Кнму «П’ятихатський районний методичний кабінет» П’ятихатської районної ради Дніпропетровської області



Сторінка9/9
Дата конвертації09.03.2016
Розмір1.32 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Плач колоска

Після збору врожаю колоски, що впали, приорювали, щоб їх ніхто не збирав. Тих, хто встиг назбирати, судили.

Стерпіли все: голодомору болі,

Репресії, гулаги і тайгу…

Гірку сльозу від дикої сваволі,

Плач колоска, що зігнутий в дугу.


Його поспішно щойно приорали,

Аби ніхто не зміг його знайти.

Щоб люди колоски ті не збирали,

А умирали в нетрях німоти.


Хоч в степ ішли уже мерці – не люди,

В надії колосочок віднайти,

Їх гнали звідти нелюди-іуди

Задля ідеї сталінської мсти.


Учень. Відомо, першим про голодомор повідомив італійський консул у Харкові Сержіо Граденіго. У травні 1933 року він писав до свого уряду, що жертв голодомору від 10 до 15 млн: «Нехай ця цифра не здається перебільшеною. Я тієї думки, що, мабуть, її вже досягли…».

Учень. Ті, хто сьогодні заперечують геноцид українців у 1932-1933 рр., глибоко ненавидять Україну. Ненавидять нас, наш дух, нашу історію, наше майбутнє. Вони заперечують українську державність. Вони продовжують захищати зловісну сталінщину та її поводирів.

Непростимий гріх бере на душу перед Богом та людьми той, хто заперечує голодомор.



Учень. Учні нашої школи впродовж багатьох років збирають свідчення очевидців про голодомор у нашому селі та записують їх до Книги Пам’яті.

Учениця. Голод поклав у сиру землю від 3,5 млн до 9 млн селян. Третина померлих – діти, які не дали нащадків.

Учень. Наслідки голодомору – це великі духовні втрати, які цифрами не зміряти. Скільки селян, яким пощастило вижити, які були землеробами з діда-прадіда, відсахнулися від своєї селянської долі, зреклися мови своєї, звичаїв, пісень.

Учень. І ще одна гірка істина. В могилу голодомору зійшли найкращі. Гинули працьовиті самостійні хазяї. Всі здібні, талановиті, здорові духом і тілом, які мислили і протестували – все це винищувалося з корінням.

Учениця. Сьогодні запалимо свічки та хвилиною мовчання пом’янімо усіх. Не їм це потрібно, а нам.

(Хвилина мовчання)

Учениця. Хай ця хвилина для громадян нашої незалежної держави, співвітчизників за кордоном, для всіх людей доброї волі й чистої совісті стане актом поминальним, актом покаяння і перестороги.

Хай у кожному місті й селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим.

Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла.

(Діти запалюють свічки)

Учень ( із горщиком зерна):

Ти кажеш, не було голодомору

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерна вимерли дотла?

Як навіть вариво виймали з печі

І забирали прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі

І із торбинок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

Чому ж тоді, як був врожай,

Усе суціль викачували з двору, –

Греби, нічого людям не лишай!

Хто ж села, вимерлі на Україні,

Російським людом поспіль заселяв?

Хто? На чиєму це лежить сумлінні?

Імперський молох світ нам затуляв!

Я бачив сам у цю зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять в моїх очах…

А кажеш, не було голодомору!
Вчитель. Світ мав би розколотися надвоє, сонце мало б перестати світити, земля перевернутися від того, що вона бачила. Але світ не розколовся, сонце сходить, земля обертається, як їй належить. І ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями. Ми, єдині спадкоємці всього, що було.

Учень. Тож пом’янімо хоч сьогодні, із запізненням у кілька довгих десятиліть, великомучеників нашої історії. Пом’янімо і знайдемо у собі сили пройти за ними дорогою їхнього хресного путі. Не їм це потрібно, а нам. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга.

Учитель (підсумовуючи). Озиратися у минуле треба кожному. Людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога у майбутнє пролягає через минуле. Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не зроблять висновків, то вони будуть ходити по колу. Отож, треба озиратися, щоб поплакати, бо це каяття. А головне – щоб зрозуміти.

Виховуємо громадянина-патріота України
Власова Г.М.,

завідуюча бібліотекою Мирнівської ЗШ І-ІІ ст.


На виконання наказу Міністерства освіти і науки України від 12.08.2014 № 931 «Про проведення щорічного місячника шкільних бібліотек», відповідно до листа Інституту модернізації змісту освіти від 07.09.2015 р. № 21/1038 в загальноосвітніх навчальних закладах з 01 по 31 жовтня 2015 року було проведено другий Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек під гаслом «Виховуємо громадянина-патріота України».

Україна – країна високої духовності, унікальної душевності, відкритості та привітності. Українцям завжди були властиві любов до рідної землі, гордість своєю приналежністю до України. Найбільшою національною цінністю був патріотизм – любов до свого народу, потяг до всього українського, невідривна прихильність до місця свого народження, повага до предків, традицій культури. Але в останні десятиліття в Україні відбулися економічні та політичні зміни, що призвели до втрати для всіх громадян країни духовних цінностей і знизили вплив української культури як найважливішого чинника формування почуття патріотизму. Тому в даний час, як ніколи, потрібні нові підходи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості.

Н
айважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного і шанобливого ставлення особистості до українського народу та його культури, утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства.



У рамках цьогорічного місячника у Мирнівській ЗШ І-ІІ ступенів були проведені заходи, що охоплювали питання історії українського державотворення, розвитку та зміцнення держави, історії державних символів України, історичної долі України, героїки сучасних захисників суверенітету і територіальної цілісності країни, а саме:



  • зустрічі з учасниками бойових дій на сході України, нашими земляками Зоненбергом Євгеном Петровичем та Чернишем Віктором Анатолієвичем;

  • книжкові виставки «Дорогою героїв», «Пам’ятні місця України»;

  • конкурси малюнків «Моя земля – земля моїх батьків», «Мальовнича Україна»;

  • бібліотечний урок на морально-етичну тему « Я – громадянин України».

Ц
ьогорічний Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек мав за мету втілення основних положень «Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді», затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 16 червня 2015 р. № 641, привернення уваги до проблеми патріотичного виховання у нашій державі, розкриття виховної функції шкільної бібліотеки, об’єднання зусиль педагогічного колективу і бібліотеки щодо розвитку патріотизму зростаючої особистості.
Учні нашої школи взяли участь в акції «Діти – воїнам АТО»
Пошуково-дослідницька робота

«Випускники школи – учасники бойових дій»

Конкурс читців

«Я все люблю в своїм краю»
Важливо, щоб кожна шкільна бібліотека стала осередком становлення громадянина-патріота України. Виконуючи виховну функцію, шкільна бібліотека застосовує різноманітні форми та методи патріотичного виховання, що сприяють формуванню патріотичних почуттів та громадянської самосвідомості учнів шляхом залучення їх до читання, виховання любові до книги, рідної мови, культури держави.

ЛІТЕРАТУРА



  1. Каляндрук Т. Загадки козацьких характерникiв / Т. Каляндрук. – Львiв : Пiрамiда, 2007. – 289 с.

  2. Козак Мамай. Навчальний посібник-хрестоматія з української літератури. Авт.-уклад. В. В. Оліфіренко, В. К. Чумаченко. – Київ–Донецьк–Краснодар : Козак Мамай, 1998. – 214 с.



Сценарій свята «Андріївські вечорниці»
Бальвас Л.Я.,

педагог-організатор Саївської ЗШ І-ІІІ ст.


Ведуча: 3 давніх-давен славилася Україна таким звичаєм, як ворожіння у ніч на Андрія. Ця давня традиція – прекрасний витвір людської фантазії, призабутий сьогодні. Ми хочемо повернути йому життя. Нехай оживе одна із сторінок молодості наших матерів і бабусь.

Сцена І

Сільська хата, в хаті Галя

Галя. Як довго я чекала цього вечора. Дівчата обіцяли зайти за мною, коли мама не пустять. А я сьогодні вже такою хорошою була: і курей нагодувала, і їсти наварила, ще й у хаті прибралась.

Заходить Мати

Мати. Галю! А куди це ти вирядилася, чи не сватів зустрічаєш?

Галя. З вами дочекаєшся сватів, коли ви навіть на вулицю не пускаєте. Матінко-голубонько, ну пустіть мене до дівчат. Вони ж сьогодні будуть га­дати, калиту гуляти. Я ж цілий рік чекала цього дня. Ви ж обіцялись, мамо!

Мати. Ну, та я що? Я ніби й пустила б, та бать­ко наш...

Галя (перебиваючи). Ну хіба ж він не найбіль­ше мене любить?! То ви пускаєте, мамо?

Мати. Хіба ж я не була молодою?!

Заходить батько

Батько. Стара! Злий-но мені на руки. Ото худо­ба, мало хліва не рознесла, ледве встиг впоратися з нею. А чого це наша Галя на­че писанка вирядилась? (наче з скрині вилізла).

Галя (улесливо). Таточку, а ви знаєте, який день сьогодні?

Батько. А чому ж не знаю – хороший! Правда, змерз я трохи.

Галя. От ви змерзли, а я ще й на вулиці не була. Я і в хаті прибиралася, і їсти наварила, і чоботи ваші...

Батько. І куди це ти, облесни­це, хилиш? Мене старого не про­ведеш. Кажи вже, що там на­думала.

Галя. Таточку, пустіть Андрія справляти. Калиту гуляти!

Батько. Тож ти ще мала.

Галя. Як до роботи – то не ма­ла, а як погуляти – то мала!

Голоси дівчат (за дверима). Галю! Галю! Ми за тобою!

Галя сіпнулась було до дверей

Батько. Як на вулицю, то метка, як віник.

Галя зупинилась

Галя. Мамо! Тату! Пустіть на вулицю!

Мати. Старий! А може, нехай?

Батько. Нехай! Нехай! То й нехай! А ти, стара, вечеряти давай!

Галя цілує батьків та вибігає на вулицю

Сцена ІІ

Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Як подумати, що коли  це ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, то аж тини тріщать… Зовсім не те, що тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой – ой – йой! Куди все поділося?

Чути сміх … Господиня схоплюється. Заходять дівчата

1 дівчина: Добрий вечір вашій хаті,

Уклін  господині,

Чи веселі вечорниці в нашій Україні?

Добрий вечір, господине, славна молодице.

Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

2 дівчина: Аби щастя було в хаті,

Щоб усі були багаті,

Аби було любо, мило,

Аби всі були щасливі.



3 дівчина: Будем з вами добрі, щирі,

То і  будем  жити в мирі.

Тоді всім нам допоможе

Матір світу – Мати Божа.



Господиня: Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!

Просимо, просимо.

Поспішайте, дівчатонька,

Все приготувати,

Бо пора вже вечорниці

Всім нам починати.

Зваримо вареників

Біленьких, смачненьких,

Та й запросим до нас в гості,

Хлопчиків гарненьких,

Щоб вони разом із нами

Дружно працювали,

Андріївські вечорниці

Піснею стрічали.



Дівчата співають пісню «Тече річенька»

Господиня: Дівчата, а що це у вас в руках?

4 Дівчина: Та це ж вишневі гілочки. Ми поставимо їх у воду, і якщо гілка зацвіте до Різдва чи Маланки – то це добра ознака, бо й дівоча доля цвіте, а якщо ні – кепські справи (ставлять гілочки у вазу).

Господиня: Вмощуйтесь зручніше. Будьте як вдома. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата?

Дівчата: Хочемо!

Господиня: Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по вашому. То може і я помолодію біля вас.

Господиня: Ну що, дівчата, де наша миска, наберемо водиці святої, дістанемо з комірчини свічки.

Дівчата наливають воду в миску, запалюють свічки

5 Дівчина: Хто перший свого нареченого буде роздивлятися?

6 Дівчина: Я зараз!

7 Дівчина: Якого хочеш побачити: білявого чи чорнявого?

Всі дівчата ходять по кол, приказуючи

Андрію, Андрію! Андрію, Андрію!

На тебе маємо надію,

Долю хочемо знати,

Просимо допомагати.

Прийди до нас у цей вечірній час,

У цю годину – та обдаруй кожну дівчину.

6 Дівчина (дивиться у миску і бачить коханого): Бачу, бачу, який красень!

Все повторюється, коли дивляться всі дівчата

7 Дівчина: Бачу, бачу, он вже обіймається!

Всі сміються

Господиня: Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане, та і заміж швидше вийде. Ану, дівчата, спробуйте і перевірте. Роззувайтеся! Ти, Оксано, перша, і так капчик за капчиком. Потім перший знову переставляє вперед і так аж до порога.

Дівчата, сміючись, міряють чобітьми підлогу. Затим вітають першу і другу «відданиць», хлопці крадуть з порога перший капець

4 дівчина: О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт?

Виглядає за двері, там хлопці, заходять у хату

4 дівчина: Відразу наречений об’явився. Прошу віддати, а то в ноги зимно.

1 хлопець: Може, ще й взути?

4 дівчина: Це я вже сама вмію. Бач, заміж першою збираюсь!

2 хлопець: А чого ж то нас ніхто не кличе? Зірка перша вже зійшла!

5 дівчина: Ходіть, ходіть ворожити будемо.

Хлопці, заходять і танцюють гопака

3 хлопець: Добрий вечір, добрим людям!

Господиня: А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.

4 хлопець: Добрий вечір вам, а то дівчата слова не дадуть сказати.

6 дівчина: А тепер найголосистішому  співаку дамо смоктунця, щоб бульки не пускав і ще голосніше співав.

5 хлопець: А давайте, хлопці, гуморески розкажемо, тільки не перебивати.

«Мандарини»

Гей, було це на риночку, грома­дяни любі.

Продавали мандарини хлопці чорночубі.

А ті фрукти купувала молода ді­виця,

У якої довгі ноги й куцая спід­ниця.

Склада фрукти та дівиця у свою корзинку

І впустила ту корзинку просто серед ринку.

Як нагнулася збирати діва ман­дарини

Описать пером не можна дивної картини!

Мандаринники до неї кинулись прожогом,

Поставали на коліна, наче перед Богом.

Все зібрали, розшукали найдрібнішу штучку.

Попрощалася дівиця з хлопця­ми за ручку.

Веселенькі до прилавка повер­нулись хлопці,

А там грошиків немає, пусто у коробці.

І хіба ж дівиця мила в тому виновата,

Що піймались, як-то кажуть, на живця хлоп’ята?

6 хлопець:

«Ясновидиця»

Раз Хома зустрів циганку, ткнув у руку п’ятака

І сказав: Якщо ти справді ясновидяща така,

Розтлумач мені, будь ласка, що цей сон мій означа:

Уночі мені приснилось, що купив я «Москвича».

Подивилася циганка пильним оком на Хому,

На костюм його благенький і отвітила йому:


    • Означає сон твій віщий, що при скромній зарплатні

Ти придбать собі машину можеш тільки уві сні.

7 хлопець: Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чого з’їсти?

пісня «Наші хлопці вареників хочуть»

Господиня: Милі гості, просим сісти,

1 дівчина: Вареники будем їсти.

2 дівчина: Вареники непогані,

3 дівчина: Вареники у сметані.

4 дівчина: Вас чекають у макітрі

5 дівчина: Вареники дуже ситні.

6 дівчина: Білобокі, круглолиці,

7 дівчина: З української пшениці.

8 дівчина: Їжте, їжте, просим щиро

1 дівчина: Вареники наші з сиром.

2 дівчина: Вареники непогані

3 дівчина: Вареники у сметані.

Господиня: Дівчата, почастуйте хлопців.

Їдять

7 дівчина: Андрій народився!

Разом співають колядки

 4 дівчина: (Бере пиріг і підходить до хлопця)


З’їж,  Андрійку, пиріжок,

Він дуже смачненький,

А у нього всередині

Сирочок  дрібненький.



5 хлопець: (кусає пиріг і кривиться)

Чи ти,  дівча, з роду-віку

Пирогів не їла,

Що ти свої пироги

Клоччям начинила?

Нехай тебе лихий знає

З цими пирогами,

Ти би краще розкидала їх помежи псами.



4 дівчина: Чи я не хазяйка, чи не господиня,

Сім днів в хаті не мела, печі не топила.

Сватай мене, хлопче, премудрую швачку.

Рушник на кілочку, сміттячко в куточку.

Туди – хить, сюди – хить, за сміттячко вісім кіп.

А дев’ята кіпка, щоб вимела тітка.

Ідуть люди з міста та й з мене сміються,

Що на моїх подушках ворони несуться!

Не смійтеся, люди, якось воно буде,

Обскубаю вороння, ще й перина буде.



Голос з коридору «Хлопці, допоможіть мені!». Відчиняються двері і на порозі стоїть з великим гарбузом в руках Роман. Вязанка бубликів у нього на шиї

8  хлопець (Роман): От і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть,  багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.

5 дівчина: Не сумуй, Ромцю!

8  хлопець (Роман): Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився.

Чи я, тату, не доріс,

Чи я, тату, переріс,

Чи не рублена хата,

Чом не люблять дівчата?

6 дівчина: Ой, Ромцю,  любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну.

7 дівчина: Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не дівчину.



8 дівчина: А давайте заспіваємо.

Пісня «Із сиром пироги»

4 хлопець: Ви б нам тітко розказали, звідки пішов отой звичай – гадати на Андрія.

Господиня: Розкажу, як від старих людей чула.

Андрій – один з апостолів Іісуса Христа. Його ще називають Первозваним, бо саме його та його брата Симона-Петра Іісус зробив своїми першими учнями. Обидва були рибалками, обидва без вагань прийняли вчення Христа і були наділені властивостями цілителів. В апостолів вірили, бачили їхні надзвичайні вміння зцілювати хворих, калік, незрячих. Кволі, після зустрічі з ними, ставали здоровими. З роками народ став звертатися до Андрія Первозваного, як до свого цілителя. Люди вірили, що саме в ніч народження апостола можуть збутися ті бажання, які омріяв кожен. Особливо дівчата. А ще старі люди кажуть, що все загадане збудеться тільки тоді, коли в нього віриш. Без віри гадання не буде мати ніякої сили. От так, мої любі.



Ведуча: 13 грудня – одне з трьох важливих свят передріздвяного посту. Перше – Введення Марії у храм (4 грудня), друге – Андрія Первозваного (13 грудня) і третє – Миколи Чудотворця (19 грудня). Ці свята ніби регулюють поведінку людини і певною мірою мають повчальне значення: саме від Введення починається піст. У цей час молодь навчають різних ремесел, співаючи і ведучи розмови. Розповідають казки та легенди повчального характеру. В них засуджуються брехня, розпуста.

Входить господиня

Господиня: Ви, дівчата, ідіть і принесіть дров.

Дівчата приносять дрова

Господиня: А тепер порахуйте кожна, по скільки принесли? Через стільки років і заміж підете.

Сміх

6 хлопець: А тепер давайте калиту ділити.

Підвішують калиту на зріст людини

3 Дівчина: А Дідом хто буде?

7 Хлопець: Филимон, він до ладу вміє примовляти!

Сцена з Дідом

Дід. Ну що ж, дякую за довіру. Слухайте мою умову: хто вкусить коржа, під’їхавши до нього, і не засміється, тому все минеться, а як засміється – то від мене не відмиється. Ну, хто перший? Ти? А може, ти?

4 Дівчина: А я не хочу!

5 дівчина: А я боюсь!

6 дівчина: А я й так вже регочу!

7 дівчина: Ну, я перша поїду, де моє не про­падало. Сім бід, один отвіт. Діду, діду, я до тебе в гості їду.

Скаче на хрестовині з кочерги та лопати

Дід. – По яким ділам?

7 дівчина: – Зараз оголошу я вам: хочу калиту кусать.

Дід. – А я буду по пиці писать.

7 дівчина: – Як засміюсь, пиши.

Дід. – Ану-ану, кусай (кусає).

7 дівчина: – Мене ніхто зроду віку не розсмішить!

Дід. Хто наступний?

8 Дівчина: Давайте, діду, я поїду. Діду, діду, я до тебе калиту кусать їду.

Дід. – Гляди ж, не нароби сліду.

8 Дівчина: Та не смішіть мене.

Дід. – Ну-ну, кусай, або личко підставляй.

8 Дівчина: – Ой, їй же Богу не можу!

Дід. – Кусай, кажу тобі.

8 Дівчина: Ой, нажила біду собі! (Вкусила і засміялась)

Дід.Ось тобі туди й сюди!

Маже її сажею. Дівчина втікає

8 Хлопець: А дайте і я проскакаю на цьому скакунові.

Дід. Пожалуйте, господин-сковородин.

8 Хлопець: Діду, діду, я до тебе їду кусать калиту.

Дід. – Не дуже пасуй, коня не попсуй.

8 Хлопець: Діду, діду, я кусати калиту хочу.

Дід. – Стривай, лише віхоть вмочу.

8 Хлопець: А солодка калита?

Дід. – Хай скуштує, хто пита!

8 Хлопець: Ой, укушу.

Дід. – Ой, напишу. (Кусає).

8 Хлопець: Ну куснув. (Сміється).

Дід. – А я писнув. (Маже хлопця саже)

1 Дівчина: А тепер я. Діду, діду, я їду.

Дід: Куди?

1 Дівчина: До твоєї бороди! (Зриває бороду).

Дід: Оце вже, мабуть, і по калиті.

Всі хлопці беруть участь у кусанні калити. Паляницю одержують ті,

хто вкусить і не засміється. Всіх, хто засміється, мажуть сажею.

Дівчата смішать хлопців, щоб вимазати їх сажею

Господиня: А ми, дівчата, ворожили ще ось як: натягували стрічку. Кожна дівчина прив’язувала до неї свою нитку. Чия нитка швидше згорить, то та дівчина першою заміж вийде.

2  дівчина: А давайте й ми так поворожимо! (Ворожать)

3 дівчина: Дівчата, а давайте погадаємо ще на шапці. Мені бабця розказувала: в шапку кладеться мірт, лялька, перстень, ключ та інші предмети.

2 дівчина: Давайте, я це все в шапку покладу, а ви не підглядайте. А тепер йдіть і вгадуйте свою долю.

Мірт ще походиш в дівчатах, лялька зрадить милий, ключ бути тобі господинею, перстень скоро весілля

Господиня: Хлопці, дівчата, заколядуймо. Сьогодні вже й колядувати  годиться.

Колядують «Добрий вечір тобі, пане господарю» та « Небо і земля»

6 хлопець: Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам  за стіл багатий. Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.
5 Дівчина: Ми гуляли, веселились,

Усім весело було.

Вечорниці завершились

І, здається, все пройшло.



7 Хлопець: Ні, так  просто не проходить,

В серці струночка бринить.

Про шкільні ці вечорниці

Спомин в серці буде жить.


 Ведуча: Ось і ожили перед нами ігри  і забави  нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш  рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрішнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам’яті!

 

Календар знаменних і пам’ятних дат



(грудень 2015 – лютий 2016 рр.)
ГРУДЕНЬ
1   - Всесвітній день боротьби  зі  СНІДом

6 - День Збройних Сил України

10 - Міжнародний день захисту прав людини

14 - День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

15 - Міжнародний день чаю

19 - День Миколая-чудотворця

СІЧЕНЬ

1 - Новий рік

- Всесвітній день миру

3 - День соломинки

6 - Святвечір. Багата кутя

7 - Різдво Христове

11 - Всесвітній день спасибі

13 - Преподобної Меланки Римлянки. Щедра кутя

14 - День Святого Василя Великого. Новий рік за старим стилем

18 - Святвечір водохресний. Голодна кутя

19 - Богоявлення Господнє. Водохреща

21 - Міжнародний день обіймів

22 - День Соборності та Свободи України

27 - Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

29 - День пам’яті героїв Крут

лютий

14 - День Святого Валентина

15 - Стрітення Господнє

17 - День спонтанного прояву доброти

20 - Всесвітній день соціальної справедливості

21 - Міжнародний день рідної мови




1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка