Концепція освіти з напряму "Безпека життя І діяльності людини" Київ 2000



Скачати 259.29 Kb.
Дата конвертації25.03.2016
Розмір259.29 Kb.


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


"Затверджую"

Міністр освіти і науки України

______________ В. Г. Кремень

"12" березня 2001 р.



КОНЦЕПЦІЯ ОСВІТИ

з напряму

"Безпека життя і діяльності людини"

Київ 2000
Концепцію підготували: В.О. Кузнецов, В.В. Мухін, О.Ю. Буров, Л.А. Сидорчук, С.А. Шкребець, В.М. Заплатинський.
Концепція розроблена творчим колективом фахівців Дорадчої науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України з напряму "Безпека життя і діяльності людини", створеної згідно з наказом Міністра освіти України від 25.03.1997 р. № 83. Дана Концепція є результатом глибокої переробки проекту Концепції освіти з напряму "Безпека життя і діяльності людини" (укладачі: В. Кузнецов, В. Мухін, І. Науменко, В. Лук’янчиков, Н. Малишева, А. Мурачов, В. Попов, В. Свято, А. Фурман, Н. Янишева), опублікованого в газеті "Освіта України" від 12 грудня 1997 р. № 50.

У 1997-2000 рр. проект Концепції обговорювався у провідних ВУЗах України (Київський міжнародний університет цивільної авіації, Національний технічний університет України "КПІ", Одеський державний університет ім. І. І. Мечникова); на розширеному засіданні науково-методичної ради з безпеки життєдіяльності при вищих навчальних закладах Львівської області; на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми та перспективи управління якістю підготовки фахівців" та науково-практичній конференції на тему “Шляхи підвищення ефективності підготовки керівного складу, невоєнізованих формувань ЦО і населення до дій у надзвичайних ситуаціях”.

Концепція вдосконалювалась і доповнювалась з урахуванням всіх суттєвих зауважень і рекомендацій спеціалістів Міністерства охорони здоров'я, Міністерства праці і соціальної політики, Національного НДІ охорони праці, Міністерства з надзвичайних ситуацій.

Дана Концепція доопрацьована згідно з положеннями Концепції національної безпеки України, схваленої Постановою Верховної Ради України № 3\97-ВР від 16.01.1997 р.; постановами Кабінету Міністрів України щодо Концепції організації роботи з профілактики невиробничого травматизму (від 22 січня 1996 р. за №114); державними програмами: запобігання дорожньо-транспортному, побутовому і дитячому травматизму, іншим нещасним випадкам невиробничого характеру на 1996 - 2000 роки (від 3 січня 1996 р. за № 5); навчання та підвищення рівня знань працівників і населення України з питань охорони праці на 1996 - 2000 роки (від 18 квітня 1996 р. за № 443); про першочергові заходи щодо розвитку національної системи дизайну та ергономіки і впровадження їх досягнень у промисловому комплексі, об`єктах житлової, виробничої і соціально-культурної сфер (від 20 січня 1997 р. за №37); про Єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природничого характеру (від 3 серпня 1998 р. за № 1198).



1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Характерною рисою сучасного періоду розвитку суспільства є зміна домінуючих видів людської діяльності. При цьому на безпеку, як базисну потребу людини, наголошено в Концепції ООН про "сталий людський розвиток".

Метою Концепції ООН є створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь. Економіка, стабільність державних кордонів, суспільні цінності тощо розглядаються як засоби досягнення цієї мети.

Оголошена концепція ООН, сучасний незадовільний рівень безпеки людей вимагають суттєвих змін в усіх ланках системи забезпечення безпеки життя і діяльності людини (БЖДЛ), установах та органах управління, що дасть змогу освіті бути випереджаючою на шляху вирішення проблеми безпеки людини як умови сталого розвитку людства.

Перелічені умови розвитку освіти з БЖДЛ є об'єктивними і в переважній більшості мають глобальний характер. Так, країни Європейської спільноти започаткували роботу зі створення децентралізованої системи освіти в сфері ризику як найважливішої складової Частково відкритої Угоди Ради Європи по запобіганню і взаємодопомозі при природних і техногенних небезпеках (EUR-ОРА). Понад 400 університетів практично всіх країн Європи оголосили свою підтримку цієї програми і серед них — 32 ВНЗ України.

Нещодавно Україна заявила про підтримку Концепції ООН про сталий людський розвиток як програми дій на ХХІ століття, де пріоритет віддається розвитку безпеки кожної людини. Тому якісне удосконалення освіти в Україні з напряму БЖДЛ є не тільки актуальним, виходячи із незадовільного стану безпеки громадян нашої держави, але й першочерговим завданням як країни – учасника світового та континентального співтовариства.

Освіта та виховання у сфері БЖДЛ спрямовані на одержання фундаментальних знань, умінь і навичок, формування поглядів, цінностей і поведінки з метою запобігання виникнення ризиків життю і здоров'ю людей.

Вирішення цих питань має забезпечити формування адекватного мислення та цілісної системи знань, необхідних для прийняття обгрунтованих рішень на рівні людини, сім'ї, суспільства, підприємств, галузей, регіонів – країни в цілому.

Глибоким опануванням знаннями з БЖДЛ, формуванням відповідного мислення, свідомості і культури мають бути охоплені громадяни всіх категорій, вікових груп і сфер діяльності.

У зв'язку з необмеженою кількістю чинників, що впливають на безпеку людини, зміною їх чисельності та сили впливу, обмеженістю людського знання, можливостей зовнішніх систем захисту людей тощо досягнення абсолютної безпеки є нереальним завданням. Стратегічним принципом вирішення цієї проблеми має бути принцип управління безпекою як складовою якості життя людини та принцип допустимого ризику.

Концепція освіти з напряму "Безпека життя і діяльності людини" (далі - Концепція) визначає курс освіти з БЖДЛ виходячи зі стратегії сталого людського розвитку на XXI століття, досвіду Європейської спільноти зі створення децентралізованої системи освіти в сфері ризику, чинних в Україні нормативно-правових актів, досвіду вітчизняних фахівців і особистого досвіду авторів.


ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В КОНЦЕПЦІЇ
Безпека - відсутність недопустимого ризику, пов'язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди.

Безпека життєдіяльності людини - відсутність недопустимого ризику, пов'язаного з можливістю завдання шкоди організмові людини в будь-яких умовах її існування.

Ризик - усвідомлена можливість виникнення події з певними небажаними наслідками.

2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОСВІТИ З БЖДЛ


Основу освіти з БЖДЛ становлять: системний підхід, діяльнісний підхід, принципи проектування діяльності.

2.1. ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПРОБЛЕМИ ОСВІТИ З БЖДЛ


Термін "Безпека життя і діяльності людини" як назва освітянсь­кого напряму з'явився трохи більше як 10 років тому і спочатку об'єднував три традиційні сфери: охорону праці, цивільну оборону і основи охорони довкілля. За останні роки цей напрям суттєво змінився – розширилася структура та поглибився рівень навчання.

Основними тенденціями в освіті з БЖДЛ є:



  1. розширення тематики навчальних дисциплін, безпосередньо направлених на певні теми безпеки (від традиційних: охорона праці, цивільна оборона, безпека дорожнього руху тощо до: безпеки в побуті, екологічної безпеки, безпеки здоров'я, ергономіки та інше);

  2. посилення інтеграційних процесів з гуманітарними та іншими дисциплінами і напрямами (наприклад, соціологія, психологія, суспільствознавство);

  3. введення ряду дисциплін (чи окремих тем) з напряму БЖДЛ практично на всіх рівнях освіти, починаючи з початкової школи (безпека дорожнього руху, пожежна, радіаційна безпека тощо);

  4. перехід від епізодичного до систематичного вивчення тематики з БЖДЛ упродовж всього терміну навчання громадян в навчальних закладах;

  5. суттєве збільшення фахівців освіти, які залучаються до роботи над змістом, технологією, методами навчання з БЖДЛ, і які в переважній більшості не мають досвіду роботи над проблемою в цілому, а тільки над її окремими складовими; збільшення кількості кафедр, циклів та інших навчально-методичних структур, що безпосередньо забезпечують навчання з БЖДЛ;

  6. розширення кількості напрямів фахової підготовки з окремих складових БЖДЛ (охорона праці в машинобудуванні, в гірництві, в будівництві, на транспорті тощо; пошуково-рятувальні роботи, пожежна безпека, управління екологічною безпекою та ін.);

  7. продовження роботи зі стандартизації навчання в напрямі БЖДЛ: дисципліна "Безпека життєдіяльності" введена в освітньо-професійні програми бакалаврів всіх напрямів освіти як нормативна; навчальний предмет "Основи БЖД" введений як складова проекту Державного стандарту загальної середньої освіти;

  8. збільшення чисельності Міністерств і відомств України, які згідно з чинними законодавчими та нормативними державними актами повинні організовувати і брати участь в роботі з навчання певних верств населення в сфері БЖДЛ: Національна Рада з безпечної життєдіяльності населення при Кабінеті Міністрів України, Урядові комісії з техногенно-екологічної безпеки та з безпеки дорожнього руху, Міністерство з надзвичайних ситуацій, Мінпраці, Міністерство внутрішніх справ, інші відомства, центральні і регіональні адміністративні органи.

Таким чином, до освіти з БЖДЛ залучається велика кількість фахівців поза системою освіти, значна частина з яких не має систематичного досвіду навчання і підготовки кадрів.

Водночас мають місце певні негативні прояви в нинішній освіті з БЖДЛ. Головними з них, крім тих, що наведені вище в п.п. е) та h), є такі:



  1. поява численних навчальних програм, що містять в своїй назві ключове слово "безпека", а за змістом часто суттєво відрізняється; практично не існує критеріальної бази з формування напряму і змісту навчання з БЖДЛ;

  2. системний підхід до навчання з напряму БЖДЛ не розвинутий; як наслідок - не визначається практична мета і результат навчання, реалізація яких очевидно має вплинути на радикальне зменшення таких негативних проявів, як високий рівень трав­матизму та смертності людей в Україні;

  3. несумісність навчальних програм шкільної, професійно-технічної і вищої освіти;

  4. зміст навчальних програм, підручників та інших методичних розробок, як правило, обмежений розглядом сукупностей окремо взятих чинників природного, техногенного, антропогенного походження; шляхи забезпечення БЖДЛ розглядаються тільки через запобігання шкоди здоров'ю від перелічених чинників; поки що панує технократичний підхід, за яким безпека людини як продукт соціального розвитку фактично не розглядається;

  5. теоретичний науковий базис вирішення проблеми БЖДЛ як цілісний напрям відсутній; існують наробки в окремих галузях і по окремих складових (людський чинник в безпеці авіаційного транспорту, ядерній енергетиці тощо);

  6. наявність багаторічної традиції в науці і освіті щодо методології аналітичного пізнання, яка призвела до диференційованого ба­чення світу та значної кількості наукових та освітянських дис­циплін і напрямів, що в даному випадку є об'єктивним гальмом прогресу освіти з БЖДЛ як світоглядної комплексної синтети­чної проблеми.

Висновок: Механічне накопичення різнопланових елементів проблеми БЖДЛ не дало нової якості в вирішенні проблеми безпеки, особливо в тому, що стосується світоглядних цінностей.

2.2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ОСВІТИ


Метою освіти з БЖДЛ є підготовка особи до активної участі в забезпеченні тривалого повноцінного життя в суспільстві, яке динамічно змінюється.

Основні завдання освіти з БЖДЛ:

  • формування культури людини щодо безпеки, її відповідних моральних цінностей, поглядів, поведінки тощо;

  • забезпечення певного стану індивідуальної захищеності людини шляхом формування і розвитку тих якостей особи, що сприяють розвитку безпеки, а також необхідних знань та вмінь;

  • інтенсифікація методичної, наукової та інших форм освітянської роботи з напряму БЖДЛ як в закладах освіти, так і поза ними;

  • сприяння підвищенню ефективності роботи державної системи з безпеки населення шляхом навчання і підготовки людей до їх адекватної взаємодії, активної позиції щодо удосконалення державної системи, в тому числі - в законодавчій сфері;

  • удосконалення управління освітою всіх верств населення за критеріями напряму БЖДЛ.

Об'єктом освітянського напряму з БЖДЛ є безпека особи як явище, а предметом — моделі безпеки.

Таким чином освіта готує особу до повноцінного життя з активною участю в забезпеченні рівня безпеки, який залежить від:



  • оточуючого середовища (довкілля, побут, транспорт, дозвілля, виробництво, соціальні відносини тощо);

  • державної системи підтримки безпеки людини (пожежна охорона, органи правопорядку, цивільна оборона, охорона праці, охорона здоров'я тощо);

  • індивідуальної захищеності особи (психофізіологічний стан, мотивація, вміння, індивідуальні засоби захисту — як спеціалізовані, так і подвійного використання — тощо).

2.3. ПРІОРИТЕТИ ОСВІТИ


Пріоритетним напрямом підготовки вважається формування правильної соціальної позиції особи щодо власної безпеки, мотивація її безпечної поведінки в побуті, на виробництві, в інших сферах існування, засвоєння певних знань та вмінь. Тому навчальні предмети (дисципліни) мають світоглядно-професійний характер. Вони включають гуманітарні, суспільні, природничі, технічні дисципліни та інші форми навчальної і виховної роботи. Блок сучасних дисциплін про безпеку людини: безпека життєдіяльності, валеологія, охорона праці, основи екології, цивільна оборона, основи медичних знань та здоров’я дітей — доцільно викладати на єдиних узгоджених концептуальних і науково-методичних засадах з урахуванням вікового, соціального, фахового статусу тих, хто навчається.

Необхідним напрямом навчання є також підготовка до дій в небезпечних ситуаціях, що об'єктивно склалися, заради зменшення потенційно можливих втрат (пошкоджень).

Процес навчання безпечній поведінці повинен охоплювати весь період життя людини враховуючи постійну зміну факторів ризику та складність і трудоємкість впливу на поведінку людини. Серед засобів впливу на позицію особи пріоритетним є двоканальна комунікація зі зворотним зв'язком про фактичний стан підготовленості особи.

Безпека особи розглядається як результат взаємоузгодженої співпраці державної системи підтримки безпеки людини і системи освіти. Тому зміст освіти, її структура, технологія навчання формуються з позиції, що людина є найголовнішим об'єктом захисту від чинників ризиків. Проектування освіти здійснюється на першому етапі взаємодії двох складових систем безпеки, враховуючи можливості державної системи безпеки і наслідки цих можливостей. Серед результатів першого етапу роботи з реформування системи освіти повинен бути комплекс вимог до державної системи підтримки безпеки людини, виходячи з можливостей людини і її обмежень, як відносно стабільних (вік, фізичні особливості, пізнавальні можливості тощо), так і змінних.

Зазначене є основою розробки стандартних вимог до кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян з напряму БЖДЛ, введення їх до вже розроблених стандартів і до тих, що розробляються.

Вибір змісту нормативної частини освіти проводиться з урахуванням існуючої в країні статистики нещасних випадків у побуті і на виробництві та результатів їх прогнозування. Тому напрям освіти БЖДЛ формується на підставі не тільки наукових результатів, а й досвідних знань, умінь, цінностей тощо.

Навчання з БЖДЛ в закладах освіти здійснюється мінімум двома взаємодоповнюючими шляхами: через основну (для навчальної про­грами певного рівня освіти) дисципліну та інтегративні взаємозв'язки з іншими дисциплінами. На деяких рівнях освіти вказаний напрям може бути поєднаний з певним опорним курсом навчальної програми.

Необхідною практичною складовою змісту будь-якої основної навчальної дисципліни з БЖДЛ повинен бути розгляд небезпечних ситуацій, типових для певних соціальних груп громадян і окремих осіб (за ознаками статі, віку, індивідуальних якостей, умов існування тощо). Така комплексна тематика опирається на певні розділи відповідних основних дисциплін програми навчання.

Детальний розгляд ситуацій передбачає:


  1. ідентифікацію типу ситуації;

  2. оцінку рівня ризику;

  3. прогнозування наслідків (вид шкоди здоров’ю);

  4. визначення чинників, що зменшують рівень небезпеки та рівень втрат від розвитку ситуації;

  5. дії із запобігання шкоди (або зменшення витрат): з використанням державної системи підтримки, за допомогою сторонніх осіб, індивідуальні дії;

  6. прийняття (вибір) адекватного рішення (плану дій);

  7. реалізацію прийнятого плану дій;

  8. запобігання подібним ситуаціям.

Залежно від початкового рівня знань учнів, студентів, слухачів тощо розгляд ситуацій може бути спрощеним, але не за рахунок пунктів а, f, g.

З урахуванням пізнавальних можливостей тих, хто навчається, програми навчання з основного курсу БЖДЛ будуються на основі "спірального" розгортання системи знань про безпеку (і небезпеку) людини, що дозволяє на кожному етапі навчання формувати відносно цілісну картину небезпек внутрішнього і оточуючого світу, забезпечити розвиток необхідних складових індивідуальної захищеності особи, поступово поглиблювати світоглядну і досвідну складові змісту освіти. Це досягається шляхом поступового збільшення кількості зв'язків і відносин, що вивчаються, поглиблення знань про сутність явищ, а також — характер пізнавальної діяльності учня, студента, слухача та інших учасників навчально-виховного процесу.



3. ЗМІСТ, СТРУКТУРА І ОРГАНІЗАЦІЯ СТУПЕНЕВОЇ ОСВІТИ З БЖДЛ


Навчання з БЖДЛ організовується на всіх без винятку ланках освіти, що вказані в ст.29 Закону України "Про освіту". Пріоритет у роботі належить розробці і впровадженню елементів державних стандартів освіти для кожного освітнього і освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форми одержання освіти.

3.1. ДОШКІЛЬНА ОСВІТА


Найвища цінність суспільства — людина, її життя і здоров’я. Оскільки основи мислення закладаються у дитини в сім’ї, "материнська школа" повинна сформувати у дитини перші уявлення про навколишній світ і місце людини в цьому світі. Треба відмітити, що з кожним роком збільшується кількість факторів, що негативно впливають на життя і здоров’я.

Виховання в сім’ї залежить від загальної культури батьків, яким гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення.

Наступною ланкою в системі виховання дитини з основ безпеки життєдіяльності стають дошкільні заклади: дитячий садок, приватний вихователь. Враховуючи надзвичайно емоційну чутливість малят та дошкільнят, перевага надається емоційно-естетичному сприйманню навколишнього середовища і місця людини в ньому. В цей період свого життя дитина повинна засвоїти елементарні знання з безпеки.

Виховання дітей відбувається в процесі ігрової діяльності, при читанні художньої літератури: міфів, казок, перегляді дитячих кіно- і діафільмів, теле- і радіопередач, під час дитячих конкурсів і фестивалів, екскурсій на природу з урахуванням вікових потреб та можливостей вихованців. Ефективність дошкільного виховання залежить від спільних дій сім’ї і дитячих дошкільних закладів.


3.2. ЗАГАЛЬНА СЕРЕДНЯ ОСВІТА


Виховання школяра як вільної, демократичної, національно-свідомої, життєво і соціально компетентної особистості, здатної самостійно вибирати і приймати відповідні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях; становлення у дітей цілісного наукового світогляду, загальнокультурної, технологічної і соціальної компетентності на основі засвоєння знань про природу, людину, суспільство, культуру; оволодіння засобами практичної і пізнавальної діяльності є стратегічною метою 12-річної школи.

Освіта ХХІ століття — це освіта для людини. Головна цінність школи — учень, його інтереси, його здоров’я і безпека. Тому 1999-2000 навчальний рік став першим роком масового впровадження у загальноосвітніх навчальних закладах України нового навчального предмету "Основи безпеки життєдіяльності" (Наказ Міністерства освіти і науки України № 300 від 18.08.99 р.), який є предметом інваріантної частини навчального плану і обов’язковим для вивчення всіма учнями. Цей предмет новий для України, але не для більшості цивілізованих країн світу, де ця дисципліна викладається вже давно і їй належить по праву важливе місце у навчальному процесі.

Життєвий досвід людства підтверджує, що середовище перебування людини завжди є потенційно небезпечним — це аксіома про потенційну небезпеку діяльності людини, яка має, як мінімум, два висновки: перший — неможливо розробити абсолютно безпечний вид діяльності людини (абсолютно безпечну техніку або технологічний процес, вид учбових занять тощо); другий — в жодному виді діяльності людини не може бути нульових ризиків. У проблемі безпеки життя і діяльності завжди присутній людський чинник. Людина, добре знаючи правила безпеки, порушує їх, нехтує своєю безпекою та безпекою інших людей.

Підготовка учнів до безпечного життя і діяльності неможлива без своєчасного засвоєння знань з основ наук, що викладаються в загальноосвітніх навчальних закладах, та їх практичного застосування. Учні повинні навчитись користуватися моделями безпеки, а саме: вивчати небезпеку, що наближається або виникла; аналізувати рівень небезпеки; приймати вірні рішення та свідомо діяти, щоб відвернути небезпеку або зменшити її наслідки.



Отже, навчальний предмет — основи безпеки життєдіяльності — невід’ємна складова громадянської освіти у широкому розумінні цього поняття. Він має виховне та практичне спрямування і базується на засадах інтеграції теоретичних і практичних знань учнів з фізики, хімії, природознавства, біології, географії, трудового навчання тощо, а також на здобутому життєвому досвіді учнів відповідно до їх віку і психологічного стану. Програма з основ безпеки життєдіяльності для учнів загальноосвітніх навчальних закладів охоплює всі сторони безпеки життя і діяльності людини і складається з двох блоків питань. Перший блок — це класичне висвітлення теоретичних питань безпеки життєдіяльності (психологічні, валеологічні, екологічні аспекти, безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій), які грунтуються на міжпредметних зв’язках. Другий блок питань висвітлює особливості безпечного існування людини в умовах сьогодення (держава на захисті безпеки життя і діяльності людини, безпека дорожнього руху, пожежна безпека, електробезпека, радіаційна безпека, безпека на воді, безпека інформаційного простору, надзвичайні ситуації в житті сучасної людини, побутовий травматизм тощо). Всі ці положення відображаються в трьох ступенях 12-річної школи, що відповідають трьом освітнім рівням: початкова загальна освіта, базова загальна середня освіта, повна загальна середня освіта.



Зміст освіти з безпеки життєдіяльності має бути циклічним і представленим такими змістовними напрямами, які на кожному етапі вирішують відповідні предметні завдання, що характеризуються певним колом знань та вмінь:

  1. Початкова загальна освіта (1-4 класи):

  • у домашніх умовах;

  • у навколишньому середовищі;

  • у шкільному оточенні;

  • здорові умови життя.

  1. Базова загальна середня освіта (5-9 класи):

  • у навколишньому середовищі;

  • у людському оточенні;

  • здоровий спосіб життя.

  1. Повна загальна середня освіта (10-12 класи):

  • надзвичайні ситуації;

  • громадська безпека;

  • безпека в умовах профільного навчання.


Початкова загальна освіта, являючись логічним продовженням навчання у дошкільному періоді, забезпечує подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний, соціальний та фізичний розвиток. Вчитель через застосування ігрових ситуацій, тренувань та інших форм активної діяльності молодших школярів повинен формувати у них уявлення про різні небезпеки, що можуть виникати навколо них, навчати їх правильно поводити себе у різноманітних життєвих ситуаціях, надавати необхідні знання та формувати в них навички безпечної поведінки в школі, на вулиці, вдома тощо. Особливу увагу потрібно приділяти профілактиці поведінки учнів на воді (льоду), отруєнь та поведінки учнів-пішоходів.

Базова загальна середня освіта в основному завершує формування загальних навчальних умінь і навичок. Учні повинні зрозуміти, що на людину протягом її життя покладається багато обов’язків, головним з яких є збереження людини як невід’ємної частки природи. Всі форми і методи навчання, які використовуються вчителем на уроках, повинні бути спрямовані на формування в учнів моделі безпеки в надзвичайних ситуаціях, у побуті, на вулиці, в школі, в транспорті, під час відпочинку, у громадських місцях тощо. Учні повинні навчитися берегти та шанувати як своє життя та здоров’я, так і життя та здоров’я інших людей, берегти навколишнє середовище, добре володіти пов’язаними з цими питаннями нормами законів України, вміти користуватися засобами індивідуального захисту людини, надавати першу допомогу та самодопомогу при нещасних випадках, засвоїти прийоми підвищення психологічної стійкості у кримінальних ситуаціях (напад, згвалтування, шантаж тощо), елементи самооборони.

Повна загальна середня освіта є останнім етапом шкільного навчання, на якому завершується формування цілісної картини світу, оволодіння способами пізнавальної і комунікативної діяльності, уміннями добувати з різних джерел інформацію, переробляти і застосовувати знання. Вчитель повинен акцентувати увагу учнів на тому, що безпека людини в першу чергу залежить від їх особистих дій, фізичних та психологічних можливостей, досвіду та вмінь. Закінчуючи шкільне навчання, учні повинні бути здатними оцінювати свої фізичні, фізіологічні та психологічні особливості, що дозволить їм визначити своє місце в житті; володіти знаннями про права і обов’язки громадянина України; обирати оптимальну поведінку та відстоювати свої громадські позиції у соціальних і воєнно-політичних конфліктах; володіти прийомами першої долікарської допомоги, способами транспортування потерпілих тощо.

Зважаючи на те, що освітній напрям з основ безпеки життєдіяльності формує відношення до найціннішого — життя і здоров’я людини, шкільний предмет “Основи безпеки життєдіяльності” повинен зайняти важливе місце у переліку шкільних дисциплін Базового навчального плану.


3.3. ПОЗАШКІЛЬНА ОСВІТА


Позашкільна освіта з основ безпеки життєдіяльності спрямована на забезпечення потреб особистості у творчій самореалізації, поглибленні і розширенні базового шкільного рівня освіти з безпеки життя і діяльності людини; сприяє підготовці до майбутньої професійної та громадської діяльності.

Вона здійснюється всіма позашкільними навчально-виховними закладами, творчими молодіжними об’єднаннями, молодіжними та дитячими осередками в позаурочний час. Формами цієї роботи можуть бути: олімпіади, конкурси, фестивалі тощо. Стимулювання творчого самовдосконалення в дітей повинно здійснюватися з урахуванням вікових можливостей і потреб школярів та учнівської молоді через профільні позашкільні заклади, гуртки, клуби тощо.

Реалізація завдань з основ безпеки життєдіяльності здійснюється через:


  • традиційні та нетрадиційні форми роботи в літніх таборах;

  • проведення польових навчальних практикумів, експедицій, тематичних дитячих правоохоронних акцій;

  • створення системи підготовки та перепідготовки працівників навчально-виховних закладів;

  • розширення мережі позашкільних закладів різних профілів з безпеки життя і здоров’я людини;

  • залучення до навчально-виховної роботи з безпеки життя і діяльності людини в цих закладах висококваліфікованих спеціалістів, учених.

3.4. ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНА ОСВІТА


У зв’язку з тим, що навчання у професійно-технічних навчальних закладах може здійснюватися на основі як базової, так і повної загальної середньої освіти, обсяг знань та вмінь учнів, отриманих під час навчання у професійно-технічних закладах, у першому випадку обов’язково включає обсяг повної загальної освіти з БЖДЛ.

Освіта з безпеки життєдіяльності людини у професійно-технічних навчальних закладах має дві взаємодоповнюючі складові: перша спрямована на поглиблення вже здобутих знань і є логічним продовженням шкільного курсу; друга має виражену професійну направленість.

Професійна компонента освіти з БЖДЛ обов’язково розглядається у базовому курсі з безпеки життєдіяльності шляхом поглибленого вивчення окремих тем, положень, причин виникнення небезпечних чинників, що характерні для даного професійного профілю. Базовий курс безпеки життєдіяльності людини доповнюється спеціальними професійними дисциплінами, що вирішують окремі проблеми безпеки людини, пов’язані з професією.

Після здобуття професійно-технічної освіти для більшості випускників закінчується обов’язковий освітній етап, тому одним із завдань освіти є формування усвідомлення необхідності самоосвіти з безпеки життєдіяльності людини.


3.5. ВИЩА ОСВІТА


Вища освіта з БЖДЛ включає два послідовні етапи навчання: системно-орієнтований та задачно-орієнтований. Системно-орієнтоване навчання формує у студентів здатність до комплексного наукового розв’язання проблем безпеки, науково-досвідного обгрунтування правових і соціально-економічних механізмів політики в галузі захисту людини і середовища її існування.

У системі наук про безпеку людини особливе місце посідають науки з ризику. Ризик є невід’ємним супутником суспільства і окремої людини зокрема. Ризик виникнення аварій та катастроф, небезпечних ситуацій в побуті і на виробництві, в медицині та економіці, міжлюдських та міждержавних відносин тощо, незважаючи на розмаїття чинників, має єдиний теоретичний базис і динамічний цикл виникнення і розвитку небезпеки як фундаментального соціально-психологічного явища. Майбутній фахівець і пересічний громадянин мають оволодіти філософсько-логічною схемою визначення ймовірності виникнення негативних ситуацій і подальшого розвитку подій та методами оцінки ризику.

Задачно-орієнтований етап навчання включає знання щодо правильних дій із запобігання поширеним в Україні видам шкоди людині і довкіллю, вивчення необхідних типових елементів структури діяльності з орієнтацією на кінцевий результат. Перелік задач і уміння їх вирішувати визначається під час розробки державних стандартів вищої освіти (ДСВО) чинних освітніх і освітньо-кваліфікаційних рівнів, погоджується і затверджується у встановленому порядку.


Галузева компонента ДСВО містить державні вимоги стосовно змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки громадян з питань БЖДЛ. Вимоги до фахової підготовки містять задачі техніки безпеки, виробничої гігієни та санітарії, тематику охорони довкілля тощо — залежно від специфіки виробництв, фаху випускника.

Вимоги до освітньої підготовки містять задачі, засвоєння яких завершує тематику шкільної освіти стосовно компетентності особи з питань забезпечення індивідуальної безпеки.

Випускник вищого навчального закладу з дипломом про базову вищу освіту повинен бути здатним забезпечити необхідний рівень безпеки в повсякденні як собі, так і особам, про яких піклується. Він має бути готовим забезпечити індивідуальну безпеку та виконувати певні роботи в складі групи фахівців із забезпечення зовнішнього захисту людей в умовах надзвичайних ситуацій.

Випускник з дипломом про повну вищу освіту здатний забезпечити зовнішній захист окремих осіб і певних спеціальних груп шляхом орієнтації їхніх дій та дій позаштатних формувань Єдиної державної системи (ЄДС) запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру. Він також здатний до цілеспрямованої роботи з підвищення індивідуальної підготовленості з БЖД людей шляхом їх навчання в складі невоєнізованих формувань сил ЄДС.

Компонента вищих навчальних закладів ДСВО містить при необхідності додаткові вимоги як до освітньої, так (або) до фахової підготовки громадян залежно від галузевих, регіональних умов тощо.

Під час розробки змісту навчання державні вимоги до змісту освіти з БЖДЛ реалізуються у вигляді сукупності розділів (тем) навчальних дисциплін, програм практик, курсових та дипломних робіт тощо. Навчальні дисципліни, які мають зміст безпосередньо з певних складових проблеми БЖДЛ (Безпека життєдіяльності, Валеологія, Екологія, Основи медичних знань, Основи ергономіки, Охорона праці, Охорона праці в галузі, Цивільна оборона тощо), передбачають завершення неперервної підготовки студентів (спеціалістів) для вирішення відповідних задач діяльності.

Компетентність випускників вищих навчальних закладів з питань БЖДЛ перевіряється під час державних іспитів і відображається певними показниками рівня підготовленості. Доцільно відображати кваліфікацію особи з питань БЖДЛ в документах про вищу освіту або окремих документах (обов’язкових додатках).


3.6. ПІСЛЯДИПЛОМНА ОСВІТА


Основною метою післядипломної освіти з БЖДЛ є оволодіння фахівцями та керівним складом різних видів соціальної і професійної діяльності новітніми досягненнями в галузі проблеми безпеки людини. Перевага надається підвищенню загальнотеоретичної, функціональної, спеціальної та правової підготовки.

Рекомендується використовувати триетапну модель післядипломної освіти:



  • базова, яка здійснюється один раз за весь період роботи людини за її певним фахом;

  • посадова (передпосадова), яка є продовженням базової, з поглибленою підготовкою щодо БЖДЛ для "входження" в нове коло обов’язків, прав і відповідальності;

  • кваліфікаційна, яка є періодичним підвищенням кваліфікації або спеціальною підготовкою до дій в специфічних умовах.

Післядипломна освіта з проблеми БЖДЛ організовується з дотриманням чинних правил вищої освіти стосовно розробки і впровадження вимог до змісту, обсягу і рівня підготовки фахівця за період знаходження в закладі післядипломної освіти. Необхідно визначити рівень і прогрес слухача в даній сфері та відповідно оформити.

Післядипломна освіта має відбуватися в закладах освіти, передбачених ст. 47, 48, 49 Закону України "Про освіту".


3.7. АСПІРАНТУРА І ДОКТОРАНТУРА


Підготовка науковців вищої кваліфікації з проблеми БЖДЛ відбувається в галузях: психології, біології, техніки, соціології, сільського господарства, медицини, педагогіки, національної безпеки тощо за відповідними спеціальностями: охорона праці, пожежна безпека, економічна безпека тощо.

По мірі завершення сучасного етапу становлення наук з проблеми БЖДЛ, який характеризується осмисленням накопиченого раніше досвідного і теоретичного матеріалу з окремих питань, відбувається становлення наукового напряму "Безпека життєдіяльності" зі своїм об’єктом дослідження, термінологією, теорією, методами, можливістю верифікації.



4. УМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ


Реалізація Концепції забезпечується шляхом вирішення низки конкретних завдань.

4.1. Навчальна робота:


  • розробка державних стандартів освіти з проблеми БЖДЛ всіх чинних освітніх і освітньо-кваліфікаційних рівнів;

  • переробка діючих і розробка нових програм навчальних дисциплін (предметів), практик, інших форм навчальної роботи;

  • розробка навчальної, навчально-методичної літератури та інших дидактичних форм забезпечення навчання;

  • створення єдиного національного банку інформації з освіти і виховання з проблеми БЖДЛ, де мають накопичуватись типові і спеціальні навчальні засоби, державні та міжнародні документи з питань безпеки життя і діяльності людини, інформація про конференції, семінари з проблеми, наукові і досвідні результати тощо;

  • інші заходи, націлені на вирішення науково-методичних та досвідних проблем БЖДЛ.

4.2. Організація управління освітою


Основні завдання управління освітою з БЖДЛ включають:

  • створення системи юридичних гарантій неухильного виконання державних вимог до змісту, обсягу і рівня освітньої і фахової підготовки громадян з проблеми БЖДЛ;

  • забезпечення контролю за дотриманням вимог законності і моралі стосовно проблеми безпеки людини;

  • вдосконалення систем управління комплексною проблемою БЖДЛ на загальнодержавному, галузевому, регіональному рівнях, зокрема (в освіті), з координації роботи різнопланових науково-методичних комісій різних ланок освіти з вказаної проблематики.

Складовою частиною системи управління повинна бути інформаційна служба, яка б постійно і оперативно інформувала населення про стан та проблеми безпеки, сприяла вихованню у громадян культури та свідомості у питаннях безпеки людини та суспільства.

Системі управління необхідно підпорядкувати перепідготовку та підвищення кваліфікації педагогічних працівників з питань безпеки життєдіяльності людини, що може здійснюватися як при профільних вищих навчальних закладах, так і у спеціальних освітніх закладах з БЖДЛ. Невідкладним має бути перегляд навчальних планів та програм дошкільних установ, шкіл, середніх спеціальних та вищих навчальних закладів, атестаційних та кваліфікаційних вимог до фахівців, підготовка і затвердження нових нормативних документів для контролю якості освіти з безпеки життя і діяльності людини.


4.3. Підготовка кадрів


Підготовка кадрів та первинна спеціалізація:

  1. фахівців для різних підсистем ЄДС за спеціальностями і спеціалізаціями з охорони праці (за галузями професій), охорони здоров’я, пожежної, екологічної, інформаційної безпеки та ін. відповідних напрямів підготовки за галузями освіти: "Гуманітарні науки", "Соціальні науки", "Економіка, комерція та підприємництво", "Право", "Природничі науки", "Інженерія", "Транспорт", "Медицина", "Державне управління", "Національна безпека", "Специфічні категорії";

  2. викладачів дошкільної, шкільної і професійно-технічної освіти за спеціальностями і спеціалізаціями з валеології, основ медичних знань, основ безпеки життєдіяльності та ін. відповідних напрямів підготовки за галузями освіти : "Освіта", "Гуманітарні науки", "Право", "Природничі науки";

  3. науковців і викладачів вищої освіти — за науковими спеціальностями: "Гуманітарна і політична безпека", "Ергономіка", "Охорона праці", "Цивільна оборона", "Пожежна безпека", "Техногенна безпека", "Інформаційна безпека", "Економічна безпека".

5. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ


  1. Концепція неперервної освіти з проблеми безпеки життєдіяльності людини визначає орієнтири наукового, нормативного, методичного та організаційного характеру заради розвитку та збереження інтелектуального потенціалу України.

  2. Концепція розроблена виходячи зі стратегії сталого розвитку людства, досвіду Європейської спільноти зі створення децентралізованої системи освіти у сфері ризиків, чинних законодавчих, урядових та галузевих документів України, досвіду вітчизняних фахівців.

  3. Концепція містить базові положення стосовно розвитку безпеки життєдіяльності як комплексної науково-освітянської категорії: об’єкт і предмет вивчення, структура науки та освіти, принципи та підходи, тенденції, критерії та оцінка, пріоритети, методологія, організація.

  4. Впровадження Концепції пов’язане з розробкою комплексу управлінських рішень, що передбачають визначення послідовних етапів, їх мети та результатів, ресурсів, видів контролю. Такі рішення можуть мати форму галузевих програм, положень, стандартів освіти тощо.

Основними результатами, що очікуються, є:

  • підвищення культурного рівня населення, охопленого системою освіти, повинне проявитись в покращанні здоров’я людей та зменшенні кількості випадків їх пошкодження;

  • збільшення кількості професій та чисельності фахівців, які працюють в державних органах захисту населення, що обов’язково приведе до удосконалення державної системи захисту.

  1. Для прискореного і якісного виконання освітніх завдань по введенню до навчальних програм дисциплін (предметів) про безпеку життя і діяльності людини нагальною необхідністю є призначення одного з державних вузів головним з підготовки та перепідготовки освітніх фахівців даної галузі. Завданням вузу є координація освітньої та наукової роботи в галузі безпеки життя і діяльності людини та створення її навчальної і методичної бази для всіх освітніх закладів країни.



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка