Коли нам буває соромно



Дата конвертації19.02.2016
Розмір77.2 Kb.
Тема уроку: Коли нам буває соромно

Мета: Учні мають усвідомити, що таке совість і сором, як пов'язані почуття совісті й відповідальності перед собою та перед іншими; спонукати дітей замислитися над тим, коли людині буває соромно, чому важливо знати думку інших про себе та коли люди відчувають провину; формувати вміння сприймати оцінку своїх учинків іншими і наводити приклади такої оцінки; виховувати почуття відповідальності за свої вчинки, уміння самооцінювати їх.

Епіграф: «Зрячу, духовну частину людини називають совістю. Ця духовна частина людини, совість, діє так само, як стрілка компаса. Стрілка компаса рухається з місця лише тоді, коли той, хто несе її, зходить з того шляху, який вона вказує.  Так само і з совістю: вона мовчить, поки людина робить те, що повинна. Та варто людині зійти із справжнього шляху, й совість показує людині, куди і наскільки вона збилася...»

Григорій Сковорода.



Тип уроку: інтегрований.

Хід уроку
І. ВСТУПНА ЧАСТИНА

  1. Вітання.

Добрий день, діти! Подивіться один на одного, щоб налаштуватися на добрий настрій. Посміхніться один одному, покажіть, як ми вміємо любити. Які ми хороші. У кожного з вас найкращий сусід. Дайте сусіду свою руку і промовте :

Тепло своїх долоньок

Я друзям віддаю,

Урок новий, цікавий

Я з радістю почну.


  1. Мотивація навчальної діяльності

Учитель: Очевидно, ви не раз чули вислови «жити по совісті», «працювати по совісті», «судити по совісті», «говорити по совісті». Що, на вашу думку, вони означають? Що ж таке совість? На уроці ми з'ясуємо це непросте питання, переконаємося, що совість і сором - це регулятори людської поведінки, що совість взаємопов'язана з відповідальністю людини перед собою. Кожній людині важливо знати думку інших про себе, вона оцінює свої вчинки очима сторонньої людини, іноді вона відчуває провину, їй буває соромно...
ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Учитель: Іммануїл Кант, видатний представник німецької класичної філософії, писав: «Совість – це закон, який живе в нас самих». Французький мислитель П.Гольбах уважав совість нашим «внутрішнім суддею». Чи згодні ви з ними і чому це так? (відповіді дітей)
Прочитаймо і поміркуймо.

Є ще одне найніжніше деревце

Мама з Катрусею поливають яблуньки в саду. Десять яблуньок, під кожну - по десять голубеньких відерець. Щоб зеленіли, квітли і родили. Катруся вже кінчає перший клас, вона добре вміє рахувати. І ось за її підрахунками виходить: під яблуньку вже вилили десять голубеньких відерець, а мама виливає ще й одинадцяте.

- Скільки ж треба вилити під кожну яблуньку? - питається Катруся.

- Десять, - відповідає мама.

- А чого ж ви під кожну яблуньку виливаєте ще й одинадцяте відерце? - дивується Катруся.

- Бо є ще одне - найніжніше деревце, - каже усміхаючись мама. - Його теж треба полити, щоб вічно зеленіло.

- Що ж це за деревце?

- Совість

(В.Сухомлинський).
- Що здивувало Катрусю?

- Яку відповідь на своє запитання дістала вона від матері? Чому совість - це найніжніше деревце, яке слід плекати? (діти відповідають)

Учитель: А давайте і ми спробуємо створити власне деревце, де совість – це стовбур, основа, що робить моральною нашу особистість, а гілки – риси, які допомагають нам творити добро. (Малюнок дерева висить на дошці. Діти називають риси, що починаються на букви, з яких складене слово, а вчитель записує пропозиції дітей на гілках проти букв. Наприклад: С-справедливість, О-обережність, В-ввічливість, І-інтелігентність і т.д.)
С

О

В

І

С

Т

Ь

Учитель: Вслухайтеся в слово «совість». Раніше у цьому слові виділяли префікс со- і корінь –вість. Префікс со- означав «разом», корінь –вість – це звістка. Почуття совісті – стан, коли ми відгукуємося на якусь звістку. У ваших підручниках дається визначення «Совість – усвідомлення моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою».


  • Підберіть епітети до слова СОВІСТЬ. (Чиста, спокійна, незаплямована).

  • Коли вживають дані вирази?

Послухайте притчу про совість.

«Був чудовий літній вечір, місячне сяйво освітлювало стежку, якою йшов чоловік. Замислившись, він не помітив каменя, спіткнувся, впав і боляче забився. Встав, подивився на камінь і пішов собі далі. Через деякий час на стежці з'явився інший чоловік. Насвистуючи, він ще здалеку помітив камінь. Підійшов до нього і подумав: "Це ж моя кохана йтиме цією стежкою, не помітить каменя і впаде". Узяв він камінь та й відніс на узбіччя. Та ось з'явився ще один чоловік. Він побачив камінь, що лежав віддалік, зловтішно посміхнувся і поклав його знову серед стежки. Починало світати. На доріжці з'явився четвертий чоловік. Коли він побачив камінь, то подумав, що люди можуть його не помітити, і прибрав камінь зі стежки».

Стародавні греки вважали, що стежка - це наше життя. А чотири чоловіки - це ми, люди, такі різні в цьому житті: перший чоловік - байдужий, другий - егоїст, третій – безсовісний, і тільки четвертий - людина з совістю.


  • Чи згодні ви з такою оцінкою людей? Обґрунтуйте своє твердження.(відповіді дітей)

У кожної людини є власне уявлення про добро і зло. Кожний учинок, думка є вибором того або іншого. Буває так, що, здійснюючи шляхетні й гарні вчинки, людина може керуватися негативними мотивами (бажанням зарекомендувати себе з кращого боку, змусити гарно говорити про себе, отримати схвалення, подяку, нагороду, підвищити свій рейтинг тощо). Ось тут і відіграє свою роль той «внутрішній суддя» - совість, який допомагає критично оцінювати свої вчинки. Вона викликає в людині переживання, що виражаються в почутті сорому або провини, у жалю про скоєне, розкаянні.

Попрацюймо в групах. (Клас ділиться на три групи. Кожній групі дається ситуація і запитання для обговорення)


Завдання:

1-ша ситуація. (Завдання для першої групи).

Гомінкий струмок і мовчазна річка.

Зеленою долиною тече широка повновода річка. Повільно несе вона води свої. По ній пливуть кораблі й плоти. Тиха річка, мовчазна. А поміж гір тече маленький струмок. Швидкий і гомінкий, він усе поспішає, бігає навколо камінчиків і все щось балакає-жебонить. Розказує про те, що народився високо в горах із талого снігу. Аж ось і місце зустрічі гомінкого струмка з мовчазною річкою. Зачарований могутністю річки, гомінкий струмок замовк, притих. Йому соромно патякати, коли річка мовчить.

(За В. Сухомлинським).



  • Чому стало соромно струмкові?

  • Чи відчув він сторонній погляд на собі?

  • Чи зробив самооцінку?

2-га ситуація. (Завдання для другої групи)

Соромно перед соловейком

Оля й Ліда надумали сходити до лісу. Ішли та йшли, в дорозі стомилися та й сіли на траві перепочити. Витягли з сумки хліб, масло, яєчка та й підобідують. Коли це на дерево сів соловейко і заспівав. Зачаровані його чудовим співом, Оля й Ліда сиділи й боялися поворухнутися. Аж тут він замовк. Оля зібрала недоїдки й шматки газети, кинула під кущ. Ліда зібрала недоїдки, загорнула в газету й поклала в сумку.


  • Навіщо ти зібрала сміття? - запитала Оля. - Це ж у лісі... Ніхто не бачить.

  • Соромно перед соловейком... - тихо відповіла Ліда

(В. Сухомлинський).

- Як розуміти слова Ліди?

- Яку самооцінку вчинків зробила дівчинка?

- Коли людині стає соромно?



3-тя ситуація. (Завдання для третьої групи).  

Скляний чоловічок

В одного хлопчика був маленький приятель - Скляний чоловічок. Він був зовсім прозорий і вмів угадувати, що думає й переживає його приятель - хлопчик. Не вивчив хлопчик уроки й хоче йти гуляти - Скляний чоловічок уже помутнів і каже хлопчикові: - Не треба так чинити, друже. Спочатку зроби діло, а потім гуляй.

Соромно стає хлопчикові, він зараз же береться до діла: вивчить уроки, а тоді йде гуляти. Чоловічок мовчить, але стає прозорим.

Якось у хлопчика занедужав товариш, з яким він сидів за однією партою. Минув день, другий, а хлопчик і не згадує про товариша. Дивиться, а Скляний чоловічок став темний, як хмара.

- Що я зробив чи подумав поганого? - з тривогою питає хлопчик.

- Ти нічого не зробив поганого, нічого не подумав поганого... Але ти забув про свого товариша...

Соромно стало хлопчикові, і він пішов провідати хворого. Поніс йому квіти й велике-велике яблуко, яке дала йому мама. Так Скляний чоловічок навчав хлопчика житію. Це була його совість.

(В. Сухомлинський).

- Коли й чому Скляний чоловічок темнів?

- Коли хлопчикові ставало соромно?

- Хто оцінював його вчинки?

(Діти виконують завдання і презентують біля дошки)
Учитель: Узагальнимо все сказане. Отже, у всіх трьох випадках у героїв наших історій пробуджувалася совість через відчуття сорому. А сором з'являвся внаслідок вміння самооцінювати себе та власні вчинки.

В житті ми часто робимо помилки, але головне – навчитися їх виправляти. Користуйтеся словами вибачення, якщо відчуєте власну провину, каяття.


ІІІ. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА

Закріпити вивчені на уроці терміни допоможе вам розгадування кросворду.




1




2
















3







































  1. Усвідомлення моральної відповідальності перед самим собою за свою поведінку, совість.

  2. Почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою погану поведінку, недостойні вчинки.

  3. Вміння аналізувати власні дії, вчинки.


Висновки

  1. Для чого нам потрібна совість?

  2. Чому страшна людина, у якої немає «ні сорому, ні совісті»

  3. Що нового ви сьогодні дізналися на уроці?


VI. ЗАВДАННЯ ДОДОМУ


  1. Прочитайте в підручнику завдання 3 (с. 56-57). Складіть для себе п'ять головних моральних правил.

  2. Побудуйте коротеньку розповідь (усно) "Коли мені було соромно і за що" або "Коли я відчував провину і каяття за вчинок" (на вибір).


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка