Комплекс навчально-модульних програм художньо-естетичного напряму школи-студії народного художнього колективу театру танцю



Скачати 381.29 Kb.
Дата конвертації09.03.2016
Розмір381.29 Kb.





Комплекс навчально-модульних програм

художньо-естетичного напряму

школи-студії народного художнього колективу

театру танцю «Юнона»

м. Запоріжжя

2014

Технологічна карта комплексу програм


Назва програми

Комплекс програм ШС НХК театру танцю «Юнона»

Автор

Творчий колектив педагогів школи-студії під редакцією художнього керівника Банах В.О.

Спрямованість

Художньо-естетична

Направленість освітньої діяльності

Театральне та хореографічне мистецтво

Тип програми

Адаптовані програми

Вид програми

Довгострокові, інтегровані

Статус програми

Погоджено: Протокол засідання науково-методичною радою ІАМЦ департаменту освіти і науки молоді і спорту ЗМР

від 27.05.2014 № 5

Затверджено: Наказ департаменту освіти і науки молоді і спорту ЗМР

від 19.06. 2014 № 288р



Тривалість навчання

3 роки – підготовче відділення,

10 років – школа-студія



Вік вихованців

4-17 років

Форма організації підсумкової атестації

Звітний концерт

Випускні іспити з видачею Свідоцтва позашкільної освіти по закінченню навчання




Пояснювальна записка до комплексу програм

Сьогодні суспільству потрібні творчі люди, які відповідають новим умовам життя, які сприятимуть його подальшому розвитку і вдосконаленню. Тому для формування особистості особливу важливість набувають: готовність до творчої діяльності; розвиток творчої самостійності; соціальна адаптація; здатність легко орієнтуватися у вирішенні творчих завдань; національна самосвідомість.

Основним засобом виховання цих якостей особистості є мистецтво, яке вкорінене в культурних традиціях і еволюціонує разом з розвитком технократичної цивілізації. При цьому різні види мистецтв окремо своїми власними засобами не можуть дати достатньо повну картину світу. Таку картину може дати тільки синтез мистецтв. Об'єднуючи художні засоби різних видів мистецтв в єдине ціле в освітньому процесі, створюється сприятливе середовище, яке сприяє активізації творчого потенціалу та самореалізації дитини.

На основі ідеї інтеграції таких видів мистецтва, як танець і театр, розроблено Комплекс програм школи-студії народного художнього колективу театру танцю «Юнона» художньо-естетичного спрямування.

Театр танцю має перевагу в порівнянні з можливостями окремих видів мистецтв. Об'єднавши художні засоби різних видів мистецтв, театр танцю виступає як важливий фактор гармонійного розвитку особистості, перетворення людини в суб'єкт саморозвитку.

Співпорядкування або домінування одного виду мистецтва над іншим, як способу їх синтезування в освітньому процесі розкриває педагогічні можливості:

- танцю, який як ніяке інше мистецтво, володіє величезними можливостями для повноцінного естетичного вдосконалення дитини, для його гармонійного духовного та фізичного розвитку;

- театру, який будучи моделлю поєднання індивідуальної та колективної творчості, допомагає дитині через гру досліджувати уявну реальність, виробити навик співіснування та взаємодії з однолітками і дорослим.

Саме синтез мистецтв в навчально-виховному процесі робить комплекс програм актуальним


Педагогічна спрямованість комплексу програм

Завдяки інтегративності, комплекс програм створює оптимальну систему для практичного художньо-естетичного виховання, формує моральні ідеали і духовні потреби дитини, розвиваючи його творчий потенціал.

Дана програма вирішує завдання по безперервній освіті дітей і підлітків через зв'язок зі шкільними дисциплінами і сприяє створенню єдиного освітнього простору:

• історія (вивчаються епохи, стиль, розробляються на цій основі варіанти костюмів);

• народознавство (історія рідного краю, традиції, фольклор);

• анатомія і фізіологія (будова, робота різних м'язів, внутрішніх органів);

• ОБЖД (охорона і гігієна здоров'я, поведінка в умовах поїздки, репетицій на сцені і в навчальному залі);

• музика (метроритмічний розвиток);

• фізична культура (додаткова рухова активність, вмілий розподіл дихання і м'язового навантаження, виховання легкості і витривалості) Крім цього:


  1. Ретельний добір постановочного матеріалу формує естетичний смак, а також привчає дітей до бережливого ставлення до спадщини культури.

  2. Розвиває комунікативні навички, визначає нові міжособистісні відносини, які засновані на довірі, взаємодопомозі та тісній співпраці.

  3. Виховання на традиціях колективу сприяє формуванню спадкоємності.

  4. Форми виховної роботи духовно-моральної, патріотичної, дозвільної спрямованості сприяють успішній соціалізації дітей, вихованню патріотизму, громадянськості, формуванню толерантності.

  5. Розвиває особистісні якості такі, як адаптивність. Якість, що дозволяє вихованцям легше проходити процес адаптації до нових соціальних умов, а також сприяє придбанню навичок самостійності, відповідальності за своє життя і життя інших.

  6. Форми естетичної спрямованості дозволяють дітям долучитися до зразків високого мистецтва акторів, танцорів, музикантів і т.д.

  7. Заняття хореографією і акторською майстерністю сприяють:

розвитку:

  • образного мислення і фантазії, дають гармонійний пластичний розвиток;

  • почуття ритму, вміння чути і розуміти музику, погоджувати з нею свої рухи.

формуванню:

  • культури здоров'я;

  • культури статури;

  • рухової культури.

тренують:

  • м'язову силу корпусу і ніг, пластику рук, грацію і виразність.

Новизна комплексу програм

Комплекс програм представляє собою дидактичну модель виховання естетичного смаку дітей та розвитку креативності через синтез мистецтв танцю і театру. Поліхудожній характер змісту комплексу програм розкривається в інтегративному підході до організації освітнього процесу:



  • освітні предмети, що розкривають зміст дисципліни майстерність актора (пантоміма, сценічний рух, сценічна дія, пластика, історія театру та костюму, народознавство) мають змістовне продовження в курсі хореографії, що оптимально дозволяє розкрити творчий потенціал особистості дитини;

  • освітній предмет народознавство являє собою синтез мистецтв народної творчості України (музична, ужитково-декоративна, усна народна творчість), що сприяє формуванню духовно-моральної особистості як носія і берегині національної культури України.


Теоретичною базою комплексу програм є теоретичні основи позашкільної освіти які закладені в педагогічних працях А. С. Макаренка, М. Бахтіна, О. Буткевича, С. Ф. Русової, С. О. Сірополка, В. О. Сухомлинського, С. Т. Шацького, М. Невади, Г. Іваниці та ін., сучасні концепції позашкільної освіти ( українських вчених - І. Д. Беха, А. Й. Капської, Б. С. Кобзаря, Ю. Д. Руденка, А. Й. Сиротенка, О. В. Сухомлинської, Т. І. Сущенко; зарубіжних вчених - В.О, Березіної, Г.П. Будакової, В.П. Голованова, О.Б. Евладової, А.В. Золотарьової, М. Б. Коваль), розвитку та соціального виховання учнів, їх творчої діяльності в позашкільних навчальних закладах (О. Г. Карпенко, І. М. Рябченко, В. О. Березіної, А. В. Золотарьової, Н. Т. Тверезовської, О. І. Баришевої, Н. Д. Пономарчук, О. С. Семенова, Н. В. Жемери, О. І. Рассказової, Н. Б. Дворцової, Т. І. Чернігівець, Л. В. Цвєткової).

Комплекс програм спирається на технології, які розроблені в класичному танці – І. Антиповою, Г. Березовою, А. Вагановою, Є.Валукіною, М.Васильєвою-Рождєствєнською, С.Філатовою, А.Шульгіною; народно-сценічному танці - К.Ю. Василенко, В.М. Верховинецєм, А.І. Гуменюком, Т.С. Ткаченко, джаз-модерн танці - В. Д. Конен, Н. Е. Шереметьєвська, В. Ю. Нікітін, Д. І. Шаріков, майстерності актора – праці К. С. Станіславського, В. С. Фролова, М. Чехова, А. Ефроса, М. Абалкіна,В. Віленкіна, С. Гіппіус, П. Єршова, біомеханіка В. Мейерхольда, театральній педагогіці - М. Розенштейном, В.Ц. Абрамяном, П.В. Галаховою, З. Копець, Ю. Рубіною, В. Ширяєвою.


Основоположні принципи навчання:

індивідуалізації та диференціації навчання передбачає розвиток вихованця відповідно до його схильностей, можливостей та інтересів, здійснюється підбір індивідуальних завдань;

культуровідповідності, який розкриває картину світу, передбачає нерозривний зв'язок виховання з культурними надбаннями людства і свого народу, зокрема із знаннями про загальнолюдські багатства в царині духовної та матеріальної культури, про особливості розвитку і становлення національної культури та її взаємозв'язки із загальнолюдською; знаннями історії свого народу, його культури; забезпеченням духовної єдності і спадкоємності поколінь;

єдності гуманізації та демократизації передбачає забезпечення права на свободу, щастя, розвиток здібностей кожної дитини та її підготовку до життя в суспільстві;

стабільності і опори на виховні та освітні традиції закладу та міста - колектив активно бере участь у традиційних заходах Центру молоді та школярів і м. Запоріжжя;

наочності, який передбачає використання при навчанні комплексу засобів і прийомів (особиста демонстрація прийомів, відео- та фотоматеріали, словесний опис нового прийому з посиланням на раніше вивчені і т.п.);

систематичності. Передбачає розучування елементів, регулярне вдосконалення техніки елементів і вивчення нових елементів для розширення активного арсеналу прийомів, чергування роботи і відпочинку в процесі навчання з метою збереження працездатності і активності вихованців;

оптимізму і віри в сили і творчі здібності дитини - взаємини з вихованцем будуються на оптимізмі і вірі в його творчі здібності і сили. Моделювання ситуації успіху;

співпраці - активна взаємодія дітей, педагогів, батьків, яка заснована на взаємопідтримці, взаємодопомозі;

активності та відповідальності при постановці концертного номеру, вистави або при створенні індивідуального сценічного образу «маленькі» актори вносять свої пропозиції, ведуть самостійний пошук виразних засобів, беруть активну участь, усвідомлюючи сенс діяльності. Участь різновікових груп дітей у підготовці загального концертного номера чи вистави дозволяє отримати колосальний досвід міжособистісних відносин, закріплює ціннісні та поведінкові установки, такі як турбота, відповідальність, самоконтроль, увага і т. п.

Мета комплексу програм: Створення умов для формування компетентної, конкурентоспроможної творчої особистості через розвиток духовних і фізичних якостей дитини засобами театрально-хореографічного мистецтва.       

Завдання програми:

навчальні:

  • познайомити з історією театру і танцю, видами та жанрами театрального і хореографічного мистецтва;

  • долучити дітей до витоків культури і мистецтва через творчу діяльність;

  • сприяти формуванню індивідуального художнього образу засобами хореографічної мови і акторської майстерності.

розвиваючі:

  • розвивати музичний слух, пластичну культуру;

  • розвивати творчі здібності;

  • сформувати навик дії в сценічному просторі.

виховні:

  • виховати дбайливе і шанобливе ставлення до культурних цінностей;

  • сформувати здатність ставити мету і знаходити шляхи до її досягнення;

  • сприяти становленню соціально-активної творчої особистості.

Термін реалізації комплексу програм:

на підготовчому відділенні – 3 роки;

в школі – студії 10 років.

Довгостроковість освоєння комплексу програм визначається:


  • поступовим характером формування фізичного апарату дитини і у зв'язку з цим поступовим ускладненням освітньої програми;

  • процесами психічного розвитку дитини;

  • великим обсягом матеріалу, багатопредметністю; груповим характером освоєння освітніх програм. 

Набір в школу-студію здійснюється на добровільній основі, Основний набір вихованців в колектив проводиться з 4-х річного віку згідно Положення про школу-студію, затвердженого рішенням Педагогічної ради КРЦМтаШ, (протокол N 3 від 10.01.2012 ).

При прийомі пред'являються: заява від батьків або осіб які їх замінюють (опікуни, прийомні батьки), медична довідка про стан здоров'я дитини і відсутності протипоказань до занять танцями, ксерокопія свідоцтва про народження дитини.

Комплектування навчальних груп здійснюється у вересні.

Рівні навчання

Навчання на підготовчому відділенні триває протягом 3 років і реалізується за рівнями:



1 – початковий

  • 1 рік навчання (1 підготовча група) – діти віком 4-5 років

  • 2 рік навчання (2 підготовча група) – діти віком 5-6 років

2 – основний (поглиблений)

  • 1 рік навчання (3 підготовча група) – діти віком 6-7 років

В школі-студії навчання триває протягом 10 років з дітьми, які мають нахили до театральної і хореографічної діяльності і реалізується за трьома рівнями:

1 – початковий (молодший склад студії)

  • 1 рік навчання (1 клас) – діти віком 6-8 років

  • 2 рік навчання (2 клас) – діти віком 7-9 років

2 – основний (поглиблений)

  • 1 рік навчання (3 клас) – діти віком 8-10 років

середній склад студії

  • 2 рік навчання (4 клас) – діти віком 9-11 років

  • 3 рік навчання (5 клас) – діти віком 10-12 років

  • 4 рік навчання (6 клас) – діти віком 11-13 років

3 – вищий (креативний)

  • 1 рік навчання (7 клас) – діти віком 12-14 років

старший склад студії

  • 2 рік навчання (8 клас) – підлітки віком 13-15 років

  • 3 рік навчання (9 клас) – підлітки віком 14-16 років

  • 4 рік навчання (10 клас) – підлітки віком 15-17 років


Основні етапи засвоєння Комплексу програм:



Підготовчий склад

І етап – підготовчий «Перші сходинки»

Вік дітей 4-7 років. Тривалість навчання – 3 роки.

Основна форма роботи – навчальне заняття. Тривалість одного заняття -30 хвилин.

В проведенні занять використовуються форми індивідуальної та колективної роботи. Деякі завдання вимагають об'єднання дітей в підгрупи.

У віці 4-5 років відбувається розвиток довільних і вольових якостей, зміцнюється кістково-м'язова система, поліпшується координація рухів, що дозволяє дитині цілеспрямовано долати певні труднощі, специфічні для хореографії. У даному віці дитина ідеально підходить для початку близького знайомства зі світом танцю. Дитина відчуває себе розкуто і без сорому може навчатися музиці, пластиці і ритму.

До 6-7 років дитина досягає зазвичай половини довжини тіла дорослої людини. Вона стає здатною здійснювати практично всі фізичні дії. Помітно посилюється регулююча функція кори - дитина стає здатною до елементарної інтелектуальної діяльності. Психіка дошкільника відрізняється підвищеною сприйнятливістю до навчального впливу, відбувається вулканообразний сплеск пізнавальної потреби. Буде цілком природно скористатися цими особливостями віку і приступити до вивчення основ акторської майстерності.



Основні завдання навчання на даному етапі:

  • розвиток емоційної сфери дитини;

  • розвиток музичного слуху і почуття ритму;

  • сприяти освоєнню найпростіших музичних і хореографічних ритмів розміром 2/4, 4/4, 3/4;

  • розвиток слухо-рухової координації;

  • навчання простим танцювальним рухам;

  • розвиток стійкості довільної уваги;

  • виховання вміння діяти спільно, погоджуючи свої дії з діями інших;

  • розвиток комунікативних здібностей;

  • сприяти формуванню культури спілкування;

  • розвиток здібності концентрувати увагу;

  • розвиток образного, логічного, моторного, емоційного видів пам'яті;

  • розвиток здібності чути, розуміти і правильно виконувати завдання;

  • знайомство дітей з світом театру;

  • сприяти розвитку фантазії, уяви, спостережливості;

  • вивчення «мови» жесту, міміки;

  • постановка корпусу, розучування основних позицій ніг, рук;

  • сприяти розвитку самостійності та ініціативності дітей;

  • підводити до виразного виконання танцювальних, ігрових образів.


Молодший склад

II етап – орієнтуючий - «Юні чарівники»

Вік 7-10 років. Тривалість навчання – 3 роки.

Основна форма роботи – навчальне заняття. Тривалість одного заняття -45 хвилин.

В проведенні занять використовуються форми індивідуальної та колективної роботи. Деякі завдання вимагають об'єднання дітей в підгрупи.

Молодший шкільний вік характеризується відносно спокійним і рівномірним фізичним розвитком: зріст, вага, м'язова сила і витривалість. Кісткова система перебуває в стадії формування, тому для гармонійного розвитку дитині необхідно регулювати фізичні навантаження на різні групи м'язів.

Дітям цього віку властива ініціатива. Вони чуйні, активні в громадській діяльності, з ентузіазмом займаються мистецтвом, творчістю.



Основні завдання:

  • розвиток ритмічного і емоційно-дієвого зв'язку музики і танцю, вміння сприймати тему-мелодію, інтонації музичної теми;

  • розвиток пам'яті, уваги, логічного мислення, образного сприйняття;

  • розвиток рухового апарату, вдосконалення моторики, координації рухів;

  • постановка корпусу, ніг, рук, голови;

  • освоєння основних елементів класичного танцю, джаз танцю, вправи народно-сценічного танцю;

  • формування навичок спілкування, співпереживання, контактності, доброзичливості, взаємоповаги;

  • формування системи умінь і навичок орієнтації в тривимірному просторі;

  • знайомство з законами вибудовування найпростішої сценічної дії;

  • розвиток пам'яті (моторна, музична, слухова, зорова, пропріоцептивна, кінестетична);

  • розвиток сценічної уваги;

  • розвиток уміння відчувати і проживати заданий образ;

  • сприяти формуванню стійкої мотивації до пізнавальної діяльності;

  • активізувати уяву і творчу фантазію;

  • виявлення і розвиток індивідуальних здібностей;

  • підготовка для самостійної роботи по створенню сценічного образу за допомогою виразних засобів хореографічного мистецтва та акторської майстерності.



Середній склад

Основна форма роботи – навчальне заняття. Тривалість одного заняття -45 хвилин.

В проведенні занять використовуються форми індивідуальної та колективної роботи. Деякі завдання вимагають об'єднання дітей в підгрупи.

III етап - початкова спеціалізована підготовка «Сходинки творчості»

Вік 10-12 років. Тривалість навчання – 2 роки.

Це сприятливий період для розвитку багатьох рис особистості, таких як пізнавальна активність, допитливість, тощо.

Радикальні зрушення в соціальному розвитку відбуваються саме в 10 років, коли з’являється потреба у визначенні свого місця в соціумі, отриманні суспільного визначення. Це потребує уваги до індивідуального розвитку дитини, допомоги з боку дорослих у самовдосконаленні.

10 років знаменує кінець дитинства, період, що безпосередньо передує підлітковому. У цей час діти, в основному, врівноважені, спокійні, вони відкрито і довірливо відносяться до дорослих, визнають їхній авторитет, чекають від педагогів, батьків, інших дорослих допомоги і підтримки. Це відкриває великі можливості з погляду виховних впливів.

Основні задачі розвитку:



  • оволодіння базовими навичками й уміннями в театральній і хореографічній діяльності;

  • розвиток навчальної мотивації, формування інтересів;

  • розвиток навичок співробітництва з однолітками, вміння змагатися з іншими, правильно і різнобічно порівнювати свої результати з успіхами інших;

  • формування вміння домагатися успіху і правильно ставитися до власних успіхів і невдач, розвиток упевненості в собі;

  • формування уявлення про себе як про успішну людину з великими можливостями розвитку.

У цей час у вихованців дуже сильно виражене емоційне ставлення до навчального предмету. Дослідження показують, що практично всі вихованці цього віку вважають себе здібними до танцю, музики чи акторської майстерності, часто критерієм такої оцінки служить не реальна успішність з цього предмета, а суб’єктивне ставлення до нього. Така оцінка власних можливостей створює сприятливі умови для розвитку здібностей, умінь, інтересів дитини. Тому важливим є те, щоб заняття викликали в десятирічного вихованця позитивні переживання.

Найбільш важливим є орієнтація дітей на вироблення об’єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і удосконалення.



IV етап – самовизначення і індивідуальність

Вік 12-14 років. Тривалість навчання – 2 роки.

Отроцтво, підлітковий вік – новий якісний етап у становленні людини. Найхарактернішими рисами його є: з точки зору фізіології - статеве дозрівання, психології – особистісна самосвідомість, свідомий вияв індивідуальності.

Підлітковий вік характеризується швидким, нерівномірним ростом і розвитком організму. Відбувається ствердіння скелета, вдосконалюється м'язова система. Нервова система підлітка ще не зовсім готова витримати сильні, тривалі подразники, часто перебуває під їх впливом у стані загальмованості або сильного збудження.

У ранньому підлітковому віці активно йде процес пізнавального розвитку: здатність мислити логічно, займатися теоретичними роздумами та самоаналізом. Основним чинником розвитку підлітка є його власна соціальна активність, спрямована на засвоєння важливих для нього зразків поведінки і цінностей, на побудову стосунків з дорослими, ровесниками. Підлітки включаються у різні види суспільно корисної діяльності, що розширює сферу їхнього спілкування, можливості засвоєння соціальних цінностей, сприяє формуванню моральних якостей особистості.

Для підлітка характерна зміна ставлення до дорослих. Він починає критичніше оцінювати їх слова і вчинки, аналізувати поведінку, стосунки, соціальну позицію. Однак вимоги підлітка до дорослого є дещо суперечливими. Він прагне самостійності, протестує проти опіки, контролю, недовіри, відчуваючи водночас тривогу і ляк за необхідності долати проблеми, сподівається на допомогу і підтримку дорослого, але не завжди відверто зізнається в цьому. Важливе значення для підлітка має спільна діяльність із дорослими, організована на основі єдності інтересів, захоплень.

У цьому віці найчастіше виникають первинні професійні інтереси. Дітей підліткового віку відрізняє підвищена пізнавальна та творча активність, що стимулює їх до придбання нових знань, розвитку вмінь.

На цьому етапі збільшується кількість індивідуальних та групових занять.



Основні завдання:

  • освоєння абетки класичного, народно-сценічного, джаз танцю;

  • розвиток виворотності, гнучкості, стійкості, чіткої координації;

  • розвиток витривалості, сили;

  • виховання вільного володіння корпусом, рухами голови, рук;

  • розвиток емоційного співпереживання музичного твору;

  • виховання музично-образного мислення;

  • виховання пластичної виразності;

  • розвиток музично-пластичної гнучкості тіла;

  • виховання акторської культури;

  • сприяння формуванню сценічної культури та виконавської культури;

  • знайомство з основними законами драматургії;

  • розвиток уміння діяти в запропонованих обставинах;

  • сприяння розвитку навику відтворення образів дійсності, вміння створювати художню модель дійсності;

  • сприяння розвитку вміння самостійно шукати виразні засоби для втілення заданого образу;

  • сприяння розвитку вміння шукати індивідуальний сценічний образ;

  • виховання самоконтролю і свободи дій;

  • виховання почуття пози;

  • формування культури спілкування, уміння побудови міжособистісних відносин;

  • виховання коректної оцінки власних вчинків і вчинків інших;

  • сприяння вмінню діяти в нестандартних ситуаціях;

  • формування уявлення про різноманітність театрів і різних театральних професій;

  • знайомство з історією, культурною спадщиною рідного краю та України;

  • розвиток емоційно - ціннісного ставлення до світу;

  • освоєння професійної термінології.


Старший склад

V етап – поглиблена підготовка

Вік дітей 14 – 17 років. Тривалість навчання – 3 роки.

Основна форма роботи – навчальне заняття. Тривалість одного заняття -45 хвилин.

В проведенні занять використовуються форми індивідуальної та колективної роботи. Деякі завдання вимагають об'єднання дітей в підгрупи.

Підлітковий вік - це вік специфічних психологічних контрастів. На третій стадії пубертатного розвитку об'ємна швидкість кровотоку збільшується і відповідно відзначається деяке зростання фізичних та інтелектуальних можливостей.

Підлітків, в цей час, характеризує імпульсивність, емоційність, чутливість, критичний склад розуму. Всі ці якості роблять підлітків соціально рухомою частиною суспільства. Розвивається центрострімка орієнтація, спрямована на творення внутрішнього світу самої дитини. Одночасно підліток намагається знайти своє місце в навколишньому середовищі, прагне брати на себе самостійне вирішення питань.

Підліток прагне до активної дії в галузі мистецтва. Мотивом художньої діяльності підлітка є самоствердження.

Основні завдання:


  • розвиток уміння орієнтуватися в новій нестандартній ситуації;

  • розвиток уміння планувати етапи своєї діяльності;

  • розвиток уміння займатися пошуковою діяльністю;

  • розвиток уміння побудови сценічної дії власного персонажа в невеликому відрізку сценічного часу;

  • розширення знань у галузі сучасної хореографії;

  • вивчення методики виконання елементів класичного екзерсису, елементів народно-сценічного, джаз - модерну, історико-побутового танців;

  • розвиток вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки;

  • розвиток вміння доводити почату справу до кінця і домагатися результатів;

  • розвиток вміння розуміти необхідність тієї чи іншої інформації для своєї діяльності;

  • розширення знання про специфіку сценічної дії;

  • формування індивідуальної манери руху;

  • розвиток уміння мислити хореографічними образами через асоціації, уяву, аналогії

Форми, види та структура занять

Педагогічний процес у школі-студії носить неформальний характер, він ближче до природних основ спілкування, діалогу з педагогом, старшими дітьми, однолітками. Вся робота спрямована на те, щоб дитина була затребувана у творчій роботі школи - студії, брала участь у концертах, виставах, святах. Підвищення ефективності й результативності навчання залежить від систематичності занять і від уміння правильно вибудовувати навчальні заняття.



Типи занять:

- заняття засвоєння нового матеріалу (нових знань, умінь, навичок);

- формування практичних умінь та навичок;

- застосування вмінь та навичок;

- узагальнення;

- контрольне (підсумкове);

- комбіноване.

Для ефективної роботи дитячого колективу й досягнення високого творчого результату комплексом програм передбачені наступні форми організації навчальної діяльності:



колективна форма (така форма застосовується для проведення зведених репетицій, ансамблів, постановок вистав, танців, де, наприклад, задіяні кілька вікових груп);

індивідуальна форма (робота із виконавцями головних ролей, солістами, найбільш обдарованими дітьми; така форма також необхідна для роботи над сценічною мовою, роботою над роллю, для дітей, які не засвоїли пройдений матеріал з дітьми, що відстають);

групова форма (групи (класи) формуються з урахуванням віку дітей, також можуть різнитися за половою ознакою, група може нараховувати від 10 до 15 дітей. Група може складатися з учасників вистави чи епізоду, свята, якого-небудь танцю або етюду. Це - основна форма організації занять в школі-студії. Найчастіше - це комплексне заняття, яке включає вивчення нового матеріалу, повторення вивченого, а також творчі завдання і імпровізація.

Комплексом програм передбачені основні форми занять: репетиційні; постановочні; інформаційні (бесіда, лекція), практичні заняття.



Репетиційні заняття (репетиція від лат. repetitio - повторення) - основна форма підготовки (під керівництвом педагога) вистав, концертних програм, окремих номерів, сцен шляхом багаторазових повторень (цілком і частинами). Програмами комплексу передбачені обов’язкові зведені репетиції, ансамблева робота.

Постановочні заняття - творчий процес створення етюдів, композицій, танцю, вистави, здійснюється постановником (вихованцем чи педагогом) особисто або разом з іншими педагогами, костюмером, балетмейстером.

Інформаційне заняття передбачає бесіди, лекції, відео-перегляди, захист творчих проектів.

Практичне заняття - ( від грецького praktikos - діяльний, активний), матеріальна, цілеспрямована діяльність людей. Навчальний процес відбувається за умов постійної активної взаємодії всіх вихованців. Це співнавчання, взаємонавчання, вихованець і педагог - рівноправні суб'єкти навчання

З метою забезпечення якості навчання за програмою також використовуються наступні форми роботи:



  • тренаж, тренінг;

  • самостійна робота;

  • інтегроване заняття;

  • залік;

  • семінар, захист проектів;

  • перегляд і обговорення вистав, концертних програм хореографічних колективів, відеозаписів;

  • тестування, анкетування;

  • діагностика.

У навчальній діяльності доцільно використовувати і такі види занять як: майстер-клас, змагання, театралізоване заняття, імпровізація, взаємонавчання вихованців, бесіда, відео-урок, творчий звіт, салон, мандрівка, конкурс, рольова гра, концерт (академ-концерт), екскурсія, вікторина, колективне відвідування концертів, спектаклів, масових заходів.
Прогнозовані результати
Щаблі розвитку ключових життєвих компетентностей.

Важливим результатом педагогічної діяльності стає не просто багаж набутих знань, бо в реальному житті затребувані не наявність знань, а вміння застосовувати знання, здатності виконувати певні функції, вирішувати життєві і професійні завдання.

Компетентність включає в себе як змістовний (знання), так і процесуальний (уміння) компонент. Відповідно до поділу змісту навчання у школі-студії розрізняють компетенції ключові, міжпредметні і предметні:

Предметні компетенції формуються в рамках навчальних предметів і забезпечують готовність до застосування знань з конкретного предмету.

Міжпредметні компетенції визначають готовність і здатність вихованця комплексно застосовувати знання декількох навчальних дисциплін.

Значущим умовою формування міжпредметних компетенцій є набутий досвід застосування знань у практичній діяльності, що моделює майбутню професійну діяльність, де необхідне застосування комплексних, міжпредметних знань.

Ключові компетенції, що відносяться до загального вмісту освіти, визначають успішну соціалізацію вихованця.

Слідуючи логіці розвитку дитини формування ключових компетентностей вихованців передбачається по наступним щаблям:



Перший щабель (вік дітей 5-9 років). Формується базова культура і базова освіта. Це перше знайомство дитини з школою-студією.

Другий щабель (вік дітей 9-14 лет). Формуються здібності дитини до театральної та хореографічної діяльності. Вихованці набувають знань про оточуючий світ через навчальну та творчу діяльність. Йде освоєння предметних компетенцій, які спрямовані на пізнання і формування навичок в театральній і хореографічній діяльності, формування умінь брати участь в колективній діяльності. Тобто відбувається формування профільних предметних компетенцій, які є фундаментом розвитку ключових.

Третій щабель (вік дітей 14 – 16 років) відбувається розвиток ключових компетентностей: пізнавальних, комунікативних, творчих, креативних, соціальних, здоров'язберігаючих на основі реалізації предметних компетенцій. Дитячий творчий колектив перетворюється в активне мікросередовище самоосвіти і самовиховання.

Четвертий щабель (вік дітей 16-17 років). Оволодіння культурою, розвиток загальних компетенцій: адаптації, соціалізації, інтеграції в соціум, самореалізація особистості на основі реализації ключових і предметно – діяльних компетенцій. Розвиток навичок якості особистості, які дозволяють побудувати професійну кар'єру.

По закінченню навчання у вихованців будуть сформовані наступні ключові життєві компетентності:



Навчально-пізнавальні компетентності: вміння здійснювати планування, рефлексію, самооцінку своєї навчально-пізнавальної діяльності; уміння спостерігати, задавати питання щодо явищ, які спостерігаються; позначати своє розуміння або нерозуміння проблеми, яка досліджується; наявність досвіду сприйняття картини світу.

Практичні компетентності: уміння ставити мету і організовувати її досягнення, пояснювати свою мету; вміння формулювати власні ціннісні орієнтири, здійснювати вибір індивідуальної освітньої траєкторії: предметів, для вивчення, сфер діяльності; розуміння єдності форми й змісту мистецтва.

Творчі компетентності: уміння створювати власний творчий продукт; уміння обирати шляхи і способи організації вільного часу, які культурно і духовно збагачують особистість; мати осмислене відношення до вистави, танцю як до художніх творів; мати правдивість і щирість у передачі образу, шляхетність манери виконання; музикальність і виразність; уміння емоційного сприйняття театрального і хореографічного мистецтва.

Рівень естетичного розвитку дітей визначає активність у прояві дітьми творчої компетентності, з іншого боку творча компетентність активізує процеси естетичного виховання особистості. В зв’язку з цим творчу компетентність та авторську позицію дитини в художньо-естетичній діяльності розглядаємо і як систему її відношень до різних видів мистецтва, і як установку на естетико-перетворюючу діяльність за законами краси, і як реалізацію власного соціально-культурного досвіду в творчому продукті, що володіє новизною та унікальністю.



Соціальні компетентності: наявність моральної вихованості, що визначається в поведінці в колективі, у працьовитості, взаємодопомозі й доброзичливості; уміння взаємодіяти з учасниками процесу підготовки та виконання театральної вистави або концертного номеру;

Комунікативні компетентності: володіння способами взаємодії з оточуючими, вміння ставити запитання, коректно вести навчальний діалог; володіння прийомами дій в ситуаціях спілкування, уміння шукати і знаходити компроміси; наявність позитивних навичок спілкування в полікультурному суспільстві, заснованих на знанні історичних коренів і традицій різних національних спільнот і соціальних груп.

До структури міжпредметних компетентностей входять:



  • знання, уміння, навички;

  • досвід застосування знань з однієї дисципліни при вивченні інших;

  • розуміння необхідності та можливості комплексно застосовувати знання з різних дисциплін у професійній діяльності.

Сформовані компетентності у предметних областях за результатами освоєння комплексу програм надані у комплексних модульних програмах «Світ танцю» та «Світ театру», а сформовані предметні компетентності надані в програмах з навчальних предметів.

Вимоги до рівня підготовки випускників за видами діяльності та рівня засвоєння комплексу програм надані у додатках.



Модель творчої компетентності випускника:

  • особистість із сформованим ціннісним ставленням до мистецтва та культурних надбань українського народу, рідного краю та світових культурних цінностей;

  • особистість, здатна до самореалізації в соціумі засобами мистецтва;

  • особистість із сформованими художньо-естетичними почуттями та культурою;

  • особистість із розвиненою емоційно-почуттєвою сферою;

  • особистість із розвиненим вмінням розуміти, сприймати твори мистецтва;

  • особистість із сформованим вмінням орієнтуватися в різноманітних мистецьких напрямах, стилях, жанрах тощо;

  • особистість, здатна до професійного самовизначення.


Система контроля результативности программы

Комплексом програм передбачено спостереження і контроль за розвитком особистості вихованців, які здійснюються педагогами в процесі педагогічного моніторингу. Моніторинг освітнього процесу проводиться на протязі всього терміну навчання за трьома напрямками: розвиток, виховання, навчання.

Педагогічний моніторинг має мотивуючу, стимулюючу, заохочувальну, розвивальну, корекційну та навчальні функції.

В якості педагогічного моніторингу комплексом програм передбачені наступні види контролю: вступний, поточний, систематичний, тематичний, проміжний, підсумковий.



Діагностичний інструментарій: бесіди з батьками та дітьми, педагогічне спостереження, тестування, анкетування, виконання вправ.

Вступний. Під час вступу до школи-студії проводиться вступна діагностика дитини. Мета: визначити базову фізичну підготовленість дитини, мотивацію, особливості емоційної, психологічної сфери учнів, рівень морального розвитку.

Способи діагностики, які використовуються: анкетування, педагогічне спостереження за діями дітей у звичайній обстановці і в спеціально організованій ситуації, виконання спеціальних вправ. Результати спостережень фіксуються в зведених таблицях з педагогічної діагностики, служать основою планування і організації занять і дозвіллєвих заходів.



Поточний контроль проводиться на кожному занятті у формі педагогічного спостереження. Відстежується стан кожної дитини за жестами, мімікою, ступенем виконання пред'явлених вимог.

Факти спостереження фіксуються педагогом візуально, запам'ятовуються, аналізуються і служать для прийняття рішень про подальші дії (повторити пояснення чи рухи, прокоментувати, звернути увагу, змінити навантаження, організувати відпочинок).



Систематичний контроль (за підсумками заняття) здійснюється з метою виявлення рівня засвоєння матеріалу, при цьому об'єктом контролю є: правильність виконання, технічність, активність, рівень фізичного навантаження. Формами контролю є: перегляд, аналіз виконаного завдання. За підсумками заняття можливе виставлення оцінки за 12 бальною шкалою.

Тематичний контроль відбувається після вивчення основних розділів програми протягом усього періоду навчання. Особлива увага звертається на знання теоретичної частини і вміння застосовувати набуті знання на практиці. Форма контролю – залікове заняття. До оцінювання додається аналіз засвоєння теоретичного й практичного матеріалу (проговорюється педагогом вихованцеві уголос).
Проміжний контроль здійснюється за підсумками першого півріччя (листопад-грудень) та наприкінці навчального року (квітень – травень). Відстежується якість і рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей, рівень морального розвитку. Оцінюється правильність виконання, технічність, активність, рівень фізичного навантаження, знання теоретичної й практичної частини.

Форми контролю – відкрите контрольне заняття, тестування, залік, творчий показ, іспит, академічний концерт.

Наприкінці кожного навчального року театр-танцю представляє концертну програму чи музично-хореографічну виставу, яка також є результатом виконання навчальної програми за навчальний рік.

Форми діагностики: педагогічне спостереження, аналіз виступів, бесіди з батьками і вихованцями. Факти спостереження також фіксуються педагогами, результати виводяться у вигляді графіків і діаграм. При необхідності складається план коректувальною роботи педагога з вихованцями.



Підсумковий контроль здійснюється по закінченню кожного ступеню навчання з метою виявлення рівня засвоєння вихованцями змісту комплексу програм, змін в розвитку творчих здібностей та сформованих компетентностей за даний період навчання.

Форми контролю: відкриті контрольні заняття, підсумкові теоретичні завдання, творчі звіти та покази творчих лабораторних робіт (творчі проекти). Навчання у випускному (10 класі) старшого складу завершується кваліфікаційними іспитами.

Перевірка засвоєння програмного матеріалу проводиться за усіма напрямками програми, результати фіксуються в залікових відомостях і в журналах.

Критерії оцінювання знань, вмінь та навичок вихованців за предметами надані у додатках до кожного модуля або програми з предмету.

Форми контролю сформованості життєвих та предметних компетентностей - діагностичне анкетування, педагогічне спостереження.

Нетрадиційні форми проведення підсумкових занять

1. «Конкурс акторської майстерності» - творчі змагання, де проходять конкурси на краще виконання вправ тренінгу, скоромовок, етюдів та сюрпризів. Вихованець потрапляє в ситуацію, де все залежить від його грамотності, гнучкості, уяви, здатності швидко орієнтуватися, виявляється стійкість в навчанні.

2. «Посвята в артисти», «Посвята в танцори» - урочисті театралізовані програми, де молодші вихованці можуть пройти ряд випробувань, для того, щоб їх «посвятили в артисти чи в танцори». Ця форма проведення підсумкового заняття сприяє зацікавленості дітей у навчанні. Урочистість створює особливі, незабутні відчуття, які стимулюють дітей на подальшу роботу.

Можливо залучення в якості ведучих, вихованців старших складів, які вже мають певний досвід. Вони являються наочним прикладом того, яких успіхів можна домогтися надалі.

3. «Творчий показ» - завершальний етап річного навчання. Тут можуть бути представлені колективні етюди, театралізації різних свят, уривки з п'єс, оповідань або постановка маленької п'єси хвилин на 10-15, де вихованці представляють свої здібності з оволодіння органічною дією в запропонованих обставинах.

Також формами підсумкового контролю є участь вихованців у концертних програмах, фестивалях, конкурсах, а також у виставах і мюзиклах.



Придбані вихованцями знання, спеціальні уміння, і навички на рівні практичного застосування передбачають досягнення високих результатів освіченості, компетентності в даному виді діяльності в галузі театрально-хореографічного та музичного мистецтва.

Результативність засвоєння програми відстежується:

  • на підсумкових заняттях;

  • в участі дітей у концертах, святкових програмах, виставах, конкурсах і фестивалях.


Методичне забезпечення комплексу програм

В комплексі програм використовуються педагогічні технології, які спрямовані на розвиток індивідуальних творчих здібностей, самопізнання і саморозвиток:

  • Ігрові педагогічні технології. Для вихованців підготовчого відділення та молодшого складу гра є провідною діяльністю, в процесі якої відбувається психологічний розвиток особистості дитини. Гра для дитини - це навчання, праця і пізнання навколишнього світу.

  • Технологія проблемного навчання. В організації освітнього процесу створюється проблемна, суперечлива ситуація, що стимулює дітей на активну самостійну діяльність по її вирішенню. Ця технологія сприяє розвитку творчого мислення у вихованців.

  • Технологія індивідуалізації навчання. Через вивчення індивідуальних і особистісних особливостей дитини вибудовується навчальний процес, розробляються індивідуальні освітні маршрути для дітей з ознаками обдарованості.

  • Технологія рівневої диференціації Через створення портфоліо колективу (групи, класу) і індивідуального портфоліо дитини

  • Технологія модельного навчання. Диференціюючи завдання, навантаження з урахуванням інтересів і можливостей як окремих виконавців так і груп створюються концертні проекти малої форми і сольні партії.

  • Технологія колективно-творчої діяльності. Застосовується у віці 7-10 років і широко використовується на наступних етапах навчання й розвитку дітей.

  • Технологія навчання в співробітництві. Створюються умови для взаємодопомоги та індивідуальної підтримки.

  • Технологія імітаційно-моделюючого навчання. У сюжетно-рольовій грі моделюється реальна життєва ситуація зміст якої пов'язано з вивченням навчального матеріалу а також проблему яку належить вирішити в процесі гри.

  • Здоров’язберігаючі технології.

Реалізуюються через:

  • регулювання навантажень (комплексів вправ, ігор) по основним частинам заняття, з обов'язковим урахуванням вікових особливостей, стану здоров'я, особливостей розвитку;

  • створення на занятті позитивного емоційного клімату;

  • мотивація на здоровий спосіб життя (особистий приклад педагогів, програми, бесіди про важливість ведення здорового способу життя, перегляд відеофільмів та ін.).

Дані технології містять у собі серію педагогічних прийомів наприклад, таких як:

- «Прийом образності жестів» - діти втілюють у жестах і рухах образи тварин, птахів, в різних ситуаціях, запропонованих обставинах. Завдяки цьому прийому дитина цілком занурюється в створюваний хореографічний, казковий чи музичний образ: відображається індивідуальність і неповторність сприйняття, творча оригінальність втілення образу в жесті.

- Прийом «Музично-рухові загадки» - вони допомагають створити спеціальні ігрові ситуації.   Вдало знайдені рішення образу в жесті, позі або рухах є підсумком певного етапу танцювально- чи музично-пошукової самодіяльності дитини і вираження її творчої індивідуальності.

Методи навчання

  • Словесні

  • Наочні

  • Практичні

  • Метод проблемного навчання

  • Проблемно-пошуковий

2. Методи стимулювання і мотивації:

  • Методи стимулювання інтересу до навчання

  • Методи стимулювання обов'язку й відповідальності

3. Методи самостійної пізнавальної діяльності вихованців

Вибір методів навчання визначається з урахуванням можливостей вихованців, вікових та психофізіологічних особливостей дітей, з урахуванням специфіки діяльності.

Виховна робота в школі-студії є органічною складовою педагогічної діяльності педагогів, інтегрованої в загальний процес навчання і розвитку вихованців колективу. Виховна робота спрямована на створення умов для розвитку особистості. Особистості яка здатна бачити і розуміти навколишній світ, орієнтуватися в ньому, усвідомлювати свою роль і призначення, яка готова до перетворень в соціальному середовищі, яка прагне до інноваційної діяльності, яка є творчою особистістю, що володіє ключовими компетенціями.

Виховна робота спирається на концептуальні ідеї:

Ідея розвитку. Розвиток особистості вихованця його суб'єктивності та індивідуальності, творчих та інтелектуальних здібностей, розвиток умінь самоосвіти і самовиховання.

Ідея творчості. У процесі творчої діяльності відбувається розвиток здібностей і формування потреби у творчому розвитку особистості. Розвиток мотивації і оволодіння методами творчої діяльності сприяє більш повному самовираженню і самореалізації особистості.

Ідея співпраці. Спільна творча діяльність дітей, батьків та педагогів є творчою діяльністю, що сприяє переживанню і закріпленню «ситуації успіху».

Ідея вибору і відповідальності. Ідея можливостей вибирати форми діяльності, дитина вчиться ставити мету, можливість її досягнення, припускати результати і нести за них відповідальність.

Ідея діяльності. Діяльність, яка покликана зародити задоволення від процесу діяльності та ідеї, від переживання цілісного ставлення до об'єкта діяльності.

Ідея відкритості. Контакт з сім'єю, участь батьків у житті колективу, доступність інформації, взаємодія з колективами Центру молоді та школярів, з колективами закладів навколишнього соціуму.

Головною ланкою виховної роботи є створення і зміцнення колективу, психологічної атмосфери довіри та підтримки. Колективна робота сприяє не тільки всебічному естетичному розвитку, а й формуванню моральних якостей у вихованців, навчає нормам поведінки. Творчий колектив, розвиваючи індивідуальність і неповторність кожного вихованця, створює умови тісної співпраці та духовно-морального єдності.



Домінуючі методи виховання, які використовуються в ході виховної роботи в школі-студії:

  • діалог;

  • ігровий;

  • рефлексивний;

  • метод педагогічної підтримки;

  • метод проектів;

  • діагностичний.


Форми виховної роботи:

Духовно - моральне виховання:

  • бесіди, тематичні вечори героїко-громодянського напрямку;

  • екскурсії, відвідування краєзнавчих та історичних музеїв;

  • участь в концертних програмах, заходах присвячених пам'ятним подіям пов'язаних з історією України;

  • проведення спільних заходів, концертів з вихованцями інших освітніх закладів міста (заклади дошкільної освіти, школи та гімназії, школи-інтернати та ін.).

Через проведення занять з основою на фольклорні сюжети, проведення свят за народним обрядовим календарем, постановку художніх номерів з основою на народні традиції та обряди, знайомимося з культурною спадщиною нашої країни та інших країн, з історією театру.

Виховуємо толерантність: на заняттях у процесі гри діти вчаться чути і слухати один одного, терпінню, витримці, взаємовиручки, вчаться поважати чужу думку.



Розвиток інтелектуальних здібностей:

  • відвідування виставкових залів, музеїв, галерей;

  • зустрічі з майстрами сцени;

  • спільний перегляд театральних, балетних постановок;

  • бесіди, диспути, на теми, які порушені в літературних творах, театральних постановках і т.д.

  • знайомство з мистецькими творами класичного, народного, сучасного напрямку.

Громадянсько-патріотичне виховання.

  • участь у конкурсах, концертних програмах, які присвячені правової й патріотичної тематиці;

  • бесіди, зустрічі з героями сучасності.

Через уроки мужності, інсценування, постановку сюжетних танцювальних і пластичних композицій, конкурси читців, виступи перед ветеранами, через аналіз характеру і вчинку героя виховуємо почуття патріотизму та любові до своєї Батьківщини, знайомимо з традиціями і звичаями свого народу.

Естетичне виховання

  • пізнавальні бесіди про життя і творчість великих майстрів сцени;

  • знайомство з мистецькими творами класиків та сучасників (композиторами, балетмейстерами, режисерами та ін..);

  • знайомство дітей з різними видами театру (бесіди, відвідування).


Здоров'язбереження

  • творчі заходи, рольові ігри, бесіди з профілактики здорового способу життя;

  • спортивно-розважальні заходи;

  • бесіди про особисту гігієну;

  • проведення інструктажів з правил безпечної поведінки в різних галузях життєдіяльності.

Самоврядування.

У школі-студії працює система помічників режисерів, у кожній групі чи класі є свій творчий актив, який організовує дозвілля колективу.



Дозвілля

  • проведення спільних свят, вечорів відпочинку;

  • зустріч з випускниками;

  • вшанування іменинників;

  • конкури та концертні програми;

  • фестивалі дитячої творчості;

  • виїзди на екскурсії;

  • відвідування театрів, концертно-розважальних центрів.

Трудова і профорієнтаційна робота:

  • знайомство з професіями театрів різних жанрів (актор, режисер, танцюрист, музикант, декоратор і т.д.);

  • бесіди, спільний перегляд концертних програм, вистав професійних та аматорських театрів;

  • аналіз концертних, конкурсних виступів;

  • творчі зустрічі з майстрами сцени;

  • відвідування творчих майстерень, майстер-класів;

  • участь дітей у виготовленні костюмів.

Взаємодія з батьками:

  • батьківські збори, організація роботи Батьківської ради;

  • інформування батьків за допомогою стендової інформації;

  • індивідуальні бесіди;

  • консультації педагога-психолога;

  • залучення батьків до творчої діяльності колективу (спільне обговорення творчих планів колективу, виїзди на екскурсії та конкурси, пошиття костюмів та виготовлення атрибутів, і т.п.)

  • проведення святкових і дозвіллєвих заходів.


Основними факторами виховного впливу є:

  • особистий приклад педагогів (працьовитість, активність, дисциплінованість, об'єктивність, здоровий спосіб життя);

  • педагогічна майстерність педагога;

  • доброзичлива атмосфера;

  • активне моральне стимулювання;

  • гарна організація навчально-виховного процесу.          

Результатом творчої діяльності вихованців школи-студії театру танцю «Юнона» є компетентна, конкурентоспроможна, гармонійно розвинена особистість, яка володіє необхідними життєвими компетенціями.



Умови успішної реалізації комплексу програм

Матеріально - технічне забезпечення одна з важливих умов для реалізації комплексу програм. Не можна виховати «відчуття сцени» якщо її не бачачи, так само і заняття хореографією в «фізкультурному залі» не дасть належного результату.



І тому, для заняття необхідна наявність матеріально-технічної бази:

  • обладнані зали (класи) для групових та індивідуальних занять, що мають придатне для танцю підлогове покриття (дерев'яна підлога або спеціалізоване покриття;

  • навчальні аудиторії, які призначено для реалізації навчальних предметів: РТУ, музика та вокал, історія костюму та ін..;

  • сцена;

  • костюмерна кімната, де зберігається необхідна кількість костюмів для навчальних занять, репетиційного процесу, сценічних виступів тощо

  • дзеркала;

  • хореографічні станки;

  • шведська стінка;

  • сценічні костюми та взуття для концертних номерів;

  • спеціальна форма й взуття для занять;

  • аудіоапаратура та звукові носії (флешки, диски та ін..);

  • фортепіано, баян чи акордеон;

  • фонотека.

Для успішної реалізації програми важливі наступні умови:

  • кваліфікація педагогів;

  • сприятливий психологічний клімат;

  • стабільність дитячого колективу;

  • налагоджена робота з батьками;

  • спонсорська допомога;

  • наявність програмно-методичного забезпечення:

  • освітні програми;

  • спеціалізована література.

  • дидактичне забезпечення освітнього процесу;

  • дотримання санітарно-гігієнічних норм і безпечних умов діяльності школи-студії.




База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка