Компетентнісний підхід у викладанні історії та формування громадської активності учнів старшої школи на уроках історії України та в позакласній діяльності. З досвіду роботи вчителя історії Лиса Євгена Євгеновича Актуальність обраної



Скачати 130.81 Kb.
Дата конвертації16.03.2016
Розмір130.81 Kb.
Компетентнісний підхід у викладанні історії та формування громадської активності учнів старшої школи на уроках історії України та в позакласній діяльності.


З досвіду роботи вчителя історії

Лиса Євгена Євгеновича

Актуальність обраної проблеми.

У нових умовах розвитку інформаційного суспільства виникає необхідність розроблення єдиної загальнодержавної стратегії у галузі освіти, орієнтованої на формування і розвиток у молоді навиків життя в інформаційному суспільстві. 57-ма сесія Генеральної Асамблеї ООН оголосила десятиліття 2005-2014 рр. декадою Освіти для стійкого розвитку. Провідною організацією декади є ЮНЕСКО. Освіта для стійкого розвитку – це процес і результат прогнозування та формування людських рис – знань, умінь, навичок, відношень, стилю діяльності людей і співтовариств, рис особистості, компетентностей, що забезпечують постійне підвищення якості життя.

Поняттям «компетентність» українська освіта оперує в значенні, запропонованому європейськими країнами. Експерти започаткованої 1997 р у рамках Федерального статистичного департаменту Швейцарії та Національного центру освітньої статистики США і Канади програми «DеSеСо» («Визначення та відбір компетентностей: теоретичні й концептуальні засади»)  визначають поняття компетентності (соmpetency) як здатність успішно задовольняти індивідуальні й соціальні потреби, діяти й виконувати поставлені завдання. Компетентність  ґрунтується на знаннях і вміннях, але ними не вичерпується, обов’язково охоплюючи особистісне ставлення до них людини, а також її досвід, який дає змогу ці знання «вплести» в те, що вона вже знала, та її спроможність збагнути життєву ситуацію, у якій вона зможе їх застосувати. Таким чином, кожна компетентність побудована на поєднанні  пізнавальних ставлень і практичних навичок, знань і вмінь, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, тобто усього того, що можна мобілізувати до активної дії.

Перед вітчизняною освітньою системою стоїть завдання сформувати громадянина, спроможного до гнучкої зміни способів і форм життєдіяльності, а формування ключових компетентностей, що відповідають основним видам діяльності громадянина, стає актуальним завданням навчально-виховного процесу вищого навчального закладу.

Академік В. Кремень наголошує на необхідності змін функцій навчального процесу в освітніх закладах різних рівнів, який традиційно був зорієнтований на отримання, у кращому випадку творче засвоєння суми знань тими, хто навчається. Поряд із засвоєнням базових знань перед сучасною освітою постає завдання навчити навчатися, виробити потребу в навчанні впродовж життя. Актуалізується ще одна функція навчального процесу - навчити людину використовувати отримані знання у своїй практичній діяльності - професійній, громадсько-політичній, побутовій та ін.

Проблема вдосконалення системи освіти шляхом впровадження компетентнісного підходу активно обговорюється у педагогічній науці. Розв'язання окресленої проблеми започатковане у працях Дж. Равена, A.Л. Андреєва, І. О. Зимньої, А. В. Хуторського, Г. Селевка, О. І. Пометун, Р. Пастушенка, О. В. Овчарук та інших вітчизняних і закордонних дидактів. Поняття "компетенція" та "компетентність" для української педагогіки є відносно новими, тому зустрічаються різні їх тлумачення. У професійній педагогіці також немає одностайного підходу до розуміння компетентнісного підходу і шляхів його впровадження в освітню діяльність, тому ця проблема є предметом подальших перспективних дискусій і досліджень.

З одного боку, очевидно, що сучасна економіка орієнтована на кадри, які набагато перевищують за рівнем освіти більшість випускників як середньої, так і вищої школи. Очевидне і те, що більш значущими й ефективними для успішної професійної діяльності є не розрізнені знання, а узагальнені вміння, які виявляються в здатності вирішувати життєві та професійні проблеми, здібності до іншомовного спілкування, підготовка у сфері інформаційних технологій і под.

Вирішити наявні протиріччя може, на нашу думку, компетентнісний підхід – спрямованість педагогічного процесу на формування і розвиток ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості. Результатом такого процесу буде сформована загальна компетентність людини, що є сукупністю ключових компетентностей, - інтегрована характеристика особистості. Використання означеного підходу сприяє подоланню традиційних когнітивних орієнтацій професійної освіти, приводить до нового її змісту, методів і технологій.


Мета роботи:

  • виховання громадської активності учнів старшої школи на уроках історії України та в позакласній діяльності через організацію змістовних та інформативно насичених уроків та позакласних і позаурочних заходів;

  • розвиток соціальних компетентностей відповідно до психофізіологічних особливостей старшокласників і їх потреб;

  • формування твердої громадської позиції.


Опис досвіду

Сучасна школа – це простір, де дитина активно опановує систему суспільних зв’язків, набуває знань певних соціальних норм та активно їх реалізує в повсякденному житті. Отже, школа сприяє процесу соціалізації особистості, формуванню життєвої компетентності, уможливлює реалізацію себе як особистості. Особливе місце в цьому процесі належить викладанню історії.

Адже сучасному суспільству потрібна інформована та компетентна особистість, яка спроможна приймати самостійні рішення і нести відповідальність за власні вчинки. Тому одним із головних освітньо-виховних завдань шкільної історичної освіти є формування громадянськості як комплексу відповідних якостей та життєвих компетентностей особистості. Саме навчання історії має сприяти осмисленню ролі людини (також і себе) в історії, відповідальності особистості за власні дії, усвідомленню учнями права на вибір способу власної поведінки, вихованню громадянської свідомості, гідності, розвитку в учнів інтересу до історії та культури рідного народу. Тому при викладанні історії в школі велике значення має застосування компетентнісного підходу та формування громадської активності учнів.

Саме вчителі історії повинні сформувати в учнів комплекс знань і вмінь, необхідний для діяльності в сучасному демократичному суспільстві: повага до загальнолюдських цінностей, переконаність у пріоритетах прав особи, толерантність, уміння критично мислити, бути патріотом, а також вміти реалізовувати свої інтереси та захищати права. Проблема, над якою я працюю, – «Компетентнісний підхід у викладанні історії та формування громадської активності учнів старшої школи на уроках історії України та в позакласній діяльності». В процесі моєї роботи як вчителя я намагався знайти свій шлях і свою методику викладання історії. Сучасне суспільство вимагає виховання самостійних, ініціативних і відповідальних членів суспільства, здатних ефективно взаємодіяти в розв’язанні соціальних, виробничих та економічних завдань. Вирішити зазначені завдання покликаний компетентнісний підхід, який має на меті створити умови для розвитку особистості учнів і формування в них ключових компетентностей.

Громадська активність є прямим наслідком якісного громадянського виховання і закономірним вислідом цілеспрямованої праці педагога. Чому так важливо виховувати цю активність, зрозуміло і без пояснень. Активна людина, яка живе у соціумі, завжди буде прагнути до ідеалу стосунків між людьми, до налагодження комфортних умов існування, слідкуватиме за дотриманням законності і протестуватиме проти порушення громадянських прав і свобод, задекларованих Конституцією. Активна особистість з міцним морально-етичним фундаментом є тим необхідним стабілізуючим елементом суспільства, який не дозволяє йому зруйнуватися.

У вчителя історії знайдеться достатньо важелів, аби привести в рух механізм дитячої зацікавленості, адже історичні факти є відображенням людських емоцій і наслідком морально-етичних виборів окремих людей. І оскільки історія розповідає про події минулого, а отже є, по суті, охоронцем народних традицій, громадянське виховання учнів, які вивчають історію, реалізується одразу в двох площинах. Перша площина – історична. Старшокласники мають можливість порівняти умови, за яких жили їхні предки, з умовами сучасними. Друга площина – емоційна. Старшокласники дають морально-етичну оцінку вчинкам історичних осіб, мимоволі приміряючи на себе їхні ролі.

Таким чином рецепт успішного громадського виховання дуже простий: тільки рух вперед з опертям на традиції свого народу, тільки пам’ять про славні перемоги навіть у важких умовах.

Дуже часто доводиться спостерігати невеселу картину, коли виховники захоплено нав’язують учням «декоративне» народознавство, чим відбивають бажання осмислити і прийняти величезний масив народних традицій на глибинному, генетичному рівні. Тиск зі сторони вчителя у таких ситуаціях просто недопустимий.

Прилучати молодь до скарбів і набутків нашого народу слід обережно. Примітивною шароварщиною зараз нікого не схилиш на свій бік. На жаль, принцип зворотного зв’язку у даній ситуації не діє. Одягнувши вишиванку, українцем не станеш, спочатку потрібно проростити у своїй душі оте приховане українське «зернятко», щоб одягнути вишиванку з гордістю, заявляючи на весь світ, що ти українець.

Ініціатива українського козацтва з організації дитячо-юнацької військово-спортивної патріотичної гри «Сокіл» («Джура») була дуже доречною, хоча антиукраїнські сили чинили їй усілякі перешкоди. Ідея проведення цієї гри витала в повітрі давно, однак реалізуватися повною мірою вона змогла лише кілька років тому. Старшокласники нашої школи захоплено підтримали цю ініціативу і активно долучилися до проведення гри.

Дуже важливою для учнів нашої школи саме у зростанні національної самосвідомості і активної громадянської позиції стала участь рою «Чайка», створеного на базі 9-10 класів 2009 року, у Всеукраїнському зльоті учасників гри «Сокіл»(«Джура») українського козацтва.

Рій нашої школи здобув перемогу у районі, далі у важкій боротьбі переміг на обласних змаганнях, отримавши унікальну можливість набратися неоціненного досвіду не лише спілкування з ровесниками з усієї України, а й організації і проведення подібного роду змагань.

Одним із видів насиченої програми змагань був конкурс знавців історії «Відун», у якому брала участь більша частина рою. Як вчитель історії я добре розумів, що для успішного виступу «Чайки» на такому представницькому змаганні потрібно вийти далеко за межі шкільної програми. І, як розповідали потім самі учасники, вони не відчували себе у ролі бідних родичів поряд з командами Дніпропетровської чи Полтавської областей. Ба, навіть більше, саме на такому змаганні краще відчули всю велич вікопомної Зборівської битви 1649 року під проводом Хмельницького. Іншими словами, рій «Чайка» з маленького за населенням, але великого за історією містечка Зборова почувався у товаристві «козацьких» областей цілком комфортно.

Сама гра тривала два дні, протягом яких учасники демонстрували не тільки свої знання історії України, а й неабияку тактичну вправність, оскільки командний успіх насамперед залежав від виваженого ведення лінії гри, від твердості і впевненості ройового. Коли підводилися підсумки конкурсу, наші учні навіть зуміли переконливо довести журі свою правоту, підтверджуючи свою компетентність у питаннях історії України.

Ройовий Тарас Цебрій показав високий рівень знань на історичній вікторині, завоювавши разом з командою кубок за друге місце у конкурсі «Відун» серед двадцяти трьох команд з різних куточків України.

Робота вчителя-предметника у школі вливається у загальний потік, несподівано виринаючи навіть у таких «неісторичних» предметах як фізична культура. Історія виникнення, а потім відновлення наприкінці ХІХ століття олімпійських змагань має безліч цікавих фактів, на які я теж звертаю особливу увагу.

У лютому 2012 року команда учнів 6-Б класу, яка брала участь у районному етапі конкурсу «Олімпійське лелеченя», зайняла друге місце в районі у конкурсі знавців історії олімпійського руху.

На своїх уроках я, на прикладі життя поколінь минулого, на основі знань про їхні ціннісні орієнтири, на ґрунті усвідомлення законів історичного розвитку та людського життя, формую життєву компетентність особистості учнів. При вивченні теми «Україна в Першій світовій війні» учні вчаться аналізувати дані історичних джерел, визначати ступінь достовірності інформації, визначати причини і наслідки розвитку подій, розвивають творчі якості самостійно готуючи реферати і доповіді.

Історичні дисципліни виховують та розвивають широту мислення, творчу уяву, толерантність, громадську активність особистості. Таким чином, історична освіта покликана готувати молодь до самостійного життя у сучасному світі, створити сприятливі умови для взаєморозуміння між людьми, допомогти усвідомити людині себе не лише представником певної країни, але й громадянином Європи і світу. На уроках використовую, як методи навчання – семінари, дискусії, рольові ігри, уроки-проекти. Наприклад, при вивченні теми «Зовнішня політика незалежної України» готуємо урок – проектне дослідження «Україна та Європейський Союз». Учні готують повідомлення про історію створення ЄС, умови вступу країн до ЄС, чи потрібен Україні ЄС, дискутують з приводу «за» і «проти» вступу України до Євросоюзу. При цьому в учнів формуються навички у вирішенні життєвих ситуацій, активна позиція стосовно ідеалів і цінностей розвитку демократичного суспільства в Європі та Україні.

В залежності від цілей та очікуваних результатів, я використовую наступні форми роботи:

- індивідуальну (дозволяє врахувати індивідуальні особливості дитини);

- фронтальну (дає можливість охопити значний обсяг матеріалу);

- колективну (формування атмосфери співробітництва і зацікавлення);

- групову (виховання почуття відповідальності за виконану роботу).

На уроках я не обмежуюсь передачею готових відомостей, а пошуково-дослідницьким методом організовую учнів на самостійний пошук знань. Так, вивчаючи події II світової війни, тему «Окупаційний режим і рух Опору в Україні», учням пропоную провести опитування очевидців подій: вивезених на примусові роботи до Німеччини, учасників оунівського підпілля, людей, котрі жили в роки жорстокого нацистського «нового порядку». Діти залучаються до вивчення історії, застосовують історичні знання і вміння, розкривають творчі здібності, власний погляд і критичне ставлення до інформації.

При вивченні теми «Розстріляне відродження» в Україні», застосовую метод «Мозковий штурм» на етапі мотивації навчальної діяльності. Учням пропоную відповісти на запитання:

1. Чому радянська влада надавала великого значення управлінню культурним процесом в Україні в 20-х рр.?

2. Як ви розумієте поняття «ідеологізація культури».

3. Кого з діячів культури 20-х рр. ви знаєте? Охарактеризуйте основні напрямки їхньої творчості.

Учням ставлю проблемні запитання. Наприклад, вивчаючи тему «Радянізація західноукраїнських земель у повоєнний період» пропоную відповісти на проблемне запитання: «Історики по-різному оцінюють події вересня 1939 р.. Одні цей процес називають возз’єднанням, інші – анексією західноукраїнських земель Радянським Союзом. А як ви оцінюєте цей процес?». Учням слід визначитись і методом «уявного мікрофону» пояснити свій вибір, навівши переконливі аргументи на користь правильності своєї думки. На уроках працюємо з картою, історичними документами, підручником. При вивченні тем учні самостійно роблять висновки, дають оцінку тому чи іншому факту чи події за допомогою різного роду запитань, зіставляють і критично аналізують інформацію з різних джерел знань, визначають роль людського фактора в історії, дають різнобічну характеристику історичним діячам.

Величезне значення в роботі зі старшокласниками мають документальні джерела, таблиці, схеми, карти. Так при вивченні теми «I і II Універсали Центральної Ради» учні працюють із документами – уривками I і II Універсалу і дають відповіді на запитання:

1. Які основні положення проголошував I Універсал?

2. Під впливом яких подій і обставин Центральна Рада прийняла I Універсал.

3. Який виконавчий орган був сформований Центральною Радою?

4. Які повноваження мав Генеральний Секретаріат?

5. Яким було ставлення Центральної Ради до формування національних військ?

6. Порівняйте зміст I і II Універсалів Центральної Ради. У чому полягає відступ Центральної Ради від умов I Універсалу і в яких положеннях II Універсалу він втілюється?

Працюючи над темою «Розвиток культури в Україні на початку XX століття» учні заповнюють таблицю «Розвиток науки в Україні на початку XX століття».





Хронологічні рамки



Вчений


Здобуток, винахід









Ефективне застосування компетентнісної моделі навчання історії у старших класах допоможе сформувати в учнів цілу низку компетентностей. Наприклад, після опрацювання теми «Україна під час II світової війни» учні володітимуть компетенціями історичного часу (зможуть створювати часові асоціації, виділяти точки відліку подій, розміщувати події війни в хронологічній послідовності), простору (володіти й свідомо застосовувати картографічні описові та аналітичні вміння і навички з теми), історичності (створювати характерні образи часу II світової війни, визначати причини і наслідки розвитку подій), дійсності та джерел інформації (аналізувати дані історичних джерел, визначати ступінь достовірності інформації), ідентичності (аналізувати етнічну, соціальну, політичну структуру суспільства, порівнювати становище різних груп населення під час війни), цінностей (описувати ідеали людини часів Другої світової війни, виділяти головні моральні та етичні норми) та вдосконалять загальні щодо історії компетенції.

Особливо допомагає в роботі використання комп’ютерних технологій, які дозволяють ознайомитись з документами, фотографіями, ілюстраціями, художніми та документальними матеріалами. Перегляд кіноматеріалів є позитивним моментом, адже цікавіше побачити документальну хроніку на підтвердження тексту підручника чи розповіді вчителя.

Групову роботу використано при вивченні теми «Духовні цінності українців. Церковне життя на початку XX століття». Учні класу об’єднуються в три групи. Кожна група працює над завданнями:

1. Церква в Галичині.

2. Церковне життя на Буковині.

3. Закарпатська церква.

Після опрацювання матеріалу представник від кожної групи звітує про виконання роботи, даючи відповідь на запитання:



  • Як ви гадаєте, чому греко-католицька церква на початку XX століття стала захисницею національних інтересів українців?

  • Якою була роль православної церкви на Буковині?

  • Які поступки владі робила частина греко-католицьких священників у Закарпатті?

  • Як ви вважаєте, чому угорська влада чинила опір церковному об’єднанню Закарпаття з Галичиною?

В 10-11 класах учні використовують історичні джерела для складання портретів історичних осіб, доводять закономірність зв’язків між процесами формування індустріального суспільства та піднесенням національно-визвольного руху, формуванням національної свідомості і розвитком культури.

З розширенням інформаційного простору виникла проблема великого впливу на учнів різних інтерпретацій, тлумачень, трактувань історичних подій і процесів, з якими вони зустрічаються на сторінках преси, телебаченні, у кіно. Щоб протистояти такому впливу я розвиваю в учнів уміння аналізувати різні погляди на історичні події, критично ставитися до них, спонукаю в учнів вміння виробляти власну позицію,навчаю аргументувати свій вибір.



Формування громадянської свідомості неможливе без використання краєзнавчого матеріалу. На уроках залучаю учнів до вивчення історії рідного краю, мандруємо визначними місцями рідного міста, збираємо матеріали для участі в різноманітних краєзнавчих конкурсах. Такий вид роботи розвиває пізнавальний інтерес, усвідомлення важливості і корисності виконуваної роботи.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка