Кольори та символи української народної вишивки. Рушник Вихователь 11-в класу Гур Аліна Анатоліївна



Скачати 157.03 Kb.
Дата конвертації03.03.2016
Розмір157.03 Kb.
Кольори та символи української народної вишивки. Рушник

Вихователь 11-В класу Гур Аліна Анатоліївна народилась 24 червня 1968 року, закінчила Кіровоградський державний педагогічний університет ім.В.Винниченка у 2003 році. Аліна Анатоліївна працює в облкомплексі з 2006 року, вивчає науково-методичну проблему “Формування і розвиток творчої особистості учня засобами прикладних мистецтв”.

В
Формування в учнів українського мен­талітету на основі відродження націо­нальних традицій.

Формування влас­ного досвіду вихо­ванців.

Аналіз творів лі-тератури та мис-тецтва.

ихователь веде змістовну роботу з учнями класу в напрямку виховання та розвитку творчих здібностей учнів, залучення до традицій культури українського народу, краси природи, естетичного смаку, розвитку фантазії, уяви, уваги, спостережливості засобами прикладних мистецтв та шляхом індивідуального підходу в умовах позакласної роботи в комплексі.

Вихователь проводить роботу над соціально значущим довгостроковим проектом “Розвиток компетентної особистості у соціумі в умовах позакласної роботи засобами прикладних мистецтв”.


Мета уроку:

навчальна: ознайомити з оберегом української родини – рушником, його значенням у побуті; навчити учнів читати візерунки; розширити та узагальнити знання окремих традицій та обрядів українського народу; пробудити пізнавальні інтереси до вивчення символів та кольорів української народної вишивки;

виховна: виховувати глибоке почуття любові до батьків, пошани до людей праці; не забувати своєї національної культури; прививати бажання мати власноруч вишитий рушник і зберігати успадковані від попередніх поколінь рушники як сімейний скарб; виховувати естетичний смак, захоплення красою мистецтва; дбайливе ставлення до різновидів народної творчості як до витворів високого мистецтва українського народу;

розвиваюча: розвивати уважність, спостережливість, уяву, допитливість; навики пошуку потрібної інформації та вміння її донести до слухача; брати безпосередньо участь у проведенні заходу.

Обладнання: проектор, екран, альбом«Українська вишивка», ілюстрації вишивки з журналів, книжок; стенд «Історія української народного одягу», сучасні рушники, родинні колекції рушників, зразки українського народного одягу, сучасний одяг, тканина та приладдя для вишивання, інструкційні схеми малюнків для вишивання. Музичне оформлення – записи музики М.Скорика (протягом уроку).

Міжпредметні зв'язки: історія України, географія, образотворче мистецтво, народознавство, декоративно-прикладне мистецтво, трудове навчання, кольорологія, етнографія України.

План заняття:

  1. Вступне слово.

  2. Кольори та символи в української народної вишивки.

  3. Орнаменти та символи.

  4. Колір як оберіг. Гармонія барв, їх значення.

  5. Читання зображення на рушниках.

  6. Показ родинних та власних робіт учнів.

  7. Висновки.

Зміст заняття:

  1. Організаційна частина.

  2. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності.

Учитель проводить бесіду з учнями для визначення рівня знань з теорії української народної вишивки.

  • Що таке вишивка ? (різновид народної творчості)

  • Які стібки використовують у вишивці ? (гладь,хрестик,...)

  • Яки орнаменти ви знаєте ? (рослинні (фітоморфні),тваринні (зооморфні), геометричні, фігури людей, тварин (антропоморфні), геральдичні (герби, медалі, емблеми...))

3. Вивчення нового матеріалу:

  • Правила безпечної роботи. Санітарія та гігієна праці.

  • Практична робота учнів. (Вишивання на тканині кольоровими нитками. Вправи на поєднання кольорів.)

  • Вивчення та підбір кольорів.

  • Аналіз кольорової гами на різних вишивках з різних регіонів.

  1. Висновки.


Хід заняття:

  1. Вступне слово вихователя

Доброго дня, шановні учні та гості!

Вишивання виникло давно – з любові до рідного краю, всього навколишнього світу, з потреби не тільки бачити і відчувати красу, а й творити її власними руками.

Із давніх-давен нам відомо, що дерево життя – це гілочка з трьох листочків.

Перший листочок — це символ минулого, другий – сучасного, а третій – майбутнього.

Щоб правильно орієнтуватися в житті, щоб бути освіченими людьми, потрібно знати не лише своє минуле, а й минуле своєї Батьківщини, народу. Пропоную сьогодні доторкнутися до сторінок життя минулого, щоб краще зрозуміти сучасне і, можливо, передбачити майбутнє.

Тема нашої бесіди:



«Кольори та символи української народної вишивки. Рушник»

Мета бесіди: ознайомитися з оберегом української родини – рушником; пробудити в собі бажання вишити рушник і зберігати успадковані від попередніх поколінь рушники як сімейну реліквію; не забувати своєї національної культури.



2. Кольори та символи української народної вишивки

Зверніть увагу на оформлення класу. Кожного дня ви навчаєтесь у цій красі. Подивіться, як багато рушників! Це не тільки красиво, естетично, а ще й є джерелом інформації, бо, кожен рушник – то послання з минулого нам, у сучасне та майбутнє життя.

За допомогою кольорів та символів ми сьогодні спробуємо прочитати, що хотіли нам розповісти майстрині, які вишили ці рушники.

Розповідь учениці:

Я дуже люблю рядки з твору Степана Пушика “Балада про вишиваний рушник” і мені б хотілося, щоб і ви почули ці прекрасні слова.

Дивлюся мовчки на рушник,
Що мати вишивала,
І чую: гуси зняли крик,
Зозуля закувала.
Знову чорнобривці зацвіли,
Запахла рута-м'ята,
Десь тихо бджоли загули,
Всміхнулась люба мати.
І біль із серця раптом зник –
Так тепло, тепло стало.
Цілую мовчки той рушник,
Що мати вишивала.
Вишивала мати, вишивала,
До листка листочок прикладала,
А між ними цвіт голубуватий.
Простилавсь барвіночок хрещатий,
Виростав барвінок зелененький
І дивились з нього очі неньки
Усміхався цвіт їх рушникові
Світом материнської любові.

Вихователь:

«Хата без рушника – що сім'я без дітей», – говорили в народі. У кожній оселі їх було не один-два, а багато.

Пригадайте, які звичаї, пов'язані з рушниками, збереглися до нашого часу? (Учні висловлюють свої думки, використовуючи матеріали місцевості, де проживають).

Після першого в житті купання немовля загортають у вишитий рушник, при взятті шлюбу молоді стають на рушник щастя. Ним піднімають перший сволок, коли будують хату, ним опускають небіжчика у похоронну яму. Рушником накривають хліб на столі, паску і крашанки, які несуть до церкви, хлібну діжу...



Під час нашої бесіди дівчата вишивають рушники, роботу над якими розпочали на попередніх заняттях.
3. Орнаменти та символи

Розповідь учениці:

Орнаментальні мотиви українських вишивок сягають своїм корінням у місцеву флору та фауну. У давнину основні орнаментальні мотиви відображали елементи символіки різних стародавніх культів. За мотивами орнаменти вишиванок розділяють на чотири групи: геометричні, рослинні, зооморфічні (тваринні), антропоморфні (зображення людей).

Геометричні орнаменти притаманні всій слов’янській міфології. Вони дуже прості: кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести (прості й подвійні).

В основі рослинного орнаменту лежить прагнення перенести у вишивку красу природи. В українській вишивці часто використовують такі мотиви, як “виноград”, “хміль”, “дубове листя”, “барвінок” тощо. Деякі з них несуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу.

А хто чув легенду про барвінок?

У давнину жила собі закохана пара. Хлопець на ім’я Бар і дівчина Вінка. Інша дівчина закохалась у Бара. Але він не відповів їй взаємністю. Мати іншої дівчини присяглась розлучити молодят на користь своєї доньки. В день весілля Бара і Вінки вона підсипала під ноги молодятам на рушник «щастя» отрути. Вони загинули разом, а на тому місті виросла голубенька квітка. Так мотив “барвінку” став символом немеркнучого життя.



Калина – дерево нашого українського роду. У сиву давнину вона пов'язувалась із народженням Всесвіту, вогняної трійці: Сонця, Місяця й Зорі. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця – Коло (Легенда про калину). А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Ось через це весільні рушники, дівочі і навіть парубочі сорочки тяжкі тими могутніми гронами.

Міцний український ланцюжок:



крапелька крові – жінка – народження – Україна – Відродження (пісню «У полі калина» виконують учні класу).

У полі калина,

У полі червона,

Хорошенько цвіте.

Ой роде наш красний,

Роде наш прекрасний,

Не цураймося, признаваймося,

Бо багацько нас є.



Берегиня – дорогий нам символ, поширений по всій Україні. Вона – і життєвотворча Мати-природа, і жінка-Мати, і Дерево життя.

Розповідь учениці:

Дуб і калина – мотиви, що найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках і поєднують у собі символи сили і краси, але сили незвичайної, а краси невмирущої. Дуб – священне дерево, що уособлювало Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку, життя. Про калину ми вже згадували як про дерево роду. Отже, хлопці й молоді чоловіки мали на собі чудодійний оберіг життєдайної сили свого роду.

Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім’ї. Сад-виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов'язок ростити й плекати дерево їхнього роду. Мотив винограду бачимо на жіночих та чоловічих сорочках Київщини, Полтавщини. А на Чернігівщині виноград в’ється на родинних рушниках.

Із давніх-давен на Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Ніжна трепетна квітка несе в собі незнищенну пам’ять роду. Дівчата, в сім’ї яких був загиблий, з любов’ю і сумом вишивали узори маку на сорочках, а на голови клали віночки з семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжувати свій рід.

Таємницю життя приховує в собі й квітка лілії. В легендах квітка лілії – то символ дівочих чарів, чистоти та цноти. Вишита квітка лілії допоможе розгадати таємницю тих чарів. Та чому ж саме лілія є жіночим символом? А тому, що вона сама є суттю вологої енергії. Це підтверджує й давня назва квітки – крин (порівняймо цю назву з однокореневим словом криниця).

В орнаменті лілію неодмінно доповнює знак, що нагадує собою хрест. Він – магічний, тому й благословляє пару на утворення сім’ї. Адже хрест є прадавнім символом поєднаних сонячної батьківської та вологої материнської енергій.

Іноді над квіткою вишиті краплі роси, які також означають запліднення.



Розповідь учениці:

Хто не знає, що в кожному українському обійсті має рости ружа й шавлія, любисток і м’ята, чорнобривці й нагідки. Милують вони наше око, лікують наше тіло, а тому й просяться на біле поле рушника чи сорочки, які заплітаються радісною й красивою хвилею, такою ж, як наша прекрасна природа.

Особливо багаті на символіку птахів рушники Середньої Наддніпрянщини. Різні птахи виспівують на них, залежно від того, з якої нагоди вишитий рушник.

Соловей і зозуля полюбляють дівочі рушники, вони сумують, якщо їх вишили непарно, але... все ще попереду. Бо “соловей щебече, собі пару кличе”. А про зозулю співають: “До Петра зозулі кувать, кувать. До осені дівці да гулять, гулять”. Цих пташок найчастіше вишивають на гілці калини, що символізує продовження роду.

Пави – птахи дуже поважні, бо завжди розсідаються на весільних рушниках і здебільшого мають над собою Боже благословення – вінець чи вінок. Пава – це жар-птиця, що несе в собі сонячну енергію розвитку, тому вона – птах сімейного щастя. Недаремно ж дівчата Полтавщини у весільний вінок вплітали пір’я павича.

Шлюбну пару символізують соколи, голуби, півні. Характерною ознакою весільного рушника є розташування птахів один до одного голівками. Вони або тримають у дзьобику ягідку калини, або сидять в основі дерева – символі нової сім’ї.

Із великою любов’ю наш народ ставиться до ластівки – вірної супутниці людської оселі. Ця пташечка завжди несе добру звістку.

Саме вона турбується, щоб людина не пропустила благословенної пори для створення сім’ї та зміцнення господарства. Птахи – то символи людських душ. На родинних рушниках, де вишите розлоге Дерево життя з присутнім філософським розумінням минулого, сучасного і майбутнього, птахів вишивали фантастичними. Розташовували їх при корені, середині стовбура і вітті з обох боків дерева. Це свідчило про міцність та незнищенність роду.

Вся українська вишивка позначена благословенними знаками Води й Сонця. Сонця часто зображується восьмипелюстковою розеткою, полуницею чи квіткою, а знак Води нагадує згорнутого вужа. Дві стихії, що утворили земне життя, а тому їх треба розуміти як вологу материнську і вогневу батьківську енергію.

Розповідь учениці:

Троянди укладені в систему геометричного узору. Це не просто квіти – це квіти-зорі, що уособлюють уявлення народу про Всесвіт як систему. Ви, певне, помітили, що зорі з’єднані ланцюжками. Це також свідчить про непорушний закон об'єднаного космосу.

Узори, що нагадують листя хмелю, відносимо до молодіжної символіки. Крім центральної України, вони поширені на Поділлі та Волині. “Хміль” дуже близький до символіки води й винограду, бо несе в собі значення розвитку, молодого буяння та любові. Можна сказати, що узор хмелю – це весільна символіка. Народна пісня підказує, що “витися” – для хлопця означає бути готовим до одруження ( «…а за нію Йванко, як барвінок в‘ється…»), так як для дівчини заміж іти – це “пучечки в’язати”.

Вишиванням спокон віку займалися жінки, які з покоління в покоління передавали найтиповіші, найяскравіші зразки орнаменту, кольору, вишивальну техніку вишивки, передаючи характерні ознаки місцевості, різняться між собою орнаментом, технікою виконання, гамою барв.

«Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати – буде чим гостей шанувати», – наказувала мати доньці.

Які тільки прийоми вишивки, орнаменти і візерунки не зустрінеш на українському рушникові. А розповість нам про це наша майстриня, жінка, закохана у вишивку. Свій талант, своє вміння вона передала донькам. Про це і говориться у «Пісні про рушник» на слова Андрія Малишка.

(Учні виконують уривок з пісні на слова Андрія Малишка «Пісня про рушник» під фонограму мелодії).
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Вишивка може бути однобарвна й багатобарвна. В багатобарвних українських вишивках завжди переважає який-небудь один чи два кольори, які визначають загальне забарвлення і стають основними. Інші кольори тільки доповнюють кольорову гаму.



«Два кольори мої, два кольори…». Всі знають ці слова з відомої пісні (уривок з пісні: «Два кольори мої, два кольори…» на слова Дмитра Павличка виконує колектив учнів).

Два кольори мої, два кольори
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори
Червоне — то любов, а чорне — то журба.

4. Колір – оберіг

Розповідь учениці:

Чи знаєте ви, що кожен день має своє забарвлення? Що кожен колір має свою силу і лікувальне значення?

Так, понеділок – зелений, вівторок – червоний, середа – рожева, четвер – фіолетовий, п'ятниця – синя, субота – коричнева і чорна, неділя – жовта.

Якщо ви знаєте, в який день народилися, то той колір буде служити вам як оберіг.

Потреба в кольорах властива людині ще з доісторичних часів. Уже в кам'яному віці вохрою малювали на стінах печер. У єгипетських храмах археологи виявили такі конструкції, де приміщення були побудовані так, що сонячні промені заломлювались і освітлювали кімнату одним із кольорів спектру. Такі кімнати використовувались для лікування і Богослужіння.

Колір є основним фактором у будь-якій системі зцілення. Він необхідний для душі як повітря для тіла. Колір має силу й вагу. Може підвищити або знизити температуру у приміщенні. Колір можна ввести у тіло через їжу, воду, дихання, шкіру. Шкіра має властивість вибирати барву, якої потребує організм. Кожний колір має свою силу й значення.

Червоний колір – від сонця, чорний – від землі, зелений – від трав і листя, жовтий – від місяця і зір, синій – від неосяжного неба.

Ви вже знаєте, що кожен день тижня має свій колір. Тож почнемо з поне­ділка (зелений).



Значення кольорів

Зелений колір – це найспокійніший колір. Це задоволення собою, око і душа спочивають у ньому. Цей колір «охолоджує» як фізично, так і морально, позитивно діє на нервову систему, знімає напругу, знижує тиск, розширює капіляри, омолоджує, знімає нерішучість.

Зелений колір – провісник надії, миру, спокою, родючості. Світлий його тон – радісний, веселий, теплий. Темний – холодний.

Якості людей, що вибирають зелений колір:


  • твердий характер,

  • манера впевнено триматися,

  • бажання досягти успіху,

  • витримка,

  • заздрісність, ревнивість.

Зелений колір лікує: порушення хребта, хвороби серця, печінки, дихальних шляхів, нервові збудження, безсоння.
Розповідь учениці:

Салатовий колір означає прагнення до встановлення контакту, бажання зустрічі з іншими людьми.

Фіолетовий колір – це поєднання синього і червоного кольорів. Вважають, що четвер – «фіолетовий». Для того, хто полюбляє фіолетовий колір, притаманні:


  • схильність до меланхолії, депресій;

  • приховані таємниці;

  • нецілеспрямованість;

  • імпульсивність;

  • темпераментність;

  • небайдужість до людей мистецтва;

  • критичний підхід до друзів (тільки не до себе);

  • оригінальність.

Цей колір лікує хвороби кісток, нервові розлади, ревматизм, хвороби шкіри, очищає кров, забезпечує баланс калію й натрію в організмі.

Що вам відомо про червоний колір?

Червоний – це колір літа. Найбільшу силу він має увечері. Його день – «вівторок». Якщо людина вибирає червоний колір, то їй властиві такі якості:


  • життєрадісність,

  • почуття гідності,

  • сила духу,

  • загроза для слабших,

  • лідерство.

Якщо людині до вподоби темно-червоний колір, то її життя буде без конфліктів, сварок.

Червоний колір корисний для вен та артерій, лікує нирки, легені, шлунок.

Рожевий колір. Середі відповідає рожевий колір. Якщо вам до вподоби цей колір, то ви фантазер, часто мрієте, чутливі до краси, витончені, але водночас не дуже практичні, надаєте перевагу ідеалам, а реальне життя сприймаєте досить примітивно.

Якщо знаєте свій колір, то він стане для вас оберегом.


5. Читання зображення на рушниках

Розповідь учениці:

А зараз спробуємо читати зображення на рушниках .

Із глибини минувшини дійшли в орнаментах українських вишивок ці символи – Земля і Сонце, що в поєднанні з Водою складають життєдайну трійцю. Це знаки тих сил, без яких неможливе саме життя. Ромбічні знаки на плічку – це символ плодоріддя Землі-матері, щедро засіяної, зігрітої Сонцем, щоб буяло життя наше. Але і сама Земля – складова Всесвіту з безліччю зоряних систем і нашим Сонечком, що уособлювало для пращурів священний космічний Вогонь. Зірки, розкидані по рукаві і зібрані в геометричний орнамент, – це уявлення про структуру Всесвіту, що вже є не хаотичним і безладним, а упорядкованим і гармонійним. І знову засіяним, щоб нести нові й нові паростки життя у далекі світи.

Зоряне небо. Зоряна сорочка. Космічна сорочка Київщини. Ось він, Всесвіт, і людина у ньому. Лад. Погляньте самі на бруньки –рученята Берегиньок, вишитих по низу рукава. Одягнеш цю сорочку і відчуваєш: я – частинка цього дивосвіту.

Для того, щоб ця сорочка насправді вивела нас на космічні поля нашої Батьківщини, треба на плічку вишити 6 зоряних рядів, а на рукаві – 12.

Вишитий узор, що в народі зветься “ламана гілка”, зображує створення з хаотичного космосу окремих зірок цілісної життєтворчої системи, нашої Галактики. Про це свідчать знаки плоду, передані у вишивці квадратиками, закладеними Всесвітом у пам’ять квітки-зірки.

Спробуймо, знаючи символічні знаки, розшифрувати зображення на наших рушниках, все те, що хотіли передати нам майстрині минулих століть.

Ось і прочитано рушники, на яких укладено філософський, моральний і етичний космос української жінки.

Любить українка життя, бо підносить красу того цвіту-листячка над усі космічні сфери, милується їх досконалістю. Тому й вишиває на плічку все, що дороге й близьке. А потім рукав. Чи не посохне те коріння, не пов’яне красний цвіт, якщо не буде засіватися Земля, а Сонце не даруватиме тепла, а добрі сили Берегинь не плекатимуть “ростунців” нашого майбутнього. Тож неодмінно вишиється все, що нагодує, вбереже та обереже.

А далі – стовпи-смужки, що тримають на собі весь білий світ. Тож і хочеться заспівати: “Ладо! Ладо! Ладо! Все на світі радо! Щедрий вечір на Землі!”

Чи з’явилась у вас потреба вишити рушник?

Бережіть вишитий рушник як сімейний скарб, і він збереже вас.



  1. Показ родинних та власних робіт учнів

Вихователь: Погляньте на наші доробки. Чи не складається у вас враження, що найбільше старалися вишивальниці, зображуючи квіти? Адже червона і біла барва калини – символ цнотливості, моральної чистоти дівчини, барвінок – немеркнучого життя, а коловидні форми – символ кохання. Мені дуже приємно, що дівчата не тільки продовжують традиційну вишивку, а й впроваджують у життя новітні технології сучасного вишивання (вишивання стрічками).

Я прошу розповісти про ваших сімейних, родинних рукодільниць, майстринь (учні розповідають коротко про своїх мам, бабусь та тіток, які займаються рукоділлям і демонструють їхні вироби).

Тож давайте постараємося, щоб наш оберіг, наша свята вишивка вбирала очі й брала за душу. Пам'ятайте, що завжди цінуватимуть людину, яка творить красу і передає її нащадкам. Цінуйте гарне, творіть красу самі та примножуйте славу України!

Вихователь:

Протягом багатьох віків безпосередній конкретний зміст символів на вишивках втрачався, але традиції використання їх не зникли.



7. Висновок

Отже, народне вишивання – живе мистецтво, яке постійно розвивається.

Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь.

«Ми юний цвіт нової України .У наші очі дивиться народ !»



Наше завдання – не розгубити мистецтво вишивання, не забути власної національної культури та передати наступним поколінням.
Відгуки учнів

Андрусенко Ксенія, Владико Валерія, Норенко Настя, Шинкаренко Інна:

«Кожен із нас отримав змогу ближче познайомитись із значенням образів-символів на українських рушниках, з методами вишивки, які використо-вувалися в сиву давнину. Творча атмосфера нашого класу надихала учнів на виготовлення своїх маленьких шедеврів, продовжуючи традиції українського мистецтва.»


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка