Компетентнісна спрямованість нових навчальних програм для початкової школи



Скачати 197.7 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір197.7 Kb.
Олександра савченко,

академік НАПН України


Компетентнісна спрямованість

нових навчальних програм для початкової школи
Цей навчальний рік є особливим, адже наша ланка розпочинає роботу за новим державним стан­дартом, новими програмами і новими підручника­ми (поки що для 1 класу).

З нашого погляду, на серпневих нарадах, мето­дичних конференціях доцільно обговорити ці зміни в контексті всебічного розгляду можливостей реалі­зації компетентнісного підходу, який домінує у модернізації змістового і методичного забезпечення навчання. З огляду на різноплановість проблеми, у статті ми порушимо лише окремі її аспекти.



1. Соціально-педагогічний аспект. Компетентнісний підхід впроваджується в усіх рівнях освіти, оскільки визнається дієвим інструментом інтенсив­ного розвитку кожної людини, і врешті-решт це є джерелом інноваційних змін у країні.

У XXI столітті людство постало перед цивілізаційною кризою, що зумовлена передусім невідповід­ністю мети і темпів розвитку матеріальної і духовної культури, послабленням впливу "вічних цінностей". І як свідчать події останнього часу, цей розрив спри­чинює дегуманізацію суспільств, економічні й еко­логічні потрясіння, стає загрозою виживання людини як у духовному, так і в економічному та фізичному вимірах. Зауважимо, що це стосується як країн з моло­дою демократією, так і тих, що мають репутацію розвинених.

Для української освіти у зв'язку з цим окресли­лись чотири основні виклики часу, які прямо чи опосередковано впливають на її стан і перспективи розвитку. Це —


  • глобалізація (бізнес без кордонів, відкрита освіта, жорстка конкуренція на ринку праці і воло­діння джерелами енергії);

  • демографічна криза (зменшення людських ресурсів, старіння населення, відтік здібної молоді) вимагає пошуку шляхів оптимізації якості освіти, ефективного використання освітнього і виробничо­го потенціалів; '

  • інновації в науково-технічній сфері (ІКТ, нанотехнології, біотехнології тощо) зумовлюють потреби швидких і науково обґрунтованих змін у змісті і методиках навчання; формування у людей здібності навчатися впродовж життя;

• швидкість і частота комунікацій у різних сферах суттєво змінюють навчальне, культурне середовище, інформаційний і зокрема освітній простір країни.

Очевидно, що розв'язання цих глобальних проблем довгострокового розвитку країни найтіснішим чином пов'язані з якістю людського потенціалу, а отже з якіс­тю шкільної освіти, коренем якої є початкова ланка.

Наскільки успішно Україна подолає глобальні ризики, залежить, поряд з іншим, і від того, наскіль­ки швидко, точно і масштабно зможе наша освіта, як шкільна, так і професійна, змінюватися відповідно до вимог часу, потреб суспільства і конкретної людини. Адже відомо, що не природні багатства і величина території стають у XXI столітті визначаль­ними для розвитку окремої країни, а цінності устрою, рівень кваліфікації людських ресурсів, здат­ність швидко і сумлінно навчатися, продукувати нові ідеї та технологічно їх впроваджувати.

У зв'язку з цим розвиток нашої школи має ґрунтуватися на цінностях демократичних прав і свобод громадян, утвердження поваги до розуму, інтелекту­альної праці. Жодної альтернативи їм сучасне люд­ство ще не запропонувало. Освіта, утверджуючи право кожної людини на доступ до якісної освіти, свободу вибору, готуючи нові покоління до професійної, соці­альної та сімейної самореалізації, через свою сис­темність, масштабність, тривалість, є незамінним і найважливішим джерелом виховання і розвитку людини на засадах демократичних цінностей.

Тому найважливішою цінністю стає виховання суспільства, яке здатне навчатися і розвиватися впродовж життя.

Отже, зосередженість на потребах людського розвитку, виховання і формування інноваційної людини зумовлює затребуваність компетентнісної освіти, що є інструментом поєднання "освіти для всіх" з "освітою для кожного". Це передбачає перехід від "навчання усіх усього" до оволодіння кожного учня навчальними досягненнями на такому рівні, що дозволяє йому успішно вчитися далі, застосову­вати набуті знання і вміння у власному досвіді.



2. Особливості сучасної ситуації впровадження оновленого змісту початкової освіти.

Насамперед зазначимо, що у нових нормативних документах, порівняно з чинними, відбулися суттєві зміни організації навчально-виховного процесу. До найважливіших характеристик цих змін відносимо:



  1. У програмах з кожного предмета оновлено й уточнено мету і завдання їх вивчення, які утверджують цінність і пріоритетність розвитку особистості дити­ни засобами відповідних компетентностей з ураху­ванням специфіки предмета.

  2. Завдяки тому, що в останні роки з'явилася низ­ка дидактичних праць з теорії навчання, відбулося упорядкування термінологічного поля компетентнісного підходу. Зокрема, в українській дидактиці вже є чіткі, однозначні тлумачення базових понять компетентнісного підходу: компетентність, ключова компетентність, предметна компетентність і компе­тенції. Тому не слід до них щось додавати чи імпро­візувати, треба ними грамотно користуватися, а творчість виявляти у розробленні засобів впровад­ження компетентнісного підходу.

  3. Більш жорсткі і чіткі вимоги до результативної складової початкової освіти з усіх предметів зумо­вили зміни у розумінні поняття якість освіти.

Тепер у процесі моніторингу якості початкової освіти для її визначення вживається велика низка понять: об'єкти контролю, навчальні результати, навчальні досягнення, предметні компетентності і компетенції, критеріальна основа визначення рів­нів, динаміка сформованості певних навчальних досягнень, державні вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів, тестова перевірка, портфоліо учнівських досягнень, державна підсумкова атестація, участь у міжнародних дослідженнях тощо. Оціню­вання якості початкової освіти на всіх рівнях контро­лю як система ще не склалося. Але очевидно, що слід відмовлятися від тотального контролю, а натомість упорядкувати цей напрям, створювати в методичних службах відкритий банк перевірних матеріалів (добре, щоб електронний), яким може користуватися кожна школа для різних цілей перевірки і контролю. Оскільки компетентність є особистісним надбанням, треба створювати у навчанні такі умови, щоб зовніш­ній контроль та оцінювання з боку вчителя посту­пово доповнювався систематичним і ефективним внутрішнім контролем та оцінюванням учнів через самоконтроль і самооцінювання, взаємоконтроль і взаемооцінювання. За цих умов дитина починає себе усвідомлювати суб'єктом уміння, який теж відповідає за якість своєї праці.

4) Необхідність реагування школи на виклики часу зумовили суттєві зміни у переліку предметів інваріантної частини базового навчального плану, а отже і у навчальних програмах. Як обов'язкові предмети учні вивчатимуть іноземну мову та інформатику; природознавство стало окремим предметом, який вивчається по 2 години на тиждень у кожному класі, Предмет читання (у 2-4 класах) тепер є літератур­ним читанням, що акцентує увагу на пріоритетних функціях літературного і творчого розвитку учнів. Змінився статус суспільствознавчої галузі "Я у світі", яка, на жаль, обмежена одногодинним курсом у 3—4 класах, що перериває наступність з дошкіллям щодо соціального розвитку молодших школярів. З огляду на це радимо обговорити на методоб'єднаннях ком­пенсаторні можливості формування окремих склад­ників громадянської і соціальної компетентностей учнів 1-2 класів засобами інших предметів (скажімо, української мови, літературного читання, мистец­тва, основ здоров'я тощо).

5) Піднесення ролі дошкільної освіти, введення етапу переддошкільної підготовки, оновлення Базо­вого компоненту створили нову ситуацію реалізації принципу наступності між дошкільною і початковою освітою. Висловимо застереження, щоб за усіх пози­тивних змін дошкільний заклад не перетворювали у міні-школу. Не треба пришвидшувати процес ово­лодіння дітьми предметними знаннями, натомість слід наполегливо розвивати сенсорні вміння, дифе­ренціювання об'єктів за різними ознаками, тренувати організованість, саморегуляцію, довільність уваги і поведінки.

Наступність між цими ланками передбачає єдність методології розуміння і збереження цінностей дитинства, необхідність гуманізації навчання, осо-бистісного підходу, продовження розвитку усіх здіб­ностей особистості, створення умов для розвитку творчості дітей; особливо сприятливого для дітей навчально-предметного середовища, турбота про гігієну навчальної праці; поєднання ігрової та навчальної діяльності.

Учителі початкової школи покликані дуже точно й повно враховувати досягнення дошкільного віку не тільки у змістовому й методичному планах (хоча це дуже важливо), а й у плані сформованості осо­бистих якостей дітей, їхньої вольової сфери, готов­ності до шкільного навчання. Тому в початковій ланці, особливо у 1-2 класах, плавно продовжуються і розвиваються напрями дошкільного розвитку: широке використання ігрової діяльності, цілеспря­мований розвиток сенсорних процесів (чутливості слуху, вправності руки, гостроти зору, довільності пізнавальних процесів).



Повноцінна початкова школа має ґрунтуватися на такій дошкільній підготовні: добре розвиненій ігровій діяльності дітей; пріоритетному розв'язанні виховних завдань, коли навчання і розвиток здій­снюються в контексті виховного процесу; добре розвиненому усному мовленні та уяві, достатній для навчання саморегуляції поведінки; розвиненій руховій і просторовій координації. Особливе зна­чення мають тренованість у дошкільнят м'язів руки, добрий окомір, уміння слухати один одного.

Перспективність націлює передусім на предметну узгодженість щодо змісту навчання і поступове наро­щування вимог до навчальних досягнень учнів з урахуванням складності процесу адаптації випус­кників початкової школи до навчання у 5 класі.

3. Дидактико-методнчшій аспект впровадження компетеитнісного підходу.

Компетентності і компетенції є особистісними досягненням учня, яке він виявляє у певній навчальній ситуації. Ці надбання ґрунтуються на знан­нях, уміннях, навичках, досвіді, цінностях. Зв'язок міжзнаннєвим і компетентнісннм підходами відоб­ражено у таблиці 1.

Таблиця І

Порівняльна характеристика знаниєвого та комлетентнісного підходів у початковій освіті




Ознаки порівняння

Знаннєвий підхід

Компетентнісний підхід

Мета

Формування всебічно розвиненої гармо­нійної особистості

Формування діяльної компетентної особис­тості

Визначення змісту

Зміст навчання фор­мується "ви мети"

Зміст навчання форму­ється "від результат у"

Позиція вчителя

Передає, навчає, формує.

Переважає відтво­рення знань, застосу­вання за зразком



Інтеграція ціннісної, мотиваційної, діяль-нісної, знаннєвої складових навчання; проектування нав­чальних і життєвих ситуацій для форму­вання предметних та ключових компетен-тностей

Основні результати

Цінності, знання, вміння, навички

Суб'єктность учіння, цінності, знання, вміння, навички, спо­соби і досвід діяіьності, ставлення

Як бачимо, у результатах впровадження компе­теитнісного підходу наголос поставлено на суб'єктності учіння і оволодінні учнів способами навчальної діяльності, особистому досвіді. Це означає, що ком­петентний учень той, хто уміє самостійно вчитися.

У початкових класах навчальна діяльність уперше стає об'єктом спеціального формування, тому серед ключових компетентностей уміння вчитися набуває пріоритетного значення, бо від нього залежить якість будь-якої навчальної роботи і стиль пізнання. Ядром цієї компетентності у початкових класах є оволодіння молодших школярів загальнонавчальними вміннями і навичками. Порівняно із попередньою навчальною програмою їх зміст зазнав певних змін, які ми відо­бразили у першому розділі нової програми.

До складу загальнонавчальних умінь і навичок входять:


  • навчально-організаційні (опанування школярами раціональних способів організації свого навчання);

  • загальномовленнсві (формування умінь вислов­люватися, працювати з текстовою інформацією);

  • загальнопізнавальні (уміння спостерігати, роз­мірковувати, запам'ятовувати, відтворювати, засто­совувати, моделювати й перетворювати навчальний матеріал, прогнозувати);

  • контрольно-оцінні (засвоєння учнями способів перевірки та самоперевірки, оцінювання здобутих результатів).

Згадані види загальнонавчальних умінь і навичок формуються безперервно протягом усього періоду початкового навчання відповідно до можливостей програмового матеріалу з різних предметів та обов'язкового врахування попереднього рівня ово­лодіння ним. Пропонований зміст загальнонавчаль­них умінь і навичок та його розподіл по класах може уточнюватись вчителем залежно від умов і особливос­тей роботи з певним контингентом учнів. У КОЖНОМУ наступному класі розвиваються вміння і навички, формування яких відбулося в попередньому.

Зміст кожного предмета вносить свою частку у цілі і результати початкової освіти. Ефективність цього впливу значно посилюється, якщо, окрім предметних, учитель цілеспрямовано на різних уро­ках розвиває у дітей ключові компетентності, кожна з яких важлива.


Таблиця 2

Внесок навчальних предметів у результати початкової освіти в контексті компетентнісного підходу




Предмет

Основна компетентність

Українська мова

Комунікативна, соціокультурна, уміння вчитися

Літературне читання

читацька компетентність, комуні­кативна, інформаційна, уміння вчитися

Математика

математична, уміння вчитися

Природознавство

природознавча, дослідницькі уміння

Я у світі

соціальна, громадянська, уміння вчитися

Музичне мистецтво

основи музичної культури

Трудове навчання

предметно-перетворювальна

Основи здоров'я

здоров'язбережувальна

Сходинки

до інформатики



інформаційно-комунікаційна, уміння вчитися

Саме взаємозв'язок між предметами, взаємне підсилювання результатів вивчення кожного пред­мета забезпечує найважливішу перевагу початкової школи — системність і цілісність навчання, вихован­ня і розвитку учнів, можливість для кожної дитини виразити себе з найкращого боку у різних видах діяльності.

Взаємозв'язок між категоріями компетентніс-ного підходу зображено на схемі.




Формування ключових і предметних компетентностей у змісті шкільної і, зокрема, початкової ос­віти здійснюється шляхом виявлення можливостей конкретного предмета для формування кожної з них. Технологічно це означає, що результати пред­метної і ключової компетентності мають однакову структуру, але різні за змістом.

У дидактичному вимірі результати компетентнісної освіти можна узагальнено передати через такі індивідуальні досягнення учня:

Знання Я знаю, що...

Діяльність Я можу пояснити... Я розумію...

Я знаю, як це зробити...

Я вмію це зробити... Я можу...

Я роблю... Я перевіряю...

Творчість Я створюю... Я придумую... Я змінюю...

Я знаходжу...

Емоційно- Я прагну до... Я хочу досягти...

ціннісна Я дуже ціную... Я схвалюю...

сфера Я відчуваю, що мені потрібно...

Я буду наслідувати...

Проаналізуємо, яким чином у змісті предметів закладено передумови для взаємозв'язку ключових і предметних компетентностей на прикладі формуван­ня в учнів ключової компетентності уміння вчитися.

Порівняно з чинними, у нових програмах з усіх предметів є значні позитивні зміни щодо конкрети­зації мети - як навчити учнів вчитися, охоплено усі структурні елементи цієї компетентності.

Найбільшою мірою, з нашого погляду, це відоб­ражено у програмі з української мови. В ній виок­ремлено діяльнісну лінію, в якій розробники прог­рами чітко і повно визначили склад компонентів структури і змісту уміння вчитися, враховуючи спе­цифіку предмета. Зокрема, для реачізації діяльніс-ної лінії передбачено формування умінь:

навчально-організаційних (розуміти визначену вчителем мету навчальної діяльності, організовувати робоче місце, раціонально розподіляти час, плану­вати послідовність виконання завдання, організовувати навчальну діяльність у взаємодії з іншими її учасниками (у парі, малій групі);



  • навчально-інформаційних (самостійно працю­вати з підручником, шукати нову інформацію з різних джерел, користуватися довідниковою літературою, зосереджено слухати матеріал, зв'язно, послідовно, доказово відповідати, вести діалог);

  • навчально-інтелектуальних і творчих (аналізу­вати мовні явища, порівнювати, виділяти головне, узагальнювати, встановлювати і пояснювати при­чиново-наслідкові зв'язки, вилучати зайве, групувати й класифікувати за певними ознаками, висловлю­вати аргументовані критичні судження, доводити власну думку, переносити знання і способи діяль­ності в нові обставини, застосовувати аналогію);

  • контрольно-оцінних (використовувати різні способи перевірки та контролю своєї діяльності, знаходити і виправляти помилки, оцінювати власні навчальні досягнення).

На уроках української мови робота здійснюється у процесі реалізації інших змістових ліній шляхом настанов учителя, використання різних алгоритмів навчаїьноїдіяльності, пам'яток, зразків, інструкцій, застосування парних і групових форм роботи, інтер­активних методів і прийомів навчання тощо.

З предмета "Літературне читання" вимоги до формування в учнів уміння вчитися актуалізовано в різних змістових лініях. Так, у лінії "Формування і розвиток навички читання" підкреслено роль смис­лової складової читання, без якої не може бути розу­міння прочитаного тексту. Ця якість, як відомо, стає провідною у роботі над тестами як інформативними, так і художніми. У новій змістовій лінії "Досвід читаць­кої діяльності об'єктом спеціальної уваги вчителя визначено такі рівні аналізу тексту: первинний, поглиблений, структурний. Вони спрямовані на формування в учнів умінь аналізувати, знаходити пізнавальну інформацію, визначати істотні ознаки, встановлювати причиново-наслідкові зв'язки тощо. Значний потенціал для розвитку уміння вчитися, зокрема загальнонавчальних умінь, закладено у змістовій лінії "Робота з дитячою книжкою; робота з інформацією". Вперше стосовно початкової школи сказано про необхідність розвитку інформаційної культури молодших школярів, урахування індивіду­ального підходу у цій справі, необхідність освоєння ними різних джерел інформації, утому числі Інтернет-ресурсів дитячої бібліотеки (у 4 класі). Укладачі програми наголошують на тому, що, формуючи у дітей предметні і ключові компетентності, необхідно забезпе­чити взаємодію мотиваційного, змістового, операцій­ного, рефлексивного компонентів читацької діяльності учнів, залучати їх до діалогічної взаємодії у роботі над текстом, самовираження у творчій діяльності. Наприклад, уміння, які стосуються суб'єктної позиції школяра у діалозі, пошуку, осмисленні та інтер­претації інформації (готової і прихованої), що є в тексті, розуміння її смислу, вилічення основної думки прочитаного, виявлення свого ставлення у емоційно-оцінних судженнях, міркуваннях.

У програмі з російської мови для шкіл з україн­ською мовою навчання провідною є комунікативна компетентність. Разом з цим, укладачі чітко зазна­чають, що процес навчання тісно пов'язаний з форму­ванням інших компетентностей. Передусім, із умінням вчитися, що передбачає здатність учнів виконувати навчально-пізнавальні дії: слухати і розуміти; зістав­ляти, висловлювати самостійні судження про пред­мети, явища, події; аргументувати свої висновки.

У програмі з російської мови подано орієнтири щодо цілеспрямованого розвитку таких умінь вчи­тися: визначати мету діяльності; планувати, складати алгоритм виконання дій; прогнозувати результати; диференціювати нові і відомі знання; аналізувати причину успіхів і невдач у своїй діяльності.

Як бачимо, вчителі зорієнтовані на те, щоб учні усвідомлено і послідовно брали активну участь в усіх етапах навчальної діяльності - від планування до рефлексії.

У програмі з математики чітко зазначено, що навчання цьому предмету має забезпечувати фор­мування у молодших школярів ключових компетен­тностей, з-поміж яких основною є уміння вчитися. Відповідно до структури цього уміння з урахуван­ням специфіки засвоєння математичного змісту учні мають навчитися: сприймати та визначати мету навчальної діяльності; зосереджуватися на предметі діяльності; організовувати свою діяльність для досяг­нення суб'єктно чи суспільно значущого результату; добирати й застосовувати потрібні знання для роз­в'язування навчальної задачі; використовувати здо­бутий досвід у конкретній навчальній або життєвій ситуації; висловлювати ціннісні ставлення щодо результату і процесу власної діяльності; усвідомлю­вати, аналізувати, оцінювати, коригувати результати своєї діяльності.

Вивчення нового курсу "Сходинки до інформа­тики" має сприяти формуванню і розвитку у молод­ших школярів ключових компетентностей, серед яких слід виділити 1КТ'-компетентність та уміння вчитися.

У результаті засвоєння предметного змісту нав­чального курсу "Сходинки до інформатики" в учнів формуються всі елементи вміння вчитися. Зокрема: розуміти мету навчальної діяльності, визначати зав­дання для її досягнення; добирати або знаходити потрібні знання, способи для розв'язування різних навчальних і життєвих задач (як типових, так і нес­тандартних, творчих); генерувати різні способи розв'язування задачі, проблеми; актуалізувати й від­творювати потрібні відомості, моделювати, комбі­нувати, доповнювати, перетворювати їх; аналізувати навчальні об'єкти, розрізняти їх суттєві та несуттєві ознаки, групувати і класифікувати об'єкти за певними ознаками; співпрацювати у різних групах для вико­нання комплексних завдань (наприклад, участь у проектах, творчих роботах тощо), які потребують застосування різних компетентностей, готовності до продуктивної праці.

Метою вивчення предмета "Я у світі" є особистісний розвиток учнів, формування їхньої соціальної, загальнокультурної і громадянської компетентностей.

Це, зокрема, виявляється у:

• формуваннідосвіду творчої діяльності учнів, роз­витку загальнонавчальних (організаційних, загально-мовленнєвих, загальнопізнавальних, контрольно-оцінних) умінь;

• оволодінні узагаїьненими способами дій;



  • моделюванні культурних і статево-рольових стандартів поведінки в різних ситуаціях;

  • розвиткові активного пізнавального ставлення до природного та соціального середовища;

• пізнанні школярами своїх можливостей. Основною метою предмета природознавства

визначено формування природознавчої компетен­тності. Ключову компетентність "уміння вчитися" у програмі не вказано. Однак серед завдань предмета зазначено низку таких, які безпосередньо пов'язані із умінням вчитися. Зокрема, це формування в учнів:



  • дослідницьких умінь і здатності учнів спосте­рігати за об'єктами та явищами живої і неживої природи;

  • досвіду навчально-пізнавальної і практичної природоохоронної діяльності учнів;

  • способів навчально-пізнавальної діяльності учнів; мисленнєвих дій та операцій шляхом аналізу, порівняння, узагальнення й класифікації природних об'єктів; вироблення уміння розкривати причиново-наслідкові зв'язки у природі;

• навичок самостійної роботи учнів з інформацією. Таким чином, аналіз завдань і змісту навчальних

програм з різних предметів переконує, що в них є достатньо передумов для цілеспрямованого взаємо­зв'язку навчання і розвитку учнів. Тому на уроках різного змісту обов'язково слід створювати навчальні ситуації, щоб поступово кожен учень, закінчуючи початкову школу —



  • сам визначав мету діяльності або сприймав, розумів поставлену вчителем;

  • відповідально ставився до навчання, докладав вольових зусиль для досягнення позитивного результату;

  • організовував свою працю в індивідуальній та груповій роботі;

  • відбирав або знаходив потрібні знання, спосо­би дій для розв'язання учбової задачі;

  • виконував інтелектуальні або практичні дії, прийоми, операції на репродуктивному і творчому рівнях;

  • володів уміннями й навичками самоконтролю та самооцінки;

  • усвідомлював способи своєї,діяльності і праг­нув її вдосконалити.

Аналогічним чином слід знаходити взаємозв'язки у формуванні інших ключових компетентностей засо­бами різних навчальних предметів, бо засвоєння всіх компетентностей передбачає: мотивацію, операційність, рефлексивність, особисте досягнення результату.

Якщо узагальнено визначити найцінніший ре­зультат початкової школи в особистісному вимірі: це здорова дитина, мотивована на успішне навчан­ня, дослідницьке ставлення до життя, це учень, який вміє вчитися з різних джерел, відповідально ставитися до себе і життя інших людей, усвідомлює себе громадянином Української держави.



Для досягнення цього найважливішого результа­ту початкової освіти, який має особисте і соціальне значення, потрібно модернізувати методику викла­дання кожного предмета на засадах суб'єктності навчання, створювати сучасне навчально-розвивальне середовище, комфортне для дитини.

І обов'язково слід домагатися, щоб державні вимоги до високої якості шкільної освіти були узгоджені з державними гарантіями щодо створення умов їх досягнення незалежно від того, де знаходиться школа і скільки в ній учнів.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка