Концепція трансформації державного нагляду (контролю) у сфері освіти Структура Вступ



Скачати 126.32 Kb.
Дата конвертації17.03.2016
Розмір126.32 Kb.

Проект



Концепція трансформації державного

нагляду (контролю) у сфері освіти

Структура


  1. Вступ.

  2. Мета і основні завдання Концепції трансформації державного нагляду (контролю) у сфері освіти (далі – Концепція).

  3. Аналітичний огляд міжнародного досвіду здійснення державного контролю у сфері освіти.

  4. Стан розвитку, недоліки і проблеми державного нагляду (контролю) у сфері освіти.

  5. Етапи трансформації державного нагляду (контролю) у сфері освіти.

  1. Очікувані результати від реалізації Концепції.



1. Вступ

Сучасні політичні та соціально-економічні перетворення в Україні ставлять нові завдання перед системою освіти. Саме тому наша держава визначила нову стратегію реформування освіти, яка спрямована на забезпечення державних гарантій рівного доступу до якісної освіти на різних етапах навчання та організацію науково-аналітичного супроводу всіх управлінських рішень.

Управління освітою має здійснюватись на засадах інноваційних стратегій відповідно до принципів її сталого розвитку, запровадження сучасних освітніх проектів та здійснення моніторингових досліджень; удосконалення моделі державно-громадського управління, посилення взаємодії усіх суб’єктів освітньої політики, у якій особистість, суспільство і держава стають рівноправними суб’єктами і партнерами.

Створення ефективної системи управління в значній мірі залежить від того, наскільки дієво, оперативно і об’єктивно реалізуються функції нагляду (контролю) якості освітньої діяльності і якості освіти, посилення його впливу на підготовку проектів управлінських рішень та нормативно-правових документів.

Правильно побудована система нагляду (контролю) є надійним джерелом інформації про досягнення суб’єктами освітньої діяльності поставленої мети, виявлення відхилень, недоліків і причин їх виникнення як для органів управління освітою, так і громадськості. При переході від адміністративно-командної системи управління до системи державно-громадського управління освітою, державний нагляд (контроль) повинен трансформуватись. Оновлена система нагляду (контролю) повинна стати одним із основних інструментів модернізації освіти.

При розробці Концепції трансформації нагляду (контролю) у сфері освіти врахований як вітчизняний, так і зарубіжний досвід контрольної діяльності. Трансформацію державного нагляду (контролю) за діяльністю суб’єктів освітньої діяльності пропонується здійснити у три етапи.


2. Мета і основні завдання Концепції трансформації

державного нагляду (контролю) у сфері освіти

2.1. Мета концепції окреслити основні проблеми і запропонувати пропозиції щодо трансформації державного нагляду (контролю) у сфері освіти.

2.2. Основні завдання Концепції трансформації державного нагляду (контролю):


      • визначити місце і роль державних органів і громадських організацій у системі державно-громадського (у подальшому зовнішнього) нагляду (контролю);

      • запропонувати механізм організаційної і методологічної єдності зовнішнього і внутрішнього контролю;

      • окреслити шляхи забезпечення цілісності, комплексності, послідовності і неперервності у здійсненні контрольно-наглядових функцій та заходів;

      • запропонувати впровадити автоматизацію проведення контрольно-наглядової діяльності;

      • окреслити шляхи створення механізму зацікавленості суб’єктів освітньої діяльності в об’єктивній оцінці їх розвитку і досягнутих результатів.

  1. Аналітичний огляд міжнародного досвіду здійснення

державного контролю у сфері освіти
Аналітичний огляд освітніх систем восьми європейських країн (Великобританія, Нідерланди, Польща, Словенія, Угорщина, Франція, Фінляндія, Чехія) свідчить, що окрім Фінляндії, в усіх зазначених країнах для здійснення державного контролю в галузі освіти створені центральні органи контролю. Як правило такими органами є інспекції.

У Фінляндії роль державної інспекції виконує Інститут еволюції. Еволюція – це система дослідження процесів і результатів на всіх освітніх рівнях з метою подальшого розвитку суб’єктів освіти та підвищення якості освіти.

Переважна більшість суб’єктів контролю в країнах Європи мають юридичну самостійність і не підпорядковуються органу управління освітою.

Всі суб’єкти державного контролю не мають повноважень для прийняття правових рішень за результатами контрольної діяльності.

Основними функціями органів контролю в галузі освіти є:


    • нагляд за дотриманням законодавчих норм та освітніх стандартів;

    • оцінювання ефективності діяльності суб’єктів освіти, якості викладання і якості навчальних досягнень учнів та студентів.

При різних підходах до вирішення проблем удосконалення контролю якості освітнього процесу і якості підготовки здобувачів освіти загальними для більшості країн є:

  • використання гуманізаційних технологій при здійсненні контрольно-оцінювальних процедур;

  • комплексний підхід до контролю якості освітнього процесу і якості підготовки здобувачів освіти;

  • поєднання кількісного і якісного підходу до контролю та оцінки якості освітнього процесу і якості підготовки здобувачів освіти.

Сьогодні в Європі, при відсутності єдиних форм і методів при проведенні зовнішнього контролю в загальноосвітній і вищій школах, загальною тенденцією є активне використання результатів здійснення внутрішнього контролю якості освітнього процесу.

Європейський досвід удосконалення контрольної діяльності у сфері освіти необхідно врахувати при трансформації системи контролю.




  1. Стан розвитку, недоліки і проблеми державного

нагляду (контролю) у сфері освіти
Відповідно до статті 5 Закону України «Про освіту» суб’єктами державного контролю є Міністерство освіти і науки України, Державна інспекція навчальних закладів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні навчальні заклади, Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, органи управління освітою обласних, Київської і Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та органи місцевого самоврядування.

Державний контроль проводиться відповідно до Порядку здійснення державного контролю за діяльністю навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 25.01.2008 № 34 (далі – Порядок).

Основними формами державного контролю є:

– у вищих навчальних закладах – акредитаційна експертиза, експертна оцінка їх діяльності та інспектування;

– у професійно-технічних та загальноосвітніх навчальних закладах – атестація, інспектування, комплексні та тематичні перевірки.

У Порядку визначено процедуру і періодичність проведення державного контролю, права і обов’язки суб’єктів і об’єктів контролю.

Викладене вище показує, що державний контроль унормований, в основному організаційно збалансований і дозволяє охопити всі ланки сфери освіти.

Разом з тим, проведений аналіз діючої системи державного контролю висвітлив ряд проблем і невирішених питань. Так, Порядок здійснення державного контролю за діяльністю навчальних закладів, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 25.01.2008 № 34, не приведений у відповідність до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

До реальних функцій державного контролю сьогодні не входить оцінка правильності прийнятих управлінських рішень, вироблення рекомендацій щодо зміни самих форм і методів управління в галузі освіти.

Поза увагою при здійсненні державного контролю залишається пошук шляхів удосконалення нормативно-правової бази сфери освіти, розповсюдження кращих досягнень у діяльності освітніх закладів.

Внаслідок відсутності єдиних прозорих, зрозумілих і відкритих для освітніх закладів і суспільства процедур контрольно-наглядової діяльності не забезпечуються:


  • належний контроль за реалізацією державної політики у сфері освіти;

  • стимулюючий характер державного нагляду (контролю), направлений на зростання самостійності навчальних закладів у їх розвитку, більшої орієнтації на потреби особистості, суспільства і ринку праці;

  • органічне поєднання самоконтролю навчальних закладів і державного нагляду (контролю), зацікавленості в об’єктивній оцінці результатів їх діяльності та порівнянні з такими ж навчальними закладами.

На сьогодні у сфері освіти законодавчо не визначений орган із забезпечення організаційної та методологічної єдності контрольно-наглядової діяльності, внаслідок чого:

  • при значній чисельності суб’єктів державного нагляду (контролю) не забезпечується належна їх координація під час проведення контролю за діяльністю освітніх закладів;

  • не створені єдині методологічні підходи, принципи і критерії державного нагляду (контролю) в галузі освіти;

  • не забезпечується об’єднання зусиль державних і громадських інституцій при здійсненні контрольних заходів;

  • не забезпечується чітке визначення та розмежування функцій суб’єктів контролю на всіх рівнях контрольної діяльності;

  • не створений інститут громадських експертів і не здійснюється їх підготовка;

  • методично не забезпечений внутрішній контроль і самооцінка діяльності закладів освіти;

  • не надається необхідна методична допомога для організації внутрішнього контролю діяльності навчальних закладів.

Посилення ролі контрольної діяльності щодо реалізації державної політики в галузі освіти при здійсненні децентралізації і дерегуляції, демократизації і розвитку автономії навчальних закладів, технологізації освітнього процесу і компетентністному підході до підготовки здобувачів освіти потребує адекватних перетворень контрольної діяльності, що практично не відбувається. У результаті:

  • не переглядаються і не розширюються форми і методи контролю;

  • не застосовуються стандартизовані технології педагогічних вимірювань;

  • практично не запроваджується автоматизація контрольно-наглядової діяльності;

  • не узагальнюються і не розповсюджуються кращі досягнення щодо здійснення перетворень у сфері освіти;

  • залишаються недостатньо прозорими, доступними і зрозумілими процедури проведення контролю;

  • не формується довіра до результатів самооцінки діяльності навчальних закладів.

Залишаються громіздкими, затратними і неефективними процедури атестаційної і акредитаційної експертизи.

Нагляд (контроль) з окремих напрямів діяльності навчальних закладів не переорієнтований на процеси і результати.



5. Етапи трансформації державного

нагляду (контролю) в галузі освіти
Розвиток сталого демократичного суспільства неможний без якісної освіти і науки, які є основою соціально-економічного розвитку будь-якої сучасної країни.

Підвищення ефективності впливу сфери освіти на соціально-економічний розвиток країни потребує наукового обґрунтування її розвитку, запровадження адекватної змінам у суспільстві системи управління. Контроль, як один із основних інструментів управляння модернізацією освіти, повинен змінити свою функцію. Запровадження громадських форм контролю у сфері освіти за короткий період часу практично неможливо, оскільки це потребує як реформування усієї системи державного управління сферою освіти, так і впровадження механізмів її громадського самоврядування. З врахуванням цього у Концепції пропонується проведення трансформації державного нагляду (контролю) у три етапи.

На першому етапі державна форма нагляду (контролю) у сфері освіти трансформується у державно-громадську форму нагляду (контролю). На цьому етапі організація і проведення контрольних заходів, нормативно-правове та методичне забезпечення здійснюється органами контролю державної виконавчої влади при обов’язковій участі громадських організацій «професійних асоціацій та спілки опікунські та батьківські ради тощо», створений відповідно до чинного законодавства.

Протягом цього етапу:



      1. для правового і організаційного унормування громадської складової контролю:

    • визначається правове поле громадського контролю;

    • створюються громадські інституції контролю і оцінки якості освіти;

    • розробляється механізм взаємодії державних органів і громадських організацій з проведення контролю;

    • організовується підготовка громадських експертів і громадських інспекторів із числа фахівців, які мають відповідну освіту та досвід роботи.

Поєднання державного і громадського контролю в єдину систему зробить його більш відкритим, об’єктивним і демократичним.

  1. Для організаційного забезпечення контролю за реалізацією державної політики на всіх рівнях освіти усіма суб’єктами контрольної діяльності, створення єдиних методологічних підходів, принципів і критеріїв у сфері освіти необхідно законодавчо визначити державний орган у сфері контролю, на який покласти:

    • координацію роботи державних і громадських суб’єктів, які здійснюють зовнішній контроль;

    • організацію розробки нормативно-правового і методичного забезпечення зовнішнього і внутрішнього контролю;

    • організацію навчальної і консультативної діяльності з питань контролю;

    • організацію розробки технологій педагогічних вимірювань результатів освітньої діяльності;

    • створення банку електронних завдань в тестовій формі для автоматизованої оцінки навчальних досягнень здобувачів освіти;

    • узагальнення і розповсюдження кращого досвіду запровадження сучасних європейських і міжнародних досягнень в освіті;

    • розробку процедур сертифікації електронних технологій контролю якості освіти і якості освітньої діяльності;

    • узагальнення практики застосування законодавства про освіту та внесення пропозицій щодо її удосконалення.

  1. Організувати внутрішній контроль (самоконтроль) у кожному суб’єкті освітньої діяльності на єдиних із зовнішнім контролем методологічних підходах, принципах і критеріях, створити механізм зацікавленості суб’єктів освітньої діяльності в об’єктивній оцінці їх діяльності і порівнянні достовірної інформації про результати досягнень з такими ж суб’єктами освітньої діяльності. Для чого необхідно:

    • розробити і запровадити стандартизовані, доступні, прозорі і зрозумілі процедури проведення зовнішнього контролю;

    • значно розширити методи контролю, запроваджувати гуманізаційні технології його проведення;

    • запровадити стандартизовані технології педагогічних вимірювань результатів освітньої діяльності;

    • узагальнювати і розповсюджувати кращий досвід організації внутрішнього контролю;

    • формувати довіру до результатів самоконтролю суб’єктів освітньої діяльності.

Тільки органічне поєднання внутрішнього і зовнішнього контролю при зацікавленості суб’єктів освітньої діяльності в об’єктивній оцінці їх діяльності дозволить отримувати не тільки періодичну, а й оперативну інформацію про стан розвитку освіти.

  1. Для запровадження широкої автоматизації контрольно-наглядової діяльності:

– створити інформаційно-аналітичну систему, в основу якої покласти статистичні показники стану розвитку та показники результатів діяльності суб’єктів освіти, їх віднесення до ступеня ризику;

  • запровадити технології електронного контролю та технології педагогічних вимірювань.




  1. Для удосконалення атестації та акредитації:

  • унормувати визначення якості освіти і вимоги до неї;

  • встановити, що у вищих та професійно-технічних навчальних закладах акредитуються програми підготовки фахівців на добровільних засадах, а у середніх та дошкільних навчальних закладах атестуються рівні освіти обов’язково;

  • розробити і запровадити науково обґрунтовані критерії якості освіти трьох рівнів;

  • удосконалити процедуру проведення акредитації;

  • розробити засоби діагностики рівня сформованості компетенцій випускників;

  • сформувати банк сертифікованих експертів з проведення акредитаційної та атестаційної експертиз;

  • забезпечити відкриту звітність про результати акредитації та атестації як на рівні суб’єкта освіти, так і на рівні органу акредитації.

На другому етапі державно-громадська форма нагляду (контролю) у сфері освіти трансформується у громадську-державну форму нагляду (контролю).

На цьому етапі організація і проведення контрольних заходів здійснюється громадськими організаціями, а нормативно-правове та методичне забезпечення – органами державної виконавчої влади при участі громадських організацій.

Протягом цього етапу:


  • продовжується формування відкритої прозорої і демократичної системи зовнішнього нагляду (контролю);

  • розширюється застосування електронних технологій та технологій педагогічних вимірювань;

  • створюється інформаційна система, яка забезпечує відкритий доступ до результатів діяльності суб’єктів освіти;

  • формується довіра до результатів самоконтролю суб’єктів освітньої діяльності;

  • продовжується розробка та удосконалення програмно-методичного забезпечення проведення зовнішнього контролю;

  • створюється механізм організаційного і методологічного поєднання зовнішнього і внутрішнього контролю.

На третьому етапі громадсько-державна форма нагляду (контролю) у сфері освіти трансформується у суспільні форми контролю.

На цьому етапі:



  • завершується формування відкритої інформаційної системи, яка дозволить кожному члену суспільства отримувати повну і об’єктивну інформацію про результати діяльності кожного суб’єкта освітньої діяльності;

  • органи державного нагляду (контролю) трансформуються в дорадчі органи, які вивчатимуть стан розвитку освіти, проводитимуть за заявками суб’єктів освітньої діяльності педагогічний аудит та надаватимуть консультативну допомогу.




  1. Очікувані результати від реалізації концепції

Поетапна трансформація зовнішнього контролю дозволить врахувати стан суспільних відносин і стан розвитку освіти в Україні, а реалізація Концепції забезпечить:



  • цілісність та неперервність у здійсненні контрольних заходів за реалізацією державної політики в галузі освіти на всіх її рівнях усіма суб’єктами контролю;

  • методологічне поєднання самоконтролю суб’єктів освітньої діяльності із зовнішнім контролем;

  • об’єктивне, прозоре і доступне інформування суспільства і держави про результати діяльності суб’єктів освіти;

  • об’єднання зусиль державних і громадських інституцій при здійсненні контрольних заходів;

  • створенню механізму зацікавленості суб’єктів освітньої діяльності у своєму розвитку та вдосконаленні;

  • формуванню довіри до результатів самооцінки діяльності суб’єктів освіти.



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка