навчитися бачити красу навколо себе. Щоб працювати на благо Батьківщини, необхідно навчитися сумлінно виконувати трудові доручення в дитячому садку й родині.

Отже, саме з виховання доброзичливості, терпимості, відповідальності, емпатії, щирих взаємин у групі дитсадка, засвоєння усталених норм спілкування і варто розпочинати патріотичне виховання малюків.

Для більшості дошкільників відчуття України як Батьківщини, а також своєї приналежності до української громади не сформовано. Знання й уявлення про Україну існують відокремлено від почуттєвої сфери дитини. Але відомо, що свідомість проявляється не лише в знаннях, а передусім у ставленні. Що ж виходить? Не пропущені крізь серце, а формально засвоєні знання – штампи, що просто існують у голові як готові відповіді на запитання, не формують почуття людської, громадянської, національної гідності дошкільників, хоча їх може бути й достатньо. А от емоційно насичені дії батьків чи інших значущих дорослих формують їхню чітку життєву позицію. Бо ж діти «вбирають» все, у тому числі й негативне. Тож важливо забезпечити умови для емоційного проживання і засвоєння дітьми загальнолюдських, громадянських і національних цінностей.

Проживати тему пропонуємо за такими тематичними напрямами:



  • Я і Україна.

  • Усе, чим пишаюся, – народна творчість.

  • Народні ігри й іграшки.

  • Державні і народні символи.

Варто розповідати вихованцям про досягнення українців у мистецтві, спорті, суспільному житті. Діти мають знати сучасних видатних українських спортсменів: Андрія Шевченка, Яну Клочкову, Ганну Безсонову, Лілію Подкопаєву, братів Кличків та інших, діячів мистецтва: Назарія Яремчука, Софію Ротару, Руслану Лижичко та інших, громадських діячів, вчинки яких подають приклад милосердя, мужності, самопожертви та активної громадянської позиції.

Реалізація теми передбачає широкий спектр форм роботи з батьками, залучення їх до активної участі у проектах. Спільна пошукова, творча, художньо-продуктивна діяльність дорослих і дітей країнознавчого змісту сприятиме засвоєнню знань про Україну як свою Батьківщину та формуванню основ громадянськості та патріотизму.

Наша країна – це не лише матеріальне довкілля, це передусім ми самі – її громадяни. Хочеться вірити, що наше свідоме відчуття своєї приналежності до України, щире спільне бажання бачити її сильною, мирною та щасливою допоможе здолати будь-які негаразди.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Воропай О. Звичаї нашого народу. – К. : Оберіг, 1991. – 440 с.

  2. Гавриш Н. Моя країна – Україна // Методична скарбничка вихователя. –2014. – № 7. – С. 4-7.

  3. Калуська Л. Виховання патріотизму у старших дошкільнят // Палітра педагога. – 2006. – № 4. – С. 7-13.

  4. Карабаєва І. Виховання має бути народним // Дошкільне виховання. – 2011. – № 8. – С. 14-16.

  5. Каплуновська О. Сучасний погляд на патріотичне виховання // Дошкільне виховання. – 2015. – № 8. – С. 8-10.

  6. Українське дошкілля. Програма. – Т. : Мандрівець, 2012.

  7. Якименко Т. Як народжується любов до Батьківщини? // Дошкільне виховання. – 2014. – № 11. – С. 8-11.





ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС




У ТОЙ РІК ЗАНІМІЛИ ЗОЗУЛІ…
Красенко О.Г.,

бібліотекар Вишнівської ЗШ І-ІІІ ст.


Захід відбувається в залі для урочистостей, біля куточка національної символіки.

(Звучить тиха сумна мелодія)

У той рік заніміли зозулі,

Накувавши знедолений вік,

Наші ноги розпухлі озули

В кирзаки-різаки у той рік.

У той рік мати рідну дитину

Клала в яму, копнувши під бік,

Без труни, загорнувши в ряднину…

А на ранок помер чоловік.

У той рік і гілля, і коріння –

Все трощив буревій навкруги…

І стоїть ще й тепер Україна,

Як скорботна німа край могил.

(Ледь чутно звучить класична музика)

1 уч. У 1933 році був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду полягло у могили – старих, молодих і дітей, і ще ненароджених у лонах матерів.

2 уч. Сонце сходило над вихололими за довгу зиму полями, а сідало за обрій кольору крові і не пізнавало землю. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертному сні.

3 уч. Танули на обширах України важкі сніги, являючи світові трупний сморід.

4 уч. А чи була того року весна? Чи прилетіли до знайомих людських осель довірливі лелеки? Чи співали травневими ночами солов’ї? Ніхто того не пам’ятає – сьогодні пам’ятають інше.

5 уч. На світі – весна, а над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються. Ноги тонесенькі, складені калачиком, великий живіт, голова велика, похилена до землі, а лиця майже немає, самі зуби зверху. Сидить дитина і гойдається всім тілом: назад – вперед. Скільки сидить, стільки й гойдається. І безкінечна пісня напівголосом: їсти, їсти, їсти… Ні від кого не вимагаючи, ні від матері, ні від батька, а так – у простір, у світ – їсти, їсти, їсти…

Григорій Бідняк

Я хочу хліба

«Я хочу хліба, жити хочу…» –

Благає змучене дівча.

Її сумні в сльозинках очі

Скорботно, болісно кричать…

«Я хочу хліба, хліба треба…»

Немає тата, мами – теж…

Одна лишилася під небом.

Моїй біді немає меж…»

«Я хочу хліба, хочу їсти.

Не хочу я вмирати, ні!»

Стоїть дівча голодне в місті

і в очі дивиться мені…

«Я хочу хліба…»



Учитель. То як же сталося, що маючи чудовий урожай, українці гинули від голоду? Чому так сталося? Хто винний? Було це чиєюсь недбалістю чи детально розробленим планом геноциду українського народу? Ось на ці запитання спробуємо дати відповіді у сьогоднішній розмові. Тож час сказати правду!

У 1932 році більшовики, які прийшли до влади у 1917 році, розпочали індустріалізацію – будували великі заводи, електростанції. Після ліквідації поміщицьких господарств основними виробниками хліба були самостійні селянські господарства. Продуктивність у них була низькою. Не кожна сім’я могла продавати хліб. До того ж держава платила за нього у два рази менше, ніж на базарі. Союзний уряд не задовольняли темпи хлібозаготівель в Україні. 30 грудня 1927 року до Харкова приїхав секретар ЦК ВКП(б) В. Молотов, який вимагав форсування темпів хлібозаготівель.

Хлібозаготівлі супроводжувалися репресіями, фізичними та моральними знущаннями. На кожну селянську родину було дано план хлібоздачі. За його невиконання позбавляли власного помешкання, худоби, землі, інвентарю. Селяни всіляко чинили опір, ховали хліб на «чорний день».

Влада знайшла спосіб подолання зернової проблеми – масову колективізацію. Погрозами і тортурами домагалися від селян вступу до колгоспів. Сталінська колективізація підвела селян до «страшної Голгофи». Уздовж кордону України, де вмирали цілими селами, де живі не встигали ховати мертвих, були виставлені війська. Жодна душа не повинна була вирватися з уготованого їй пекла. В Україні при владі, що називала себе народною, на родючій землі без війни чи стихійного лиха вмирали хлібороби.



Ведучий. 1932-й рік… Того року урожай хліба був гарний, але прийшло розпорядження, що хліб роздали не законно і почали забирати з домівок усе, що знаходили. Шукали хліб усюди – розривали підлоги, печі, розкидали скирти соломи. Поступово насувався голод. Люди ходили по стерні, шукали нірки мишей, розкопували їх, і коли знаходили хоча би жменьку зерна, це було велике щастя. Найстрашніше почалося весною 1933 року. Закінчилися всі крихти зерна, з’явилися перші померлі від голоду.

Люди їли все, що можливо було жувати. Варили цвіт акації, зелену лободу змішували з товченими качанами кукурудзи, і щасливим був той, хто міг додати жменьку висівок. Від такої їжі пухли ноги, тріскалася шкіра.

Люди тихо вмирали, а живим було байдуже, бо вони божеволіли і дичавіли від голоду. Батьки несли на цвинтар мертвих дітей у мішках, везли на візках, у кого була ще хоч якась сила. Вмирали цілі родини, особливо де було багато дітей. Люди божеволіли з голоду. Почалося людоїдство.

Ведуча. Мати зарубала свою дворічну дитину і зварила, аби прогодувати решту дітей. Скаламутився у неї розум, кричала тільки: «Ваня, Ваня, Ваня».

Чуєш, Йвану? Чуєш кличе мама…

Одягнути чистеньку сорочку.

Білий день. Така червона пляма.

Озовись, загублений синочку!

Кличе світ тебе за свідка, Ваню!

Хоч одне розплющи, синку, очко…

Божевільна мати і страждання…

Подивись, загублений синочку.

Стративсь розум в ненажернім світі!

Господи, сокира на пеньочку…

І голодні перепухлі діти.

Не вмирай, зарубаний синочку!

Ведучий. Маленькі рученьки, простягнуті до Бога…Маленький хлопчик. умираючи, просив Бозю: «Дай хоч одненьку картопельку».

Бозю! Що там у тебе в руці?

Дай мені, Бозю, хоч соломинку…

Щоб не втонути в Голодній Ріці

Бачиш, мій Бозю, я ще дитинка.

Таж підрости хоч би трохи бодай.

Світу не бачив ще білого, Бозю.

Я – пташенятко, прибите в дорозі.

Хоч би одненьку пір’їночку дай.

Тато і мама – холодні мерці.

Бозю, зроби, щоб їсти не хтілось!

Холодно, Бозю. Сніг дуже білий.

Бозю, що там у тебе в руці?

Учитель. На вулиці лежить хлопчик років десяти. Повз нього йдуть люди: «О, цей уже помер». У відповідь чутний дитячий голосок: «Ні, я ще не вмер».

1-й учень. Вічний монолог

Я ще не вмер…. Ще промінь в серці грає.

В четвер мені пішов десятий рік.

Хіба в такому віці помирають?!

Ви тільки поверніть мене на бік.

До вишеньки. В колиску ясночолу…

Я чую запах квітів. Я не вмер.

А небо стрімко падає додолу.

Тримайте хтось! Хоча б за коси верб…

Куди ж ви, людоньки, куди?

Окраєць ласки. Чи хоч з печі диму!

В клітинці кожній – озеро води.

Я ще не вмер. Усі проходять мимо.

… А житечко моє таке густе.

… А мамина рука іще гаряча.

Вам стане соромно колись за те,

Та я вже цього не побачу.
2-й учень. Гадюк ловили...

Діждалися весни, гадюк ловили,

Які втікали – вчуяли біду…

А їх ловили, смажали і їли.

Коли вже всю поїли лободу.

А пацюки були за любе свято.

Ще м’ясо їли впалого коня

Коли, було, приносив його тато,

Щоби не вмерли ми одного дня…

Аби смерть-голод якось подолати,

Аби не згас найкращий із світів…

Підряд все їли – треба ж виживати.

Ніхто завчасно вмерти не хотів.

1-й учень. Головною метою організації штучного голоду – геноциду – проти українців був підрив соціальної та національної бази опору українців проти комуністичної влади для забезпечення тотального контролю держави за всіма верствами населення. Україну треба було поставити на коліна.

2- й учень. «В Україні панує справжній голод… Ця політика спрямована на те, щоб остаточно зламати українську націю… Одні вимруть, інші розсіються безкрайніми просторами Росії», – писали учні Михайла Грушевського.

3- учень. Вдумайтесь! Середня тривалість життя чоловіків в Україні у 1933 році склала 7 років, жінок – 10.

Села України обезлюдніли. Чорні прапори над сільрадами засвідчували про вимерлі села. На вулицях міст кожного дня підбирали трупи померлих селян. Часто люди привозили своїх дітей до міста і залишали, сподіваючись, що їх хтось врятує.


1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка